CC BY
20Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 1. С. 300-310.
УДК 343.123.12 (44)
м1жетн1чн1 конфл1кти та ix зв'язок з1 станом
оперативно! обстановки
Халтев Р. А.
РВНЗ «Кримський гуматтарний утверситет», Украта, м. Ялта
В статп автором розглядаються питання мiжетнiчних конфлжпв та 1х зв'зок зi станом оперативно! обстановки так i роль органш внутрштх справ в урегулювант мiжнацiональних протирiч на сучасному етапi розвитку суспiльства.
Ключов1 слова: мiжетнiчний конфлжт, оперативна обстановка, нацiональна безпека, сощальний конфлжт, антагонiзм, мiгранти, бiженцi, злочиншсть на мiжнацiональному грунтi.
М1жетшчний конфлшт необхщно розглядати як форму м1жгрупового конфлш-ту, в якому групи з протилежними штересами вир1зняються за етшчною ознакою. М1жетшчт конфлшти характеризуються високим р1внем суспшьно-пол1тичного напруження, масовим безладдям, оргашзованими та стихшними насильницькими д1ями { нав1ть виникненням громадянсько! вшни.
Як уже зазначалося, стр1мке зростання злочинносп супроводжуе процеси вини-кнення та розвитку м1жетшчних конфл1кпв. Стан злочинност е основним компонентом оперативно! обстановки, а тому факт юнування м1жетшчно! напруженост та конфл1кпв у суспшьсга необхщно розглядати як окремий фактор ускладнення оперативно! обстановки.
Для з'ясування взаемозв'язку таких понять як оперативна обстановка та м1жет-шчт конфлшти перш за все необхщно визначити природу, причини, форми та ди-намша м1жетшчних конфл1кпв.
У практищ д1яльност1 правоохоронних оргашв юнуе складшсть у визначенш м1жетшчного конфлшту. Природа будь-якого сощального конфлшту, у тому числ1 й етшчного, завжди складна 1 суперечлива, оскшьки обумовлена комплексом причин { конфлштогенных чинниюв, пов'язаних з явними та латентними (прихованими) ште-ресами сторш. Тому мшетшчт конфлшти у «чистому виглядЬ> — явище рщке. За-звичай, виникнувши на економ1чному, сощально-пол1тичному або шшому поза ет-шчному Грунт1, конфлшт набувае на подальших стад1ях етшчного характеру, якщо, звичайно, йдеться про протистоянш р1зних нащонально-державних утворень або про з1ткнення усередит держав р1зних етшчних груп населення. Це означае, що ду-же часто шд час сощального, полггичного, економ1чного конфл1кпв м1ж групами людей вони щентифшують один одного за етшчними ознаками. Тод1 таю етшчт характеристики, як кол1р шюри, мова, етнокультура, нащональт звича! тощо, мо-жуть маскувати шш1 вщмшт риси сощального 1 пол1тичного характеру.
Одним з принципових питань в розумшш природи етшчних конфл1кпв е питання про !х зв'язок з самим феноменом етшчносп. Сутшсть дос вщкритих питань полягае в наступному: чи являеться першопричиною конфлшту расове, нащональне та етшчне роздшення людства, та, чи складае етшчшсть сама по соб1 джерело про-тир1ч { конфлштносп? Однозначно вщповюти на щ питання важко. Р1ч у тому, що юнуе не лише позитивна компл1ментаршсть члешв етшчних колектив1в, але 1 вщ-
300
чуття шдсвщомо! взаемно! антипати, що визначае дiлення на «сво!х» i «чужих». Тому в конфлштних ситуацiях нерiдко оголюються протирiччя, якi iснують мiж ст-льнотами людей, що консолщоваш на етшчному rрунтi. У кожен конфлiкт не зав-жди бувае залучений весь етнос, це може бути i його частина, група, яка вщчувае конфлштну напруженiсть i необхiднiсть розв'язання суперечок. Проте i в цих випа-дках етнiчнiсть виступае лише формою прояву таких конфлшпв. Якщо ж докопати-ся до сут конфлiкту, найчастiше бувае, що один народ вступае в конфлшт з шшим не у зв'язку iз властивим йому антагонiзмом, а внаслщок виявлення рiзних сощаль-но-полiтичних штерешв. Отже, немае пiдстав стверджувати, що мiжетнiчна напру-женiсть i конфлшти неодмiнно породжуються самим фактом юнування рiзних етно-сiв [1, с. 37-39].
Таким чином, про етшчний конфлшт як такий можна говорити тод^ коли е ор-гашзацшне оформлення нацiонального руху або юнуе суспiльно-полiтична сила, що ставить ra6i за мету забезпечення етнонацiональних штерешв того або iншого народу або етшчно! групи i для досягнення ще! мети прагне змшити iснуюче положення у культурно-мовнiй, соцiально-економiчнiй або полiтичнiй сферах життя. В той же час, етшчний конфлшт — завжди явище полiтичне, адже для виршення завдань у культурно-мовнш або соцiально-економiчнiй сферах чи задля досягненш iнших на-цiональних цшей, як правило, необхiдно використовувати полггичш шляхи та методи.
1снують окремi теорiй, що пояснюють причини мiжетнiчних конфлiктiв на ос-новi вивчення досвщу, накопиченого в рiзних регюнах свiту. Розрiзняючись за масштабами, сощальному значеннi, походженнi, зростанню напруженосп, мiжетнiчнi конфлiкти мають одну «кшцеву природу», що сприяе етшчно! мобшзаци. 1х гли-бинне корiння — порушення прав того або шшого етносу, етшчно! групи, справедливой! та рiвноправ я в мiжетнiчних стосунках.
Безпосереднiми причинами виникнення етшчного конфлiкту можуть бути тери-торiальнi, економiчнi, полiтичнi, соцiальнi, психологiчнi i iншi протирiччя. Нерiдке явище для виникнення конфлшту — наявнiсть декшькох причин. Слiд також вщ-значити, що суб'ективний чинник грае найважлившу роль у виникненш конфлiкту, значно ускладнюе його течiю i можливють врегулювання. Саме суб'ективний чинник робить мiжетнiчний конфлiкт вибуховим та штенсивним.
Особливого забарвлення набувае мiжетнiчний конфлiкт пiд впливом релiгiйно-го чинника. Аналiз конфлiктiв дае тдстави вважати, що роль релiгiйного чинника в щеолопчному забезпеченнi конфлiктуючих сторш дуже велика i досить часто е без-посереднiм керiвництвом до з^кнень.
Основою мiжнацiональних конфлiктiв е проблеми i суперечки, якi виникають в процесi взаемин етносiв. У багатонащональнш державi будь-яке питання, чого б воно не торкалося — економши, полiтики, культури — незмшно набувае i нацiона-льного вираження. Виникнення мiжнацiональних конфлiктiв та !х гострота в значнiй мiрi залежать вщ форми побудови багатонацiональноl держави, й национально! пол1тик^
Одна з головних причин мiжетнiчних конфлiктiв — суперечносп навколо те-риторiальних питань. Сутнють проблеми зазвичай полягае в тому, що в результап багаточисельних мiграцiй населення, завоювань та шших геополiтичних процесiв, територiя розселення етносу у минулому неодноразово змiнювалася, змшювалися й кордони держави. У зв'язку з цим виникають територiальнi претензи, а як аргументи висуваеться твердження про приналежшсть тiеl або шшо! територil певному етносу у минулому. Причому час, вiд якого проводиться вщлш етнiчноl приналежностi спi-рно! територil, сторони вибирають довiльно, залежно вiд цiлей сторiн, що спереча-ються. Через свою заплутанiсть i суб'ективнiсть територiальнi спори е найскладш-шими i практично нерозв'язаним [2, с. 25-26]
^ З етнотериторiальними проблемами пов'язанi полiтичнi причини конфлш^в. Идеться, перш за все, про проблему створення етносами незалежних територiально-державних утворень. Велика частина етношв на планетi не мае власних незалежних нацiонально-державних утворень. Завдяки розвитку економши i культури етносiв, зростання !х етнiчноl самосвiдомостi в !х середi виникають рухи, що мають за мету створення незалежно! нацюнально! держави. Подiбний рух зазвичай виникае в тому раз^ якщо етнос на якомусь еташ свое! ютори вже мав державнiсть та згодом втра-тив ll. Полiтичнi причини конфлш^в виникають i тодi, коли вщбуваеться обмежен-
301
ня або позбавлення частини етносу (1 навггь цших народ1в) пол1тичних { особистих прав { свобод за ознакою нацюнально! (етшчно!) приналежносп. Дшення етнос1в на «коршних» { «некоршш», «титульш» { «нетитульш» також породжуе пол1тико-правову нер1внють, а отже, може бути причиной м1жетшчних конфл1кпв.
Р1зномаштн! й економ1чн1 причини етшчних конфткпв. Перш за все, це боро-тьба етнос1в за володшня матер1альними ресурсами { власнютю, серед яких най-бшьш цшними е земля { надра. Сутшсть конфлшту зводиться до того, що кожна з конфлштуючих сторш прагне обгрунтувати свое право на використання земл1 1 при-родних ресуршв. М1жетшчний конфлшт може бути результатом обдшення перифе-ршних етшчних груп, нер1вном1рного розвитку, нер1вном1рно! модершзаци «ядра» чи етнонацюнально! «перифери» в багатонацюнальнш пол1етшчнш держава У цих випадках економ1чна нер1внють м1ж р1зними етшчними групами, що усвщомлюеть-ся як колективний етнонацюнальний утиск, стае причиною формування { прояву етшчно! солщарносп [3, с. 38-40]
Етшчт конфлшти можуть виникати унаслщок сощальних причин, сощально! напруженостг Часпше це вщбуваеться в умовах кризового достатку суспшьства, коли складаються передумови сощально-пол1тичного протистояння { конфл1кпв, у тому числ1 й за етшчною ознакою. Под1бн1 конфлшти спостер1гаються в пол1етшч-них державах, коли складаеться сощальна неоднорщнють в етнотеритор1аль-ному аспекта I тод1 проблеми сощально! незабезпеченосп, безроб1ття, етнодемог-рафп тощо набувають вщчутно вираженого етшчного характеру. У престижних видах д1яльносп виникае конкуренщя м1ж титульними { не титульними етносами. Бу-вае, що етшчний конфлшт може стати ефективним засобом «зливу» сощального ви-буху в напрямку м1жетшчного протистояння. Ще одшею з причин етшчних конфл1-кпв можуть стати етнокультурш, у тому числ1 й мовн проблеми. У випадках, коли не задовольняються етнокультурше запити т1е! або шшо! етшчно! групи, не забез-печуються умови для вивчення та використання рщно! мови або виявляеться мов-ний шовшзм, це веде до м1жетшчно! напруженосп { потенцшного конфлшту. Слщ проте вщзначити, що не йдеться про «чисто» етнокультурн проблемах, за ними не-р1дко стоять окрем1 сощальт штереси. Так, додання державного статусу мов1 лише титульнш наци в пол1етшчнш держав! ущемлюе значення мов шших етнос1в { стае засобом, щоб зайняти ключов1 пости в сустльсга, тобто забезпечуе представниюв титульно! наци певними прившеями.
У формуванш м1жетшчно! напруженосп велику роль грають сощально-психолопчн чинники. М1жетшчнш напруженосп як масовому псих1чному стану властива якють емоцшного «зараження», що виражаеться у псих1чному навдаванн та подразненш. У юторичнш пам'ят особливо довго збер1гаються надюнальн обра-зи { несправедливость М1жетшчна напруженють характеризуеться { таким псих1ч-ним станом, як масова невротизащя. Цей стан вщр1зняеться шдвищеним емоцшним збудженням, що викликае р!зш негативн переживання: тривогу, занепокоення, дра-т1вливють, розгубленють, вщчай. Ще Ызюше поляризуються стосунки «сво! — чу-жi»: своя етшчна група ощнюеться бшьш позитивно, а чужi — бшьш негативно. Психолопчне напруження може створювати м!жетшчн1 проблеми — справжш та вигадаш, — засноваш на чутках, помилковш шформаци, провокащях [4, с.115-119].
В епоху шформацшного суспшьства стан масово! невротизаци в значнш м1р1 залежить в1д рол1 засоб1в масово! 1нформац1!. Активний негативний вплив ЗМ1 на свщомють населення в1дбуваеться шляхом одночасного поширення взаемовиключ-них суджень та переконань, що можуть мати характер принципових протир1ч. Вна-сл1док цього ускладнюеться адекватна ор1ентац1я людей у навколишньому середо-вищ1, породжуеться некритичн1сть в ¡ндивщуальних оц1нках под1й, що в шдсумку призводить до загально! апатп та соц1ально! дезорган1зац1!. На свщомють окремо! людини, що втягнута у протистояння основний вплив призводить не аргументова-ний анал1з, а енергшне, впевнене, нер1дко 1 бездоказове ствердження. Людина набу-вае якост1 ¡мпульсивносп, здатност1 до в1дносно короткострокових програм д1яль-ност1 [5, с.115-118]. Такий стан вносить складову 1нертност1 та прим1тив1зму у мис-лення та поведшку людей, сприяе керованост1 цших прошарюв та груп населення окремими войовничими л1дерами.
302
Проте, етшчш конфлшти можуть бути викликанi не лише зазначеними вище причинами. Аналiзуючи етшчш конфлшти на пострадянському просторi, можна ви-дiлити причини самого всшякого характеру. Якщо об'еднати цi причини в декшька груп, то вийде наступна картина: 1) соцiально-економiчнi — нерiвнiсть в рiвнi жит-тя, безроботя, рiзне представництво в престижних професiях; 2) адмшстративно-полiтичнi — ieрархiя народiв (союзнiе, автономнi республши, автономнi областi й округа), представництво в органах влади, входження одша форми нацiональноï державностi в шшу; 3) культурно-мовнi — недостатня з точки зору неросшських народiв увага до нацiональноï культури i мови, витюнення росiйською мовою нащ-ональних мов з суспшьного життя; 4) етнодемографiчнi та етномiграцiйнi — швид-кi змiни у сшввщношенш чисельносп контактуючих етносiв унаслiдок мiграцiï i вцмшностей в рiвнi природного приросту населення; 5) етнотериторiальнi — не-спiвпадання державних або адмiнiстративних кордошв з кордонами розселення на-родiв, довiльне перекроювання мiжреспублiканських кордонiв, безшдставна передача територiй; 6) конфесшш — полiетнiчнiсть нацiональних утворень та багато-конфесiйнiсть населення накладаються i переплггаються один з одним; 7) юторичш - вплив минулих взаемин народiв (не лише мирнi, але i конфлiктнi, нерiвноправнi, вiйни i т. д.) [6, с.87-88 ].
У конфлштних ситуацiях оголюються протирiччя, якi iснують мiж громадами людей, що консолщоваш на етшчнш основа Проте далеко не в кожен конфлшт бувае залучений весь етнос, це може бути його частина, група, яка вщчувае на соб протирiччя, що ведуть до конфлшту. Так, бшьшють етнотериторiальних суперечок йде вiд iменi полiтичних елгг, урядiв, рухiв. I далеко не завжди такi суперечностi захоплюють значш групи якогось етносу. Оскiльки територiя колишнього СРСР е полiетнiчною за складом населення (що характерне i для держав, що виникли на цш територи), то фактично будь-який внутршнш конфлiкт — соцiально-економiчний або пол^ичний за своïм змiстом — знаходить етшчний вщтшок. В той же час, тут е досить шдстав для мiжетнiчних протирiч, як на особистюному, так i на груповому рiвнях. Тому етнiчний чинник генеруе багато з тих гострих i кризових ситуацш, якi виникають у сферi полiтики, мiжгромадних стосунюв, стосунюв мiж державними i внутршньодержавними утвореннями. Якщо мати на увазi мiжнацiональнi конфлш-ти, що вщбуваються на територiï колишнього СРСР, то можна звести етнопол^ичш конфлiкти до декшькох основних типiв. Багато мiжетнiчних конфлiктiв е наслiдком проблем, що виникають iз змiни положення етшчно1' групи в суспiльствi. У колиш-нiх союзних республiках СРСР (тепер — суверенних державах) принцип розподшу соцiальних ролей в спiльнiй iерархiчнiй структурi мав вельми своерщну картину. За роки радянсько1' влади в союзних республшах склалися багаточисельнi та освiченi етнiчнi елiти титульних нащональностей [7, с.119-120]
Проте iз зростанням чисельносп кадрiв нацiональноï iнтелiгенцiï i посиленням конкуренци у сферi розумово1' (переважно управлiнськоï) працi почала наростати напружешсть мiж особами корiнноï i некоршно1' нацiональностi. Полiтика «коренй-заци» органiв влади i управлiння, що тривалий час зберiгалася у всiх республiках, врештi-решт, увiйшла у протирiччя з принципом соцiальноï справедливостi. Замють вiдкритого змагального вiдбору в умовах рiвноправ'я всiх перед законом кадри шд-биралися за етнiчною ознакою. В результап на початок 80-х роюв у всiх союзних республшах доля осiб корiнних нацiй, що займали рiзного роду привiлейованi со-цiальнi нiшi, значно перевершувала ix долю у складi населення дано1' республiки. Таке положення створювало потенцшний грунт для вiдчуття нацiональноï зверхнос-тi в титульних нацiй i породжувало вiдчуття обдiленостi та образи в нетитульних. Пiсля розпаду СРСР процес витiснення iншомовниx громадян з владних структур в краïнаx СНД та Балти помiтно посилився. Саме це е одшею з домшуючих причин мiжнацiональноï напруженостi i вщтоку росiйськомовного населення з цих держав. Етнотериторiальнi конфлiкти часто були пов'язаш з воз'еднанням роздiлениx у минулому етношв. Приклади такого типу — конфлшти в НагiрномУ Карабаху, Ивден-нiй Осет^', нацiональний рух лезгша в Азербайджанi тощо. Сюди ж вiдносяться конфлiкти, пов'язанi з вщновленням територiальниx прав депортованих народiв. До них вiдноситься спiр мiж осетинами i iнгушами через приналежшсть Пригородного району, рух нiмцiв Роси та СНД за вiдновлення державносп в Поволжi.
303
Ще одним типом е конфлшти, породжеш спробами етшчно! меншост реатзу-вати право на самовизначення у форм! створення незалежного державного утворен-ня. До таких конфл!кпв вщносяться грузино-абхазський, п!вденно-осетинский, при-дн!стровський та ш. На пострадянському простор! мають мюце конфл!кти, в основ! яких лежать домагання т!е! або шшо! держави на частину територ!! сусщньо! держа-ви. Так! конфл!ктн! ситуацп !снують м!ж Киргиз!ею ! Узбекистаном, Россиею ! Укра!ною, державами Балти ! Рос!! тощо. П!сля розпаду СРСР поширеним типом конфл!кт!в стали конфлшти, викликан! дискрим!нац!ею рос!йського ! росшськомов-ного населення в кра!нах ближнього заруб!жжя.
Останн!ми роками почаспшали конфл!кти, що виникають у зв'язку з масовим припливом в той або шший рег!он б!женц!в та змушених переселенщв.
У виникненн! ! розростанн! м!жетн!чних конфл!кт!в велика роль сощально-психолог!чних причин, пануючих в масовш св!домост! сгереотигпв, настрою, забобонв.
Глибока економ!чна криза кра!н ближнього заруб!жжя, супроводжуеться соща-льно-пол!тичною кризою ! загостренням м!жнацюнальних в!дносин, виникнення етнопол!тичних конфл!кт!в. «Винуватцями», «козлами вщпущення», як правило, виявляються представники не «свое!» нащональност!, через яких шбито виникли ус! б!ди ! як! «заважають» титульному населенню самоутвердиться ! жити забезпечено ! самобутньо. Так, у Груз!! говорять, що у всьому винш абхази, осетини, рошяни, в Азербайджане — в!рмени, в Прибалтищ, Молдов!, Казахстан! — рошяни.
Деяк! конфл!кти розглядаються як наслщок розпаду СРСР, коли в республшах, що в!докремилися, в боротьбу за вщдшення вступили колишн! автоном!! або т!, що бажали !! отримати — Абхаз!я, П!вденна Осет!я у Груз!!, Гагауз!я, Придн!стров'я в Молдов!, Карабах в Азербайджан! та ш. У цих конфлштах право етношв на самовизначення !нколи використовувалося в ц!леспрямованих д!ях пол!тик!в як зашб утри-мання влади або приходу до влади.[8, с. 98-99] М!жетшчш конфл!кти мають т! або шш! форми ! свою власну динам!ку.
За формою прояву прийнято розр!зняти латентн! (прихован!) та актуатзоваш (в!дкрит!) конфл!кти. Латентн! конфлшти можуть тривати довго ! лише в певних суспшьних умовах переростати у вщкрип. Як правило, латентн! конфлшти не зш-товхують людей, ! саме в ц!й форм! конфлшти найлегше вир!шувати.
По характеру дш конфл!ктуючих стор!н м!жетн!чн! конфл!кти можна класиф> кувати як насильницьк! ! насильницьк!.
До ненасильницьких форм конфл!кпв в!дносяться м!тинги, демонстраций шке-ти, ухвалення шституцшних р!шень, акц!! «громадянсько! непокори» ! !н. Ц! форми конфл!кпв в!др!зняються «д!йовими особами», тобто основними суб'ектами конф-л!кту. У шституцшних конфлштах, коли в протир!ччя приходять норми конститу-ц!й, законодавства, що реатзовують !нтереси конфл!ктуючих сторш, головними д> йовими особами е владш структури, пол!тичн! парт!! та об'еднання, сусп!льн! рухи. У машфестуючих конфл!ктах суб'ектом виступають значн! маси людей, тому так! конфлшти називають ще ! конфл!ктами масових дш.
Насильницьк! конфл!кти виявляються у форм! вщкритих з!ткнень за участю ре-гулярних в!йськ, а також бойових д!й озброених ополченц!в, що супроводжуються жертвами. Так! з!ткнення супроводжуються погромами, шдпалами, вибухами, захо-пленнями заручниюв, потоком б!женц!в, вимушених переселенц!в тощо. Анатз м!-жетн!чних конфл!кт!в показуе, що безпосередшми учасниками масових дш е представники р!зних сощальних прошарюв, в!кових груп, пол!тичних напрям!в, в!рую-чих ! ате!ст!в. Об'еднуючим початком ус!х сил стае етшчний чинник [9, с.22-23]
Для наявносп будь-якого конфл!кту, у тому числ! й етн!чного, потр!бна конфл!-ктна ситуащя. Вона може !снувати задовго до того, як станеться пряме зггкнення учасник!в, почате за шщативою одного з них. Щоб конфлшт почав розвиватися, необх!дний !нцидент, привщ, тобто така зовн!шня обставина, яка е пусковим меха-н!змом, поштовхом, детонатором, що породжуе розвиток подш. Почавшись з !нци-денту, конфлшт пот!м розгораеться, перетворюючись на великомасштабний, гос-трий та затяжний.
Яка ж динамша м!жетн!чних конфл!кт!в? Найбшьш характерн! !! моменти поля-гають в наступному. 1). Поступове посилення конфлшту за рахунок введення все
304
бшьш активних сил, а також за рахунок накопичення досвщу боротьби. Так, кара-бахський конфлшт почався з мiтингу i мирних вимого вiрменського населення про змшу статусу Нагiрного Карабаху. На тдтримку цих вимог почали проводитися мiтинги i демонстрацп в Среваш i iншиx мiстаx Вiрменiï. Рiзка ескалацiя вiрмено-азербайджанського конфлiкту настала шсля трагеди Сумгаïту. 2). Збшьшення кшь-костi проблемних ситуацiй i поглиблення первинноï проблемноï ситуацп. Це характерно для вшх етшчних конфлiктiв. Пiд час розвитку конфлшту вiдбуваеться вишу-кування все нових претензiй, звинувачень, первiсна проблемна ситуащя обростае все новими аргументами i фактами. Найбшьш характерним в цьому сенс е конфлiкт довкола Придшстров'я. Первиннi вимоги зводилися до автономп в рамках Молдови. Проте вищi органи влади Молдови вiдкинули таку можливють. Конфлiкт продов-жував розростатися. Внаслщок цього приднiстровцi почали ставити питання про вщдшення вiд Молдови i державну самостiйнiсть. 3) Пщвищення конфлiктноï акти-вностi учасникiв, змша характеру конфлiкту у бiк його посилення, залучення в кон-флшт нових осiб. На прикладi етшчних конфлш^в в Нагiрному Карабаху, Грузи, Боснп, Югослави видно, як посилюеться конфронтащя, конфлiкт з вiдносно «спо-кiйного» переходить в озброене з^кнення, зростае число вбитих i поранених, до конфлшту залучаеться практично все населення з одшею i з шшого боку. 4) Нарос-тання емоцiйноï напруженостi, що супроводжуе конфлштш взаеминиï, яка може на-дати як мобшзуючий, так i дезоргашзуючий вплив на поведiнку учасникiв конфлш-ту. У мiжетнiчному конфлiктi тд час його розвитку зростае вщчуття антипати або ворожостi. Приводи та випадки для цього завжди знаходяться. Так, погроми i вбив-ства безневинних людей вiрменськоï нацiональностi у Сумгат, а потiм в Баку в 1990 р. шдсилили ворожнечу мiж вiрменами i азербайджанцями. Пюля запеклих боïв у Суxумi i шших мiстаx Абхаз^ збiльшилася прiрва мiж грузинами i абхазами.
5). Для мiжетнiчного конфлiкту характерне формування стшкого образу «зов-нiшнього ворога», коли компромю сприймаеться лише як каштулящя противника, коли виявляеться прагнення кожнiй iз сторiн — учасниць протистояння «отримати перемогу». Показовими в цьому вщношенш е Приднiстров'я, Грузiя, Карабах, де домiнуе установка «до переможного кiнця», а пошуки компромюу, мирних рiшень поки не вдаються. 6) Для етшчних конфлш^в, як правило, характерна ïx iнтернацiо-налiзацiя, тобто залучення до конфлiкту або його врегулювання тре^х сил або мiж-народних органiзацiй. Так, в грузино-абхазському конфлшп на сторонi Абхази приймали участь добровольцi Конфедерац^ народiв Кавказу. У боснiйський i косовский конфлшти активно втрутилися США i НАТО [10, с.35].
Як бачимо, мiжетнiчнi конфлiкти мають не лише складну та неоднозначну природу, вони також вирiзняються за причинами, що ïx породжують, способами вира-ження (формами) та динамшою активних процешв. Водночас, простежуються певш сталi ознаки, що характеризують стан виникнення та протшання таких конфлш^в в залежностi вiд ïx причин та виxiдноï ситуац^ i закономiрностi ïx динамiки в залеж-носп вiд фактичноï обстановки, що складаеться у зовнiшньополiтичнiй та у внутр> шньополiтичнiй сферах. Усi мiжетнiчнi конфлшти, у тому числi й латентш, суттево впливають на рiвень злочинносп та стан оперативноï обстановки.
На думку автора, повноцшно дослiдити питання впливу мiжетнiчного конфлiк-ту на стан оперативноï обстановки можна шляхом аналiзу категор^ оперативноï об-
305
становки та визначення факторiв, що визначають !! ускладнення пiд час мiжетнiчно-го конфлiкту.
У першу чергу вщзначимо, що в сучаснш юридичнiй науцi вiдсутня едина думка на сутнють категори "оперативна обстановка". Слщ вiдзначити, що поряд з тер-мiном "оперативна" зус^чаються термiни "кримшолопчна" та „кримшогенна" обстановка, яю також часто використовуються в науковiй лiтературi i норматворцями, але вiдсутне нормативне закрiплення !х визначень. Дослiдниками проблем впливу мiжетнiчниx конфлiктiв на стан злочинностi переважно також вживаються термiни кримшогенно! та кримшолопчно! обстановки, проте, на думку авторiв, при досл> дженнi сучасних проблем оргашзаци протиди злочинностi заходами оперативно-розшуково! дiяльностi найбiльш бшьш доцшьно використовувати термiн оперативно! обстановки. Так деякими кримшологами поняття „оперативно! обстановки" ото-тожнюеться з поняттям „кримшогенно! обстановки" [11, с.160], водночас спроб на-дати хоча б якесь наукове визначення останньо! не було i до цього часу.
Одне з перших i небагатьох намагань надати визначення кримшолопчнш об-становцi здiйснив А.1. Сшаев, який визначив !! як системоутворюючий комплекс злочинностi, а також процешв, подiй i обставин, що носять кримшогенний або ан-тикримiногенний характер [12, с. 3-14].
Бшьш конкретизоване бачення кримшолопчно! обстановки було представлене КК.Горяшовим [13, с.2,3,7]. в якосп стану злочинностi як результату ди факторiв рiзно! природи i спрямованост в часi, що детермiнують на визначенш територи. Таким чином кримшолопчна обстановка являе собою сукупшсть властивостей i вщно-син злочинносп i факторiв, що на не! впливають у формi вiдображення певного кола суспшьних явищ i процешв у !х розвитку.
Слiд вщзначити, що кримiнологами використовуеться переважно термш „кри-мiногенна ситуацiя". При цьому в деяких випадках цей термш вживаеться для характеристики стану, динамши й структури злочинностi в кра!ш взагалi [14, с.122], однак в бшьшосп розумiеться як особливий характер взаемоди особи iз сощальною дшс-нiстю, при цьому тд конкретною кримiногенною ситуацiею потрiбно розум^и су-купнiсть зовнiшнix обставин, в яких опинилася людина i як впливають на !! свщо-мють, почуття, волю, з урахуванням яких особа приймае р1шення скоти злочин [15, С.90].
На нашу думку, об'ективну сутнють означених категорiй необхщно розглядати через етимологiю слова "обстановка", тд чим розумiеться сукупнiсть умов, у яких що-небудь вiдбуваеться [16, с. 52], а тому, не вбачаючи суттевих розбiжностей у розумшш значень прикметникiв „кримшолопчний" та „кримшогенний", вважаемо справедливим ототожнення понять „кримшолопчно!" та „кримшогенно!" обстановки. Вщносно ж !х визначення, то, на нашу думку, в цьому потрiбно вщштовхуватися вiд широкого розумiння складових предмету кримшологп.
Бiльш розробленою у науковому плаш е категорiя оперативно! обстановки, вь дображення нами в подальшому найбiльш суттевих поглядiв на сутнють та компо-ненти яко!, надасть у пiдсумку можливiсть визначити поняття оперативно! обстановки, !! складових, а також з'ясувати мехашзми та чинники ускладнення оперативно! обстановки внаслщок виникнення мiжетнiчниx конфлiктiв.
У науковш лiтературi питання сутностi оперативно! обстановки й проблеми !! вивчення розглядаються з кшця 50-х рр.. ХХ ст. по наш час. Теоретичними розроб-ками стосовно загально! сутностi оперативно! обстановки займалися: Ю.1. Андреев,
306
А.С. Андр1евський, О.М. Бандурка, Б.1. Бараненко, В.М. Бризгалов, В.А. Б1рюков, Ю.В. Дубко, В.П. Захаров, М.В. Коршенко, В.А. Лаптш, О.Г. Лекарь, В.А. Лукашов, М.П. Лашин, А.В. Лшкан, Д.Д. Максаров, П.М. Назаров, Д.Й. НЫфорчук, В.Г. Самойлов, Г.К. Синилов, О.С. Трусов, В.Т. Томш, Г.А. Туманов та ш. У той же час питання залежносп стану оперативно! обстановки вщ ситуацш м!жетн!чно! напруженосп та конфл!кту, практично, не знайшли вщображення в роботах означених вчених та вт!лення в сучасних наукових розробках.
Зпдно з позиц!ею Г.А. Туманова, для оргашв внутр!шн!х справ зовшшне сере-довище складають вс! !нш! соц!альн! системи, що не охоплюються рамками оргашв внутршшх справ, а також об'ективш фактори ! умови (кл!матичн!, економ!чн!, геог-раф!чш, демограф!чн!, соц!ально-психолог!чн!). Ус! вони, переплггаючись у найр!з-номан!тн!ших сполученнях, виступають, як правило, у вигляд! фактор!в ! умов, що формують оперативну обстановку [17, с.16]. Таким чином, оперативна обстановка -це системи ! фактори поза органами внутршшх справ, що на перший погляд при розумшш поняття „обстановки" як сукупност! умов, у яких що-небудь вщбуваеться, вдаеться ц!лком прийнятним.
На вщм!ну в!д цього переважна бшьшють науковц!в сходиться в думц!, що оперативна обстановка мютить у соб! ще й сукупн!сть внутршшх фактор!в, як! мають безпосередне вщношення до д!яльност! органу внутр!шн!х справ чи правоохоронних орган!в в цшому та результат!в ц1е! д!яльност!.
Так В.А. Лукашов вважав, що оперативна обстановка - це сукупшсть зовшшшх ! внутр!шн!х умов, як! визначають характер ! спрямован!сть д!яльност! ОВС щодо боротьби з! злочинн!стю. Серед сучасних укра!нських досл!дник!в його позищю по-д!ляе В.П. Захаров [18, с. 33; 19, с. 35-44]. Схожа думка виказувалась ! А.Г. Лекарем, який розглядав цю категорда як сукупшсть даних про особливост! територ!!, що обслуго-вуеться, стан злочинносп, а також про наявшсть ! стан сил ! засоб!в боротьби з нею [20 с. 133-136], а також В.Г. Самойловим ! Г.К. Синшовим, у розумшш яких оперативна обстановка являе собою сукупшсть умов, що складаються з особливостей територ!!, яка обслуговуеться ОВС, стану злочинносп та порушень громадського порядку, а також сил ! засоб!в боротьби з правопорушеннями й результат правоохоронно! д!яльност! [21, с. 5].
Як бачимо з наданих визначень до складу оперативно! обстановки так чи шак-ше включають сили ! засоби протид!! злочинносп, характер ! спрямован!сть д!яль-носп ОВС, що надае розум!нню цього поняття повноцшну форму, бо в цьому випа-дку враховуеться взаемний зв'язок та взаемна залежшсть внутршшх ! зовн!шн!х фактор!в, що е завжди властивою ознакою для оперативно-розшуково! д!яльност!.
Така позиц!я у розумшш природи оперативно! обстановки ц!лком вщповцае усв!домленню сутност! останньо! як об'екту впливу негативних чинник!в м!жетшч-но! напруженост! та конфл!кпв. Так зростання злочинносп на грунт! м!жетшчних конфл!кпв е не лише зм!ною зовшшшх фактор!в оперативно! обстановки, але й причиною переформування сил та засоб!в протид!! злочинност! у зв'язку цим.
Значно! уваги в якост! широкоглядного бачення проблеми заслуговуе визначен-ня оперативно! обстановки, що надае М.В. Коршенко, який шд нею розум!е сукуп-н!сть суттевих для правоохоронно! д!яльносп соц!ально-демограф!чних, соц!ально-економ!чних, сощально-пол1тичних, стаб!л!зуючих або дестаб!л1зуючих фактор!в, як! суттев! для даного рег!ону в певний перюд часу, що виражаеться через систему кшьюсних та яюсних характеристик стану злочинност!, адм!н!стративно! делштнос-т!, охорони громадського порядку ! громадсько! безпеки в конкретно взятому рег!о-н!, а також оцшку ефективност! орган!зац!йно-правових заход!в, як! застосовуються
307
правоохоронними органами [22, с. 8-9]. Основний змют наведеного визначення практично сшвпадае з думками, викладеними в працях А.G Трусова, В.Н. Бризгало-ва, В.А Бiрюкова, В.А. Лшкана, Д.Й. Никифорчука [23, с. 1-2; 24; 25, с. 100-113] з допов-нененням оцiнки ефективностi оргашзацшно-правових заходiв згаданими авторами.
Дещо шше визначення оперативно! обстановки надано в шдручнику за редакщ-ею Л.В. Бородича. Автори розглядають оперативну обстановку як сукупшсть рiзно-манiтних явищ i процесiв, що органiчно пов'язаш, постiйно змiнюються i визнача-ють характер та iнтенсивнiсть оперативно - розшукових зусиль служб i шдроздшв органiв внутрiшнiх справ, спрямованих на попередження, припинення, розкриття злочинiв, розшук злочинцiв i безвюти зниклих ошб [26, с. 336].
Серед рiзноманiття поглядiв на розумiння сутностi оперативно! обстановки та ïï визначень в питанш впливу мiжетнiчного конфлiкту на стан оперативноï обстановки найбшьш прийнятним е розумiння останньоï в якост сукупностi зовнiшнiх i вну-трiшнiх реальних умов, в яких ддать оперативнi пiдроздiли, що зумовлюють характер органiзацiйних та оперативно-розшукових заходiв щодо забезпечення ефектив-ного виконання функцш протидiï злочинностi й забезпечення громадського порядку внаслщок виникнення та розвитку мiжетнiчного конфлiкту. До загальних складових елементiв оперативно!' обстановки вщносяться географiчнi, соцiально-економiчнi, демографiчнi, кримшолопчш показники, наявнi сили та засоби ОВС i результати протиди злочинносп.
З урахуванням взамозв'язку зовнiшнiх i внутршшх елементiв оперативноï обстановки безпосередньо цшьовому впливу з боку правоохоронних органiв при ускладненнi оперативноï обстановки внаслiдок виникнення та розвитку мiжетнiчно-го конфлiкту пiдлягають: злочиншсть на rрунтi мiжетнiчних конфлiктiв, стосовно якоï переслiдуеться мета зниження ïï рiвня; умови, що полегшують своечасне виконання правоохоронними органами завдань щодо нейтралiзацiï та стримування фак-торiв мiжетнiчноï напруженостi та конфлштносп; кримiногеннi ситуацiï породженi мiжетнiчним протистоянням; окремi встановленi субекти (фiзичнi особи), вщ яких можна очiкувати скоення злочишв, у тому числi - оргашзатори та активнi учасники радикальних нацiоналiстичних течiй; iншi явища i процеси, з якими пов' язано виконання органами внутршшх справ ix функцiональних обовязюв з протидiï злочин-ностi пiд час ускладнення оперативноï обстановки внаслiдок впливу факторiв мiже-тнiчноï напруженостi.
Таким чином, мiжетнiчний конфлiкт е не лише одним з основних факторiв злочинносп та ускладнення оперативноï обстановки. Внаслщок цiлеспрямованоï протиди з боку правоохоронних оргашв держави у напрямку нейтралiзацiï негативних чинникiв конфлшту та зниження рiвня злочинностi, мiжетнiчний конфлiкт, як стан масовоï взаемодп конфлiктуючого населення е, водночас, об'ектом правоохоронно-го впливу. Тому е щлком неприйнятними е ствердження окремих полiтичниx дiячiв про те, що мiжетнiчнi та мiжнацiональнi конфлшти можна виршувати лише поль тичними методами. Ефективш, цiлеспрямованi та системнi методи впливу, що за-стосовуються правоохоронних оргашв у вщношенш ситуаци мiжетнiчного протистояння е найбiльш дiевими, адже, таким чином, здiйснюеться безпосереднш вплив на загальнi чинники напруження, окремих осiб, що становлять оперативний штерес з одночасним реагуванням на конкретш кримiногеннi ситуаци з метою недопущен-ня негативних наслiдкiв та повторення самоï ситуаци. Звiсно, дiевiсть заxодiв, що здiйснюються правоохоронним органами залежить також вiд рiшучоï полiтичноï волi з наведення правопорядку та едносп державноï влади.
На перший погляд вдаеться, що означене стосуеться лише мiжетнiчниx конфл> ктiв у межах однiеï держави, проте навт якщо мова йде про конфлшт на територи декiлькоx держав, за виключенням ситуаци зовнiшньоï вiйни, мiждержавнi пол^ич-нi домовленостi мають бути ефективно реатзоваш у внутрiшнiй правоохороннш полiтицi кожноï з держав.
Список використано!' лiтератури:
1. Мамутов А.М.Преступлениясоставляющие пережитки патриархально-родовогобыта: дис. кандидата юрид. наук: 21.00.08 / МамутовАхмад Мамедович.-Алма-Ата,1964. - С. 37-39.
2. Товардов Г.Т. Етнолопя: тдручник / Г.Т.Товардов . - М: Проект, 2002. - С.25-26.
308
3. Лукашов В.К. 1дентичшсть i конфлжт в пострадянських державах: тдручник / В.К.Лукашов - М: Веко, 1997. - С. 38-40.
4. Нтфоров А.В. Конфлжтна особа i еттчт конфлжти: тдручник / А.В.Нтфоров - М: Факт, 1994. -С.115-119
5. Лебон Г.Ф. Психолопя народiв i мас: тдручник / Г.Ф.Лебон. - Х: Гедеон, 1995. - С.115-118.
6. Третья мировая (информационно-психологическая) война. - М.: Институт социально-политических исследований АСН. - 1999. - С.87-88.
7. Солдатова Г. I. Психология м1жеттчнш напруженосл: тдручник / Г.1. Содатова. - М., Буква,1998. -С.119-120.
8. Здравомислов 1.П М1жнацюнальт конфлжти в пострадянському просторг тдручник / I.П.Здравомислов - М., Буква, 1997. - С. 98-99
9. Тшков В.А. Нариси теорп i полижи эттчности в Роси / В. А. Тшков. - М., Факт,1997. - С. 22-23.
10.Балабухов М.В. Еттчт процеси на сучасному свт / М. В. Балабухов. - М., Прометей, 1987. - С. 35.
11. Мнацаканян М.О. Етносоциология: наци, нацюнальна психолопя i м1жнацюнальт конфлж-ти:тдручник / М.О. Мнацаканян. - М., Буква, 1998. - С.160.
12. Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е.: Криминология : Учебник / под ред.
B.Г. Лихолоба В.П. Филонова. -Киев - Донецк , 1997. -
C. 3-14.
13. Силаев. А.И. Криминологическая обстановка: содержание, понятие / Проблемы криминологии и профилактики правонарушений. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1980. - С. 2,3,7.
14. Горяинов К.К. Криминологическая обстановка (Методологическиеаспекты): ученик / К.К.Горяинов. - М., Прометей, 1991. -С.122.
15. Силаев. А.И. Криминологическая обстановка: содержание, понятие / Проблемы криминологии и профилактики правонарушений. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1980. - С. 90.
16.Новий тлумачний словник укра!нсько! мови Укладач1 В.В. Яременко, О.М. Слшушко. - К., 2001. -С. 52.
17. Туманов Г. А. Орган внутренних дел как система управления. - М.: ВШ МВД СССР, 1972. - С.16.
18. Лукашов В.А. Вопросы организации деятельности аппаратов уголовного розыска. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1969. - С. 33.
19. Захаров В.П. Проблеми пошуково! роботи оперативних тдроздшш кримшально-виконавчо! систе-ми // Вюник Луганського шституту внутршшх справ. - Спецвипуск. - 2001. - № 3.- С. 35-44.
20. Лекарь А.Г. Основыоперативно-розыскной деятельности. - М.: ВШ МООП РСФСР, 1966. - С.133-136.
21. Самойлов В.Г., Синилов Г.К. Изучение и оценкаоперативной обстановки на територии, обслужива-емойгоррайлинорганомвнутреннихдел. - М.: ВШ МВД СССР, 1973.- С. 5.
22. Коршенко М.В. Управлшня силами i засобами органв внутрштх справ при ускладненн оперативно! обстановки в сфер1 охорони громадського порядку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. «Оперативно-розшукова дшльтсть» / М.В.Корн1енко- Харк1в: НЮА Укра!ни 1м. Ярослава Мудрого, 2000. - С. 8-9.
23. Трусов А.Е. Изучение оперативной обстановки в районе деятельности учреждений внутренних дел: Лекция. - М.: МВШМ МВД СССР, 1957. - С. 1-2.
24. Брызгалов В.Н. Среда функционирования органов внутренних дел: Учебное пособие. - К.: КВШ МВД СССР, 1976. - 60 с.
25. Никифорчук Д.Й., Шпкан В.А., Б1рюков В.А. Анал1з стану оперативно! обстановки як споиб вияв-лення дшльносп терористських оргашзацш // Науковий вгсник НАВСУ. - 2002. - № 1. - Ч. 2. - С. 100113.
26. Оперативно-розшукова д1яльшсть оргашв внутр1шн1х справ: Загал. част.: П1дручник / П1д заг. ред. Л.В. Бородича / Авт. кол.: Дщоренко Е.О., Козаченко Ш., Кондратьев Я.Ю. та 1н. - Луганськ: РВВ ЛВС, 1999. Т. 1. - С. 336.
Халшев Р.А. М1жетшчш конфлжти та ix зв'зок 3i станом оперативно!" обстановки / Р. А. Ха-aiaeB // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 1. - С. 300-310.
309
Розглядаються питання мiжетнiчних конфлжпв та !х зв'зок 3i станом оперативно! обстановки так i роль оргашв внутршшх справ в урегулюваннi мiжнацiональних протирiч на сучасному етапi розвитку суспшьства
KnwHoei слова: мiжетшчний конфлжт, оперативна обстановка, нацiональна безпека, сощальний конфлжт, антагонiзм, мiгранти, бiженцi, злочиннiсть на мiжнацiональному грунтi.
Khalillev R.A. Ethnic conflicts and their relationship with the state of the operational environment / R.A. Khalillev // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2013. - Vol. 26 (65). № 1. - Р. 300-310.
Examined questions of ethnic conflicts and their relationship with the state of the operational environ-mentand role of the police in resolving ethnic conflicts at the present stage of development of society.
Keywords: ethnicconflict, the operationalen vironment, national security, social conflict and antagonism, migrants, refugees, crimeonethnicgrounds.
310
