CC BY
142І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні
---- ---------------- проблеми фізичного
ПСИХОЛОГІЯ
виховання і спорту
Методологічні основи сучасної теорії фізичної підготовки спортсменів високого класу
Осіпов В.М., Орловська В.В.
Бердянський державний педагогічний університет
Анотації:
Розглянуто сучасні уявлення та критичний аналіз теорії фізичної підготовки спортсменів високого класу. Доведено, що емпіричний шлях розвитку теорії спортивного тренування вже давно втратив свою теоретичну й практичну значимість. Виділено досягнення радянської та російської наукової школи. Виявлено протиріччя в поглядах сучасних фахівців на проблему методики спортивного тренування. Встановлено, що розвиток сучасної теорії фізичної підготовки необхідно тісно пов'язувати з моделюванням систем організму. Зазначається на необхідності створення єдиної моделі на основі поєднання знань з біохімії, фізики, біомеханіки, фізіології, психології, теорії спорту. Рекомендовано напрямки розробки інноваційних технології контролю фізичної підготовленості, засобів і методів фізичного розвитку та планів фізичної підготовки спортсменів високого класу.
Ключові слова:
теорія, фізична, підготовка, спорт, тренування, моделювання, планування, методологія.
Осипов В.М., Орловская В.В. Методологические основы современной теории физической подготовки спортсменов высокого класса. Рассмотрены современные представления и критический анализ теории физической подготовки спортсменов высокого класса. Доказано, что эмпирический путь развития теории спортивной тренировки уже давно потерял свою теоретическую и практическую значимость. Выделено достижения советской и русской научной школы. Обнаружено противоречие во взглядах современных специалистов на проблему методики спортивной тренировки. Установлено, что развитие современной теории физической подготовки необходимо тесно связывать с моделированием систем организма. Отмечается на необходимости создания общей модели на основе сочетания знаний биохимии, физики, биомеханики, физиология, психология, теории спорта. Рекомендованы направления разработки инновационных технологий контроля физической подготовленности, средств и методов физического развития, планов физической подготовки спортсменов высокого класса.
теория, физическая, подготовка, спорт, тренировка, моделирование, планирование, методология.
Osipov V.M., Orlovskaya V.V. Methodological bases of modern theory of physical preparation of sportsmen of high class. Modern presentations and walkthrough of theory of physical preparation of sportsmen of high class are considered. It is well-proven that the empiric way of development of theory of the sporting training lost the theoretical and practical meaningfulness already a long ago. Achievements of soviet and Russian scientific school are selected. Found out contradiction in the looks of modern specialists to the problem of method of the sporting training. It is set that development of modern theory of physical preparation must be interlinked with the design of the systems of organism. Marked on the necessity of creation of general model on the basis of combination of knowledges of biochemistry, physicists, biomechanics, physiology, psychology, sport theories. Directions of development of innovative technologies of control of physical preparedness, facilities and methods of physical development, plans of physical preparation of sportsmen of high class are recommended.
theory, physical, preparation, sport, training, design, planning, methodology.
Вступ.
Необхідність вдосконалення системи підготовки спортсменів визначається низкою обставин і умов, що істотно впливають на структурно-функціональну організацію тренувального процесу. Основним фактором, що зумовлює вдосконалення системи багаторічного тренування спортсменів, є постійно зростаюча конкуренція на міжнародній арені, а також наближення психологічних, фізичних і функціональних навантажень спортсменів до граничних меж людських можливостей. Тому постійно зростаючі вимоги до рівня підготовленості та функціональним можливостям спортсменів, передбачає вдосконалення всієї системи підготовки висококваліфікованих спортсменів.
Емпіричний етап розвитку теорії фізичної підготовки завершив свій розвиток після виходу в світ монографії В.М. Заціорського «Физические качества спортсмена» (1966). В.М. Заціорський підвів підсумок розвитку цього напрямку теорії фізичного виховання. В результаті були визначені п'ять фізичних якостей: сила, швидкість, витривалість, гнучкість і спритність, а також шляхи їх біологічного розвитку та методи їх виховання. Методологічний підхід був запозичений з області емпіричного узагальнення експериментального матеріалу. Емпіричний спосіб узагальнення матеріалу передбачає відсутність розуміння сенсу явищ, порівняння і систематизацію, класифікація проводиться на підставі формальних критеріїв. В. М. Заціорський це прекрасно розумів, тому © Осіпов В.М., Орловська В.В., 2012
в розділах для кожної фізичної якості привів тексти з дрібним шрифтом, в яких за допомогою відомостей з біологічних наук намагався пояснити природу явищ фізичних якостей [7].
Подальший розвиток теорії фізичної підготовки йшов по шляху посилення вкладу біологічних наук в пояснення явищ різних сторін фізичних якостей. М.І. Волков написав наприкінці 60-х років кілька статей з інформацією про хід біоенергетичних процесів в організмі людини. Ця інформація дозволила істотно поглибити уявлення про витривалість спортсменів [5].
В.М. Платонов написав у 80-ті роки монографію «Адаптация в спорте». Це послужило поштовхом для посилення активності досліджень в області біології спорту [11]. Ю.В. Верхошанський в подальшому (1988, 1998) посприяв впровадженню біологічних знань в теорію спорту. Став приділяти увагу локальній м'язовій витривалості, як лімітуючому фактору в багатьох видах спорту. При побудові мікро-, мезо-, макро-циклів він рекомендував враховувати закони адаптації м'язового апарату [3, 4]. Однак, біологічних законів адаптації він не знав, тому орієнтував на ті закономірності зміни властивостей м'язового апарату, які виявив експериментально на стрибунах-легкоатлетах. Очевидно, що такий підхід чисто емпіричний, він не дозволяє зрозуміти суть адаптаційних процесів, та й не можна переносити емпіричні закономірності з одного виду спорту на інший.
Монографія Л.П. Матвєєва «Периодизация спортивной тренировки» (1964) лягла в основу теорії
32012
в
планування навантажень [8]. Основною ідеєю періодизації стала модель маятника, запропонована Д. Аросьевим. Відповідно до цієї формальної моделі обсяг навантаження повинен зростати, а інтенсивність знижуватися і навпаки [1]. Така формальна схема добре узгоджувалася з реальним плануванням навантажень у циклічних видах спорту. У швидкісно-силових видах спорту, метаннях, важкій атлетиці ця модель не підходила. Тому з'явилися противники такого підходу
А.Н. Воробйов і А.П. Бондарчук.
А.Н. Воробйов (1989) не міг погодитися з підходом, коли штангіст повинен із загальної теорії періодизації піднімати спочатку маленьку вагу, а потім велику. Штангістам добре відомо, що піднімати вагу менше 70% від максимальної сили безглуздо. Звідси виникли сумніви щодо правомірності застосування принципу маятника у важкій атлетиці [6].
A.П. Бондарчук (2005) на досвіді підготовки метальників прийшов до висновку, що в основі планування повинна лежати зміна засобів і методів підготовки [2].
B.М. Платонов продовжив свої розробки, істотно їх доопрацював в монографіях і підручниках («Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте», 2004). Біологічна інформація тут наводиться у великому обсязі, але для побудови тренувального процесу ніяка інформація біологічного характеру не використовується. Все обмежується суб'єктивними уявленнями про зміну якоїсь невимірної працездатності, як це було в Л.П. Матвєєва і Ю.В. Верхошанського та багатьох інших [12].
На жаль, всі автори теорії фізичної підготовки залишаються в рамках традиційних філософських уявлень 60-80-х років. Для філософії науки того часу була відсутня ясність у поділі емпіричного і теоретичного напрямів пізнання. Теоретичні дослідження в рамках емпіричного підходу їм видаються як істинно теоретичні дослідження.
Дослідження виконується за планом науково-дослідної роботи факультету фізичного виховання Бердянського державного педагогічного університету за темою “Удосконалення системи фізичної і технічної підготовки спортсменів з урахуванням індивідуальних профілів їх фізичної підготовленості” зведеного плану НДРусфері фізичноїкультури іспорту на2011-2015 р.р. (№ держреєстрації 01Ш006472).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - проаналізувати та систематизувати сучасні уявлення про теорію фізичної підготовки спортсменів високого класу.
Об'єкт дослідження - процес фізичної підготовки спортсменів високого класу. Предмет дослідження - теорія й методика фізичної підготовки спортсменів високого класу. Методи дослідження: аналітичний огляд літератури. Завдання дослідження - узагальнити та систематизувати досвід провідних вчених щодо методології побудови теорії фізичної підготовки та спортивного тренування.
Результати дослідження.
У відповідності до філософії науки 90-х років
(В.С. Стьопін, 2006) теоретичний напрям досліджень будується на основі побудови моделі об’єкта, потім модель вивчається, виявляються нові особливості моделі (об’єкта), що й дає підстави до проведення експериментів на реальному об’єкті [18]. Очевидно, що об’єктом в теорії фізичної підготовки є людина. Отже, треба будувати концептуальну й математичну моделі організму людини.
Л. П. Матвєєв в «Общей теории спорта» (2001) пише, що логіка побудови теоретичного дослідження передбачає послідовне виконання ряду етапів: виявлення проблемної ситуації, формулювання робочої гіпотези, перевірка гіпотези на фактологічній основі, розробка концептуальних положень [10]. Видно, що ці уявлення відповідають логіці емпіричного дослідження.
В.М. Платонов в «Системе подготовки спортсменов в олимпийском спорте» вважає, що існує два рівні в структурі теорії: перший рівень становить емпіричну й логічну основу теорії (факти, поняття й пропозиції для опису фактів); другий рівень, власне теоретичний рівень - інтерпретація фактів, висування ідей, гіпотез, припущень і т.д. [12].
Все, що тут написано в точності відповідає емпіричному напрямку дослідження. Відсутність ясності в загальних підходах до побудови теорії призводить до грубих методологічних помилок. Наприклад, наведемо цитату стор. 27 «В настоящее время хорошо осознана ограниченность возможностей математики для развития знаний в области спорта ... при изучении структуры подготовленности ... многие специалисты использовали различные виды факторного анализа». З цієї цитати випливає, що В.М. Платонов приймає математичну статистику як інструмент теоретичного дослідження [12].
В.М. Селуянов пропонує розглядати теорію фізичної підготовки як наукову дисципліну, яка включає два рівні: перший рівень - фундаментальний - «спортивна адаптологія»; другий рівень - методичний -«спортивно-педагогічна адаптологія».
В рамках «Спортивної адаптології» В.М. Селуянов виявляє закони планування навантажень за допомогою імітаційного моделювання. Модель працює за біологічними законами, тому принципи планування тренувального процесу випливають із законів адаптації (зміни будови м'язів і інших органів) [13, 14].
Метод тренування є описом послідовності дій спортсмена (під керівництвом тренера). Послідовність дій передбачає дотримання декількох параметрів, пошук раціональних варіантів вибору цих параметрів є предметом дослідження теорії фізичної підготовки, а за В.М. Селуяновим - спортивно-педагогічної адап-тології.
В основі планування фізичної підготовки лежать уявлення Г В. Фольборта (1949-1952) [19] про те, що кожне наступне тренувальне навантаження повинне виконуватися при досягненні повного відновлення (сверхвосстановления по Н.Н. Яковлеву, 1955) [20]. Це уявлення було запозичене з даних про хід процесів відновлення глікогену
І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні
*---“-----------* проблеми фізичного
виховання і спорту ____________________
в печінці та м'язах у щурів. Щури плавали 5-6 годин, а потім їх забивали через певні тимчасові інтервали. Виявилося, що після повного вичерпання глікогену відновлення відбувалося через добу, а «сверхвосстановление» через 2-3 доби. На жаль, надалі конкретні дані про зміну вмісту глікогену були довільно замінені поняттям працездатність або функціональні можливості. Це призвело до потоку помилкових уявлень про планування навантажень. Зокрема про можливість підсумовування ефектів декількох тренувальних занять. У монографії «Проблема периодизации спортивной тренировки» Л.П. Матвєєв (1964) інтенсивно розвивав це положення. Він писав: «...законы развития спортивной формы можно вскрыть лишь во взаимосвязи педагогических и биологических явлений спортивной тренировки, ибо по сути своей это есть, прежде всего, законы, выражающие связи между педагогически организованными воздействиями, с одной стороны, и тем, как они отражаются на функциональном и морфологическом совершенствовании организма спортсмена - с другой» [8]. Очевидно, це вірні уявлення, але за п'ятдесят років розвитку теорії та методики фізичного виховання (ТМФВ) цього не було досягнуто, від біології відвернулися, ніби її в природі не існує.
Спроба залучити біологічну інформацію до ТМФВ була зроблена
Ю.В. Верхошанським і В.М. Платоновим.
Ю.В. Верхошанський в монографії «Основы специальной физической подготовки спортсменов» (1988) [3], на додаток до поглядів Л.П. Матвєєва, запропонував розглядати процеси адаптації в результаті застосування різних за змістом засобів: технічної та швидкісної підготовки; спеціальної і змагальної. Однак, ніякої біологічної інформації знову не наведено.
В.М. Платонов в монографії «Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте» (2004) [12], викладає уявлення про побудову мікроциклів. Відразу звертає на себе увагу - відсутність посилань на літературні джерела, а також біологічної інформації. Отже, методика планування навантажень залишається в полоні емпіризму й суб'єктивних уявлень.
Щоб поєднати педагогіку й біологію треба знати: які структури знаходяться в клітинах м'язів, кардіомі-оцитах та ін. органів; основні фактори, що стимулюють процеси синтезу органел у клітинах; швидкість розвитку адаптаційних процесів.
У публікаціях В.М. Селуянова (1990-2004) [1317], описуються методи гіперплазії міофібрил і мі-тохондрій, ця інформація представлена, тому тільки
залишається задатися метою і почати розробляти мі-кроцикли. Нагадаємо, що міофібрили будуються 1015 днів; мітохондрії - 10-20 днів; глікоген накопичується 2-3 дні.
В.М. Селуянов побудував дві моделі, які імітували термінові й довгострокові адаптаційні процеси в організмі спортсменів. Модель, що імітує термінові адаптаційні процеси, включала м'яз, що складається з м'язових волокон різного типу (окислювальні м’язові волокна, гліколітичні м’язові волокна), серцево-судинну й дихальну системи, центральну нервову систему. Модель дозволила пояснити особливості біохімічних і фізіологічних процесів при виконанні вправ різної інтенсивності. Модель, що імітує довготривалі адаптаційні процеси, включала м'яз, імунну, ендокринну та ЦНС. Вона дозволила вивчити довготривалі адаптаційні процеси зміни маси міофібрил, мітохондрій в м'язових волокнах і кардіоміоцитах, маси залоз ендокринної системи. Математичне моделювання дозволило розробити принципово нові підходи в побудові тренувального процесу в спорті. Отже, для побудови теорії фізичної підготовки необхідно побудувати модель ідеальної клітини, м'язового волокна, м'яза, нервово-м'язового апарату, серцево-судинної системи, дихальної системи, ендокринної та імунної, травної системи.
Висновки.
Розвиток наук про спорт досяг такого рівня, коли потрібен перехід від емпіричної стадії до теоретичної. Аналіз методологічних основ показав, що в науках про спорт має бути присутня як наукова, так і методична сторона. Методологія розробки інноваційних спортивно-педагогічних технологій вимагає створення умовних (концептуальних) та комп'ютерних математичних моделей організму людини (наукові розробки), на основі яких будуть проектуватися основні положення спортивного тренування. Розробка принципів теорії спортивного тренування повинна спиратися на теорію адаптації організму до фізичних навантажень, що сформувалася в сучасній фізіології. А підвищення ефективності планування фізичної підготовки спортсменів високої кваліфікації можливо лише на основі моделювання організму людини, що дозволить змістовно пояснювати й конструювати методи контролю, тренування і плани фізичної підготовки.
Перспективи подальших пошуків у даному напрямку дослідження будуть спрямовані на вивчення біологічних основ спорту та оздоровчої фізичної культури й розробку інноваційних оздоровчих та спортивно-педагогічних технологій.
ПСИХОЛОГІЯ
Література:
1. Аросьев Д.А. Исследование некоторых форм построения пред-соревновательного этапа тренировки : автореф. дис. .. канд. пед. наук; ГЦОЛИФК. М., 1969. 27 с.
2. Бондарчук А. П. Периодизация спортивной тренировки. К.: Олимпийская литература, 2005. 304 с.
3. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1988. 331 с.
4. Верхошанский Ю.В. На пути к научной теории и методологии спортивной тренировки. Теория и практика физической культуры. 1998, № 2. С. 21.
5. Волков Н.И. Энергетический обмен и работоспособность в условиях напряженной мышечной деятельности: автореф. дис. канд. пед. наук; ВНИИФК. М., 1969. 26 с.
6. Воробйов А. Н. Тренування, працездатність, реабілітація. М.: ФиС, 1989. 272 с.
7. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. М.: Физкультура и спорт, 1966. 200 с.
8. Матвеев Л.П. Проблема периодизации спортивной тренировки. М.: Физкультура и спорт, 1964. 248 с.
9. Матвеев Л.П. Общая теория спорта. М.: Воениздат, 1997. 304 с.
10. Матвеев Л.П. Общая теория спорта и ее прикладные аспекты. М.: Известия, 2001. 333 с.
11. Платонов В.Н. Адаптация в спорте. К.: Здоров,я, 1988. 216 с.
12. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. К.: Олимп. л-ра, 2004. 808 с.
13. Селуянов В.Н., Еркомайшвили И.В. Адаптация скелетных мышц и теория физической подготовки. Научно-спортивный вестник. 1990. С. 3-8.
14. Селуянов В.Н., Мякинченко Е.Б., Тураев В.Т. Биологические закономерности в планировании физической подготовки спортсменов. Теория и практика физической культуры. 1993, № 7. С. 29-33.
15. Селуянов В.Н. Эмпирический и теоретический пути развития теории спортивной подготовки. Теория и практика физической культуры. 1998, № 3. С. 46-50.
16. Селуянов В.Н. Подготовка бегуна на средние дистанции. М.; СпортАкадемПресс, 2001. 104 с.
17. Селуянов В.Н., Сарсания С.К., Сарсания К.С. Физическая подготовка футболистов. М.: ТВТ Дивизион, 2004. 192 с.
18. Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы: учебник для системы послевузовского профессионального образования. М.: Гардарики, 2006. 383 с.
19. Фольборт Г.В. Физиологическая картина процессов истощения и восстановления органов. В кн.: Физиология процессов истощения и восстановления. Харьков, 1941. С.5-12.
20. Яковлев Н.Н. Приспособительное значение анаэробного ресинтеза АТФ в мышцах. Вопросы медицинской химии. 1955, № 6. С. 399-407.
Информация об авторах: Осипов Виталий Николаевич
shef_fizvosp@i.ua
Бердянский государственный педагогический университет ул. Шмидта 4, г. Бердянск, 71100, Украина.
Орловская Виктория Викторовна
shef_fizvosp@i.ua
Бердянский государственный педагогический университет ул. Шмидта 4, г. Бердянск, 71100, Украина.
Поступила в редакцию 05.05.2012г.
32012
H
References:
1. Aros’ev D.A. Issledovanie nekotorykh form postroeniia predsorevnovatel'nogo etapa trenirovki [Research of some forms of construction of the precontest stage of training], Cand. Diss., Moscow, 1969, 27 p.
2. Bondarchuk A. P. Periodizaciia sportivnoj trenirovki [Division into the periods of the sporting training], Kiev, Olympic Literature, 2005. 304 c.
3. Verkhoshanskij Iu.V. Osnovy special’noj fizicheskoj podgotovki sportsmenov [Bases of the special physical preparation of sportsmen], Moscow, Physical Culture and Sport, 1988, 331 p.
4. Verkhoshanskij Iu.V. Teoriia i praktika fizicheskoj kul’tury [Theory and practice of physical culture], 1998, vol. 2, p. 21.
5. Volkov N.I. Energeticheskij obmen i rabotosposobnost’ v usloviiakh napriazhennoj myshechnoj deiatel’nosti [Power exchange and capacity in the conditions of tense muscular activity], Cand. Diss., Moscow, 1969. 26 c.
6. Vorobjov A. N. Trenuvannia, pracezdatnist' reabilitaciia [Training, capacity, rehabilitation], . Moscow, Physical Culture and Sport, 1989, 272 p.
7. Zaciorskij V.M. Fizicheskie kachestva sportsmena [Physical qualities of sportsman], . Moscow, Physical Culture and Sport, 1966, 200 p.
8. Matveev L.P. Problemaperiodizacii sportivnoj trenirovki [Problem of division into the periods of the sporting training], Moscow, Physical Culture and Sport, 1964, 248 p.
9. Matveev L.P. Obshchaia teoriia sporta [General theory of sport], Moscow, Voenizdat, 1997, 304 p.
10. Matveev L.P. Obshchaia teoriia sporta i ee prikladnye aspekty [General theory of sport and its applied aspects], Moscow, News, 2001, 333 p.
11. Platonov V.N. Adaptaciia v sporte [Adaptation in sport], Kiev, Health, 1988, 216 p.
12. Platonov V.N. Sistema podgotovki sportsmenov v olimpijskom sporte [The system of preparation of sportsmen in Olympic sport], Kiev, Olympic Literature, 2004, 808 p.
13. Seluianov V.N., Erkomajshvili I.V. Adaptaciia skeletnykh myshc i teoriia fizicheskoj podgotovki [Adaptation of skeletal muscles and theory of physical preparation]. Nauchno-sportivnyj vestnik [Scientifically-sporting announcer], 1990, pp. 3-8.
14. Seluianov V.N., Miakinchenko E.B., Turaev V.T Teoriia i praktika fizicheskoj kul’tury [Theory and practice of physical culture], 1993, vol.7. pp. 29-33.
15. Seluianov V.N. Teoriia i praktika fizicheskoj kul’tury [Theory and practice of physical culture], 1998, vol. 3, pp. 46-50.
16. Seluianov V.N. Podgotovka beguna na srednie distancii [Preparation of runner on midranges], Moscow, Sports Academic Press, 2001, 104 p.
17. Seluianov V.N., Sarsaniia S.K., Sarsaniia K.S. Fizicheskaia podgotovka futbolistov [Physical preparation of footballers], Moscow, Division, 2004, 192 p.
18. Stepin V.S. Filosofiia nauki. Obshchie problemy [Science philosophy. General issues], Moscow, Gardariki, 2006, 383 p.
19. Fol’bort G.V. Fiziologicheskaia kartina processov istoshcheniia i vosstanovleniia organov [Physiological picture of processes of exhaustion and renewal of organs], Kharkov, 1941, pp. 5-12.
20. Iakovlev N.N. Voprosy medicinskoj khimii [Questions of medical chemistry], 1955, vol.6, pp. 399-407.
Information about the authors: Osipov V.M.
shef_fizvosp@i.ua Berdyansk State Pedagogical University Schmidt str.4, Berdyansk, Zaporozhye region, 71100, Ukraine.
Orlovskaya V.V. shef_fizvosp@i.ua Berdyansk State Pedagogical University Schmidt str.4, Berdyansk, Zaporozhye region, 71100, Ukraine.
Came to edition 05.05.2012.
