CC BY
9
Орипнальы cTOTTi
Original Articles
НИРКИ
ПОЧКИ KIDNEYS
УДК 616.61-02:616.5-002.525.2:611-018.74:616-008.6 DOI: 10.22141/2307-1257.9.1.2020.196912
Малящук 1.Г. 6, Амосова К.М. <Е, Яременко О.Б. , Захарова В.1. <Е, Коляденко Д.1. ©
Нацюнальний медичний унверситет¡мен О.О. Богомольця, м. Ки!в, Украна
Порушення вазорегулюючоТ функцií ендотелiю у хворих на системний червоний вовчак: асощащя з ураженням нирок, маркерами запалення та автоантиллами
For citation: Pocki. 2020;9(1):14-19. doi: 10.22141/2307-1257.9.1.2020.196912
Резюме. АктуальнСть. Провдною причиною смертности у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) е серцево-судинн захворювання внаслдок раннього атеросклерозу. Одним i3 маркер/в суб-клЫчного атеросклерозу вважаеться порушення функцн ендотелю. Мета роботи: оцнити вазорегу-люючу функцю ендотелю у хворих на СЧВ та ii зв'язок i3 клЫко-лабораторними особливостями СЧВ. MarepiaAM та методи. Проведено визначення ендотелйзалежноi (ЕЗВД) й ендотелйнезалежноi вазо-дилатацн (ЕНВД) плечовоi артерИ в 100 хворих на СЧВ. Результати. ЕЗВД у хворих на СЧВ була знижена в середньому на 31,5 % пор/вняно зi здоровими особами (р < 0,001). Середн величини ЕНВД у грум хворих на СЧВ (20,03 ± 0,80 %) i в групi здорових ос/б (21,4 ± 0,7 %) в/ропдно не вдр/знялись (р > 0,05). На-явнсть люпус-нефриту асоцювалась зi значним попршенням ЕЗВД (на 42,5 % пор/вняно з контролем та на 25,8 % пор/вняно з альтернативною групою, р < 0,001 i р < 0,05 вдповдно). Середн значення ЕЗВД у хворих iз пдвищеним р/внем С-реактивного блка (СРБ) були зниженi на 35,1 % пор/вняно з контролем (р < 0,001), а у хворих iз нормальним р/внем СРБ — на 25,9 % (р < 0,001; р/зниця м/ж пдгрупами нев/рогдна). Значущоi кореляцйноi залежност м/ж величинами СРБ i ЕЗВД виявлено не було (r = 0,10, р > 0,05). У хворих, позитивних за антинуклеарним фактором (АНФ) й антитлами до нативноi ДНК (АТ-нДНК), значення ЕЗВД були вдповдно на 32,0 i 35,2 % нижчими, нж у контрольна групi (р < 0,001). Вод-ночас у негативнихза АНФ i АТ-нДНКхворихр/зниця з контролем була нев/ропдною (p > 0,05). Згдно з результатами множинного лнйного регресйного анамзу незалежними детермнантами ЕЗВД були в/к хворого (р < 0,001), наявнсть нефриту (незалежно вд його форми) (р = 0,001), пол/артриту (р = 0,019) i синдрому Рейно (р = 0,045). Висновки. Для хворих на СЧВ характерним е порушення вазорегулюючоi функцн ендотелю, особливо за наявност люпус-нефриту та пдвищених титр/в АНФ i АТ-нДНК. ЕЗВД не корелюе з р/внем СРБ у хворих на СЧВ.
Ключовi слова: системний червоний вовчак; ендотелй; ендотелйзалежна вазодилатац/я; нефрит; автоантитла
Вступ
Серцево-судинш захворювання (ССЗ) внаслщок раннього атеросклерозу е провщною причиною смерт-ност у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ), що не можна повнютю пояснити традицшними факторами ризику ССЗ, прийомом глюкокортикощв (ГК) й активнютю запального процесу. Жшки вшэм 35—44 роки, хворi на СЧВ, мають у 50 разiв бтьший ризик ш-
фаркту мюкарда порiвняно зi здоровими жшками [1]. Раннш атеросклероз у 6 разiв частше спостертаеться у хворих на СЧВ порiвняно iз загальною популящею [2]. Однак клггинш i молекулярш мехашзми, що лежать в основi раннього атеросклерозу при СЧВ, дош не е повнютю визначеними [3]. Маркером раннього атеросклерозу вважаеться ендотелiальна дисфункщя (ЕД) — потенцшно оборотна втрата нормально! судинно! ре-
© 2020. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденци: Яременко Олег Борисович, доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри внутршьо!' медицини № 3, Нацюнальний медичний ушверситет iMeHi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Ки'в, 02000, Укра'на; e-mail: [email protected]; конт. тел.: +38 (044) 540-96-91
For correspondence: O.B. laremenko, MD, PhD, Professor, Head of the Department of Internal Medicine 3, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine;
e-mail: [email protected]; phone: +38 (044) 540-96-91
Full list of author information is available at the end of the article.
активносп, що виникае через порушення ктренсу апоптичних клiтин, активацiю В- i Т-клiтин, розвиток неконтрольованого цитокiнового каскаду й оксидатив-ного стресу [2, 4—7]. Результати недавнього метаанал!зу тдтверджують, що хворi на СЧВ без ознак ССЗ мають порушення функци ендотелiю, пов'язане з рiзними факторами ризику, зокрема з ураженням нирок, цукро-вим дiабетом, пiдвищенням дiастолiчного артер!ально-го тиску [8]. Системне запалення, антитiла до нативно! ДНК (АТ-нДНК), рибонуклеопротешу, ендотелiальних клiтин, фосфолшщв, циркулюючi iмуннi комплекси, активованi компоненти комплементу, дефщит вiтамiну D, дислiпiдемiя теж сприяють виникненню ЕД. Також доведено асощацш ЕД зi змшами при каптяроскопи нiгтьового ложа в пащенпв iз тривалiстю СЧВ менше 5 роыв, низькою активнiстю захворювання i вiдсутнiстю синдрому Рейно та фактор!в ризику ССЗ [2].
Останшм часом особливу увагу придiляють зна-ченню ураження нирок у виникненш ЕД [9, 10]. За да-ними A. Munteanu et al. (2013), у хворих iз вовчаковим нефритом спостеркаеться бiльш виражена ЕД пор!в-няно з пацiентами без ураження нирок [11]. Осюльки гломерулярш ендотелiальнi клiтини безпосередньо взаемодiють з iмунними клiтинами кровi та з подо-цитами i мезангiальними клггинами клубочкiв нирок, вони можуть бути центральними внутршньониркови-ми учасниками запальних процесiв [11]. P. Dimou et al. виявили, що в умовах запального середовища in vitro, створеного наявнютю ФНП-а, Ш-ф, 1Л-13 та 1ФН-у, людсью гломерулярнi ендотелiоцити починають про-дукувати прозапальнi цитокiни, хемоюни, фактори росту та молекули адгези, якi можуть сприяти шфть-траци iмунними клiтинами клубочкiв i прогресуванню ураження нирок [12].
З метою стратифшаци ризику виникнення i про-гресування ССЗ у хворих на СЧВ залишаються акту-альними пошук й уточнення факторiв, що потенцiйно можуть впливати на стан ендотелшзалежно! вазорегу-ляци.
Мета роботи: оцiнити вазорегулюючу функцiю ен-дотелiю у хворих на СЧВ та ll зв'язок iз клшшо-лабора-торними особливостями СЧВ.
Матерiали та методи
Були обстежеш 100 хворих iз дiагнозом СЧВ вщпо-вiдно до критерив Американсько! колеги ревматологiв (1997) [13]. Критерiями включення були I i II ступеш активностi СЧВ за критерiями класифшаци Асощаци ревматологiв Украши (2004) [14], тривалють прийому ГК не менше 1 року. Критерiями невключення були III ступiнь активностi СЧВ, швидысть клубочково1 фть-траци < 60 мл/хвилину, фракцiя викиду лiвого шлуноч-ка < 45 %, шдвищення рiвнiв аланшово1 й аспарагшо-во! амiнотрансфераз бiльше нiж у 3 рази вщ верхньо1 меж! норми, гшотиреоз, мiопатiя.
Серед обстежених пащентав були 90 жшок (90,0 %) та 10 чоловтв (10,0 %). Вш хворих становив 40,9 ± 1,4 року, тривалiсть захворювання — 9,9 ± 0,9 року. Вш хворих на початку захворювання становив 30,6 ± 1,3 року.
ус! хвор! отримували перорально ГК протягом 7,6 ± 0,8 року. Середня добова доза ГК за предшзолоном на час обстеження становила 11,3 ± 0,5 мг. Протягом захворювання в лшуванш 18 пащенпв (18 %) застосовували пульс-терапiю метилпреднiзолоном за стандартною схемою, 22 пащенти (22 %) протягом захворювання приймали цитостатичнi iмуносупресанти (циклофос-фамiд — 20 %, азатюприн — 2 %), 14 пащенпв (14 %) — амiнохiнолiновi препарати, в ушх випадках — довше 1 року. У дослщженш брали участь хвор! переважно з хрошчним перебком, I ступенем активностi СЧВ (79 %). Для юльюсно1 оцшки активностi СЧВ пдрахо-вували шдекс активностi хвороби — SLEDAI. Середня величина SLEDAI становила 11,77 ± 0,64. Проведено оцшку залучення р!зних органiв i систем: нефрит !з се-човим синдромом — у 38 %, !з нефротичним синдромом (НС) — у 8 % пащентав.
Контрольну групу становили 32 практично здоров! особи, пор!внянш з основною групою. Середнш вш становив 38,4 ± 2,4 року, !з них 26 жшок (81,3 %) i 6 чо-ловшв (18,7 %). В обстежених груп вщсутня в!ропдна р!зниця за втэм та статтю (р > 0,05).
Оцшку функци ендотелш вшм хворим проводили за модифшованою методикою, запропонованою D.S. Celermajer et al. [15] на УЗ-сканер! Aloka 5000 Pro Sound (Япошя) лшшним датчиком !з робочою частотою 13 МГц. Сканування право1 плечово1 артери проводили на 2—10 см вище лштьового згину, манжету тонометра накладали на плече вище мюця локаци артери. У вихщному стан! вим!рювали д!аметр плечово1 артери та швидюсть кровотоку. Д!аметр плечово1 артери ви-значали як вщстань м!ж передньою i задньою стшками артери на меж! «штима судини/потак». Вим!рювання д!аметра проводили в кшцево-д!астол!чнш фаз! кровотоку, яку визначали в момент появи зубця R на елек-трокардюграм!, синхрошзованш з УЗ-зображенням. Ендотелшзалежну вазодилатацш (ЕЗВД) визначали на 90-й секунд! тсля 5 хвилин компреси плечово1 артери тиском на 50 мм рт.ст. вище р!вня систол!чного арте-р!ального тиску хворого шляхом розрахунку вщсотка змши д!аметра артери пор!вняно з вихщним значен-ням. Ендотелшнезалежну вазодилатацш (ЕНВД) визначали як вщсоток максимального розширення арте-рй протягом 5 хвилин шсля сублшгвального прийому 0,5 мг нпроглщерину.
Статистичну обробку результапв проводили за допомогою лщензшних програм Microsoft Excel та SPSS. Для оцшки значущост р!знищ середшх величин у дослщжуваних групах використовувався кри-терш Стьюдента. Р!зницю вважали в!ропдною при р < 0,05. Для визначення вщповщносп (узгодженост чи вщмшносп) розподшу показниыв (частоти ви-явлення) у дослщжуваних групах використовували критерш х2. Його розрахунок здшснювали за чотири-польною таблицею зпдно з встановленою формулою [16]. Коли хоча б один !з показниыв був менше чоти-рьох, у формулу вводилась поправка бйтса. Якщо до того ж загальна кшьысть спостережень була менше 30, застосовувався критерш Фшера. Оцшка отрима-
ного показника критерпв х2 та Фшера проводилась за таблицею [16]. Рiзниця показникiв вважалась вiро-гiдною при х2 > 3,84.
Для вивчення лшшних зв'язив мiж показниками застосовували кореляцiйний аналiз. Зв'язок, що вщпо-вiдав значенню коефiцieнта кореляци г < 0,3 вважали слабким, г > 0,3, але < 0,7 — середньо! сили, г > 0,7 — сильним.
Для вивчення предикторiв попршення функци ен-дотелiю використовували метод множинного лшшно-го регресшного аналiзу [17], що дозволяе оцшити силу зв'язку мiж рiзними показниками та дае можливють прогнозування значення залежно! змшно! вiд значен-ня кшькох незалежних змiнних. Рiвняння регреси для прогнозування значення залежно! змшно! виглядае так: Ь1 х х1 + Ь2х х2 + ... + Ьп х хп + а, де п — кшьисть незалежних змiнних, позначених як х1 i хп, а — певна константа, Ь — коефщенти, розрахунок яких е завдан-ням множинно! лшшно! регреси.
Результати та обговорення
Як показали отриманi нами результати, у вихщно-му сташ дiаметр плечово! артери в груш хворих на СЧВ (3,2 ± 0,1 мм) i в контрольнiй групi (3,4 ± 0,1 мм) сут-тево не вiдрiзнявся. У пробi з реактивною гiперемieю виявлено значне порушення вазорегулюючо! функци ендотелш у хворих на СЧВ: ЕЗВД була знижена на 31,5 % порiвняно зi здоровими особами (вщповщно 7,95 ± 0,49 % та 11,6 ± 0,3 %, р < 0,001). Згiдно з аналь зом iндивiдуальних показниив у груш хворих на СЧВ
зниження ЕЗВД спостериалось у 89 (89 %) хворих, а серед здорових oci6 — лише у 2 (6,25 %, p < 0,001).
Середш величини ЕНВД у груш хворих на СЧВ (20,03 ± 0,80 %) i в груш здорових ошб (21,4 ± 0,7 %) вiрогiдно не вiдрiзнялись (р > 0,05).
Суттеве зниження ЕЗВД у хворих на СЧВ виявлене багатьма дослщниками [18—21]. Цими ж дослщниками не виявлено попршення ЕНВД у хворих на СЧВ по-рiвняно з групою контролю, що збиаеться з нашими даними.
Аналiз стану ЕЗВД i ЕНВД залежно вiд клшшэ-ла-бораторних особливостей СЧВ (табл. 1) показав, що найбтьш значне попршення вазорегулюючо! функци ендотелiю спостерiгалось при бтьшш тривалостi за-хворювання, наявносп нефриту та синдрому Рейно.
Так, у хворих iз тривалiстю СЧВ бтьше 10 роив величини ЕЗВД були на 43,2 % меншими порiвняно з контрольною групою (р < 0,001) та на 24,5 % меншими порiвняно з п!дгрупою хворих iз тривалiстю захворю-вання в!д 6 до 10 роыв (р < 0,05). При кореляцшному аналiзi виявлено обернений кореляцiйний зв'язок середньо! сили мiж тривалютю захворювання i ЕЗВД (г = -0,32, р < 0,01).
Наявнють люпус-нефриту асоцшвалась зi зна-чним попршенням ЕЗВД (на 42,5 % порiвняно з контролем та на 25,8 % порiвняно з альтернативною групою, р < 0,001 i р < 0,05 вщповщно). У тдгрут хворих iз НС цей показник був нижчим у 1,8 раза порiвняно з контролем та в 1,4 раза порiвняно з хворими без нефриту (р < 0,001 i р < 0,05 вщповщно). Ураження ни-
Таблиця 1. Стан ЕЗВД i ЕНВД залежно вщ клнко-лабораторних особливостей СЧВ
Кл^чы i лабораторн параметри ЕЗВД, % ЕНВД, %
Контроль, п = 32 11,6 ± 0,3 21,40 ± 0,71
Ус хворi на СЧВ, п = 100 8,00 ± 0,49*** 20,0 ± 0,8
Тривалють захворювання 1-5 роюв, п = 44 8,7 ± 0,9** 20,40 ± 1,22
Тривалють захворювання 6-10 роюв, п = 21 8,70 ± 0,84** § 19,80 ± 1,66
Тривалють захворювання бтьше 10 роюв, п = 35 6,60 ± 0,64*** 19,70 ± 1,42
Люпус-нефрит, п = 45 6,70 ± 0,42***, # 19,1 ± 0,9
У тому чи^ з НС, п = 8 6,40 ± 0,56***, # 21,70 ± 1,53
Без ураження нирок, п = 55 9,0 ± 0,8** 20,80 ± 1,25
1з синдромом Рейно, п = 31 5,8 ± 0,8***, ## 16,80 ± 0,86***
Без синдрому Рейно, п = 69 9,60 ± 0,66* 22,50 ± 1,02##
I ст. активности п = 79 7,9 ± 0,5*** 19,00 ± 0,68
II ст. активности п = 21 8,30 ± 1,47* 22,00 ± 1,75
СРБ = 12-768 мг/л, п = 70 7,50 ± 0,67*** 20,00 ± 1,19
СРБ = 0-6 мг/л, п = 30 8,60 ± 0,73*** 20,10 ± 1,03
АНФ позит., п = 86 7,90 ± 0,42*** 19,90 ± 0,88
АНФ негат., п = 14 8,80 ± 2,05 20,70 ± 1,98
АТ-нДНК позит., п = 66 7,50 ± 0,43*** 19,90 ± 0,81
АТ-нДНК негат., п = 34 9,80 ± 1,18 22,7 ± 5,3
Примтки: * — р < 0,05 — порiвняно з контрольною групою , ** — р < 0,01 — порiвняно з контрольною групою, *** — р < 0,001 — порiвняно з контрольною групою; * — р < 0,05 — порiвняно з альтернативною групою, ** — р < 0,001 — порiвняно з альтернативною групою, § — р < 0,05 — порiвняно з тривалстю захворювання бльше 10 роюв.
рок, у тому числ! при СЧВ, е добре вiдомим фактором ризику розвитку ЕД й атеросклерозу i реал!зуе свою даю шляхом пдвищення артерiального тиску, рiвнiв фiбриногену, iмунних комплексiв, антифосфолiпiдних антитiл, окислених форм лшопроте'1'шв низько!' щть-ностi [22, 23]. При цьому пошкодження ендотелюци-тiв супроводжуеться зниженням секрецй' оксиду азоту та в!дносним або абсолютним збiльшенням синтезу судинозвужуючих, агрегацiйних та пролiферативних факторiв [23].
Найбiльш виражеш порушення вазорегулюючо1 функцй' ендотелiю спостер^ались у хворих iз синдромом Рейно: середш величини ЕЗВД були знижеш у 2,0 i 1,7 раза порiвняно з контролем та альтернативною шдгрупою вiдповiдно (р < 0,001). На вщмшу вiд шших категорiй хворих на СЧВ за наявност синдрому Рейно в пробi з нiтроглiцерином виявлено вiрогiдне знижен-ня i ЕНВД (в 1,3 раза порiвняно зi здоровими особами i в 1,4 раза порiвняно з хворими без синдрому Рейно, р < 0,001).
В!домо, що пдвищення рiвня СРБ е важливим незалежним фактором розвитку ЕД й атеросклерозу. Деят автори [24, 25] знаходили у хворих на СЧВ обер-нену залежнють мiж рiвнями СРБ та значеннями по-тiкзалежноï вазодилатацй'. Нашi данi лише частково п^дтверджують цю закономiрнiсть: середнi значення ЕЗВД у хворих iз пiдвищеним рiвнем СРБ були зниже-нi на 35,1 % порiвняно з контролем (р < 0,001), а у хворих iз нормальним рiвнем СРБ — на 25,9 % (р < 0,001; рiзниця мiж пiдгрупами невiрогiдна). Не виявлено та-кож значущо!' кореляцiйноï залежностi мiж величинами СРБ i ЕЗВД (г = 0,10, р > 0,05). Можливо, поточш значення СРБ у хворих, ят отримують лшування, не-достатньо чiтко вiдображають вплив хронiчного запального процесу на формування ЕД або ж цей вплив маскуеться iншими факторами.
Зпдно з отриманими нами даними наявнють мар-керiв iмунологiчноï активностi СЧВ асоцшеться з роз-витком ЕД: у хворих, позитивних за АНФ i АТ-нДНК, значення ЕЗВД були вщповщно на 32,0 i 35,2 % ниж-чими, шж у контрольнш груш (р < 0,001). Водночас у негативних за АНФ i АТ-нДНК хворих рiзниця з контролем була невiрогiдною (p > 0,05). Разом iз тим кореляцшна залежнють мiж титрами АНФ, АТ-нДНК i значеннями ЕЗВД була несуттевою (вщповщно г = —0,02 и г = —0,10, р > 0,05). Щ нашi результати не збтаються з даними, що були отримаш в невеликому (12 хворих на СЧВ) дослщженш A. Caraba et al., в якому автори виявили сильну обернену кореляцiю мiж ЕЗВД та активнiстю СЧВ за SLEDAI та АТ-нДНК [18].
Наступний етап дослщження полягав у проведенш множинного лiнiйного регресiйного аналiзу з метою визначення чиннитв, як! мають незалежний вплив на стан ЕЗВД. До аналiзу ймов!рних прогностичних факторiв впливу на стан ЕЗВД у хворих на СЧВ були включеш як демографiчнi, так i кшшко-лабораторш характеристики обстежених пацiентiв. Зпдно з результатами множинного лшшного регресшного аналiзу незалежними детермiнантами ЕЗВД були вш хворо-
го (р < 0,001), наявнють нефриту (незалежно в!д його форми) (р = 0,001), полiартриту (р = 0,019) i синдрому Рейно (р = 0,045). Прогнозована величина ЕЗВД (%) розраховуеться за формулою:
ЕЗВД = 19,53 - 0,13 х BiK - 3,05 (нефрит) - 4,73 (пол1артрит) - 1,89 (синдром Рейно).
Наш! результати вщр!зняються вщ поодиноких да-них лггератури щодо можливих кшшко-ятрогенних детермшант ЕД при СЧВ. Так, за даними М.К. Piper зв'язку ЕЗВД з ушкодженням будь-яких оргашв тд-тверджено не було [21]. D.S. Lima при обстеженш пременопаузальних жшок, хворих на СЧВ, також не виявив зв'язку ЕЗВД !з тривалютю захворювання, кумулятивною дозою предшзолону, застосуванням антималяршних препарапв, наявнютю артер!ально1 гшертензй', синдрому Рейно, васкулпу й активнютю СЧВ [20].
Висновки
Отже, для хворих на СЧВ характерним е порушення вазорегулюючо1 функцй' ендотелш, що проявляеть-ся зниженням ЕЗВД (у середньому на 32 % пор!вняно з! здоровими особами). Найвиражешш! порушення ЕЗВД спостертаються у хворих з ураженням нирок, особливо з НС, i синдромом Рейно. Порушення функцй' ендотелш поглиблюеться з! збтьшенням тривалос-т захворювання, а також у раз! позитивност за АНФ та АТ-нДНК. ЕЗВД не корелюе з р!внем СРБ у хворих на СЧВ.
Конфлжт штереав. Автори заявляють про в!дсут-нють конфлшту штерешв та власно'1' фшансово!' защ-кавленост при п^дготовщ дано!' статп.
References
1. Munteanu A, Caraba A, Romosan I. Endothelial dysfunction in lupus nephritis. Annals of the Romanian Society for Cell Biology. 2013;18(2):86-90.
2. Cavazzana I, Piantoni S, Sciatti E, et al. Relationship between endothelial dysfunction, videocapillaroscopy and circulating CD3+CD31+CXCR4+ lymphocytes in systemic lupus erythematosus without cardiovascular risk factors. Lupus. 2019;28(2):210-216. doi: 10.1177/0961203318821161.
3. Yao G, Qi J, Zhang Z, al. Endothelial cell injury is involved in atherosclerosis and lupus symptoms in gld.apoE/ mice. Int J Rheum Dis. 2018;22(3):488-496. doi: 10.1111/1756-185x.13458.
4. Atehort a L, Rojas M, Vsquez GM, Casta o D. Endothe-lial Alterations in Systemic Lupus Erythematosus and Rheumatoid Arthritis: Potential Effect of Monocyte Interaction. Mediators Inflamm. 2017;2017:9680729. doi: 10.1155/2017/9680729.
5. Atehort a L, Rojas M, Vsquez G, et al. Endothelial activation and injury by microparticles in patients with systemic lupus erythematosus and rheumatoid arthritis. Arthritis Res Ther. 2019;21(1):34. doi: 10.1186/s13075-018-1796-4.
6. Mauro D, Nerviani A. Endothelial Dysfunction in Systemic Lupus Erythematosus: Pathogenesis, Assessment and Thera-
peutic Opportunities. Rev Recent Clin Trials. 2018;13(3):192-198. doi: 10.2174/1574887113666180314091831.
7. Taraborelli M, Sciatti E, Bonadei I, et al. Endothelial Dysfunction in Early Systemic Lupus Erythematosus Patients and Controls Without Previous Cardiovascular Events. Arthritis Care Res (Hoboken). 2018;70(9):1277-1283. doi: 10.1002/acr.23495.
8. Mak A, Kow NY, Schwarz, H, Gong L, Tay SH, Ling LH. Endothelial dysfunction in systemic lupus erythematosus - a case-control study and an updated meta-analysis and meta-regression. SciRep. 2017;7(1):7320. doi: 10.1038/s41598-017-07574-1.
9. Nawata A, Hisano S, Shimajiri S, Wang KY, Tanaka Y, Nakayama T. Podocyte and endothelial cell injury lead to nephrotic syndrome in proliferative lupus nephritis. Histopathology. 2018;72(7):1084-1092. doi: 10.1111/his.13454.
10. Yuan M, Tan Y, Wang Y, Wang SX, Yu F, Zhao MH. The associations of endothelial and podocyte injury in proliferative lupus nephritis: from observational analysis to in vitro study. Lupus. 2019;28(3):347-358. doi: 10.1177/0961203319828509.
11. Deng W, Xu M, Meng Q, et al. CD8+CD103+ iTregs inhibit the progression of lupus nephritis by attenuating glomerular endothelial cell injury. Rheumatology (Oxford). 2019;58(11):2039-2050. doi: 10.1093/rheumatobgy/kez112.
12. Dimou P, Wright RD, Budge KL, et al. The human glomerular endothelial cells are potent pro-inflammatory contributors in an in vitro model oflupus nephritis. Sci Rep. 2019;9(1):8348. doi: 10.1038/s41598-019-44868-y.
13. Hochberg MC. Updating the American College of Rheumatology revised criteria for the classification of systemic lupus erythematosus. Arthritis Rheum. 1997;40(9):1725. doi: 10.1002/ art.1780400928.
14. Kovalenko VN, Shuba NM, Gajko GV, Dzjak GV, Korzh MO, Procenko GO, authors; Kovalenko VN, Shuba NM, editors. Nomenklatura, klasyfikacija, kryterii' diagnostyky ta programy likuvannja revmatychnyh hvorob [Nomenclature, classification, diagnostic criteria and treatment programs for rheumatic diseases]. Kyiv; 2004. 156p. (in Ukrainian).
15. Celermajer DS, Sorensen KE, Bull C, Robinson J, Deanfield JE. Endothelium-dependent dilation in the systemic arteries of asymptomatic subjects relates to coronary risk factors and their interaction. J Am Coll Cardiol. 1994;24(6):1468-1474. doi: 10.1016/0735-1097(94)90141-4.
16. Voronenko JuV, Moskalenko VO, Procek OT, et al, authors; Voronenko JuV, Moskalenko VF, editors. Social'na me-dycyna ta organizacija ohorony zdorov'ja [Social medicine and health care organization]. Ternopil: Ukrmedknyga; 2000. 670p. (in Ukrainian).
17. Bhl J, Zfel P. SPSS Version 10. Einfhrung in die moderne Datenanlyse unter Windows. 7th ed. Bonn, Deutschland: Addison Wesley; 2000. 734 p. (in German).
18. Caraba A, Savoiu G, Crisan V. Endothelial dysfunction in systemic lupus erythematosus. RJB. 2008;18(3):237-244.
19. El-Magadmi M, Bodill H, Ahmad Y, et al. Systemic lupus erythematosus: an independent risk factor for endothelial dysfunction in women. Circulation. 2004;110(4):399-404. doi: 10.1161/01.CIR.0000136807.78534.50.
20. Lima DS, Sato EI, Lima VC, Miranda F Jr, Hatta FH. Brachial endothelial function is impaired in patients with systemic lupus erythematosus. J Rheumatol. 2002;29(2):292-297.
21. Piper MK, Raza K, Nuttall SL, et al. Impaired endothelial function in systemic lupus erythematosus. Lupus. 2007;16(2):84-88. doi: 10.1177/0961203306074842.
22. Falaschi F, Ravelli A, Martignoni A, et al. Nephrotic-range proteinuria, the major risk factor for early atherosclerosis in juvenile-onset systemic lupus erythematosus. Arthritis Rheum. 20M;43(6):1405-1mdoi:10.1002/1529-0131(200006)43:6<1405:AID-ANR26>3.0.CO;2-V.
23. Frosteg rd J, Svenungsson E, Wu R, et al. Lipid peroxidation is enhanced in patients with systemic lupus erythematosus and is associated with arterial and renal disease manifestations. Arthritis Rheum. 2005;52(1):192-200. doi: 10.1002/art.20780.
24. Karadag O, Calguneri M, Atalar E, et al. Novel cardiovascular risk factors and cardiac event predictors in female inactive systemic lupus erythematosus patients. Clin Rheumatol. 2007;26(5):695-699. doi: 10.1007/s10067-006-0376-1.
25. Wright SA, O'Prey FM, Rea DJ, et al. Microcirculatory hemodynamics and endothelial dysfunction in systemic lupus erythematosus. Arterioscler Thromb Vasc Biol. 2006;26(10):2281-2287. doi: 10.1161/01.ATV.0000238351.82900.7f.
OTpuMaHo/Reeeived 04.01.2020 Рецензовано/Revised 27.01.2020 npuMH^TO go gpyKy/Accepted 29.01.2020 ■
Information about authors
I.G. Matiyashchuk, MD, PhD, Doctor of Rheumatology Department 1, Alexander's Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1328-0569
K.M. Amosova, MD, Professor, Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4570-9510
O.B. Iaremenko, MD, Professor, Head of the Department of Internal Medicine 3, Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-
0003-2095-5819
V.I. Zadiarova, IVID, Cardiologist of Neurosurgeon department, Alexander's Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3639-0333
D.I. Koliadenko, PhD student, Assistant professor at the Department of Internal Medicine 3, Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID: https://
orcid.org/0000-0002-9562-9367
МатиящукИ.Г., Амосова Е.Н., Яременко О.Б., Захарова В.И., Коляденко Д.И. Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Нарушение вазорегулирующей функции эндотелия у больных системной красной волчанкой: ассоциация с поражением почек, маркерами воспаления и аутоантителами
Резюме. Актуальность. Ведущей причиной смертности у за считается нарушение функции эндотелия. Цель работы:
больных системной красной волчанкой (СКВ) являются оценить состояние вазорегулирующей функции эндотелия у
сердечно-сосудистые заболевания вследствие раннего атеро- больных СКВ и ее связь с клинико-лабораторными особен-
склероза. Одним из маркеров субклинического атеросклеро- ностями СКВ. Материалы и методы. Проведено определение
эндотелийзависимой (ЭЗВД) и эндотелийнезависимой вазо-дилатации (ЭНВД) плечевой артерии у 100 больных СКВ. Результаты. ЭЗВД у больных СКВ была снижена в среднем на 31,5 % по сравнению со здоровыми лицами (р < 0,001). Средние величины ЭНВД в группе больных СКВ (20,03 ± 0,80 %) и в группе здоровых лиц (21,4 ± 0,7 %) достоверно не отличались (р > 0,05). Наличие люпус-нефрита ассоциировалось со значительным ухудшением ЭЗВД (на 42,5 % по сравнению с контролем и на 25,8 % по сравнению с альтернативной группой, р < 0,001 и р < 0,05 соответственно). Средние значения ЭЗВД у больных с повышенным уровнем С-реактивного белка (СРБ) были снижены на 35,1 % по сравнению с контролем (р < 0,001), а у больных с нормальным уровнем СРБ — на 25,9 % (р < 0,001; разница между подгруппами недостоверна). Значимой корреляционной зависимости между величинами СРБ и ЭЗВД обнаружено не было (г = 0,10, р > 0,05). У боль-
ных, позитивных по антителам к нативной ДНК (АТ-нДНК) и антинуклеарному фактору (АНФ), значения ЭЗВД были соответственно на 35,2 и 32,0 % ниже, чем в контрольной группе (р < 0,001). В то же время у больных, негативных по АТ-нДНК и АНФ, разница с контролем была недостоверной (р > 0,05). Согласно результатам множественного линейного регрессионного анализа независимыми детерминантами ЭЗВД были возраст больного (р < 0,001), наличие нефрита (независимо от его формы) (р = 0,001), полиартрита (р = 0,019) и синдрома Рейно (р = 0,045). Выводы. Для больных СКВ характерно нарушение вазорегулирующей функции эндотелия, особенно при наличии люпус-нефрита, повышенных титров АНФ и АТ-нДНК. ЭЗВД не коррелирует с уровнем СРБ у больных СКВ.
Ключевые слова: системная красная волчанка; эндотелий; эндотелийзависимая вазодилатация; нефрит; аутоантитела
I.G. Matiyashchuk, K.M. Amosova, O.B. laremenko, V.l. Zakharova, D.I. Koliadenko Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Impaired endothelial vasoregulatory function in patients with systemic lupus erythematosus: association with renal involvement, inflammatory markers, and autoantibodies
Abstract. Background. The leading cause of death in patients with systemic lupus erythematosus (SLE) is cardiovascular diseases due to early atherosclerosis. Endothelial dysfunction is considered one of the markers of subclinical atherosclerosis. The work aimed at assessing the endothelial vasoregulatory function in patients with SLE and its relationship with clinical and laboratory features of SLE. Materials and methods. We studied endothelium-dependent (EDVD) and endothelium-independent vasodilation (EIVD) of the brachial artery in 100 patients with SLE. Results. EDVD in patients with SLE was reduced by an average of 31.5 % compared with healthy individuals (p < 0.001). The average values of EIVD in the group of patients with SLE (20.03 ± 0.80 %) and in the group of healthy individuals (21.4 ± 0.7 %) did not significantly differ (p > 0.05). The presence of lupus nephritis was associated with a significant deterioration in EDVD (42.5 % compared with the control group and 25.8 % compared with the alternative group, p < 0.001 and p < 0.05, respectively). The average values of EDVD in patients with elevated levels of C-reactive protein (CRP) were reduced by 35.1 % compared with the control
group (p < 0.001), and in patients with normal levels of CRP — by 25.9 % (p < 0.001; the difference between the subgroups is unreliable). No significant correlation between the values of CRP and EDVD was found (r = 0.10, p > 0.05). In patients with positive antinuclear factor (ANF) and antibodies to native DNA (anti-nDNA), the values of EDVD were 32.0 and 35.2 % lower, respectively, than in the control group (p < 0.001). At the same time, in patients with negative ANF and anti-nDNA, the difference with the control group was unreliable (p > 0.05). According to the results of multiple linear regression analysis, the independent determinants of EDVD were the patient's age (p < 0.001), the presence of nephritis (regardless of its form) (p = 0.001), polyarthritis (p = 0.019), and Raynaud's syndrome (p = 0.045). Conclusions. SLE patients have impaired vasoregulatory function of the endothelium, especially in the presence of lupus nephritis, elevated titers of ANF and anti-nDNA. EDVD does not correlate with CRP level in patients with SLE.
Keywords: systemic lupus erythematosus; endothelium; endothe-lium-dependent vasodilation; nephritis; autoantibodies
