CC BY
418
УДК 616.3 - 08
Дудченко М.А., Третяк Н.Г., Новак О.В., Малик Л.В., Дудченко М.А. КОМПЛЕКСНЕ Л1КУВАННЯ ВИРАЗОК ШЛУНКА I ДВАНАДЦЯТИПАЛО1 КИШКИ
ВДНЗУ « УкраТнська медична стоматологiчна акаде1^я», Полтава
Встановлено, що виразки шлунка i 12-ти пало)' кишки - це р'зн захворювання. Комплексна тератя з використанням "Втромаку" виявляе кращi результати по суб'ективних, об'ективних i лабораторночнструментальних показниках порiвняно i3 стандартними методами лкування. Незалежно в 'д локал'зацИ виразки, патогенетичноi dii, "Впромак" необхдно приймати з перших дн'т захворювання тривалютю до 2 мюя^в.
Ключов1 слова: виразка, шлунок, дванадцятипала кишка, "В1промак".
Робота е фрагментом науково-дослiдноi' роботи ВДНЗ УкраГни "Розробка нових методiв профлактики, лкування i реабттацп захворювань органе травлення у хворих з морбiдною патологiею на основi вивчених патогенетичних ланок синтропп."№ держреестрацп 0 111 U 00 4881.
Вступ
Виразки оргашв травлення будь-то ротовоТ порожнини, стравоходу, шлунка чи кишечника значно розповсюджеш серед населення i мають тенденцш до зростання. Виразка кожного органу мае свою специфку виникнення, проте в механiзмi розвитку кожноТ iз них вони мають багато сшльного. Тому i лкування виразок проводиться в залежност вщ локалiзацiТ виразки i ТТ мехашзму утворення як на загальнш основi (iнфекцiя - антибiотики), так i на iндивiдуальних особливостях. Якщо взяти назви виразкових хвороб шлунка та 12-палоТ кишки, то в л^ератур^ в тому чи^ i в медичних пщручниках, таке поняття об'еднано в розумшня не окремих виразок, а виразкову хворобу шлунка та 12-палоТ кишки. Тим самим пщкреслюеться, що це одна i та ж хвороба ттьки рiзних оргашв. Вслщ за цим i лкування виразки шлунка i виразки 12-палоТ кишки вважаеться однаковим. Таким принципом користуеться бтьшють лiкарiв i хворих.
В дшсносп виразка шлунка i виразка 12-палоТ кишки - це рiзнi захворювання. Вони вiдокремленi i в МКХ-10 як виразка шлунка (виразкова хвороба шлунка) (К25), 12-ти палоТ кишки (К26) i гастроеюнальна виразка (К28). У своему виникненш, механiзмi розвитку i лiкуваннi мають свою специфку, iнодi протилежного характеру [5,8].
Мета дослщження
Звернути увагу практичних лiкарiв на комплексний пщхщ при лiкуваннi виразковоТ хвороби i на цьому принципi дослiдити ефективнють дiТ лкарськоТ сумiшi "Вiпромак", спрямованоТ на впровадження IT для лкування виразковоТ хвороби.
Об'ект i методи дослщження
Вивчення лiтературних джерел i результати своТх дослiджень дають можливють визначити патогенетичнi механiзми розвитку виразковоТ хвороби. Дослщження патогенетичного, комплексного лкування виразковоТ хвороби, до якого входять режим лкування, дiета, медикаментозна терашя з використанням "Вiпромаку", проведенi на 80 хворих по 40 оаб з виразками шлунка i виразками 12-ти палоТ кишки. Чоловшв було 61, жшок - 19, вком вiд 26 до 60 рош i тривалютю захворювання до 7 рош. Основна група, яку складали 40 оаб (по 20 iз виразкою шлунка i виразкою 12-ти палоТ кишки) лкувались комплексно з використанням "Втромаку" i 40 осiб з аналопчною патологiею (контрольна група) лiкувались за стандартним принципом терапп виразковоТ хвороби [7,9]. При госпiталiзацiТ i виписц iз стацiонару всiм хворим проводилось дiагностичне обстеження.
До складу "Втромаку" входять: прополю (10% 20 мл), ретинол (3,44% 15мл), токоферол (30% 10мл), настш календули (15мл), настш ехшацеТ (20мл), новокаТн (2% - 15мл), кукурудзяна або льняна олiя (400 мл) (Патент № 79120 вщ 10.04.2013р.). "Втромак" мае загальний i кпшко-фармакологiчний вплив: покращуе функцш травлення i обмiннi процеси; володiе анальгезуючим, репаративним, виразковозаживляючим, антитоксичним, антиоксидантним, бактерицидним впливом; стимулюе iмунiтет i внутрiшньоклiтинне проведення лiкарських речовин та сприятливо впливае на тяжк форми езофаптпв i гастральних рефлюшв, впливае на всi патогенетичнi мехашзми виразкоутворення.
Ця сумiш приймалася пюля збовтування по 1 десертнiй ложц за годину до Тжi i перед сном. Пiсля епiталiзацiТ виразки сумш рекомендувалося приймати двократно, вранц i перед сном протягом 1-2 мюя^в.
Результати дослiдження та 1х обговорення
Про причини виникнення i механiзми розвитку виразковоТ хвороби шлунка i 12-ти палоТ кишки юнуе цiлий ряд теорiй. До них вщносяться: травматична Ашофа, судинна Вiрхова, запальна Конечного, пептична Клод Бернара, ав^амшозна Мак Керiсона, нервова Бергмана-Сперанського, кортко-вюцеральна Бикова-Курцина, гормональна, iмунологiчна, бактерiальна, генетична та iншi.
Варто пщкреслити, що yci nepepaxoBaHi ппотези про етiологiю i патогенез виразковоТ хвороби не суперечать, а доповнюють одна одну. Оскiльки вони формулювались на достовiрних фактах, тiльки на рiзних стадiях розвитку науки, то Тх можна об'еднати у двi групи за причинами та мехашзмом дiТ' факторiв: нервово-ендокринний та мюцевий. При цьому слiд мати на уваз^ що хвороби виникають тод^ коли в органiзмi знижуються фактори захисту з активнютю факторiв агресп, якi спричиняють виникнення захворювання, в даному випадку виразковоТ хвороби [4].
До факторiв захисту слизовоТ оболонки гастродуоденальноТ зони вiдносяться: нормальна нейроендокринна регуля^я при вiдсутностi спадковостi до виникнення захворювання, резистентнють (опiрнiсть) гастродуоденальноТ слизовоТ оболонки з достатшм iмунiтетом, мiкроциркуляцieю, антродуоденальним «кислотним гальмуванням» iз захисним слизовим бар'ером.
Агресивними факторами е: порушення нейроендокринноТ регуляцiТ як в сторону збтьшення так i зменшення ТТ дм; генетичнi фактори, як пiдтверджують спадковiсть захворювання; пперпродуктивнють соляноТ кислоти i пепсину слизовою оболонкою шлунка; травматизацiя гастродуоденальноТ зони як харчовими продуктам, так i хiмiчними речовинами, до яких вщносяться нiкотин, алкоголь та iн.; гастродуоденальна дисмоторика за рахунок змш в мюцевш та ферментивно-гормональнiй регуляцiТ; паразити та бактерп, особливо Helicobacter pylori.
Закономiрним в виникненнi виразковоТ хвороби е участь дектькох факторiв як агресп, так i захисту слизовоТ оболонки гастродуоденальноТ зони. При цьому, якщо для дуоденальноТ виразки в механiзмi розвитку iз двох факторiв ведучим е нервовий, про що свщчить швидке зростання захворюваностi у людей в залежност вiд психо-нервовоТ напруги, то в виникненнi виразок шлунка переважними е мiсцевi процеси. Так, виразки 12-палоТ кишки виникають пщ впливом рiзних психо-нервових перенапружень i стресових ситуацiй. Вщбуваеться порушення головних коркових процесiв в сторону збудження з пщвищенням функцш заднiх ядер гiпоталамуса, блукаючого нерва, ацидо-пептичного фактору, а також передньоТ долi гiпофiзу, що стимулюе утворення АКТг i вiдповiдно корою наднирниш глюкокортикоТдiв з активiзацiею кислотно-пептичноТ дм з подальшим порушенням трофiки слизовоТ оболонки. Пщвищення тонусу м'язiв гастродуоденальноТ зони iз спазмом шунтових судин, розвитком мюцевоТ гiпоксiТ i ппероксидаци призводить до зниження функцiТ iмунiтету з активнiстю H.pylori. Мiсцеве запалення, дiя ацидопептичного фактору, ферментiв пщшлунковоТ залози та жовчних кислот, як постiйно потрапляють в 12-палу кишку сприяють аутолiзу слизовоТ оболонки i утворенню виразки.
При виразках шлунка вщбуваються протилежнi явища. У хворих переважають гальмiвнi корковi процеси, зниженя гiпоталамо-гiпофiзарноТ функцп i блукаючого нерва, що призводить до зниження моторики шлунка з затриманням в ньому Тж i зiянню пiлоруса, завдяки чому внаслщок дуодено-гастрального рефлюкса до шлунка закидаеться хiмус 12-палоТ кишки (соляна кислота, пепсин, жовчн кислоти, ферменти, трипсин i ш.), що приводить до порушення мюцевого кровообiгу з гiпоксiею, гiпероксидацiею, зниження iмунiтету i трофiки слизового бар'еру, з активнютю субмукозноТ iнфекцiТ i утворенню виразки шлунка [4].
Про участь нервовоТ системи у виразкоутворенн свiдчить деякий успiх в лкуваны пiсля операцiТ ваготомiТ i виникнення виразок пюля стресових ситуацiй.
Отже, в етюлогп i патогенезi виразковоТ хвороби не слщ надавати будь-якому фактору головну роль тому, що в кожному випадку е той, котрий проявиться як виршальний i призведе до розвитку хвороби. У одного хворого це Helicobacter pylori, у другого - тривалий стрес, у третього в анамнезi лкування салщилатами та шше. В лкуванш першого можна виключити стреси i астрин, застосувати заспокiйливi - але радикального ефекту не буде до того часу поки з допомогою антибютиш не буде проведена сана^я гастродуоденальноТ зони. В лкуваны третього не буде устху, поки продовжуеться прийом нестероТдних протизапальних засобiв. Це свщчить про полiетiологiчний i патофiзiологiчний характер виразковоТ хвороби[6].
Суттевим питанням е патоморфолопчы змiни при виразковш хворобi. Розмiр виразок бувае вщ декiлькох мiлiметрiв до декiлькох сантиметрiв. Виразки проникають у весь шар слизовоТ оболонки включаючи гладком'язовий шар. Загоюються виразки вторинним натягом з повтьним заповненням дефекту грануля^ями. Пюля заповнення рани грануляцшною тканиною iз запустiванням, поступовим руйнуванням та розсмоктуванням кл^ин iз дегiдратацiею тканин приводить до утворення рубця. Початок утворення рубця виникае ттьки на 11- 15 день. Тривалють рубцювання виразок залежить вщ глибини, ТТ дiаметра, стану резистентностi i реактивностi тканин, може продовжуватись 1- 2 i бiльше мiсяцiв [1].Тому i лкування повинно тривати в цих межах.
Клшка виразковоТ хвороби у хворих, яю були пiд спостереженням супроводжувалась характером i локалiзацiею виразки. Головним симптомом виразок був бть. Рант бть пiсля прийняття грубоТ, кислоТ та солоноТ Тж1 свiдчила про виразку шлунка. Пзнш бiль вказував на парашлоричну виразку. Нiчнi «голоды болЬ> були характерними для виразки 12-палоТ кишки. Блювання було на другому мю^ в кты^ виразок. Велика ктькють харчових домiшок в блюво^ примушувала пiдозрювати органiчне звуження пторуса. Рiдко спостерiгалося кроваве блювання. Симптоми внутршньоТ кровотечi (блiдiсть, запаморочення аж до непритомносп, позiхання, малий частий пульс) ще до появи дьогтеподiбного випорожнення давали змогу поставити правильний дiагноз.Цi симптоми та синдроми свщчать про те, що в комплексну терапш при виразковш хворобi необхщно включати додатковi i симптоматичш препарати.
Серед iнших скарг при виразках найчаспше зустрiчалася печiя, вщрижка кислим, закрепи.
Поганий сон, мшливють настрою, схильнють до серцебиття i запаморочення, похолодiння рук i Hir були зумовленi невротичним станом, що потребуе використання при лкуванш седативних засобiв. Рентгенологiчне дослщження i фiброгастроскопiя остаточно вирiшували дiагноз виразковоТ хвороби i необхiднi були для дослщження та ефективност лкування.
Результати лiкування двох груп хворих виразковою хворобою свiдчать про те, що в основнш групi, яка приймала "Втромак", порiвняно з контрольною групою по суб'ективних, об'ективних i лабораторно-iнструментальними показниках дослiджень були кращими. Так, у хворих основноТ групи з дуоденальною виразкою загальний стан значно покращився з рубцюванням виразок на 8,4± 2,7 день, а в контрольнш групi - на 13± 3,7 день (P< 0,005). У хворих з виразкою шлунка вщповщно: на 14,3± 3,8 i 21,5± 4,7 день (P< 0,05).
Таким чином, виразкова хвороба е загальним хрошчним, рецидивуючим захворюванням, яке виникае внаслiдок поеднаних розладiв нервово-ендокринних i мiсцевих механiзмiв на фон генетичних особливостей органiзму, що супроводжуються секреторними, моторними та трофiчними порушеннями зi зниженням iмунiтету i активнiстю мюцевоТ шфекцп. Все це веде до переваги дестаб^зуючих факторiв агресiТ над захисними можливостями слизовоТ оболонки з утворенням виразок в шлунку i 12-ти палiй кишцк
Терапiя виразковоТ хвороби повинна бути комплексною i патогенетичною, яка впливала б на вс механiзми розвитку хвороби i приводила б до повноТ реабiлiтацiТ хворого.
Висновки
1.У хворих виразковою хворобою, виразки шлунка та 12-ти палоТ кишки по патофiзiологiчних i патоморфологiчних ознаках дшсно е рiзними захворюваннями.
2. Хворих з виразковою хворобою спочатку необхщно лкувати по стандартному принципу 10-12 денними схемами ерадикацшноТ терапiТ з використанням антибактерiальних препаратiв незалежно вщ наявностi Helicobacter pylori, оскiльки у кожноТ людини мае мiсце субмукозна шфек^я, яка стае вiрулентною при зниженн мiсцевого iмунiтету. Обмежено використовувати блокатори кислотоутворення у хворих з ппо- i анацидними гастритами.
3. Незалежно вщ локалiзацiТ виразки при вщсутносп блювання з перших дыв в комплексну терапiю з метою патогенетичноТ дГТ включати "Вiпромак" з курсом прийому його до двох мюя^в. Частотота використання "Втромака" залежить вГд швидкостГ рубцювання виразки.
4.Комплексна етiопатогенетична терапiя повинна бути спрямована на реабш^цш всього органiзму, враховуючи шдивщуальш осо6ливостГ хворого.
5. Враховуючи складнють проблеми виразковоТ хвороби гастродуоденальноТ зони необхщно продовжувати дослiдження механiзмiв Т'Т виникнення та лiкування.
Лтература
1. 1.Адо А.Д. Патологическая физиология / А.Д Адо, Л.М. Ишимова. - М. : 'Медицина', 1986. - 520 с.
2. Вахидов В.В. Рецидивные и пептические язвы после ваготомии/ В.В. Вахидов, А.М. ХафинваевЮ, Фим Фазур Фазур // Вестник хирургии. - 1985. - №2. - С.28-31.
3. Власов В.С. Трудоспособность больных после резекции желудка и ваготомии по поводу язвы двенадцатиперстной кишки / В.С. Власов // Хирургия. - 1980. - №9. - С.25-28.
4. Дегтярева И.И. Клиническая гастроэнтерология. Руководство для врачей / И.И. Дегтярев. - М. : МИА. - 2004. - 611с.
5. 5.Дудченко М.А. Язвенная болезнь / М.А. Дудченко. - Полтава : «Дивосвп"», 2005. - 208 с.
6. Зайчик А.Ш. Общая патофизиология / А.Ш. Зайчик, А.П. Чурилов. - С- П. : 'ЭЛБИ', 2001 - 620 с.
7. 7.Куцевой О.В. Современные Подходы к лечению язвенной болезни желудка / О.В. Куцевой // Участковий врач. - К. : 2013. - №8. -С.24-26.
8. 8.Рысс С.М. Язвенная болезнь / С.М. Рысс, Е.С. Рысс. - Л. : 9, 1968 - 290 с.
9. 9.Ткач С.М. Эффективность тройной терапии на основе пантопразола в лечении пептической язвы желудка ассоциированной с инфекцией Helicobacter pylori / С.М. Ткач. // Здоров'я УкраТни. - К., 2013. - №2 - С.42-43.
Реферат
КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ЯЗВ ЖЕЛУДКА И ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ Дудченко М.О., Третяк Н.Г., Новак О.В., Малик Л.В., Дудченко М.А. Ключевые слова: язва, желудок, двенадцатиперстная кишка, "Випромак".
Установлено, что язва желудка и 12-ти перстной кишки - это разные болезни. Комплексная терапия с использованием патогенетического действия "Випромака" дает лучшие результаты по субъективным, объективным и лабораторно-инструментальным показателям в сравнении со стандартными методами лечения. Независимо от локализации язв "Випромак" необходимо принимать с первых дней заболевания длительностью до 2-х месяцев.
Summary
INTEGRATED TREATMENT OF GASTRIC AND DUODENAL ULCERS Dudchenko M.O., Tretjak N.G., Novak O.V., Malyk L.V., Dudchenko M.A. Keywords: ulcer, stomach, duodenum, "Vipromak."
It has been found out the medical conditions of gastric ulcer and duodenal ulcer are two different nosological forms. The complex therapy including pathologically grounded administration of "Vipromak" enables to obtain better subjective results, objective results and findings of laboratory and instrumental investigations compared to the results of the conventional therapy. Irrespective of ulcer localization, pathogenetic action, "Vipromak" should be taken since the very onset of the disease and for 2 months.
