CC BY
45
article from the side of subjects of lobbying adoption of laws, which would give the state of noblemen and other states new political rights predominated direct methods of realization of such type of activity.
The authors of most solicitors and addresses, «deputies», to the Editorial commissions from province committees on the improvement of way of life of squire peasants had possibilities of direct contact with public agents. Only legalistically, results of lobbying by «deputies» and individuals which was included in the state of noblemen during the period named higher, in particular, the grant of the Russian empire of the right to vote, freedom of seal, had negative character.A legislator did not not take into account similar petitions and also put on their authors administrative responsibility. Change of reaction of the state according to the attempts of pressure on it from the side of groups and separate representatives of the state of noblemen from ignoring to punishment, in our view, is possible to explain above all things that part of population tried to set a precedent of establishment of changes in their legal status for initiatives exactly of society, but not state. Such principle changing of Russian legally state tradition a legislator did not wish to assume.
Besides, some authors of reformative projects passed from lobbying only the class interests to defending of expansion of political rights and freedoms of all Russian citizens. Maybe, that noblemen lost tactically, and won strategically. Soon in the Russian empire were realized reforms of organization and activity of local self-government (1864) and state control after maintenance and distribution of information (1865).
Keywords: lobbying class of nobles, political rights and freedoms of the petition, noble provincial committees for the welfare of rural inhabitants attached to land Didych, Editorial Board.
УДК 340.112(045)
G.M. Черних
КАТЕГОР1Я «ПРАВОВЕ ЖИТТЯ» В ОСНОВНИХ КОНСТРУКТИВНИХ
МОМЕНТАХ
У cmammi розглядаютъся проблеми методолог1чно1 та конструктивног неузгодженост1 категори «правове життя» з позици аксюлог1чно1 тзнавальног стратеги. Гранично комплексний та узагалънюючий характер категори, що прагне в1добразити складне явище правового буття як специф1чну форму життя сустлъства, приводить, на думку автора, до неузгодженост1 у кшькох ключових моментах: фшософсъких моделях права; тзнавалъних стратегиях; правилах конструювання наукових KOHijenmie. Джерелом методолог1чно1 напруженост1 категори «правове життя» е елемент негативних сощальних прожив (неправа), вилучення якого з и складу не рятуе категорт, оскшьки позбавляе и генерального задуму.
Kuonoei слова: правове життя, право, належне та суще в npaei, цтшсш засади права, неправо.
Постановка проблеми. Одним з псиштних концегтв, який отримав широку пщтримку росшських i украшських теоретиков права в останне десятилптя, е категор1я «правове життя». Вона стала предметом не тшьки наукових дослщжень [1], але вже отримала «прописку» i в авторитетнш навчальнш лггератур1 [2]. А пала останшх досл1дженъ i публшацш. Найбшып активно проблематику правового життя розробляють таи автори, як О. В. Малько, а також А. I. Демидова, A. G. Михайлова, В. В. Трофимова, В. А. Шиянова та mini.
Виклад основного Mamepicmy. Категор1я правове життя мае декшька яскравих особливостей. Насамперед, слщ зазначити масштабнють та комплекснють задуму, оскшьки вона прагне вщобразити онтолопчну структуру права у всьому складному р1зномаштп, показавши й як специф1чну форму життя суспшьства. Також на вщмшу вщ шших схожих правових концеш!в (правово'1 системи, правово'1 форми, правово'1 дшсносп тощо) «правове життя» охоплюе не тшьки позитивш, але й негативш сощальш прояви, що мають юридичний характер. I в цьому полягае й наступна особливють. «Як не дивно, - пише О. В. Малько, - доа не юнувало категорй, яка охоплювала б всю сферу буття права з yciMa позитивними i негативними його проявами» [4, с. 7]. Пщ негативними проявами права вчений розум1е злочини та mini правопорушення; ix cy6'eKTiB i кримшальш структури; зловживання, деформацп правосвщомосп, яи можуть виражатися в шгшзм1, ¡деал1зм1, попул1змц помилки у npaei та iHnii чинники, що перешкоджають позитившй юридичнш д1яльносп [2, с. 123]. За визначенням О. В. Малько, «правове життя - це сукупнють Bcix форм юридичного буття суспшьства, що виражаеться в правових актах та шших проявах права (в тому чиаш i негативних), що характеризуе специфшу i р1вень ¡снуючоТ юридично'1 дшсносп, ставлення суб'екпв до права i ступшь задоволення ix штереав» [2, с. 122].
3 погляду науково! новизни, евристичного потенщалу на поняття правового життяпокладають велию оч1кування. Як зазначае В. Троф1мов, надання цьому поняттю категор1ального статусу мае принципове значения для побудови системи знания, методолопчне значения, обумовлюе лопку теоретичного осмислення системи знания, виб1р засоб1в та cnoco6iB шзнання [3, с. 62].
Однак, ми вважаемо, що прагнення охопити в однш категорй весь вщомий свгг права як специф1чну форму життя суспшьства призводить до змшування р1зних методолопчних п1дход1в та шструмент1в, i, як насл1док - до конструктивно! та елементно'1 неузгодженост1 тако! KaTeropii. Еклектичн1сть конструкц1Т виявляеться вже в сам1й назв1 KaTeropii «правове життя», яка е синтезом поняття Сущого - «життя» i поняття Належного - «правова» у вигляд1 проблеми з'еднання двох онтолопчно р1зних та зазвичай опозищйних сфер: фактичноТ та област1 ¡деальноТ, нормативно-щнн1сно!. Ми вважаемо, що це е результатом комбшацп р1зних п1знавальних стратепй: сощолопчно! та нормативно-щнн1сно'1'. Класична сощолопчна методолопя керуеться критер1ем наочно фактичного; i навпаки, шзнання об'ект1в з позицй належного в1дпов1дае нормативно-щнн1сно'1' методологи, для яко! характерний морально ор1ентований критер1й. Таким чином, виникае проблема вибору або комбшацп стратепчних метод1в конструюваннякатегор1Т, ключ дорозв'язання яко! знаходиться у питанш сп1вв1дношення Належного i Сущого в npaei.
Це питания - сшввщношення Належного i Сущого - без перебшьшення е основним для предмета (онтологп) i методу (гносеологй) загальноТ теорй права. Принципове роз межу вання належного i сущого у сфер1 етичних ц1нностей пов'язане з поглядами I. Канта, яю були розвинеш школою неокант1анства (В. Вшдельбанд, Р. Р1ккерт та ш). Як в1домо, найбшьш р1зке вираження в правознавст цей п1дх1д знайшов у поглядах Г. Кельзена: «KaTeropii Належного i Сущого е основним мислимим дшенням всього. Тому в рамках даного вичерпного двоскладного подшу немислима pi4, яка не буде ш належшстю, ш д1йсн1стю або буде вщразу i тим, i ¿ншим» [5, с. 597]. Сам Г. Кельзен бачив у теорп права та ii предмет! тшьки нормативну сферу. У сучасн1й правовш наущ в цшому пануе позицш зближення: право як св1т нормативноТналежносп, якому протисто'1'ть соц1альна д1йсн1сть (суще) розглядаються в природн1й спорщненост1 [6, с. 276-281; 7, с. 14-16]. Однак ix ототожнення так само, як i безумовне протиставлення помилкове. Належне i Суще принципово р1зшв ¡деТ, що становить щнн1сну основу всякого етичного вчення разом з правовим. Вони також
складають методолопчну опозицш: методолопя сущого (якщо тшьки вона не виводиться з ще! над розуму) передбачае принцип ¡ррацюнальноТ природно! причинности; тсцц як методолопя належного вимагае причинносп рацюнально-цшьово!. 361 г Сущого 1 Належного в свт права, де !х опозищя проявляеться, зокрема, як проблема законно! несправедливосп, можливий, але в щеал1 - за умови вщсутносп цшнюного конфлжту м1ж ними. Звщси комбшащя соцюлопчно! та нормативно! стратепй допустима за умови цшнюно! узгодженосп.
Отже, св1т права може описуватися в термшах фактично сущого та щеально належного. Однак, його сутнють може бути зрозумша тшьки через щею права, в основ! яко! лежить цшепокладання (Г. Радбрух). Тому щея права розкриваеться тшьки як належнють, яка конституюеться етичними цшностями-цшями 1 прагне до !х здшснення, а отже, може бути зрозумша неодмшно через цшшсш поняття та цшшсш судження. Г. Радбрух зазначае, що «щея права е одночасно конститутивним принципом 1 критер1ем цшносп правово! дшсносп, служить елементом ощнюючого способу мислення» [8, с. 16]. Звщси 1 правове життя може бути зрозумше не шакше, як у аксюлопчному пщход1, що ор1ентований на моральш критери, яи дозволяють вводите поняття справедливость
В цшнюному аспект! джерелом напруги ! центром методолопчних проблем категори «правове життя» е вищезгаданий елемент негативних прояв1в права, який, за гегел1вською традищею, можна назвати неправом. Ми вважаемо, що як сощальне явище неправо може розглядатися в значенш правового тшьки формально, в сена зовшшнього до права об'екта, що пщпадае пщ д1ю його регулювання, але шяк не в значенн! особливо! форми права, оскшьки сутн1сносто!ть в очевидному протир1ч1п до правовойде!. Щоправда, в ¡дейн1й форм! неправо входить до арсеналу правово! науки, вщбиваючись у вщповщних концептах. Адже апрюрне поняття права м1стить багато пщпорядкованих правових понять, у тому чист й т1, що позначають \ неправом1рн1 явища. Як ¡нструменти шзнання ус1 таи поняття мають безперечну позитивну цшшсть, нав1ть поняття протиправного виявляе щею права в значенш правсишрно-належного через свое заперечення. Однак, у фактичних неправом1рних актах позитивна цшшсть вщсутня. Аспект негативно! цшносп неправа дослщники категори правового життя обходять стороною. Таким чином, в категори правового життя вони об'еднують з апрюрно цшшсним понят1йним рядом належного, принципово шший онтолопчний рядфактичних сощальних прояв1в, тобто сущого, в якому вщсутня необхщна передумова щеальносп, ц1нносп, внасл1док чого в елемент! протиправних факт1в виникае конфл1кт з поняттям права та його щеею, яка прагне до справедливост1. За вщсутносп ц1нн1сного зб1гу м1ж належним \ сущим виявляеться поеднання права \ сили, закону \ беззакония, колиправом стаевсякий примусовий факт.
Пояснения сощального життя, що взяте в правовому аспект!, лопчно вимагае з'ясування того, яке з вщомих понять права е констатуючим предикатом того прояву, що розум1еться як правове. Це дозволяе також встановити межп «правового життя» з метою вщокремлення вщ ¡нших в ид ¡в сощального буття. Поставлене питания виявляе, що присутшсть у категор!'!, що розглядаеться, як ц!нн!сно-позитивних, так ! ц1нн1сно-негативних структурних елемешов, передбачае використання двох принципово р1зних та неузгоджених м1ж собою понять права: зм1стовно морального для позитивних елеменпв ! морально нейтрального (або навггь вшьного вщ морал1) для негативних елемент1в. Таким чином, виникае методолопчний конфл1кт в момент! праворозумшня, осюльки в данш категор1! соц1альне життя визначаеться поняттями права, як1е взаемовиключними, щов щлому характеризуе таку категор1ю як курйозну. Насл1дки щнн!сно! неузгодженост! ! на цьому методолопчному р1вн! (поняття права) п ж, що спостер1гаються в проекщ! належного ! сущого: виникае проблема законно!
несправедливосп, стираеться межа м1ж правовим життям 1 життям не правовим, правопорядком та його шкшею. Нехтуючи аксюлопчною стратепею, прихильники категорй не пом1чають проблеми можливого переходу правового життя в не правове життя, якщо елемент негативних прояв1в права переходить певний пор1г несправедливое!!, що можна спостер1гати на при клад 1 недемократичних режим1в, шшими словами не бачать конфлжту м1ж правом 1 мораллю, що викликаеться елементом негативних прояв1в правового життя.
Правда, щодо обумовленосп «правового життя» поняттям права окрем1 автори висловлюють шшу думку. Наприклад, О. Ноздрш вважае, що «головна 1 вихщна для розумшня сутносп правового життя позищя полягае в тому, що цю сутшсть не можна прямо виводити з ткл чи тшог дефшщп права» {курсив мт - €.4.), оскшьки «право» та «правове» не те ж саме [9, с. 73]. Але, на нашу думку, це р1внозначно запереченню виводимосп категорй правового життя з родового поняття права, враховуючи, що дефшщп предмета! (реальш) прагнуть до вираження понятшноюутносп. Це судження пщривае принцип вщповщносп правових категорш цшнюно зумовлено'1 ще! права, з чим не можна погодитися. О. Ноздрш розум1е життя як «правове» лише в формально-техшчному, а не в сутшсно-цшнюному значенш права - в силу опосередкованосп правом, як сферу повнютю охоплену впливом правових норм [9]. В результат! отримуемо категорш «суто правову», як вважае автор, але байдужу до морально-цшшсно1 ще'1 права. Стае не зрозумшо, чому щншсш пщстави, яи автор вбачае в дефшщп права, зникають в категорй 1 явииц правового життя в частиш неправа. На думку О. Ноздрша, розумшня правового життя тшьки в щнн1сно-позитивному значенш правом1рного пояснюеться неправильним розум1нням цшносп права, цшьово! спрямованост1 правових норм, «яю н1бито {!?-€. Ч) мають своею метою тшьки позитив ну поведшку» [9, с. 74]. Тут автор мае на уваз1 охоронш норми, яю, на його думку, нащлеш на протиправну повед1нку, адресуються правопорушников1, але не бачитьк1нцево'1 позитивно-щншсно'1 мети норм, що викликае у нас здивування.
Ми вважаемо, що негативш прояви сощальноТ д1йсност1, що утворюють елемент неправа, можливо позначати як життя правове саме в такому, вщверто формальному розумшш права, звшьненому вщ морального критерш. Але чи буде таке життя правовим? Або шшими словами: чи мютить родове поняття права моральш елементи, критерй? Як в1домо, з цього питания науковий свгг не прийшов до згоди. Позитив1сти заперечують необх1дний лопчний або концептуальнийзв'язок м1ж правом 1 мораллю як сусшльнимиявищами. Непозитив1сти, навпаки, вщстоюють необх1дн1сть такого зв'язку, що дае можливють на основ1 моральних критерпв розмежувати право 1 неправо. Однак, навггь позитив1сти визнають моральну ощнку 1 критику позитивного права. Вщповщно до в1домо! формули Г. Радбруха («вкрай несправедлив! норми - вже не право»), вони припускають певний пор1г несправедливости де приховуеться складна проблема розмежування права 1 неправа в зв'язку ¡з розпливчат1стю самого критер1ю справедливого-несправедливого [10, с. 243]. Кр1м того, викликае скепсис можливють ращонального обгрунтування об'ективних 1 незмшних моральних критерйв права [11]. Детально анал1зуючи основн1 аргументи в дискусп навколо юридичного позитив1зму, професор Р. Алекс1 приходить до висновку про перевагу з'еднувально! тези права 1 морал1, передус1м з боку юридичноТ практики, набутого досвщу в зд1йсненн1 та захист1 прав 1 свобод людини [12, с. 23-78]. Близьку позицш висловлюе украшський дослщник С. I. Максимов. Правова реальшсть (1 правове життя як и частина) е особливим родом щеального буття, суть якого полягае в належносп [13, с. 161]. Це сфера смиоив 1 значень, яка мютять в соб1 морально-щнн1сний критерш, що поеднуе право 1 мораль [13, с. 152,153]. Таке бачення змушуе С. I. Максимова залишити за межами поняття правово! реальности фактичн1 негативш прояви сощального життя. Враховуючи
теоретичну аргументацш, позитивну судову практику, зокрема Кмеччини, ми подшяемо думку про те, що в засадах правових концептов мае лежати морально конституйоване поняття права, яке прагне до здшснення справедливосп як свого незаперечного принципу.
На нашу думку, що цшнюна неузгодженють категорй правового життя, яка виявляеться в елеменп неправа, е небажаним поб1чним ефектом змшування сощолопчно! та нормативно-цшшсно'1' методолопчних стратепй. Соцюлопчне конструювання категорй «правове життя» ускладнюеться цшнюними вщносинами, ¡манентно притаманними теоретико-правово'1 рефлексп. В частиш фактичних негативних прояв1в отримана категор1я е настшьки формальною, цшнюно-байдужою, що перетворюеться в концепт бшып соцюлопчний, шж правовий.
Слщ звернути увагу ще на один важливий аспект. Цшшсна неузгодженють KaTeropii «правове життя» з щеею права законом1рно виявляе себе в порушенш правил побудови наукових понять. Зокрема, порушуеться вимога спшьносп ознак поняття з yciMa елементами змюту. Так, залишаеться загадкою, як «правове життя» у протиправних формах може бути «покликане певним чином оформляти особисте, i сусшльне життя» [2, с. 122]. О. В. Малько також бачить ознаку правового життя в тому, що в п основ1 знаходиться право у справжньому «об'ективному значенш», що дозволяе сперечатися про право i безправ'я, обурюватися свавшлям, тобто, вважаемо, мова йде про понадшдивщуальш цшносп i моральне обгрунтування KaTeropii, яи, в такому pa3i, вступають в очевидне протир1ччя з внутршшм елементом неправа [4, с. 5]. Оскшьки цшшсно-позитивш i цшнюно-негативш структурш елементи категорй «правового життя» перебувають у npoTupinni м1ж собою, у npoTupinni до основного засобу визначення KaTeropii - поняття права, - яке демонструе по вщношенню до них морально pi3Hi, взаемовиключш смисли, вважаемо, втрачаеться обов'язковий для будь-яко'1 категорй критер1й спшьност1. CaMi дослщники правового життя не видшяють момент, що цшнюнооб'еднуева структурн1 елементи KaTeropii. Це дозволяе говорити про те, що онтолопчш проекцй сущого i належного в розглянут1й KaTeropii не мають цшнюноз'еднувального, загального для них критерш, що грубо порушуе конструктивний принцип наукових категорш [6, с. 361-365].
Прихильники KaTeropii правового життя вказують ще на одну, в даному випадку, термшолопчну перевагу в пор1внянш з шшими близькими категор1ями. Мова йде про те, що в часовому аспект! категор1я «правове життя», начебто, бшып гнучка на вщмшу вщ понять «правова реальшсть» i «правова д1йсн1сть», оскшьки останш категорй Hi бито в1дображаютьлише тепер1шн1й час, а «правове життя» також минуле i майбутне [9,с.27-28]. Однак, ми вважаемо, що така перевага непереконлива. Справа в тому, що лише в апрюрних формах, поза будь-яким контекстом тер Mi ни «реальшсть» i «дшсшсть» позначають поточний часовий момент на вщмшу вщ термша «життя». Слщ враховувати, що ц1 тер Mi ни не висять у порожне1», тому ix сл1д визначати як поняття у вживанш - в тому смисловому контексп, який характерний для них. I тод1 неважко помггити, що використання кожного з них передбачае якюь часов1 координата, часов1 кореляцй,тобто вони допускають або не заперечують можливосп використання ix в будь-яких трьох часових значениях. Так, ix перестановка у виразй «правова реальшсть була така, що довгий час суб'екти X не мали полггичних прав» - шчого не змшюе.Таким чином, Bci щ поняття: правова реальшсть, правова дшсшсть i правове життя -у тишчномувживанш з погляду часового вим1ру р1внозначш.
Ще од не важливе питания, в якому виникають протир1ччя, пов'язане i3 системною характеристикою KaTeropii правового життя. Так, О. Малько наполягае на тому, що правове життя не може розумггися як система, оскшьки мютить у своему склад1 негативш прояви (неправо), яю за своею природою невпорядковаш, спорадичн1.
«Правове життя - саме сукупнють ycix форм юридичного буття суспшьства, а не система, оскшьки охоплюе й невпорядковаш процеси i випадков1 фактори тощо» [2, с. 123]. 1нии автори, В. Троф1мов, О. Ноздрш, навпаки вважають, що правове життя юнуе як системне явище: «правове життя», - пише В. Троф1мов, - може бути розглянуто як своерщна «метасистема» або система бшып високого р1вня...» [3, с. 67]. А, наприклад,
A. Серьопн у систем Hi й характеристик зовам заплутуеться через протир1ччя з поняттям системи: «Правове життя е не просто системою юридичних явищ (для цього е категор1я «правова система»), а якоюсь «метасистемою», оскшьки вона охоплюе i невпорядковаш процеси, i випадков1 фактори» [14, с. 399]. На нашу думку, наведеш погляди свщчать про очевидну неузгодженють методолопчних позищй науковщв.
Висновок. У пщсумку слщ зазначити, що в методологи категори правового життя спостер1гаеться очевидна недоощнка аксюлопчно'1 стратеги, яка породжуе структурну неузгодженють в елеменп неправа. Таким чином, отримуемо приклад «скачущей», за висловом Л. Петражицького, категори [15, с. 839], в якш предикат «правова» в значенш належного перескакуе межч CBoeï застосовносп, охоплюючи i tî явища, яи з точки зору морально-цшнюних критерпв не еформами права.
Наявшсть в категори правового життя фактичних негативних прояв1в (неправа), неминуче виявляе цшнюну неузгодженють i3 1) фшософськими моделями права;
2)методолопчними стратепями (сощолопчнсп та правовсп; сущого i належного);
3)правилами конструювання наукових категорш. Але й усунення елемента неправа як джерела цшшсних протир1ч, не рятуе кате гор ¡ю правового життя, оскшьки тим самим скасовуе ïï задум - воображения правового буття як самого життя суспшьства.
На нашу думку, в категори «правове життя» ми 3ycrpi чаемо приклад того, що Mi ж правом як явищем духовней культури (Належним) i фактичним середовищем його буття (Сущим) знаходиться цшнюна неузгоджешсть у форм1 неправа, яка не дозволяе повшетю примирите ïx в одному концепт1. Мета об'еднання в одшй правов1й категори щеально'1 сфери правово'1належност1 i Tieï недосконало'1 д1йсност1, що перетворюеться правом, безперечно, приваблива, але, вважаемо, навряд чи досяжна.
Список використано'1 лггератури
1.Михайлов А. Е. Правовая жизнь современной России: проблемы теории и практики: автореф. дис.... канд. юрид. наук / А.Е.Михайлов. - Саратов, 2004.; Шиянов В. А. Правовая система и правовая жизнь общества: теоретический аспект взаимодействия: дисс.... докт. юридич. наук / В. А. Шиянов. - Москва, 2008.; Ноздрш О. М. Правове життя як категор1я сучасно'1 юридично'1 науки: теоретико-методолопчне дослщження: автореф.дис......канд. юрид. наук / О. М. Ноздрш. - Мар1уполь, 2013. - 20 с.
2. Малько А. В. Правовая жизнь / А. В. Малько // Общая теория государства и права. Академический курс : в 3 т. / отв. ред. M. Н. Марченко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Зерцало-М, 2001. - Т. 2. - С. 119-141.
3. Трофимов В. В. Концепция «правовой жизни»: теоретико-методологическое значение / В. В. Трофимов // Правовая политика и правовая жизнь. - 2009. - №2. - С.61-68.
4. Малько А. В. Категория «правовая жизнь»: проблемы становления / А. В. Малько // Государство и право. - 2001. - № 5. - С. 5-13.
5. Кельзен Г. Основоположение социологии права /Г. Кельзен //ЭрлихО. Основоположение социологии права / О. Эрлих ; под.ред. В. Г. Графского, Ю. И. Гревцова ; пер. с нем. М. В. Антонова. - СПб. : Университ. издат. консорциум «Юридическая книга», 2011. - С. 595-638.
6. Бержель Ж.-Л. Общая теория права : пер. с фр. / Ж.-Л. Бержель ; под общ.ред.
B. И. Даниленко. - M. : NOTA BENE, 2000. - 576 с.
7. Циппел1ус Р. Фшософ1я права : пщруч. : пер. з шм./Р. Циппеаус. - К. :Тандем, 2000.
-300 с.
8. Радбрух Г. Философия права : пер. с нем. / Г. Радбрух. - М.: Международные отношения, 2004. - 240 с.
9. Ноздрш О. М. Правове життя як категор1я сучасно! юридично'1 науки: теоретико-методолопчне дослщження : дис. ... канд. юрид. наук / О. М. Ноздрш. - Мар1уполь, 2013. - 196 с.
10. Булыгин Е. В. Что такое позитивизм? / Е.В. Булыгин // Правоведение. - 2011. - № 4. -С. 236-245.
11. Кельзен Г. Проблема справедливосп / Г. Кельзен // Кельзен Г. ЧистеПравознавство: 3 дод.: Проблема справедливое^ / пер. з шм. О. Мокровольського. - К. : Юшверс, 2004. -С. 380-467.
12. Алекси Р. Понятие и действительность права (ответ юридическому позитивизму) / Р. Алексии, В. Бергманн, пер. с нем. А. Лаптев, Ф. Калыпойер. - М.: Инфотропик Медиа, 2011. - 192 с. - (Серия: Германская юридическая литература: современный подход. Кн. 1).
13. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: моногр. / С. И. Максимов. - Харьков : Право, 2002. - 328 с.
14. Серёгин А. В. Общее учение о государстве и праве: учебн. / А. В. Серёгин. - Ростов-на-Дону: ДЮИ, 2011. - 408 с.
15. Петражицкий Л. И. Новые основания логики и классификация наук (1925-1926) / Л. И. Петражицкий // Петражицкий Л. И. Теория и политика права. Избранные труды / Л. И. Петражицкий; науч. ред. Е. В. Тимошина. - СПб. : Университ. издат. консорциум «Юридическая книга», 2010. - С. 775-856.
Стаття надшшла до редакцй 17.12.2013 р. Y. М. Chernykh
CATEGORY OF «LEGAL LIFE» IN MAINLY CONSTRUCTIVE MOMENT
The article deals with theoretical problems of the category of «legal life», which in the last decade has received considerable support of the Russian and Ukrainian scientists. This category aims extremely comprehensive reflection of all manifestations of the existence of law as a specific form of social life. The peculiarity of such approach is that the category of legal life includes not only positive, but also negative manifestations of a legal nature (illegal). The article demonstrates that very large ontological problem, consisting in an attempt to fit into a single concept, all that is connected with legal regulation, generates epistemological problems: a mix of different cognitive strategies and instruments; the discrepancy with the philosophical models of law; violation of rules of design for scientific categories, which is a result of underestimation of the axiological strategy. These results in a value inconsistent category, whose methodological centre of conflict is the element og illegal. The actual negative effects of the derived category are so formal, value-free, whithin the guiding methods becomes sociological concept rather than legal one. It is noted that due to the presence of negative effects in the structure of categories it has no criteria that can unite all its elements, which violates the principle of the structure of scientific concepts. However, the elimination of the element of illegal doesn't sowe the category, since it deprives it of the general idea, a reflection of legal reality as the most social type of life in all its fullness and contradictions. Attention is drown to the divergence of views regarding the characteristics of systematic category and legal life, and weakness of arguments about their advantages before other similar categories.
According to the author, categories of legal life provide us with an example that between law as a phenomenon of spiritual culture and the actual environment of its existence there is value inconsistency in the form of illegal, which does not allow to fully reconcile them in a single concept. The aim of the unification in the same legal category of the perfect
sphere, of the legal prescriptions and imperfect world, which is converted by the law is attractive, but, in the author's opinion, is unlikely to be achieved. The findings of individua lauthors about significant heuristic potential categories of «legal life» against the background of methodological and constructive comments seem hasty.
Keywords: legal life, law, entity in law, values of the law, illegal.
АКТУАЛЬШ ПИТАНИЯ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ТА АДMIHIC TPАТИВНОГО ПРАВА
УДК 342.722
А. С. Журавлева
ТЕНДЕРНАЯ ПОЛИТИКА В УКРАИНЕ
Тендерное равенство - составляющая общего принципа равенства как принципа демократического построения общества. Непосредственно в Украине гендерные отношения еще не достигли такого уровня правового регулирования, как в странах Западной Европы и Южной Америки, но Украина идет верным путем, разрабатывая свою законодательную базу, а также формируя определенную доктриналъную мысль. Проблема равенства, особенно мужчин и женщин в Украине, не исчерпывается исследованиями указанных авторов. В реальной жизни преимущественно слабая часть населения — женщины, остаются незащищенными, особенно на уровне быта и семьи. Все это обуславливает потребность в дальнейших научных разработках и усилиях политических деятелей в направлении не только законодательного обеспечения, но и практической гарантии равенства людей и их личных прав независимо от пола. В данной статьи рассматриваться основные проблем реализации гендерной политики в Украине и определение путей их решения.
Достижение гендерного равенства, выравнивание прав и возможностей женщин не должны происходить за счет ухудшения положения мужчин. Тендерный подход направлен на улучшение положения женщин и мужчин.
Современная гендерная система общества носит асимметричный и дискриминационный характер. Для преодоления негативных явлений в системе гендерных отношений и регулирования ее дальнейшего развития возникла необходимость в разработке продуманной, научно обоснованной гендерной политики, охватывающей все уровни власти - от правительства страны до муниципалитетов, а также механизмов ее реализации. Разработка гендерной политики должна основываться на глубоком гендерном анализе, включающем в себя научный и практический аспекты.
Ключевые слова: гендерное равенство, дискриминация, гендерная политика, права женщин, права мужчин.
Постановка проблемы. С 90-х годов XX века Украина вступила в новый этап своего развития. Началось кардинальное трансформирование всего общества. Произошедшая переоценка ценностей переориентировала политический курс государств на установление единых общечеловеческих принципов и стандартов [1, с.
