CC BY
119
резyльтaтi цього досягаеться регенеращя i вщновлення ендокртоци™. Принципи траисплаитацп чолов1чо1 статево!' залози розширюють можливост юиуючого лiкyвaння заповнення андрогенного дефiцитy.
Ключoвi слова: ендокршоцити, траисплаитащя, ам'яиик.
Стаття иадшшла 5.09.2014 р.
result, achieved recovery and restoration of endocrine cells. We believe that the free transplantation of immature testis can be considered as one of the methods of filling androgen deficiency of the recipient.
Key words: Leydig cells, transplantation, testis.
Рецензент Шеттько B.I.
УДК 615.32:547.96
ЛЕКТИНИ В 1МУНОМОРФОЛОГП
В наш час вщкриваеться i описyeться все бшьш новиx лектишв, про що свщчать роботи вчеинx Львiвськоï школи морфолопв. В той же час лектинова xaрaктеристикa визиачае р1зи1 фyикцiï одного i того ж лектина або системи лектишв ¡з одного i того ж джерела або однаюда фуикци лектишв р1зиого поxоджеиия. Проте дослщження структурио-фyикцiоиaльинx озиак под1биостей i вщмшиостей лектишв поки ще ие дозволяе створити ч1тку i ясиу ïx класифжащю. Проте дослщження стрyктyрио-фyикцiоиaльинx озиак под1биостей i вщмшностей лектишв поки ще ие дозволяе створити ч1тку i ясиу ïx класифжащю. Таким чином, запропоиоваиа класифжована i систематизоваиа виб1рка лектишв для дослщження кл1тии iмyииоï системи.
Ключов1 слова: лектини, класифжащя лектишв, ¡мунокомпетентш юнтини.
Робота e фрагментом НДР «Лектuнгiстохiмiчна характеристика морфогенезу оргатв i тканин в ранньому постнатальному перiодi в нормi i експерuментi» (№ держреестраци 0109U00398e).
В наш час вщбуваеться вщновлення наукового штересу до лектишв у зв'язку з дослщженням всix вyглеводiв якi е в оргашзм^ що дозволить розв'язати багато проблем рiзного науково напрямку, такж як: глiкомiкронaнобiопроцеси; будова i функщювання бiосенсорiв; структура лектинiв пробiотичниx оргaнiзмiв; лектини, як новий клас дестрyкторiв бiоплiвок пaтогенiв; фiзiологiчно aктивнi xaрчовi лектини [27]. В Укрaïнi лектинолопя е прiоритетний науковим напрямком в робот Зaпорiзькоï школи морфологiв, яку очолюе Заслужений дiяч науки та теxнiки, професор М.А. Волошин. Лектингiстоxiмiчний метод широко застосовують в професшнш дiяльностi нayковцi пiд керiвництвом професорiв Луцика О.Д., Шепiтько В.1., Шаповаловой О.Ю. Черкасова В.Г.
В м^мунологи актуальною проблемою е вивчення меxaнiзмiв конститутивного або вродженого iмyнiтетy i набутого або адаптивного ¡мун^ту. Детекщя, контроль, зaxист i корекцiя взаемовщношень мiж глiкaнзв'язyючими бiлкaми, полiсaxaридaми i глшокон'югантами вiдбyвaeться при всix бiологiчниx процесax, тaкиx як: зaплiднення, розвиток, мпращя клiтин, апоптоз та шше, тобто забезпечуеться цiлiсне iснyвaння багатокл^инного оргaнiзмy [18, 28].
Кожна наука, в тому чи^ i лектинолопя починаеться з клaсифiкaцiï i номенклатури. В наш час вiдкривaeться i описуеться все бiльш новиx лектишв, про що свщчать роботи вченж Львiвськоï школи морфологiв [1, 26]. В той же час лектинова xaрaктеристикa визначае рiзнi фyнкцiï одного i того ж лектина або системи лектишв ¡з одного i того ж джерела або однaковi функцп лектишв рiзного поxодження. Проте до^дження стрyктyрно-фyнкцiонaльниx ознак подiбностей i вщмшностей лектинiв поки ще не дозволяе створити чгтку i ясну ïx клaсифiкaцiю [36].
Метою роботи було скласти класифшащю лектинiв, що застосовуеться в прaктицi iмyноморфологiв для типування клiтин iмyнноï системи. При розробщ клaсифiкaцiï лектинiв врaxовyвaлися данш влaсниx дослiджень та iншиx науковщв.
Maтерiaл та методи дoслiдження. Об'ектом дослщження стали шматочки плаценти щyрiв, людини; шматочки шкiри, ясен, лiмфaтичнi вузли щyрiв. Мaтерiaл плацент породшь забирався згiдно забору пaтологоaнaтомiчного мaтерiaлy. Зaбiр бiологiчного мaтерiaлy здiйснювaли у декaпiтовaниx тварин, згiдно законодавчим правилам про гуманне вщношення до тварин. Виготовляли пстолопчш препарати. Шматочки тканин фшсували в розчинi Буена, заливали в парафш. Ставили лектингiстоxiмiчнy реакщю для виявлення aнтигенпрезентyючиx клiтин, макрофапв, моноцитiв, лiмфоцитiв, застосовуючи панель лектишв: конконовалшу А (Con A), з насшня соï (Glycine max), з насшня сочевицi (Lens culinaris), з насшня aрaxiсy (Arachis hypogaea), виноградного слимака (Helix pomatia), кори бузини чорноï (Sambucus nigra), вiки посiвноï (Vicia sativa), лiмськоï фaсолi (Phaseolus limensis), лектину зaродкiв пшеницi (Triticum vulgare), проводячи вiзyaлiзaцiю бензидином. Для виявлення В1^мфоцш1в проводили
лектингiстохiмiчну реакшю застосовуючи комбшашю з двох лектишв: з насiння со! i конконовалшу А i, вiдповiдно та двi системи вiзуалiзацii.
Результати дослiдження та Тх обговорення. Зазвичай, найбiльш не складною е класифiкацiя лектинiв за походженням. В залежносп вiд джерела отримання розрiзняють: вiрусолектини, бактолектини, мшолектини, фiтолектини та зоолектини. Для дослщження iмунокомпетентних клiтин використовують, в основному, лектини рослиного походження i лектин тварин з класу безхребетних - лектин виноградного слимака.
Найбшьш популярною е класифшащя, що спираеться на визначення структури кiнцевих нередукованих моносахаридних залишкiв олiгосахаридних ланцюгiв. Кiнцевий моносахаридний залишок виконуе роль тригеру, що регулюе процеси мiжклiтинного розпiзнавання, взаемодп клiтин з !х мiкрооточенням, внутршл^инний транспорт ферментiв, тощо [26]. Наводимо перелш морфофункцiональних ознак лектинiв на який може посилатися той чи шший варiант класифшацп лектинiв для !х детекци. За характером прямого зв'язування вуглеводiв i глiкокон'югантiв лектином з утворенням полiфункцiонального лектинового комплексу-ансамблю, при якому враховуеться органiзацiя дшянки розпiзнавання, просторове розташування таких дшянок; за дисоцiацiею комплексу вуглевод-лектин тд дiею зовнiшнього фактору чи пептиду; за чутливютю лектину до присутносп вуглевода, який може бути усуненим, модифшованим, замаскованим ферментами чи не ферментативно, наприклад, аутоантигенами при патологи та вшовш зрiлостi органiзму; за характером взаемоди лектина i вуглевода - еттопне (локально просторове) i паттернове (полiепiтопне), враховуються валентностi лшанда i лектинiв (кiлькостi розпiзнаваемих дшянок, антен глшашв, глiкопептидних кластерiв глшашв), бриджингово! (мостово!) здатностi задiювати в розшзнованш кiлькостi мiшень - двi чи бiльше (моза!ки) вiдносно вщдалених одного вiд iншого дiлянок (домешв) амiнокислотних мотивiв розпiзнавання.
За наявшстю iмуноглобулiнових доменiв, враховуеться здатнiсть лектишв впливати на рiзнi етапи метаболома (здатшсть проявляти властивостi метаболомбiотикiв); За характером розшзнавання i зв'язування вуглеводiв: родина лектинiв С-типу i родина лектишв S-типу (галектини).
За участю iонiв кальцiю у функцiюваннi лектишв - группа С-лектишв (маннанзв'язуючий лектин, лектикани, ашалоглшопротеши, колектини, селектини, рецептори NK-кттин, ендоцитознi рецептори, група Reg, хондролектин, лешн, тетранектин, полiцистин, аттрактин, основний бiлок еозинофiлiв, DGCR2, тромбомодулш, бiмлек, SEEC, CBCP/Fremi/QBRICK).
Для експериментального пiдходу щодо визначення структури лектину, його складово! оргашзаци на сьогодення застосовують наступнi методи: атомно-силову дiагностику, бiорозподiл лектин-лiгандiв, хiмiчне вiдтворення, круговий дихро!зм, цитофлюорометрiю, флюоросцентну фiльтрацiю, гель-фшьтрашю, постановку гемаглютинаци, iзометричне калориметричне титрування, рiзницю передачi накопичення ЯМР спектроскоп^', визначення малого кута нейтронiв / розшяння рентгенiвських променiв, визначення поверхневого плазмонного резонансу, проведення ядерного парамагштного резонансу спектроскопа, ультрацентрофугування, рентгенiвську кристалографда i лектин цито-i гистохiмiю [35]. Для виршення поставлено! мети дослщження нами використано метод лектиново! гiстохiмil, тому що: по-перше, метод дозволяе в повному обсязi визначати ти чи iншi клiтини iмунноl системи; по друге, в сво!х дослщженнях ми використовуемо вiтчизнянi реактиви - кон'югати лектишв з пероксидазою хрону, за що дуже вдячш д. фарм. н., професору Львiвського Нацюнального медичного унiверситету iменi Данила Галицького Володимиру Олександровичу Антонюку. Враховуючи юнуючи класифшаци, нами пропонуеться новiтня класифшашя лектинiв, що використовуються для щентифшацп iмунокомпетентних клiтин (табл. i).
Для дослщження антигенпрезентуючих клiтин нами використано лектин арахюу. Структура антигенрозшзнавальних рецептор1в мае складну будову. Враховуючи загальнобюлопчну законом1рн1сть i результати власних дослщжень та результати шших автор1в, витшае висновок, що до антигенрозпiзнавальних рецепторiв належать залишки D-галактози i манози [11, 32]. Вившьнення залишкiв D-галактози (PNA) шляхом дешалування на поверхш цитоплазматично! мембрани осiдлих антигенпрезентуючих кл^ин пiсля !х хомiнг-мiграцii лежить в основi молекулярного механiзму розпiзнавання ендогенними галактозними лектинами чужорiдних антигенiв. Наявнють рецепторiв на поверхнi цитоплазматично! мембрани з вуглеводними залишками ßD-галактози, що е лшандами до лектину арахюу вказуе на зростання адгезивних властивостей цих клiтин до лiмфоцитiв, що дозволяе щентифшувати PNA+-дендритнi клiтини як дозрш антигенпрезентуючi клiтини, якi готовi до презентаци зв'язаних з ними
Plant Legume Lectins
Invertebra te
Pla nt
о to В
и "2 S
я о чз
® м ir
С-family Lectins
Родин
L-Type Lectins
Тип
> + 7T M И м гто г^ УУ
ш
>
ста ста
> и ста о
S Ю
В Ё S' в
7? Ш
— К в Ь В. Я'
3
я
О
¡уз о
Ш в
> >
+
Г
о >
►а
2; >
о
о
в
>
Я
►а
>
ы й1 с ■ 2 42. й
2 и в
□ ы
S BJ ч
в Л о
U
л Я н S Я Я
р
2 £
Pi v Я О
О ста В.
+
\/ в О
2 О
Я о 9
О ста '
м м
\/ О ста
I £
О
Р
О
5 S в'
В со В S о 2 о Й в я а в: В!
Я О 2 L® -■о е-
о U о п
в
1 § В 5
Д К
1 § В 5
а , Г
B.I й
a.g
S О
В to
в «I
о л w S
gf s?-?
»_, рэ О л
й Ё- в в в
s Я э в в
w в о
3 "
Н В
V В 9
■е- .
о
к ш
в
рэ
в
л а £5 S О) Я
Я Я 12
N-i-i-
3 CD Р
S w "1
5 2«
Й Й к
С ь ь О
б- s g
к к я ^
S ^ 3 К
S s й
в
Ы в й
Ы
в в
Ш
Е О
ю
иИШ в-Я о 2 Й й
Ш
ш
Е
¡—] W й =
О S ?
S Е 2.
в в '&
и в S
> > в
ы ¡я
о Ь Ё g' в 5 в ^
^ Г< > а
Е
В > ;
М щ В |—1
чо ^ чо ^ S чо ^ —
Ю
Ю О о
В ■в-
н
й. о\ и S
поверхш антигенпрезентуючих кл^ин, тому виявлення вуглеводних залишюв галактози до i пiсля дешалування можна вважати реакцiю специфiчною [37, 43, 49]. KpiM того, до бюлопчно! ролi рецепторiв i3 залишками pD-галактози i3 родини галектинiв належить формування та регуляцiя iмунного гомеостазу оргашзму, а саме контроль за апоптозом Т^мфоципв i дозрiванням В-лiмфоцитiв [35]. Галектини регулюють вроджений i надбаний iмунiтет [46, 49, 50], експресуючись за потребою на дендритних клiтинах, макрофагах, тучних кл^инах, NK-клiтинах, 5y-Т-лiмфоцитах i В1-лiмфоцитах, а також активованих В- i Т^мфоцитах [20, 39].
У антигенпрезентуючих клггин (макрофаги, дендритш клiтини) до складу антигенрозтзнвальних рецептрiв входять залишки занози, що було доведено при вивчеш лiмфоlдноl тканини, асоцiйованою з плацентою [12].
Манозний рецептор антигенрозшзнаючих кл^ин е трансмембранним бiлком 1-го типу, N-кiнцева частина якого локалiзована позаклiтинно, з коротким (45 кислотних залишюв) цитоплазматичним фрагментом. Позаклiтинна частина, що приймае участь в детекци залишюв термiнально локалiзованих манноз представлена восьмома доменами, характерними для лектишв С-типу, короткого N-кшцевого фрагменту, збагаченого цисте!ном i фiбронектиновим повтором II типу [47]. Фiбронектинова частина мае вуглеводну частину (Caipi-CalNaca), яка е спорщненою до лектину арахiсу (PNA). Маннозозвязуючий лектин зв'язуе залишки D-маннози, D-N-ацетилглюкозамiна, L-фукози, D-N-ацетилманнозоамiна, яю входять до складу чужорiдних антигешв. Слабше вiн взаемодiе з кшцевими залишками D-глюкози. Специфiчне зв'язування вуглеводних залишюв визначаеться наявнiстю у останшх двох екваторiально розташованих гiдроксильних груп в положеннях 3 i 4, що формують водневi зв'язки з парою амшокислот. Кожна з пдроксильних груп пов'язана з Са2+, що вщграе ключову роль в стабшзаци лiганд-бiлкового комплексу. Галактоза, що мае пдроксильну групу ОН в четвертому акшальному положенi, не здатна утворювати подiбнi комплекси. Саме ця обставина перешкоджае зв'язуванню маннозозвязуючого лектину з глшопротешами клiтин сво!х же клггин, термiнальне положення в якiй займають галактоза, сiаловi кислоти та !х похiднi. Тому в нормi, при вщсутносп чужорiдного антигену залишки маннози на антигенрозшзнаючих кл^инах екранованi, наприклад сiаловою кислотою, що е основою дискримшацп «свое-чуже», а антигенрозпiзнаючи клггини перебувають в анерпчному сташ [42].
Для виявлення антигенпрезентуючих кл^ин, макрофапв i моноцитiв також застосовують лектин сочевищ (LCA) [9, 34, 48]. Антигенрозтзнавальний рецептор мае складну будову, за механiзмом розшзнаючий не тшьки не вiдсутность свого (за наявшстю рецепторiв до Caipi-CalNaca (PNA+), а також, одночасно, i наявшсть чужого через манозний рецептор (Мап+). Для бiльш детального i ефективного виявлення антигенпрезентуючих кл^ин доцшьно проводити лектингiстохiмiчну реакцiю застосовуючи комбшащю з двох лектинiв i, вщповщно, двi системи вiзуалiзацil. Комбiнацiя лектишв тдбиралась емпiричним i теоретичним шляхом. Спираючись на власш дослiдження i данш iнших науковцiв, була пщбрана найбiльш вдала комбiнацiя лектинiв для вивчення антигенпрезентуючих кл^ин - соя i конконовалш А та арахю i конконовалiн А [25].
Також емтричним шляхом було пiдiбрано лектин, що специфiчно виявляе iнтердигитуючi кттини паракортикально! зони лiмфатичного вузла. Ним виявився лектин виноградного слимака (HPA), що е л^андом до залишюв aNAcDGal [16]. Глiкокалiкс виявлених HPA+-антигенпрезентуючих клiтин утримуе в to6í кiнцевi залишки N-ацетил-D-галактози (DGalNAc), що може бути основою молекулярного мехашзму розшзнавання чужорiдних макромолекул, як циркулюючих iзольовано в складi тканинно! рщини, так i пов'язаних з поверхнею лiмфоцитiв. Вiдомо, що лектин виноградного слимака зв'язуеться О-зв'язком з a- GalNAc, а також розшзнае галактозу (в 1-3) Gal i a-GlcNAc, тобто моноцитарш антигенпрезентуючi клiтини, як i класичш антигенпрезентуючi клiтини, здатнi презентувати два типи бiлкiв - глшозильоваш i неглiкозильованi, представляти iнформацiю CD8+- CD4+-лiмфоцитам у вiдповiдь на антигену лшополюахаридну стимуляцiю [24]. Розпiзнавання «свого-несвого» через галактозу i манозу е найбшьш архаiчним механiзмом пiдтримки цшосносп внутрiшнього середовища органiзму. Тому конроль за гомеостазом через перелiченi глшопроте1ди зберiгся макрофагами, дендритними клiтинами, y5-T-лiмфоцитами та В1-лiмфоцитами.
На момент появи y5-T-лiмфоцитiв у фiлогенезi вже вщбулося розходження лiмфоцитiв на двi (Т i В) ланки iмунiтету. Тому у у5-Т-тмфоцш!в i В1-лiмфоцитiв з'являеться нова форма антигенрозтзнавального рецептору - за походженням iмуноглобулiновоl природи.
За фшогенетичним аналiзом встановлено, що найбшьш еволюцшно раннiм у високоорганiзованих органiзмiв е антигенрозпiзнаючий рецептор комбiнаторного типу у5ТКР [28].
Пщтвердженням цього е морфо-функцюнальш особливост y5-Т-лiмфоцитiв. 1х рецептори, як i iмуноглобулiни здатш неопосередковано зв'язуватися з антигеном, у5-Т^мфоцити складають переважну частину лiмфоцитiв, що синтезують молекули родини iмуноглобулiново! природи (IRS). Синтез пептидiв - рецепторiв 1муноглобул1но! природи вщбуваеться в ендоплазматичному ретикульомь До амiнокислотних послiдовностей - серш, трюнин, приеднуеться О-глшозильований нередукований вуглеводний ланцюг, у якого термшальним вуглеводним залишком е - NacDGal. Данний глшопроте!д експортуеться на поверхню цитоплазматично! мембрани y5-Т-лiмфоцитiв шляхом зворотнього тноцитозу. Таким чином, активоваш уХ-Т-лiмфоцити експресують TKP-V-рецептор, до складу якого входить корецептор вуглеводно! природи NacDGal, що е лнандом до лектину со! (SBA) [38].
Таким чином, можливо передбачити, що в фiлогенезi попередньо виникла однорщна популящя лiмфоцитiв, яка пiзнiше роздшилася на Т- i В-ланки. Щоб розрiзнити y^-Т-SBA+-лiмфоцити i у^-В 1-SBA+-лiмфоцити, яким також притаманш антигенрозпiзнаючi функцн, необхiдно врахувати топографiю лiмфоцитiв рiзних субпопуляцiй. y^-Т-SBA+-лiмфоцити належать до внутрiшньоепiтелiальних лiмфоцитiв - !х виявляють, переважно, в ешдермю шкiри, серед ентероципв, в складi ендометрiальних залоз [3, 7, 23]. y^-В1-SBA+-лiмфоцити також виявляють в епiтелiальнiй тканинi. Тому кращiм способом виявити В1-лiмфоцити е постановка лектингiстохiмiчно! реакцн з комбiнуванням двох лектишв - со! i конконовалшу, для виявлення !х iмуноглобулiнових i антигенрозпiзнаючих рецепторiв [17].
Зазвичай SBA+-лектингiстохiмiчний маркер застосовуеться для виявлення взагалi всiх В-лiмфоцитiв (i В1- i В2-лiмфоцитiв). Лектин со! (SBA) - фенотишчний маркер В-лiмфоцитiв. Лектин со! (SBA) приеднуеться до пролш-трюншових i пролiл-серiнових амiнокислотних послiдовностей важких ланцюпв iмуноглобулiнових рецепторiв цих лiмфоцитiв [45].
Емпiрiчним шляхом нами було пщбрано лектин - лектин кори бузини чорно!, що дозволяе диференщювати В-лiмфоцити. Виявлення В-лiмфоцитiв в пстолопчних препаратах даним лектином вiдрiзняеться тим, що на поверхш цитоплазматично! мембрани В^мфоципв виявляються високо специфiчнi рецептори, що мають вуглеводнi залишки Siaa2-6Gaip1-4GlcNAcP1, якi е лiгандами для лектину кори бузини чорно! (SNA) [14].
1мунолопчно незрш лiмфоцити можливо виявляти за допомогою лектину земляного горiха (PNA). Даний лектин специфiчно з'еднуеться iз залишками галактози, приеднано! до N-ацетилгалактозамiна (D-галактоза- Р(1-3)-К-ацетилгалактозамш) [2]. В наших дослiдженнях ми виявляли iмунологiчно незрiлi PNA+-лiмфоцити в ешдермю шкiри, серед епiтелiальних кттин мезометральних залоз децидуально! оболонки матки i в плодовiй частинi плаценти [4, 6]. Стимулом дозрiвання iмунологiчно незрiлих PNA+-y5-T-лiмфоцитiв е глюкопроте!д 60 - бшок теплового шоку, який продукуеться епiтелiальними клiтинами, та взагалi для всiх Т-лiмфоцитiв активаторами дозрiвання е бiологiчнi активнi речовини, що продукуються епiтелiальними клiтинами [31]. Незрш лiмфоцити мають поверхневi глiкопроте!ни, що не сiалiзованi. Протягом дозрiвання лiмфоцитiв залишки D-галактози екрануються сiаловими кислотами.
Агглютинин омара (LAgl), що специфiчно взаемодiе з сiаловою кислотою (N-ацетилнейрамiнова кислота), може бути використаний для виявлення iмунологiчнозрiлих лiмфоцитiв. Сiаловi кислоти виконують роль маркерiв дифференщювання, а також вiдiграють рецепторну роль. На шляху диференщювання, в процесс зростання активностi сiалотрансферази i кшькосп сiалових кислот лiмфоцити отримують сигнал о м^ацп в окремий орган, тобто шалова к1слота у складi поверхневих антигенiв лiмфоцитiв сприяе екотаксису [29]. В наших дослщженнях iмунологiчно незрiлi PNA+-y5-T-лiмфоцити виявлялися в епiдермiсi шкiри, в плодовш i материнськiй частинi плаценти [5, 6].
Ушверсальним маркером всiх популяцш цитотоксичних лiмфоцитiв е рецептор, що проявляе спорщнешсть до лектину слимака (HPA) [8, 10, 41, 44], лектину горошку обволошеного [26], лектину зародюв пшенищ [30]. Цитотоксичш лiмфоцити на цитоплазматичнiй мембранi мають селективний ткопроте!н Т134, що проявляе спорщнешсть до лектинiв, для яких лнандами е глiкоконьюгат D-GalNAc. Синтез i накопичення D-GalNAc протiкае в гранулах цитотоксичних лiмфоцитiв, але подальшо! елонгацн олiговуглеводного ланцюга не спостерiгаеться. Концентруючись у великш кiлькостi на поверхш цитоплазматично! мембрани цитотоксичних лiмфоцитiв D-GalNAc-залишки приймають участь у зв'язуванш та розщепленш ядерно! ДНК, опсонiзацi! бактерш i апоптозних клiтин, приймають участь в протипухлинному iмунiтетi.
Експериментальним шляхом нами встановлено, що для виявлення цитотоксичних лiмфоцитiв можливо також застосовувати лектин Vicia sativa, який виявляе специфiчний мембраноасоцшований глшопротещ T 145 [15].
Для виявлення лiмфоцитiв-хелперiв в плацент ставили лектингiстохiмiчну реакцiю по виявленню рецепторiв на поверхнi цитоплазматично1' мембрани клiтин до лектину лiмськоï квасолi (Phaseolus lunatus L. - PLA). Вiзуалiзацiю реакцiï проводили по наявносп вiдкладань часточок бензидину на поверхш цитоплазматичноï мембрани клiтин. CD4 (W3/25) рецептор -трансмембранний полшептид з цитоплазматичними i позаклiтинними доменами. До зовнiшнього фрагменту рецептору приеднаш вуглеводнi залишки iмуноглобулиновоï природи, до яких в свою чергу приеднаш ол^осахариди - р1,6-К-ацетилглюкозамш (pi,6-GlcNAc, К-глшанового типу), отриманий з Phaseolus vulgaris (PHA) [33]. Лектин лiмськоï квасолi та квасолi звичайноï мають схщш вуглеводнi залишки, що е л^андами до вуглеводно1' частини CD4-рецептора. Крiм того, для виявлення рецепторiв CD4 можливо використовувати лейкоцитарний еритроаглютинин-лектин (L-PHA), що е фрагментом лектину з Phaseolus vulgaris (PHA) [21].
Запропоновано клacифiковaнy i cиcтемaтизовaнy вибiркy лектинiв для доcлiдження клiтин iмyнноï системи.
Перспективи подальших дослгдженнь у даному напрямку. Мета подальшого дотдження iмунокомnетентних клтин.
-поповнювати eu6ipку лектишв для
1. Антонюк В.О. Лектини та ix сировиш джерела / В.О. Антонюк // - Львiв, - 2005.- 554 с.
2. Бронз Б. Д. Т-лимфоциты и их рецепторы в иммунологическом распознавании / Б. Д. Бронз // - М. : Наука, -1987. - 470 с.
3. Волошин Н. А. Влияние внутриутробной антигенной стимуляции на становление эпидермиса кожи крыс в постнатальном периоде / Н.А. Волошин, О. Г. Кущ //Актуальш питання фармацевтичноi' та медичноi' науки та практики: зб. наук. ст. Запорiжжя.- 1998. - Вип. II. - Т.2. - С.48-51.
4. Волошин Н. А. Становление лимфоидной ткани, ассоциированной с кожей, у крыс в течение первого месяца жизни / Н. А. Волошин, О. Г. Кущ // Матер. наук. конф. «Теоретичш та кйшчш аспекти лiмфологп». - Кш'в, - 1999. С. 9-10.
5. Волошин Н. А. Динамика лимфоцитов с рецепторами к лектину арахиса в органах новорожденных белых крыс после внутриутробного введения антигена / Н.А. Волошин, М.Е. Иванов, О.Г. Кущ [и др.] / International journal on immunorehabilitation. - 1999. - №12. -126
6. Волошин М. А. Динамка юлькост iмунологiчно незрших РКА+^мфоциив у лабiринтному вщдш плаценти в нормi i тсля iмунiзацii' тварин стафшококовим анатоксином / М. А. Волошин, О. Г. Кущ // Вюн. Запорiзького Нац. ун-ту. Бюлопчш науки. - 2006. - № 1. - 168 с.
7. Волошин М. А. Особливост розподшу В^мфоциив в децидуальнш оболонщ матки протягом третього перюду ваптност в нормi та тсля iмунiзацií ваптних стафшококовим анатоксином / М. А. Волошин, О. Г. Кущ // Свп медицини та бюлогп. - 2006. - № 1. - С. 11-13.
8. Волошин М.А. Динамка НРА+-цитотоксичних лiмфоцитiв у матково-плацентарному штерфейа протягом третього мюяця ваптносп // М.А. Волошин, О.Г. Кущ // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравохранения : тр. Крымского гос. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского. - 2006. - Т. 142, ч.1. - С. 10-13.
9. Волошин М. А. Динамка кшькост макрофапв в децидуальнш тканиш матки протягом третього перюду ваптност в нормi та при iмунiзацil ваптних стафшококовим анатоксином / М.А. Волошин, О.Г. Кущ // Вюник проблем бюлогп та медицини. - 2006. - Вип. 2. - С. 232-234.
10. Волошин М. А. Динамка кшькост цитотоксичних лiмфоцитiв у плацент протягом третього перюду ваптност в експеримент / М. А. Волошин, О. Г. Кущ / Клтачна анатомiя та оперативна xiрургiя - 2006-Т.5.- №2.- С. 23-24.
11. Волошин М. А. Особливост будови лiмфоlдноl тканини асоцшовано! з плацентою у породшь при фiзiологiчно перебкаючий ваптноси та при змшенш iмунологiчнiй реактивноси материнського та плодового органiзмiв / М. А. Волошин, О. Г. Кущ // Укра'нський медичний альманах.-2008.- Т. 6, №1.- С. 64-67.
12. Волошин М. А. Лiмфоlдна тканина асоцшована з плацентою / М. А. Волошин, О. Г. Кущ // Таврический медико-биологический вестник - 2008. № 3, Ч. 3.- С. 24-27.
13. Волошин М. А. Взаемозв'язок мiж морфофункцюнальним станом лiмфоlдноl тканини шюри новонародженого та плацентою / М.А. Волошин, О.Г. Кущ// Св^ медицини та бюлогп. -№ 3, Ч. II.- 2009.- С.92-94.
14. Декларацшний патент на корисну модель № 13282 Украша, МПК (2006) G 01N 21/00. Споаб виявлення В-лiмфоцитiв в пстолопчних препаратах / Волошин М.А., Кущ О.Г.; заявник i патентовласник Запорiзький державний медичний ушверситет. - № u 2005 09959 ; заявл. 24.10.2005 ; опубл. 15.03.2006, Бюл. № 3.
15. Декларацшний патент на корисну модель № 16752 Украша, МПК (2006) G 01N 23/00. Споаб виявлення цитотоксичних лiмфоцитiв в пстолопчних препаратах / Волошин М.А., Кущ О.Г.; заявник i патентовласник Запорiзький державний медичний ушверситет. - № u 4567 09934 ; заявл. 15.03.2009 ; опубл. 20.09.2009, Бюл. № 5.
16. Декларацшний патент на корисну модель № 85720 Украша, МПК (2013.01) G 01N 21/00. Споаб виявлення антигенпрезентуючих ттин в паракортикальнш зот лiмфатичного вузла / Кущ О.Г., Волошин М.А., Васильчук Н.Г.; заявник i патентовласник Зажрзький державний медичний ушверситет. - № u 2013 07666 ; заявл. 17.06.2013; опубл. 25.11.2013, Бюл. № 22.
17. Декларацшний патент на корисну модель № 89088 Украша, МПК (2014.01) G 01N 21/00. Споаб диференцшованого виявлення В1^мфоци™ в пстолопчних препаратах / Кущ О.Г., Волошин М.А., Варакута О.А.; заявник i патентовласник Заж^зький державний медичний ушверситет. - № u 2013 12976 ; заявл. 08.11.2013 ; опубл. 10.04.2014, Бюл. № 7.
18. Кокряков В.Н. Очерки о врожденном иммунитете / В.Н. Кокряков / Спб.: Наука, - 2006.-261 с.
19. Коротяев А.И. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология : учебник для мед. вузов / А. И. Коротяев, С. А. Бабичев // - СПб.: СпецЛит, - 2008.- 4-е изд., испр. и доп. - 767 с.
20. Кущ О.Г. Методика вивчення популяцп у8-Т^мфоциив i3 використанням панелi лектишв / О.Г. Кущ, М.А. Волошин // Вюник морфологи. - №16 (1).- 2010. С. - 76-81.
21. Кущ О.Г. Дослщження PLA+-лiмфоцитiв-хелперiв в децидуальнш тканиш матки породшь / О.Г. Кущ, М.А. Волошин // Укра'шськш морфолопчний альманах. - № 2, Т 8. - 2010. - С. 118-120.
22. Кущ О.Г. Морфофункцюнальна характеристика РЫА+-антигенпрезентуючих кгатин медiастинального лiмфотичного вузла щурiв в ранньому тслянкатальному перiодi в нормi та тсля внутрiвшньплiдноi дп антигену / О.Г. Кущ, Н.Г. Васильчук // Украшський медичний альманах - 2012.- Т. 15, № 5 (додаток) - С. 164-167.
23. Кущ О.Г. Характеристика лiмфоцитiв, що мають рецептори до лектину со! в децидуальнш оболонщ матки в I i II перюдах ваптност в нормi i пiсля самовiльного викидня / О.Г. Кущ, О.В. Злобша//. Украшський журнал екстремально! медицини - 2013. Т.14, №3 -С. 71-74.
24. Кущ О.Г. Лектинрецепторний апарат штердигитуючих кйтин паракортикально! зони лiмфатичного вузла / О.Г. Кущ // Здобутки наукових i експериментальних дослщжень.- № 2. - С. 23-27.
25. Кущ О.Г. Вуглеводний код антигенпрезентуючих ттин плаценти / О.Г. Кущ // Медична хiмiя. - 2014.- №2.- С. 17-21.
26. Луцик А. Д. / Лектины в гистохимии / А.Д. Луцик, Е.С. Детюк, М.Д. Луцик // Вища школа.- Львов.- 1989. - 109 с.
27. Лахтин М. В. Лектин-гликоконъюгантные системы в организме человека / М.В. Лахтин, А.В. Караулов, В.М. Лахтин [и др.] // Иммунопатология, аллергология, инфектология. - 2012. - №1. - С. 27-36.
28. Полевщиков А.В. Лектины в защитных реакциях хордовых животных/А.В. Полевщиков/Иммунология.-1996.-№ 1 .-С. 48-56.
29. Робинсон М.В. Морфология и метаболизм лимфоцитов / М.В. Робинсон, Л.Б. Топоркова, В. А. Труфакин // -Новосибирск : Наука, - 1986.- 127с.
30. Хомутовский О. А. Электронная гистохимия рецепторов клеточных мембран / О. А. Хомутовский, О. Ф. Передерни, А. Д. Луцик // Киев : Наукова думка, - 1986. -167 с.
31. Хлыстова З. С. Последовательность встраивания лимфоидных органов в развивающуюся иммунную систему плода человека и ее значение в перинатальной патологии / З. С. Хлыстова, И. И. Калинина, С. П. Шмелева [и др.] // Архив патологии. - 2002. - Т. 64, № 2. - С. 16-19.
32. Якобисяк М. 1мунолопя / В. В. Чоп'як // - Вшниця: НОВА КНИГА, -2004. - 672 с.
33. Clark S. J. Peptide and nucleotide sequences of rat CD4 (W3/25) antigen: evidence for derivation from a structure with four immunoglobulin-related domains // S. J. Clark, W. A. Jefferies, A. N. Barclay [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. U S A.- 1987. - № 84(6).- Р. 1649-1653.
34. Dunn W. Phagocytosis stimulates alternative glycosylation of macrosialin (mouse CD68), a macrophage-specific endosomal protein // Biochem. J. -1999. -№ 338.- Р. 687-694.
35. Dam T. K. Effects of clustered epitopes in multivalent ligand-receptorinteractions / T.K. Dam, C.F. Brewer // Biochemistry -2008. - Vol. 47. - P.8476-8485.
36. D'Adamo P. / Fundamentals of Generative Medicine / P. D'Adamo // Drum Hill Publishing. - Wulton CT.- 2011.- 230 р.
37. El H. Sherbini Lectin ligands on human dendritic cells and identification of a peanut agglutinin positive subset in blood / El H. Sherbini, B. Hock, D. Fearnley [et. al.] // Cell Immunol. - 2000. - Vol. 25; 200 (1). - P. 36-44.
38. Horner A. A. yS-T lymphocytes express CD40 ligand and induce isotype switching of B lymphocytes / A. A. Horner, H. Jabara, N. Ramesch, R. Geha // J. Exp. Med. -1995. - Vol. 181. - Р. 1239-1244.
39. Human galectin-1, -2, and -4 induce surface exposure of phosphatidylserine in activated human neutrophils but not in activated T cells / S. R. Stowell, S. Karmakar S., C.J. Stowell [et. al.]. // Blood. - 2007. - Vol. 109. - P 227-235.
40. Gabius H.-J. From lectin structure to functional glycomics: principles of the sugar code / H.-J.Gabius, S. Andre, J. s Jime' nez-Barbero [et. al.] // Cell. - 2011. - Vol. 36, No. 6. - Р. 298-313.
41. Kimura A. Selective affinity fractionation of murine cytotoxic T lymphocytes (CTL). Unique lectin specific binding of the CTL associated surface glycoprotein / A. Kimura, H. Wigzell, G. Holmquist [et al.] // J. of Experimental Medicine. - 1979. -Vol. 149. - Р. 473-484.
42. Kato M. Expression of multilectin receptors and comparative FITS-dextran uptake by human dendritic cells / M. Kato, K. T. Neil, D. Fearnley [et al.] //International Immunology. - 2000. - Vol. 12, № 11. - Р. 1511-1519.
43. Kadowaki N. Subsets of human dendritic cell precursors express different toll-like receptors and respond to different microbial antigens / N. Kadowaki, S. Ho [et al.] // J. Exp. Med. - 2001.- Vol. 194.- P. 863-869.
44. Paffaro V. A. Glycoconjugates containing N-acetil-galactosamine expressed by mouse natural killer used as selective cell marker / V. A. Paffaro, M. Celina, Haraguchi [et al.] //8th Meeting of European Placental Group. -IFPA. - 1999. - Р.345-350.
45. Reisner Y. Separation of antibodi helper and antibody suppressor human T cells by using soybean agglutinin / Y. Reisner, J.W. Chiao, N. Sharon // J. Natl. Acad. Sci USA.- 1980.- Vol. 77, № 11.- P. 6778-6782.
46. Rabinovich G.A. Functions of cell surfacegalectin-glycoprotein lattices // G.A. Rabinovich, M.A. Toscano, S.S. Jackson [et. al.] / Curr Opin. Struct. Biol. - 2007b. - Vol. 17. P. 520-564.
47. Stahl P. D. The mannose receptor is a pattern recognition receptor involved in host defense / P. D. Stahl, R. A. Ezekowitz // Curr. Opin. Immunol. - 1998.- Vol. 10. - P. 50-55.
48. Su Y. Glycosylation Influences the Lectin Activities of the Macrophage Mannose Receptor / Y. Su, T. Bakker, J. Harris. [et al.] // J. Biol. Chem. - 2005.- Vol. 280.- P. 32811-32820.
49. Vasta G. R. Roles of galectins in infection / G. R. Vasta // Nat Rev Microbiol. - 2009. - Vol. 7. P. 424-437.
50. Van Die I. Glycan gimmickry by parasitic helminths: a strategy for modulating the host immune response? / I. Van Die, R.D. Cummings // Glycobiology. - 2010. Vol. 20. - P 2-18.
ЛЕКТИНИ В ИММУНОМОРФОЛОГИИ LECTINS IN IMUNOMORFOLOHIYI
Кущ О. Г. Kusch A. G.
В наше время открываются и описываются все больше In Our Time otkrbivayutsya and opysbivayutsya all
новых лектинов, свидетельством чего являются работы ученных Львовской школы морфологов. В тоже время лектиновые свойства определяют разные функции одного и того же лектина или системы лектинов из одного и того же источника или одинаковые функции лектинов единого происхождения. Вместе с тем исследования структурно-функциональных признаков подобности и отличий лектинов на данный момент не привели к созданию четких и ясных основ классификации. Таким образом, предложена классификация и систематизирована выборка лектинов для изучения клеток иммунной системы.
Ключевые слова: лектины, классификация лектинов, иммунокомпетентные клетки.
Стаття надшшла 5.09.2014 р.
bolshe novyh lectin, Testimony cheho javljajutsja work uchennbih Lvovskoy morfolohov schools. In otea TIME lektynovbie properties opredelyayut Different functions of one and the same lectin lectin ili system of one and the same function of the source ili odynakovbie lectin unique origin. Together with the topics of the study of structural and funktsyonalnbh pryznakov podobnosty and otlychyy lectin Data on the time of the creation of no avail k Rosary and yasnbih bases classification. Thus, proposals Classification and systematyzyrovana vbiborka lectin for Study ymmunnoy cell system.
Key words: lectins, lectin classification, ymmunokompetentnb e cells
Рецензент Волошин М.А.
УДК 611.428.018.1 - 053.31+[618.29+618.33]-097.1
ОСОБЛИВОСТ1 АНАТОМП ТА КЛ1ТИННИЙ СКЛАД ПАРЕНХ1МИ МЕД1АСТИНАЛЬНОГО Л1МФОВУЗЛА У НОРМ1 ТА П1СЛЯ ВНУТР1ШНЬОПЛ1ДНОГО
ВВЕДЕНИЯ СПЛ1Т-ВАКЦИНИ
Описано юльюсть лiмфоцитiв в паренхiмi вузла в нормi та тд впливом вiрусного антигену. Встановлено, що в раньому постнатальному онтогенезi вiрусна вакцина «Вакагрип» прискорюе формування окремих структур медiастинального лiмфатичного вузла та впливае на становлення популяцп лiмфоцитiв В-залежно! зони.
Ключов! слова: мед1астинальний л1мфатичний вузол, л1мфоцит, антиген, вакцина.
Розширення спектру морфолопчних та 1мунолог1чних метод1в дослщження, а також необмежешсть патолопчних та реактивних сташв оргашв 1мунно1 системи в останнш час сприяе виникненню штересу до вивчення л1мфоцит1в у спещатспв р1зних галузей медицини та бюлогп. Зпдно л1тературиих джерел, питания резервно! можливост л1мфо1дних оргашв в област 1мунного гомеостазу оргашзму залишаються вщкритими, у зв'язку з неповними вщомостями про 1х кшьюсть, топографда та морфолопчну характеристику в цшому [9].
Надзвичайно важливим е з'ясування рол1 в розвитку патологи плода, рестраторних в1рус1в у зв'язку з 1х широкою розповсюджешстю. Особливо це стосуеться в1русу грипу, який внаслщок мшливост здатний викликати ешдемп i пандемп [11]. С дан про використання вакцини у ваптних без вказ1вок на можливють негативного впливу вакцинацп на плщ i оргашзм жшки. Вакцинащя може проводитися починаючи з другого, третього триместру ваптносп вщповщно до роздшу 4 Календаря профшактичних щеплень, затвердженних МОЗ Украши вщ 03.02.2006 року №48 (зпдно шструкцп препарату). Спл1т - вакцина «Вакшгрип» мютить вс в1русн1 бшки: гемаглютинш i иейрамiиiдазу, бшки нуклеопротещу в1русу. Наявшсть у вакцини внутршшх антигешв в1русу (нуклеокапсиду i матриксного бшка), на думку вииахiдиикiв вакцина захищае не тiльки вiд щорiчних штамiв вiрусу грипу, але частково i вiд усiх можливих рiзновидiв вiрусу, оскiльки виутрiшиi антигени не особливо схильн до мутацiй. 1муногеншсть вакцини безпосередньо пов'язана з 11 ефективиiстю за рахунок иаявиостi внутршшх аитигеиiв вiрусу.
Але в даний час доведена можливють проиикиеиия вiрусу грипу через плаценту, причому в рiзиi термiии вагiтиостi. Зареестроваиi випадки переривання вагiтиостi, загибелi плоду, аномалп його розвитку. В результатi шфекцп можливе народження недоношених i функцюнально иезрiлих дiтей, а також дтей з недостатньою масою тiла. Вплив вiрусу грипу при виутрiшиьоутробиiй шфекцп обумовлено дiею збудиикiв на плаценту i плiд, а також вираженою iитоксикацiею, пiдвищеиою температурою тiла, порушенням матково-плацентарного кровообiгу з розвитком в подальшому гшоксп плода [7].
Структурний елемент лiмфоlдиоl тканини -- лiмфоцит, е фуикцiоиальиою iмуиокомпетеит-ною одиницею в реакщях гiперчутливостi уповшьненого типу, траисплаитацiйиого iмуиiтету, а також попередником антитшопродукуючо1 клiтиии та ношем iмуиологiчиоl пам'ятi. Крiм того, вш видiляе ряд медiаторiв, що включають до iммунноl вiдповiдi iмуиокомпетеитиi та допомiжиi клiтиии [5, 12]. У структурних компонентах паренхiми лiмфатичиих вузлiв постiйио вiдбуваються процеси мпрацп, диференщювання та пролiферацii субпопуляцiй Т- i В-лiмфоцитiв, тому виникла иеобхiдиiсть дослщити змiии клiтиииого складу структурних компоненпв медiастииальиого
