CC BY
165
УДК 658.1.5
УПРАВЛ1ННЯ СТ1ЙКИМ РОЗВИТКОМ П1ДПРИСМСТВА ЯК ОСНОВА ТРАНСФОРМАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
Прохорова В.В., докторант (НАУ (м. Кшв))
За мiрою збшьшення динамiчностi й складностi ринкового середовища особливу актуальтсть для тдприемства набувають питання забезпечення його розвитку. Стаття присвячена анализу кнуючих пiдходiв щодо управлтня розвитком економiчних систем.
Ключовi слова: розвиток, економiчний рост, ктьтст та ятст змши, економiчна система, структуризации розвитку.
Постановка проблеми. Сучасш умови структурно-шновацшного розвитку нацюнально! економши, прискорення змш та ускладнення зовшшнього середовища, зростання рiвня конкуренци, насичення ринку
високотехнолопчною й наукомiсткою продукцieю зумовлюють велике значения для пiдприeмств щдтримки стабiльностi !хньо! роботи й забезпечення стшкого економiчного зростання. Щдприемство спроможне досягнути успiху в конкурентнiй боротьбi лише шляхом реалiзацi! стратеги розвитку, постшно здiйснюючи iнновацiйнi процеси у вах сферах свое! життeдiяльностi.
Анал1з останнгх до^джень та публшацш. Рiзнi аспекти управлшия розвитком розглядалися в працях I. Ансофа, Л. I. Абалкина [19], Н. С. Алексеева [15], [16], Т. Коно [4], Л. Грейнера, А. Хiршмана [28], Р. Акоффа [1], А. Е. Воронково! [23], Е. М. Короткова [25], А.1. Пушкаря [10], О.М. Тридща [10], А. Г. Грязново! [29], Ю.Д. Красовського [21], Б. Л. Кучина [6], Теоретичнш розробщ питань, пов'язаних з забезпеченням стшкосп функцiонування щдприемства багато уваги придшяли Д. Хан, Д. Дафт, М.1. Круглов [20], В. Н. Самочкин [24], Я. В. Михайлов [22] та ш. Однак низка завдань, пов'язаних з поеднанням процесiв розвитку й функцюнувания, визначенням припустимого рiвня втрати стабiльностi роботи пвд час траисформацшних змiн, пошуком прiоритетних напрямшв економiчного зростання, залишаеться недостатньо розробленою як в теоретичному так i в практичному аспектах.
Мета статтi. За мiрою збшьшения динамiчностi й складностi ринкового середовища особливу актуальшсть для пiдприемства набувають питання забезпечення його розвитку, що найчастiше асоцiюеться з удосконалюванням технологи виробництва, збiльшенням виробничих потужиостей, впроваджениям iнновацiй, ростом обсягiв реалiзацi! або пвдвищениям якостi продукци. Метою статп е узагальнення теоритичних пiдходiв в рамках дослщження проблеми управл1ння стшким розвитком
щдприемства в умовах реализаци траисформацiйних процесiв.
Виклад основного матерiала. Так, зараз найпоширешша точка зору, при якш поияття розвитку й економiчного росту iдентичнi. Однак Р. Акофф [1], вказуючи, що рют може супроводжувати розвиток або ввдбуватися без розвитку, розрiзияе цi поняття. При цьому рiст трактуеться як збшьшення розмiрiв або кiлькостi чого-небудь: збшьшення розмiрiв пвдприемства, обсягiв збуту, чисельносп працiвникiв, частки на ринку, чистого прибутку тощо. На ввдмшу вiд росту, розвиток розглядаеться Р. Акоффом як придбання потенцiалу для полшшения, а не саме реальне полшшення якосл або рiвня iснування. Розвиток - це не умова або стан, обумовлена рiвнем наявносп ресурав, а процес, у якому збшьшуються можливостi й бажання системи задовольняти сво! бажання, бажання iнших систем й iндивiдiв, пов'язаних з нею.
У словнику росшсько! мови розвиток визначаеться як процес переходу з одного стану в шший, бiльш досконалий [2, с.593]. Такий пiдхiд не суперечить розгляду в роботi [3, с.561] розвитку як необоротно!, спрямоваио!, закономiрно! змши матерiальних й вдеальних об'ектiв. Тшьки одночасна наявнiсть всiх трьох зазначених властивостей видшяе процеси розвитку серед шших змiн: оборотнiсть змiн характеризуе процеси функцiонуваиня (цикл1чне вiдтворения постшно! схеми функцш); вiдсутнiсть закономiрностi характерно для випадкових процесiв катастрофiчного типу; при вщсутносл спрямованостi змiни не можуть накопичуватися, i тому процес втрачае характерно! для розвитку едино!, внутршньо взаемозалежио! лiнi!. У результатi розвитку виникае новий яшсний стан об'екта, що виступае як змiна його складу або структури (тобто виникиення, трансформацi! або зникнения його елемеипв i зв'язкiв). Здатнiсть до розвитку стаиовить одну iз загальних властивостей матери й сввдомосп. 1стотну характеристику процеав розвитку стаиовить час, оскшьки всякий розвиток здiйснюеться в реальному час й тiльки часовий фактор виявляе спрямовашсть розвитку. У
© Прохорова В.В. Ксник економ1ки транспорту 1 промисловост № 29, 2010
зв'язку i3 цим Т. Коно [4] визначае розвиток як 3MiHy умов iснування оргашзаци в 4aci. Процес розвитку можна визначити як особливу форму руху, що характеризуеться такими фiлософськими категорiями, як кшьшсть, як1сть i структура [3]. Цей щдхвд роздiляе В.С. Рапопорт [5, с.17] стверджуючи, що "процес розвитку припускае якiснi й кшькюш змiни об'екта розвитку в напрямку, що забезпечуе найбiльш повне задоволення власних iнтересiв i пропонованих ззовш вимог ".
Б.Л. Кучин й Е.В. Якушева [6, с.4], також пропонують розглядати розвиток як сукупну змiнy у взаемозв'язку к1льк1сних, якюних i структурних категорiй у систем! При цьому, кiлькiснi змiни -це збшьшення або зменшення складових частин даного цiлого, що виражаеться збiльшенням або зменшенням !хшх числових значень, та приводять на певних етапах свое! змши до якюного стрибка. Стрyктyрнi змiни - це змши взаемин складових частин, як зовсiм не обов'язково повиннi супроводжуватися збiльшенням або зменшенням !хнього числа. Навпроти, число складових частин може залишатися незмiнним.
Багато змш на щдприемствах ввдбуваються в результат вдосконалювання або рацюнал1заци, однак не всяк! змши можна розглядатися як заходи, що призводять до розвитку. О.С. Виханский й А.И. Наумов [7, с.37] ввдзначають, що варто в^^зняти розвиток системи ввд й! вдосконалювання. Розвиток, що розвертаеться в чай як процес переходу з одного стану в !нший, припускае наявнють яшсних перетворень у цшому або привнесения принципово нових елементiв i властивостей. У свою чергу, вдосконалювання системи приводить до полшшення тшьки деяких характеристик. Таким чином, якщо для розвитку системи характерне порiвияния li поточного стану з попередшм, то для вдосконалювання властиве поршняння з найкращим з певних критерив. Розвиток й удосконалювання -це рiзноплановi явища, бшьш фундаментальним i визначальним серед яких е розвиток.
Рушшною силою всяких змш у системi е протир!ччя. Це положення вперше було розглянуто А. Богдановым [8] у його "теори рiвноваги" та конкретизовано стосовно до умов промислового щдприемства. Вщповвдно до дано! теори будь-яке явище в розвитку природи й сyспiльства являе собою деяку взаемодш протилежно спрямованих сил. Щ сили становлять комплекси, що вр!вноважують один одного доти, поки не змшиться спiввiдношения м1ж ними й зовшшшм середовищем. Це веде до порушення вйе! системи, до встановлення р!вноваги на новш основ!.
Саме тому у робот! [10, с.37] пропонуется розглядати розвиток як "систему протир!ч, систему якюно р!зних еташв, щабл!в, систему оборотних i необоротних процейв, систему
поступального росту й внутршньо! цшсносп розвитку". Там де немае внутршшх i зовшшшх протир!ч, там не може бути змш. Кшькюш змши обумовлеш насамперед протир!ччями, що юнують у розглянуто! системи !з зовшшшм середовищем. У структурних змшах головну роль грають внутршш протир!ччя м!ж елементами системи. Серед головних протир!ч сучасного розвитку можна видшити процеси штеграци й диференщацп виробництва.
В оргашзацшних системах сполучаються, з одного боку, об'ективш, стшш тенденцп, запрограмоваш, р!вноважш, оргашзоваш, прогнозоваш початки, з шшого боку, випадков!, нестшш, нерiвноважиi, стихшш, мимовшьш, !мов!рнюш, непрогнозоваш початки. Обидва начала доповнюють один одне. 1хня д!алектична взаемод!я визначаеться як принцип додатковосп, суть якого - амб!валентний шдхвд до розкриття фyнкцiонyвания й розвитку оргашзацшних систем [11, с.77]. Розглядаючи питання структуризацп розвитку И. Новик [12] пропонуе здшснити пошук трьох р!зних структур: структури сташв, структури переходу м!ж станами й структури зовшшшх вплив!в. Р!зш аспекти розвитку при цьому узагальнюються в чотири системних твердження загально! концепци розвитку: структуровашсть розвитку; цшснють розвитку (зв'язок процесу й результату); залежшсть розвитку системи ввд динам!ки середовища (розвиток як прогресуюча адаптац!я); шформацшнють розвитку (проввдна роль шформацп). Структуризащя розвитку, дозволяе охарактеризувати його як еднють протилежних сторш. "Розвиток, - пишуть В.А. Под!льський й А.М. М!клш, - це не просто потш необоротних змш, а насамперед система (зв'язок) змш, - це д!алектичний зв'язок р!вшв й ступешв юторичного процесу, його мшро- i макроструктури, це змша конкретно-юторичних еташв, що включае й удосконалювання самих внутршшх мехашзм!в юторичного розвитку" [13, с.43]. Системний пвдхвд розширюе можливосп теоретичного пiзнаиия процейв розвитку.
Удосконалювання пвдход!в до визначення поняття розвитку дозволило видшити едшсть двох основних його тишв - еволюцп й революци. Еволюцшний розвиток пов'язаний з поступовими к1льк1сними i як1сними змшами. Революцшна форма розвитку характеризуеться
стрибкопод!бним неусввдомленим переходом ввд одного стану матер!! до шшого та глибоким як1сним змшам [14, с .174]. Еволюцшна концепщя менеджменту вважае безперервний розвиток стратегш, систем i структур yправлiния основною умовою забезпечення ефективносп управлшня пвдприемством. При цьому Алексеев А.Н. ввдзначае, що вй зовшшш змши й внутршш шновацшш процеси розглядаються не як дискретш
BiciiiiK економ1ки транспорту i промисловост1 № 29, 2010
випадковi ситуаци, а як взаемозалежш елементи загально! eK0H0Mi4H0ï еволюци [15, 16]. У той же час i3 категорieю розвитку тюно пов'язане поняття реформування. Його можна визначити як перетворення, змiну, перебудову якоьнебудь сторони соцiально-економiчноï системи, що не нищить основ iснуючоï структури [3, с.580].
Еволюцiйнi й революцшт процеси можуть вести до ускладнення, диференцiацiï, шдвищення рiвня оргашзаци системи або ж навпаки до зниження характеристик системи. У зв'язку з цим необхдно окремо розглядати прогресивний й регресивний розвиток. Прогресивний розвиток - це перехвд ввд нижчого до вищого, ввд менш до бшьше досконалого, шдвищення певних здатностей, регресивний - це зниження рiвня знань i ввдносин, перехвд до ратш пройдених форм i структур [14, с.174]. Прогрес i регрес тюно зв'язанi: без регресу немае прогресу. Варто мати на уваз^ що прогресивний i регресивний розвиток може охоплювати спочатку не всю систему в цшому, а тшьки який-небудь ïï компонент, i лише iз часом соцiально-економiчна система перетерплюе повною мiрою якiснi змiни [11, с.75].
Вивчаючи процеси розвитку, И. Пригожин [17] вiдзначив що оборотш й необоротнi процеси, як1 ввдбуваються на пiдприемствi, породжують два типи рiзних структур: рiвноважнi й нерiвновагi. Причому нерiвновагi структури за рахунок припливу енергй' й матерй' у ввдкритш системi (процес дисипаци) можуть збертатися в просторi й у чай досить довго. При такому пiдходi розвиток можна визначити як процес послвдовних переходiв в iерархiчнiй системi дисипативних структур безупинно зростаючо1' складностi.
В економiчнiй лiтературi зус^чаеться велика к1льк1сть понять, тим або шшим способом пов'язаних з розвитком тдприемства й рiзних сторiн цього процесу. Так, оскшьки розвиток розглядаеться у зв'язку iз завжди супутшми йому перетвореннями органiзацiï системи, можна видшити прогрес, як окремий випадок цих перетворень. Тюно примикае до розвитку поняття штенсифшацп, що А.Д. Урсул [18] визначае як особливу форму розвитку виробничо1' або шшо1' сощально1' дiяльностi, де ефективнiсть зростае завдяки переважно якiсним факторам, що сввдчить про iнтенсивний розвиток. Збшьшення к1льк1сних характеристик сввдчить про екстенсивний шлях розвитку [19]. Будь-яке ускладнення системи може мати двi основш кшькюш характеристики - або зростання суми ïï елеменпв, або зменшення ïхнього числа. Доцiльнiсть того й шшого оцшюеться з погляду забезпечення розвитку й найкращоï адаптованостi системи. Крiм цього, ряд авторiв видшяе ринковий (процес розширення кола споживачiв або клiентiв) i органiзацiйний (змша поглядiв, вiдносин, цiнностей i структури оргашзаци таким чином, щоб вони могли краще
адаптуватися до змш ринкового середовища) розвиток [20, 21, 22].
А.Э. Воронкова [23, с.111], розглядаючи модершзацш як процес ввдновлення вйх сторiн дiяльностi промислового тдприемства, що забезпечуе шдвищення його конкурентноздатносл на основi використання наявних можливостей, також зв'язуе ïï з розвитком, оскшьки процес модершзацп являе собою внесення змiн у виробництво на пвдстаи реорганiзацiï' елементiв, що забезпечують конкурентоспроможний потенцiал.
Здшснення процесу розвитку пвдприемства вiдбуваеться на основi дотримання певних принципiв, вимог i закономiрностей, як1 визначають не тшьки порядок перетворень предмепв й явищ у процей розвитку, але й спосiб ïхнього iснування, характер внутрiшньоï' органiзацiï тощо [6, с.6].
Перша вимога визначаеться тим, що незалежно ввд конкретного змiсту причин, що спричиняються необхiднiсть розвитку
тдприемства, його перетворення повинне початися iз трансформацiï основних системоутворюючих факторiв, яш формують органiзацiйну будову й регулюють здiйснення дiяльностi. При цьому перебудова окремих елеменпв, зв'язк1в i тдсистем пвдприемства повинна ввдбуватися не за принципом шдвищення ï'хнiх функцiональних якостей у порiвняннi з попереднiм станом або принципу шдвищення ï'хньоï ефективносп, а на основi приведення у вщповвднють iз перетвореними вхiдними факторами.
Друга вимога полягае в тому, що необхщнють i спрямованiсть розвитку переважно визначаються змiстом нових завдань, що виникають перед органiзацiею. Реальна потреба в розвитку випливае не з недосконалосп окремих сторш дiяльностi п1дприемства й не з можливостей пвдвищення його ефективносп, а породжуеться появою нових завдань.
По-трете, необхвдно враховувати, що обмежувальним фактором будь-якого
перетворення соцiально-економiчноï системи е кадри. Люди не тшьки надають руху й створюють нове, але вони ж i гальмують розвиток, причому не обов'язково свщомо [7, с.40].
Реалiзацiя розглянутих принципiв розвитку повинна грунтуватися на пм, що будь-яка соцiально-економiчна система мае двi тенденцiï свого юнування: функцiонування й розвиток. У зв'язку iз цим Э.М. Коротков [25, с.15] тлумачить функцiонування - як пвдтримку життедiяльностi системи, збереження функцш, що визначають ïï цiлiснiсть, якюну визначенiсть, сутнiснi характеристики, а розвиток, - як придбання новоï' якосл, яка змiцнюе стабiльнiсть й гармоншнють функцiонування соцiально-економiчноï системи
В1сник скономпки транспорту i промисловост1 № 29, 2010
або створюе для цього принципово hobî умови.
Розглядаючи динашку систем Э.Г. Вiнограй [26, с.80], вгдзначае що вона характеризуеться двома аспектами: поведшкою i розвитком. На його думку поведшка - це динамжа системи, здiйснювана в рамках юнуючого типу ïï органiзацiï. У зв'язку i3 цим, функцiонування - це цше орiентована поведiнка, а розвиток - змша органiзацiï системи. Розвиток, як слгдуе з данного визначення, може полягати в змшах цшей системи, ïï середовища, конструкций програм управлiння тощо, а також в змш вщносин мiж даними параметрами.
В.Н. Спицнадель [27,с.135] також особливог' уваги придiляе розгляду розбiжностей процеав розвитку й функцiонування. На його думку розвиток можна розглядати як модифжацш процесiв функцiонування, при яких бiльш-менш строго задана послiдовнiсть сташв, по сутi, виражае основну схему змюту всього процесу. Розвиток також описуеться як змша сташв об'екта, що розвиваеться.
З функцюнальног' точки зору функцюнування е рух у сташ того ж самого рiвня, пов'язаний лише з перерозподшом елементiв, функцiй i зв'язшв в об'ектi. При цьому кожен наступний стан або безпосередньо визначений попереднiм, або визначаеться структурою об'екта. Розвиток же е не просто саморозкриттям об'екта, актуалiзацiею його потенщалу, а така змiна сташв, в основi яких лежить неможливють збереження iснуючих форм функцiонування. Тут об'ект як би виявляеться змушеним вийти на шший рiвень функцюнування, колись недоступний i неможливий для нього, а умовою такого виходу е змша оргашзаци об'екта. Досить ютотно, що в точках переходу вгд одного стану до шшого, об'ект розвитку звичайно виявляеться перед необхiднiстю вибору з рiзних альтернативних варiантiв змiни конкретних форм його оргашзаци. Все це визначае не тшьки множиншсть шляхiв i напрямшв розвитку, але й ту важливу обставину, що об'ект розвитку самостшно визначае траекторiю свого руху.
Для великих систем характерна обширшсть дiапазону факторiв, що породжують протирiччя мгж функцiонуванням i розвитком. Тому коректна постановка завдань оптимiзацiï функцюнування або розвитку припускае насамперед з'ясування оргашзацшних умов, що забезпечують функцюнальну додатковiсть цих аспектiв динамiки. На рiвнi цiльових факторiв досягнення зазначеног' додатковостi вимагае висування на переднш план перспективних цiлей розвитку системи й узгодження з ними поточних завдань. Цш розвитку створюють подставу для оцшки вiдповiдностi рiзних альтернатив функцiонування довгостроковим потребам системи. Це дозволяе вибирати такi варiанти функцiонування, як1,
забезпечуючи ефективну реалiзацiю поточних цiлей, у той же час вносять вклад у досягнення цшей розвитку або, щонайменше, не суперечать г'м. Зв'язок функцюнування й розвитку, мае дiалектичний характер, що й вгдображае можливють i закономiрнiсть настання й виршення криз. Функцiонування стримуе розвиток й у той же час створюе основу для його здшснення. Розвиток руйнуе багато процеав функцiонувaння, але при цьому створюе умови для його бшьш стшкого здшснення. Таким чином, виникае циктчна тенденция розвитку, що вщображае перiодичне настання криз. Кризи не обов'язково е руйшвними, вони можуть протiкaти з певним ступенем гостроти. ïхне настання викликаеться як суб'ективними, так й об'ективними причинами, самою природою соцiaльно-економiчноï системи.
Занадто стiйкa система до розвитку нездатна, тому що вона придушуе будь-яш вiдхилення вГд свого гшерстшкого стану. Для переходу в яшсно новий стан система повинна в якийсь момент виявитися нестiйкою. Однак нестшшсть виключае запам'ятовування, зaкрiплення в системi характеристик, корисних для взаемоди iз зовнiшнiм середовищем. Оптимaльнi сшввщношення мгж стiйкiстю й нестiйкiстю системи й будуть характеризувати процес розвитку.
Розглядаючи неминучу протидш функцiонувaння й розвитку, необхгдно вгдзначити, що абсолютна перевага гомеостатичних структур приводить до вповшьнення розвитку системи. З шшого боку, абсолютна перевага суперечливих структур приводить не до розвитку, а до руйнування, розпаду системи, оск1льки, якщо вс елементи системи перебувають у вгдносинах протирГччя, то не залишаеться основи для формування новог' якостГ. Саме тому, для усшшного розвитку й появи ново1' якостГ необхГдно як руйнування одних елеменпв, так i збереження функцюнування шших елементГв старо1' системи. 1стотним джерелом протирГч мгж стабшьшстю й розвитком е випадковГ процеси у великих системах, яш виявляються шкгдливими в тому або шшому ступенГ з погляду поточного функцюнування. Однак, у цьому випадку вони можуть привести до шдвищення адаптацшного потенцГалу, а отже, до зростання оргашзацшно1' стабГльностГ.
МожливостГ виникнення кризи й пгдвищення ймовГрностГ ïï настання в перехгдш перГоди розвитку пгдприемства й у перГоди мгж цими етапами, обумовили появу поняття антикризового розвитку, який Е.М. Коротков визначае як керований процес запобГгання або подолання кризи, що вгдповГдае цГлям органГзацй' й вГдповгдае об'ективних тенденцш ïï розвитку [25, с.126]. З поняттям антикризового розвитку тюно пов'язане поняття стГйкого розвитку, який можна
В1сник економ1ки транспорту i промисловост! № 29, 2010
визначити як несуперечливий, збалансований гармонiчний розвиток, тобто розвиток, що враховуе економiчнi принципи й обмеження, при якому потреби в зростанш задовольняються без ризику для майбутньо! дiяльностi пiдприeмства. Критерieм розвитку повинш виступати показники дiяльностi пвдприемства, значения яких у майбутньому повиннi бути не прше чим у сьогоденш. Стiйкий розвиток - це спрямований рух з урахуванням обмежень, що накладають зовтштм середовищем i потенцiалом пвдприемства. Цi обмеження визначають збалансованiсть, погоджешсть розвитку щдприемства разом зi змшами самого середовища.
Питания стабiльностi розвитку розглядалися й А. Хiршманом [28, с.152], який запропонував використати для систем, що розвиваються, концепцiю незбалансованого росту. На його думку процеси розвитку приводять до порушення економiчноl рiвноваги всього щдприемства або окремих його тдсистем. Однак це порушення грае й позитивну роль, осшльки воно стимулюе проведения заходiв, спрямованих на виправления виникло! не рiвноваги системи. Необхiднiсть забезпечения на пiдприемствi стабiльного економiчного зростания й удосконалення оргашзацшно1 структури, в остаточному пвдсумку
приводить до необоротних змiн, спрямованих на розвиток щдприемства. Розвиток оргашзацп, навiть при к1льк1сному ростi не змiнюе загальних характеристик й! цшсносп, якщо, звичайно, не вiдбуваеться li руйнуваиня [25, с. 105].
Процес управлшня стiйким розвитком пвдприемства А.Г. Грязнова [29] зв'язуе з антикризовим управлшням. На li думку, це така система управлiння п1дприемством, що мае комплексний, системний характер i спрямована на запобiгания або усунення несприятливих для п1дприемства явищ, за допомогою використання всього потенцiалу сучасного менеджменту, розробки й реалiзацil на пiдприемствi спецiальноl програми, яка мае стратепчний характер, що дозволяе усунути тимчасовi ускладнення. У процесi стшкого розвитку дiяльнiсть п1дприемства повинна бути спрямована на ршення таких основних завдань його функцiонувания як продовження iснуваиия, одержання прибутку й щдтримка зростания. У той же час метою для щдприемства може виступити бажаиня бiльш кардинально1 змiни свого стану, що може призвести до незбалансованого, ризикованого розвитку. Взаемозв'язок мiж цими двома процесами показана на рис. 1.
Рисунок 1 - Взаемозв'язокризикованого й стабшьного розвитку
В1сник економпки транспорту i промисловост1 № 29, 2010
Висновки. Таким чином, для тдвищения життездатностi системи й прискорения Г! розвитку необхiдно допускати, а в певних границях навiть навмисно створювати джерела випадкових впливiв. Однак характер i граиицi !хньо! дií повиннi мати функцiональну спрямовашсть, необхiдно допускати так1 випадки, яш розширюють потенцiал прогресивного розвитку, а не сприяють руйнуванню оргаиiзацiйних структур.
Необхвдшсть вибору м1ж ризиковаиим i стiйким розвитком обумовлюе можливiсть застосуваиия пвдприемством рiзних варiаитiв базових економiчних стратегiй, що призводять до рiзних кiлькiсних або структурних змiн, а в остаточному тдсумку й до появи нових яшсних станiв. Таю стратеги можуть бути спрямоваш на рют, полiпшения конкурентних позицiй, щцвищення ефективностi, завоювания нових сегментiв ринку, удосконалювания процесiв ацаптацi! до оббурюваиь навколишнього середовища. При цьому стшкий розвиток, на нашу думку, можиа визначити як збалаисоваиi кiлькiснi, структурш i якiснi змiни, що вщповщають цiлям органiзацi! й ураховують обмежения, що накладають зовнiшнiм середовищем i потенцiалом пвдприемства. Перехiд Украши на ринкову модель економши виявив неефектившсть дiяльностi бiльшостi промислових пвдприемств та обумовив необхщшсть проведения для них значних структурних перетворень. Подолания потенцшно! невизначеностi зовнiшнього середовища й реалiзацiя поставлених цiлей можливi за рахунок розробки й реалiзацi! ефективного мехашзму стiйкого розвитку, що припускае полшшення показнишв дiяльностi при значному обмеженш ризику. Стiйкий розвиток визначаеться у виглядi функцiонально! залежиостi вiд таких змшних, як стiйкiсть функцiонуваиия тдприемства в рiзних циклах, спроможиiсть до здшснения необхвдних змiн у процес розвитку, потенцiал щдприемства та умови зовшшнього середовища.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1985. - 328 с.
2. Словарь русского языка: в 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус. Яз.; Под ред. А.П. Евгеньевой. -2-е изд., испр. и доп. - М.: Русский язык, 19811984, Т.3. - 752 с.
3.. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов . - М.: Сов. энциклопедия, 1983. - 840с.
4. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий. - М.: Экономика, 1987.128 с.
5. Рапопорт В.С. Развитие организационных форм управления научно-
техническим прогрессом в промышленности. - М.: Экономика, 1979. - 232с.
6. Кучин Б.Л., Якушева Е.В. Управление развитием экономических систем: технический прогресс, устойчивость. - М.: Экономика, 1990. -157 с.
7. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. - 3-е изд. М.: Гардарики, 2000. - 528с.
8. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука. - М.: Наука, 1989. - 264 с.
9. Белянова А.М. О темпах экономического развития СССР (по материалам дискуссий 20-х годов). М.: Экономика, 1974. - 174 с.
10. Финансовые механизмы стратегического управления развитием предприятия. /Ю.А. Путятин, А.И. Пушкарь, А.Н. Тридед. - Харьков: Основа, 1999. - 488 с.
11. Беляев А.А., Коротков Э.М. Системология организации: Учебник / Под ред. д-ра экон. наук, проф. Э.М.Короткова. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 182 с.
12. Новик И. Стратегическое управление развитием предприятия. Развитие и системы. // Сб. трудов ВНИИСИ "Системные аспекты концепции развития". - М.: ВНИИСИ, 1985. - С.14-22.
13. Миклин А.М., Подольский В. А. Категория развития в марксистской диалектике. М.: Мысль, 1980. - 168 с.
14. Смирнов Э.А. Основы теории организации. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 375с.
15. Алексеев Н.С. Проектирование организаций "эпохи без законо-мерностей" // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №4. - С. 24 - 42
16. Алексеев Н. С. Теория управления "эпохи без закономерностей" // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №3. - С. 12 - 18
17. Пригожин И. От существующего к возникающему. - М.: Наука, 1985. - 228 с.
18. Интенсификация науки и производства: проблемы методологии. / Под. ред. акад. А. Д. Урсула. - Кишинев: Штиинца, 1987. -252 с.
19. Советская экономика: новое качество роста: Учеб. пособие. Для системы полит. учебы / Под. ред. Л.И. Абалкина. - М.: Политиздат, 1988. -350с.
20. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. Учебник для ВУЗов. - М.: Русская деловая литература, 1998. - 768с.
21. Красовський Ю.Д. Организационное поведение: Учеб. Пособие для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 511 с.
22. Михайлов Я.В. Эффективный менеджмент: Учебно-практическое пособие для управленческого персонала и лиц, изучающих
Ксник економши транспорту 1 промисловост № 29, 2010
менеджмент. - М.: ГЕЛАН, 2001. - 372 с.
23. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Луганск: ВНУ, 2000. - 315 с.
24. Самочкин В.Н. Гибкое развитие предприятия. Анализ и планирование. - М.: Дело, 1999. - 336 с.
25. Антикризисное управление: Учебник / Под ред. Э.М. Короткова. - М.: ИНФРА-М, 2000. -432 с.
26. Винограй Э.Г. Общая теория организации и системно-организационный подход.
- Томск: Изд-во Том. Ун-та, 1989. - 336 с.
27. Спицнадель В.Н. Основы системного анализа: Учеб. пособие. - СПб: Изд. дом "Бизнесс-пресса", 2000. - 326 с.
28. Хиршман А. Теории развития: кейнсианские модели становления рыночной экономики. // Вопросы экономики. - 2000. - №6. -С.137 - 156
29. Антикризисный менеджмент /Под. ред. проф. Грязновой А.Г. - М.: Ассоциация авторов и издателей "ТАНДЕМ". Издательство ЭКМОС, 1999. - 368 с.
Аннотация. По мере увеличения динамичности и сложности рыночной среды особенную актуальность для предприятия приобретают вопрос обеспечения его развития. Статья посвящена анализу существующих подходов относительно управления развитием экономических систем.
Ключевые слова: развитие, экономический рост, количественные и качественные изменения, экономическая система, структуризации развития.
Summary. After the measure of increase of dynamic and complication of market environment the special actuality for an enterprise acquire the question of providing of his development. The article is devoted the analysis of existent approaches in relation to a management development of the economic systems
Keywords: development, economic rost, quantitative and high-quality changes, economic system, strukturizacii of development.
Рецензент к.е.н., професор УкрДАЗТ Верлока В. С. Експерт редакцшног колегп к.е.н., доцент УкрДАЗТ Полякова О.М.
УДК 658.5:656.2.001.76
СИСТЕМА ПОКАЗНИК1В ОЦ1НКИ ОРГАН1ЗАЦ1ЙНО-ТЕХН1ЧНОГО Р1ВНЯ ШДПРИеМСТВ ЗАЛ1ЗНИЧНОГО
ТРАНСПОРТУ
Ситкова О.М., асистент (УкрДАЗТ)
В cmammi розглянуто iснуючi методики з оцтки технiчного та оргатзацшного рiвня тдприемств зал1зничного транспорту. На оcновi виявлених переваг та недолтв запропоновано бшьш ефективну методику визначення органiзацiйно-mехнiчного рiвня зал1зничних тдприемств
Ключовi слова: тновацшний розвиток, оргатзацшно-техтчний рiвень, економiчна оцшка, тновацшна дгяльтсть
Постановка проблеми та и зв'язки з науковими чи практичними завданнями.
Залiзничний транспорт е одтею з найважливших галузей економiки Укра!ни, але вт залишаеться не достатньо адаптованим до функцюнування в умовах ринкових вщносин, коли на ринку
транспортних послуг посилюеться конкурентна боротьба мiж рiзними видами транспорту. Це обумовлюе необхвдтстъ забезпечення високо! конкурентоспроможносп залiзниць, яку можливо досягти тшьки за допомогою шновацшних заходiв. Враховуючи накопичений зарубiжний досвщ
© Ситкова О.М. Вкник скономпки транспорту i промисловосп № 29, 2010
