CC BY
37
УДК 330.15 Доц. €.М. Борщук, канд. фiз.-мат. наук - RbeiecbKa КА
КОНЦЕПЦ1Я СТ1ЙКОГО РОЗВИТКУ I ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ НА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНУ МОДЕЛЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Узагальнено поняття "розвиток". З позицiй концепцп стiйкого розвитку про-аналiзовано проблеми розвитку еколого-економiчних систем.
Ключов1 слова: розвиток, стшкий розвиток, еколого-економiчна система.
Doc. Ye.M. Bortshuk - Commercial Academy of L 'viv
Conception of sustainable development and problems of transition on the
ecologic-economics model of manage
From positions of conception of sustainable development the problems of the ecolo-gic-economics systems development are analysed. Generalization of notion "development" is given, its main features basic are highlighted.
Keywords: development sustainable development, ecological-economic system,
У наш час розвиток цившзаци вийшов на критичний р1вень найважли-вших параметр1в свого юнування. Запаси природних ресуршв Земл1 вичерпу-ються дуже швидко i практично вс життезабезпечуюч1 компоненти природного середовища е невщновлюваними ресурсами, незворотнi втрати яких ве-дуть до появи iстотних проблем суспшьного розвитку. У центрi вшх проблем постае демографiчна проблема - саме висок темпи зростання народонаселен-ня спричиняють виникнення проблем розвитку в крашах, що розвиваються.
В основi розвитку економiки лежить положення, що потреби суспшь-ства невгамовш, а можливостi природи задовольняти щ потреби обмеженi. Поряд з тим, за всю юторда розвитку людського суспiльства не iснувало та-ко! соцiально-економiчноi формацп, яка б не ставила своею метою розширен-ня матерiальних потреб як за кшьюстю, так i за рiзноманiтнiстю. Ниш це за-кономiрно виявляеться в юнувант багато! елiти, як у кожнш окремо взятiй державi, так i цившзаци загалом. Сумарна ii чисельнiсть в масштабах плане-ти становить не бшьше 20 % вщ чисельностi населення Землi, а серед елгги видiляеться кiлька сотень особливо багатих людей, статки яких можуть пере-вищувати багатства цших краш.
Елiта цивiлiзацii як самооргашзуюча система, згiдно з властивiстю са-мозбереження i саморозвитку, закономiрно прагне глобального панування, використовуючи для задоволення сво1х дедалi зростаючих потреб практично вс природнi ресурси планети i навiть певнi дiлянки космiчного простору. Становлячи 20 % чисельност населення, вона споживае бшьше тж 80 % вшх матерiальних цiнностей, що виробляються на планетi. Саме ця частина населення повинна б бути вщповщальною, але не вщповщае за виснаження ре-сурсiв, за забруднення i руйнування природного середовища.
Для визначення шляхiв подальшого соцiально-економiчного розвитку необхiдно всебiчно проаналiзувати особливост як ринково!', так i планово!' економiки, можливостi !'х конвергентного розвитку з врахуванням еколопчних прiоритетiв. За визнанням вчених, пол^ичних i суспшьних дiячiв, як тверезо оцiнюють сучасну соцiально-економiчну, екологiчну i демографiчну ситуацш на планетi, ринкова економiка в ii класичному виглядi, по сут закладених в ii
фундамент функцiональних вiдносин мiж суспiльством i природою, не може вирiшити проблем, що постали нинi перед людством. В однiй i3 останшх допо-вiдей Римського клубу зазначаеться, що планова економжа зазнала краху тому, що не хотша визнавати економiчноi правди, а своею чергою, ринкова еко-номiкa самознищиться, якщо не буде визнавати еколоично! правди [1].
Цившзащя нагромадила величезний досвщ сощaльно-економiчноi ор-гатзаци li взаемостосунюв з природою. Випробувано нaйрiзномaнiтнiшi ва-рiaнти ix взaемостосункiв: вiд поклоншня 1и як божеству до гшертрофовано-го егоантропоцентризму. Нинi настав час, коли необхщно усвiдомити, що шляхи розвитку цившзаци повиннi вкладатися в рамки доцшьност розвитку природи i саме ними визначатися. По сут^ постало завдання оргaнiзaцii прин-ципово нових сощальних еколого-економiчних вiдносин.
У своему посланш "Еколопчна криза: загальна вщповщальшсть" Папа 1ван Павло II наголошував [2]:
"Дедaлi бiльше людей схиляеться до ^е!" думки, що св^у загрожують не тiльки гонка озброень, регюнальш конфлiкти i сощальна несправедли-вiсть, але i вщсутшсть належно! поваги до природи, пограбування природних ресурсiв i погiршення довкшля. Вiдчуття нестaбiльностi, що народжуеться внаслщок тако! подiбноi ситуaцii, розвивае колективний егохзм, неповагу до iнших i нечеснiсть....
Величезна частка провини за еколопчш проблеми лягае i на нашу мораль; вщсутшсть поваги до життя очевидна в ^м, як ми забруднюемо наше довкшля. Часто штереси промисловостi виявляються прiоритетними порiвня-но з благом робгтниюв, а iнтереси економiки - порiвняно з благом цiлих на-родiв. У таких випадках забруднення чи знищення навколишнього середови-ща е результатом антиприродного бачення, що часом виливаеться в ^нору-ванш людських потреб. Також виявляеться зруйнованим тонкий еколопчний баланс, до чого призводить безконтрольне знищення тваринного i рослинно-го життя, чи невтримна експлуатащя природних ресурсiв. Усе це, нехай на-вiть i здшснюване в iм,я прогресу i блага людства, у пiдсумку обернеться людству на шкоду".
Бшьшють моделей, якi використовують в сучаснш економiчнiи нaуцi, мають один спшьний недолiк - вони розглядають економiчну систему як зам-кнуту, для яко!" параметри навколишнього природного середовища не е виз-начальними. Ниш такий тдхщ вже неодноразово продемонстрував свою нес-проможнiсть у виршенш багатьох проблем, якi постають на шляху розвитку людсько!" цивiлiзaцii.
Переходу на еколого-економiчнi моделi суспiльного розвитку вимагае концепщя, яка в англомовному вaрiaнтi звучить як "sustainable development". Здебшьшого укрaiнською мовою цей вираз перекладаеться як стшкий чи ста-лий розвиток. Ключовим моментом у становленш щей концепцii "sustainable development" стала конференщя з проблем довкшля й розвитку, яка вщбулася у Рю-де-Жанейро у червнi 1992 р. Генеральний секретар конференци М. Стронг зазначав щодо головного завдання конференци [3]: "Модель розвитку суспшьства, яку використовували до того часу багат крaiни, вичерпала
себе. I спроба краш, що розвиваються, повторити ïï може призвести до краху цившзаци. Необхщна докорiнна змiна курсу соцiально-економiчного розвитку, замiна старо].', несий^ стратегiï новою, бiльш стшкою. Центральними питаннями проблеми е: характер виробництва i споживання в промислово розвинутш частит свгту, який тдривае природнi системи, що пiдтримують життя на Землц вибухоподiбний рiст населення, переважно в частит свгту, що розвиваеться, де щоденно додаеться чверть мшьйона людей; дедалi зрос-таюча нерiвнiсть мiж багатими i бщними, яка залучае 75 % людства до бо-ротьби за виживання, i нарешт^ економiчна система, яка не враховуе еколо-гiчних цшностей, система, яка розглядае безмежне зростання як прогрес".
1снуючий пiдхiд до запропоновано' концепци вироблявся протягом декшькох десятилiть i базуеться на досвщ роботи у сферах природного i сус-пiльного розвитку, нагромадженого за цей час. У наш час ця концепщя е предметом велико'' кшькост наукових статей i дискусш i розглядаеться як альтернатива необмеженому економiчному зростанню, що призвiв до дегра-даци бiосфери.
Пiд час аналiзу принципiв концепци стiйкого розвитку головно акцен-туемо на з'ясувант сутi поняття "стiйкий" (sustainable), вважаючи, що термiн "розвиток" не потребуе уточнення. На наш погляд, коли йдеться про страте-гiчнi шляхи розвитку людсько' цивiлiзацiï, принциповим постае питання однозначного трактування термшу "розвиток".
Розвиток е одним з найпоширешших понять, що використовують практично у вшх галузях людськоï дiяльностi i його трактування мае неод-нозначний характер. Наприклад, поняття "розвиток виробництва" може ха-рактеризувати: збшьшення потужностi виробництва; технологiчне переоз-броення; збшьшення чисельност трудових ресурсiв тощо.
Сучасне розумiння розвитку ставить цю категорiю в единий понятшний ряд: "перемши - змiни - трансформащя - еволюцiя - розвиток". Ключовi па-раметри розвитку - це протяжшсть вiдповiдного явища в часц його поход-ження i характер (випадковiсть/закономiрнiсть); тип його спрямованостi (зво-ротна / незворотна) тощо.
Перемши можуть торкатися будь-якоï сфери функцюнування природи, суспiльства i людини. Вони можуть бути випадковими або ж вщображати зако-номiрнi явища i процеси. ïх головна ознака - зворотшсть, можливiсть легко i швидко мшяти напрям у фiзичному i сощальному просторах. При оцiнцi за такими критерiями змiни можуть бути фактично будь-якоï протяжностi в ча-сi - вiд короткотермiнових, кон'юнктурних до досить довготривалих.
Змiни, зазвичай, бшьш довготривалi за термiнами ix визрiвання i ста-новлення, за часом i ефектом ïx ди. Тим самим майже вiдсiкаеться чинник ви-падковостi - змiни здебшьшого вщображають, матерiалiзують в собi щось за-кономiрне. Але головне - вони досить стшю до зворотносл. Не будучи абсолютно незворотними, змши, виникнувши внаслiдок певних закономiрностей, здатнi ефективно протистояти не тшьки об'ективним чинникам, але i цшес-прямованим, усвiдомленим суб'ективним спробам повернути ïx назад.
Трансформацiя в ïï кшьюсному вимiрюваннi рiвнозначна змiнам (або ïx сумi, сукупностi), як можна класифiкувати як серйознi, масштабнi, глибок тощо.
Проте категорiя трансформаци вводить у цей понятшний ряд два нових опе-рацiйних критерп: якiсних змiн (суть трансформаци саме в появi ново! якосп, а не тальки в обсязi змiн як таких), а також балансу змш i спадкоемност (допус-каючи найглибшi змiни, трансформащя все ж таки припускае високий стушнь збереження спадкоемностi). Останне робить трансформацш у принципi зво-ротною, хоча 11 забезпечення вимагае вельми серйозних потуг.
Розвиток i еволюцiя дуже тiсно взаемопов,язанi. Коли ми говоримо про розвиток якогось об'екта, ми, зазвичай, маемо на уваз^ що цей об'ект пев-ним чином удосконалюеться, ускладнюеться. Якщо в процес розвитку вщбу-ваеться ускладнення структури об'екта i диференцiацiя його функцш, шдви-щуеться рiвень його оргашзаци, такий розвиток називають прогресивною еволюцiею. У протилежному випадку йдеться про регрес, деградацш.
Принциповим у розмежуванш розвитку як явища вщ iнших видiв змiн е визначення, чи завжди розвиток мае позитивний характер, чи можливий розвиток iз знаком "мшус" i якщо так, то в чому вш полягае. Глибокий аналiз сутi такого складного процесу, яким виступае розвиток, дае змогу визначати взаемозв'язок мiж станом, структурою i характером функцюнування системи.
Прогрес - напрям розвитку складних систем (у тому чи^ сощаль-них), для якого характерний перехщ вiд менш до бшьш досконалих форм. З погляду системного пiдходу, основним критерiем прогресу виступае шдви-щення рiвня оргашзаци системи, що вщдзеркалюеться в такш диференщацн й штеграцн елементiв i зв'язкiв, яка пiдвищуе ступiнь цшсносп системи, 11 адаптацiйнi можливостi, функщональну ефективнiсть i забезпечуе високий потенщал подальшого розвитку.
Прогресом можна назвати процес розвитку системи, при якому:
• зростае число 11 тдсистем;
• ускладнюеться структура системи;
• збшьшуеться число зв'язшв мiж елементами системи;
• зростае иаб1р функцш окремих елемечпв 1 тдсистем системи.
Регрес - напрям розвитку складних систем, для якого характерний перехщ вщ складних форм до бшьш простих i менш оргаиiзоваиих. Внаслщок регресу:
• зменшуеться наб1р корисних для системи функцш;
• розпадаються юнуюч1 ратше структури;
• зменшуеться кшьшсть тдсистем, елемечпв 1 зв'язшв, що забезпечують юну-
вання, спйшсть 1 життед1яльтсть дано! системи.
Для розвитку складних систем, до яких належать i економiчнi системи, характерна нерiвномiрнiсть. Можливi випадки, коли одш компоненти системи прогресують, а шш^ навпаки, деградують, i винести однозначну думку про загальний характер процесу розвитку виявляеться неможливим. Вщносний характер оцiнок розвитку зумовлений i суб'ективнiстю поглядiв спостерiгачiв - один спостершач може вважати прогресом те, що шшому ви-даеться деградащею.
Розширення спектра наукових дисциилiн, як дослiджували процес розвитку, сучасш методи дослiджень, науково-технiчна революцiя i 11 наслiдки ю-тотно змшили уявлення про явище розвитку [4]. Ц змiни можна узагальнити таким чином.
По-перше, в наущ фактично вiдбулася вщмова вiд погляду на розвиток як на винятково лiнiйний процес, який нинi розглядаеться тiльки як один з мож-ливих, до того ж найпростших, варiантiв явища розвитку в цшому. Нова модель процесу розвитку поки що не сформована, але в цшому зрозумшо, що найскладшшими видами розвитку е таю системи, розвиток яких нагадуе ви-тягнуту в час сшраль.
По-друге, поступово розширюеться визнання цикшчного характеру будь-якого розвитку, а також складових процесiв цього розвитку. Сама цик-лiчнiсть може бути при цьому вкрай складно! природи. Вона, як правило, мютить ряд цикшв рiзноï причинностi i тривалостi (вщ коротко - до наддов-готривалих) i володiе вельми багатоманiтною ампл^дою коливань.
По-трете, спiввiдношення амплiтуди, 1'х масштабiв визначае спрямова-нiсть розвитку в цшому - чи йде воно iз знаком "плюс" (висхщний розвиток, прогрес) або ж "мшус" (низхщний розвиток, регрес). 1ншими словами, вже можна вважати визнаним положення, що у всякого позитивного розвитку (вщ простого до складного) е, як мшмум теоретично допустимий його антипод -деградащя, (вщ складного - до простого).
По-четверте, в сучаснш наущ з'являеться змога розрiзняти довго- i наддовготривалу спрямованiсть розвитку в цшому. Можливi випадки, коли загалом висхiдний розвиток може на окремих його вiдрiзках мати (в тому чи^ достатньо тривалi) перюди низхiдного розвитку (iнодi вельми глибоко-го). Можливi випадки, коли деградащя може на якийсь час перериватися спа-лахами вщносного прогресу.
По-п'яте, стае очевидним, що процес розвитку не мае абсолютно ушвер-сального характеру - розвиток не е неминучютю, це потенцшна можливiсть, ре-алiзацiя якоï залежить вiд наявносп достатньо складного комплексу специфiч-них умов, конкретний змiст яких визначае ймовiрнiсть того, чи стане фактич-ний розвиток висхiдним або низхщним, або ж виявиться тупиковим (тобто, тс-ля певноï стадiï, зникають можливостi подальшого висхiдного розвитку).
По-шосте, поступово формуеться визнання того, що реалiзацiя потен-цiйноï можливостi висхщного розвитку вимагае не тiльки наявносп в системi певного, як правило, чималого надлишку ресурсiв, енергiï, часу, але i зусиль з використовування цих ресурЫв у цшях i на потреби розвитку. За вщсутносп таких зусиль наявшсть необхiдних ресуршв стимулюе тiльки процеси ентропи (розкладання, деградацiя, виродження, саморозпад).
По-сьоме, з урахуванням всього висловленого, ниш на перший план дослщження внутршшх механiзмiв розвитку виходять вивчення: закономiр-ностей оргашзаци i функцюнування складних структур; процесв 1'х самоорга-нiзацiï; явищ стабiльностi, дестабiлiзацiï, криз в складних системах як чинни-кiв, передумов i механiзмiв розвитку цих систем; явищ бiфуркацiй, якi здатнi стати причиною катастрофи i / або початком нового розвитку у фiзич-них, бюлопчних, iнформацiйних i сощальних системах.
Необхiдно зауважити, що сучасна наука переосмислюе концепщю розвитку в цшому i поки що не спроможна дати узагальнююче визначення явища розвитку, не заперечуючи водночас юнування самого явища як факту. В цьому плат першочерговим завданням для економiчноï науки постае пере-
хщ на еколого-економiчну модель дослiдження сучасних цившзацшних про-цесiв. При такому m^^i економiку розглядають як складну, нелiнiйну систему, основними компонентами якоï виступають екологiчна, соцiальна i вироб-нича пiдсистеми. Принципи функцюнування цiеï системи повиннi формувати-ся на основi аналiзу розвитку окремих ïï шдсистем.
Функцiонування економiки в межах глобальноï еколого-економiчноï системи повинно грунтуватись на закономiрностяx розвитку природних про-цесiв [5]. Варто вщзначити, що iсторично першим з'явився термiн "еколопч-но стiйкий розвиток" i тшьки згодом почали використовувати термш "стш-кий розвиток". Аналiзуючи в цьому планi принципи новоï парадигми розвитку, можна зробити висновок, що задоволення постшно зростаючоï рiзнома-нiтностi матерiальниx i духовних суспшьних потреб людей, можливе тшьки за однiеï умови - якщо одночасно буде вщбуватися пiдвищення продуктив-ностi екосистем при забезпеченнi ïx стiйкостi.
Нинi стiйкий розвиток об'еднуе екологiчнi, економiчнi, соцiальнi й ш-шi чинники. У найбiльш загальному випадку поняття стiйкого розвитку можна трактувати як розвиток, при якому не створюеться небезпека для здоров'я населення i забезпечуються вс необхщш умови його юнування.
Основний закон юнування будь-якоï системи - прагнення до самозбе-реження, без дотримання цього закону ïï довготривале юнування неможливе. Реалiзацiя принципу самозбереження у кожноï системи або групи систем мае своï меxанiзми. У межах еколого-економiчноï системи вирiшення проблеми збереження можливе через виршення проблеми збереження екологiчноï, ви-робничоï i соцiальноï пiдсистем. Акцентування на збереження тшьки окремоï пiдсистеми (в тому чи^ соцiальноï) врештi-решт призведе до деградаци еко-лого-економiчноï системи в цшому.
Лiтература
1. Э. Вайцзеккер, Ловимс Л. Фактор четыре. Витрат - половина, отдача - двойная. Новый доклад Римскому клубу. - М.: Academia, 2000. - 400 c.
2. Папа 1оанн Павло П. Еколопчна криза: загальна вщповщальнють. Гумаштарний еколопчний журнал. Т.3 вип. 2. 2001. - С. 75-77.
3. Коптюг В.А. Конференция ООН по окружающей среде и развитию (Рио-де-Жанейро, июнь, 1992 г.). Информац. обозр. - Новосибирск: Изд-во САН РАН, 1992. - 62 с.
4. Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2003. - 288 с.
5. Грин1в Л. Еколопчно збалансована економша: проблеми теорп. - Льв1в: ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2001. - 240 с. _
УДК 504:33 Acnip. К.В. CMÎpmea - Одеський державный
екологiчний утверситет
ДЕЯК1 НАПРЯМКИ ЕКОЛОГВАЦП ЕКОНОМ1КИ УКРАÏНИ
Розглянуто необх1дн1сть проведення еколопзацп економ1ки Украины, проанал1-зовано i запропоновано основш та першочергов1 напрямки еколопзацп, висвгтлено 1хне обгрунтування.
Ключов1 слова: еколог1зац1я економ1ки, еколог1зац1я податково1 системи, еко-лог1зац1я виробництва, еколопзащя швестицш.
