CC BY
43
В. В. ПОЛЩуК УДК 631.527:577.2:634.21:634.23
доктор с.-г. наук, професор, завщувач кафедри садово-паркового господарства Уманського нацюнального унiверситету садiвництва pol.val@i.ua
I. В. Щерба
астрант кафедри садово-паркового господарства Уманського нацюнального уыверситету сад1вництва ivannasherba@mail.ru
МОРФОЛОГ1ЧНА КЛАСИФ1КАЦ1Я КУЛЬТИВОВАНИХ В УКРА1Н1 ПРЕДСТАВНИК1В РОДУ PRUNUS L.
Анотащя. Наведено морфолопчну класиф/кац/ю найбльш поширених генотип/в роду Prunus L. в УкраУнi. Охарактеризовано i узагальнено популярн'1 сорти i форми сакури та деяю з них рекомендовано для культивування в рiзних фунтово-клiматичних зонах УкраУни.
Висв^тлено i вивчено можливсть використання iнтродукованих представниюв роду Prunus L. у селекцИ' та б'ютехнологй в умовах Правобережного Лсостепу УкраУни.
Визначено Ух систематичне положення, з'ясовано географ'чне походження i, в'щпов'щно, особливост флогенетичних зв'язюв на м'жродовому i мiжвидовому р'внях, що дасть змогу проводити науково-обфунтований п'щб'р пар для схрещування при внутрi- i м'1жвидов'1й пбридизац'й, вибору сумсних й економ'чно-доц'шьних пщщеп, прогнозуванню зональних перспектив впровадження новостворюваних i щойно-iнтродукованих сортв, особливостей сортозамiни. Доведено, що сакура — це зб'рна, садова назва форм, видлених на основ '1 деюлькох схiдно-азiйських видв зазвичай з махровими, найчаст^ше рожевими квтками
Узагальнено публiкацiУ i електронн'1 бази даних щодо таксономп роду Prunus L., що дало змогу нараз'1 визначити 1809 видових назв (2166 — разом з внутр'видовими таксонами). З цих 1809 назв видв, що згадуються в публикациях, 254 (14,0 %) приймаються як визнанi назви видв, 975 (53,9 %) — нерозподiленi назви i 579 (32,0 %) вважаються синон':мами та лише один вид з невизначеним статусом. Класифiкацiя рослин, що в'щносяться до роду Prunus L. нин! досить суперечлива. До них вднесено генотипи не тльки вишн'1, а й сливи, черешнi i навть черемхи. Неоднозначне ставлення досл'щниюв роду Prunus L. та виявлен'1 в р':зних пу6л!^ц!ях розб'жност щодо видовоУ i внутр'шньовидовоУ класиф'жацп його представниюв свщчать про незавершенсть системи роду та необх'щн'ють проведення подальших дослщжень класичними i молекулярно-генетичними методами.
Ключов'1 слова: вих'щний матер'ал, сакура, селекця, сорти, вишня, слива, '¡нтродукц'1я, квтування, класиф'жац'я, морфолопчн'1 ознаки.
В. В. Полищук
доктор сельскохозяйственных наук, профессор, заведующий кафедрой садово-паркового хозяйства Уманский национальный университет садоводства И. В. Щерба
аспирант кафедры садово-паркового хозяйства Уманский национальный университет садоводства
МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ КУЛЬТИВИРУЕМЫХ В УКРАИНЕ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ РОДА PRUNUS L.
Аннотация. Приведено морфологическую классификацию наиболее распространенных генотипов рода Prunus L. в Украине. Охарактеризовано и обобщенно популярные сорта и формы сакуры и некоторые из них рекомендовано для культивирования в различных почвенно-климатических зонах Украины.
Освещена и изучена возможность использования интродуцированных представителей рода Prunus L. в селекции и биотехнологии в условиях Правобережной Лесостепи Украины.
Определено их систематическое положение, выяснено географическое происхождение и, соответственно, особенности филогенетических связей на межродовом и межвидовом уровнях, что позволит проводить научно-обоснованный подбор пар для скрещивания при внутри- и межвидовой гибридизации, выбора совместимых и экономически-целесообразных подвоев, прогнозированию зональных перспектив внедрения вновь и только интродуцированных сортов, особенностей сортозамены. Доказано, что сакура - это сборное, садовое название форм, выделенных на основе нескольких восточноазиатских видов, как правило, с махровыми, чаще розовыми цветками. Обзор публикации и электронные базы данных по таксономии рода Prunus L., что дало возможность пока определить 1809 видовых названий (2166 - вместе с внутривидовими таксонами). Из этих 1809 названий видов, упоминаемых в публикациях, 254 (14,0 %) принимаются как признанные названия видов, 975 (53,9 %) — нераспределенные названия и 579 (32,0 %) считаются синонимами и только один вид с неопределенным статусом. Классификация растений, относящихся к роду Prunus L. сейчас достаточно противоречива. К ним отнесены генотипы не только вишни, но и сливы, черешни и даже черемухи.
Неоднозначное отношение исследователей рода Prunus L. и обнаружены в различных публикациях разногласия по видовой и внутривидовой классификации его представителей свидетельствуют о незавершенности системы рода и необходимости проведения дальнейших исследований классическими и молекулярно-генетическими методами. Ключевые слова: исходный материал, сакура, селекция, сорта, вишня, слива, интродукция, цветение, классификация, морфологические признаки.
В1СНИК УМАНСЬКОГО НАЦЮНАЛЬНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ САД1ВНИЦТВА
№1, 2016
V. V. Polischuk
Doctor of Agricultural Sciences, Professor of Landscape Gardening Department Uman National University of Horticulture I. V. Scherba
Post-graduate Student of Landscape Gardening Department Uman National University of Horticulture
MORPHOLOGICAL CLASSIFICATION OF PRUNUS L. CULTIVATED IN UKRAINE
Abstract. The article presents the morphological classification of the most common genotypes of Prunus L. in Ukraine. Popular Prunus serrulata varieties and forms are characterized and generalized and some of them are recommended for cultivation in different edaphic-climatic zones of Ukraine.
The feasibility of using introduced plants of Prunus L. in plant selection and biotechnology in terms of Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine is investigated.
In the course of the research,their taxonomic position and geographical origin were determined.Therefore the phylogenetic systems on intergenetic and interspecific levels are defined. The findings of an investigation provide insight into research of cross combination on intraspecific and distant hybridization, selection of compatible seedling stock, peculiarities of variety changing. The research reveals that Prunus serrulata is a specific name of orchard crops, selected on the basis of several East Asian species, usually with polypetal, most frequently pink flowers.
The review of publications and electronic database on the taxonomy of Prunus L. is conducted. The above-mentioned review makes possible to determine the current 1,809 specific names (2166 - with intraspecies taxon). Among these 1809 specific names mentioned in publications, 254 (14.0 %) are recognized names, 975 (53.9 %) - undivided names and 579 (32.0 %) are considered as synonymous and only one kind is of uncertain status. The classification of plants of Prunus L. is still quite controversial. Not only cherry genotypes but also plums, sweet cherries and even bird cherries are qualified as Prunus L. species.
The discord of researchers of Prunus L., which were found in various publications and differences on intraspecific classification of its representatives actualize the further investigation, applying classical and molecular genetic methods. Keywords: starting material, Prunus serrulata, selection, species, cherry, plum, introduction, blossom, classification, morphological characteristics.
Постановка проблеми. Сакура по праву займае одне з перших мюць серед декоративних красиво кв^уючих рослин. Кв^юча сакура е нацюнальним символом гор-досп жителiв Японп. Бшьше 1000 роюв чарiвна краса сакури надихае японських пое^в i живописав. У бшь-шост людей «Кража висхщного сонця» асошюеться саме з цим деревом [1, 2].
Японська сакура вирощуеться заради чудових квтв, як щовесни з'являються на плках i покривають практично всю рослини рожевим махровим покривалом. Завдяки розюшному цвтнню, дерево сакури набуло поширення у багатьох кражах. Стол^ями японц працювали над ство-ренням нових форм сакури. Вони домоглися приголомш-ливих результа^в — виведеш рослини з махровими кв^-ками (до 50 пелюсток), що нагадують пюни або хризан-теми, що досягають близько 6 см у дiаметрi. Створено сорти, що кардинально вiдрiзняються вщ первинного вигляду, але в0х 'х об'еднуе незвичайна краса. Вс вони отримаш вщ дикорослих i пбридних видiв вишш, що росте на Сходi [2].
З багатьох чинниюв устшного планування селекцш-ного процесу, зокрема стосовно розробки ефективних схем селекци, запоб^ання жвазш при залученш жтродукова-них донорiв i джерел шуканих ознак, а вщтак створення рiзноманiтного, векторизованого за господарсько-цжн-ими ознаками вихщного матерiалу для добору при вдоско-наленш генотипу будь-яко''' рослини, у тому числ й роду Prunus L., слщ назвати визначення 'хнього систематичного положення, з'ясування географiчного походження i, вщповщно, особливостей фшогенетичних зв'язюв на мiжродовому i мiжвидовому рiвнях. Така жформа^я також сприятиме науково-обГрунтованому пщбору пар для схрещування при внутрь i мiжвидовiй пбридизацп, вибору сумюних й економiчно-доцiльних пщщеп, прогнозуванню зональних перспектив впровадження новостворюваних i щойно iнтродукованих сортiв, особливостей сортозамiни тощо [3].
Класифiкацiя рослин, що вщносяться до роду Prunus L. ниш досить суперечлива. До них вщнесено генотипи не ттьки вишнi, а й сливи, черешнi та нав^ь черемхи [4].
Рiд Prunus L. належить до юсточкових порiд. У тра-дицiйнiй систематицi донедавна ств^нувало кiлька шд-ходiв щодо класифкацп кiсточкових. З них найбiльш вiдомi система Енглера, згiдно з якою вишня й черешня разом зi сливою, абрикосом, персиком i мигдалем об'еднаш в один великий рщ Prunus L., та система М. В. Ковальова i
К. Ф. Коспна, якi видiляли цi породи дерев у самостшш роди родини розоцвiтих Rosaceae Juss, пiдродину сливо-вих Prunoideae Fockeз основним числом хромосом х = 8 [1].
Сакура — це збiрна, садова назва форм, видшених на основi декшькох схiдно-азiйських видiв зазвичай з махровими, найчаспше рожевими квiтками [5].
Слщ зазначити, що форми з махровими кв^ками вiдомi i серед черешень. З таким же устхом до сакури можна вiднести i рiзнi форми мигдалю, який жтродуковано з Китаю [4].
Узагальнення доступних публiкацiй i електронних баз даних щодо таксономп роду Prunus L. дало змогу на-разi нарахувати 1809 видових назв (2166 — разом з внутрiвидовими таксонами). З цих 1809 назв видiв, що згадуються в публкашях, 254 (14,0 %) приймаються як визнаш назви видiв, 975 (53,9 %) — нерозподтеш назви i 579 (32,0 %) вважаються синонiмами та лише один вид з невизначеним статусом [6]. Цю жформа^ю не можна визнати остаточною i стосовно статусу окремих видiв i внутрiшньовидових таксошв, i щодо кiлькiсного складу окремих груп [3].
Бшьшмсть сакур вiдносяться до виду вишш пильчасто' або дрiбнопильчастоí — Prunus serrulata L. Це дерево висотою до 25 м. Його велию листки восени мають забарвлення темно пурпурове, подекуди майже корич-неве. Кв^ки зiбрано в невеликий щиток — суцв^я з укороченою вюсю i квiтками, якi мають квiтконiжки майже однаково' довжини по 4-5 см. Кв^ування у рiзних форм вщбуваеться з березня до червня [7].
На вишню дрiбнопильчасту схожий шший далеко-схiд-ний вид — вишня сахалшська (Prunus sachalinensis L.). Його представники широко розповсюджеш в Приморсь-кому кра', на Сахалiнi, островах Мало' Курильсько' гряди Росií i прибережних островах Японського моря. У при-родi — дерева заввишки до 8 м з оранжево-червоним стовбуром i великим темно-зеленими листками, що нагадують собою листки черешш [8]. Велию, до чотирьох сантиметрiв в дiаметрi, рожевi кв^ки. Квiтуе дуже рано, одночасно з абрикосою, при цьому характеризуеться морозостiйкiстю (витримуе до мшус 45-50°С). Стiйка до хвороб i характеризуеться дуже ефектним, жовто-роже-вим забарвлення листюв восени.
Слщ зазначити, що до сакур також вщносять ще один рiзновид вишш — (Prunus subhirtella L.). Це дерево заввишки вщ 3 до 7—10 м, з пишними щиткоподiбними кистями, що складаються з св™о-пурпурових квiток.
За ïï участю було створено сорти 'Autamnalis', 'Rosea', 'Autamnalis', 'Fukubana', 'Pendula', 'Plena' з рожевими кв^ками [7].
Ниш новi сорти сакур створено на основi мiжвидо-виx сxpeщyвaнь iз залученням вишш (Cerasus yedoensis), (Cerasus incisa), (Cerasus lannesiana). Закордонними се-лекцюнерами на основi вишнi дpiбнопильчaстоï створено низку кpaсивиx соpтiв сакури. Перше мюце серед ниж посiдae, за загальним визнанням, сорт Kanzan, вщомий також як Sekiyama, Hisakura, NewRed, Kirin, Naden. Його кв^ки забарвлеш в штенсивно-пурпурний колip i скла-даються з 30 пелюсток [9].
Методика дослщження. Вpaxовyючи результати eкспepимeнтaльниx i тeоpeтичниx дослiджeнь, виконaниж у piзниx кpaïнax свiтy впродовж тривалого юторичного пepiодy вченими piзниx нayковиx шкiл [10—18], зробле-но спробу узагальнення доступно!' шформацп. При цьо-му було застосовано метод гpyповоï вибipки, що дало змогу вдоилити сyмнiвнi пyблiкaцiï, застосувавши кри-терп цитування у фaxовиx peцeнзовaниx видaнняx та на-даючи перевагу дослщженням, що виконуються за мiж-народними програмами.
Основш результати дослiдження. Cоpти вегетативно pозмножyвaниx культур e клонами (результат шди-вiдyaльного клонового добору) або сумш клонiв (erapi мiсцeвi сорти, ствоpeнi масовим добором). Це досить однорщний (гомогенний) мaтepiaл, гомогeннiсть якого може порушуватись унаслщок мyтaцiï тa/aбо мexaнiчного зaсмiчyвaння в процес збepiгaння, сaдiння чи збирання врожаю. При цьому рослини, як складають сорт-клон, у бaгaтьоx випaдкax можуть бути гетерозиготними i збе-piгaти свiй стан гeтepозиготностi впродовж необмежено( кiлькостi вeгeтaтивниx поколiнь. Це дае змогу створювати гeтepозиснi пбриди i зaкpiплювaти гетерозисний ефект регулярним вегетативним розмноженням одepжaниx yнaслiдок сxpeщyвaння гетерозигот [1, 18].
Проведено i узагальнено найбшьш попyляpнi сорти i форми сакури для сeлeкцiйноï роботи та деяк з ниж рекомендовано для культивування в piзниx грунтово-клiмaтичниx зонax Укpaïни.
Вишня дpiбнопильчaстa (для пiвдня i центру Укра1-ни) - сорт 'Amanogawa': невелике дерево з щшьною ко-лоновидною кроною. Висота 5 м i ширини 1—2 м. ^туе у травш св™о-рожевими мaxpовими квiткaми дiaмeтpом 4-5 см, зiбpaними у пучки. Дуже зручна для використан-ня в садово-парковому мистецтв^ займае мало мюця в саду або для висадки в якост акценту в рабатки [4, 19].
^рт 'Kanzan': дерево сepeднix pозмipiв з обернено-пipaмiдaльною кроною. Kожнe сyцвiття складаеться з 3-5 вeликиx гyсто-мaxpовиx нaсичeно-pожeвиx, з пурпурним вiдтiнком квiток. ^туе з середини квiтня до друго( декади травня. Придатний для висаджування одиночниX| гpyповиx i aлeйниx посадок.
^рт 'Kiku Shidare': невелике дерево з плакучими гшками i ажурною кроною. Досягае висоти 4 м i ширини 3 м. ^тки мaxpовi, рожев^ дiaмeтpом 6 см, зiбpaнi в пучки по кшька штук. Kвiтyвaння дуже рясне. Переважно зростае в сонячниx мiсцяx за достатнього зволоження. Бажано висаджувати у зaxищeнi вiд xолодниx вiтpiв мюця.
Cоpт 'Royal Burgundy': середне за висотою дерево з ко^чно: кроною. ^тки мaxpовi, пypпypно-pожeвi| дiaмeтpом до 6 см, що звисають на довгиx квiтконiжкaX| зiбpaнi в пучки. Ефектно виглядае в композицiяx, aлeяX| у якостi aкцeнтноï рослини на газош.
Вишня дpiбнопильчaстa (для твдня i центру Укра1-ни) сорт 'Autumnalis': поpiвняно невелике широко-роз-галужене дерево з витонченими гшками. У пiвдeнниx peT^ax Укpaïни бiлоснiжнi нaпiвмaxpовi квiтки, красиво звисають гронами на довп/ix квiтконiжкax, з'являються з листопада по квтень, у бiльш пiвнiчниx — з квiтня. Може бути повторне кв^ування восени. Kвiтyвaти роз-починають дуже молодi рослини.
Caxaлiнськa вишня (для всieï Укpaïни) - сорт 'Accolade': дерево або чагарник до 5—6 м у висоту з витонченими,
трохи дугоподiбно звисаючими пагонами. Пщ час раннь-ого кв^ування гiлки суцiльно покритi незлiченними на-пiвмахровими рожевими квiтками. Дуже стшкий, досить невибагливий сорт.
Сорт 'Vul Murasaki': невелике дерево з плакучою кроною. З початку кв^ня впродовж 2,5-3 тижшв кв^е бшими немахровими квiтками дiаметром 1,7-2,5 см, як зiбрано в суцвiття по 2-3 шт. Сорт холодо- i посухостшкий, стiйкий до хвороб i шкiдникiв.
Сорт 'Edwin Muller': невелике дерево з розлогою кроною. З першоТ декади квiтня до початку травня дерево суцшьно покрите суцв^ями з 3-4 великих (до 5 см у дiаметрi) бших махрових квiток. Дуже морозостiйкий, на-дiйний, невибагливий сорт. Рекомендуеться для викорис-тання в одиноких, групових i алейних посадках [4, 20].
Висновки. Узагальнено найбшьш популярш сорти i форми сакури та рекомендовано для культивування в рiзних грунтово-к^матичних зонах УкраТни. Неодно-значне ставлення дослщниюв роду Prunus L. та вияв-ленi в рiзних публ^ашях розбiжностi щодо видовоТ i внутршньовидовоТ класифiкацiТ його представникiв свщ-чать про незавершешсть системи роду i необхiднiсть про-ведення подальших дослщжень класичними i молеку-лярно-генетичними методами.
Лггература
1. Опалко А.1. Селекшя кiсточкових культур / А.1. Опалко // Селекшя плодо-вих i овочевих культур: Пiдручник / А.1. Опалко, Ф.О. Заплiчко. — К.: Вища шк., 2000. — С. 364-385.
2. Щерба 1.В. Морфолого-бюлопчн особливостi вирощування видiв Cerasus Serrulata LINDL. / 1.В. Щерба, В.В. Полщук // Матер. Всеукр. наук. конф. мол. вчених. - Умань, 2015. С-137.
3 Опалко А.1. сучасн тенденцiТ щодо впорядкування мюця роду Prunus L. у складi родини Rosaceae Juss./ Опалко А.1., Косар К.П., Опалко О.А. // Матер. Mixi-^. наук. конф. - Умань, 2016. С-356-357.
4. Potter D. Basic information on the stone fruit crops / Daniel Potter // Genetics, genomics and breeding of stone fruits [Eds.: Chittaranjan Kole and Albert G. Abbott]. — Boca Raton: CRC Press, 2012. — Chapter 1. — P. 1-21.
5. Авдеев В. И. Молекулярная эволюция в подсемействе Prunoideae Focke // Вестн. Оренб. гос. пед. ун-та. Электрон. науч. журн. — 2012. — № 2 (2).— С. 1-7.—URL:http://www.vestospu.ru/archive/2012/stat/avdeev_2012_2.pdf (Доступний 9 ачня 2016 р.).
6. The Plant Listis a working list of all known plants pecies. Version 1.1. September 2013 [Electronic Resource]. — Retrieved from URL: http://www. theplantlist.org/1.1/browse/A/Rosaceae/Prunus/(Accessed 11 January 2016).
7. Kitamura F. Garden Plantsin Japan / Fumio Kitamura, Yurio Ishizu. — Tokyo: Kokusai Bunka Shinkokai, 1963. — 266 р.
8. Potter D. Phylogeny and classification of Rosaceae / D. Potter, T. Eriksson, Rodger C. Evansetal. // Plant systematics and evolution. — 2007. — Vol. 266, № 1-2. — P. 5-43.
9. Liu X.-L. Polyphyly of the Padus group of Prunus (Rosaceae) and the evolution of biogeographic disjunctions between eastern Asia and eastern North America / Xiao-LinLiu, JunWen, Ze-LongNieetal. // Journal of Plant Research. — 2013. — Vol. 126, № 3. — P. 351-361.
10. Вавилов Н.И. Ботанико-географические основы селекции. (Учение об исходном материале в селекции) / Н.И. Вавилов // Теоретические основы селекции растений [Под ред. Н. И. Вавилова]. — М.; Л.: Сельхозгиз, 1935. —Т. 1: Общая селекция растений. — С. 17-74.
11. Catalogue of Life: 2015 Annual Checklist [Electronic Resource]. — Retrieved from URL :http://www.catalogueoflife.org/annualchecklist/2015/search/all/key/ Prunus/match/1 (Accessed 12 January 2016).
12. Синская Е.Н. Историческая география культурной флоры (На заре земледелия) [Под ред. Д.Д. Брежнева]. — Л.: Колос, 1969. — 480 с.
13. Ashurmatov O.A. On morphology and taxonomy of the genera Cucumis L. And MeloMill. / O. A. Ashurmetov // Feddes Repertorium — Journal of botanical taxonomy and geobotany. — 1995. — Vol. 106, № 3-4. — P. 155-159.
14. Chen J.F. Successful interspecific hybridization between Cucumissativus L. And C. Hystrix Chakr. / Jin-Feng Chen, JackE. Staub, Yosuke Tashiro, Shiro Isshiki, Sadami Miyazaki // Euphytica. — 1997. — Vol. 96, №3. — Р. 413-419.
15. Sanjur O.I. Phylogenetic relationships among domesticated and wild species of Cucurbita (Cucurbitaceae) inferred from a mitochondrial gene: Implications for crop plant evolution and areas of origin / Oris I. Sanjur, Dolores R. Piperno, Thomas C. Andres, and Linda Wessel-Beaver // Proceedings of the National Academy of Sciences USA. —2002. — Vol. 99, № 1. — P. 535-540.
16. Linnaei С. Cucumis/ Caroli Linnaei // Species plantarum, exhibentes plantas rite cognitas, ad genera relatas, cum differentiis specificis, nominibus trivialibus, synonymis selectis, locis natalibus, secundum systema sexuale digestas. — Holmiae: Laurentii Salvii, 1753. — T. 2. — P. 1011-1012.
17. Telford I.R.H. Cucumis (Cucurbitaceae) in Australia and eastern Malesia including recognized species and the sister species to C. melo / Ian R.H. Telford, Patrizia Sebastian, Jeremy J. Bruhl, Susanne S. Renner // Systematic Botany. — 2011. — Vol. 36, №2. — Р. 376-389.
18. Teppner H. Notes on Lagenaria and Cucurbita (Cucurbitaceae) — review and new contributions / Herwig Teppner // Phyton (Horn, Austria). — 2004. — 44, 2. — P. 245-308.
19. Takhtajan A.L. Flowering plants. — N.Y.: Springer Science+Business Media, 2009. — 871 p.
20. The Plant List is a working listofall known plants pecies. Version 1.1. September 2013 [Electronic Resource]. — Retrievedfrom URL: http://www. theplantlist.org/1.1/browse/A/Rosaceae/Maddenia/ (Accessed 7 January 2016).
References
1. Opalko A. I. Breeding of stone fruit crops / A. I. Opalko // Breeding fruit and vegetable crops: a Textbook / A. I. Opalko, F. A. Sapko. — K.: Higher HQ., 2000. — P. 364-385.
2. Shcherba, I. V., Morphological and biological features of growing species Cerasus Serrulata LINDL. / I. V. Shcherba, V. V. Polischuk // Mater. Seakr. Sciences. Conf. mol. scientists. - Uman, 2015. S-137.
3 Opalko A. I. modern trends in the improvement of the place of the genus Prunus L. in the composition of the family Rosaceae Juss./ Opalko A. I., K. P. Mower, Opalka A. A. // Materials. Intern. Sciences. Conf. - Uman, 2016. -356-357.
4. Potter D. Basic information on the stone fruit crops / Potter Daniel // Genetics, genomics and breeding of stone fruits [Eds.: Chittaranjan Kole and Albert G. Abbott]. — Boca Raton: CRC Press, 2012. — Chapter 1. — P. 1-21.
5. Avdeev V. S. Molecular evolution in the subfamily Prunoideae Focke, Vestn. Orenb. state med. Univ. Electron. scientific. Sib. — 2012. — № 2 (2).—S. 1-7.— URL:http://www.vestospu.EN/archive/2012/stat/avdeev_2012_2.pdf (Available January 9, 2016).
6. The Plant Listis a working list of all known plants pecies. Version 1.1. September 2013 [Electronic Resource]. — Retrieved from URL: http://www. theplantlist.org/1.1/browse/A/Rosaceae/Prunus/(Accessed 11 January 2016).
7. Kitamura F. Garden Plantsin Japan / Fumio Kitamura, Yurio Ishizu. — Tokyo: Kokusai Bunka Shinkokai, 1963. — 266-R.
8. Potter D. Phylogeny and classification of Rosaceae D. Potter, T. Eriksson, C. Rodger Evansetal. // Plant systematics and evolution. — 2007. — Vol. 266, No. 1-2. — P. 5-43.
9. Liu X.-L. Polyphyly of the Padus group of Prunus (Rosaceae) and the evolution of biogeographic disjunctions between eastern Asia and eastern North America / Xiao-LinLiu, JunWen, Ze-LongNieetal. // Journal of Plant Research. — 2013. — Vol. 126, No. 3. — P. 351-361.
10. Nikolai Vavilov.S. Botanical-geographical bases of breeding. (The doctrine of initial material in plant breeding) / N.S. Vavilov // Theoretical foundations of plant breeding [ed. S. Vavilov]. — Moscow; Leningrad: Selkhozgiz, 1935. —
Vol. 1: General selection of plants. — P. 17-74.
11. Catalogue of Life: Annual Checklist 2015 [Electronic Resource]. — Retrieved from URL :http://www.catalogueoflife.org/annualchecklist/2015/search/all/key/ Prunus/match/1 (Accessed 12 January 2016).
12. .Sinskaya E. N. Historical geography of cultivated flora (tax farming) [ed. by D. D. Brezhnev]. — L.: Kolos, 1969. — 480 p.
13. A. O. Ashurmatov On morphology and taxonomy of the genera Cucumis L. And MeloMill. / O. A. Ashurmetov // Feddes Repertorium — Journal of botanical taxonomy and geobotany. — 1995. — Vol. 106, No. 3-4. — P. 155-159.
14. Chen J. F. Successful interspecific hybridization between Cucumissativus L. And C. Hystrix Chakr. / Jin-Feng Chen, JackE. Staub, Yosuke Tashiro, Shiro Isshiki, Sadami Miyazaki // Euphytica. — 1997. — Vol. 96, No. 3. — P. 413-419.
15. Sanjur O. I. Phylogenetic relationships among domesticated and wild species of Cucurbita (Cucurbitaceae) inferred from a mitochondrial gene: Implications for crop plant evolution and areas of origin / Sanjur, Oris I., Dolores R. Piperno, Thomas C. Andres, and Linda Wessel-Beaver // Proceedings of the National Academy of Sciences USA. -2002. — Vol. 99, No. 1. — P. 535-540.
16. S. Linnaei Cucumis/ Caroli Linnaei // Species plantarum, exhibentes plantas rite cognitas, ad genera relatas, cum differentiis specificis, nominibus trivialibus, synonymis selectis, locis natalibus, secundum systema sexuale digestas. — Holmiae: Laurentii Salvii, 1753. — T. 2. — P. 1011-1012.
17. Telford I. R. H. Cucumis (Cucurbitaceae) in Australia and eastern Malesia including recognized species and the sister species to C. melo / Ian R. H. Telford, Patrizia Sebastian, Jeremy J. Bruhl, Renner, Susanne S. // Systematic Botany. — 2011. — Vol. 36, No. 2. — P. 376-389.
18. Teppner H. Notes on Lagenaria and Cucurbita (Cucurbitaceae) — review and new contributions / Herwig Teppner // Phyton (Horn, Austria). — 2004. — 44, 2. — P. 245-308.
19. L. A. Takhtajan Flowering plants. — N. Y.: Springer Science+Business Media, 2009. — 871 p.
20. The Plant List is a working listofall known plants pecies. Version 1.1. September 2013 [Electronic Resource]. — Retrievedfrom URL: http://www. theplantlist.org/1.1/browse/A/Rosaceae/Maddenia/ (Accessed 7 February 2016).
В. В. ПОЛЩуК УДК 582.988:712.3(477.4)
доктор с.-г. наук, професор, завщувач кафедри садово-паркового господарства Уманського нацюнального ушверситету садiвництва pol.val@i.ua
С. Я. Турчина
астрант кафедри садово-паркового господарства Уманського нацюнального уыверситету садiвництва snezhana.turchina@mail.ru
БОТАН1ЧНА КЛАСИФ1КАЦ1Я ТА МОРФОЛОГО-Б1ОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 РОДУ CALLISTEPHUS CHINENSIS (L.) NESS. ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В ОЗЕЛЕНЕНН1
Анотащя. 1нтродуковано i узагальнено найбльш популярн'1 сорти виду кал'ютефусу китайського (Callistephus chinensis (L.) Ness.) та рекомендовано для культивування в фунтово-клiматичних умовах Правобережного Лсостепу Укра'/ни. Висв'плено можлив'ють використання iнтродукованих генотипов для селекцп та б'ютехнолопi i вивчено основнi господарсько-ц'1нн'1 ознаки сорт':в калстефусу китайського (Callistephus chinensis (L.) Ness.).
За господарським призначенням сортотипи айстри роздлено на зрiзнi, обсаджувальнi та ун'1версальн'1. Найбльше сорлв в'щнесено до групи ун'версальних i зрiзних айстр, що мають високе стебло, велик суцв'птя. Невелику групу становлять також обсаджувальнi сорти, як традицйно вико—ристовуються в декоративному сад'1вництв'1. Вони характеризуются низьким або карликовим ростом, а також великою клькстю одночасно квтуючих суцвть на рослин'1. За результатами досл'1джень з вивчення морфолопчних ознакотримано повне уявлення про вар':ювання як кльксних, такi альтернативних характеристик рослин кал'ютефусу китайського.
Узагальнено, вщповщно до Методики державного сортовипробування, забарвлення квток та суцв 'птя, яке було рiзних кольорiв: бле, рожеве, н'жно-рожеве, абрикосово-рожеве, свтло-малинове, темно-бордове, темно-малинове, темно-сине та свтло-блакитне, що пдтверджуе широкий спектр селекцiйно-насiнницьких досл'1джень. За формою куща майже вс сортотипи були колонопод'6нi, за виключенням сорт':в Гольдшатц, Лебедине озеро та Оксамит, у яких форма куща була розлогою. Дослiджуванi генотипи характеризувалися р'зною продуктивнстю, яка варювала в'щ 1,5 г/куща у сорту Юл':я до 3,5-4,0 г/куща у сорту Одарка.
Ключов'1 слова: вих'щний матер'ал, кал'ютефус китайський, селекця, сорти, 1нтродукц'1я, квтування, класиф'жашя, морфолопчн '1 ознаки, господарсько-цiннi ознаки.
В. В. Полищук
доктор сельскохозяйственных наук, профессор, заведующий кафедрой садово-паркового хозяйства Уманский национальный университет садоводства
