CC BY
118
УДК 343.2 О. Е. Радутний,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
МЕТАФ1ЗИЧН1 МЕТОДИ П1ЗНАННЯ КРИМ1НАЛЬНОГО ПРАВА
Проблема вибору методiв тзнання правовой реальности, що включае в себе, зокрема, кримiнально-правовi ще", норми та правовщносини, розглянута пiд кутом зору можливосп застосування засобiв i прийомiв метафiзики - науки про буття i суще. Правову реальнiсть як самостшний феномен буття вiднесено одночасно й до штерсуб'ективно1 реальностi, яку людина переживае й через це подшяе з iншими людьми, i до п протилежност - реальностi моносуб'ективно1.
Ключовг слова: методи пiзнання, метафiзика, правова реальнiсть, iнтерсуб'ективна й моносуб'ективна реальшсть.
Методологiя будь-якого наукового пошуку складаеться з визначення об'екта i предмета дослiдження, вибору його засобiв, методiв, принципiв i прийомiв тзнання.
Осмисленням таких методiв займались Аристотель, Платон, Ф. Бекон, П. Л. Бергер, Н. Х. Д. Бор, Г. Галшей, Г. В. Ф. Гегель, Е. Г. А. Гуссерль, Ч. Р. Дарвш, Ю. Дрогобич (Ю. М. Котермак), А. Ейнштейн, I. Кант, I. Ньютон, Г. В. Лейбнщ, М. В. Ломоносов, Г. Лукман, Д. I. Менделеев, I. П. Павлов, С. Л. Франк та шшь Аспектам методологи правових дисциплш придшено значну увагу у працях В. К. Бабаева, М. I. Бажанова, Г. А. Гаджiева, В. М. Горшеньова, В. С. Зеленецького, Б. О. Юстяювського, I. С. Ноя, М. I. Панова, В. М. Сирих, С. В. Спекторського, З. П. Тростюка, Г. Ф. Шершеневича та шших учених.
Вибiр методiв прямо залежить вщ об'екта та предмета дослщження, якими щодо кримшального права виступають вщповщш правовi норми, пов'язанi з ними суспшьш вiдносини, щй й теоретичш надбання науковцiв, що в сукупносп свого невичерпного перелiку утворюють окрему правову реальнiсть.
Питання про кшьюсть реальностей, яку сприймае людина, споконвшу бентежило кращi уми минулого й сучасносп. Зокрема, на думку I. Канта, наявшсть у складi досвiду iдеальних елементiв, якi вш вважав формами людсько': свiдомостi, просто ганьбить саму об'ективну реальшсть того, що йменуеться емтрична дшснють [9], але вказуе на множиншсть просторiв. Мiж тим, виокремлення й вивчення шшо': реальностi - реальностi щей - мае сво'1'м фiксованим початком роздуми Платона в його дiалозi «Федон» [12].
Сучасним фактом збшьшення кiлькостi реальностей виступае поява в кшщ ХХ ст. ще одного простору - вiртуальноi реальностi [1, с. 5]. У зв'язку iз цим, як вiдмiчаеться в науковш лiтературi [7, с. 14], праву, як самостшнш реальностi, було кинуто серйозний виклик.
З погляду прихильниюв психологично': теорii права (Г. Тарда, Л. I. Петражицького) право виникло як результат бюлопчних i психологiчних чинниюв, якi виступають такою ж справжньою реальнiстю, як економiчнi й полггичш процеси [13, с. 48].
Б. О. Юстяювський вважав, що точка зору Л. I. Петражицького на право як на психолопчний феномен грунтуеться на хибному онтолопчному твердженш про iснування т1льки 2-х реальностей - фiзичноi (упредметнено1) i психiчноi [10, с. 116].
На думку видатного фшософа й релiгiйного мислителя С. Л. Франка, суспшьне життя, частиною якого е право, становить собою своерщну сферу буття, яка не може бути повшстю вщнесена нi до матерiального, нi до псиичного аспекту [17, с. 17]. Право
неможливо углед^и тшьки в упредметненiй матерiальнiй реальностi, як неможливо його вщнести й до суто психiчних проявiв людини.
Не викликае сумнiву той факт, що поряд зi сферою об'ективно'1 дiйсностi, яка сприймаеться нами наочно i плине в час i просторi, iснуе царина невидимого, не надшена темпоральними характеристиками. Властивють iдеальних форм - iснування без змши, поза часом. Згiдно з позищею засновника феноменологи нiмецького фшософа Е. Г. А. Гуссерля [5], саме такими е математичш й лопчш поняття i спiввiдношення. Отже, вони юнують в якомусь шшому планi (або вимiрi) буття.
Людина сприймае свiт, який складаеться з множинносп реальностей. Окремi з них е штерсуб'ективними, iншi - моносуб'ективними. 1нтерсуб'ектившсть певного виду реальности полягае в тому, що людина подшяе цю сферу свiта навколо себе з шшими. До iнтерсуб'ективних реальностей вщносять повсякденне життя, гру, спшьш видовища, релiгiйнi обряди. Реальнiсть повсякденного життя об'ективована ще до початку народження iндивiда. Народжуючись, вiн потрапляе в конкретне матерiальне середовище й певну систему моральних i релшйних поглядiв. Ця реальнiсть мае мюце й до народження людини, й поза нею, хоча в подальшому i з'являеться можливiсть впливати на цю реальнють, змiнюючи й мшмально, примiром, органiзацiя свого власного куточка життя, свщомий перехiд в шше релiгiйне сповiдання, тощо або за певних умов - максимально: змша матерiальних умов життя всiх оточуючих людей, змша вектора релш'1 для цших етносiв або окремих племен (наприклад, Аменхотеп IV (Ехнатон) у давньому Сгипт!, Мойсей та його народ у пустелi та ш.).
1нтерсуб'ективну реальнiсть людина подiляе з оточуючими, що для вах означае загальну спшьшсть предметiв побуту, уявлень про св^ i його побудову. Так само вона може спшьно подшяти з iншими такi види реальносп, як гра (дiти роблять це часпше, але iснують i дiловi iгри, тренiнги для дорослих), видовищний захiд (з того моменту, як у театрi розпочинаеться вистава, вс - i глядачi, й актори переходять у певну шшу реальнють, а по закiнченнi повертаються до звичайного стану й обстановки). Моносуб'ективну реальнють людина не подшяе ш з ким. Так вщбуваеться тд час сновидiння або теоретичних роздумiв.
1нтерсуб'ективне оточення сприймаеться реальним не тшьки одшею людиною, а вама включенними в цi потоки. Моносуб'ективна реальнють е дiйсною тшьки для людини, що п переживае. 1нтерсуб'ективна реальнiсть характеризуеться просторовою структурою й темпоральшстю, моносуб'ективна сприймаеться поза часом i простором.
Перехiд з одно'1 реальностi в iншу (з штер в моно й навпаки), а також мiж рiзними пластами всередиш одше'1 реальностi (з повсякденного життя у гру й навпаки) сприймаеться як своерщний шок, викликаний переключенням уваги: краще за все це шюструеться тим станом, який вщчувае людина, яка прокидаеться вщ сну [3, с. 19].
Феномен правових щей, законодавства та пов'язаних з ними суспшьних вщносин, безумовно, належить до штерсуб'ективно'1' реальностi, яку кожний суб'ект правовщносин подiляе з шшими. Мiж тим, пiд час замислення над духом закону (на вщмшу вщ його букви) людина залишаеться один на один iз собою i власним свiтом уявлень про справедливють [15, с. 116-122], вщплату, рiвнiсть, неупередженiсть тощо.
На думку Г. А. Гадж1ева, з якою, вважаемо, слщ погодитись, правова реальнють включае в себе i саме право, i юриспруденцiю, що його вивчае [7, с. 28]. При цьому, як вдало було помiчено одним з основних теоретиюв правового позитивiзму, основоположником концепцii конституцшного суду й конституцiйного контролю Г. Кельзеном [6], правознавство може лише описувати право, але, на вщмшу вщ останнього, не може шчого наказувати. Сформульоваш правознавством висловлення можуть бути ютинними або помилковими, в той час як установлеш владою норми припису можуть бути лише дшсними або недшсними [18, с. 71].
Реальнють iнтерсуб'ективного оточення дослщжуеться за допомогою емпiричних методiв тзнання, основними з яких е спостереження, експеримент, опис, вимiрювання й
моделювання, i таких теоретичних методiв тзнання, як аналiз, синтез, абстрагування, узагальнення, шдукщя, дедукцiя, iдеалiзацiя, iсторичний i лопчний методи та iн.
Методами тзнання моносуб'ективно1 реальностi виступають метафiзичнi засоби -метод iстини [8], феноменолопчний (Е. Г. А. Гусерль), рефлексивний (М. Блондель), засоби екзистенцiоналiзму (К. Ясперс, Г. Марсель, П. T^ix, М. О. Бердяев, Л. I. Шестов), герменевтики (Г.-Г. Гадамер, П. Ршьор, М. Хайдеггер), дiалогу й штерсуб'ектносп (М. Бубер, О. Розеншток-Хюсй, М. М. Бахтш, Е. Левшас, К.-О. Апель) тощо.
Метафiзикою, слiдом за Аристотелем та його учнями, прийнято називати науку про буття i суще [2, с. 118]. Свгт метафiзики - це одночасно i св^ вiри, але i св^ буття явищ, що виходять за межi наукового досвщу.
Настав час вiдкинути попереднi ярлики й неупереджено вивчити можливють застосування згадуваних метафiзичниx методiв дослiдження права взагалi i кримiнального права, зокрема. Це стосуеться також методiв догматизму, еклектики й софютики, що були засуджет i закресленi пануючою наукою з пол^ичних мiркувань.
Буття становить собою едтсть минулого, теперiшнього й майбутнього, поеднання вйх реальностей, що його складають.
Спираючись на фiлософсько-правовi щй Г. Гегеля, видатний втизняний правознавець I. В. Михайловський поряд з М. I. Вавшовим та К. Е. Цюлковським обгрунтував один з важливих принципiв - принцип едност свiту: земне життя з уйма його проявами е лише нескшченно мала частка свiтового життя; фiзичний порядок життя землi
- це тшьки прояв фiзичного порядку життя свгту, соцiальний порядок суспшьства людей е лише частка св^ового розумно-морального порядку [4, с. 244].
Як вiдмiчае Г. А. Гаджiев [7, с. 42, 43], юристи, що хизуються сво1м реалiзмом, ршуче залишають осторонь як метафiзику взагал^ так i метафiзику юриспруденцп, зокрема. Але при цьому вони залишають поза увагою юнування 2-х реалiзмiв: (а) емтрично", дослщницько1 науки, яка тчого не визнае, крiм факту i (б) метафiзики, яка приймае конкретним фактом предмети свой' вiри. Це вони залишають поза увагою те, що самi занадто наближаються до реалiзму другого типу, не помiчають, що останнш найчастiше нагадуе реалiзм тих схоластичних метафiзикiв Середньовiччя, якi, на вiдмiну вiд номшалютйв, визнавали за унiверсалiями, за вщверненими поняттями реальне, конкретне буття. Але ж св^ права е особливим, що надбудовуе юриспруденщю над емтричною дiйснiстю, коли вона користуеться не тшьки передумовами морального життерозумшня, яю теж можливо визнати повнiстю метафiзичними, а й значною кiлькiстю презумпцш, конструкцiй i фiкцiй, що е дуже далекими вщ дiйсностi [16, с. 60].
З огляду на те, що завданням будь-якого наукового тзнання е виявлення сутносп дослщжуваного явища, зокрема, правово1 реальносп та ïï невщ'емно1 частки - галузi кримiнально-правовиx iдей, законодавства i правоввдносин, вважаемо можливим запропонувати використання окремих методiв пiзнання, якi iсторично й методолопчно закрiпленi за метафiзикою - наукою про буття i суще. Запрошуемо до бшьш широкого обговорення проблематики, порушено1 в цiй публшацп.
Список Mimepamypu: 1. Антонова О. А. Теория и практика виртуальной реальности: (логико-философский анализ): моногр. / О. А. Антонова, С. В. Соловьев. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2008. - 168 с. 2. Аристотель. Метафизика / Аристотель; пер. с греч. П. Д. Первова и В. В. Розанова. - М.: Изд-во Ин-та философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 2000. - 232 с. 3. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания: моногр. / П. Бергер, Т. Лукман; пер. Е. Руткевич. - М.: Медиум, 1995. - 323 с. 4. Бернацкий Г. Г. Онтологические основания естественного права в учении И. В. Михайловского / Г. Г. Бернацкий // Правоведение. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2001. - № 4.
- С. 244-250. 5. Вiкiпедiя - вшьна енциклопедiя [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/гуссерль_эдмунд 6. Вiкiпедiя - вшьна енциклопедiя [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/кельзен_ганс 7. Гаджиев Г. А.
Онтология права: (критическое исследование юридического концепта действительности): моногр. / Г. А. Гаджиев. - М.: Норма: ИНФРА-М, 2013. - 320 с. 8. ДевгдсонД. Метод ютини в метафiзицi / Д. Девщсон; пер. А. Л. Ншфорова [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://philosophy.ru/library/davidson/meta.html 9. Кант I. Критика чистого розуму / I. Кант [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://philosophy.ru/library/kant/01/00.htmla1 10. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право: очерки по методологии соц. наук и общ. теории права / Б. А. Кистяковский. - М.: М. и С. Сабашниковы, 1916. - 704 с. 11. Лосев А. Ф. Платон. Аристотель: моногр. / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. - М.: Мол. гвардия, 2005. -392 с. 12. Платон. Диалог «Федон, или О душе» / Платон [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.plato.spbu.ru/TEXTS/PLATO/phedo.htm 13. Пиголкин А. С. Теория государства и права: учебник / А. С. Пиголкин. - М.: Юрайт-Издат, 2007. — 613 с. 14. Радутний О. Е. Кримшальна вщповщальшсть юридично'1 особи стане кроком до закршлення вiртуальностi життевого простору / О. Е. Радутний // Електрон. наук. фах. вид. Нац. ун-ту «ЮАУ» - № 1/2011 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/ 15. Радутний О. Е. Справедливють як принцип кримшального права / О. Е. Радутний // Основш напрями розвитку кримшального права та шляхи вдосконалення законодавства Украши про кримшальну вщповщальшсть: матер. мiжнар. наук.-практ. конф., 11-12 жовт. 2012 р. / голов. ред. В. Я. Тацш - Х.: Право, 2012. - 632 с. 16. Спекторский Е. Юриспруденция и философия / Е. Спекторский // Юрид. вестн.: Журн. Моск. юрид. общ-ва, издаваемый при содействии Спб. юрид. об-ва и Об-ва им. А. И. Чупрова для разработки обществ. наук / под общ. ред. Б. А. Кистяковского, при участии А. С. Алексеева и др. - Кн. II. - М.: 1913. - 329 с. 17. Франк С. Л. Реальность и человек. Метафизика человеческого бытия: моногр. / С. Л. Франк. - СПб.: 1997. - 360 с. 18. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. К XIII конгрессу Междунар. ассоц. прав. и соц. философии (Токио, 1987) // Сб. переводов. - Вып. 1 / отв. ред. Кудрявцев В. Н., Разумович Н. Н.; пер.: Лезов С. В., Пивоваров Ю. С. - М.: Изд-во ИНИОН РАН, 1987. -195 с.
МЕТАФИЗИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ПОЗНАНИЯ УГОЛОВНОГО ПРАВА
Радутнш А. С.
Проблема выбора методов познания правовой реальности, включающей в себе, в том числе уголовно-правовые нормы и правоотношения, рассмотрена под углом зрения возможности применения средств и приемов метафизики - науки о бытии и сущем. Правовую реальность как самостоятельный феномен бытия отнесено одновременно и к интерсубъективной реальности, которую человек переживает и поэтому разделяет с другими людьми, и к ее противоположности - реальности моносубъективной.
Ключевые слова: методы познания, метафизика, правовая реальность, интерсубъективная и моносубъективная реальность.
METAPHYSICAL KNOWLEDGE METODS OF CRIMINAL LAW
Radutniy A. E.
The problem of the choice of methods of knowledge of legal reality, including criminal law and legal relations, is considered from the standpoint of the possibility of applying the tools and techniques of metaphysics - the science of being and existence. Legal reality, as an independent phenomenon genesis, attributed both to the intersubjective reality that a person is going through and so shared with other people, and to its opposite - monosubjective reality.
Key words: methods of knowledge, metaphysics, the intersubjective reality and monosubjective reality.
Надтшла доредакци 15.03.2013 р.
