CC BY
8
ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ
© Гасюк Ю.А.
УДК: 616.22-006.6:615.849.1
МЕХАН1ЗМИ Л1КУВАЛЬНОГО ПАТОМОРФОЗУ ПРИ ОПРОМ1НЕНН1 ПЛОСКОКЛ1ТИННОГО РАКУ ГОРТАН1
Гасюк ЮА.
ВДНЗ УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
В представленном обзоре проведен анализ литературных источников, посвященных лучевому патоморфозу плоскоклеточного рака гортани. В обзоре отмечены качественные и количественные показатели, которые определяют регрессию опухоли, а также классификации относительно степени лучевого патоморфоза. Показано, что успешная регрессия злокачественного новообразования под воздействием облучения осуществляется за счет нарушения процессов размножения неопластических клеток, непосредственной гибели незначительного количества наиболее радиочувствительных клеток, а также компенсаторных реакций со стороны нормальной ткани. Согласно данным литературы, ионизирующее облучение повреждает ДНК, что вызывает индукцию апоптоза та гибель неопластической клетки. В свою очередь апоптоз регулируется геном р53, который вызывает остановку клеточного цикла и параллельно запускает процессы восстановления ДНК. При невозможности репарации антионкоген р53 индуцирует апоптоз клетки. Однако в злокачественных новообразованиях выявляется преимущественно мутированный тип гена р53 с инактивированной онкосупрессорной функцией. В связи с этим, сверхэкспрессия последнего является показателем их радиорезистентности. В обзоре также показана роль некоторых других молекулярных маркеров, которые регулируют апоптоз неопластических клеток, а также связь между уровнем спонтанного и радиационно-индуцированного апоптоза в злокачественных новообразованиях. Таким образом, проведенный аналитический обзор литературы свидетельствует, что в современной онкоморфологии существуют перспективные методы исследования лучевого патоморфоза злокачественных новообразований, которые позволяют оптимизировать режимы облучения плоскоклеточной карциномы гортани.
Ключевые слова: лучевой патоморфоз, плоскоклеточная карцинома гортани, апоптоз.
Публ1кац1я е фрагментом планово' науково- Ефективнють променевого лкування традицшно
дослщноТ роботи ВДНЗ УкраТни «УкраТнська медична визначають за ступенем регресп злоякюноТ пухлини. З
стоматолопчна академ1я» «Вивчення законом1рностей структурно' оргашзацп внутршых оргаыв в норм1 та при патологи», номер держреестрацп: 010би003236.
Важливе значення променевоТ терапп при л1ку-ванн1 злоякюних новоутворень спонукае до всеб1чного вивчення механ1зм1в променевого патоморфозу. Про-меневий патоморфоз злоякюних новоутворень являе собою комплекс шдукованих опромЫенням альтера-тивно-деструктивних змш в паренх1м1 та стром1 пухлини, що супроводжуються компенсаторно-присто-сувальними процесами. Основною метою променевоТ терапп е досягнення максимально можливоТ дев1таль зацп пухлинноТ паренх1ми, а також розвиток сполучноТ тканини, яка дозволяе 1золювати залишки паренх1ми, перешкоджаючи проникненню неопластичних кл1тин в кровоносн та л1мфатичн1 судини. Таким чином опро-мшення створюе об'ективн умови для лквщацп або суттевого обмеження агресивност1 пухлинного пулу 1з зниженням його прол|феративного, 1нвазивного та метастатичного потенц1алу [4; 11; 13; 15; 17].
метою вивчення променевого патоморфозу викорис-товують якюш та к1льк1сн1 показники. В зв'язку з цим, визначають розрахунков1 (ктькють кл1тин в стан1 некрозу або апоптозу), вим1рн1 (розм1р пухлини до та пю-ля опромшення), альтернативн1 (наявн1сть чи вщсут-н1сть патоморфозу), а також порядков! (стутнь прояву патоморфозу) ознаки [11; 12; 13; 15].
Для адекватноТ оц1нки променевого патоморфозу карцином рекомендований гютостереометричний пщ-х1д, який полягае у вивченн р1зних д1лянок пухлини (периферичноТ, пром1жноТ та центральноТ). Такий п1д-х1д дае 1нтегральне уявлення про стутнь розповсю-дження незворотних зм1н [9].
Ун1версальна г1столог1чна класиф1кац1я [12] розрь зняе чотири ступеш променевого патоморфозу. При першому ступеш в паренх1м1 пухлини визначаеться виражений кл1тинний та ядерний пол1морф1зм, дис-троф1я та зменшення прол1феративноТ активност1 кль тин. При другому ступен1 загальна структура пухлини збер1гаеться, проте спостер1гаються окрем1 осередки регресивних зм1н. Для третього ступеня характерне
виражене порушення структури пухлини за рахунок фiброзного замiщення або масивного некрозу. При четвертому ступен паренхiматознi елементи пухлини вiдсутнi, проте визначаються вираженi поля рогових мас, гранульоми та осередки некрозу.
В залежност вiд вiдсотка збережених неопластич-них штин, iнша класифiкацiя розрiзняe ам ступенiв лiкувального патоморфозу злоякiсних новоутворень [4].
Передоперацiйне опромiнення плоскоклiтинного раку гортан iз СОД - 45 Гр спричиняе приблизно од-наковi змiни дистрофiчного, некробiотичного, запального та склеротичного характеру. Проте, передопера-цшне опромiнення iз СОД - 50-60 Гр викликае вже рь зний ступiнь променевого патоморфозу. Разом з тим, в бтьшост випадгав пiсля опромiнення визначаеться залишковий рют плоскоклiтинноí карциноми гортанi, що свщчить про íí вiдносну радiочутливiсть [17; 18].
Успшна регресiя пухлини пщ впливом променевоí терапií здiйснюеться за рахунок порушення процеав розмноження неопластичних штин, безпосередньоí смертi невеликоí ктькост найбiльш радiочутливих клiтин (iнтерфазна смерть), а також реакцп зi сторони нормально!' тканини [11; 13; 15].
Опромшення порушуе процеси розмноження рако-вих клiтин. При цьому радючутливють клiтин, що пе-ребувають на рiзних стадiях клiтинного циклу, суттево вiдрiзняеться. Внаслiдок пригнiчення синтезу ДНК опромшення викликае тимчасову затримку прохо-дження клiтин вiд стадií S до стадií G2 клiтинного циклу. ^м того, внаслiдок пригшчення синтезу бiлкiв, необхiдних для мтозу, опромiнення блокуе перехiд клiтин iз стадií G2 в стадiю М. При цьому опромшення практично не впливае на кглтини, що перебувають в штервалах G1-S та М-32 клiтинного циклу [17; 23].
Принцип терапевтично1 дií iонiзуючого опромшення полягае у пошкодженн ДНК, що викликае шдук^ю апоптозу та загибель штини. Апоптоз являе собою активний процес, для реалiзацií якого необхщна екс-пресiя цiлого ряду специфiчних генiв. Останнi запус-кають каскад реакцiй за участю протешкшаз, протеаз та ендонуклеаз, якi призводять до деструкцп клiтини. Апоптичнi змши проявляються маргiнацiею хроматину, його розпадом на фрагменти, конденса^ею цито-плазми, а також подiлом штини на окремi частини з утворенням апоптичних тiлець. Для апоптозу характерна актива^я механiзмiв саморуйнування к^тин, швидкий фагоцитоз та вiдсутнiсть запально1 реакцií. Таким чином, в порiвняннi з iншими механiзмами кль тинно1 смертi, апоптоз забезпечуе мiнiмальнi пошко-дження тканин [14; 19; 28].
Апоптоз регулюеться геном р53, який викликае зу-пинку клiтинного циклу на стадiях G1 або G2 та пара-лельно запускае процеси вщновлення ДНК. При не-можливост репарацií антионкоген р53 iндукуе апоптоз штини [10; 14; 16; 21; 28].
В злоякюних новоутвореннях виявляеться пере-важно мутований тип гену р53 iз iнактивованою онко-супресорною функцiею [7; 10; 22; 27; 37; 39]. В зв'язку з цим, надекспреая останнього е показником радюре-зистентност плоскоклiтинних карцином [5; 29; 32; 33; 34; 35].
В регуляци апоптозу також важливу роль в^фгра-ють протеíни р16 та р21, якi забезпечують зупинку штинного циклу, а також антагонюти апоптозу та його
iндуктори з родини бтгав Ьс12 [10; 30; 39]. Надекспреая р16 свщчить про високу радючутливють карцином, а виражена експреая Ьс12 е найбтьш значимим показником íх ймовiрноí радiорезистентностi [24; 27; 32; 34; 35].
Феномен спонтанного апоптозу описаний в бть-шост злоякiсних новоутворень. Останнiй виникае в штинах пухлинноí популяцií iз збереженою онкосуп-ресорною функцiею гену р53 [25]. Встановлений пря-мий кореляцмний зв'язок мiж рiвнем спонтанного та радiацiйно-iндукованого апоптозу. В зв'язку з цим, для прогнозування ефективност променево1 терапií за-пропоновано визначення шдексу спонтанного апоптозу пухлини [38].
Стандартний курс променево1 терапп з невеликими разовими дозами (1,8-2,0 Гр) е достатым для шщь ацií апоптозу в неопластичних к^тинах, в зв'язку з чим е оптимальним для бтьшост радючутливих зло-якiсних новоутворень [3; 17; 31; 36]. Разом з тим, в пухлинах лише обмежена ктькють к^тин (менше 50%) чутлива до апоптозу. Очевидно, що саме генотип штини, а також ступшь променевого пошкоджен-ня впливають на мехаызми íí смертi (через апоптоз або некроз). В зв'язку з цим, при променевому пато-морфозi злоякiсних новоутворень iснуе зворотна за-лежнiсть мiж частотою апоптозу та некрозу [14; 19].
Вивчення молекулярних механiзмiв, що лежать в основi регуляци апоптозу, а також дослщження в на-прямку його шдукцп, дозволили вiдкрити новi можли-востi в модифiкацií променевих реакцш злоякiсних новоутворень. Генна терапiя, що базуеться на вщнов-леннi онкосупресорно1 функцií гену р53 або пригнь ченнi антиапоптогенноí функцií Ьс12, показала новi можливостi щодо пiдвищення радюсенсиб^заци карцином голови та шш [20; 40].
Зниження пролiферативноí активност неопластичних клiтин - важливий показник лiкувального патоморфозу та достовiрний критерiй ефективностi про-менево1 терапií [11; 15; 13; 23].
При плоскоштинних карциномах голови та шш пригнiчення мiтотичноí активностi ракових штин спо-стерiгаеться вже при дозi 8-12 Гр. Проте доза опромь нення в 1 Гр затримуе мтотичний подiл клiтин лише на 1-2 години. Опромшення в дозi 16-20 Гр викликае помiрнi дегенеративн змiни в бiльшостi штин, а в до-зi 35-40 Гр - |'х некроз або апоптоз [17].
Отже, опромшення плоскоштинних карцином викликае зменшення чисельност к^тинно1 популяцií за рахунок зниження пролiферативноí активностi ракових к^тин, а також íх некрозу та апоптозу.
Важливим показником променевого патоморфозу злоякюних новоутворень е чисельнi патолопчн мiтози. В результатi останнiх можуть утворюватись гiгантськi одноядернi або багатоядерн клiтини («лкувальы фор-ми» або «променевi химери»). В таких «променевих пгантах» пошкодження на деякий час компенсуються внутршньоклп"инними вiдновлювальними процесами. В зв'язку з цим, вони досить активно функцюнують та навпъ пролiферують. Проте «лiкувальнi форми» е жит-тездатними лише певний час. Це пщтверджуеться пос-туповим зменшенням |'х кiлькостi, а також íх вщсутнютю в рецидивах пухлин [8; 11; 13; 15].
Ефективнють променевоí терапи в значнiй мiрi за-лежить також вщ опосередкованого впливу опромь нення на строму пухлини та оточук^ тканини. Таким
чинoм, для ycn^o!' peгpeciï нoвoyтвopeння нeoбхiднe гapмoнiйнe пoeднaння пpямoгo тa нeпpямoгo мeхaнiз-мiв дiï ioнiзyючoгo oпpoмiнeння.
Пpи eфeктивнoмy лiкyвaннi пapeнхiмa ПУХЛИНИ Ha-cткoвo a6o пoвнicтю зaмiщyeтьcя piзнoю зa cтyпeнeм зpiлocтi cпoлyчнoю ткaнинoю, якa poздiляe ïï нa oкpeмi ocepeдки тa кoмплeкcи. Ог^м^ння викликae змeн-шeння cинтeзy в нeoплacтичних клiтинaх peчoвин, щo П^Г^ЧУЮ^ peaкцiï cпoлyчнoï ткaнини нa poзpocтaння пухлини. В cтpoмi виникaють piзнoмaнiтнi пaтoлoгiчнi пpoцecи: диcтpoфiя, нeкpoз, зaпaльнi тa iмyнoпaтoлo-гiчнi peaкцiï, пopyшeння кpoвo- тa лiмфooбiгy, тoщo. Ha пepшoмy тижнi пicля пpoвeдeнoгo ^pcy пpoмeнe-вoï тepaпiï в cтpoмi cпocтepiгaeтьcя нaбpяк, мiкcoмa-тoз, чиceльнi кpoвoвиливи, a тaкoж збiльшeння кoлa-гeнoyтвopeння. В пoдaльшoмy пepeвaжaють фiбpoзнi змiни у вигляду вoгнищeвoгo тa дифyзнoгo poзpoc-тaння cпoлyчнoï тганини з yтвopeнням ocepeдкiв ria-л^зу [4; 13; 15].
Пiд впливoм oпpoмiнeння знижyeтьcя вacкy-ляpизaцiя пухлин. Пpи цьoмy в кpoвoнocних cyдинaх cпocтepiгaютьcя piзнoмaнiтнi змiни вiд пopyшeння пpoникнocтi кaпiляpiв i ïх poзплaвлeння дo oблiтepaцiï пpocвiтy i гiaлiнoзy apтepiй. Пopyшeння кpoвooбiгy мaють poзпoвcюджeний хapaктep тa poзвивaютьcя пepeвaжнo в цeнтpaльнo-poзтaшoвaних вiддiлaх пухлин [11; 13; 15].
Eфeктивнicть пpoмeнeвoï тepaпiï зaлeжить вiд pa-дioчyтливocтi пухлини. Ocтaння в cвoю чepгy зaлe-жить вiд paдioлoгiчних, клiнiчних тa мopфoлoгiчних фaктopiв. Для бiльшocтi гicтoлoгiчних piзнoвидiв rap-цинoм пpи диcтaнцiй гaммa-тepaпiï oптимaльнa COД cклaдae 60-65 Tp. Збiльшeння дoзи вищe oптимaль-них знaчeнь нe пoкpaщye peзyльтaти лiкyвaння, a ли-шe пщвищуе чacтoтy ycклaднeнь [17; 26; 31].
Cтyпiнь paдioчyтливocтi плocкoклiтинних кapцинoм гopтaнi визнaчaють зa нacтyпними кл^юэ-paдioбioлoгiчними кpитepiями: peзopбцiя виcoкopaдio-чутливих пoчинaeтьcя пpи дoзi мeншe 15 fp, paдioчy-тливих - в iнтepвaлi 15-30 Fp, пoмipнopaдioчyтливих -в iнтepвaлi 31-45 Pp, a paдiopeзиcтeнтних - вищe 45 Pp. Paдiopeзиcтeнтнicть пpи плocкoклiтинних ^ци-нoмaх гopтaнi cпocтepiгaeтьcя в 15% випaдкiв тa o6y-мoвлюe взaгaлi вдоутнють бyдь-якoгo лiкyвaльнoгo eфeктy вiд пpoмeнeвoï тepaпiï [1; 3; 17; 18; 26].
Ha стутнь пpoмeнeвoгo пaтoмopфoзy cyттeвo впливae вeличинa ocepeдкoвoï дoзи зa фpaкцiю (pa-зoвa ocepeдкoвa дoзa), a тaкoж iнтepвaли мiж ^pa^i-ями. Швидкicть внyтpiшньoклiтиннoï penapaqiï вiд cy-блeтaльних тa пoтeнцiйнo лeтaльних пpoмeнeвих no-шкoджeнь в пухлин тa нopмaльних ткaнинaх piзнa. 3a paхyнoк нeйpo-гyмopaльнoï peгyляцiï в нopмaльних ткaнинaх вiднoвлeння бiльш швид^ тa cклaдae в ce-peдньoмy 4-6 гoдин. Paзoм з тим, швидкють peпapaцiï у вiднocнo «aвтoнoмних» кapцинoмaх дocить вapiaбe-льнa тa cклaдae бiльшe 6 гoдин [17; 31; 36].
Poзпoдiл злoякicних нoвoyтвopeнь вiднocнo ïх pa-дioчyтливocтi дocить yмoвний. Ha paдioчyтливicть ocтaннiх cyr^o впливae peпapaцiя, peпoпyляцiя, o^ cигeнaцiя, peoкcигeнaцiя, a тaкoж пpoхoджeння штин no cтaдiям клiтиннoгo циклу. В хoдi paкoвoï пpoгpeciï в пухлин фopмyютьcя гeтepoгeннi дiлянки, якi дocить пo-piзнoмy peaгyють нa ioнiзyючe oпpoмiнeння. Кpiм тoгo, caмa пpoмeнeвa тepaпiя здaтнa змiнювaти пeвнi paдioбioлoгiчнi хapaктepиcтики пухлини. Тaк пoвтopнi
кypcи oпpoмiнeння знижують paдioчyтливicть злoякic-них пухлин [6; 17; 31].
^нуе цтий pяд фaктopiв, якi впливaють нa paдio-чyтливicть плocкoклiтиннoгo paкy re^arn. Тaк, ^ци-нoмa пiдcклaдкoвoгo вщдту e бiльш paдiopeзиcтeнт-нoю у пopiвняння з paкoм нaдcклaдкoвoгo тa cклaдкo-вoгo вiддiлiв. Ha paдioчyтливicть пухлини тaкoж cy^e-вo впливae ïï poзмip. lcнye пeвний «фитичний» poзмip злoякicнoгo нoвoyтвopeння, зa мeжaми якoгo oпpoмi-нeння нe мoжe дocягнyти пoвнoгo тepaпeвтичнoгo eфeктy. ^м тoгo, paдioчyтливicть пухлини зaлeжить вщ пpoлiфepaтивнoï aктивнocтi нeплacтичних клiтин, a тaкoж вiд чacтки клiтин cтoвбypoвoгo типу в нiй [1; 2; 17; 26; 31].
Oтжe, aнaлiтичний oгляд лiтepaтypи cвiдчить, щo в cyчacнiй oнкoмopфoлoгiï icнyють пpинципoвo нoвi тa пepcпeктивнi мeтoди дocлiджeння пpoмeнeвoгo naTO-мopфoзy злoякicних нoвoyтвopeнь. Пepш зa вce вoни cтocyютьcя вивчeння мoлeкyляpних мeхaнiзмiв, щo лeжaть в ocнoвi peгyляцiï aпoптoзy, a тaкoж дocлi-джeнь в нaпpямкy йoгo iндyкцiï. Ocтaннe вiдкpивae нo-вi мoжливocтi в мoдифiкaцiï пpoмeнeвих pea^rn злoя-кicних нoвoyтвopeнь.
Перспективи подальших дослiджень
Вивчeння мeхaнiзмiв пpoмeнeвoгo пaтoмop-фoзy дoзвoлить oптимiзyвaти клiнiкo-paдioбioлoгiчнi кpитepiï oпpoмiнeння плocкoклiтиннoï кapцинoми rop-тaнi.
Лiтерaтурa
1. Абизoв P. А. Oнкooтoлapингoлoгiя. Лeкцiï / Абизoв P. А. -К.: Книга плюю, 2001. - 272 c.
2. Бapиляк А. Ю. Cyчacнi noгляди нa мopфoлoгiю paкa вep-хнiх дихaльних шляхiв / А. Ю. Бapиляк // Жypнaл вушних, нocoвих i гopлoвих хвopoб. - 2004. - №5. - C.65-74.
3. Бeлoycoвa А. О. Xapaктepиcтикa paдioчyтливocтi пухлин ЛOP-opгaнiв / А. О. Бeлoycoвa, В. В. Oзiнкoвcький // Жyp-нaл вушних, нocoвих i гopлoвих хвopoб. - 2001. - №1. -C.42-45.
4. Гaлaхин К. А. Лeчeбный пaтoмopфoз злoкaчecтвeнных onyхoлeй nищeвapитeльнoгo тpaктa / К. А. Гaлaхин, Е. Г. ^ик. - К.: Книгa Плюю, 2000. - 176 c.
5. Гpицeнкo П. О. Дiaгнocтикa тa npoгнoз nepe6iry nлocкoк-лiтинних pa^ ropтaнi: iмyнoмopфoлoriчнi acneкти: aвтo-peф. диc. нa здoбyття нayк. cтyпeня кaнд. мeд. нayк: cneц. 14.03.02 « Пaтoлoriчнa aнaтoмiя» / П. О. ^и^нют
- Днinponeтpoвcьк, 2007. - 20 c.
6. Дeйчмaн Г. И. Ecтecтвeнный oтбop и paнниe измeнeния фeнoтиna onyхoлeвых клeтoк in vivo: npиoбpeтeниe iwe-хaнизмoв зaщиты / Г. И. Дeйчмaн // Биoхимия. - 2000. -№ 65. - C. 92-111.
7. Имянитов E. H. Coвpeмeнныe пpeдcтaвлeния o злoкaчe-cтвeннoй тpaнcфopмaции / E. H. Имянитoв, К. П. Xaнcoн // Пpaктичecкaя oнкoлoгия. - 2006. - Т. 6, № 1. - C.7-12.
8. Кaзaнцeвa И. А. Пaтoлoгия митoзa в onyхoлях чeлoвeкa / Кaзaнцeвa И. А. - М.: Meдицинa, 1981. - 260 c.
9. Кoличecтвeннaя rиcтepocтepeoмeтpия злoкaчecтвeнных нoвooбpaзoвaний пищeвapитeльнoгo кaнaлa в oцeнкe эффeктивнocти пpoтивooпyхoлeвoй тepanии / К. А. Гaлa-хин, В. А. Чepный, О. Г. Югpинoв [и дp.] // Экcпepимeнтa-льнaя oнкoлorия. - 2000. - Т. 22. - C. 598.
10. ^пнин Б. П. Mишeни дeйcтвия oнкoreнoв и oпyхoлeвых cynpeccopoв: ключ к noнимaнию бaзoвых мeхaнизмoв кaнцeporeнeзa / Б. П. ^пнин // Биoхимия. - 2000. - T. 65.
- C.5-33.
11. Кpaeвcкий H. А. Пaтoмopфoз oпyхoлeй / H. А. Кpaeвcкий // Аpхив пaтoлorии. - 1980. - № 8. - C. 3-8.
12. Лaвникoвa Г. А. Heкoтopыe зaкoнoмepнocти лyчeвoro пaтoмopфoзa oпyхoлeй чeлoвeкa и их пpaктичecкoe иcпoльзoвaниe / Г. А. Лaвникoвa // Вecт. АMH CCCP. -1976. - № 6. - C. 13-19.
13. Лушников Е. Ф. Лучевой патоморфоз опухолей человека / Лушников Е. Ф. - М.: Медицина, 1977. - 328 с.
14. Лушников Е. Ф. Гибель клетки (апоптоз) / Е. Ф. Лушников, А. Ю. Абросимов. - М.: Медицина, 2001. - 192 с.
15. Патологоанатомическая диагностика опухолей человека. Руководство для врачей в 2-х томах. [4-е изд., перераб.] / Под ред. Н. А. Краевского, А. В. Смольянникова, Д. С. Саркисова. - М.: Медицина, 1993. - Т.1. - 560 с.
16. Петров С. В. Руководство по иммуногистохимической диагностике опухолей человека / С. В. Петров, Н. Т. Рай-хлин. - Казань, 2004. - 456 с.
17. Троян В. И. Современные аспекты лучевого патоморфо-за рака гортани / В. И. Троян // Журнал вушних, носових i горлових хвороб. - 2005. - № 2. - С. 58-66.
18. Ушаков В. С. Рак гортани: современные возможности и перспективы / В. С. Ушаков, С. В. Иванов // Практическая онкология. - 2003. - Т. 4, № 1. - С. 56-60.
19. Фильченков А. А. Апоптоз и рак / А. А. Фильченков, Р. С. Стойка. - К.: Морион, 1999. - 184 с.
20. Чубенко В. А. Перспективные методы лечения злокачественных новообразований / В. А. Чубенко // Практическая онкология. - 2007. - Т. 8, № 4. - С. 228-234.
21. Чумаков П. М. Функция гена р53: выбор между жизнью и смертью / П. М. Чумаков // Биохимия. - 2000. - № 65. -С. 34-47.
22. Benard J. TP53 family members and human cancers / J. Benard, S. Douc-Rasy, J. C. Ahomadegbe // Hum. Mutat. -2003. - Vol. 21, № 3. - P. 182-191.
23. Cell kinetics and tumor regression during radiotherapy in head and neck squamous-cell carcinomas / R. Corvo, W. Giaretti, E. Geido [et al.] // International journal of cancer. -1996. - Vol. 68, № 2. - Р. 151-155.
24. Condon L. Overexpression of Bcl-2 in squamous cell carcinoma of the larynx: A marker of radioresistance / L. Condon, J. Ashman, S. Ell // Int. J. Cancer. - 2002. - Vol. 100, № 4. - P. 472-475.
25. Evan G. I. Proliferation, cell cycle and apoptosis in cancer / G. I. Evan, K. N. Vousden // Nature. - 2001. - Vol. 411. - P. 342-348.
26. Garden A. S., Mornson W. H., Ang K. K. Laryngeal and Hypopharyngeal Cancer. - In: Clinical radiation oncology / Ed. L. L. Gunderson, J. E. Tepper. - New York: Churchill Livingstone, 2000. - P. 485-503.
27. Gleich L. L. Molecular genetics of head and neck cancer / L. L. Gleich, F. N. Salamone // Cancer Control. - 2002. - Vol. 9, № 5. - P. 369-378.
28. Hengartner M. O. The biochemistry of apoptosis / M. O. Hengartner // Nature. -2002. - Vol. 407. - P. 770-776.
29. Implications of p53 over-expression in the outcome with radiation in head and neck cancers / P. Lal, L. Pal, S. Kumar [et al.] // J. Can. Res. Ther. - 2007. - Vol. 3, № 1. - P. 1 -22.
30. Kinzler K. W. Gatekeepers and caretakers / K. W. Kinzler, B. Vogelstein // Nature. - 1997. - Vol. 386. - P. 761-763.
31. Laramore G. E., Coltrera M. D., Karen J. H. Tumors of Head and Neck. - In: Clinical Oncology [8-th ed.] / Ed. Ph. Rubin. - Philadelphia : W.B. Saunders company, 2001. - P. 405461.
32. P53, p16 and cyclin D1: molecular determinants of radiotherapy treatment response in oral carcinoma / R. Jayasurya, G. Francis, S. Kannan [et al.] // Int. J. Cancer. -2004. - Vol. 109. - P. 710-716.
33. Prognostic significance of expression of p53, bcl-2 and bax in squamous epithelial carcinoma of the larynx - a multivariate analysis / M. Jackel, L. Sellmann, S. Youssef [et al.] // HNO. - 2001. - Vol. 49, № 3. - P. 204-211.
34. Protein expression of p53 and Bcl-2 has a strong correlation with radiation resistance of laryngeal squamous cell carcinoma but does not predict the radiation failure before treatment / T. Ogawa, K. Shiga, M. Tateda [et al.] // Oncology Reports. - 2003. - Vol. 10. - P. 1461-1466.
35. Radiotherapy in laryngeal carcinoma: Can a panel of 13 markers predict response? / M. A. Wildeman, J. H. Gibcus, M. Hauptmann [et al.] // Laryngoscope. - 2009. - Vol. 21, № 2. - P. 316-319.
36. Rubin Ph., Williams J. P. Principles of Radiation Oncology and Cancer Radiotherapy. - In: Clinical Oncology [8-th ed.] / Ed. Ph. Rubin. - Philadelphia : W.B. Saunders company, 2001. - P. 99-125.
37. Soussi T. Significance of p53 mutations in human cancer: a critical analysis of mutations at CpG dinucleotides / T. Soussi, C. Beroud // Hum. Mutat. - 2003. - Vol. 21. - P. 192-200.
38. Spontaneous apoptosis and the expression of p53 and bcl-2 family proteins in locally advanced head and neck cancer / M. Hotz, J. Bosq, P. Zbaeren [et al.] // Arch. Otolaryngol. Head Neck Surg. - 1999. - Vol. 125, № 4. - P. 417-422.
39. Vogelstein B. Cancer genes and the pathways they control / B. Vogelstein, K.W. Kinzler // Nat. Med. - 2004. - Vol. 10. -P. 789-799.
40. Woods D. B. Regulation of p53 function / D. B. Woods, K. H.
41. Vousden // Exp. Cell Res. - 2001. - Vol. 264. - P. 56-66.
Summary
MECHANISMS OF THERAPEUTIC PATHOMORPHISM BY IRRADIATION OF SQUAMOUS CELL LARYNX CANCER Gasyuk Y.A.
Key words: ray pathomorphosis, squamous cell carcinoma of larynx, apoptosis.
The review provides the analysis of literary sources devoted to radial pathomorphosis of squamous cell larynx cancer. Qualitative and quantitative indices which determine the regression of tumor, as well as the classifications in regard to the degree of radial pathomorphosis, have been observed. It is has been demonstrated that successful regression of malignant tumor under the influence of irradiation is effected due to violation of neoplastic cells reproduction processes, direct destruction of a few cells (the most radiosensitive ones) and also compensatory reactions on the part of sound tissues. According to the information form the reviewed scientific literature, irradiation damages DNA which causes induction of apoptosis and destruction of neoplastic cell. Apoptosis is regulated by the gene p53 which stops the cellular cycle and concurrently starts the processes of DNA regeneration. When the reparation is impossible, antioncogene p53 induces the apoptosis of a cell. However, a mutative type of gene p53 with inactive oncosuppressive function predominantly reveals itself in malignant tumors. In this connection, high level of expression of gene p53 is indicative of their radioresistance. The review also provides the data as to the role of some other molecular markers which regulate the apoptosis of neoplastic cells, as well as the connection between the level of spontaneous and radiation-induced apoptosis in malignant tumors. Thus, the performed analytical review of scientific literature displays that there exist perspective research methods for radial pathomorphosis of malignant tumors in modern oncomorphology. These methods will allow to optimize the irradiation modes of squamous cell larynx carcinoma. Ministry of Public Health of Ukraine
Higher State Educational Establishment of Ukraine "Ukrainian Medical Stomatological Academy", Poltava
MarnpiaA HagmrnoE gopega^'i 15.02.201 p.
