CC BY
9
^укрвий вкник, 2006, вип. 16.3
системи фшсованого валютного курсу); коливання процентних ставок; зрос-тання ролi шституцшних iнвесторiв; глобалiзацiя свiтових фiнансових рин-kíb; податкова асиметрiя; НТР.
У свою чергу до внутршшх чинниюв, що визначають поведiнку еко-номiчних суб'екпв на фiнансових i товарних ринках, вщносять: потребу в лжвщних i дохiдних напрямках вкладення засобiв; необхiднiсть зниження вартостi залучення засобiв i обмеження ризикiв; пiдвищення квалiфiкащl персоналу, розвиток спещально!' прикладно!' областi - фшансово!' шженери i ри-зик-менеджменту [4, с. 69].
Ринок шновацшних фiнансових iнструментiв в економщ Укра'ни тiльки починае зароджуеться, тому слiд використовувати принципи функщ-онування якi склались iсторично, проте слщ враховувати вiтчизнянi реали.
Л^ература
1. Duffie D. Future Markets. - Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1989. - 584 p.
2. Рубцов Б.Б. Мировые фондовые рынки: Современное состояние и закономерности развития. - М.: ФА, 2000. - 312 с.
3. Siegel D.R., Siegel D.E. The Futures Markets: The Professional Trader's Guide to Portfolio Strategies, Risk Management & Arbitrage. - Probes Publishing Company, 1994. - 145 p.
4. Маршал Дж.Ф., Бансал В.К. Финансовая инженерия: Полное руководство по финансовым нововведениям: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 784 с.
5. Сохацька О.М. Бiржова справа: Пщручник. - Тернопшь: Карт-бланш, 2003. - 602 с.
УДК 330.477 Доц. €.М. Борщук, канд. фн.-мат наук -Rbeiecbm КА
КОНЦЕПЦ1Я СТ1ЙКОГО РОЗВИТКУ У КОНТЕКСТ ЦИВ1Л1ЗАЦ1ЙНОГО РОЗВИТКУ
Запропоновано модель emnoro-eKOHOMÎ4HOï системи для дослщження проблем стшкого розвитку. Подано характеристику глобальноï еколого-економiчноï системи.
Ключов1 слова: стшкий розвиток, система, системний аналiз, еколопзащя, еколого-економiчна система.
Doc. Ye.M. Borshuk - Commercial Academy of Lviv Conception of sustainable development in context of civilization development
For research of problems of steady development the model of the ecological-economic systems is offered. It is given description of the global ecological-economics system.
Keywords: sustainable development, system, systems analysis, ecologization, ecological-economics system.
В однш з останшх доповщей Римського клубу [1] вщзначаеться, що бю-рократичний сощал1зм зазнав ф1аско, бо не хот1в визнавати економiчноï реальности а своею чергою, ринкова економша може розвалитися, якщо не вщобра-жатиме екологiчноï реальностi. Концепцiю екорозвитку, яка полягала у перехода вщ економiчного до еколого-економiчного розвитку, вперше було представлено на Першш Всесвiтнiй конференцiï з навколишнього середовища, що вщ-булась у Стокгольмi у 1972 р. Пiсля Стокгольмсь^' конференцiï з'явилась значна кiлькiсть наукових розробок, присвячених проблемам екорозвитку.
До головних завдань еколопзаци економжи можна зарахувати [2, 3]:
• визначення iснуючих взаемозв'язкгв мiж вимогами соцiально-економiчного розвитку, станом навколишнього середовища й умовами життед1яльностГ людей; вивчення економiчних аспектiв взаемоди суспiльства i природи;
• визначення економГчно!' цгнностг компонента навколишнього природного середовища i залучення еколого-економiчних оцгнок у систему економГчних розрахункгв;
• формування системи керування, адекватно! завданням рацiонального вико-ристання чинникгв довкглля;
• розробку методичного iнструментарiю для економiчного обгрунтування оп-тимальних напрямкгв соцiально-економiчного розвитку, що найбiльшою мь рою ввдповвдають поеднанню економiчних i екологiчних цшей;
• пошук шляхiв пiдвищення еколого-економiчноi ефективностi економiки та й основних пiдроздiлiв.
1дея екорозвитку у подальшому трансформувалась у концепцш стшкого розвитку, яка тюно переплГтаеться з працями В.1. Вернадського, в яких закладено основи вчення про ноосферу. Основою вЫх дослщжень Гз проблем стшкого розвитку ниш слугують матерГали Друго! конференцп ООН з навколишнього середовища Г розвитку, яка вщбулась в Рю-де-Жанейро у 1992 р. Генеральний секретар ООН Коф1 Аннан вщзначав, що процес стшко-го розвитку надае винятковГ можливостГ: в економГчному плат - розвивати ринки Г створювати робочГ мюця; у сощальному плат - вивести людей з1 складу маргшал1зованих груп населення; Г у поличному плаш - надати кожному чоловжу Г кожнш жшщ право голосу Г вибору при визначенш свого майбутнього. Тому надзвичайно актуальною проблемою постае розробка ме-тодолопчних основ переходу функцюнування свгшво! цившзацп до принци-шв концепцп стшкого розвитку.
При анал1з1 головних докуменпв стшкого розвитку привертае увагу сис-темшсть проблем, як постали на шляху розвитку сучасно! цившзацп, 1х взаемозв'язок. Тому цшком очевидно, що найбшьш ефективним методом дос-лщження проблем переходу до принцитв стшкого розвитку е системний шдхщ.
Головним об'ектом дослщження концепцп стшкого розвитку повинна стати глобальна свгтова система, функцюнування яко! базуеться на наступ-них положеннях [4]:
• глобальна свггова система являе собою сукуптсть регiонiв, держав, об'една-них мгж собою торговельними зв'язками, що володiють специфiчними особ-ливостями, такими як центр/периферiя, цикли накопичення капiталу i (розпо-дш мгж ними) гегемонiя/конкуренцiя;
• свГтова система - це едина структура, в межах яко! можуть бути усвщомлет загальнi закономiрностi розвитку свггово! цивiлiзацii;
• неможливо усвГдомити розвиток окремих частин свГтово! економiки (наприк-лад, окремих кра!н чи регютв), не враховуючи !х взаемозв'язку мГж собою г з ГНШИМ свГтом;
• неправомГрно навГть теоретично припускати, що деякг краши можуть Гзолю-ватись вГд системи свггово! економГки. Водночас необх1дно визнавати, що свГтова економГчна система може спричиняти як позитивний, так Г негатив-ний вплив на розвиток периферГйних економш.
Фундаментальним компонентом глобально! свгшво! системи е бюсфе-ра - едино можливе середовище життя Г дГяльност людини. Бюсфера володГе потужними мехашзмами самозбереження Г гомеостазу. Вона нормально функ-
Науковий вк'ник, 2006, вип. 16.3
цюнуе доти, доки цi механiзми здатш протистояти зовнiшнiм дiям, тобто здатш пiдтримувати структуру системи i 11 внутршне середовище, що i виз-начае !! як едине цше. Якщо ця здатнiсть вичерпуеться, то бюсфера переходить в шший стан, змшюючи свою структуру i внутрiшне середовище, фор-муючи новi механiзми !х пiдтримки.
Для визначення сут стiйкого розвитку, передусiм, необхщно з'ясувати суть поняття "розвиток". Вщповщно до теори систем, розвиток - незворотна просторово-часова спрямовашсть змiни сташв системи, при якiй у структурi вiдбуваеться замiна деяких елементiв попередшх станiв. Вони замiнюються новими, досконалшими елементами вiдповiдно до нових умов, у такий спошб, що зростае стшюсть системи до зовнiшнiх деградацшних дiй. Структура системи удосконалюеться вiдповiдно до впливу середовища у даний момент часу.
У 1992 р., закриваючи Всесв^ню конференцiю з навколишнього середовища i розвитку в Рю-де-Жанейро, !! Генеральний секретар М. Стронг говорив про необхщшсть переходу людства вiд економiчно! до еколого-еконо-мiчно! системи (ЕЕС). У цьому напрямку, в межах концепцй стшкого розвитку, почали активно розроблятися мехашзми еколопчно! регламентацй еконо-мiчно! дiяльностi. На думку академжа АН Укра!ни Ю.Ю. Тунищ, головним показником функцiонування ЕЕС повинна стати еколого-економiчна ефек-тивнiсть, яка бшьш повно, порiвняно з економiчною ефективнiстю, вщобра-жае результативнiсть суспшьного виробництва [5].
Поняття ЕЕС ниш широко застосовуеться як в економiчнiй, так i в екологiчнiй лгтературь Тому, на нашу думку, проблему стшкого розвитку найбшьш доцiльно дослщжувати з позицiй стiйкого функцiонування ЕЕС як складно! соцюприродно! системи. Саме в межах ще! складно! системи можна сформулювати едину концепцiю взаемоди сощальних, економiчних i еколо-пчних чинникiв у сучасному свiтi, що визначае ключовi проблеми подальшо-го розвитку людсько! цивiлiзацi!.
У принциш, основними компонентами ЕЕС е еколопчна i економiчна пiдсистеми. Поряд з тим, виходячи з того, що головною рушшною силою в ЕЕС е суспшьш потреби, ноЫем яких е людська спiльнота, доцiльно розгля-дати економiчну систему як двi вiдносно автономнi пiдсистеми: "суспшь-ство" i "виробництво". Безумовно, соцiальний момент присутнш в економiч-нiй шдсистем^ але видiлення пiдсистеми "суспiльство" обгрунтоване тим, що саме економiчнi потреби людини визначають характер i напрямок матерiаль-ного виробництва, а еколопчш потреби встановлюють межу антропогенного впливу на навколишне середовище. Поряд з тим, виробництво досить часто само продукуе т чи iншi потреби сощуму i його можна розглядати у певному сенс як вщносно автономну пiдсистему. Тому, загалом, ЕЕС структурно можна подати як едшсть трьох шдсистем - екологiчно!, виробничо!, сощаль-но!, якi тiсно взаемопов'язаш i завжди е взаемозалежними.
Доцшьно розрiзняти регiональну i глобальну ЕЕС.
Регюналъна ЕЕС - це обмежена певною територiею частина техносфе-ри, в якш природнi, соцiальнi i виробничi структури i процеси пов'язаш взаемопiдтримуючими потоками речовини, матерi! й шформацй.
Глобальна ЕЕС - це система, в якш навколишне середовище охоп-люеться у планетарному або в нацюнальному масштабах, а економжа розгля-даеться в цшому як единий господарський комплекс.
У багатьох публжащях з проблем переходу до принцишв стiйкого розвитку шдкреслюеться першочерговим завдання формування регюнально-го "Порядку денного ХХ1 столггтя". Водночас аксiомою вважаеться те, що в окремо взятому регюш не може бути забезпечений стшкий розвиток. Водночас будь-яка людська дiяльнiсть мае насамперед локальний чи регюнальний характер. Тому постае проблема зютавлення будь-якого виду людсько! дiяль-ност з можливiстю переходу до принцишв стшкого розвитку в масштабах держави i цившзаци в цiлому. У цьому плат головним е те, що перш шж дь яти, людина повинна усвiдомити, що !! ди е складовою процесу функцюну-вання глобально! ЕЕС i повинш бути узгодженi iз загальними закономiрнос-тями функцiонування системи. У раз^ коли людська дiяльнiсть суперечитиме головним закономiрностям глобально! ЕЕС, можуть вщбутися змiни, якi спричинять зникнення виду "Homo sapiens".
Головними складовими глобально! ЕЕС е: бюсфера (екологiчна шдсис-тема), свiтове господарство (виробнича тдсистема) i людська спiльнота (сощ-альна пiдсистема). Аналiзуючи стiйкий розвиток ЕЕС, насамперед, необхщно взяти до уваги те, що бюсфера функцюнуе як саморегулювальна система, що спроможна у певних межах вщновлювати рiвновагу природних екосистем, функщонування яких порушено природними чи антропогенними чинниками.
Сучасш дат наукових дослщжень [6] дають змогу сформулювати фун-даментальнi висновки щодо механiзмiв функцiонування бiосфери. А саме:
• природна бюта Земл1 влаштована так, що здатна з великою точтстю тдтри-мувати придатний для життя стан навколишнього середовища;
• велика потужтсть продукци, що досягаеться бютою, дае змогу !й ввдновлю-вати будь-як природт порушення навколишнього середовища впродовж де-сятюв рошв;
• водночас, велика потужтсть бюти несе у соб1 потенцшну небезпеку швидко-го руйнування оточуючого середовища, якщо цшстсть бюти буде порушена;
• ймов1рно, бюсфера спроможна компенсувати будь-як збурення, спричинет людською дшльтстю, якщо частка використано! людиною продукци бюсфе-ри не перевищуе 1 %;
• сучаст змши бюсфери, спричинет людською д1яльн1стю, свщчать про l! переход до нестойкого стану, про порушення глобальних бюх1м1чних цикл1в i вщповщно про штотне гальмування руйнiвними антропогенними процесами природного саморегулювання;
• нинi бiосфера ще може повернутися до попереднього стшкого стану. Для цього необхвдно на порядок зменшити споживання продукци бюсфери;
• шшого спйкого стану бюсфери не може бути, при збереженн чи збшьшент масштабiв антропогенно! дiяльностi стiйкiсть природного середовища буде зруйнована;
• через шерщйтсть демографiчних процесiв зростання чисельностi народона-селення буде продовжуватися, але першочерговою проблемою постае необ-хiднiсть стабшзаци чисельностi населення планети, яке повинно використо-вувати не б^ше 1 % продукци бюсфери.
Вщомо, що в юторичному плат нестшюсть бюсфери р1зного просто-рового i тимчасового масштаб1в вщгравала важливу роль в еволюци природи,
формуючи i активiзуючи механiзми регуляци природних систем. З розвитком промисловост i зростанням густини населення цi механiзми зазнали значних змiн i набули небезпечного для юнування життя на планер характеру. Це на-самперед пов'язано з наростанням i розповсюдженням амплiтуди антропоген-них збурень в навколишньому середовищi. Численнi дослiдження, проведет за минулi десятирiччя, показали, що частота катастрофiчних явищ у природi i !х масштабнiсть безперервно збшьшуються, спричиняючи зростання ризику загибелi людей i збiльшення економiчного збитку, а також порушення сощ-ально! шфраструктури (табл. 1). У 2001 р. у свт вiдбулося приблизно 650 природних катастроф, що забрали життя бшьше шж у 25 тисяч людей i заподiяли економiчний збиток понад 35 млрд. дол. У 2002 р. втрати людських житлв унаслiдок природних катастроф становили майже 11 тис. оЫб, а еко-номiчний збиток досяг 55 млрд. дол. У 2003 р. вщ природних катастроф заги-нуло бшьше 50 тис. оЫб, економiчнi втрати становили понад 60 млрд. дол. Тшьки на територп Роси кшьюсть природних катастроф за останне десяти-рiччя збiльшилась з 60 до 280 на рш. У США у 2004 р. встановлено рекорд за кшьюстю торнадо - !х було 652, тодi як попереднш рекорд був вiдзначений у 1992 р. i становив 399 торнадо.
' ———__Роки 1950-59 1960-69 1970-79 1980-89 1990-99 1992-2002 2003
Кшьшсть природних катастроф 20 27 47 63 91 70 107
Економ1чт втрати, млрд. дол. 42.1 75.5 138.4 213.9 659.9 550.9 64.6
Джерело: Кондратьев К.Я., Крапивин В.Ф. Экологические катастрофы// Энергия. -2005, № 11. - С. 6-12.
Упродовж 2004 р. спостер^алось зростання екстремальних природних ситуацш: 26 грудня в 1ндшському океанi стався потужний землетрус приблизно 9 балiв за шкалою Рiхтера, що спричинив страшну хвилю цунамi. Хви-ля висотою понад 30 метрiв знищила приблизно 273 тис. осiб у 13 кра!нах цього макрорегiону. Влггку 2005 року масштабнi повенi спостершалися у Кита! - вщ стихi! постраждало понад 8 млн. ошб. В Iндi! вiд високо! температу-ри повiтря загинуло сотш осiб.
Страшна спека у 2005 р. спостер^алася в Gвропi, особливо на швдш Захiдно! Свропи, багато постраждалих було в Iталi!. В 1спанй виникло бiльше трьох тисяч пожеж, через посуху вдвiчi скоротилися запаси води у водойми-щах, пересохли численнi дрiбнi рiчки. У Португалп через лiсовi пожежi виго-рiло 240 тис. га земл^ спалено тисячi гектарiв лiсу. Загалом збитки вiд сти-хiйних лих в Сврош у 2005 р. становили понад 2 млрд. евро.
Стшкий розвиток (як i будь-який iнший) неспроможний зупинити природнi катакшзми, бо вони е невiд,емною частиною функцiонування бюс-фери. Головним завданням у цьому напрямку е, з одного боку, зведення до мтмуму негативних наслщюв природних катастроф, а з шшого -виробни-чою дiяльнiстю не створювати передумов посилення природних катастроф.
До останнього часу iсторiя цившзацп була iсторiею стихiйного роз-витку - неподiльного "панування" енергетичного (термодинамiчного) крите-
рiю прогресу. Загалом стан природного середовища визначаеться сумiсною дiею шести енергетичних факторiв: сонячно! енергп, сил гравггацп, тектошч-них сил, хiмiчно! енерги (у природi - це в основному окисно-вщновлювальш процеси), бюгенно! енерги (фото- i хемосинтез) i енерги свггово! шдустри. Першi п'ять у процес функцiонування впродовж бiльше як 4 млрд. роюв сформували бiосферу i саму людину. З появою людини почав формуватись i новий фактор - енерпя свггово! шдустри, яка у другш половинi ХХ ст. втричi збiльшувала свою потужнiсть (у середньому за 15 роюв). Виробнича шдсис-тема, використовуючи ресурси еколопчно! пiдсистеми, за допомогою певних технологш задовольняе матерiальнi потреби сощально! шдсистеми (i сво! теж), при цьому забруднюючи природнi екосистеми.
Господарська дiяльнiсть на будь-якому рiвнi завжди базуеться на при-родокористуваннi. Важливою проблемою стшкого функцiонування свггово! економiки е наявшсть природних ресурсiв, якi е обмеженими ^ крiм цього, досить нерiвномiрно розподiленi в межах планети (табл. 2).
Табл. 2. Питомий розподт природних ресурыв по континентах
Континенти Нафта 1 конденсат, т/люд. Природ-ний газ, тис.т/люд. Вугш- ля т/люд. Залзна руда, т/люд. Ршля, га/люд. Пргсна во3да, тис.м /люд. Л1с, га/люд.
Свропа 4,06 1,8 86,4 52,0 0,29 4,9 0,23
Аз1я 27,09 17,0 131,3 8,5 0,13 3,7 0,10
Африка 13,7 11,9 167,3 28,3 0,22 4,8 0,55
П1вн1чна Америка 34,16 28,0 1724,8 94,2 0,65 14,6 1,31
Швденна 1 Центральна Америка 26,8 13,0 49,6 42,0 1,18 40,7 2,98
Австрал1я 1 Оке-атя 19,0 20,9 393,3 624,7 2,26 30,83 2,23
Всього у свт 26,1 23,5 244,6 36,1 0,24 7,42 0,96
Джерело: Львов Д. С. Система национального имущества// Свободная мысль - ХХ, 2005, № 12. - С. 17.
Розвиток свггово! шдустри спричинив технолопчний пресинг на при-родш екосистеми, !х руйнування, яю на сьогодш набули глобального характеру [7]. Разом з тим саме свггова iндустрiя - безальтернативна основа самого юнування людсько! цившзаци. У цьому плат головною проблемою постае пошук глобально! концепцi! сумiсного функцюнування свiтово! iндустрi! i бь осфери. Сучасний стан взаемовщносин технологiй i бiосфери можна охарак-теризувати як етап переходу вщ сприйняття природи як безмежного джерела ресурЫв споживання до усвщомлення необхiдностi збереження бюсфери як едино можливого середовища юнування людини. Тому припинення чи рiзке скорочення темпiв руйнування природних екосистем необхщно включити до головних цшей розробки технологiй для стiйкого розвитку.
Проблема виснаження природних ресурсiв i проблема забруднення тiсно пов,язанi з чисельнютю населення соцiально! пiдсистеми. При експоненщально-му збiльшеннi чисельностi населення на Землi в умовах ринково! економiки, для яко! характерна "гонка споживання", неможливо стабiлiзувати викиди, що забруднюють навколишне середовище на рiвнi, що забезпечуе !х утилiзацiю
природним шляхом. Для людсько! спiльноти в цшому характерно не тiльки збшьшення кiлькостi взагалi, але й збшьшення TeMniB зростання (табл. 3).
_Табл. 3. Зростання населення на 3eM^i_
Перюд | Зростання (ввд. до), млн J Час подвоення чисельност1, рошв
До нашо! ери
7000.4500 10.20 2500
4500.2500 20.40 2000
2500... 1000 40.80 1500
1000...0 80.160 1000
Наша ера
0.900 160.320 900
900.1700 320.600 800
1700.1850 600.1200 150
1850.1950 1200.2500 100
1950.1990 2500.5000 40
Висок темпи збшьшення чисельност населення планети е одшею з основних причин деградаци навколишнього середовища. 1стотним моментом забруднення довкшля е неоптимальна структура споживання сощально! i виробничо! пiдсистeм, що не сприяе стiйкостi ЕЕС у цшому. Надмiрнi претензи i марнотратний стиль життя найбагатшо! частини людства величезним тяга-рем лягають на природне середовище. Водночас час найбщшша частина людства не у змозi задовольнити сво! потреби. Тому необхщно проаналiзувати попит на природш ресурси, продиктований надмiрним споживанням, i знайти шляхи такого використання ресурЫв, яке зводить до мiнiмуму !х виснаження i зменшуе забруднення навколишнього середовища.
Досвщ ютори показуе, що якщо у суспiльствi (а вся наша Земля зараз е единим суспшьством) е сильна нeрiвнiсть, юнуе велика прiрва мiж eлiтою i бiдними прошарками, то малозабeзпeчeнi рано чи шзно повстануть проти "елгги", i нiякi репреси !х стримати не зможуть. Поди 11 вересня 2001 р. на-очно показали, що i у сучасних умовах найбщшше населення свггу нама-гаеться чинити силовий тиск на багату частину св^ового суспшьства. Зараз в останньо! ще збeрiгаеться iлюзiя, що з тероризмом можна впоратися бомбар-дуваннями окремих кра!н, але у вщносно нетривалому часi ця iлюзiя, мабуть, буде розвiяна, що стане переконливим доказом на користь необхщност змш у функцiонуваннi глобально! ЕЕС.
Отже, стшкий розвиток ЕЕС - це сумюний розвиток трьох шдсистем: eкологiчно!, соцiально! i виробничо!. Для забезпечення стшкого розвитку кожно! шдсистеми нeобхiдно вирiшити спeцифiчнi проблеми кожно! шдсис-теми з врахуванням !хнього взаемозв'язку. Водночас стiйкe функцiонування окремих шдсистем не забезпечуе стiйкостi вЫе! ЕЕС. Тому проблему переходу до стшкого розвитку необхщно виршувати комплексно, з одночасним переходом до принцишв стiйкого розвитку вЫх головних пiдсистeм. Вiдповiдно до iерархi! ЕЕС першочерговою постае проблема стшкост бiосфeри. Тiльки в умовах стабшьно! бiосфeри можливо вирiшувати проблему стшкост сощаль-но! i виробничо! шдсистем.
Для досягнення стшкого розвитку глобально! еколого-економiчно! системи необхщно розробити програми стабiлiзацi! чисельност населення i оптимального обсягу промислового виробництва. Використанням еколопч-них технологш, рацюнального споживання ресурсiв i !х економi!, дадуть змо-гу створити надшний фундамент стiйкого розвитку суспшьства в масштабах всiе! планети. Концепщя стiйкого розвитку тiсно переплiтаеться з проблемами нацюнальних iнтересiв окремих держав i соцiально-екологiчно! безпеки свггово! спшьноти в цiлому [8].
Перспективи стшкого розвитку за самою суттю справи тюно пов,язанi зi сферою нацiональних iнтересiв окремих нацш i держав. У цьому плат вче-ними Укра!ни висунуто й обгрунтовано iдею пiдготовки та затвердження свь товим спiвтовариством якiсно нового документу - "Еколопчно! конституци ЗемлГ' [9, 10]. Саме прийняття цього надзвичайно важливого документу, як обов'язкового для всiх кра!н закону, спроможне забезпечити кожнш державi i людськш цивiлiзацi! в цiлому, екологiчну безпеку, нормальш природнi умови для життя як нишштм, так i майбутшм поколiнням населення Землi.
Л1тература
1. Вайцзекер Э., Ловинс Л. Фактор четыре. Затрат - половина, отдача - двойная. Новый доклад Римскому клубу. - М.: Асаёеш1а, 2000. - 400 с.
2. Мельник Л.Г. Еколопчна економ1ка. - Суми: ВТД "Ушверситетська книга", 2003. - 348 с.
3. Гришв Л. Еколопчно збалансована економша: проблеми теори. - Льв1в: ЛНУ 1м. I. Франка, 2001. - 240 с.
4. Эллман М. Теория мировой системы// Социальная экономика. - 2001, № 2. - С. 40 -49.
5. Туныця Ю.Ю. Эколого-экономическая эффективность природопользования. - М.: Наука, 1980. - 169 с.
6. Горшков В.Г. Энергетика биосферы и устойчивость состояния окружающей природной среды// Итоги науки и техники. Сер. Теоретические и общие вопросы географии, т. 7. -М.: ВИНИТИ, 1990.
7. Стадницький Ю.1. Економ1чш основи оздоровлення довкшля. (Методология 1 практика). - Льв1в: ДУ "Льв1вська полпехшка" 1999. - 260 с.
8. Башнянин Г., Мазур Л., Харитонов В., Дубров Я. Нащональш штереси та еконо-м1чна безпека Укра!ни// Нескорена нащя. - 1999, № 76 (24 квгтня). - С. 12.
9. Туниця Ю. Еколопчна Конститущя Земл1. 1дея. Концепщя. Проблеми. - Ч. I. - Льв1в: Видавн. центр ЛНУ 1м. I Франка, 2002.
10. Семенюк Е.П. Фшософсью засади сталого розвитку. - Льв1в: Аф1ша, 2002. - 200 с.
УДК330.341.1:338.45(477.83) Acnip. М.В. Гомонай1 - 1нститут
регюнальних до^джень НАН Украти
ОЦ1НКА ШНОВАЩЙНО1 АКТИВНОСТ1 У ПРОМИСЛОВОСТ1
М1СТА ЛЬВОВА
Здшснено оцiнку шновацшно'1' активностi у промисловосп MiCTa Львова. Вияв-лено низку проблем, пов'язаних i3 зниженням шновацшно'1' aктивностi львiвськими пiдприeмствaми та наведено заходи щодо можливостi розробки шновацшно'1' моделi розвитку.
1 Наук. кер1вник: проф. Л.Т. Шевчук, д-р екон. наук - шститут регюнальних дослвджень НАН Украши
