CC BY
139
УДК 001.3
НАУКОВО-ТЕХН1ЧНА РЕВОЛЮЦ1Я ТА II ВПЛИВ НА РОЗВИТОК НАУКИ
Н.О. Блажевич, докторант, 1нститут дослщжень науково-техшчного потенщалу та icTopi'i науки ¡м. Г.М. Доброва НАН УкраТни, м. Khib
Анотац1я. Простежено еплие науково-техтчног революцИ' на розвиток науки. Выявлено, що НТР е триеалим iсторичним процесом. Передовою характеристикою НТР е перетворення науки в безпосередню продуктивну силу й автоматизацию виробництва. Виявлено, що НТР зна-чною м1рою вплинула на становления науковог дисциплти - «Наукознавство».
Ключов1 слова: науково-техтчна револющя, автоматизация виробництва, продуктивна сила, дисциплина «Наукознавство».
НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКАЯ РЕВОЛЮЦИЯ И ЕЕ ВЛИЯНИЕ НА РАЗВИТИЕ
НАУКИ
Н.А. Блажевнч, докторант, Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, г. Киев
Аннотация. Прослежено влияние научно-технической революции на развитие науки. Выявлено, что НТР является длительным историческим процессом. Передовой характеристикой НТР является превращение науки в непосредственную производительную силу и автоматизацию производства. Установлено, что НТР в значительной мере повлияла на становление научной дисциплины - «Науковедение».
Ключевые слова: научно-техническая революция, автоматизация производства, производительная сила, дисциплина «Науковедение».
SCIENTIFIC AND TECHNICAL REVOLUTION AND ITS IMPACT ON THE
DEVELOPMENT OF SCIENCE
N. B^hevich, Ph. D. student, G. Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies of NAS of Ukraine, Kiyv
Abstract. The impact of scientific and technological revolution, the development of science is studied. It is revealed that STR is a long historical process. The STR advanced features is the transformation of science into a direct productive force and production automation. It is estaablished that STC greatly influenced the formation of scientific disciplines - «Science studies».
Key words: scientific and technological revolution, technological revolution, automation of production, productive force, «Science studies».
Вступ
Наука виникла внаслщок потреби виробництва ще в XVIII ст. Практичш потреби сусш-льства обумовили розвиток техшчних наук, що викликали прогрес у техшщ. Завдяки техшщ наука стала все бшьше впливати на ви-робництво.
У II пол. XX ст. завдяки науково-техшчнш революцп вщбулося зближення науки з ви-робництвом, що призвело до того, що до науково! д1яльносп все бшьше стали вщно-сити не тшьки виробництво знань, а весь комплекс, який доводить науково-техшчш досягнення до реал1зацп.
Науково-техшчна револющя, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу приводять до того, що роль науки в розвитку суспшьства сильно зростае. Суперечнють м1ж всезростаючою роллю науки i складню-тю И оптимального управлшня приводить до усвщомлення необхщносп переходу на но-вий р1вень самосвщомосп, звершення черго-вого кроку у створенш й розвитку особливо! галуз1 дослщження, що вивчае законом1рнос-Ti функщонування й розвитку науки - «Нау-кознавство», або «Наука про науку».
Анал1з публжацн
Важлив1 теоретичш та методичш висновки з тематики НТР, що е фактами розвитку науки, е у працях автор1в XX ст., таких як О. С. Ахи-езер [1], М.М. Семенов [2], Л.1. Уварова [3], i сучасних автор1в: Б.Я. Пугач [4], С.П. Мов-чан, O.K. Чаплигш [5], Е. Семенюк, В. Мельник [6], B.C. Стьошн [7].
Але ¿снуе потреба у комплексному вивченш ще! науково! проблеми, що дозволяе заявити про подальший пошук cnoco6iB оптим1зацп юторичного процесу дано! тематики.
Мета i постановка завдання
Визначити процес розвитку науково-тех-шчно! революцп як одного з основних чин-ниюв впливу на становления науки, що мало вплив на щею створення особливо! дисцип-лши, що вивчае законом1рност1 розвитку науки, структуру i динамшу науково! д1яль-HOCTi - наукознавство.
Науково-техшчна револющя i ii вплив на розвиток науки
Наука виникла в глибоку давнину разом з вщдшенням розумово! пращ вщ ф1зично!. 1снувала вона i в античш часи, i в перюд се-редньов1ччя. Але характер !! вщносин з сус-пшьством був шшим пор1вняно з новим часом. Наука в сучаснш форм! почалася з моменту велико! науково! революцп XVII ст. 3 погляду вщносин науки i суспшьства значения ще! революцп полягае в тому, що наука сво!ми великими вщкриттями не тшьки заявила, зокрема в oco6i Галшея, про свое право на самостшне юнування, а й почала завойовувати це право.
Як форма суспшьно! свщомосп наука вщо-кремилася вщ рел!гп, морал1, виробляючи особлив! критерп сощально! значущосп ви-сунутих нею положень (загальнють наукових сил), почала вщокремлюватися вщ фшософп як специф1чна форма емшричного 1 теоретичного знания, яке безпосередньо може стати основою для вироблення загального погляду на свп- [8, с.14].
На початковш стадп становления сучасно! науки переважав процес вщокремлення науки вщ шших суспшьних утворень, процес подшу пращ, оформления науки в самостш-ну структурну одиницю суспшьства. Якщо шзнавальний (когштивний) аспект можна виявити в будь-якш сощальнш системи, то як особливий компонент суспшьства вш оформляеться, лише стаючи наукою. Цей процес е безперечно прогресивним, оскшьки, набуваючи вщносно! самостшносп, наука не змогла б ш юнувати, ш розвиватися такими швидкими темпами, яю ми спостер1гаемо за останш столггтя. У сощальному плаш вщно-сна самостшшсть науки виступае як !! авто-ном1я. Автоном1я означае, що «право» вирь шувати науков! проблеми належить членам наукового ствтовариства. Ця автоном1я охо-роняе науку вщ некомпетентного втручання в !! справи, покладае на члешв наукового ствтовариства моральну вщповщальнють за розвиток науки, за шдтримання !! вщповщ-ного «р1вня» [8, с. 15].
Наука змшювала уявлення про дшсшсть, вь дкривала все нов! 1 приголомшуюч! для людей того часу можливосп ращонального пояснения природних явищ. Все це пробуджу-вало 1 стимулювало таку спрагу шзнання, яко! не знала попередня епоха I заради задо-волення яко! чимало ос1б були готов! шти на багато [8, с. 16].
Останш три столггтя в юторп людства вва-жаються перюдом стр1мкого розвитку науки, техшки, що привели сучасне поколшня до справжньо! НТР.
НТР е коршним, яюсним перетворенням продуктивних сил з урахуванням перетворення науки на провщш чинники розвитку громадського виробництва, безпосередню продуктивну силу [9, с. 352].
3 II половини XX ст. вщбувся яюсний стри-бок у структур! та динамщ! розвитку вироб-
ничих сил, який спричинив бурхливий розвиток НТР, джерелом яко! е науково-техшчний прогрес. Але початок можна про-слщкувати ще з XV-XVII ст. (I НТР) i вщне-сти до мануфактурного виробництва. Цей перюд характеризуеться розвитком продук-тивних сил. Зусиллями таких видатних уче-них, як Коперник, Галшей, Декарт i Ньютон та шших, було створено HOBi науков1 основи математики, астрономп, мехашки, тобто без-посередньо наукознавство. Завдяки техшщ, яка була сконструйована в цей перюд, також вщбувся прогрес у засобах транспортного сполучення, що розпочало епоху «Великих вщкритпв».
XVII-XVIII - проклали шлях до II етапу НТР. Саме у цей час наука досягла такого р1вня, коли И подальший розвиток виявився неможливим без використання вщповщних техшчних засоб1в. Наука i техшка починають активно взаемод1яти м1ж собою i науково-техшчна д1яльнють стае одшею з найбшьш поширених сфер людсько! пращ. Видатш науков1 д1яч1 цього перюду - Карл Лшей, Готфрщ Вшьгельм Лейбнщ, Михайло Васи-льович Ломоносов та ¿н. Винаходами того часу були парова машина, пароплав, закон збереження маси речовини, перша вакцина проти в1спи та багато шших.
Епоха шдустр1ал1зму починаеться з промис-лово1 революцп XIII ст., яка викликае хвилю подальших науково-промислових револю-цшних зрушень аж до середини XX ст. Пос-тупово в шдустр1альному суспшьств1 тдви-щуеться значения техшки.
Початок XIX ст. надшив людство винаходами i вщкриттями в галуз1 техшчних засоб1в комушкацп. Ф1зика виокремлюються в окре-му науку (Ампер, Ом, Герц, Фарадей, Макс-вел, Едюон, Н. Тесла, Ф. Ироцький та багато шших видатних ¿мен того часу).
У середин! XIX ст. бшьшють об'екпв i фак-т1в були описаш, класифшоваш й упорядко-ван1. Увага дослщниюв зосереджуеться на виявленш зв'язюв i вщносин пом1ж ними та вивченш динамши змш, що вщбуваються як усередиш певних наукових дисциплш, так i на м1жгалузевому piBHi.
Перюд кшця XIX - початку XX ст. позна-чився III етапом НТР. У ход1 ще! революцп наука проявляе революцюшзуючий вплив на
розвиток виробництва 1 виробничих вщно-син. Вщбувся розвиток техшки, народження ав1ацп. Пюнерами радю I телебачення стали видатш вчеш й шженери, таю як Попов, Катаев, Зворикш.
НТР розпочалася у ф1зищ, поширилася пот1м на х1мда, теоретичну 1 техшчну юбернетику, почала розвиватися генетика (ДНК), згодом космознавство. Г. Мендель, Д.1. Менделеев, М. Кюр1, А. Трем Бель, М.1. Пирогов, 1.1. Мечников та багато шших визначних учених працювали у цей перюд.
Уперше термш «науково-техшчна револю-щя» вжив вщомий англшський ф1зик, юто-рик 1 соцюлог науки Джон Бернал у статп «Сощальна функщя науки» (1938 р.). Через чверть столггтя (1963 р.) була опублшована стаття японського фшософа С1бата Сшго «Теор1я науково-техшчно! революцп», де змют цього поняття вже став об'ектом спещ-ального методолопчного анал1зу.
У 30-т1 рр. у центр! уваги перебувала проблема впливу сощально-економ1чних чинни-юв на розвиток науки. НТР поставила питания управлшня в число найбшьш важливих 1 актуальних проблем того часу. В основ! його лежить той факт, що НТР викликала р1зке збшьшення складносп завдань управлшня розвитком сусшльства 1 вс1м комплексом пи-тань розвитку економши [10].
1931 р. у Лондон! вщбувся II М1жнародний конгрес юториюв науки, на якому виступив з доповщдю «Сощально-економ1чш коршня мехашки Ньютона» радянський юторик Гес-сен. Ця розповщь стала стимулом до написания юторп науки. Зокрема цими та шшими виступами радянсью юторики науки мали великий вплив на заруб1жних учених, таких як Р. Мертон, Дж. Бернал та ш. Саме роботи радянських юториюв науки презентували И не тшьки як форму знания, але 1 як форму людсько! д1яльностг
Виникла щея створення особливо! дисципль ни, що вивчае науку 1 як форму знания, 1 як форму д1яльностг Одшею з ознак науково! дисциплши е написания И юторп.
Розпочата теля Друго! св1тово1 вшни сучас-на НТР стала новим етапом у процес1 перет-ворення науки в безпосередню продуктивну силу, дала потужний поштовх широкому за-
стосуванню науки у виробництвг Р1зко ско-ротився перюд м1ж вщкриттям 1 його впро-вадженням у виробництво.
Визначення науки як безпосередньо! продуктивно! сили в!дкривае нову грань науки, яка була виявлена з початком виникнення машинного виробництва ! отримала величезний розвиток в умовах НТР [8, с. 21].
Побудова ядерних реактор!в, створення ЕОМ, косм!чних апарат!в, штучних синте-тичних матер!ал!в !з заздалег!дь заданими властивостями в середин! XX ст. привели до поеднання науки, техшки ! виробництва. Це спричинило яюсний революц!йний стрибок у розвитку науки, техшки та матер!ального виробництва, що отримав назву «науково-техн!чна револющя».
Вир!шальну роль у становленн! фшософп та соц!олог!! наукового знания з!грав вих!д 1962 р. книги Т. Куна «Структура наукових революц!й». У книз! подано анал!з !стор!! науки. Були введен! в ужиток термши «нормальна наука», «парадигма» та «наукове то-вариство».
Наукове товариство, на думку Т. Куна, це -спшка тих фах!вц!в, як! дотримуються ! роз-д!ляють певну парадигму, незалежно в!д профес!йного спрямування будь-якого з чле-н!в цього товариства.
У концепц!! Т. Куна нормальна наука е тим, що утворюеться в процес! еволюц!йного розвитку юнуючо! задано! парадигми. Перюди нормально! науки - це перюди формування парадигм як засоб!в збереження обраних «приклад!в науково! практики», що перерос-тають у пер!од аномального розвитку в юто-тну змшу, вар!антн!сть самих парадигм (перюд наукових революц!й). Ц! пер!оди вирос-тають один з одного ! позачергово зм!нюють один одного.
За визначенням Т. Куна, що мютиться у «Структур! наукових революц!й», науковою революц!ею е формування ново! парадигми. Пщ парадигмами автор мав на уваз! визнання вс!ма наукових досягнень, як! протягом пев-ного часу дають модель постановки проблем ! !х р!шень науковому сп!втовариству. На думку Т. Куна, наукова револющя вщбуваеться тод!, коли вчеш виявляють аномал!!, як! не-можливо пояснити за допомогою ушверсаль-
но прийнято! парадигми, у межах яко! до цього моменту проходив науковий прогрес. Перь од революцшних зм!н у науц! Т. Кун пов'язував з такими !менами, як М. Коперник, I. Ньютон, А. Лавуазье, А. Ейнштейн [11].
У 70-т! рр. у св!т! розпочався новий етап НТР. Його особливютю стала електронна автоматизац!я наукових дослщжень ! виробництва. Електрон!зац!я ютотно вплинула на зростаючий обсяг шформацп, стала одним з головних напрям!в НТР. Наука стала масо-вим явищем. У ц! роки панувала програма побудови наукознавства як комплексно! дис-ципл!ни з розгалуженою структурою. У стат-т! «Наукознавство: проблеми ! досл!дження 70-х рок!в» юторик науки та ф!лософ С.Р. Мшулшський писав, що в наукознавств! представлен! р!зш р!вн! розвитку науки - вщ процесу розвитку в цшому ! науково! полгги-ки в масштабах держави до м!кромасштабу д!яльносп первинного досл!дницького коле-ктиву ! окремого вченого; ведеться вивчення науки як сощального !нституту ! в план! роз-криття його власного будинку, ! в план! його взаемодп з !ншими сусп!льними шститутами. Багато праць присвячено п!знавальним аспектам науково! д!яльностг Активно проводиться вивчення структури наукових кадр!в СРСР в пер!од НТР, а також досл!дження, пов'язан! з удосконаленням принцип!в орга-н!зац!! науково! д!яльносп та !! управл!ння, зд!йснюеться анал!з !нформац!йно! д!яльнос-т! в науц! та форм комушкацп в нш [12].
3 II половини XX ст. прогнозування розвитку науки перетворюеться в самост!йний елемент механ!зму планування ! кер!вництва науково-техн!чним прогресом. Визначальним для до-би НТР стало поглиблення самоп!знання науки, результатом чого стало формування наукознавства як особливо! науково! дисципль ни, об'ектом вивчення яко! виступае безпосередньо наука в ус!х !! аспектах (прац! Д. Прайса, Г. Мензела, Б. Грифф!та, Д. Крей-на, Н. Малл!нза, Г. Доброва, В. Нал!мова, Е. Мирського та !н.). Загальне наукознавство мае комплексний характер, об'еднуючи вза-емопов'язаш напрями досл!дження - !стор!ю науки ! техн!ки, наукометр!ю (вивчення кшь-к!сних параметр!в науки), наукову шформа-тику, економ!ку та соц!олог!ю науки тощо.
В епоху НТР наука постшно трансформуе структуру ! змют матер!ально! д!яльност!. Науков! революц!! - фундаментальш перет-
ворення, перебудова теоретичних уявлень, принцишв, щеал1в, метод1в дослщження. Ви-датний мислитель, представник сучасно! фь лософп B.C. Стьоп1н звертае увагу на мож-ливють видшення р1зного типу революцш: «1) як револющя пов'язана з трансформащею спещально! картини свпу без ютотних змш щеал1в i норм дослщження; 2) як револющя, у перюд яко1 разом з картиною свпу радикально змшюються щеали i норми науки, а та-кож И фшософсью шдстави» [7].
Висновки
У середин! XX столггтя наука переживае глибою кшьюсш, яюсш та структурш змши, зумовлеш новими сощально-економ1чними вимогами. Вона перетворюеться у сферу ма-сового виробництва знань.
Сучасну науку можна визначити як складне, багатогранне сощально-юторичне явище, вона е розгалуженою системою знань, мае власну структуру i оргашзацшне оформления, вщграе важливу роль у житп сучасного сусшльства. Швидю темии розвитку науки стимулювали створення наукознавства («Науки про науку», «Science of science»), яке вивчае законом1рносп функцюнування i розвиток науки, структуру i динамшу науко-во1 д1яльносп, економшу та оргашзащю нау-кових дослщжень, форми взаемодп науки з шшими сферами матер1ального i духовного життя нашого сусшльства.
На сучасному eTani розвитку цившзацп пе-реважае новий тип взаемозв'язку «людина-техшка», зростае обсяг шформацп, здшсню-еться комп'ютеризащя р1зномаштних сфер людсько! д1яльностг Змши, що почалися у II половин! XX ст. в економщ1, науково-техшчнш сфер1, в шформацшному забезпе-ченш, отримали назву шформацшно! чи комп'ютерно! революцп. Багато уваги придь ляеться загальнш характеристик переходу вщ постшдустр1ально! до шформацшно! ста-дп розвитку сучасного сусшльства [13]. На сьогодш шформащя, знания i культура стають провщними факторами виробничо! д1яльностг
Лггература
1. Ахиезер A.C. Научно-техническая рево-
люция и некоторые социальные проблемы производства и управления /
A.C. Ахиезер. - М.: Наука, 1974. - 310 с.
2. Семенов H.H. Наука и общество. Статьи и
речи / H.H. Семенов. - М.: Наука, 1973. - 480 с.
3. Уварова Л.И. Научный прогресс и разра-
ботка технических средств. Эволюция и современное состояние / Л.И. Уварова. -М.: Наука, 1973. - 272 с.
4. Пугач Б.Я. Фундаментальные проблемы
истории и философии науки: учебное пособие / Б.Я. Пугач. - X.: Факт, 2004. -536 с.
5. Мовчан С.П. Основи фшософп техшки та
технологи: навч. пос. / С.П. Мовчан, O.K. Чаплигш. - X.: Форт, 2013. - 316 с.
6. Семенюк Е. Фшософш сучасно! науки i
техшки / Е. Семенюк, В. Мельник. -Льв1в: Свгг, 2006. - 152 с.
7. Степин B.C. Философия науки и техники:
уч. пос. / B.C. Степин, В.Г. Горохов, М.А. Розов. - М.: Контакт-Альфа, 1995.
8. Методологические проблемы историко-
научных исследований: сб. науч. работ / отв. ред. И.С. Тимофеев. - М.: Наука, 1982. - 360 с.
9. Фшософський словник / за ред. I.T. Фро-
лова. - 7-е вид., перероб. доп. - М.: Рес-публша, 2001. - 720 с.
10. Глушков В.М. Беседы об управлении /
B.М. Глушков, Г.М. Добров, В.И. Терещенко. - М.: Наука, 1974. - 224 с.
11. Кун Т. Структура научных революций /
Т. Кун. - М. : ACT, 2003. - 605 с.
12. Микулинский С.Р. Науковедение: проблемы и исследования 70-х годов /
C.Р. Микулинский // Вопросы философии. - 1975. - №7. - С. 40-52.
13. Тоффлер О. Третья волна / О. Тоффлер. -
М.: ACT, 2002. - 776 с.
Рецензент: O.K. Чаплигш, професор, д.фшос.н., ХНАДУ.
