CC BY
6
Мотиви батьмвства i сишвства в романах «Улгсс» Дж. Джойса,
«МьорфЬ С. Беккета i «Про водоплавних» Ф. О'Брайена
The Motives of Fatherhood and Sonship in the Novels "Ulysses" by J. Joyce, "Murphy" by S. Beckett and "At Swim-Two-Birds" by F. O'Brien
-t
Слизавета Василюк 1 Yelyzaveta Vasyliuk
1V. N. Karazin Kharkiv National University 4 Svobody Square, Kharkiv, 61022, Ukraine
DOI: 10.22178/pos.49-1
LCC Subject Category: PN1-6790
Received 28.07.2019 Accepted 30.08.2019 Published online 31.08.2019
Corresponding Author: yel.vasyliuk@gmail.com
© 2019 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License liULJ
Анотащя. У статт вивчено образи «сишв», Тхшх духовних 6aTbKiB (naTpoHiB) та рщних батьюв. У «МьорфЬ», «Про водоплавних» виявлено pецепцiю «улюавсь-ких» oбpaзiв «сина» i «батька». Дoслiдженo специфку i характер взаемин «батька» i «сина», склaднi, двоТст почуття обох.
Пошуки духовного батька, так само як i пошуки духовного сина, у «МьорфЬ» i «Про водоплавних» штерпретоваш пapoдiйнo. Почуття «батька» до «сина» i навпаки склады й суперечлив^ «батько» мае стосовно «сина» приховаш мотивацГГ. Питання сишвства викликае в «батьюв» складний комплекс i спектр пoчуттiв; також е причини, як утримують «синiв» вщ возз'еднання з духовним батьком, Тхнi супеpечливi почуття щодо замюника «бaтькiв», корисливий iнтеpес «батька» отримати успшного спадкоемця. Мотив пошуку сишвства, один iз ключових мoтивiв роману Дж. Джойса, кapнaвaлiзoвaнo у «МьорфЬ i «Про водоплавних». Вибip дядька на роль замюника батька у «МьорфЬ i «Про водоплавних» теж може вщсилати до образу Гамлета i його дядька, що також створюе aлюзiю до Стiвенa з його теopiею про Гамлета. Головний герой «МьорфЬ мpiе про долю дантового Белакви, головний герой «Про водоплавних» отримуе докори у лЫ вщ дядька. С. Беккет i Ф. О'Брайен проводять кoнтp-«улiссiвський» експеримент: залишають у вaкуумi сiмейних стосунюв головного героя i його дядька, створюючи умови для Тх зближення, однак возз'еднання не вщбуваеться. У фiнaлi «Улiссa» «батько» i «син» вiдмoвляються вiд щеТ возз'еднання. «МьорфЬ завершуеться смертю Мьopфi, що oбiгpaе смерть Христа, у псевдощасливому фiнaлi роману «Про водоплавних» стосунки «батька» i «сина» стають теплими й близькими. Ключовi слова: aмбiвaлентнiсть почутпв; «возз'еднання»; Джеймс Джойс; «патрон»; пошук батька; пошук сина; Семюел Беккет; Фленн О'Брайен.
Abstract. The article studies the characters of "sons", their spiritual fathers (patrons) and their parents. In "Murphy", and "At Swim-Two-Birds" the perception of "Ulysses's" characters of the "son" and the "father" has been revealed. The specificity and nature of the relationship between the "father" and the "son", the complex, ambivalent feelings of both are studied.
The search for a spiritual father, as well as the search for a spiritual son, were interpreted parodically in "Murphy" and "At Swim-Two-Birds". The feelings of the "father" to the "son" and vice versa are complex and contradictory, the "father" has hidden motivations for the "son". The issue of sonship makes the "parents" feel a complicated complex and spectrum of feelings; there are also reasons that keep the "sons" from reuniting with their spiritual father, their conflicting feelings about the substitute "fathers", the vested interest of the "father" to be a successful heir. The motive for finding sonship, one of the key motives of the Joyce's novel, is carnivalized in "Murphy" and "At Swim-Two-Birds". The choice of an uncle for the role of father's
substitute in Murphy and At Swim-Two-Birds can also refer to the characters of Hamlet and his uncle, which also creates an allusion to Stephen with his theory of Hamlet. The main character of "Murphy" dreams of the fate of Dante's Belakva, the protagonist of "At Swim-Two-Birds" receives reproaches in laziness from his uncle. S. Beckett and F. O'Brien conduct a counter-"Ulysses's" experiment: they leave in the vacuum the family relationships of the protagonist and his uncle, creating conditions for their rapprochement, but no reunion takes place. In the finale of "Ulysses", the "father" and the "son" abandon the idea of reunion. "Murphy" ends up with the death of Murphy', who overcomes the death of Christ, and in the pseudo-happy ending of the novel "At Swim-Two-Birds" the relationship between the "father" and the "son" becomes warm and close.
Keywords: ambivalence of feelings; "reunion"; James Joyce; "patron", search for father; search for son; Samuel Beckett; Flann O'Brien.
ВСТУП
1рландських письменниюв С. Беккета (19061989) i Фленна О'Брайена (1911-1966) вва-жають учнями Джеймса Джойса (1882-1941), з «Улкса» якого вони багато чого перейняли: мотиви мандрiв, батьювства, тыесносп, не-гативне ставлення до iрландського провшщ-алiзму, католицтва, карнавальшсть, техшку потоку свщомосп та ш
У ромаш Дж. Джойса «Улкс» (1922) мотив батьювства i сишвства е ключовим. Росшський джойсознавець i перекладач «Улкса» С. С. Хоружий, говорячи про зв'язок роману Дж. Джойса й «Одксе!» Гомера, стверджуе, що <«...> щейний свгг роману подыяе з «Одксе-ею» всього двi або три сшльш теми: це тема сишвства i батьювства, тема повернення, а також <...> тема жшочо! природи й жшочо! мкп» [1, с. 113]. Роль стосунюв батька i сина в «Улка» також дослщжували Н. Маккендрж i Дж. МакКендрж [2], Дж. О'Лiрi [3],
К. Хоппер [4], Р. Уолш [5], яю вивчали особли-вост наслщування в романi Дж. Джойса образу гомерiвського Одiссея-батька, специфшу стосункiв Стiвена Дедала i Леопольда Блума в «Улка», тематику пошуюв духовного бать-кiвства.
При цьому дослщники зауважують, що характер стосунюв батька i сина в Гомера i Дж. Джойса кардинально рiзнi. С. С. Хоружий наголошуе, що «У Гомера мiж батьком i сином - непохитна прив'язашсть i любов, а тема повернення виршуеться в оптимiстичному ключь в елементi сили i з вiрою у вiдданiсть. У Джойса мiж батьком i сином - складна дiале-ктика стосункiв, де е i надрив, дисгармонiя, ворожнеча; а тема повернення виршуеться в песимктичному ключi, в елементi слабкосп й iз впевненiстю у зрадЬ> [6, с. 113].
Укра'нський дослщник I. I. rapiH вiдзначаe, що «Увесь 3MicT «Улкса» - в единш митi бли-3bKOCTi Блума, смшного, KOMi4Horo персонажа, до Мвена, якого BiH витяг з п'яно'' бiйки. У Блума помер син. У С^вена, втiм, батько живий. Але справа, звiсно, не в цьому: важли-ве духовне батьювство» [7, с. 241].
Росшський мiфолог е. М. Мелетинський вва-жае, що «Стосунки «батько - син», «мати -син» i т. ш., як i тема «батьювства» в широкому розумшш (сюди входить своерiдне трак-тування творчостi Шекспiрa Стiвеном, який порiвнюе митця з богом-батьком, i багато ш-ших мотивiв), займають в «Улка» велике мь сце, але нiяк не зводяться до пригшчених ш-фантильних сексуальних комплексiв, 'х «фройдизм» доволi поверхневий» [8, с 303]. 1з ним погоджуеться С. С. Хоружий: «Джойс, ми пам'ятаемо, завжди вщмежовувався вiд фройдизму, i помiтних ознак едипового комплексу ми в нього не знайдемо ш в житть нi у творчосп» [1, с. 226-227]. Однак, як зазначае I. I. Гарш: «Що ж до Фройда, то достатньо вка-зати центральний момент [«Улкса»]: як би не рiзнились ршення, але вже сама тема батьювства як нерозривного, але й больного зв'язку, aмбiвaлентноi симпатп-антипатп батька i сина, - важливе зближення Джойса з нелюбимим «Шалтаем»» [7, с. 181] (Дж. Джойс називав З. Фройда i К. Г. ЮнГа «<...> австршським Шалтаем i швейцарським Болтаем» [6, с. 59].)
Голландський дослщник С. Гупперманс акце-нтуе на тому, що «Вщсутшсть батька <...> визначае хiд подiй у «МьорфЬ>. Персонаж!, якi представляють батьювський вплив, звкно, з'являються у «МьорфЬ, але в ослаб-ленiй i сaтиризовaнiй Форм!. Стосунки батька i сина вщлунюються у зв'язку Нiерi з! сво'ми
студентами. <...> Батьювство також скромно представлено Вiлоубi Келль дщом Силп, чий вплив пiдриваeться фiзичною i розумовою слабюстю» [9, с. 74].
1рландський дослiдник К. Хоппер наводить думку лггературознавщв П. Костелло i П. ван де Кампа, бiографiв Ф. О'Брайена, щодо постатi батька в романах письменника: «Мо-же бути знаковим <...>, що в романах О'Нолана (справжне iм'я Ф. О'Брайена - при-мiтка автора) немае батькiв, яких можна ще-нтифiкувати як батьюв, тiльки дядьки або брати. <...> Можливо, батько, вiдсутнiй у його реальному свт, був стертий iз його худож-нього свiту. А можливо, О'Брайен був занадто близький iз батьком, щоб помiстити його у вигаданий свгг» [4, с. 74]. Також К. Хоппер стверджуе, що стосунки «дядько/оповiдач» у романах «Про водоплавних» (1939) i «Важке життя» (1961) е «<...> частиною О'Брайеново! пародп на подiбнi стосунки в «Дублш-цях» (1914) Джойса, i сама структура цих сто-сункiв також нагадуе динамiку мiж Стiвеном i Саймоном Дедалами в «Портрет митця замо-лоду» i в «Улiссi», <...> що важливо, так це центральна роль, яку грають цi персонаж! й незлагода у !'х (дядькiв - примака автора) стосунках iз головним героем-оповщачем» [4, с. 75].
Однак, попри все вищезгадане, зiставлення стосункiв «батька» i «сина» в «Улiссi», «Мьор-фi» (1938) С. Беккета i у «Про водоплавних» (1939) Ф. О'Брайена дониш не було об'ектом повнощнного лiтературознавчого дослiдження.
Актуальшсть нашо!' статтi зумовлена тим, що вщсутш спецiальнi розвiдки, у яких були б вивчеш специфiка й характер взаемин головного героя з батьком у романах Ф. О'Брайена i в «Улка», встановлеш ремшсценцп, якi давали б змогу ширше поглянути на штертекст романiв С. Беккета i Ф. О'Брайена, розвиток ними джойавських мотивiв бaтькiвствa й си-нiвствa.
Мета роботи - визначити характер i специфь ку нaслiдувaння джойсiвських мотивiв бать-кiвствa i синiвствa («Улкс») у «Мьорфi» С. Беккета i «Про водоплавних» Ф. О'Брайена, виявити особливосп рецепцп образу батька або тих, хто його зaмiщуе. Метою передбаче-но пошук i опредметнювання ремiнiсценцiй у романах «Мьорфi» i «Про водоплавних» до обрaзiв батька i сина в «Улiссi», дослщження
принципiв рецепцй цих обрaзiв i мотиву си-нiвствa.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
В «Улiссi» в ролi батька виступае Леопольд Блум, а в ролi сина - Стiвен Дедал. С^вен, 22-рiчний студент, мае рщного батька - це Саймон Дедал, прототипом якого був батько Дж. Джойса Джон Джойс [1, с. 773]. Блум пе-ребувае в пошуку духовного сина, осюльки його власний син Рудi помер новонародже-ним за десять роюв до зображуваних подiй, туга за ним весь час переслщуе Блума. С^вен, у свою чергу, шукае духовного батька, адже вщчувае вiдстороненiсть i бaйдужiсть рiдного батька, Саймона Дедала, соромиться його, бо той опустився i став п'яницею. Про зосере-дженiсть Стiвенa на пошуку батька свщчить його теорiя, згщно яко!' «Гамлет, чорний принц, це Гамнет Шекстр» [10, с. 199], син Выьяма Шекспiрa, а привид - сам Шекстр.
Блум прагне знайти духовного сина, С™ен -духовного батька, але зус^вшись, вони не порщнюються, а розходяться. Для Блума батьювство обтяжене трапчними спогадами про свого батька i сина. Що ж стосуеться Сть вена, то вш ставиться до Блума як до малоз-найомо!' людини, до того ж неповноцiнного iрлaндця - еврея i вихреста.
Однак, одшею з причини !х «невозз'еднання» може бути й складне ставлення Дж. Джойса до само! теми повернення («Ключовий мотив «Одiссеi», повернення» [1, с. 894], «I поверну-тись - це найпрше з усього, що ти можеш ви-гадати <...> [10, с. 562]). Повернення до ролi батька викликае у Блума внутршнш спротив. Хоча вш i проявляе щодо Стiвенa увагу й от-ку, !'хне стлкування не мае нaслiдкiв, пiсля прощання зi Стiвеном «<...> вiн <...> жодного разу не промайнув в думках хазя'на» [10, с. 903]. Про внутршнш спротив Блума його «возз'еднанню» зi Стiвеном можуть свщчити й думки Блума пiсля домовленосп про уроки iтaлiйськоi мови вщ Стiвенa - для дружини Блума i про уроки вокалу вщ Моллi - для Стi-вена: «Що робило для Блума проблематичною реaлiзaцiю цих взаемо-самовиключних пропозицiй? Непоправшсть минулого: одного разу на вистaвi цирку <...> промiтний блазень у пошуках сво'х бaтькiвських коренiв подався з арени в публжу, <...> i гучно проголосив, на
pagicrb r^HgaHaM, m,o Tofi (B^yM) fioro (6^a3-hh) pigHHfi TaTycb» [10, c. 603].
KpiM Toro, B^yM Ty^HTb 3a cboim chhom Pygi fi yBecb Hac BigHyBae nopo^HeHy Big fioro Bigcyr-HocTi: «Ot hk6h Ma^eHbKHfi Pygi bh^hb» [10, c. 84]. npufiHATH CTiBeHa 3a cHHa g^H B^yMa 3HaHH.no 6 npu6paTH Pygi 3 fioro cuHoBoro Mic-цн fi «3pagHTH» fioro.
y Tofi Hac 6aTbKiBcTBo hk TeMa b poMaHi noB'H3aHe i 3 6aTbKoM caMoro .eono^bga B^y-Ma, Pygo^b^oM B^yMoM: BiH HaK^aB Ha ce6e py-kh nic^H cMepTi cBoei gpy^HHH. Bci цi hhhhhkh yraoproroTb g^H .eono^bga B^yMa cK^agHHfi KoMn^eKc 6aTbKiBcTBa fi cneKTp cynepeH^HBux nonyTTiB, HKi BHK^HKae b HboMy цн TeMa.
^e ogHiero piHHro, HKa po3grnHe .eono^bga B^yMa i CTiBeHa, e pe^iriH Ta Ha^oHa^bHicrb: «<...> hothph ch^h, m,o ix po3gi^H^u? Im'h, BiK, Ha^oHa^bHicrb, BipocnoBigaHHH» [10, c. 586]. CTiBeH ^,ega^, hk i nepeBa^Ha 6mbmicrb ip^aH-gцiв, KaTo^HK, 6aTbKo .eono^bga B^yMa cnoBi-gyBaB iygai3M, a «Pygo^b^a Bipara (3rogoM Py-go^b^a B^yMa) HaBepHeHo 3 rogaicrcbKoi Bi-pu» [10, c. 622]. CnupaHHH Ha BHyTpimHifi iyga-i3M g^H B^yMa 3yMoB^eHe thm, m,o b Ip^aHgii, ge кaтo^нцнзм e goMiHyroHHM i Mae Hea6uHKHfi Bn^HB b ycix цapннax ^htth ^roguHH, go Hboro cTaB^HTbcH hk go «HenoBHo^HHoro» ip^aнgцн fi KaTo^HKa, ocKi^bKH BiH Buxpecr. I CTiBeH Ti^bKH nocu^roe ^ noHyTTH нeпoвнoцiннocтi y B^yMi, nor^u6^roe цro BigMiHHicTb mto: hhmh, 3acniBaBmu npu HboMy 6a^agy npo x^onHHKa, B6uToro nig Hac eBpeficbKoro puTya^y: «HoMy rocnogap 3a^ypuBcH? BiH 6a^:aB, m,o6 onoBigb npo cKoeHe 6y^a po3Ka3aHa npo cKoeHe He hhm (He CTiBeHoM, B^yM He HeKaB TaKoro Big Hboro - npuMiTKa aBTopa)» [10, c. 599].
npoTe, HaHBHicTb y CTiBeHa cnpaB^Hboro 6aTb-Ka - CafiMoHa ßega^a - i ip^aHgcbKo-кaтo^нцbкнfi no6yroBHfi aHTuceMiTH3M CTiBeHa yTpuMyroTb ix Ha BigcraHi oguH Big ogHoro fi 3aBa^:aroTb ixHiM gyMKaM npo «bchhob^hha». B^yM, hk BuxpecT i «HenoBHo^HHHfi» ip^aH-geцb, BigHyBae cBoro MeHmoBapTicTb y nopiB-HHHHi 3 iHmuMH ip^aнgцнмн. Hepe3 цe B^yM cKyTHfi, i mo^ahbo, ToMy fioro gonoMora fi oni-Ka, fioro HacraHoBH CTiBeHoBi BugaroTbcH Ka-3eHHHMH fi cxo^i pagme Ha Mim,aHcbKe noBHaH-hh fi Mopa^i3aTopcTBo, aHi^: Ha c^ymHi nopagu: «He na^iTb. Kpam,e noi^Te» [10, c. 495], «Bh no-BHHHi 6i^bme cno^HBaTH cnpaB^Hboi i^i» [10, c. 547].
ßo Toro ^ y cTaB^eHHi B^yMa go CTiBeHa npu-cyTHifi i MepKaHTH^bHHfi iHTepec: «Poi yToniH-Hux n^amB MeTa^ucH b fioro (B^yMa) HeBraMo-BHoMy Mi3Ky. OcBiTa (cnpaBgemHboro BucoKoro
piBHH), ^iTepaTypa, ^ypHa^icTHKa, onoBigaHHH Ha KoHKypcu, cyHacHa peK^aMa, rigpoKoH^prai Typu no aHr^ificbKux KypopTax i Bogax, ge noB-ho TeaTpiB, i3 3arpi6aHHHM rpomefi <...>» [10, c. 568].
B^yM 3a3gpuTb CafiMoHoBi ßega^y: «ra^acflH-Bufi caMogyp. 3a chhom cBiTa He 6aHHTb. BiH Mae c^ymmcrb. 6 ^o 3a^umuTH nic^H ce6e» [10, c. 84]. KpiM Toro, cTaB^eHHH CafiMoHa ßega^a go CTiBeHa 3BoguTbcH go nycTux ryHHux 3aHB y6e3neHHTH CTiBeHa Big mKig^HBoro Bn^HBy My^^iraHa, xoHa caM BiH HaBiTb He 3Hae, ge CTiBeH ^HBe, i He gonoMarae fioMy rpimMH, ko^h Tofi ^egBe 3BoguTb кiнцi 3 кiнцнмн fi mpfiHo 3MymeHHfi 6yB 3Bi^bHHTucb 3 nocagu BHHTe^H mKo^u. ToMy cTocyHKH CTiBeHa i3 cnpaB^HiM 6aTbKoM HanoBHeHi o6pa3oro fi geMoHcTpaTHB-Horo BigHy^eHicTro 3 6oKy CTiBeHa.
y «Mbop^i» C. BeKKeTa B3aeMHHH «6aTbKa» i «cHHa» Hac^igyroTb «y^iccoBy» aM6iBa^eHT-HicTb i пpннцнп «3aMicHHKa». y po^i 6aTbKa y poMaHi BucTynae Hiepi, $moco$, BHHTe^b Mbo-p^i, y pom cuHa - Mbop^i, Ko^umHifi crygeHT Hiepi. Ix BiK He BKa3aHHfi, ogHaK hcho, ^o Hiepi crapmufi 3a Mbop^i. MeToro HaBHaHHH Mbop^i y Hiepi y MicTi KopK 6y^o Ha6yTTH «<...> a little of what Neary <...> called the Apmonia, <...> Isonomy. <...> Attunement» («<...> Tpoxu Toro, m,o Hiepi <...> Ha3HBaB AnMoHiero, <...> IcoHoMi-ero. <...> CniB3ByHHicTro» (TyT i ga^i nepeK^ag aBTopa)) [11, c. 2]. Ag^e cepцe Mbop^i cTpa^-ga^o HanagaMH, to пpaцroвa^o 3 HagpuBoM, to 3aKuna^o, m,o 3gaBa^ocb «<...> ot-ot po3ipBeTb-ch» [11, c. 4]. HaBHaHHH 3aBepmyeTbcH 6e3ycni-mHo, i Hepe3 ^ Hiepi BH3Hae, ^o BiH «<...> can do nothing for you» [11, c. 4] («<...> HiHoro He Mo^e 3po6uTH g^H Mbop^i»). CaMe iM'H Hiepi (Neary) e aHarpaMoro giec^oBa «3HeMaraTH, gaTH» (yearn) [12, c. 31]. ^ BKa3ye Ha oxon^e-HicTb Hiepi npucTpacTHMH. npuKMeTHo, ^o cnoHaTKy Hiepi xoHe 3HafiTH y .floHgorn Mbop^i, ^o6 3MycuTH fioro ny6^iHHo BigMoBHTucb Big KyHixeH, HKa Ti^bKH 3a TaKux yMoB norog^y-eTbcH cTaTH KoxaHKoro Hiepi, a noTiM, ko^h Bafi^i, Ko^umHifi yHeHb Hiepi, nepeKoHye Hiepi, ^o oBo^ogiHHH KyHixeH crBopuTb y Hiepi no-po^HeHy, TaKoro ^ o6cHry, ^o i 3agoBo^eHHH Big Bo^ogiHHH KyHixeH, Hiepi B^e myKae Mbo-p^i He hk cynepHHKa, a hk gpyra.
У ромаш не сказано про рГдних Hiepi та МьорфГ OKpiM голландського дядька МьорфГ «<...> a well-to-do ne'er-do-well, resident in Holland <...>» («<...> заможний нероба, який проживае у Голландп <...>») [11, с. 11], - Hiepi говорить що у Мьоpфi е лише «<...> demented uncle <...>» (<...> божевiльний дядько <...>» [11, с. 33]). До речь образ дядька i мГсце його про-живання, хоча це, звГсно, не Данiя, може вщ-силати до образу Гамлета i його дядька, що також створюе алюзiю до СтГвена з його тео-pieю про Гамлета. Сам образ дядька, який ди-станцшвався вiд племiнника, вщображае образ реального дядька С. Беккета, який тсля смеpтi батька С. Беккета у 1933 р. давав йому грошГ «<...> enough to survive on but not to enjoy <...>» («<...> за рахунок яких можна було вижити, але не розкошувати <...>») [12, с. 52].
Зрештою, возз'еднання не вщбуваеться, бо Hiepi, який тсля зради Вайлi i Кунiхен сприймае Мьоpфi як единого друга, а потГм, пiсля його смеpтi, захоплюеться його коха-ною Силieю i вже бачить у Мьоpфi «obstacle» («перешкоду») [11, с. 155]. МьорфГ не отри-мавши вiд Hiepi вмiння вгамовувати свое сер-це, бГльше не потребуе його.
Прагнення Мьоpфi повернутись спрямоване у стан до народження, у свгг хаосу, розуму i свободи. МьорфГ вГрить у долю Белакви з «Божественно! комедп» Д. АлГг'ерГ Белаква за те, що лшився молитись за життя, приржа-еться просидГти у Чистилищу стыьки ж роюв, скГльки прожив. МьорфГ дивлячись на небо зГ свое! кiмнати у лжарш, роздратований i кате-горичний у вщкиданш впливу гороскопу, зь рок на його долю. Вш впевнений, що спочатку був вш, а потГм зГрки, вш первинний, а решта виникла потГм. Це подГбне до позицп СтГвена, який схилявся до думки еретиюв щодо еди-носущностГ Христа. КрГм того, МьорфГ кГлька разГв в романГ стввщноситься з Христом: Си-лГя знаходить його у перевернутому крГслГ звГльняе його, при цьому вГн опиняеться у «<...> crucified position <...>» («<...> позГ розшну-того <...>») [11, с. 18], у морзГ простирадло, яким вГн накритий, схоже на плащаницю через тдпал вГд праски. Його поеднуе з образом Христа i те, що МьорфГ вщчувае розщепле-шсть на тГло i душу, що може вщповщати бо-жественнГй i людськш природГ Христа. До того ж назва психГатричнш лГкарнГ, куди МьорфГ влаштовуеться працювати, - The Magdalen Mental Mercyseat (Притулок милосердя Св. Магдалини), - також вщсилае до Христа, а
Силш, яка працюе повieю, поеднуе з образом Св. Марк Магдалини, яка вела гршне життя до 3ycrpi4i з Христом. В контексп образу Христа стае обГрунтованою вщсутшсть у Мьорфi рiдних батькiв i наявнiсть замiсника батька -ШерГ Таким чином, прагнення повернутись у стан до народження може означати прагнення повернутись до стану едносп з батьком-богом, який вщправив Христа у грГшний свгг. Якщо для Дж. Джойса «повернутись - найгг-рше, що ти можеш зробити», то для С. Беккета повернення до потойбгччя - единий вихщ. Таким чином, мотив пошуку батька тут пере-плгтаеться з мотивом повернення, яке стае единою можливгстю возз'еднатись з батьком.
Ставлення Мьорфг до бога амбгвалентне. З одного боку, вш прагне повернутись до ньо-го, з гншого - сво!ми насмгшками намагаеться привернути його увагу: вш травестуе прича-щення пгд час звичайного обгду: «On this part of himself that I am about to inigest may the Lord have mercy» [11, с. 49] («Нехай Господь благословить ту частину себе, яку я збираюсь спо-жити»), «Gas. Could it turn a neurotic into a psychotic? No. Only God could do that» [11, с. 109] («Газ. Чи може вш перетворити невротика на психа? Hi. Це може тГльки бог»), до речГ хворг у лжарш стають значно спокшшшими, коли вш поруч, тож якоюсь мГрою вш перетворюе !х з психГв на невротиюв. ШерГ у морзГ говорить, що МьорфГ не був хрещений.
Прагнення МьорфГ отримати пророцтво у гороскоп можна трактувати як спробу дГзна-тись волю бога-батька щодо його долГ Попу-ляршсть МьорфГ у психГатричнш лжарш була «<...> little short of scandalous» [11, с. 109] («<...> мало не скандальною»), що може обйравати славу Христа, як Г мученицька смерть МьорфГ пщ час випадково! пожежГ через витж газу обйрае муки Христа пщ час страти. I його остання воля змити його прах у туалет Дуб-лГнського театру, яка сама по собГ була остан-ньою його насмГшкою над життям Г смертю, також можна трактувати у контексп образа Христа, для якого смерть не була кГнцем. Таким чином, амбГвалентне ставлення МьорфГ до бога-батька близьке до богоборчш позицГ! СтГвена.
Якщо в «Улка» рщний батько дистанцшова-ний вГд СтГвена, викликае у нього сором, то у «МьорфГ» рГдний батько згадуеться лише один раз: вранцГ свого останнього дня Мьор-фГ безуспГшно намагаеться згадати обличчя
батька. Про батьюв зазначено лише, що вш був щлком законнонародженою дитиною.
У «Про водоплавних» Ф. О'Брайена стосунки «батько-син» подiбнi до аналогiчних стосун-гав в «Улiссi» тим, що головний герой, моло-дий чоловiк або юнак, мае рщного батька, який вщдалений вiд нього, не живе з ним, протягом роману вони жодного разу не стл-куються, i юнак перебувае в пошуках батька духовного. У Дж. Джойса в ролi батька, який шукае собi сина, виступае Блум, стороння лю-дина для Стiвена, а у Ф. О'Брайена в ромаш «Про водоплавних» у ролi батька виступае дядько головного героя. До речь вибiр дядька на роль замкника батька теж може вщсилати до образу Гамлета i його дядька, що також створюе алюзш до Спвена з його теорiею про Гамлета. Ще одним спiльним мотивом е «не-возз'еднання» головного героя з «батьком», дво'сп почуття «сина» до «батька», наявшсть прихованих щлей i корисливих мiркувань у «батька». Прихованою мотиващею дядька в його ошкуванш головним героем може бути його прагнення бути батьком хлопчику як спадкоемцю. Дядько поводиться як ханжа щодо головного героя, читае йому мораль i повчання, так само як i Блум Спвеновь У ромаш «Про водоплавних» у дядька немае дь тей, у Блума е лише донька Мылкент. У «Про водоплавних» Ф. О'Брайена сюжет сфокусо-ваний тыьки на головному геро'', «синовЬ, оповiдь ще вiд першо'' особи, головний герой i його дядько не називаш.
Головний герой «Про водоплавних» - студент, який живе у свого дядька, а його рщний батько тяжко працюе, щоб дати своему синовi освiту. Однак важливо, що головний герой, хоч i мае суперечливi почуття до дядька, не згадуе жодного разу про рщного батька - це свщоме викреслення його з життя й думок. Отже, на мкщ «батька» в ромаш умисно за-лишений один дядько. Хоча головш геро'' мають вс умови й шанси для «вщнайдення» один одного, цього не вщбуваеться. Оповща-ча утримуе вщ зближення з дядьком його повчання, турбота лише про «функцп» його як спадкоемця (уникання неприемностей i ри-зикiв для здоров'я, усшшне навчання). Так само як i Стiвена утримуе вiд зближення з Блумом прагматична увага Блума до здоров'я С^вена, його безпека, його майбутне.
У романi «Про водоплавних» не сказано, чи мае дядько дружину й дггей, однак можемо
припустити, що його син помер. Головний герой пише роман про письменника Треллка, подiбного до батька: Some years after his son^s death («Через юлька роюв тсля смерт сина <...>») [13, с. 27]. Можливо, дядько героя «Про водоплавних» мае трапчний досвщ ба-тькiвства, як i Блум, однак, прямо про ам'ю в ромaнi нiчого не повщомлено.
Дядько постiйно дорiкaе племiнниковi лшню, яка також властива Стiвену i Мьорфi. Незва-жаючи на постшш докори дядька, головний герой, який ставиться до нього холодно, зре-штою змшюе свою думку про нього. Дiзнaв-шись про благополучне завершення ним ко-леджу, дядько рaдiе цьому, купуе племшнику годинник i урочисто його даруе.
Водночас важливо те, що дядько проявляе турботу й защкавлешсть, коли головний герой досягае певних успiхiв у нaвчaннi, скла-дае iспити й повертаеться додому «героем». 1з цього виходить, що дядька усшхи «сина» щ-кавлять быьше, нiж сам «син». Таким чином, щасливий фiнaл роману, скорше, саркастично щасливий: якби головний герой не склав кпити й у цш критичнiй ситуац11 дядько т-шов би йому назуст^ч, втiшив би його, це бу-ло б прaвдоподiбним зближенням.
ВИСНОВКИ
Отже, у романах «Улкс», «МьорфЬ> i «Про во-доплавних» головний герой, молодий чоло-вiк, студент, вщдалений вщ рiдного батька, вщчувае потребу у вiднaйденнi патрона, який може бути для нього замкником батька. В «Улка» головний герой - це С^вен Дедал, 22-рiчний студент i молодий викладач, у «Мьор-фi» - колишнш студент Мьорфi, у «Про водо-планих» - безiменний студент. В «Улка» в ролi патрона виступае стороння Стiвеновi людина - Леопольд Блум, у «МьорфЬ - його колишнш вчитель Шерь у «Про водоплавних» - дядько головного героя. Рщш батьки героя в уах трьох творах подiбнi: в «Улка» - не жи-ве з сином, байдужий до нього, п'яниця, при-сутнiй у ромаш ешзодично, не перетинаеться iз сином; у «Мьорфi» не тыьки рiдний батько не згадуеться, а й дядько проживае в шшш крai'нi, у «Про водоплавних» - теж не живе з сином, працюе, щоб платити за його утри-мання, геть не з'являеться в ромаш, що говорить про те, що вш викреслений iз життя сина, вш, як i будь-яю iншi родичу крiм дядька,
жодного разу не згаданий у ромаш. Ф. О'Брайен наче проводить контр-«улкавський» експеримент: бере батька без сина i сина, в якого немае батька, залишае сина з дядьком, замкником батька у певному вакууму однак, возз'еднання не вщбуваеться.
Отже, «сини» в уах романах мають рщних ба-тьюв, i хоча т викликають у них сором, образу або взaгaлi вщсутш в 1'хшх думках i життГ прийняття шшо'' людини як батька змусить !'х певною мiрою зрадити свого рщного батька.
Слщ зазначити, що в усiх романах стосунки сина з «патроном» напружеш й головний герой мае дво'сп почуття щодо зaмiсникa «батька». «Батьки» мають приховану мотивацш,
бажання реaлiзувaтись як батько - мати спадкоемця, усшшного сина. Ствен Дедал зрештою не «возз'еднуеться» з Блумом, Мьо-рфi помирае, так i не зустрiвшись з Нiерi, головний герой «Про водоплавних» наприкшщ переймаеться до дядька симпатею, але залишае питання перспективи !'хшх стосунюв вiдкритим, адже дядько проявив теплi почуття до племшника тiльки через його успiхи, зближення й встановлення духовного зв'язку мiж ними не вiдбулось.
Напрямом подальшого дослiдження може бути встановлення штертекстуального зв'язку роману «Улiсс» Дж. Джойса з iншими романами С. Беккета i Ф. О'Брайена.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Horuzhij, S. (2013). Kommentarij [Comments]. In J. Joyce, Ulysses (p. 730-924). Moscow: Inostranka,
Azbuka-Attikus (in Russian)
[Хоружий, С. (2013). Комментарий. В Дж. Джойс, Улисс (с. 730-924). Москва: Иностранка, Азбука-Аттикус].
2. McKendrick, N., & L. McDonald, J. (1975). The Family in the Odyssey and Ulysses. The International
Fiction Review, 2(2), 143-149.
3. O'Leary, J. (2006, February 02). Father and Son in Ulysses. Essays on literary and theological themes.
Retrieved from http://josephsoleary.typepad.com/my_weblog/2006/02/father_and_son_.html
4. Hopper, K. (1995). Flann O'Brien. A Portrait ofthe Artist as a Young Postmodernist. New York:
Syracuse University Press.
5. Walsh, R. (1969). In the name of the father and the son. Joyce's use of the mass in Ulysses. James Joyce
Quarterly, 6(4), 321-347.
6. Horuzhij, S. (2015). «Uliss» vrusskom zerkale ["Ulysses" in the Russian mirror]. Moscow: Azbuka (in
Russiian)
[Хоружий, С. (2015). «Улисс» в русском зеркале. Москва: Азбука].
7. Garin, I. (2002). VekDzhojsa [Joyce Age]. Moscow: TERRA - Knizhnyj klub (in Russian)
[Гарин, И. (2002). Век Джойса. Москва: ТЕРРА - Книжный клуб].
8. Meletinskij, E. (2000). Pojetika mifa [The poetics of myth]. Moscow: Vostochnaja literatura (in
Russian)
[Мелетинский, Е. (2000). Поэтика мифа. Москва: Восточная литература].
9. Houppermans, S. (1996). Beckett & La Psychanalyse & Psychoanalysis. Amsterdam: Atlanta GA.
10. Joyce, J. (2015). Uliss [Ulysses] (O. Terekh, O. Mokrovskyi, Trans). Kyiv: Vydavnytstvo Zhupanskoho
(in Ukrainian)
[Джойс, Дж. (2015). Улс (О. Терех, О. Мокровський, Пер.). Ки!в: Видавництво Жупанського].
11. Beckett, S. (2016). Murphy. New York: Grove Press.
12. Ackerley, C. (2004). Demented Particulars. The Annotated Murphy. Edinburgh: Edinburgh University
Press.
13. O'Brien, F. (2007). The Complete Novels. London: Everyman's Library.
