CC BY
12
УДК 821.16-3.09
I. В. Кропивко
Л1ТЕРАТУРНА РЕПРЕЗЕНТАЦ1Я СОЦЮКУЛЬТУРНО1 СИТУАЦП ФРОНТИРУ 1990-Х РОК1В У РОМАНАХ А. ДН1СТРОВОГО «ПАЦИКИ»
ТА А. СТАСЮКА «ДЕВ'ЯТКА»
У статт1 розглянуто питания художнього в1дображення сощокультурног ситуацп 1990-х рок1в в Украгш й Польщ1 як цившзацтного фронтиру. 1сторична реальтсть у романах А. Дтстрового «Пацики» та А. Стасюка «Дев 'ятка» позищонуеться як гетеротопна, простгр - транзитний, а домтантний час -суб 'ективний, поза1сторичний.
Ключовi слова: фронтир, не-м1сце, гетерототя, м1жчасся, А. Дтстровий, А. Стасюк.
Сощокультурна ситуащя в Польщi й Укра!ни кшця 1990-х роюв, що е переходом вщ сощалютично! до постсощалютично! формацп, може бути означена як фронтир, оскшьки суспшьство перебувало в особливiй ситуаци цившзащйно! «порожнечЬ». Перiод перебудови 1980-х роюв засвiдчив не просто стагнацiю радянського режиму, а стадш його розпаду, яка сильшше вiдчутна була в Польщi - кра!ш, де «залiзна завюа» комунiстичного режиму нiколи не була щшьною. Демократичнi вiяння Заходу в обох кра!нах проявлялись переважно в появi предметiв побуту, що сприймались як знаки шшо!, захщно! культури - одяг, жуйки, напо!, бургери, музика та iншi атрибути масового споживацького суспшьства. Разом iз зруйнованими соцiалiстичними економiчною та владною системами, що вповнi виявили власну неспроможнiсть, апокалiптичну ситуацiю для переачних мешканцiв кра!н визначали рiзке зубожшня, соцiальне розшарування (замiсть декларовано! ушфшацп соцiалiстичного суспiльства), кримiналiзацiя. Соцiалiстична мораль радянсько! людини, що iдеологiчно насаджувалась громадянам i була декларована як ате!стична, змiнилась дiйсно ате!змом, тобто вщмовою громадян вiд дотримання загальнолюдських норм поведiнки. Як наслiдок, на поверхш опинились маргiнальнi прояви культури, таю як алкоголiзм, наркоманiя, сили набували промафюзш й мафiознi структури. Стан цившзащйно! «порожнечЬ» передбачае вщсутнють домшантно! суспшьно! норми та хаотичне ствюнування рiзних норм. Суспiльства Укра!ни й Польщi репрезентують повний набiр рiзних аксiологiчних систем, котрi змшюються згiдно з ситуацiями, до яких потрапляють люди.
Про культурно-юторичну ситуацiю 1990-х роюв в Укршш та Польщi висловлювалися чимало дослiдникiв, зокрема лiтературознавцiв i лiтераторiв, серед яких I. Бондар-Терещенко, С. Грабовський, Я. Грицак, Т. Гундорова, В. Габор, А. Днютровий, Я. Кеневич, Й. Робаковський, О. Соловей, П. Чаплшський, А. Шпочшський та iншi. Однак специфiка !! репрезентацп в постмодернiстськiй прозi як культурного фронтиру, тим бшьше в компаративному аспект^ що е метою дослщження в статтi, ще не ставала предметом розгляду науковщв.
Ситуащя юторико-культурного фронтиру зображена в романах А. Дшстрового «Пацики» та А. Стасюка «Дев'ятка». Час подiй в обох творах - кшець 1990-х роюв, але вiн вiдповiдае рiзним стадiям / аспектам переходу вщ радянського дискурсу до пострадянського.
Оскшьки в Укрш'ш процеси позбавлення вщ iмперського впливу вiдбувалися значно повшьшше, то в романi «Пацики» репрезентовано початковий етап кримшалiзацii суспiльства, коли маргшальш елементи заповнюють його i впливають на мислення ранiше «мейнс^мних» категорiй населення. У поле дп роману потрапляють учнi профтехучилища, !'хш друзi, батьки та численне коло людей, що виявляються дотичними 1'хньому життевому простору.
Персонаж-наратор Толя, що фшсуе в свош свiдомостi поди, активним учасником яких вш е, належить до пациюв - хлопщв, якi наслiдують кримiнальнi моделi поведшки й верховодять у своему навчальному заклада Iерархiя «вчитель - учень» дотримуеться ними частково. Формально пацики визнають свою залежнiсть вiд системи навчання, бо повинш отримати середню освiту, однак реально цi стосунки деформоваш з обох бокiв. Пацики вщчувають внутрiшне право iгнорувати встановлеш порядки. Вони не завжди ходять на заняття, часто бувають у нетверезому сташ чи станi наркотичного сп'яншня, значну частину навчального часу присвячують «тусуванню» в сусiдньому дворi («граемо в карти, тртаемо язиками, куримо, п'емо пиво або просто сидимо на лавцг» [1, с. 12]), палять за примщеннями майстерш, дозволяють собi «пожартувати» над учителями, з якими не знаходять спшьно!' мови (занесли «запорожця» заступника директора на сходи адмшютративного корпусу), користуються рiзними засобами досягнення впливу на шших (пригощають алкоголем тощо), завдяки чому отримують привше!', а саме вщповвд на екзамен, якi треба лише переписати i здати роботу, або ключ до пiдвалу чи тиру, де пщ час занять вживають наркотичш засоби, займаються сексом тощо. З шшого боку, поведшка вчителiв так само далека вщ iдеалу. Деякi з них не залишають шансу учням стати нормальними членами суспшьства, називаючи 1'х покидьками, розумово вщсталими, злочинцями, людьми без майбутнього.
Серед пациюв зустрiчаються хлопцi, рiзнi за соцiальним походженням, наприклад, т^ хто мае родичiв у кримшальному свiтi (Риня), перспективнi спортсмени (Бодьо Машталер), дiти представникiв техшчно!' штел^енцп (Толя). В училищi е учш, якi навчаються на вiдмiнно, але пациками вони стати не можуть, бо належать до категори «в1н же плуг, ним пахають» [1, с. 10]. Поведшка пациюв шша. Вони за правом сильного користуються «суспшьними благами», зокрема, забирають в щальш чужi порцii, вiдбирають грош^ змушують iнших ходити замiсть них у магазин тощо. Споаб виршення спiрних питань мiж собою - бшки. Багато в чому 1хня поведiнка визначаеться пiдлiтковим вiком, у тому чист завоювання авторитету за рахунок шших, схильшсть до агресп, пiдвищений сексуальний потяг. Водночас важливим аспектом зображення стае акцентування кримiналiзованостi 1хнього свiту. Показовим е момент, коли Ляня, дiвчина Толi, розповщае йому про свое захоплення графт. Iронiчно налаштований, Толя утвердився в значущосп цiеi дiяльностi лише тод^ коли дiзнався, що це кримшал.
Рiзнi соцiальнi прошарки, що в радянському суспшьсга становили окремi св^и, тепер спiвiснують, i межа мiж ними не е непроникною. Зокрема, втим Толi двiчi був у тюрмц матiр хлопця намагаеться виховувати сина в традицiйнiй моралi, проте сама переймае вщ сво'1'х чоловтв деякi вислови та погоджуеться з '1'хшми дiями; вiтчим любить 11, намагаеться бути ввiчливим, чому заважае його алкоголiзм. Дiвчина Таня, з якою пацики регулярно займалися сексом у тдвал^ виходить замiж i змiнюе спосiб життя. Толя виявляе штелектуальш здiбностi, здатнiсть осмислювати ситуащю. Тобто межа мiж рiзними прошарками стала прозорою й проникною в обидва боки. Перебування в тш чи iншiй соцiальнiй групi залежить вщ iндивiдуального вибору, чiтка рашше опозицiя «або-або» знiвельована.
А. Стасюк у романi «Дев'ятка» теж пропонуе досить широку сощальну панораму. Вщ запропоновано'1 А. Днiстровим вона вiдрiзняеться тим, що хоч кожен прошарок i зазнав змiн, проте життеве поле кожного з '1хшх представникiв слабко взаемодiе з шшим. Ситуативнi доторки один до одного формують новi соцiальнi зв'язки, що не передбачають яко'сь близькостi.
Персонаж-наратор Павел перебувае в постшному руа, вирiшуючи одразу двi проблеми: позичити грош^ якi мае повернути протягом трьох дшв, i уникнути тих, хто повинен 1'х забрати. Такий прийом дозволяе автору зводити Павела з рiзними людьми, але насправдi 1'хне коло, хоч i сощально репрезентативне, е досить обмеженим. До нього входять Зося - продавчиня в магазиш Павела, Яцек - колишнш приятель, iз яким Павел не мав i ранiше близьких стосунюв та не бачився вже близько десяти роюв, сусiдка Яцека Беата, колишнш знайомий Павела Болек, що став важливою ланкою в кримшальнш структур^ його коханка Сил (Люция) i партнерка по наркобiзнесу росiянка Iрiна, Пакер - товариш Болека з дитинства, мщанка похилого вшу - сусщка Павела, ксьондз, вокзальний безхатченко, блондин у фюлетовому одязi - представник рекету, декшька злодпв нижчого рангу, бармен, що постраждав вiд мафп, геро'нщиця та узагальнеш образи зi снiв i марень Павела та спогадiв Болека й Пакера.
Кримшальш елементи становлять досить розгалужену структуру -з авторитетами, середньою й нижньою ланками виконавщв. Якщо персонаж А. Днютрового лише знайомилися з «принадами» вiльного суспiльства, то персонаж А. Стасюка вповнi ними користуються, i не тiльки для власного вжитку, а й роблять на них бiзнес, зокрема наркоторговельний. «Серйозш справи», що засвiдчують доросшшання i здатнiсть забезпечувати власнi потреби, для пациюв i '1хшх старших товаришiв означають звичайне розбiйне пограбування або крадiжку. Кримiнальною дiяльнiстю випадковим людям у бiзнесi мафiозi А. Стасюка не дозволяють займатися. Однак мафiя виконуе функцп банкiв, даючи кредити для легально'! комерцшно'! дiяльностi, чим i скористався Павел. Кожен iз персонажiв-нараторiв твору (Павел, Болек, Сил, Пакер, Зося) репрезентуе свш життевий простiр, що вибудовуеться як ланцюг емоцшних реакцiй на випадковi ситуацп. Для них юнують двi реальностi - тодi й тепер: життя за часiв тзнього соцiалiзму й пiсля сощально'! катастрофи.
Персонаж обох романiв перебувають у просторi мiжчасся. 1сторичний час зупинився разом iз зруйнованою системою i крахом життевих принципiв, вироблених у попереднш стабiльний перiод. Персонаж опинилися серед уламюв колишнього життя й колишшх норм. 1снуе лише внутршнш вiдлiк часу для кожного з них. Поди в ромаш «Пацики» розгортаються лiнiйно, протягом року, однак поди не становлять певного розвитку, еволюцп пациюв як явища. Не випадково Толя як персонаж, що висловлюе власний погляд на романш поди, зазначае, що тком часу пациюв була середина 80-х роюв, коли в мюцевих вiйнах з кожного боку брали участь по 200 чоловш. У вшнах 'хнього часу («Зараз не т1 тшли втни: млявг, нуднг, про них забуваеш наступного ж дня» [1, с. 113]) - по 40. Сюжетне коло замикаеться, показано основш етапи буття пациком - ейфорiя вщ вщчуття власноi сили й сили групи та вимога подальшоi iдентифiкацii (або продовження кримiнальноi дiяльностi через органiзацiю банд, або одруження, або втеча вщ цiеi реальносп за межi кряХни). Однак вибiр окремого персонажа не впливае на наявшсть пацикiв як явища мiжчасся, коли всi закони й правила е вщносними. Кримiнальний свiт обмежений дiями мiлiцii. Сама мiлiцiя використовуе прийоми кримшального свiту. Влада втратила силу, про що свщчать актившсть пацикiв i дiяльнiсть банд. Водночас ще д^ть органи КДБ
(военрук старий майор Григорш Лаврентiйович застерГгае пацикiв вiд фривольних niceHbOK з «бандерiвським» духом: «- Ви ше мало шо потмаете, - eiönoeiöae старий. -Так шо не нада, про прапор... в другом месте, в другом месте. Стучат кругом! Ви просто не знаете» [1, с. 90]). 1х остерГгаються носГ! щеологи, альтернативно! владнш (для порiвняння - пацики не мають власно! щеологи, лише спосГб життя): «Гебельс (один i3 колись найактившших пацикiв - 1.К.) стоть серед сорока-i п'ятдесятилттх вусатих дядьшву мазепинках з металевими блискучими тризубами, на декому з них вишитi сорочки» [1, с. 21], !хня дiяльнicть «цившзована», не виходить за межГ дозволено! поведшки: поширення друковано! шформацп, зiбрання пщ прапорами.
Мiжчаccя в романi «Дев'ятка» презентуе певний icторичний момент життя ПольщГ, поданий у суб'ективному ракурса ПодГ! сюжетно обмeжeнi трьома днями понeвiрянь колами внутрiшнього «пекла» Павела. Роман фрагментований, що зумовлено його концепщею - рeпрeзeнтацiя не подш, а вiдчуттiв пeрcонажiв, що беруть у них участь. Роман шби залишаеться без початку й фшалу. Першою сценою е вiдтворeння стану Павела, який знаходиться у власному помешканш, тсля «cпiлкування» з рекетирами. Про поди не сказано шчого, лише наголошено на cтанi фрустрацп персонажа, який майже не усвщомлено блукае квартирою, i лише дeталi дають змогу спостережливому читачу висловити припущення про те, що сталося: «pchnql do szafy kupg szmat i zrobil sobie miejsce na spacer: dziesigc kroków w jednq i w drugq, od drzwi kuchni po balkonowe okno»1 [4, c. 9]. Про це читачу стае вщомо лише всередиш роману Гз розповвд сусщки. Кшець роману не завершуе фабули. Уах персонажГв еднае дощ: Павел i Яцек, тГкаючи вГд рекетирГв, мокнуть на даху; Зосю з котом на мокрш дорозГ збивае машина Болека, який у гарному настро! й нетверезому сташ повертався з побачення з 1ршою; ксьондз пщбирае ледь живого кота.
СитуацГя мГжчасся наголошуеться вщчуттями персонажГв. Вони зацикленГ на власному юнуванш, !хне буття не визначаеться усвщомленням лГнГйностГ часу. ЛГншшсть Гсторичного часу, згГдно з вщчуттями Павела, подолана в момент падшня берлшсько! стГни: «Berlin przepadl Przepadla cala przeszlosc i jej miejsce zajgla bezsensowna terazniejszosc»2 [4, c. 344-345]. Зв'язок мГж минулим i майбутшм розГрваний, як i !хня свГдомГсть. НГхто не зазирае в майбутне. Думки про майбутне виникали в персонажГв лише тодГ, коли сталася суспшьна катастрофа. Про це свщчить прагнення Павела змшити власне життя на краще й зайнятися бГзнесом. На момент оповвд думки Павела зосередженГ на власному юнуванш тут-Г-тепер. ВГдомостГ про минуле з'являються переважно в його сновидшнях. Зосю бентежить тГльки !! самотнють, про що вона спГлкуеться зГ сво!м котом. СамотнГсть зумовлюе Грреальнють вГдчуття Зосею власного Гснування. Щоб воно отримало контури реальностГ, вона повинна сформулювати його як наратив: «Kot dawno juz zasnql, a ona dalej odbywala swojq podróz i dopiero teraz, gdy mogla jq opowiedziec, wydawala sig jej realna»3 [4, c. 248]. Болек задоволений власним життям, бо досяг рГвня комфорту, розрекламованого масмедГа, про що свщчать дизайн i речове наповнення його
1 Запхнув до шафи-купе ганч1р'я 1 зв1льнив соб1 м1сце для проходу: десять крошв в один 1 в шший, в1д дверей кухш до балконного в1кна.
2 Берлш зник. З ним зникло цше минуле, 1 його м1сце посшо позбавлене смислу сьогодення.
3 Ют давно вже заснув, а вона все ще вщбувала свою подорож, 1 т1льки тепер, коли могла и розказати, видавалась !й реальна.
квартири, а також постiйнi думки про 1'жу1. «Професiйне» зростання вбачае в тому, щоб посiсти мiсце шефа - Пана Макса, коли той вщповщно набуде ще бшьшого «авторитету» в мафюзнш структурi або вщшде вiд справ. Сдиний, хто висловлюе думки про майбутне - блондин у фюлетовому, але вони акцентують не погляд у майбутне, а засвщчують хиткють едино'! системи, що здавалася б бшьш-менш усталеною в цьому змшному свт, - мафп. Адже вiн не погоджуеться з концепщею Пана Макса, що передбачае дотримання тюремних правил у веденш бiзнесу, i хоче '1х змшити, зважаючи на появу нових можливих напрямкiв збагачення.
Життевi цiлi персонаж1в обох романiв чiтко не визначеш, не сформульованi, залежать вiд ситуацп. Дп персонажiв не претендують на повторення чи вщтворення, як в усталених суспшьствах, що функцiонують на традищях i нормативному врегулюваннi стосунюв. Вони фрагментарнi, ситуативнi, несистемнi, належать виключно тепершньому моменту життя персонажiв. Як i в «Дев'ятцi», вс персонаж «Пацикiв» стурбованi питанням, як прожити. Зв'язки «причина - наслщок» Толя помiчае лише тодi, коли хтось йому вкаже на них, i в таких випадках вш вщповщае, що таке питання йому не спадало на думку або що не замислювався над цим. Брати Машталiри в пошуках достойного юнування обирають службу в шоземному легiонi (що так само не гарантуе забезпеченого майбутнього, бо доведеться «воювати в Африцг чи ще в як1сь забутгй Богом жот» [1, с. 215]). Риня в бажанш здобути грошi погоджуеться на непевний «союз» iз Королем \, змушений тшати вщ арешту, ви'жджае до Естонп. Коновал, який став безнадшним наркоманом, дякуе Богу за кожен прожитий день i не хоче нiчого мiняти в своему житп. Толя залишаеться на роздорiжжi, на самотi, без друзiв, без цшей i орiентирiв. Отже, вщсутшсть у персонажв мети, iснування в позаюторичному теперiшньому часi приводить до того, що сюжети аналiзованих текспв не мають принципового завершення. Кiнцевi лише окремi подп. Сама ситуащя не мае нi початку, ш кiнця, поки тривае мiжчасся, тому в не!' можна заходити й виходити, але не починати й завершувати ютор^. Вона тривае, а не розвиваеться.
Вщображена в романах фронтирна ситуащя ствюнування рiзних аксiологiчних систем, що традицшно належали, так би мовити, «денному» й «шчному» свiтам -офщшному й маргiнальному (кримiнал, наркотики, проститущя), дозволяе розглянути 11 в категорiях «не-мiсця» М. Ауге [3] i гетеротопii М. Фуко [2]. Гетеропшсть фронтирного суспiльного простору романiв визначаеться вщсутшстю поведiнкових стереотипiв, усталених закошв i норм, доланням меж традицшно' поведшки. Усе суспiльство перетворене на гетерототю - мiсця вiдчуження, серед яких М. Фуко називае тюрми, хоспiси та iншi, котрi вимагають адаптацп до змiнних умов, що змушуе долати культурш бар'ери, та яю зазвичай залишаються поза увагою. Кримiналiзацiя суспiльства якраз i вщповщае таким ознакам. Рисою не-мюць е не певний тип простору, а тип стосунюв, що витворюються мiж людьми, яю в них перебувають; то iнституалiзованi стосунки в просторi зустрiчей чужих одне одному людей у мюцях тимчасового перебування, що визначаються ситуативною метою (торпвля, транспорт, вщпочинок) [3, с. 64].
А. Стасюк витворюе складну систему репрезентацп такого св^у, що може бути названий гетерототею й водночас позначений ознаками не-мюць. Почнемо з того, що персонаж «Дев'ятки» майже постшно перебувають у транзитних мiсцях, або Ххш помешкання перетворюються на такий «транзитний» простiр. Ознак транзитностi набувае й квартира Павела, бо в нш персонаж не почуваеться в безпещ й уа його думки
1 До реч1, його коханка Сил - красива молода д1вчина невисокого штелекту - називае його ласкаво Балеронком. Балерон - р1зновид шинки з великого шматка м'яса.
зосереджеш переважно на тому, що споглядае у bíkhí, зокрема людей, яю йдуть на роботу. Стан фрустрацп зумовлюе 3MÍHy його ставлення до власних речей, на якi дивиться вщстороненим, нiби чужим поглядом. Налагоджений побут перетворився на безлад, що вказуе на небезпеку. Згодом Павел не повертаеться бшьше додому. Власне помешкання перетворюеться на не-мюце.
Тимчасовими е й iншi мiсця, куди вш потрапляе, - горище, дах будинку, квартира Яцека, що викликае враження порожнеч^ бо не мютить ознак життя, тдземний перехiд 3Í значним скупченням перехожих, серед яких Павел почувае себе бiльш-менш убезпечено, магазин. Павел постшно перебувае в стосунках з рiзними людьми, що ш до чого нiкого не зобов'язують i залишають ix чужими один одному, щ стосунки - формальш й поверxовi. Павел вщчувае транзитнiсть власного життя, тому й знаходиться в рус навiть у снах. Ознака транзитносп з його вщчуття реальностi переноситься на дшсшсть. Його iснyвання також набувае ознак гетеротопносп, оскiльки вiн змушений ховатися вщ кримшально'1' («шчно'1») частини, котра стала майже легальною в Польщi кшця 1990-х рокiв.
Транзитною й водночас гетеротопною е реальнiсть персонажiв «Пациюв». Вони так само постшно в рус - зyстрiчi в ресторанах i забiгайлiвкаx, сексyальнi сцени в тирi й пiдвалi, розбшш напади на вyлицi, сутички в парках, походи в кшотеатри. 1хш помешкання також набувають ознак транзитносп, бо пацики з'являються туди, щоб переночувати, 1'хш стосунки з батьками не конфлштш (за виключенням несприйняття алкоголiзмy батькiв-чоловiкiв), однак немае й порозумшня, тому найчастiше е формальними. Стосунки мiж самими пациками згодом теж виявляються формальними, хлопщ дотичш один до одного спiльними вподобаннями, що засвщчуе фiнальна ситyацiя, коли Толя залишаеться фактично сам. Весь св^ пацикiв - це гетерототя, що стала всеохопною.
Отже, св^ 1990-х рокiв Украши й Польщi в аналiзованиx текстах репрезентований як фронтир, як мюце змiшаниx норм i поверхових стосyнкiв. 1сторичний час трансформований у проспр мiжчасся, що складаеться з уламюв колишнix норм «темного» й «свгтлого» бокiв життя. Для персонаж1в важить внyтрiшнiй вщлш часу й власнi («Дев'ятка») чи грyповi («Пацики») цiнностi, а не загально суспшьш. Роман «Пацики» вщображае початковий етап кримiналiзацii сyспiльства, межа мiж сyспiльними прошарками проникна в обидва боки. Суспшьство «Дев'ятки» вже цшком кримiналiзоване, персонажi слабко взаемод^ть мiж собою, стосунки мiж ними поверхов^ несистемнi. Домiнантний суб'ективний час персонажiв-нараторiв визначае сюжетний розвиток роману та його фрагментарну структуру. Суспшьство в обох романах постае як мюце вщчуження. Персонаж не мають мети юнування, живуть у позаюторичному теперiшньомy часi та в транзитному просторi мiсць тимчасового перебування, через що сюжети принципово не можуть мати завершення. У подальшому варто детальшше розглянути в ширшому компаративному оглядi взаемозв'язок мiж типом св^овщчування людини 1990-х рокiв, вiдображеним у художшх текстах, та фрагментарною структурою цих текспв.
Список використано1 лггератури
1. Бондар-Терещенко I. Nеолiт (Про двотисячш як нyльовi) // Бондар-Терещенко I. Nеолiт : Лiтератyрно-критичнi статп / I. Бондар-Терещенко. - Луцьк : Твердиня, 2008. -С. 12-14 ; Bondar-Tereshchenko I. Neolit (Pro dvotysiachni yak nulovi) // Bondar-Tereshchenko I. Neolit : Literaturno-krytychni statti / I. Bondar-Tereshchenko. - Lutsk : Tverdynia, 2008. - S. 12-14.
2. Грабовський С. Укра'на - не Африка? «Бш негри» у пошуках самих себе / С. Грабовський. - Ижин : Видавець ПП Лисенко М. М., 2012. - 217 с. ; Hrabovskyi S. Ukraina - ne Afryka? «Bili nehry» u poshukakh samykh sebe / S. Hrabovskyi. - Nizhyn : Vydavets PP Lysenko M. M., 2012. - 217 s.
3. Грицак Я. Життя, Смерть та iншi неприeмностi // Грицак Я. Життя, смерть та iншi неприeмностi : статтi та есе!' / Я. Грицак. - Кшв : Гранi-Т, 2010. - С. 6-21 ; Hrytsak Ya. Zhyttia, Smert ta inshi nepryiemnosti // Hrytsak Ya. Zhyttia, smert ta inshi nepryiemnosti : statti ta esei / Ya. Hrytsak. - Kyiv : Hrani-T, 2010. - S. 6-21.
4. Гундорова Т. Транзитна культура. Симптоми постколошально!' травми : статп та есе'1 / Т. Гундорова. - Кшв : ГраньТ, 2013. - 548 с. ; Hundorova T. Tranzytna kultura. Symptomy postkolonialnoi travmy : statti ta esei / T. Hundorova. - Kyiv : Hrani-T, 2013. -548 s.
5. Габор В. Укра'нська проза ново!' л^ературно!' хвилi останнього десяташття: тенденцп розвитку та пошуки Грааля // Габор В. Вщ Джойса до Чубая. Есе!', лiтературознавчi розвiдки та iнтерв'ю / В. Габор. - Львiв : Шрамща, 2010. - С. 11-18 ; Gabor V. Ukrainska proza novoi literaturnoi khvyli ostannoho desiatylittia: tendentsii rozvytku ta poshuky Hraalia // Gabor V. Vid Dzhoisa do Chubaia. Esei, literaturoznavchi rozvidky ta interviu / V. Gabor. - Lviv : Piramida, 2010. - S. 11-18.
6. Дшстровий А. Без Вергшя? Замiсть вступу // Дшстровий А. Письмо з околищ : статп та есе!' / А. Дшстровий. - Кшв : ГраньТ, 2010. - С. 6-10 ; Dnistrovyi A. Bez Vergiliia? Zamist vstupu // Dnistrovyi A. Pysmo z okolytsi : statti ta esei / A. Dnistrovyi. -Kyiv : Hrani-T, 2010. - S. 6-10.
7. Дшстровий А. Пацики : конкретний роман / А. Дшстровий. - Львiв : Шрамща, 2011. - 244 с. ; Dnistrovyi A. Patsyky : konkretnyi roman / A. Dnistrovyi. - Lviv : Piramida, 2011. - 244 s.
8. Кеневич Я. Память в процессе польского перехода и преобразования / Я. Кеневич // Debaty Artes Liberales. - 2013. - T. VII : Пограничья Евро-Азии. -Warszawa 2013. - С. 209-223 ; Kenevich Ya. Pamyat v protsesse polskogo perekhoda i preobrazovaniya / Ya. Kenevich // Debaty Artes Liberales. - 2013. - T. VII : Pogranichya Yevro-Azii. - Warszawa 2013. - S. 209-223.
9. Соловей О. З л^ературного побуту 90-х // Соловей О. Оборонш бо!' : статп, рецензп, есе!' / О. Соловей ; шслям. О. Пуншо!'. - Донецьк : Видавництво БВЛ, 2013. -С. 271-293 ; Solovei O. Z literaturnoho pobutu 90-kh // Solovei O. Oboronni boi : statti, retsenzii, esei / O. Solovei ; pisliam. O. Puninoi. - Donetsk : Vydavnytstvo BVL, 2013. -S. 271-293.
10. Фуко М. Другие пространства // Фуко М. Интеллектуалы и власть : избранные политические статьи, выступления и интервью / М. Фуко ; пер. с франц. Б. М. Скуратова ; под общей ред. В. П. Большакова. - Москва : Праксис, 2006. - Ч. 3. -С. 191-204 ; Fuko M. Drugie prostranstva // Fuko M. Intellektualy i vlast : izbrannye politicheskie stati, vystupleniya i intervyu / M. Fuko ; per. s frants. B. M. Skuratova ; pod obshchey red. V. P. Bolshakova. - Moskva : Praksis, 2006. - Ch. 3. - S. 191-204.
11. Auge M. Nie-miejsce. Wprowadzenie do antropologii hipernowoczesnosci / M. Auge, R. Chymkowski, W. J. Burszta. - Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2010. - 86 s.
12. Czaplinski P. Zaglada jako nieczystosc / P. Czaplinski // Wieloglos. Pismo Wydzialu Polonistyki UJ. - 2014. - № 4 (22) : Czytanie blonskiego. - S. 33 - 44.
13. Lisowski P. Postmodernistyczny garaz i «Panstwo wojny». Rozmowa z Jozefem Robakowskim [Electronic resource] / P. Lisowski // Obieg. - 2012. - 13.12. - Mode of access : http://archiwum-obieg.u-jazdowski.pl/recenzje/27209
14. Stasiuk A. Dziewi^c : e-book / A. Stasiuk. - Wolowiec : Czarne, 2012. - 453 s.
15. Szpocinski A. Postkomunistyczny chaos i postnowoczesny pluralizm / A. Szpocinski // Kultura wspolczesna. - 1994. - № 1. - C. 68-72.
OraTra Hagiñm^a go pega^ii 16.10.2018.
I. Kropyvko
LITERARY REPRESENTATION OF THE SOCIO-CULTURAL SITUATION OF THE FRONTIER OF THE 1990-S IN A. DNISTROVYI'S NOVEL «PATSIKY» («GOOD OLE BOYS») AND IN A. STASIUK'S NOVEL «NINE»
The subject matter of the research is the specific artistic reflection in the works of Ukrainian and Polish writers of the cultural frontier of the 1990s as a civilizational «emptiness» when the ruling system did not work, different norms co-existed chaotically and society was characterized by sharp impoverishment and criminalization. A. Dnistrovyi's novel «Patsiky» («Good ole boys») and A. Stasiuk's novel «Nine» were chosen as the object under study.
The characters of both novels are in inter-temporal space like in a space of alienation, which has spread to all walks of life. Historical time has stopped along with the destroyed system and the wrecked life principles, which were developed during the previous stable period. The characters found themselves among the wreckage of the former life and former norms. There exists only an inner timekeeping for each of them. The initial stage of society's criminalization is presented in the novel «Patsiky», when marginal elements fill the society and affect the mindset of the «mainstream» categories of the population. Different social strata, which were separate worlds in the Soviet society, now co-exist. The border between them has become transparent and penetrating in both directions. In the novel «Nine» lives of those who represent social groups are poorly interacting with others' lives and their life space is being developed as a chain of emotional reactions to random situations, not anticipating any kind of closeness. If the characters depicted by A. Dnistrovyi only became acquainted with the «beauties» of a free society, then A. Stasiuk's characters use them to the full extent. The novel «Nine» is fragmentary due to its concept - to represent not events, but to represent the feelings of the characters who take part in them. The dominant subjective time of those characters who narrate determines the narrative move of the novel. The fact that the characters of both novels do not have an aim as well as their existence in the ahistoric present time results in the absence of an essential end of the plot. Only some events have resolution. The characters of «Nine» are nearly always in transit places (in the underground walkway, in the attic, on the roof) or their dwellings turn into such a «transit» space. The characters of «Patsiky» are also constantly in motion - meetings in restaurants and snack-bars, sex scenes in the shooting clubs and in the cellar, assaults in the streets, scuffles in parks, trips to cinemas. The relations among the characters turn out to be formal. The whole world of the guys is a heterotopy that has become all-encompassing. Heterotopy of the frontier public space of the novels is determined by depicting the society as a place of alienation, in which there are no behavioral stereotypes, laws and norms.
Key words: frontier, non-place, heterotopy, inter-temporal, A. Dnistrovyi, A. Stasiuk.
