CC BY
22Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 27 (66), 2014. № 1, С. 306-315.
УДК 111.852:94.(477)
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УКРА1НСЬКО1 ЕСТЕТИЧНО1 ДУМКИ Линковал В.А.
Черншвський державный технолоанний ушверситет, Украша E-mail: volodymyr.lychkovakh@ukr.net
На основi авторсько! концепцп ютори укра!нсько! естетично! думки визначаються методологiчнi принципи i пiдходи до розумiння особливостей вiтчизняного дискурсу «фшософп краси» i «фшософп мистецтва». Естетика як онтолопя чуттевост i феноменологiя виразних форм переломлюегься крiзь призму етнонацiонального свтждношення, культури, мистецьких практик та арт-критики. Клюновi слова: укра!нська естетична думка, естетичний дискурс, методологiя iсторико-естетичного дослвдження, свтждношення як святждношення, панестетизм,ангропоцентризм, психолопзм, iмплiцитнiсть, арт-критицизм, естетосфера.
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. На сьогодшшнш день цшсно!, системно!, всеохоплюючо! ютори укра!нсько! естетики, на жаль, не юнуе. Парадокс, адже з набуттям незалежност в Украш значно актив1зувалися iсгорико-гуманiгарнi дослщження вггчизняно! культури, в т. ч. у сфер! естетики. Написаш вщповщш дисертаци й монографи, статт й тдручники з окремих пер1од1в i персоналш, ушверсалш i архетитв вггчизняного духовного життя, але «книги естетичного буття» укра!нського народу явно бракуе серед численних сторшок його яскравих опишв i наукових розвщок. I справа не лише у там, що до середини XVIII ст. немае сенсу говорити про наукову естетичну думку, як про це стосовно Укра!ни слушно говорить I. Бондаревська [див. 1]. I справд^ яка «естетика» може бути в ситуаци вщсутност визначення !! предмета, !! саморефлекси, дисциплiнарного самоконституювання в лош фшософського знання?
ОГЛЯД ДОСЛ1ДЖЕНЬ I ПУБЛ1КАЦ1Й. Не зважаючи на це, вщом1 на сьогодш iсторико-естетичнi дослщження укра!нсько! «фшософп чуттевого пiзнання» М.Гончаренка, Ываньо, Л.Левчук, у розгляд! «добаумгартешвського» перiоду укра!нсько! естетики закономiрно спираються на духовно-чутгсв! та художш аспекти свггогляду, культури, мистецтва i лггератури в ютори Укра!ни. Досить детально розглядаються окремi естетичнi ще!, категори й феномени укра!нського культурного та мистецького життя, репрезентативш персонали. I все ж таки !хш пращ, попри беззаперечш науковi надбання i теоретично цшш риси, характернi деякою фрагментарнютю, ви6!рковютю, нестачею едино! концептуально! ще! для побудови цшсно! системи осмислення естетичного процесу в Украш [див. 2; 3; 4]. Коротю нариси ютори укра!нсько! естетично! думки, як! наводяться в юнуючих тдручниках з естетики, теж не мають дослщницько! повноти, концептуальностi i системност викладу.
МЕТА СТАТТ1. Отже, вам ходом розвитку укра!нсько! «фшософи краси» i «фшософи мистецтва», як в !х традицiях, так i в сучасносп, назрiла необхiднiсть системного узагальнення ютори укра!нсько! естетично! думки в процесах !!
становлення, формування i науково1 специфшацп. Звичайно, мова повинна йти не про «юторда естетики» як фшософсько1 науки, а власне про «юторда естетично1 думки», часто розчинено! у свiтоглядi, ментальносп, фшософп, релiгiйних, культурних i мистецьких феноменах, у «духовности» украшського народу взагал^ Цiлком реальною з ще! точки зору е можливiсть розглядати 11 iсторiю, починаючи з мiфопоетичних витокiв i язичницько! культури через вiзантiйськi впливи i християнiзацiю Кшвсько! Русi, i далi - вщ доби козаччини i козацького Бароко до сучасного Постмодерну в украшськш культурi кiн. ХХ - поч. ХХ1 столiть. ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕР1АЛУ. Пiд «естетичною думкою» будемо розумгги ще1, поняття, категори, концепци, яю вiдтворюють духовно-чуттевi аспекти свiтогляду, свгговщношення, ментальностi, i котрi «iмплантованi» у мiфологiчнi, релiгiйнi, фiлософськi, художнi форми, - так звана «амплщитна естетика» (В. Бичков). У «донауковий» перюд ютори естетики джерелом !х вивчення стають мiфи, фольклор, фiлософськi та релтйш тексти, проповiдi, культурнi й мистецью артефакти, сфера повсякденного побутування. Навггь з виникненням науково1 естетики е сенс говорити про «естетичний дискурс» як артикульовану рефлексда щодо предметних, знаково-символiчних, евокативних цiнностей культури i мистецтва.
Естетичний дискурс являе собою мовно-мисленневу реальнють, яка iмплiцитно присутня не лише в «естетичних», а й у фшософських, психологiчних, культурологiчних, мистецьких, мистецтвознавчих, лггературних, лiтературознавчих текстах, що звертаються до аналiзу чуттевостi й виразних форм у метатеори мистецтва та його сприйняття. Для ютори украшсько1 естетики Х1Х-ХХ ст., яка часто носила мiждисциплiнарний, науково-синкретичний характер, такий шдхщ е не тiльки адекватним, але й ефективним з точки зору И повно1 реконструкци саме як естетично1 думки (дискурсу) Украши.
З цiею метою необхiдна i побудова «естетичного тезаурусу», який би вщтворив iсторичнi та етноментальнi особливосп укра1нсько1 естетично1 думки. В И тезаурус буде представлений понятiйно-категорiальний апарат кожного перюду духовно-чуттевого i дискурсивного освоення природних i культурних реальностей з точки зору iдеалiв досконалосп, гармонil, краси та шших емоцiйних оцiнок в контекстi «судження смаку».
«Укрупнена» хронолопя такого теоретико-iсторичного i методолопчного пiдходу може охоплювати чотири основних перюди зародження, розвитку i модершзацп естетичних iдей в Украlнi:
I - перюд становлення, вщ мiфопоетики давньослов'янсько1 культури до бароково1 поетики, яка завершила цей перюд, спираючись на християнсью цiнностi й традицп Ки1всько1 Русi, староукра1нсько1 культури XIV - XVI ст., вiзантiйськi та захщноевропейсью фiлософськi й культурнi надбання.
II - перюд формування власне естетики в И класичнш парадигмi тд впливом iдей Баумгартена, Канта i Гегеля, а також узагальнення лггературно-мистецького процесу в Украlнi з кшця XVIII до кiнця XIX столггь.
III - перiод розвитку i модернiзацil посткласичних парадигм естетично1 думки пiд впливом свiтогляду i мистецьких практик модернiзму, авангарду, соцреалiзму, художньо1 «нацiологil» (М.Маричевський), характерний для всього XX столггтя в Украш.
IV - перюд виникнення i бурхливого поступу в укра!нськш естетицi некласично! парадигми (з початку 90-х роюв ХХ ст. i до сьогоднi), яка корелюе як з постмодернютською фiлософiею, так i з постмодернiстським мистецтвом в !х свiтових i вiтчизняних виявах. Некласична естетика включае до себе також рефлекси i з приводу вше! ютори укра!нсько! естетично! думки та мистецтва, i т.зв. «етноестетику» i навiть «естетику регюну» [див. 5].
Систематизована i цiлiсна iсторiя укра!нсько! естетично! думки мае розгортатися через вс чотири вказаних перiоди i спиратися як на класичнi, так i некласичнi пiдходи до аналiзу чуттево! культури в укра!нському бутп, до осмислення духовно-чуттевих та емоцшно-виразних феноменiв в укра!нськiй культурi та мистецтвг У такий спосiб побудова !! iсторично! панорами постане як iсторiя етнонацiонального «естезису», фiлософiя «виразних форм» у свiтовiдношеннi, соцiокультурному бутп та духовностi укра!нцiв. Укра!нська естетика виступить як етнощональна модель «фшософи краси» та «фiлософi! мистецтва» в !х унiверсальних та партикулярних вимiрах, як осмислення духовно-чуттево! й художньо! практики людства в цшому i нацi!, зокрема.
Виконання таких теоретичних завдань потребуе вщповщно! методологи та адекватного понятiйно-категорiального апарату.
В сучаснш укра!нськiй естетицi вже мщно утвердилась так звана «полiметодологiя», що апелюе до синтезу рiзних методолопчних пiдходiв, до певного синкретизму культурно-юторичного, феноменологiчного, герменевтичного, екзистенцiально-антропологiчного тi шших способiв дослiдження естетичних феноменiв буття, культури i мистецтва.
Сутнiсть i структура естетичного знання сьогоднi часто визначаеться на його перетинах iз психолопею, етикою, мистецтвознавством, iншими гуманггарними i навiть природничими науками (напр., «енюестетика», «антропологiчна естетика», лiнгвоестетика, «шформацшна естетика» тощо). У контекстi постмодернютського дискурсу такий «пастiш» пiдходiв, стилютик i методик допоможе не тшьки реконструювати iсторiю укра!нсько! естетично! думки, але й виконати !! певну «реконструкщю» для винайдення единих етнонащональних засад i алгоритмiв !! юторичного розвою.
Понятiйно-категорiальний апарат даного юторичного дослщження може бути пов'язаний з парадигмою «свгговщношення» в сучаснiй укра!нськш естетицi. З точки зору «свггоставленневого» пiдходу (В. Табачковський, В. Малахов, В. Личковах) iсторiя естетично! думки постае як дискурсивне освоення духовно-чуттево! цiлiсностi людських вiдносин до свггу в !хнiх емоцiйно-виразних, знаково-символiчних, художньо-образних аспектах. Дослiдження людського свiтовiдношення, «стану свiту» (Гегель) на його естетичних зрiзах здiйснюеться через концепти «образ свггу», «дух епохи», «чуття життя». Разом вони конституюють понятiйно-категорiальний апарат осмислення свiту людини в мистецтвi як предмета естетично! рефлекси в будь-яку культурну епоху, чи експлщитно, чи iмплiцитно, в синонiмiчних поняттях або категорiях, гуманггарних аналогiях i гомологiях.
З «ключових» слiв, понять i концептiв естетичного дискурсу певно! епохи складаеться вщповщний тезаурус - термiнологiчна «скарбниця» розми^в i текстiв, що виявляють «естезис» iсторичного часу, особливостi художньо! свщомосп,
мистецьких стилiв i культуротворчих позицiй окремих персоналiй i культурних типiв свiтогляду. Естетичний тезаурус вичленовуеться методом текстолопчного аналiзу фiлософських, релшйних, лiтературних творiв, реконструкци естетичних щей i понять, що мiстяться в поетищ, риторицi, гомiлетицi, мистецтвознавствi та лггературознавсга, лiтературно-художнiй критицi. До складу естетичного тезаурусу можуть входити i провщш архетипи, образи i символи культурно1 епохи, духовно-чуттевi i знаково-смисловi складники (сигнатури) семiосфери та естетосфери певно1 культурно-юторично1 епохи або виду творчо1 дiяльностi.
На сьогодш iсторiя укра1нсько1 естетики розбудовуеться, в основному, трьома шляхами: хронолопчним, персонолопчним i проблемно-тематичним. У представленому (в уже згаданих монографiях i тдручниках) хронологiчному пiдходi мова йде про опис естетичних щей, думок i понять в !х iсторичнiй послщовносп, на тлi вiдповiдних iсторико-культурних ремшюценцш. Персонологiчний пiдхiд бiльше спираеться на аналiз естетичних поглядiв чи позицш окремих, як правило, яскравих творчих особистостей-репрезентанпв нацюнально1 культури i мистецтва. Проблемно-тематична методика вичленовуе в юторп украшсько1 естетики окремi категорп, культурно-мистецью феномени, ключовi проблеми, важливi не лише для суто естетико-юторичного дослщження, але й для сучасного естетичного знання та його майбутшх перспектив. Вс три шляхи е цшком достовiрними й закономiрними та використовуються в рiзних комбiнацiях в юнуючих дослiдженнях з естетики. На разi пропоную об'еднати, синтезувати цi пщходи, звертаючись як до хронологiчних, так i персонологiчних та проблемно-тематичних аспекпв побудови ютори укра1нсько1 естетично1 думки. Крiм того, запроваджуемо в наукову реконструкщю i етнокультурологiчну методологiю, виходячи на етнонацюнальш контексти i особливосп саме укра1нського естетичного дискурсу, який Т.Орлова визначае як «етноестетику» [див.7].
На мiй погляд, непересiчне значення для побудови ютори укра1нсько1 естетично1 думки мае фiлософiя етнокультури, яка розробляеться на кафедрi фшософи та культурологи ЧДПУ з 2000 року, зокрема у журналi «Дивосад» (ред. В.А. Личковах), на п'яти Всеукрашських конференцiях з фшософи етнокультури, в т.ч. трьох традицшних Кулiшевих читаннях [див. 8]. У монографп «Фiлософiя етнокультури» [6] автор розглядае теоретико-методолопчш та естетичнi аспекти ютори украшсько1 культури, розумiючи фiлософiю етнокультури як новггню галузь народознавства, окреслюючи И предметне i проблемне поле. До останнього включаеться i естетична проблематика, зокрема питання фшософи укра1нського мистецтва, естетичних аспекпв свiтовiдношення, етноментальностi, етнокультури, т. зв. «естетика регiону» тощо. Але, що головне, - фiлософiя етнокультури виступае як ще одне методолопчне пiдrрунтя дослiдження укра1нсько1 естетики, бо И принципи, категорп, архетипи, сигнатури у «знятому» виглядi присутш в естетичнiй свiдомостi й художнш культурi народу, iмплiкованi в естетичну рефлексда й дискурс на рiвнi свiтоглядних i контекстуально культурологiчних щей, ушверсалш, концептiв, теорiй.
У цьому сенш для розробки iсторil украшсько1 естетично1 думки методологiчно цiнними е фшософсью й етнокультурнi концепцil людського свгговщношення, етноментальностi, нацiонального образу св^у, переживання хронотопiв,
свггоглядних екзистенц1ал1в, «естезису» взагалг Для украшсько1 естетики вкрай важливими е 11 м1фопоетичн1 складники, ушверсальш св1тоглядно-художн1 принципи, наприклад, «бароковють», «рел^шнють», тощо. 1стор1я украшського естетичного дискурсу може бути реконструйована i через анал1з провщних етноархетитв («Земля» i «Небо», «Слово», «Матiр», «Хата», «Хупр», «Серце», «Душа», «Дiм-Поле-Храм»), архетипових щей («софшнють», «кордоцентризм», «анте1зм» та ш.), сакральних сигнатур («Софи», «Спаса», «Богородищ», «Миколи Чудотворця») в украшському мистецтвг У контекстi базових iдей, концепта, архетипiв i сигнатур украшсько1 «етноестетики» системоутворюючого значення набувають свiтоглядно-фiлософськi поняття «Sacrum» як iдея СВЯТОвiдношення в украшськш фшософи мистецтва [див. 6]; «естетосфера» як духовно-чуттева, евокативна i аудiовiзуальна цiлокупнiсть предметних, знаково-символiчних та емоцшно-виразних цiнностей культури i мистецтва; «тезаурус» - обсяг знань, що визначаеться 1х термiнологiчним закрiпленням , в т. ч. i в естетищ, де тут до цього додаються також художньо-образнi уявлення, «мислеобрази», концепти i перцепти, текстологiчний матерiал мистецтва i мистецтвознавства.
Запропонована концепщя ютори украшсько1 естетики, може, вщтак, бути побудованою у двох основних, взаемодоповнюючих аспектах: 1) як власне iсторiя естетично! думки в едносп хронологiчного, персонологiчного та проблемно-тематичного пiдходiв; 2) як фiлософiя украшського мистецтва, де будуть розгорнутi основш концептуальнi 1де1, архетипи, ейдоси художньо! творчостi та художньо! культури украшського народу. 1сторичний бiк дослiдження «етноестетики» буде доповнений його категорiальною диференщащю, традицiйними та сучасними специфiкацiями фшософп укра1нського мистецтва та естетичних аспекпв культури в Украlнi.
Аналiз ютори укра1нсько1 естетично! думки розкривае рiзнобiчний процес зародження й розвитку сфери «естезису» в етнонацюнальнш культурi, становлення i формування донауково1 й науково! парадигми естетики в Украiнi. Цей багатобарвний процес був оргашчно вплетений в соцюкультурний контекст iсторичного буття украiнцiв, 1хню ментальнiсть, духовнiсть, культуру, мистецтво. Укра1нський естезис як духовно-чуттева сфера свгговщношення, способу життя, екзистенщальних переживань, притаманних етнiчному ядру наци, породжував неповторну естетосферу сощуму, особливий склад мислення i почування. Естетична думка так чи так супроводжувала вш життевi процеси пра- i власне украiнцiв, генерувалася самою природою рiзних регiонiв Укра1ни, мальовничими ландшафтами степу i лiсiв, гiр i рiчок, синiм небом i золотим колоссям. Працею i пiснею, святами i святiстю, фольклором i народними ремеслами украшський народ естетично утверджував свое свгговщношення як «святовiдношення», мудро розмiрковуючи про красу природи, людини, життя, кохання, емоцiйно-виразних барвникiв у «вшочку» повсякденного iснування.
Як показуе юторико-естетичний аналiз, укра1нський естезис i вГдповГдний йому дотеоретичний i науковий дискурс, маючи спГльнГ для вшх европейських народiв риси, вiдзначаеться i певними етнокультурними особливостями. У чому ж полягае специфша укра1нського етнонацюнального естетичного «думання», позатеоретично1, i власне теоретично1 рефлекс^?
По-перше, онтолопчно вона обумовлена панестетизмом украшського буття i мислення, свiтоставлення та ментальносп. На нашу думку, iманентний украшству панестетизм генетично й органiчно пов'язаний з архетиповими принципами його етнокультури: софшнютю, кордоцентризмом, антё'змом, соборнiстю сощокультурного iснування.
А саме, софШшсть як принцип мудрого лаштування буття виявлясться через iдею та iпостась краси як у повсякденному, так i у «святковому», сакральному планах украшського свгговщношення як «СВЯТОвiдношення». 1деал Софи -Божественно!' Премудростi - з прийняттям християнства поглибив традицiйний культ шанування мудростi i краси природи, характерний ще для язичницьких пращурiв у поклонiннi Великiй Богинi - Magna Mater. У християшзованш Кшвськш Русi вiн трансформуеться й збагачусться культом Богородицi, який корелюе з утвердженням софшносп, благодатi, панестетизму. Праця i побут, стлкування i творчють, мова i ментальнiсть - все в бутп та свiдомостi украшщв тяжiло до iдеалiв життево1 мудросп як «благолепiя».
Кордоцентризм як домшанта «серця» в украшському свiтовiдношеннi та визначальний принцип етноментальностi також тдживлюе феномен украшського панестетизму. Серце - духовний «органон» i архетип «внутршньо1 людини» - е джерелом естетичного свггосприйняття, переломлювачем зовнiшньоï краси у внутршшх порухах душi. Завдяки «серцю» украïнський естезис й естетична думка вщзначаються поглибленою емоцiйнiстю, одухотвореною чуттевютю, фiлософським лiризмом, пiднесеним романтизмом, часто навггь розчуленим сентименталiзмом, пiсеннiстю, поетичшстю. 1ншими словами, в панестетизмi софшшсть збагачуеться емоцiоналiзмом, а «синергiя серця» штегруе мудрiсть, добро i красу в iдеалi калокагатiï як носда всiх духовних чеснот, ушляхетнених естетичними формами сприйняття, переживання творчостi, мислення, почування, поводження.
Принцип антеХзму - нерозривного зв'язку iз Землею в прямому i переносному сенсах слова - надшяе украшський панестетизм глибинним вщчуттям краси природи, любов'ю до рщного довкiлля, батькiвськоï хати, родового обшстя. Шанування Матiнки-Землi тут збiгаеться з культом Матера Жiнки, Берегинi. А панестетизм неможливий без жшочого начала в етноментальносп украïнця, бо «украшщ - то народ жiночий» (Гр. Грабович), i тому душевна м'яюсть, щирють, безпосереднiсть художньо-естетично виявляються у вшх сферах укра1'нського буття. У свгговщношенш як «святовiдношеннi», вiдтак, об'еднуються архетипи Слова, Серця, Матерi, Неньки-Вггчизни.
Принцип соборностг в його православному тлумаченш характеризуе духовну сроднiсть украшщв, 1'хне «колективне позасвiдоме», що естетично одухотворюе переживання свiту, спiльноти, громади, власного юнування в соцiумi. Духовно-релiгiйнi зв'язки мiж людьми як «бра^в i сестер», почуття власно1' невiддiльностi вiд Церкви як «собору душ» налаштовують на естетизацiю мiжлюдських стосункiв, на конкордизм, чемнiсть, взаемоповагу, «дизайн» стлкування в шм'1' та общиш. Панестетизм пов'язаний тому i з релшйнютю, моральнiстю, соборнiстю украшського буття i свщомосп, а принципи софшносп, кордоцентризму, анте1'зму естетично машфестуються i в архетипах «Храм», «собор», «толока», розкриваючи духовне багатство екзистенщально!' трiади «Дiм-Поле-Храм».
По-друге, украшський естетичний дискурс мае акцентуйований психолог1чний характер. Психолопзм нацюнально1 «фшософи краси» i «фшософи мистецтва» генеруеться тим само кордоцентризмом украшсько1 душ^ який е визначальним i в естетичному «думаннi». Тонка емоцшнють, одухотворена чугтевiсть, шжний лГризм укра1нського естезису породжують i вщповщш нюанси думки про емоцiйно-виразнi феномени життя i культури, схильнють до штроверсивносп естетично1 рефлекси, до психолопчно1 аналiтики чуттевого. Невипадково I. Франко розумГв естетику як «науку про чуття», тобто психолопчну дисциплшу з вщповщним понятшно-категорiальним апаратом дослщження «секретiв поетично1 творчосп». Через всю юторда украшсько1 естетики «червоною ниткою» пройшла пiдвищена увага до аналгшки сприйняття, почуття, творчосп, смакiв, оцшок, iдеалiв у сферi мистецтва i людського розвитку.
По-трете, свггоглядний антропоцентризм також е вщмггаою особливютю естетичного рефлексування в Украш з часiв Кшвсько1 Рус до сучасно1 кшвсько1 фшософсько1 школи. Людина «зовшшня» i «внутршня», 11 тшесна i духовна краса так чи так завжди були предметом споглядання, оцшювання, розмислу. Антрополопзм украшсько1 естетично1 думки спирався на ще1 людиномГрносп «космосу, фюзису, полюу» антично1 Греци; «передустановлено1 гармони» й синерги естетики Вiзантii; ренесансного гуманiзму та гедошзму, новочасних учень про чуття i смаки, виховання досконало1 людини; ще1 людсько1 краси в естетичних системах Канта i Гегеля; шмецьку психолопчну естетику др. пол. XIX ст.; «фшософда життя», екзистенцiалiзм, феноменолопю, персоналiзм та шшГ антропологiчно орiентованi концепцп в естетицi XX столптя. Власнi етнонацiональнi традицп розумшня людиномГрносп краси свпу, природи, культурних i мистецьких форм походять з мГфолопчно1 свщомосп й фольклору, релiгiйноi та свггсько1 лiтератури, фшософи, поетики, риторики, гомшетики в укра1нському духовному спадку. Антрополопзм фiлософсько-естетичних поглядГв Г. Сковороди i П. Юркевича. I. Франка та О. Потебш сьогодш продовжуеться в позищях «свiтоставленневого» тдходу до естетики (В. 1ванов, В. Табачковський, В. Малахов, В. Личковах, О. Наконечна), в роз6удовГ сучасно1 «антрополопчно1 естетики» (О. Воеводiн, В. Панченко, Д. Скальська, К. Сичова), у т.зв. «метаантрополопчнш» парадигмi естетичного знання (В. Хамггов). Попри зовшшню рiзноманiтнiсть згаданих концепцiй, 1х об'еднуе спшьна iдея калокагатп, калокагативного принципу в украшськш естетицi (Л. Левчук).
По-четверте, становлення i розвиток впчизняно! естетично1 думки в Украiнi часто вщбувалися через мистецькi й лiтературно-критичнi процеси. Укра1нська естетика в сво1й ютори нерiдко виступала як своерiдна «фшософГя мистецтва», трансдискурсивна «iдеологiя» лiтературно-художньоi критики. Теоретиками мистецтва i нолями естетично1 думки ставали самi митщ: письменники, поети, художники, композитори, арт-критики. Представники укра1нського Бароко, романтизму i реалiзму XIX ст., модершсти, авангардисти i неокласики, «соцреалюти» та «шiстдесятники» XX ст., сучасш постмодернiсти та етнофутуристи - вс вони мали сво1х «рупорГв духу», глашата1в естетичного credo, яю манiфестували творчГ iдеi, програми, проекти. Так само i лiтературно-художня критика школи була справжньою «рухливою естетикою», де в аналiзi мистецьких артефакта виношувалась й виголошувалась певна естетична «щеолопя» (вГд
П. Кулша та I. Франка до I. Дзюби, М. Жулинського, С. Павличко, Т. Гундорово1 та Ш).
По-пяте, украшськш естетичнiй думцi властива змютова гмплщиттсть, коли И ще1, поняття, концепти «розчинет» в текстах культури, художнiх мовах мистецтва. За своею iманентною природою естетичний дискурс часто бувае «вбудованим» у мову i ментальнiсть, повсякденний побут i стлкування, милування природою i творчу дiяльнiсть.
Та й справдi, украшська мова вщзначаеться своею м'якiстю, пiсеннiстю, мелодштстю. Всьому свiтовi вона вiдома як «солов'ша» мова, в якiй естетичний компонент виявляеться не лише через зовтшш формальт ознаки, а «звучить» в И мелосi - штонащях, ритмiцi, гармони.
До того ж сама природа дискурсу складаеться з едносп мислення i мови, вибудовуючись у взаемнiй детермшацп мови i ментальностi, мовлення, свiдомостi й позасвщомого. Украшський естетичний дискурс iмплiцитно присутнш у цих мовно-ментальних зв'язках, прикрашаючи розмат тексти культури, мистецтва, лггератури характерними iнтонацiями, граматичними оборотами, неперекладними щомами. До прикладу, росшська мова Гоголя настiльки украшзована, що поклала початок новiй лiтературнiй мовi в Росп пiсля Пушкiна, Жуковського, Карамзша... А скiльки в мовi Гоголя чисто укра1нсько1 мальовничостi, соковитосп, метафоричностi, гумору! Це ще раз доводить, що етнонащональний дискурс може бути розчиненим, «амплантованим» навiть в шших мовах та артефактах «чужих» культур, не кажучи вже про «сво1», рiднi, вiтчизнянi.
Естетична думка в Украш iмплiцитно е властивою всьому Lebenswelt, «життевому свiтовi» украшщв, виявляючись в гарно оздоблених, мальовничих, справдi «живописних» формах !х пращ i побуту, дозвiлля i стлкування. Звщси й вiдомий на весь свгг укра1нський декоративiзм - вщ писанок i вишиванок до народное' шонографп й феноменологи укра1нсько1 етнокультури - И виявлень у вшх формах етнонацiонального iснування, в екзистенщалах «Дому-Поля-Храму», в мовi, мистецтвi, лггератури
Мабуть, цей унiверсалiзм, панестетизм та водночас iмплщитmсть укра1нського естезису й естетично1 думки генетично закладений вже у самш «при-родi», ландшафтних особливостях геокультурного буття украlнцiв. Багата украшська природа з И знаними чорноземами i численними водними артерiями, Карпатсью гори i Чорне море, полюью лiси i таврiйськi степи, полтавсько-черкасью яри i закарпатськi полонини народили особливу «метафiзику краю» (Фосильйон), власне ту «живописну Укра1ну», яку так палко любив i оспiвував Тарас Шевченко.
До естетично1 краси спiльноукраlнськоl Землi i Неба додаються неповторт регiональнi пейзажi субетнiчних мiсцевостей. Украшсью полiщуки i подоляни, гуцули i лемки, слобожанцi i кримчани, галичани i русини, потомки полтавських, чершпвських, черкаських, запорозьких, чорноморських i дунайських козаюв у сво1й творчостi естетично втшили прекраснi образи сво1х рщних мiсць, що у нацiональнiй «соборносп» дiйсно складають рiзнобарвний букет, багатокольоровий вшочок «естетики регiонiв». Наприклад, вшм добре вiдома довженкiвська естетика «зачаровано1 Десни», пов'язана з метафiзикою дивовижносп Чернiгово-Сiверського краю. Кожен регiон Украши мае свою «iмплiцитну естетику», що адекватно
вщтворюеться в субетшчних особливостях етнокультури, духовно-чуттевого свгговщчуття, у мов1, переживанш краси, естетичнш думщ.
ВИСНОВОК. Вщтак, <амплщитнють» укра!нського естетичного дискурсу, пов'язана з його панестетизмом, психолопзмом, антропоцентризмом { арт-критицизмом, обумовлюе присутнють «фшософи краси» 1 «фшософи мистецтва» в ус1х сферах сощального буття й етнонацюнально! свщомосп, способ! життя { формах культури. Естетична рефлекс1я так чи так супроводжуе творч1 акти д1яльносп й тзнання, поводження та комушкацш. Тому в ютори укра!нсько! естетично! думки джерелами вщповщного дискурсу стають м1фолопя { фольклор; пам'ятки архггектури, мистецтва 1 лггератури; фшософсью, релшйш та риторичш тексти; гомшетика, поетика, лггературно-художня критика.
Звичайно, як { в ютори свггово! естетично! думки, в укра!нськш теоретичнш естетищ е свш «донауковий» { власне «науковий» перюди. Перший пов'язаний ¡з становленням естетичного рефлексування у формах «практично!» естетики { мае ¡мплщитну «вбудованють» в етнонацюнальний естезис, багатомаштну естетосферу суспшьства (вщ киеворусько! до бароково! доби в ютори Укра!ни). Другий, «науковий», перюд набрав академ1чних форм в укра!нських ушверситетах Х1Х -ХХ ст., корелюючи з розвитком укра!нсько! фшософи, мистецтва, лггературно-художньо! критики. Але як би не р1знилися перюди { текстуальш форми естетичного дискурсу, вс вони е взаемопов'язаними ланками единого штелектуально-духовного 1 культурного процесу, який так чи так вщзначався особливими етнонацюнальними { теоретико-змютовими ознаками, розкритими у цш книзг
А саме, укра!нська естетика - це естетика святовщношення { панестетизму, людиноцентризму { конкордизму, тонкого психолопзму й ¡манентного арт-критицизму. Вщтак, укра!нська «фшософ1я краси» { «фшософ1я мистецтва» оргашчно розчинеш у текстах етнонацюнально! культури, породжуючи неповторш форми естетичного дискурсу 1 мистецтва, вс1е! естето- 1 вщеосфери Укра!ни.
Личковах В.А. Список лггератури
1. Бондаревська I. А. Парадоксальшсть естетичного в украшськш культур1 XVII - XVIII ст. / 1.А. Бондаревська - К. : Вид. ПАРАПАН, 2005. - 308 с.
2. Гончаренко Н.В. Эстетическая мысль народов России: Украина / Н.В. Гончаренко // История эстетической мысли : в 6 т. - М. : Искусство, 1987. - Т.4.
3. Иваньо И. Очерк развития эстетической мысли Украины / И. В. Иваньо. - М. : Искусство, 1981.
- 423 с.
4. Левчук Л. Украшська естетика: традици та сучасний стан : монограф1я / Л. Левчук. - Черкаси : МАКЛАУТ, 2011. - 340 с.
5. Личковах В. Некласична естетика в культурному простор! ХХ - поч. XXI столпъ / В. Личковах.
- К. : НАККМ, 2011. - 224 с.
6. Личковах В. Фшософ1я етнокультури: Теоретико-методолопчш та естетичш аспекти юторп укра1нсько1 культури / В. Личковах. - К.: ПАРАПАН, 2011. - 196 с.
7. Орлова Т.! Естетика синтезу: категорп, ушверсали, парадигми. - К. : Абрис, 2002. - 160 с.
8. Матер1али I Всеукрашських Кулшевих читань з фшософп етнокультури / за ред. проф.. В.А. Личковаха. - Чертпв, 2009. - (Вюник ЧНПУ: Сер1я «Фшософськи науки», вип.66).
9. Матер1али II Всеукра1нських Кулшевих читань з фшософп етнокультури / за ред. проф.. В.А. Личковаха. - Чертпв, 2010. - (Вюник ЧНПУ: Сер1я «Фшософськи науки», вип.75).
10. Матер1али III Всеукра1нських Кулшевих читань з фшософп етнокультури / за ред. проф.. В.А. Личковаха. - Чертпв, 2011. - (Вюник ЧНПУ: Сер1я «Фшософськи науки», вип.95).
Личковах В.А. Методологические проблемы определения особенностей украинской эстетической мысли / В.А. Личковах // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. - 2014. - Т. 27 (66), - № 1. - С. 306-315.
На основе авторской концепции истории украинской эстетической мысли определяются методологические принципы и подходы к пониманию особенностей отечественного дискурса «философии красоты» и «философии искусства». Эстетика как онтология чувственности и феноменология выразительных форм преломляется через призму этнонационального мироотношения, культуры, художественных практик и арт-критики.
Ключевые слова: украинская эстетическая мысль, эстетический дискурс, методология историко-эстетического исследования, миротношение как святоотношение, панестетизм, антропоцентризм, психологизм, имплицитность, арт-критицизм, эстетосфера.
Lichkovah V.A. Methodological Problems of Determination of Specific Features of Ukrainian Esthetic Thought / V.A.Lichkovah // Scientific Notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. - Series: Philosophy. Culturology. Political science. Sociology. - 2014. - Vol. 27 (66), - No 1. - P. 306-315. Methodological principles and approaches to understanding specific features of the domestic discourse "philosophy of beauty" and "philosophy of art" are determined on the basis of the author's concept of the history of Ukrainian esthetic thought. Esthetics as anthology of sensuality and phenomenology of expressive forms, is interpreted through the light of ethno-national world perception, culture, artistic practices and art-criticism.
Key words: Ukrainian esthetic thought, esthetic discourse, methodology of historical and esthetic research, world perception as patristic perception, panestheism, anthropocentrism, psychological analysis, implicit analysis, art-criticism, esthetic sphere.
