CC BY
36
УДК 619:636.7:616.71-006:616-091
Синяговська К.А., мапстр ветеринарно! медицини, астрант, Сарбаш Д.В., кандидат ветеринарних наук, доцент © Хартвська державна зооветеринарна академ1я
МОРФОЛОГ1ЧН1 ЗМ1НИ ПРИ ОСТЕОСАРКОМ1 ТРУБЧАСТИХ
К1СТОК У СОБАК
У статт1 представлено р1зт г1столог1чш вар1анти остеосаркоми довгих трубчастих тсток у собак, що були виявлен тд час дослгджень бюпстного матер1алу. Показано, що макроскотчна картина виявлених вар1ант1в остеосаркоми е досить р1зномантною. При дослгджент мжроскотчног структури вс види остеосаркоми характеризуются вираженим атитзмом клтин, р1зноматтним клтинним складом, наявтстю значног ктькост\ атипових ф1гур дыення, а також здаттстю до новоутворення остеогду, стутнь розвитку якого залежить в1д виду остеосаркоми.
Ключовi слова: собаки, трубчаст1 тстки, г1столог1чн1 вар1анти остеосаркоми, класична, перюстальна, дргбноклгтинна, паростальна, телеангюектатична, поверхнева, центральна остеосаркома, стутнь злояюсност1.
Вступ. Серед рiзних питань проблем пухлин юсток ктотним слщ рахувати, питання про !х патоморфологш, оскшьки патоморфолопчш даш е найбшьш об'ективним критерiем, що визначае факт кнування та характер пухлини, а також служать пщставою для сучасно! класифжаци, та в деяких випадках навггь визначае прогноз захворювання [3,8,9]. У зв'язку з цим зрозумша та велика увага, яку придшяють хiрурги-ортопеди морфолопчним дослiдженням для можливостi зктавлення клiнiчних, рентгенологiчних та морфологiчних даних для розробки класифкаци. Разом з тим, слщ зазначити, що дос часу не кнуе загальноприйнято! класифжаци пухлин кiсток, не впорядкована номенклатура рiзних нозологiчних форм, iснуе рiзне трактування одного i того ж захворювання клшщистами, рентгенологами та патоморфологами [8]. Виходячи з вищезазначеного ВООЗ в 1972 р. видала робочу класифкацш пухлин ккток (Мiжнародна пстолопчна класифiкацiя №6, Женева, 1972), а в 1974 р. !! було видано росшською мовою [6,7,11,13]. У 2002 р. був опублкований новий варiант пстолопчно! класифжаци злоякiсних пухлин ВООЗ, згщно з якою розрiзняють таки види остеосаркоми: остеосаркома класична, та !! пiдтипи: хондробластична, фiбробластична, остеобластична; телеангiоектатична; дрiбноклiтинна; центральна остеосаркома низького ступеня злояккностц вторинна; паростальна; перюстальна та поверхнева остеосаркома високого ступеню злояккност [5]. Всi щ варiанти продукують остео!д, але телеангюектатичний та остеобластичний е найбiльш
© Синяговська К.А., Сарбаш Д.В., 2009 274
злоякюними, а, на нашу думку [1,4], щ новоутворення швидко розповсюджуються та метастазують.
Дiагноз на остеосаркому ставиться лише тсля ретельного дослiдження бiопсiйного матерiалу, узятого з рiзних дiлянок пухлини [12]. Перший основний критерш - наявшсть саркоматозних клiтин, що продукують остеогенну тканину. Другий критерiй - наявшсть у мiжклiтинному матриксi новоутворення дшянок остео!дно1 тканини або гiалiнiзованого колагену. Мжроскотчно при остеосаркомi вдаеться виявити ознаки пухлинного кiсткоутворення, яке може бути виражене у рiзному ступеш. Для пухлин кiстки характерний значний атитзм клiтин, юстково1 речовини та арх^ектошки кiсткових балок. Клiтинний склад остеосаркоми може бути рiзноманiтним. В одних випадках клiтини мають виразну схожiсть з остеобластами, в шших вони можуть набувати рис рiзкого полiморфiзму. У бiльшостi випадкiв спостер^аеться значна кiлькiсть атипових фiгур дшення [2,10].
Метою роботи було визначити особливост макро- та мжроскотчно1 структури виявлених пстолопчних варiантiв остесаркоми довгих трубчастих кiсток у собак.
Матер1ал та методи дослщження. Матерiалом для дослщжень слугували 29 собак, що поступали до клшки кафедри хiрургil ХДЗВА, яким при клiнiчному та рентгенолопчному дослiдженнi було встановлено дiагноз - остеосаркома. Матерiал для пстолопчного дослiдження вiдбирався пiсля здiйснення тваринам ампутаци кiнцiвки та шляхом вщкрито! бюпси. В кожному випадку вщбиралося 5-7 шматочкiв з рiзних дшянок пухлини (обов'язково 2-3 шматочки - поверхнева частина, 3-4 шматочки - фрагменти пухлини, граничш iз незмшеною кiсткою). Фрагменти отриманих шматочкiв пухлин обробляли за загальноприйнятою методикою. Отриманий матерiал фiксували в 10% розчиш формалiну за прописом Лiллi впродовж 48-72 год., промивали у проточнш водi 24 год., пiсля чого фрагменти отриманих шматочюв пухлин тддавалися декальцинаци у 10% розчинi трихлороцетово! кислоти. Пiсля декальцинаци фрагменти юстки зневоднювали в етанолi зростаючо! концентраци (вiд 600 до 1000), витримуючи по 24 год. у кожному, проводили через ксилол та заливали у парафш за загальноприйнятою методикою. Пстолопчш зрiзи фарбували гематоксилiном та еозином. Вивчалися гiстологiчнi мiкропрепарати за допомогою оптично! системи вiзуалiзацil «Olympus» на збшьшенш 80, 100, 200, 400.
Результати дослщження. Було обстежено 29 собак з остеосаркомою рiзних порiд та вiку. Пiсля клмчних та рентгенологiчних дослiджень було встановлено дiагноз - первинна остеосаркома, яка характеризувалася наявнiстю гшеремовано1, болючо1, гарячо1 припухлостi. Також у тварин було добре вiдмiчено порушення функци кшщвки та наявнiсть кульгання, особливо тсля фiзичних навантажень. У всiх випадках було проведено ретельне дослщження бюпсшного матерiалу. Проведенi комплекснi лiкувальнi заходи (ампутащя уражено1 кiнцiвки, хiмiотерапiя, iмуностимуляцiя) дозволили подовжити термiн життя тварин, але бiльшiсть з них тварин загинула у результатi прогресування пухлини та розвитку метастазiв у легенях.
275
Результати пстолопчних дослщжень виявили таю види остеосаркоми: класична остеосаркома - 9 випадюв, з них остеобластичш - 5 випадюв та хондробластичш i фiбробластичнi по 2 випадки, перюстальну остеосаркому виявляли у 5 випадках, дрiбноклiтинна та паростальна остеосаркома - по 4 випадки, телеангюектатичну остеосаркому було щентифжовано у 3 випадках, поверхнева остеосаркома високого ступеня злоякюност - 3 випадки та центральна остеосаркома низького ступеня злоякюност виявлялася в 1 випадку.
Класична остеосаркома макроскотчно являла собою крупну пухлину, що локалiзувалася у метафiзарнiй областi. Пухлина мала м'яку та щшьну консистенцiю, а також зус^чались пухлини хрящово1 щшьностг Пухлина розповсюджувалася за межi юстки i проростала в м'якi тканини. Частина остеобластичних остеосарком мала Ырувато-коричневий колiр i гранулярно-комiрчасту консистенцш (пемзоподiбний вигляд), також пухлини ще1 групи були бiльш щiльними, жовто-бшого кольору. Хондробластичнi остеосаркоми мали коричневий колiр та варiабельну щiльнiсть (залежно вiд ступеня кальцифiкацiï). Поверхня зрiзу цих пухлин нагадувала риб'яче м'ясо.
При дослщженш мiкроскопiчноï картини було виявлено високий ступень полiморфiзму та анаплази. В складi пухлин, що зустрiчались наступнi клiтиннi популяцiï: ештелющш, плазмоцитоподiбнi, веретеноподiбнi, овоïднi, округлi дрiбнi клiтини, свiтлi клiтини, одно- та багатоядерш гiгантськi клiтини. Але дiагноз «остеосаркома» грунтувався на однозначному пстолопчному виявленнi остеоïду у складi пухлинноï тканини. Остеоïд мав вид щшьного, рожевого, аморфного мiжклiтинного матерiалу, що володiв свiтлозаломлювальною здатнiстю. Колаген неккткового походження мав лiнiйну, фiбрилярну структуру i був затиснений мiж пухлинними клiтинами. На вiдмiну вiд нього, остеощ мав криволiнiйну або нелшшну структуру з невеликими шишкоподiбними виступами, загальний вид фiгур остеощу нагадував рiчнi кiльця на деревному зрiзi.
i
вичя
Рис.1. Класична остеосаркома. Гематоксилш i еозин, х 200.1 -остеощна речовина з малюнком, що нагадуе pi4Hi кiльця на 3pi3i дерева.
276
Вказаш структури розташовувалися у своерщних роду лакунарних формащях. Товщина остео!ду була вельми рiзноманiтна, аж до наявностi так званих фшгранних структур мммально! товщини.
Т^ч;? ¿ж.
. Л У* '•>■ Я й
1 1
1
ЖУ'^Я ёМI Г ■■ /> л ■
Рис.2. Класична остеосаркома. Гематоксилiн i еозин, х 200. 1 - фшгранш
фкури остео!ду.
Кiстковий матрикс також мав схильшсть до накладення, замщення передiснуючих нормальних кiсткових трабекул, створюючи навкруги них структури, що нагадували будiвельнi риштування. Мiсцями пухлиннi кл^ини були затисненi в товщi велико! кшькосп кктково! речовини та часто виглядали дрiбними, пiкнотичними з мммальними ознаками атипи. Наступною особливiстю арх^ектошки класично! остеосаркоми була тенденцiя до ангюцентричного зростання, що додавала пухлиннш тканинi своeрiдний сiтчастий вiзерунок, що складався з тяжiв пухлинних кл^ин. Крiм того, для класично! остеосаркоми була характерна продукщя хрящово! та/або фiброзно! тканини, кiлькiсть яко! була досить рiзною. Залежно вiд переважання того або шшого виду мiжклiтинного матриксу класичнi остеосаркоми були роздшеш на такi пiдтипи: остеобластичний, хондробластичний та фiбробластичний.
В остеобластичному варiантi остеосаркоми остео!д був домiнуючим видом матриксу. Остео!д зустрiчався в цих пухлинах як у виглядi фшгранних структур, що мали малюнок, який нагадував деревний зрiз, так i у виглядi щiльних, компактних мас юстки.
Домiнуючим видом матриксу хондробластичного варiанту остеосаркоми була хондро!дна тканина. Найбшьш часто вона набирала вигляду добре диференцшованого палшового хрящу, який щшьно прилягав чи був безладно перемшаний з iншими (нехрящового походження) елементами пухлини. В одному випадку зустрiчалися мiксо!днi й iншi форми хряща. Обширш поля
277
добре сформовано! хрящово! тканини, що зустрiчалися в пухлинах, макроскотчно виглядали як дольчаст дшянки Ырувато-голубуватого кольору.
Фiбробластичний варiант остеосаркоми складався з добре диференцiйованих веретеноподiбних клiтин з дуже малою кшькютю остео!дних мас. Хрящовий компонент був представлений слабо або взагалi був вщсутнш.
Слiд зазначити, що у складi пухлин, що належали до будь-якого з описаних варiантiв, зустрiчалися дiлянки, типовi за будовою для фiбропластичного варiанту. Але дослiдження зрiзiв iнших фрагментiв дозволило вiднести !х або до остеобластичного, або до хондробластичного, оскiльки згаданi структури зустрiчалися тут в достатнiй кiлькостi.
Телеангюектатична остеосаркома. Макроскотчно пухлина мала кктозний вигляд та розташовувалася у кютково-мозковш порожнинi. Кiсти частково були заповнеш згортками кровi. В пухлинi були вщсутт дiлянки, якi можна було б ч^ко iдентифiкувати як м'якотканинш або кiстковi пухлиннi формаци. В корковому шарi кiстки вiдмiчались рiзно! густини ерози, що iнколи зливалися у досить обширнi дiлянки деструкци кютково! речовини iз замiною И описаними дшянками пухлинно! тканини.
Мжроскотчна картина. Пухлина складалася iз заповнених кров'ю або порожнiх просторiв, роздшених тонкими септами, як це бувае в аневризматичних кiсткових кiстах. Частина пухлин ще! групи були бшьш солiднi i мали дрiбнiшi кiстоподiбнi простори. Зрiзи, виконанi на межi пухлинно! та здорово! тканини, демонстрували проростання пухлини мiж передiснуючими кктковими трабекулами. На сильнiшому збiльшеннi вiзуалiзувалися кiстознi порожнини, вистеленi гiгантськими кл^инами без ознак злоякiсностi, та були позбавлеш ендотелiального вистилання. Перегородки (септи) кл^инш, складалися з рiзко атипових одноядерних пухлинних клiтин. Останнi - гшерхромт, полiморфнi з високим ступенем мiтотично! активностi, виявлялася наявнiсть численних патолопчних мiтозiв. Iнодi в зонах геморагш зустрiчалися атиповi клiтини, що лежали окремо. Кшькють остео!ду в цих пухлинах варiабельна, але в бшьшосп випадкiв невелика i формувала нiжнi структури типу мережив. Цжаво вiдзначити, що мiсцями клiтиннi перегородки мштили безлiч багатоядерних гiгантських кл^ин без ознак злоякiсностi, така особливкть робила пухлини цiе! групи схожими на злоякют гiгантоклiтиннi пухлини i навiть на доброякiснi. Тому для точно! верифжаци телеангiоектатично! остеосаркоми було дослщжено достатньо велику кiлькiсть зрiзiв, оскiльки окремi зрiзи мiстили лише згустки кровi (вмiст порожнин) з декшькома пухлинними клiтинами.
278
Рис.3. Телеангшектатична остеосаркома. Гематоксилш i еозин, х 200. 1 - наявшсть порожнин, що мпстять кров.
Др1бноклтинна остеосаркома. Макроскотчна картина за зовшшшм виглядом не вiдрiзняeться вщ класичного BapiaHTy.
Мжроскотчна картина. Дpiбноклiтиннa остеосаркома складалася з невеликих кл^ин, що мали здатшсть до продукци остеощу. Пухлини ще! групи iдентифiкyвaлися залежно вiд типу переважаючо! клiтинноï популяци: кpyглоклiтинний або веретенокл^инний тип. Дiaметp ядер круглокл^инного типу вapiaбельний: вiд дуже дpiбного (що робить клiтини схожими на типовi для саркоми Юïнгa) до середнього, як це бувае в крупнокл^иннш лiмфомi. Клiтини мали мiзеpнy цитоплазму, кpyглi або овaльнi ядра з хроматином piзного ступеня дисперсност - вiд нiжно- до грубодисперсного. Стутнь мiтотичноï aктивностi складала вщ 3 до 5. При веpетеноклiтинномy типi кл^ини мали коpоткi ядра витягнyтоï, овaльноï або веpетеноподiбноï форми, а також мали глибчастий хроматин та ядерця, яю погано pозpiзнялися. В пухлинах цього типу завжди виявлялася продукщя остеощу, що формувала структури у виглядi мережив. Остaннi дуже схожi на скупчення фiбpинy, якi спостер^аються навкруги клiтин саркоми Юшга, що додавало додаткову схожють цим пухлинам.
279
Рис.4. Д|мбнокл1тннна остеосаркома. Гематоксилш i еозин, х 200. 1 -наявшсть дшянок, що за будовою нагадують крупнокл1тинну л1мфому
Центральна остеосаркома низького ступеня злоякгсностг при макроскопiчному дослiдженнi поверхнi зрiзу пухлини мала бiлясто-сiруватий колiр, щшьнувату дрiбногранулярну структуру, що розповсюджувалася з медулярно! частини. Також звертали на себе увагу дшянки кортикально! деструкци, виповненi пухлинною тканиною.
Мiкроскопiчна картина. Центральна остеосаркома низького ступеня злоякюност складалася з мало або помiрно кл^инно! фiброзноl строми. Продукцiя остео!ду була виражена у рiзному ступеш. Колагенпродукуючi веретеноподiбнi клiтини формували пучки та проникали у навколишш передiснуючi кiстковi трабекули i кiстковий мозок, яю переплiталися. Якщо клiтини пухлини i демонстрували клiтинну атипiю, то мммальну. Виявлялося деяке збiльшення ядер та !х гiперхромiя. Також для пухлин цього виду були характерш рiдкi фiгури мiтозу. Було виявлено декшька характерних для даного виду пухлини моделей продукци остео!ду. Останнш формував безладно анастомозуючi, викривленi кiстковi трабекули, а також був представлений помiрно або рясно у виглядi довгих витягнутих шаруватих кiсткових структур.
280
Рис.5. Центральна остеосаркома низького ступеня злоякчсность
Гематоксилш i еозин, х 200. 1 - наявшсть в склад1 пухлини добре
сформовано? кчсткн
Паростальна остеосаркома при макроскопiчному дослiдженнi була представлена щшьною дольчастою масою, розташованою на розташованих нижче кортикальних структурах. Також виявлялися елементи хряща. Iнодi хрящовi структури покривали пухлину, що примушувало спочатку схилитися до дiагнозу остеохондрома. Периферiя пухлини була менш щiльна i демонструвала тенденцiю до вростання в оточуючi скелетнi м'язи. В одному випадку пухлина проростала в просвгг кiстки.
Мiкроскопiчна картина. Паросальна остеосаркома складалася з добре сформованих ккткових трабекул, якi лежать в товщi малокл^инно! строми. Кiстковi трабекули розташовувалися паралельно один до одного, симулюючи будову нормально! кiстки. На трабекулах iнодi виявлялася своeрiдна окантовка з остеобласив. У двох випадках кл^ини строми демонстрували мiнiмальнi ознаки атипи, але в одному випадку мали строму з клiтинною атипieю помiрного ступеня. Та в одному випадку виявлялося хрящове диференцiювання. Хрящова тканина виявлялася як в товщi пухлинно! тканини, так i по поверхш у виглядi своeрiдного наросту. Хрящова тканина мала помiрно гiперклiтинну будову, для И клiтин був характерний помiрний ступiнь атипи. У складi хрящово! тканини практично не виявлялися колоноподiбнi структури, характернi для остеохондроми. Разом з тим були виявлеш дшянки енхондрально! оЫфжаци, що рщнить цi два типи пухлин. Проте ключовим моментом для диференцiювання була наявшсть в параосальнш остеосаркомi пролiферацil веретеноподiбних клiтин мiж кiстковими трабекулами, а не пишного, з ознаками гемопоезу кюткового мозку, як це було б в остеохондрома
281
Також у складi параосально! остеосаркоми виявлялися дшянки, позбавлеш кктково! тканини, замiсть яко! були присутш обширнi поля колагену.
V'
Рис.6. Паростальна остеосаркома. Гематоксил1н 1 еозин, х 200.
1 - пролiферацiя веретеноподiбних клiтин помiж масами остеощу.
Перюстальна остеосаркома. Пухлина походила з поверхш кiстки i в одному випадку займала И частину, а у чотирьох випадках розповсюджувалася по колу i на внутршнш шар. В останнiх випадках форма пухлини сильно нагадувала веретено та вiдрiзнялася наявнiстю своeрiдних спiкул, розташованих перпендикулярно до кортикального шару, що в мiру вiддалення вiд центру пухлини поступово зменшуються в розмiрi. Щiльнi солiднi кiстковi маси частше виявлялися в центральних дiлянках пухлини, тодi як периферiя И була бшьш м'яко! консистенци. Частково пухлина мала блискучий Ыруватий вигляд, характерний для хрящово! тканини. Потовщене окютя формувало подiбнiсть капсули навкруги пухлини.
Мiкроскопiчна картина. Пстолопчно перiостальна остеосаркома була помiрно диференцшованою хондробластичною остеосаркомою. Кiстковi маси виявлялися в основному поблизу коркового шару, з яким вони були штимно зв'язаш. В пухлинах ще! групи домшував хрящовий компонент, але елемент помiрно диференцшовано! остеосаркоми був незмшно присутнiй. Хрящовий компонент демонстрував рiзний ступiнь кл^инно! атипи. Строма була мжсощною. Кiстковi спiкули мiстили довгастий судинний центр, оточений кальцифкованою, оЫфкованою або хрящово-кiстковою масою, яка, у свою чергу, була оточена хрящовими масами без ознак кальцифкаци. Периферiя пухлини звичайно була позбавлена ознак кальцифкаци i побудована з пучюв веретеноподiбних клiтин. В цих зонах виявлялася значна м^отична активнiсть,
282
включаючи атиповi форми мiтозiв. Крiм того, щ зони мктили фiгури остео!ду у вигляд1 мережив.
Рис.7. Перюстальна остеосаркома. Гематоксилш i еозин, х 120. 1 -ф^ури остеоУду у виглядi мережив
Поверхнева остеосаркома высокого ступеня злояюсност1 була розташована на поверхш уражено! кiстки i звичайно руйнувала пiдлягаючi кiстковi структури. У складi пухлини варiювали домiнуюче остеобластичне, хондробластичне та фiбробластичне диференцiювання. Але, так чи шакше, всi типи пухлин дано! групи мали в своему складi «м'яю зони» - особливкть, за якою легко вiдрiзнити !х вiд паростально! остеосаркоми. Поверхня пухлини була багатодольчастою, колiр варiював залежно вiд наявностi хондро!дно! тканини, дшянок геморагiй та некрозу.
Мiкроскопiчна картина. Цей тип пухлин демонстрував той же спектр особливостей, який властивий класичнш остеосаркома Домшуючим були остеобластичний, хондробластичний або фiбробластичний компоненти. У будь-якому випадку пухлини демонстрували високий ступiнь кл^инно! атипи i наявнiсть мереживоподiбних фiгур остео!ду, як i класична остеосаркома. Багато дшянок вiдрiзнялися наявнiстю веретеноподiбних клiтин з явними ознаками атипи з високим ступенем м^отично! активности Здатнiсть продукувати остео!д та вкрай високий стутнь кл^инно! атипи допомогли вiдрiзнити пухлини цього типу вщ паростально! остеосаркоми й шших видiв поверхневих пухлин юстки.
283
Рис.8. Поверхнева остеосаркома високого ступеня злояккность
Гематоксилш i еозин, х 200.
1 - високий стутнь кл^инно! атипи; 2 - невелика кшьккть остеощу
Висновки. 1. Незалежно вщ гiстологiчного виду остеосаркома характеризуемся вираженим атипiзмом кл^ин, рiзноманiтним клiтинним складом, наявнiстю значно! кiлькостi атипових фiгур дiлення, а також здаттстю до новоутворення остеощу, стутнь розвитку та структура якого залежить вiд виду остеосаркоми.
2. Враховуючи рiзноманiтнiсть форм остеосарком треба ретельно дослщжувати достатньо велику кiлькiсть зрiзiв, оскшьки кожен вид остеосаркоми характеризуеться наявшстю рiзноманiтних особливостей, що робить щ пухлини схожими на iншi види новоутворень i навiть на доброяккт пухлини.
3. Прогностичне значення варiантiв остеосарком у тварин поки повшстю не з'ясоване, оскшьки не вдалося остаточно провести шяко! кореляци мiж цими пстолопчними варiантами остеосаркоми i прогнозом захворювання. Тшьки враховуючи такi ознаки, як м^отична активнiсть та високий стутнь кл^инно! атипи можна-бiльш менш вiрогiдно скласти прогноз.
Лiтература
1.Gleiser C. A. et al. Telangiectatic osteosarcoma in the dog // Veterinary Pathology. - 1981. - Vol. 18, №3. - May, P. 396-398.
2.Берлов Г.А. Гистологическая диагностика важнейших опухолей человека. (Практическая онкология) / Герман Александрович Берлов. - Минск.: Беларусь. 1970. - 328 с.
3.Головин Д. И. Ошибки и трудности гистологической диагностики опухолей: Руководство для врачей / Дмитрий Иванович Головин. - Л.: Медицина. 1982. - 304 с.
284
4.Митин В.Н. Сравнительные результаты различных методов лечения остеосаркомы длинных трубчатых костей у собак: дис. ... доктора биол. наук: 14.00.14 / Владимир Никифорович Митин. - М., 2003. - 220 с.
5.Опухоли костей (с 40, 41). Глава 19. [Електронний ресурс]: http ://omr.med. by/html/cure/Glava19.pdf.
б.Опухоли костей (клиника, диагностика, лечение) / [Ланцман Ю. В., Адамян А.Т., Анисеня ИИ. и др.]. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1990. - 318 с.
7.Опухоли костей / [Трапезников Н. Н., Еремина Л. А., Амирасланов А. Т., Синюков П. А.]. - М.: Медицина, 1986. - 304 с. - (Библиотека практического врача. Злокачественные новообразования).
8.Панков Е. Я. Морфологическая диагностика предопухолевых заболеваний и опухолей костей: дис. ... докт. мед. наук / Е. Я. Панков. - Киев. НИИ эксперим. и клинич. онкологии. - К., 1971. - 544 с.
9.Патолого-анатомическая диагностика опухолей человека / [под ред. А. Н. Краевского, А. В. Смольянникова, Д. С. Саркисова]. - М.: Медицина, Т. 2. -1993. - 688 с.
10. Руководство по патолого-анатомической диагностике опухолей человека / [под ред. Краевского Н. А.]. - М.: Медицина, 1976. - 480 с.
11. Саркомы костей (Клиника, диагностика, лечение) / [Трапезников Н. Н., Соловьев Ю. Н., Еремина Л. А., Амирасланов А. Т.]. - Т.: Медицина, 1983. -314 с.
12. Чаклин В. Д. Опухоли костей и суставов / Чаклин В. Д. - М.: Медицина. 1974. - 288 с.
13. Шафранский Л. Л. Клинико-спектроскопические аспекты диагностики и классификации опухолей костей / Л. Л. Шафранский, С. М. Тяжина. - Алма-Ата: Казахстан, 1985. - 140 с.
Summаry Sinygovskaya K., Sarbash D.
Kharkov state zooveterynarna academy, Kharkov, Ukraine.
MORPHOLOGICAL CHANGES OF OSTEOSARCOMA OF TUBULAR
BONES AT DOGS
In the article the results of different histological variants of osteosarcoma of long tubular bones are presented at dogs which were found out during researches of biopsy material. It is shown that macroscopic picture of found out the variants of osteosarcoma it is enough various. At research of microscopic structure all types of osteosarcoma of characterized expressed atypical of cages, various cellular composition, presence of considerable amount of atypical figures of division, and also capacity for new formation of osteoid, the degree of development of which depends on the type of osteosarcoma.
Key words: dogs, tubular bones, histological variants of osteosarcoma, classic, periostal osteosarcoma, osteosarcoma of shallow cell, parosteal, telangiectatic osteosarcoma, superficial, central osteosarcoma, malignant.
Стаття надшшла до редакцИ 14.03.2009
285
