CC BY
39Е.А. КРАВЧЕНКО
ДО ICTOPIY ВИВЧЕННЯ ТУБШЬНОГО НАСЕЛЕНИЯ КРИМУ ДОБИ РАННЬОГО ЗАЛПА
Зацжавлення старожитностями доби шзньоТ бронзн та раннього залпа Криму TicHO пов'язане ¡з дослщженням античних пам'яток. Античш студи мали особливий вплив на формування наукових погляд1в шодо археологи та давньоТ icTopi'i народ1в Прського Криму на ранньому стагп дослщжень. Його можна назвати етапом мегалтичпих могилышыв, оскшьки з юнця XVIII ст. (коли з'явилися nepuii описи цих старожитностсй) i до початку XX ст. (до 1926 р., коли була видшена кизил-кобинська культура i сформульовано и основн1 ознаки) уявлення про матер1альну культуру й ¡сторно кримських тубшьщв складали по античним писсмним джерелам i розкопкам кам'яних скринь, ям тoдi називали дольменами. Антична ¡стор1я та культура, шо були добре BiaoMi ще до початку шлеспрямованих археолопчних дослщжень. надихали на пошук легендарних вщомих за писемними джерелами Micub як учених, так i мандр1вник1в, захоплених пошуками CKapoie аристократе i шукач1в-аматорт. Перил спроби наукових onuciB старожитностей Криму з'являються ще у XVIII cr.
Академ1к П.С. Паллас тд час CBoei' подорож-i Кримом у 1793 р. описав залишки давшх укртлень на Гераклейському п-ei i юлька могильниюв кам'яних скринь [Паллас, 1881]. 3 ¡м'ям французького вченого Фр. Дюбуа де Монпере пов'язат иамагання стввщнести з реальним населениям залишки матер1ально1 культури, яка ототожнювалась тод1 з мегал1тичними могильниками ripcbKoi зони. Bin теля подорож1 но Криму в 1833 р. висловив думку про належшеть мегал1тичних пам'яток Прського Криму таврам i поставив щ пам'ятки в под1бшсть до дольмешв Кавказу та Бреташ [D. de Montpereux, 1839]. В XIX ст. porifiCbKi аристократ и, що захоплювались давниною i були добре об1знан1 в давньогрепькш л1тератури та вчеш-краезнавщ впродовж своУх подорожей Кримом накопичили певний емшричний матер1ал по „доюторичних" культурах Криму. Це дозволило розгорнути першу наукову дискуаю по проблем! м;сцезнаходження храму Партенос, описаного Еврипщом, який шукали на швденному узбережж-i Гераклейського п-ова або на Швденному узбережж1 Криму. Дискусля привернула увагу до старожитностей саме Захщного Криму у невщ'емному зв'язку ¡з античним Херсонесом [Паллас, 1881, с. 217; Муравьёв-Апостол, 1823, с. 89; Бларамберг, 1831, с. 298], штерпретуючи матер!альш залишки варварського вигляду на ocHoei едино!
Кравченко Е.А. До icTopi'i вивчення тубтьного... i£I.!£I.!£3.!£I.!£l.!£i.!£I.!£lJ£I.!£I.!£I.!£i.!£I
тод1 ппотсзи, що пов язувала варвар!в Криму з таврами антично! легенди про 1ф!гстю. Псвною Mipoio поштовхом до цього були чотири рядки в поезп О.С. Пушкша, присвячеш легендарному храмови тому i дискуая була оповнта романтизмом, модним в вищих всрствах тогочасноУ Poci'i [Лесков, 1965, е. 10].
У XIX ст. було висунуто бсзл1ч ппотез щодо походження легендарних тавр1в, що пов'язувалися з прськокримськими мегагнтичними могильниками, або, як fx тод1 визначали, дольменами Криму, вщ кавказькоУ до ксльто-юмершськоУ [Брун, 1868, с. 238; Minns, 1913, с. 101; Уваров, 1887, с. 33]. В Криму П1Д чае архсолопчнпх розкопок XIX ст. антрополопчний матер1ал майже не збирався, або збирався безсистемно. ВУдомо лише кУлька гидсумюв обробки кранюлопчннх ccpifi з кам'яних скринь Прського Криму, зроблсш В. Кеппеном, А.П. Богдановим i H.I. Лижиним [Кеппен, 1837; Богданов, 1886; Лыжин, 1890].
Не вдаючись у детальний icropiorpa(j)i4Him ашипз po6iT XVIII та XIX ст., оекчльки такий було останшм часом здшсненс i опублжовано I.B. Тункшою, вщзначимо вагомнй внесок в досл1дження пам'яток ЗахЬтного Криму 1мпсраторсько1 академн наук. Збсреглася низка onuciB старожитностей, що Ух здшенювали nayKOBiii пш час подорожей Кримом, але ¡лея створсння детального единого опису, яка належала ¡мператору Олексаидру I, шеля його смсрт1 була забута [Тункша, 2002, с. 88]. Пк-ля створення у 1839 р. Одеського ¡мператорського товариства icTopi'i та старожитностей (001Д) систсматизащя i вивчення принайми! в1зуальне пам'яток - мегалггичних могильниюв отримало вщповщну гпдтримку держави i потужну наукову базу. Пщ епдою 001Д проводилися також найбшыш за обсягом розкопкп в XepcoHcci i у його onpyji [Тункина, 2002, с. 256-280]. 3 1859 р. дослУдженнями в Криму починае займатися 1мператорська археолопчна KOMicifl (IА К) 3i штаб-квартирою в Санкт-Петербурз1 [Золотарев. 1998, с. 4; Тункина, 2002, с. 254]. На той час археолопчш розкопки захщнокримських старожитностей проводили О.С. Уваров, К.К. Косцгашко-Валюжинич, А.Л. Бертье-Делагард, Е.А. Штерн, Ю.О. Кулаковський, M.I. Репшков, Л.О. MoicecB та ¡н. U,i досл1дження проводилися, у тому числи на самому XcpcoHcci, на землях, зайнятнх його хорою, i в безпосереднш його околищ, тобто на тих гсритор]ЯХ, з MicucBUM населениям яких зустршися греки на час заснування Херсонесу. Проте у бУлыиосп дослщжувалися античш пам'ятки, розкопки могильштв кам'яних скринь - единих пам'яток ККК, яю були вУдом! на початку XX ст. -вели лише M.I. Репшков i Ю.О. Кулаковський [Рспников, 1909, 1909а, 1910, Кулаковский, 1898]. Проведен! на початку XX ст. польов1 дослщжсння кам'яних скринь БайдарськоУ долини ЗахУдного Криму дозволили M.I. Репн1кову визначити ui пам'ятки хронолопчно i датувати VI1-V ст. до н.е., тдтвердившп припущення О.С. Уварова про Ух вынесения до шзньобронзового - ранньозалгзного часу. [Уваров, 1887; Рспников, 1910; 1927|. При цьому поселенськ1 комплекси, належш населению, то лишило могильники кам'яних скринь, достеменно вшом! не були.
!3iäl3i£ji5J3i£ii=iJi3l£Ji£3J£iJ£iJ£3.!3i3i£i. Боспорские исследования, вып. XXIII
Наприкшщ XIX ст. побачила ceiT робота фшолога-класика В.В. Латишева „Scithia at Caucasica", яка певним чином вплинула на визначсння культури варвар1в, вщкритоУ у Криму, як таврськоУ [Latyshev. 1893]. Принаймш, вжс у 1927 р. M.I. Рспн1ков шлком впсвнсно ототожнив кам'ят скрит Криму ¡з похованнями тавр1в [Рспников, 1927].
Дослщження античних писемних джсрсл до icTopi'i TaBpiß i Таврики починаеться щс вщ епохи середньов1ччя. Античних авторш штерпрстували п1зньоантнчн1, яких, у свою чергу, пояснювали шзньосередньов1чш схоласти, дослщники нового i HoeiTHboro часу. Цс слугувало формуванню не лише наукових коннепшй, але й певних стерсотишв штерпретацшноУ модель У друпй половит XIX i на початку XX ст. було сформовано основш гпдходи до вивчення та штерпрстацп античних джерсл. Пщвалини у вивчсшй писемних джерел до давньоУ icTopi'i Надчорномор'я було закладено В. В. Латишевим [Латышев, 1889; 1890; 1893; 1895; 1909], основш науков1 пщходи до них сформовано у межах пстербурзько'У класично'У школи [дет. див.: Толстой, 1918, с. IV]. Ui роботи стали базовими у подальших розробках у тому числ1 i питань, пов'язаних ¡з варварами Криму. З'являлися i noßi напрями у наукових дослщженнях у галуз1 античноУ фшологп та фшософи. Г.Г. Шпст - один гз фундатор1в роайськоУ герменевтики, звернув увагу на розумжня античних текст1в у kohtckcti античноУ культури i сусшльства [Шпет, 1990, с. 232]. Основна дискуая розгорнулася М1ж I I. Толстим i M.I. Ростовцевнм [Толстой, 1918; 1958; nopien.: Ростовцев, 1918, с. 196]. М.Толстой на ochobi аналпу широкого кола писемних та егнграф1чних джсрсл джшов висновку про М1ф1чнс первинне значения назви „таври" i прямий и зв'язок ¡з легендою про Ic^ireniio, грецькою за суттю [Толстой, 1918, с. 117; nopißH.: с. 118, примака 1]. Свщчснням того, пом1ж йпиим, с ¡снування ще'У легенди не лише у причорноморському perioni, але i в шших областях тогочасноУ ойкумени [Толстой, 1918, с. 126-134, 145-147]. Розглядалась також i низка тотемних культ1в орф1чних товариств античного св1ту [Толстой, 1918, с. 126; див. також: Зубар, 1995, с. 137—146]. Точка зору I.I. Толстого була тддана р1зк!й критнш M.I. Ростовцевим, який вважав, що назва „таври" с адаптованою у грецьюй мов1 самоназвою народу Кримських rip [Ростовцев, 1918, с. 197]. На ocHoei Ух po6iT грунтуються напрями дослщження i дотепер. Треба також зазначити, то у м1жвоснний перюд у дослщженнях античних текст1в вщбувався певний заспй, пов'язаний i3 eMirpanieio, а тзжше i примусовою висилкою "владою рад" бтыносп провщних учених РосшськоУ 1мпсрп, що, з одного боку, врятувало Ух вщ репреЫй 1930-х рр., а з ¡ншого, надзвичайно збщнило радянську науку. HayKOßi пошуки у цж сфер1 поновилися лихие шеля вшни, коли почало працювати нове поколшня науковтв-фшолопв.
Теза I.I. Толстого про легендартсть назви "таври" у 1960-Ti рр. була пщдана критнш ЕЛ. Соломошк [Соломошк, 1976, с. 48]. Дослщниця дшшла висновку про Ii походження вщ назви rip "Тавр", тим самим внребивши
Кравченко Е.А. До ¡сторм вивчення тубтьного ... !£ЗМ!3.!5.13.!3.!£1.!£1.!£3.!3.!£!1Э.!5.
антитезу до концепци 1.1. Толстого 1 пщтримавши думку М.1. Ростовцева про мюцсвий характер божества Партенос, за Геродотом таврськоУ богпш [Ростовцев, 1918. с. 196]. Цю думку шдтримали Н.В. Пятишсва, О.М. Лесков, О.М. Щеглов, В.С. Ольховський та шш1 дослщники [Пятышева, 1947, с. 218; 1949; Лесков. 1965, с. 7. 203; Щеглов, 1996, с. 28; Ольховський, 1981, с. 55]. У роботах В.Ф. Мещерякова, а останшм часом у роботах А.С. 1 М.В. Русяевих та М.В. СкржинськоУ, основна ¡дея. спрямована на аспект сттчно'У належносп божества Партенос, грунтуеться на концепци 1.1. Толстого [Мещеряков, 1973, с. 65-73; 1980, с. 64-72; Скржинская, 1977; 1991, с. 42; Русяева, Русясва, 1999, с. 8]. Однак О.М. Щеглов наголошував на концепци про мкщевий еппчнии характер виникнення не лише назви "таври", але й назв ¡нших народ1в, що зуетр1чаються в античних джерелах про Крим [Щеглов, 1996, с. 30; пор. Зубар, 2005, с. 16-28, 2007, с. 87-100].
Одним ¡з перших звернув увагу на знах1дки ксрам!ки персважно „варварського типу" енту:паст \ аматор, морський оф1цср у вщставш, полковник Н.М. Печьонкш, старожитност1 ¡з зборт якого в о к рун Херсонесу (у р-|п СтршсцькоУ I КарантнниоУ бухт, Маячного п-ова) стали основою колскщй первюно'У епохи у фондах Херсонсського музею [Стржелецкий, 1951, л. 57]. Значний матер1ал по варварському населению Гераклейського п-ова було ибрано також пошуковцем-снтуз1астом Д.О. Шпаком на швдж Гераклейського н-ова у райо!И м. Фюлент [Каталог..., б/г|. Однак культурне внзиачення таю старожитност1 отримали тьтьки у робот1 дослщника псрвк-носп Г.А. Бонч-Осмоловського [Бонч-Осмоловский, 1926, с. 74 94], що проводив роботи разом п М.Л. Ернстом та СЛ. Забншим бьая печер Кизил-Коба та Кош-Коба 1 поселения Нсйзац у Прському Криму, дослщження яких починають черговий етап - вивчення великих поселень, який продовжився до иочатку 1960-х рр. Основним критер1ем культури, названо") по М1сцю перню'У знахщки кизнл-кобинською, Г.А. Бонч-Осмоловський визначив своерщну керамУку: „блискуче лисковане черсп'я переважно чорного кольору I грубше Уз храпуватою поверхнею" з домшками подр1бненого вапняку \ теку у тУсл, погано вииалеш. Лискований посуд представлений сферичними округлодонними формами, невеликими за об'емом, орнаментованнми вр1заннми линями, що спускаються донизу вУд кайми, виконано'У наколами з ¡икрусташпо бшою пастою. ККК вш атрибутував також верхи¡й шар печери Кош-Коба, двi стоянки на р. Альма, мУсцезнаходження б|ля сел. Нсйзац, мсга:птпчний могильник бшя с. Кипчак (Тау-Кипчак), гидйомний матерУал б1ля с. Ягмурча, знахУцки бшя м. СУмфсрополь, у ЗмУ'УнУй ущелиш бшя сел. Сюреиь. Оид також зазначити, що дослУдник розум1в пщ поняттям культура тип матерУальних решток \ визначав результати дослщження як попередт, осюльки матерУал на час написания статтУ, в1домоУ у ¡сторюграфп як атрибутащя ККК, ще не був оброблений [Бонч-Осмоловский, 1926, с. 91, 92, переклад укр. мовою - Е. К.].
!£1^£3]£!]£1]£1]£11£1]£)Й]£1]£3]£11£3]£1.!£1^£11£1. БоСПОрСКИе ИССЛвДОВаНИЯ, ВЫП. XXIII
У сучаснш ¡сторюграфи укоршилася думка, то Г.А. Бонч-Осмоловський не лише видшив ККК. а 1 аргументовано пов язав и з таврами. Алс в його робот1 таврська належшсть ККК аж шяк не констатусться, що варто навести досл1вно: „Уа викладеш дан1 вказують на ¡снування у Криму чиссльНого народу з бшною. пор1вняно, культурою, що не гребували проживаниям у печсрах. Мимовол1 приходить припущсння прототожнють його ¡з легендарними кримськими троглодитами-таврами, про яких згадуе Геродот" |Бонч-Осмоловскнй, 1926, с. 94, переклад укр. мовою - Е. К.].
Фактично Г А. Бонч-Осмоловським було визначено матер1альш рештки культур персдсюфського та ранньосмфського часу Криму, а наприкшш 1920-х роюв поховальш пам'ятки могильники кам'яних скринь, що на той час вже були пов'язаж ¡з таврами писемних джерел, було синхронизовано гз матершлом поселень, об'еднаним у археолопчну культуру, що отримала назву кизил-кобинськоУ.
Щоправда, цс питания у той час можна було б вир1шити на матср1ал1 дослщжуваного у 1931-1933 рр. поселения \ могильника бьтя 2-го кордону Севастополя (невдалж татарського селища Черксз-Ксрман), шо здшснювалося стльною радянсько-американською скспедишею на чол1 ¡з С.О. Ссмсновим-Зусером [Семенов-Зусср, 1931, с. 29-41; Школаснко, 1999, с. 10]. Проте, ус! матер1али розкопок разом ¡з частиною документацн було вивезено до США вщразу шеля проведения розкопок, за повщомленням О.М.Лескова зараз вони збер1гаються у Пснсильванському ушвсрситет1 в м. Ф1ладельф1я (США). Частина документацп за неперев1рсними даними збер1гаеться у арх1В! 1нституту матер1ально1 культури у Санкт-Пстербурзк
Той факт, що довгий час поховалып пам'ятки 1 посслсння, вщнесеж до ранньозалгзного часу, розглядалися окремо, ¡, як наслщок, отримали рпну штсриретацпо (могильники були визначеш етжчно, як таврськ1, а поселения - за культурним типом I об'еднаж у археолопчну культуру), визначив подалыш иапрями дослщження населения Криму ранньоза;пзпого часу. Багато в чому основною причиною ¡снування двох абсолютно ргзних мстодичних пiдxoдiв у вивченш цих старожитностей стало тс, що при Ух ¡нтерпретаци брали за основу античш писемш джерела.
Повертаючись до юторп археолопчних дослщжень, треба зазначнтн, що значний внесок у дослщження негрсцьких нам'яток Захщного Криму зробив сшвробтшк Ссвастопольського музею краезнавства Л.М. Соловьев, який з 1922 по 1927 рр. проводив розвщки в околицях Севастополя, i саме йому наложить вщкрнття бшьшос™ вщомих пам'яток того репону, у тому числ1 I посслсння Уч-Баш [Соловьев, 1922]. Дослщжуватися поселения почало ше у 20-1 роки XX ст. В 1925-1926 рр. Л. М. Соловйов дослщив мюцевютъ на л!вому стр1мчастому бcpcзi р. ЧорноУ, в'щому тод1 як «Чортове городище». Тод1 ж вж пров1в там збори пщйомного матер1алу, колекцшний оппс якого зараз збершаеться в арх!В1 НЗХТ, а також вказав на ¡снування могильника поблизу
Кравченко Е.А. До icTopiï вивчення тубтьного ... !£î.!3.!£Î.!£i.l=ï.!=l.!£lJ£i.!£î.!3.!3i3.!3.
поселения [Соловьев, б/г а, ннв. №№ 131 - 148.]. Його щоденники розвщок лишилися неопубл1кованими i лягли в основу незахищсноУ дисертаци С.Ф. Стржелецького [Стржелецький, 1951, 1951а].
Нимало пам'яток, у тому числ1 три кизил-кобинських поселения в околицях Севастополя, було вщкрито O.K. Тахтаем з 1935 по 1949 pp., коли дослщник працював у Херсонеському музеУ, аж поки його не рспресували |дет. див.: Граб. Супруненко, 1991, с. 24—53]. KpiM того вш розкопав частину великого ним же вщкритого раннього поселения кизнл-кобинськоУ культури бьтя Балаклави (Балаклавське). Пщ час арешту було конфюковано yci його зв1ти i apxiB. MaTepian ¡з розкопок i розвщок O.K. Тахтая, що збср1гасться у фондах НЗХТ, нараз! нсможливо ¡дентифжувати з-за вщсутносп швснтарних HOMcpiB. Оскшьки його рукописи доа збер1гаються в apxiei Управлжя СБУ АР Крим, введения у науковий o6ir цих матер1ал1в будс можливим лише теля передач! цих рукопиав у науковий apxiB [Тахтай, б/г].
1930-i роки для радянсько'У науки, у тому чисти i археолопчноУ, стали кардинально переламними з огляду пануючих концепшй. Основним чинником такого пщходу стала пряма залежшеть особисто'У характеристики вчених i науково'У концепцп', що ними розроблялася або гтщтримувалася. Один за одним у надрах ГУЛАГу опинилися Г.О. Бонч-Осмоловеький, ГЛ. Петров, К.Е. Гриневич, МЛ. Репников, Л.М. Ернст [Формозов, 2006, с. 188]. Пот1м без наукового обгрунтування TaBpiB писемних джерел ототожнили гз кизил-кобинською археолопчною культурою. Слабка спроба В.М.Дьякова пщдати cyMHiey цю тезу, оскшьки матершльш рештки, знайдеш 6i.™ печери Кизил-Коба, не вщповщали уявленню про тавр!в, основаному на аналЫ писемних джерел [Дьяков, 1939, с. 72-86], не вплинула Hi на висновки Г.Д. Белова стосовно поховань в некропол1 Херсонеса класичного часу [Белов, 1950, с. 272-284], Hi на штерпретацпо С.Ф. Стржелецького. Останнш вщразу ототожнив дослщжен! ним бшя Севастополя поселения з пам'ятками раншх тавр1в i запропонував взaгaлi вщмовитися вщ термшу ККК [Стржелецкий, 1951, л. 45]. При цьому с л Уд також зауважити, що зроблеш В.Н. Дьяковим висновки стосуються бУльшою Mipoio уявлення rpcKÎB про micucbî кримсьм народи, ашж Унтерпретацн архсолопчиих MaTepia;iie. Але його робота побачила cbît ще до того, як почалося масштабнс архсолопчнс дослщження пам'яток тубшьного населения у Криму.
Грунтовт дослщження антрополопчного матер1алу ЗахУдного Криму, у тому чист i ККК, належать ГЛ. Петрову, який опублтував антрополопчний матерУал Есю-Керменсько'Уекспедици 1931 - 1933 pp.. пов'язавши ni3Hb06p0H30Bi антрополопчш типи Криму i Кавказу [Петров, 1935]. Проте його висновки про германську (готську) належшеть ccpiit ecKi-керменського могильника, зроблеш паралельно ¡з анал130м кизил-кобинських кранюлопчних cepifi, призвели до масштабних penpecifi ycix учасниюв експедицп i формуванню заполггизованоУ концепцп про мюцеве стадУальне формування готського
3j£îj£îi£li£lj£î]£jj£li£ji£lj£îj£îi£li£ljiîi£îi£î. БоСПСфСКИе ИССЛеДОВЭНИЯ, ВЫП. XXIII
антрополопчного типу, що автоматично було поширено i на тавр1в та Ух археолопчний скв^валент [Формозов, 2006, с. 194]. ГПсля заюнчення Велико! ВггчизняноУ вшни 1941 - 1945 pp. концепшя локального розвитку míciicbhx антрополопчних TuniB отримала ще бьтьшс полггичнс пщгрунтя. C.B. Жиров вважав тавр1в нащадкамн mîcucboï мезолтшно'У людности Г.Ф. Дебсц, визначаючи превалюючим елементом в аптрополопчному склад! ранньосередньов1чно1 людносл Прського Криму мюцевнй, доводив, шо в складами! основного морфолопчного типу населения ссрсдньов1чних míct ripcbKoro Криму брали участь таври, то, ймов1рно, вплннуло на nÍ3HÍmi висновки П.М. Шульца [Жиров, 1949; Дебец, 1949; Шульн, 1959, с. 270).
Широю польов! дослщження пам'яток Захщного Криму доби раннього за-л1за, вщомих з 1920-х pp. [Соловьев, 1922] i вщкритнх наприкжщ 1939 та у 1940 р., розгориулися теля закшчення Велико! Вщчизняно! вшни [Стржелець-кии, 1947, с. 283-288; Тахтай, 1947, с. 122]. У 1952 р. С.Ф. Стржслсцький роз-почав археолопчш розкопки великих поселень ККК бшя устя р. Чорна - Уч-Баш i Сахарна Головка. Цими дослщженнями bíh планував пщтвсрдити висновки свос! кандидатсько! диссртацн, яку тшьки-но подав до захисту. Проте, дисерташя лишилась незахищеною, а дослщжуваж поселения дали надзви-чайно репрезентативний яскравий матср1ал, не зовам вщповщаючи виснов-кам вченого [Стржслецкий, 1952; 1953; Стржслсцкий, Всймарн. 1952]. У ход| Велико! Вщчизняно!' вшни твшчно-схщна частина мису сксл1, на якш розта-шоване поселения Уч-Баш, була зруйнована потужним вибухом i, обвалившись, оголила лнгзи господарчнх ям. Розкопки вщкрили тшьки частицу плоил поселения, проте дали надзвичайно репрезентативний матер1ал i певним чином намггили напрями майбутшх розкопок, алс в подалыиому розкопки на посслснш не в!дновлювалися. С.Ф. Стржслсцький не bbíb у науковий o6ir матер1али своУх розкопок. Виб!рково вопи залучалися досл!дниками до узагальнюючих po6¡t [Щепслев, 1927, с. 42-46; Кацур, 1963. с. 9. № 2(30)].
У 1952 р. при розкопках поселения Сахарна Головка виявилось, шо воно майжс повшстю знищене буд!вслышми котлованами, i його дослщження було припннено. У 1953 р. було прнзупинсно розкопки на Уч-Бацп ¡з намфом иро-довжити Ух у наступному poui, алс у наступи! кшька рок!в вони не понови-лись, а п!сля пщпорядкування територп поселения Мннстсрству оборони СРСР у 1959 р. i створення на його територп в!йськового no.iiroHy археологи туди не допускалися. Проте 4¡TKa ф^ксажя матер!алу i польових спостсрежснь у 3BÍTax, методика розкопок по комплексам, а не шгикам, як зазвичай тод! ро-билося, використання ножш, а не лопат гид час роботи з архсолопчним комплексом, - усе це дозволило на сучасному cTani закрит! комплскси, дослщжеш С.Ф. Стржелецьким, ¡нтсрпрстуватн як еталонн!. На жаль, автор розкопок Уч-Башу так i не bbíb до наукового o6iry матер!али поселень ККК, дослщжс-них ним в околицях Севастополя, хронолопчно визначивши учбаське поселения X - VIII ст. до н. с. з припущенням, що воио могло ¡снувати до VI ст.
Кравченко Е.А. До ¡CTopi'í вивчення тубтьного ... !3.!3.!£L!£iJ£iJ£l.!£i.!£L!=l.!=i.!3J3.l3
до н. е., i пов'язав його з рантми таврами [Стржелсцкий, 1951, л. 120|. При ознайомленш з матср!алами jbítíb таке датування справляе враження шту!-тивного, бо не гидкршлено mítkhmh хронолопчними визначеннями, хоч треба вцщати належне С.Ф. Стржелецькому: bíh був ближним до ктини, ашж його не лише сучасники, але й наступники. У шоденнику розкопок зберкся запис, зроблений пкля ознайомлення O.I. Тсреножкша Í3 матер1алами, де вказано, шо bíh зауважив под1бн!еть матер1алу uieí пам'ятки до бйюгруд1вськоТ куль-тури, але визначнв його як самобутне культурне явище [Стржелецький, 1952, зошит 1, л. 11]. Сладом за Уч-Башем С.Ф. Стржелецький вшшс до ранньотав-реьких поселения Сахарна головка, Балаклавське та припустив кнування синхронного ím поселения на mícuí Херсонсського городища [Стржелецкий. б/г, табл.]. Формування ранньотаврсько! культури дослщник вщеував до сере-дини II тис. до и. е., а фшал визначав V ст. до н. с. [Стржелецкий, б/г. л. 10].
Розкопки пам'яток ККК поновилися i в шших perionax Криму. Дослщження низки пам'яток на сход1 Кримських rip було розпочато П.М. Шульцем у 1949-му - 1950-му pp. i 1957 р., визначених як кизил-кобинсьм (таврськ!), у тому числ1 укртлень на г. Кошка i Караул-Оба - пам'ятках, кизил-кобинська атрибуц!я яких дос1 днскус1йна [Шульц, 1949, 1957].
Вщкрипя некрополя класичного часу на швшчно-схщному 6epc3i Херсонеса ¡3 3Í6rannMH похованнями, ЯК1 Г.Д. Беловим. С.Ф. Стржелсиьким та згодом
H.В. Пятншсвою були визначеш як TaepcbKi. стали черговим поштовхом у формуванн! постановки проблеми варварських впливiв на античну культуру Херсонеса [Белов, 1938, с. 191; Пятышева, 1946, с. 178; 1947, с. 213; Стржелецкий, 1948, с. 96]. Вона згодом отримала cbííí розвиток, спираючись на розроблену С.Ф. Стржслецьким на ochobí концепшй АЛ. Тюменева i Г.Д. Белова схему формування маргинального греко-варварського Херсонеського полка на rpynTi спьпьних ¡HTCpcciB активно! торг!вл1 rpeKiB i тубтыцв [Тюменсв, 1938; Белов. 1948, с. 55; Стржелецкий, 1959, с. 63]. Знахщки лтноУ KcpaMiKH ¡з Херсонсського городища також ¡нтерпрстувалися як належш ККК або таврам, що проживали у XepcoHcci [Белов, 1948, с. 92; 1953, с. 11-32; Белов, Стржелецкий, 1953, с. 47, Белов, Стржелецкий, Якобсон, 1953, с. 162, 170; Белов, Якобсон, 1953, с. 110].
Причиною тому було не спльки бажання дослщниюв античное™ штерпрстувати за допомогою артефак'пв античш тексти, ск1лькн стаття
I.B. Сталша "Марксизм и вопросы языкознания", у русл1 щей яко! на об'еднашй науковй'« cecii В^щення icTopií i фшологй АН СРСР i його Крнмсько! фкпп було безапеляцйпю i абсолютно необгрунтовано визначено напрям наукових пошук1в. Науковцям над!йшла вказ!вка - шукати конкретн1 етноси, а отже було покладено початок формуванню наукових напрям!в, спрямованих на ототожнення етноав пнеемних джерел Í3 певною архсолопчною культурою. Пол1тика вгрутилася також i в питания давнього господарства Криму: визначено було шукати зсмлеробство, як прояв слов'янських культур.
!3i£5i£j.l£i.L=ii£ii3i3i£il£Ji£iJ£ii£5i£i.!iii£JiEi. Боспорские исследования, вып. XXIII
Причиною них метаморфоз у кримськш археологи було так зване „готське питания" [Айбабин, Герцен, Храпунов, 1993, с. 211, 212; дет. див.. Колтухов, Юрочкин, 2004, с. 107-119].
Дскшька важливих пам'яток ККК було вздкрито у 1950-х pp. у Центральному Криму. 3 1954 р. дослщження кизил-кобинських старожитностей у долин! р. Салпр (Слмферопольський р-н) почав проводити А.О. Щспинський, який KpiM низки пам'яток в околицях Симферополя продовжив розкопки на спошмнш пам'ятщ — поселснш Кизил-Коба разом ¡з O.I Домбровськнм. О.Д. Дашевська у 1951 р. розпочала дослщження Симферопольського поселения ККК на м!сщ Неаполя Смфського [Дашевська, 1951, 1958а; Щепинский, 1957, 1963]. Вона на основ! власних польових спостсрежень синхрошзувала матер1ал п поселень Захщного Криму з матер1алами нижнього шару Неаполя Сюфського i ¡нших прських поселень, видишвши двастапи у Tcxnini нанесения гребнщевого штампу: VI - першоУ половини IV ст. до и. е. (прокресленнй орнамент) i друго'У половпнп (середини) IV - III ст. до н. с. (орнаменташя наачкою). О.Д. Дашевська фактично, першою звернувши увагу на еташпеть орнаменталышх схем i сюжст1в кнзил-кобннсько'У культурн [Дашевская, 1958; 1963].
Починаючи з 1947 p. X.I. Kpic проводила архсолопчш польов! дослщження поселеннь ККК у Захщному Криму - у Бахчисарайському р-н! у балш Ашлама-Дере i на TcpnTopii СевастопольськоУ мкькради, у тому числУ поселения на правому 6cpc3i р. Чорна п1д фортецею КаламУта в 1нкерманУ. Воно також надало чисельний архсолог1чний матср1ал, не лише ККК, але i античний, що дозволило датувати поселения вш VI ст. до и. е. до сллУшстичного пер1оду [Крис, 1955, с. 36—52; 1957, с. 40-49; 1957а]. 1Дi матер1али стали основою ГУ кандидатськоУ дисертацУУ [Крис, 1975].
У другш половин! 1950-х роюв розвщки i розкопки низки поховальних пам'яток TipcbKoro Криму, у тому числУ i кам'яних скринь npoBiB тод! щс acnipaHT 1нституту археолоп'У АН УРСР О.М. Лесков. Bin одним ¡з перших звернув увагу на вслику к!льк1сть антично! керам1ки у тризн! деяких могильник!в кам'яних скринь [дет. див.: Лесков, Кравченко, 2007].
Пюля розкопок к!нця XIX - середини XX ст. накопнчнвея значний матср!ал для узагальнення всього атрибутованого як ККК. На той час теля дослщження пам'яток ККК цього та ¿нших райотв TipcbKoro Криму з'явилася джерельна база для формування наукових п!дход!в стосовно ГУ складання, датування i етн!чно'У належност!. Напрпк!нщ 1950-х та па початку 1960-х poKiB з'являються nepuii узагальнююч! роботч по ККК i починаеться новий етап вивчення кизип-кобинських старожитностей - стаи анализу i систематизацп - припиняються cTanioHapni широкомаштабт польов! дослщження, проте починаеться формування основннх наукових концепций щодо походження, хронологи i стн1Чно1 належност! ККК.
Одна !з перших спроб узагальнення дослщжень по ККК, таврах ! пер!одизац!У культури наложить П.М. Шульцу. Bin уперше охарактеризував
Кравченко Е.А. До ¡стори вивчення тубтьного ... !3.!3.!£1.!£1.!=1^.!3.!£1!3.!3.!3.!3.!=1.
матер1альну культуру поселень кизил-кобинськоУ культури, спробував Ух типолопзувати 1' визначити Ух хронолопчш рамки [Шульц, 1959]. Однак його аргументи на корпеть ототожнення ц!с! культури ¡з таврами Геродота не мають пш собою достатньоУ фактичноУ бази.
Вш спирався на вщповццпсть територн поселень ККК ¡з кордонами Таврики 1 тотожшеть поховального звичаю кизил-кобннщв таврам. Однак могильники Прського Крнму ранньоУ залгзноУ доби на той час детально проаналгзоваш не були, а генетичний зв'язок таврськоУ кера.чпки ¡з кизил-кобинською просто проголошувався, бо попередшх дослщжснь ксрам1чного комплексу не проводилося. Констатувався поступовий стад1альний розвиток населения, що лишило ККК, до пгзньоантичного часу на основ1 стратиграф1чних спостерсжснь нашарувань на г. Караул-Оба та г. Кошка [Шульц, 1959, с. 235, прим. 1].
Слщ зауважити, шо для цих пам'яток з яскраво виражеинм скельним рельефом на 400-500 м над р1внсм моря термш „стратиграф1я" використовувати взагал1 не можна, 1 тут. В1рогщно, головним фактором, що вплинув на позицпо П.М. Шульца, була внутршня полтжа держави у кшш 1940-х - на початку 1950-х рр., оскшьки його висновкн при повнш науковш необгрунтованосп, шо виглядае дивним для цього внзначного дослщника, шлком узгоджуються ¡з шелявоенними завданнями партп радянськлй археолопчшй науш [дет. див.: Колтухов, Юрочкин, 2004, с. 110]. Зроблснс П.М. Шульцем гсографшне районування побудовано за топограф1чним принципом, шо взагал! мае сенс, але при цьому основш характеристики матер1алу з пам'яток не враховувались 1 не розглядались [Шульц, 1959, с. 236]. Такий шдхщ до систематизаци архсолопчного матер1алу, що, ймов1рно, став наслщком впливу у дослщженш марр!вського вчення, призв!в до складання перюдизацн стад1ального розвитку так званих тавр1в вщ початку I тис. до и. с. до раннього середньов!Ччя [Шульц, 1959, с. 243-258]. ККК П.М. Шульц вщв!в перший стап (перша половина 1 тис. до н е.), визначивши вир1шальну роль раншх тавр1в у складант ц!сУ культури [Шульц, 1959, с. 243]. При цьому архсолопчш пам'яткн, що належать раншм таврам, взагал1 не згадувались. Проте одис його спостсрежсння пщтвердилося у хронолопчнш схем1. Це видшепня окрсмоУ групп поселень у важкодоступних м1сцях. Дшсно, як показав розподш пам'яток доби раннього зал1за Захщного Криму, поселения на мисах куест 31 сксльними урвищами та жни, шо мають природний захист, ¡з слщами жвелювань, пщр13ок схил!в 1 т. ¡н. вид1ляються в окрему групу раннього перюду. Треба також пщкреслити, шо датування ККК (за П.М. Шульцем рашнй етап таврськоУ культури, перша половина I тис. до и. е.), яке було зд!йснено по материалам розкопок С.Ф. Стржслсцького, попри вщеутшеть фактолопчноУ бази у обох археолопв, е найближчим за шин до сучасноУ хронологи культур Надчорномор'я.
Перил дослщжсння суто кизил-кобинських кранюлопчних серн"! шеля розгрому петербурзькоУ антрополопчноУ школи 1 арешту Г.1. Петрова були проведен! К.Ф. Соколовою [Соколова, 1960; 1963]. Проте, I вона не змогла
Боспорские исследования, вып. XXIII
В1Д1Йти eifl aKcioMH про сиадковУсть мкцевих антрополопчних тишв, алс констатувала подУбтсть похованих у кам'яних скринях кизил-кобинськоУ культури (Черкес-Кермсн, Неаполь СкУфський, 1нкерманське поселения, могильники АльмУнсько'У долини, кам'яш CKpnni Таш-Джаргану, Уч-Башу, БайдарськоУ долини (могильники Бага i Мал-Муз)) ¡3 кранюлопчними сериями Швтчного Кавказу i Балкан. Основу крашолопчноУ колекцУУ склали матер!али могильникУв Захщного Криму [Соколова, 1960]. Ui досгидження продовжила Т.Л. Назарова, яка тдтвердила висновок К.Ф. СоколовоУ про багатовар1антн1Сть антрополопчних титв, дослщженнх по матерУалам кам'яних скринь ККК [Назарова, 1997, с. 68-74].
В 1965 р. побачила ceiT монографУя О.М.Лескова, написана по матерУалам. що лягли в основу його кандидатсько'У дисертацУУ, в якш було вперше з1брано значний матерУал попередшх розкопок, у тому чиан i 1950-х pp., що дозволив охарактеризувати кизил-кобинську культуру. Автор тдтримав г1потсзу, висловлену О.О. Иесссном i C.I. Крупновим, про подУбтсть культур Прського Криму i П ¡вшиного Кавказу, згодом шдтриману В.В. Боб1ним, яка фактично тдтвердила висновок антрополопв ГЛ. Петрова i К.Ф. СоколовоУ [Петров, 1935; Йессен, 1951, с. 102; Бобин, 1957, с. 54-60; Крупное, 1960, с. 347; Соколова, 1960; Лесков, 1965].
О.М. Лесков також уперше розробив типологйо керамжи ККК, подщнв-ши культуру на три етапи i визначивши 'и у хронолопчних межах IX-II ст. до н.е. [Лесков, 1965, с. 45-511. Однак його аналоп'У керам1чних комплсксмв ки-зил-кобинсько'У з посулом кобанськоУ культури не завжди аргументован1. Ке-рам1ка ККК оглянута ним загально, до типолопчного анал1зу залучений далеко ire весь вУдомий на той час археолопчний матерУал. Що ж стосуеться Захщного Криму, то О.М. Лесков згадуе у роботУ поселения Уч-Баш, Сахарна Головка, Балаклавське, 1нкерманське, Херсонеськс, а аналУзуе матерУал лише з Учбаського та 1нксрманського поселень.
У монографУУ О.М. Лескова однУУ! ¡з ключових пам'яток ККК - Уч-Башу присвячено недостатньо уваги, щоправда, у його розлоряджешп був лише той матерУал, що був отриманий для ознайомлення вУд автора розкопок - С.Ф, Сгржелецького, який мав над1Ю продовжити дослщження цього поселення сам. Тому стратиграфУчнУ спостереження врахованУ не були, матсрУали поселення не УдентифУкуються з матсрУалами колекцУУ [Лесков, 1965. с. 20]. О.М. Лесков вУдшс Уч-Баш до найрашших поселень ККК, датуючи його IX VIII ст. до н. с. за трьохдУрчатим псалУем з гпдпрямокутними отворами, розташованими на однУй eici, 1 К1стяними стрУлами чорногорУвських тишв. Але при визначеннУ хронолопУ BiH не вдався до аналУзу ширшого кола матерУалУв за комплексами, якУ на нашу думку, можливо й не мали хронологУчного розриву, але навУть за стратиграфУчними спостерсженнями, не кажучи про типолопчнУ ознаки ма-терУалу, слУдували один за ¡ншим [Лесков, 1965, с. 19, 114]. Проте, попри недолУки, дослУдження О.М. Лескова не просто узагальнили значний матерУал
Кравченко Е.А. До icTopiï вивчення тубтьного ... !=lM!=lJ£î.!3J3J=Ii3.!3J£î.!3i=î.!3.
i просунули науковс знания по pannííí з&тзнж доб! Прського Криму, алс ¡ жтегрували його матер1альну культуру у загальноюторичну надчорноморсь-ку схему, синхрожзувавши и за предметами зброУ i кшського обладунку ¡з культурами Надчорномор'я, Передкавказзя i Кавказу.
В 1971 р. X.I. Kpic. яка не пщтрнмувала позицио О.М. Лескова про належшеть ККК раншм таврам, опрацьовуючи матср1али ККК Захщного Криму, спробувала роздшити матер1альну культуру на ККК ¡ самс таврську культуру Швденно-Захщно! о Криму, тим самим пщтвердивши гезу В.М. Дьякова, а також виджила 4 BapiaHTii культури Прського Криму на матершлах могмльникт [Крис, 1967, с. 23-30; Крис, 1971; riopieH.: Лесков, 1965, с. 93]. Однак вщмшност! в керам1чному комплска виявнлнея незначними [Крис, 1961; 1975].
У 1981 р. Х.1. Крис опублжувала роботу, в ochobí якоУ лежали и дослщження 1950-х poKÍB, дс д1йшла висновку, що ККК наложить не ¡сторичннм таврам, а невщомому писемним джерелам етиосу. Таврську культуру вона вндшяла територ1ально ¡з масиву кизил-кобинськоУ на матср1алах могильникмв по поховальним конструкшям Швдснно-Захщного Криму, вважаЛа синхронною кизил-кобинськш i датувала VII - V ст. до н. с. X.I. Kpic постулювала, шо кизил-кобинш воювалн з таврами i руйпували Ух могильники кам'яннх скрпнь. nofli6nicTb KcpaMÍ4Horo комплексу таврськоУ i кизил-кобпнськоУ культур вона пояснювала привнссснням його до Криму кочовими скифами, яю у свою чергу запозичили його у населения Лкостепу. Верхньою хронолопчною межею i таврськоУ культури, i ККК досланная визначала V ст. до н. е., теля чого населения, що Ух полишило було асимщьоване сюфами [Крис, 1981, с. 52-56]. Як це не дивно, в цих суперсчливих висновках, причиною чого був пажвний в той час у Hayui автохтожзм, дослщннця ¡нтуУтивно визиачила правильний шлях дослщжсння кримських пам'яток рубежу бронзовоУ -початку зал1зноУ д1б. 1й також наложить грунтовний доробок в галуз! класиф1кацп i типолопзацп керамш! ККК [Крис, 1981, с. 17-33]. X.I. Kpic опрацювала та вперше опубл1кувала значну частину керам!чного матер1алу Í3 посслень Захщного Криму, у тому чиан i з Учбаського иосслення [Крис, 1981. див. табл.]. Але матер1ал на рисунках, прсдставлсних у монографн, також важко щентиф1куеться з реальними речами, нричому. найхарактершше викривлення - цс невщповщшеть дшметра i виеотп посудин. Орнаменташю промальовано схематично i примтшно. Немае сугтгвнх викривлень лише у матер!ал1 пам'яток, hkí X.I. Kpic дослщжувала сама. Причину такого подання матср!алу зараз з'ясувити складно. Можна лише припустнти, що цс залежало вщ автора рисунтв i крсслснь.
Вщдаючи належне вненовкам дослшниш стосовно iienpaBOMipnocTi ототожнення понять "ККК" i "таври", критнш роботи О.М. Лескова стосовно неповиих аналопй та нсдостатньоУ розробки питания типологп керамши, ïï зауваженням стосовно важливосл анал1зу орнаментики кизил-кобинськоУ KepaMÍKn, важливосп розробки др1бно'У вщносноУ хронологи' окремих посслень
!£ii£5J£ll£Ji£iJ£Ji£li^i£li£li£[i£li£lJil!£ll£j. Боспорские исследования, вып. XXIII
i могильниюв i анал1зу суцшьних ксра\пчних комплскав у контексп (Крис, 1981, с. 5-9; nopiBH.: Лесков, 1965], треба зазначити, що у и робот1 перюдизащя звелася до типолопчного аналУзу керам1ки. Не враховувався контекст знахщок, не розглянут! умовно-закрнт1 комплскси. U,i недолги пояснюються тим, що в основ1 роботи лежать результата дослщжень 1950-х pp., коли мстоди анал!зу матер!алу булн налаштоваш па об'еднання великого масиву знахщок у археолопчж культури, i тнполопя не ставила перед собою конкретш цш виокрсмлення др1бних груп матер1алу за сукупшстю ознак. Ймов1рно, тому, попри зазначення под1бносл керамжи кизил-кобинських i придшстровських пам'яток раннього залУза, вщсутня ix синхрошзащя [Крис, 1981, с. 32]. Проте. ним не можна пояснити факт, що, при зазначент под1бност1 керам1чних комплекса Криму та Подшстров'я i визначешп першого етапу ККК На В, а другого На С, дослщниця констатуе культуриу гзоляцио (?) племен Передпрного Криму, що закшчуеться ¡з появою CKicjiiB на початку другого етапу [Крис, 1981, с. 12]. Таким чином, питания ¡ншокультурних вплив1в, др1бно1 хронолоп'1 та стнокультурно! належност1 (чи напряму зовнпшпх в п л м r i в, гид як-i тдпадяв peri он) лишилися нсрозв'язаними. KpiM того, вщкрнтим лишилося питания стшчноУ атрибуци кизил-кобинських пам'яток.
Висновки XI. Крис щодо pijiroi етшчноТ належност1 видшених груп могильников i ствщнувания тавр1в ¿з кизнл-кобпнцямн с результатом помилК0В01 хроиолопчно! ткали, коли pi3no4acoBi, як показус аналгз. старожитносп, цщком законом1рно роздщяються на млька такооном1чних одиниць, що мають в1дмшност1 стад1ального характеру, отже можуть евщчнти про поступ у сустльному жигп народу або змшу племжиих груп. Натом1сть, зробивши висновок про cnHxponnicTb ycix груп М О Г И Л ЫI и к i в, X.I. Kpic вимушена була пояснювати недоречиостУ що виникли. Наприклад, могильник Чсркес-Кермен було розд1лено без будь-яких топограф1чних пояснень на два, i його частини вщнесено до твшчно-байдарсько! i передприо! груп. Дослщниця пояснила такс епшюнування невщомою джерелам вшною мгж таврами i кизил-кобинцями, hki нищили могильники один одного.
У пошуках етшчного визначення ККК А.О. Щепинський спробував реашмувати вже натвзабуту г1потсзу кшця XIX - початку XX ст. |Жебелев, 1938, с. 150; Дьяков, 1939, с. 77 с лит.] про належшеть них старожитностсй пгзшм юмср1йцям, яких сюфи вщпенили у гори [Щспинский, 1977, с. 34|.
В друпй половит XX ст. питания вщносноУ хронологи ККК TicHO пов'язалося ¡з дослщженнями по сшввщнесенню культур надчорноморського репону доби noHbo'i бронзи - раннього зал1за. Рашпй стан ККК О.1. Терсножкш синхрошзував ii першим етапом чорнолюько! культури [Тсреножкин, 1961. с. 196]. Пгзшше Bin вщшс поселения Уч-Баш до KiMcpificbKoro часу по знахщщ фрагменту тргцнрчатого псал1я та юстяних BicTep стрш чорногор1вських тигив. [Тсреножкш, 1976, с. 98]. Шзшнп дослщження В.В. Отрощенка, який вщеунув початок раннього етапу ККК до бшозерського часу на ocHoni ccpi'i
II) UII-ХХШ
145
Кравченко Е.А. До ¡сторп вивчення тубтьного ... !3.!3.!ЭЖ!£1.!£1.!3.!£1.!£5.!3.!£113.!3.
paдioвyглeцeвиx дат поселения Тау-Кипчак [Фирсов, 1976], шдтвсрдили та розвинули ней висновок [Отрощенко, 1986, с. 117, 150]. У той же час синхрошзашя них двох культур \ знахщки на найрашших поселениях, до яких належить 1 Уч-Баш, речей чорногор1вського типу поставили питания перюдизацп псршого етапу ККК \ видшення комплексе шзньо'У бронзи.
Треба зазначити, що теля досить активного перюду археолопчних дослщжень кизил-кобинських пам'яток 1950-х рр. систематичш розкопки на них припиняються. 1з кшця 1960-х рр. \ дотспср щ пам'ятки розкопуються етзодично, протягом кшькох польових сезошв. Вивчення пам'яток Захщного Криму майже повшетю припинилося 1 проходило лише на мюш новобудов м. Севастополя. У 1980 р. В О. Колотухшим було розкопано могильник Капак-Таш на с\од\ Кримських пр, дослщження якого проводив у 1950-х роках О.М. Лесков [Лесков, 1956; Колотухин, 1981]. У 1990-х рр. вш здшенив охоронш розкопки майже повшетю знищеного бушвельним котлованом поселения Карагач, дослшив поселения 1 могильник Дружне, Таш-Джарган та низку ¡нших у басейш Салпру [Колотухин, Пуздровский, 1993; Колотухин, 1996, с. 25-28]. Ц1 матер1али 1 колекцн попередшх розкопок пам'яток центрально!! схшноУ груп ККК увшшли до джерельноУ бази кандидатськоУ диссртацн В О. Колотухша, шо лягла в основу його монографи [Колотухин, 1996].
В.О. Колотухш спробував вщдшити пам'ятки шзньо'У бронзи в.д саме кизил-кобинських, а останш розподшив по трьох стапах: IX - перша половина VII ст. до н. е.: середина VII - руб1ж У/1 V ст. до н. е.; кшець V - II ст. до н. е., однак матер1али Швденно-Захщного Криму в загальному обсяз1 ним розглянул не були [Колотухин, 1996, с. 72]. Опдом за О.М. Лесковим вж визначив ККК як належну ¡сторичним таврам |Колотухш, 1987, с. 25; 1996, с. 22]. В.О. Колотухш вщшс виникнення Учбаського поселения до серсдини IX ст. до н.е., припустивши можливють його юнування аж до VI - V ст. до н.е., але не вщкидав можливосп видшення рашшого комплексу [Колотухин, 1996, с. 56]. Магер1ал шеУ пам'ятки у монографп не розглянуто, автор приймае точку зору шших дослщниюв, у тому числ! О.М. Лескова 1 Х.1. Крк та доходить висновку про можлившть ¡снування поселения у VI - V ст. до н. е. [Крис, 1981]. Старожитност1 з пам'яток Захщного Криму до роботи не увшшли, ймов1рно, з об'ективних причин. Проте, виокремлення раншх матер1ал1в, попри Ух ус1х вщнесення до доби тзньоУ бронзи, стало кроком вперед у дослщженш старожитностсй доби раннього зал1за Прського Криму.
У 1970-х - 1990-х рр. новобуд!вними археолопчними дослщженнями вщкрито значну кшьюсть пам'яток в 1нкерманськш долиш1 на Гераклейському п-овь О.Я. Савеля у 1972 р. пров1в розвщки на плато Сапун-гори, вщкривши низку р1зночасових поселень ККК - Октябрьське, Енергетик, Кавказ, Чорна р1чка, на яких протягом 1979, 1981, 1987 та 1989 рр. були проведен! розкопки [Савеля, 1979, с. 398; 1987, с. 5-8; 1989, л. 13]. 3 1980 до 1986 рр. у зв'язку з бушвництвом водогону проводнлися розкопки поселения Чорна р1чка [Савеля,
ЕГЕЩЦ"Цйа!з!£T!£t.'il!з'дisüsügJgJa. Боспорские исследования, вып. XXIII
1986]. У 1990 р. було частково розкопано посслсння Мартижвська балка [Савеля, 1990, л. 22-27]. Протягом 1992 i 1993 рр. проводилися дослщження поселения Сарандинаюно [Савеля, 1992, с. 235-236; 1993, с. 37-46]. У 1973 р. О.Я. Савеля дослщив вщкрите Н.М. Псчснкжим кизил-кобинське поселения пщ полою Швер1нського кургану [Печенкин, 1914, Савеля, 1996, с. 13-17, №5/ А-15]. KpiM того ним було вщкрито i частково дослщжено ще 20 посслснь i 6 могильниюв на Гераклейському п-obí, nibhí4híñ сторож, в 1нксрманськж, Балаклавськж, Каракобинськш i Байдарськж долинах i у прських масивах MÍKeH3ÍeBÍ гори, Хан-Йол, Федюхпш висотн, Гасфорта, Ссмяк1ни висоти, ПалерахК Карансью висоти, Хлама, Орбона Даучжи, Мсгало-яло. Частина матер1алу була введена до паукового o6iry, але загалом bíh був представлений коротко у ¡нформацшних виданнях [Савеля, 1970; 1996, с. 13-17; 1997, с. 88-95].
Г.М. Нжолаенко у 1997 р. пщ час розкопок антично! садиби вщкрила два поселения ККК - у балш Бсрмана i у Мраморшй балш [Ннколаснко, 1999, с. 21]. У 1986 р. розкопки поселения жзнього етапу ККК Карань-2, вщкритого i частково дослщжсного С.Ф. Стржслсцьким у 1953 р., провт С.Н. Сенаторов [Сенаторов, 1998, с. 8-16]. У 2005 р. кизил-кобинське поселения VI ст. до н.с. Трактирний Míct було вщкрито i частково дослщжено А.В. Фшжпснком у Каракобинськж долит [Филиппенко, Кравченко, Ушаков, 2006, с. 317-322].
С.Н. Сенаторов, що проанал1зував частину матер!ал1в з розкопок на територй давньо! хори та з П1в1пчно-Схщного району Хсрсонеса, залучивши матер1ал Í3 ¿нших пам'яток Криму, зд1йснпв дисертащйнс дослщжсння л1пно! керамжи кизил-кобинсько! культури [Сенаторов, 2002]. Ксрам^чний комплекс ККК bíh под1ляс на чотири етапн; XII - IX ст. до н. е.; VIII - перша половина VI ст. до н. е.; друга половина VI - перша половина IV ст. до н. е.; друга половина IV - перша третина III ст. до н. е. i констатуе вщм1нн1сть тижв 3Í Сх1дного Криму в1д матер1ал1в Кримських rip i псрсдг1р'Ув [Сенаторов, 2002, с. 14-15]. Дослщник також проаналгзував керамшний матср1ал ККК жзнього етапу з орнаментац!сю др1бнозубим греб1нцем ¡з пам'яток П!вденно-3ах!дного Криму [Сенаторов, 1998, с. 12, 13]. С.Н. Сенаторов д1йшов грунтовного висновку, приеднавши виджений В О. Колотухпжм масив матср1альних залиишв п1зньобронзовоУ доби до основного раннього масиву ККК. Таким чином bíh узгодив пер!одизац1ю перехщного часу Надчорномор'я, нам1чену В В. Отрощенком, пов'язавшн кизил-кобннсью старожитнос-ri ¡з. принайми!. сабатин!всько-б!лозерськими материалами, а не гпзньозрубними. як це визначено у В.О. Колотухжа [Колотухин, 1996, с. 78]. Також bíh виокремив ¡3 кизил-кобинського масиву керамжи типи Сх1Дного Криму [Сенаторов, 2002, с. 14]. Проте, при визначенж хронолопУ i культурно! належност1 ксрам!ки першого етапу ККК автор 3MÍuiye сабатиьнвськ! i б!лозсрськ! старожитност! i при цьому чомусь датуе "синхронний" ним перший етап кнзил-коби XII -IX ст. до н. е., визначаючи усс приналежжетю до "пружкового горизонту" культур пружково! керамжи Свразп.
Кравченко Е.А. До ¡сторм вивчення тубтьного .. JiiJ3.l3JiiJ3.l3.l3J3i3i3Ml3.l3.
Прив'язка усього раннього етапу ККК до дати трширчатого псалио з Уч-Башу у робота С.Н. Сснаторова невУрне, оскчльки псалш було знайдено не у закритому комплекс!, як зазначено у дисертацн, а над ннм [Сенаторов, 2002]. Цс не унсможливлюе його використання для датування, але вказус на асинхроншсть псалУя комплексам, прнведеним у дисертаци в якостУ раннього етапу культури. ВидУлення трстього та четвертого сташв ККК вщбулося внаслщок неврахування матер1ал1в посслснь ККК Гераклейського швострова I 1нкерманськоТ долини, де керамУка Уз обома видами греб1нцевого орнаменту - раншм 1 шзшм, на основ! хронологи яких видУляються нерУоди, зустрУчаеться разом у закритих комплексах, шо шдтверджуеться 1 новими матерУалами [Фшппенко, Кравченко, Ушаков, 2006]. Окремо охарактеризован! типи СхУдного Криму (айвазовський тип) шлком в1рно стввУднесенУ з Уноетжчними впливами 1 виокремлеш з масиву кизил-кобинських пам'яток. При цьому констатусться окремий схщнокримський варУант ККК, який вшиляеться за щею ж керамУкою айвазовського типу i робиться висновок про ствУснування насслсння СхУдного Криму, що лишило пам'ятки ¡з керамУкою типу Айвазовського поселения ¡з населениям, пов'язаним ¡з пам'ятками схщного варУаиту ККК. Сам собою виникас висновок, що Схщннй Крим, ймов1рно, не весь, а його частина, не входить до ареалу ККК, або ж може бути до нього включений, якщо йдеться не про вщмшний вщ кнзил-кобинського матсрУальннй комплекс, а про юлька вщмжних титв посудин Уз специфУчною орнаментацкю ¡з прсвалюваиням ксрам1ки ККК.
Викликае запитання використання автором тсрмУну "жаботинський тип" при опис1 керамУки, оскУльки ККК масово не М1стить спсцифУчноУ жаботинськоТ керамУки [порУвн.: Daragan, 2004, Б. 55-146] аш тюльпаноподУбних горщиюв ¡з проколами пУд В1нцем у умовно-кухонному посуд1, аш специф1ЧН01 складно'У орнаментацп 13 застосуванням штампу умовно-столового посуду. Кр1м того, культурно та хронолопчно посуд, названий жаботинським, до насправдУ жаботинського типу нУяк не вщноситься. Отже, 1 видУлення жаботинського етапу у хронолопУ кизнл-коби не с аргументованим. Осклльки початком цього етапу автор починае другий етап ККК, його видУлення також втрачас аргументацио. Нсобгрунтовано виглядае приведения аналопй грсбУнцевого орнаменту Уз посудин келермеських курганУв ¡з орнаментаиУею кизил-кобинського посуду VI - IV ст. до н. е. -типолопчноУ схожостУ мУж цими видами орнаменту нема.
Таким чином ¡сторУя вивчення кизил-кобинських старожитностей, у тому числУ У ЗахУдного Криму, складасться з трьох сташв: мегалУтичних могильникУв, великих поселень, та етапу аналУзу У систематизацУУ, що тривае досУ.
В результату багаторУчноУ роботи вчених-археологУв, ¡сторикУв. антрополопв, мовознавцУв, краезнавщв, а також пошуковцУв-ентузУаспв було накреслено основнУ напрямки досгпджсння матерУальноУ культури ЗахУдного Криму часу раннього зал Уза, визначено основнУ ознаки ГУ культурного типу )
iijj3i3i£îi£ii£ii£îJ3i£îi3i3i£Ji£îi£j.!£îi£îi3. Боспорские исследования, вып. XXIII
нам1чсно лшп ¡сторичного розвитку periony в I тис. до и. с. Зараз в науш icHyioTb дв1 базових концепци походжеиия населения Захщного Криму, що лишило ККК. Перша базуеться на теорп автохтотзму та культурно! замкнсност!. Друга дотримуеться основних постулате MÍrpamoHÍ3My, що унеможливлюе поширення етношму „таври" на весь масив пам'яток ККК.
Дискуая про характер зв'язмв навколишшх Bapeapie з античним Херсонесом також не вичерпалася. Обидв! позицп - мирнин i ворожнй характер контакпв - мають cboïx приб1чник1В i опонент!в.
Вщповцц на поставлен! питания певною Mipoio були отримат в результат! диссртацшного дослщження автора статт1 [Кравченко, 2008]. Проте bcí наведен! проблемн! питания i концептуальш пщходи отримали новий ¿миульс Í3 поновленням археолог!чних розкопок на поссленш Уч-Баш у 2006 р., здшенюваних автором статт!. Отриман! матер!али дозволяють подивитися на населения, що лишило ККК за Молодшого дотаврського пер!оду, як таке, що знало металургпо зал!за. Важливий матер!ал по ККК також було отримано у ход! дослщжень римського укр!плення Альма-Кермен, иобудованого на mícu! кизил-кобинського поселения (розкопки Ю.П. Зайцева) [Кравченко, 2007, 2007а]. Тому поновлення стацюнарних розкопок на пам'ятках ККК, використания сучасних методик дослщжсння, залучення фах!вц!в з ¡нших галузей знания, i, вщповщно, отримання яюсно hobo! науково! ¡нформацп, як вже зараз можна передбачити, може вщкрити новий етап у вивченш старожитностей ККК.
ЛИТЕРАТУРА
Лйбабии Л.//., Гер цеп А.Г., Хрипунов //.// Основные проблемы этнической истории Крыма //
МАИЭТ. Вып. 3 —Симферополь: Таврия, 1993-— С. 211—222 Бе.повГ.Д Отчет о раскопках в Хсрсонесе за 1935—36 гг.—Севастополь: ГХИАМ. 1938.—С 163—195 Белов Г. Д. ХсрсонесТаврический. — Л.: Изд-во АН СССР, 1948,— 147 с.
Белов Г.Д. Некрополь классической и эллинистической эпохи /1СA. T 13. — 1950. — С. 272—284. Белов Г.Д-. Стронелецкий С.Ф. Кварталы XV и XIV (раскопки 1937 г.) // МИ А СССР Вып. 34,—
М,—Л.: Наука, 1953.—С. 32—105. Белок Г Д.. Стржелецкий С.Ф.. Якобсон АЛ. Квартал ХУЩРаскопкн 1941, 1947 и 1948 гг.)// МИА
СССР. Вып. 34,— М. — Л.: Наука. 1953.—С. 160—236. Белов Г.Д., Якобсон АЛ. Квартал XVII (Раскопки 1940 г.)// МИА СССР. Вып. 34 — М — Л.: Наука, 1953—С. 109—159.
Б.шрчмберг П О. О предполагаемом местоположении Дианипа храма в Тавриде // Одесский
альманах.— Одесса, 1831.—С. 12—15. Бобин ВВ. Черты сходства культур древнего населения Крыма и Северного Кавказа времени
перехода от бронзы к железу // ИАДК.—К : Наукова думка, 1957.—С. 58—63. Богданов А.П О черепах крымских могил и донских курганов// Антропологическая выставка.
T. IV. Ч, 1.—С-Пстербург, 1886,—С. 98—112 Бонч-Осмоловекий Г.А. Доисторические культуры Крыма//Крым—М.: Госиздат. 1926.—№2.— С. 74—94.
Бруи Ф.О. О кнммерианах Геродота и о переселениях кимрского племени // ЗООИД. T VII.— IS68.—С. 235—256.
Кравченко ЕЛ. До ¡CTopií вивчення тубтьного ... !£F.!3.!£J.!£l.!3.!3.!£l.!£l!£l.!£l!3i3.!3.
Граб B.I., Супруненко О Б. Археолог Олсксандр Тахтай.— Полтава: Полтавський красзиавчий музей, 1991,— 86 с. B¡6.iiorp.: С 64—78.
Дишевскин О.Д. Раскопки Симферопольского поселения кпзил-кобинской культуры // КСИИМК Вып. 39,— Л.: АН СССР, 1951 — С. 52—54.
Дашевскан ОД. Лепная керамика Неаполя и других скифских городов Крыма // МИА СССР. №64,—М.: Наука. 1958 — С. 248—271.
Дашевскан О Д. Симферопольское раннетаврское поселение // СА.— 1958а.— № 3.— С. 201 —206.
Дашевсксш ОД. Отаврской керамике с гребенчатым орнаментом//СА.— 1963.— №4.—С. 205—210.
Дебец Г. Ф. Антропологический состав населения средневековых городов Крыма // Сборник Му зея антропологии и этнографии. Т. XII,—М,—Л.: Изд-во Al I СССР. 1949 — С. 49—51
Дьяков ВН. Древняя Таврнка до римской оккупации // ВДИ.— 1939.— № 3.—С. 72—86.
Жебелев С.А. Народы Северного Причерноморья в античную эпоху // ВДИ.— 1938.— №1 — С. 126—148.
Жирок Е.В. Костяки из каменных ящиков Крыма // Сборник Музея антропологии и этнографии. Т. Х.—М,—Л.: Изд-во АН СССР, 1949.—С. 79—87.
Золотарёв М.И. Предисловие к выпуску IX "Хсрсонесского сборника" // Хсб. Вып IX.— Севастополь: НЗХТ, 1998,—С. 4—6.
Зубарь В.М. По поводу попытки возрождения одной устаревшей исторической концепции: Херсонес и тавры // ВДИ.— 2007,— № 3,— С. 87—100.
Иессеи А.А. Прикубанский очаг металлургии и металообработки в конце медио-бронзового века //МИА СССР. Вып. 23.—М,—Л.: Наука. 1951.—С. 127—169.
Каталог первобытного человека. Музей Шпака // НА НЗХТ. д. 222.— б/и.— 89 л.
Кацур Н.П. Археолопчна карта 1нкермансько'1 долипи // АП УРСР. Т. 13. — К : Наукова думка. 1963. —С. 3—12.
Кеппеи П. О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических.—СПб., 1837.—409 с.
Колотухин В. А. Раскопки могильника у плато Капак-Таш//АО за 1980 г.— М .: Наука, 1981.— С. 220.
Колотухин В. А. Население предгорного и горного Крыма в VII—V вв. до н.э. // Материалы к этнической истории Крыма VII в. до н. э. — VII в. н. э. .—К.: Наукова думка, 1987.—С. 6—27.
Колотухин В.А. Горный Крым в эпоху поздней бронзы — начале железного века.—К Южногородские ведомости, 1996.— 157с. Б1блюгр.: с. 90—97.
Колотухin В. А., Пуздровськт О. С. Кнзил-кобинське поселения Карагач у Криму // Археолопя — 1993.—№4.—С. 130—133.
Колтухов С.Г.. Юрочкин В.Ю. От Скифии к Готии.— Симферополь: Сонат, 2004.— 248 с. Бюлюгр.: С. 203—236.
Кравченко Э.А. К вопросу об изменениях в материальной культуре населения Горного Крыма в предскнфское время//Revistaarchcologicr, SN. Vol. III. № 1—2.—Chisinau: ASM,2007,— P. 282—294.
Кравченко Э.А Керамика поселения кизил-кобинской культуры Альма-Кермен II РаншйзалЬний bík Свразн: до 100-р1ччя bí,t дня народження Олекая (ваиовича Тереножкша. М-ли МгжнародноТ науковоТ конференцн (м. Чигирин, 16—19 травня 2007 р.).— Кшв — Чнгирин: Формат, 2007а,— С. 92—95.
Кравченко Е.А. Кизил-кобинська культура у Захщному Криму. Автореф. дис.... канд. ¡ст. наук,— К., 2008.—17 с.
Kpur X И Раскопки ранпетяпрского поселения н Инксрманс II КСИИМК Вып. 58—Л : Изл-во АН СССР, 1955,—С. 35—44.
Крис X. И. Раннетаврское поселение в Инкермане// ИАДК.—К.: Наукова думка, 1957.—С. 47—53.
Крис. Х.И. Поселение кизил-кобинской культуры в балке Ашлама-Дсре II ИАДК.— К.: Наукова думка, 1957а,— С. 40—46.
Крис Х.И. К вопросу о переодизации кизил-кобинской культуры // СА.— 1961.— №4.—С. 66—77.
Крис Х.И. Классификация таврских каменных ящиков // КСИА СССР. Вып. 112.— М.: Наука, 1967,—С. 23—30.
!3J£IJ3J3J3J3J3JSM]3J3J=I13Í3J3^J3. Боспорские исследования, вып. XXIII
Крис Х.И. О таврах и кизил-кобинской культуре// ВДИ.— 1971.— №4.—С. 156—169.
Крис Х.И. Памятники Юго-Западного Крыма VIH—Vbb. до н.э. (Кизил-кобинская культура и тавры): Автореф. дисс.... канд. истор. наук: 07.00.06/ Институт археологии АН СССР.— М„ 1975,—20 с.
Крис Х.И. Кизил-кобинская культура и тавры // САИ. Вып. Д 1-7.—М.: Наука. 1981.—128 с Bi6.niorp.: с. 77—79.
Крупное Е.И. Древняя история Северного Кавказа.—М.: Изд-во АН СССР, 1960.—520 с.
Латышев ВВ. Загадочные олъвийские надписи//ЗООИД. Т. XV.—1889.—С. 39—72.
Лесков А. М. Отчет Таврской группы Крымской первобытной экспедиции И А АН УССР за 1956— 1957 гг.// HA IA НАНУ, д. 1956—57/12д,— 1956,— 18 л., 12 рис.
Лесков А.М. Горный Крым в I тысячелетии до нашей эры.—К.: Наукова думка. 1965.—200 с.
Лесков О.М., Кравченко Е.А. Гряда А могильника кизгл-кобинсько! культури Уркуста I у Птденно-Захшному Криму // Археолопя.— 2007.—№ 4.— С. 11—22.
Лыжин И. И. Отчет о поездке в Крым в 1890 г. с антропологической целью// ИОЛЕАЭ. Т. IX.— 1890.—Вып. 9,—С. 76—89.
Мещеряков В.Ф. Про походження культу Дти у XepcoHeci Таврйському // Bíchhk ХДУ. 1стор1я, №94. Вип. 7—Харюв: В-во ХДУ, 1973,— С. 65—73.
Мещеряков В.Ф. Державш культи Д1ви ¡ Херсонас у XepcoHeci Тавршському 1—III ст. н.е. II Bíchhk ХДУ. 1стор*я, № 201. Вип. 12 — Харюв: В-во ХДУ, 1980,—С. 64—72.
Муравьёв-Апостол ИМ. Путешествие по Тавриде в 1820г.—СПб., 1823.—310с.
Назарова Т.Л. К вопросу об антропологии тавров//Хсб. Вып. VIII.—Севастополь: НЗХТ, 1997.— С. 68—74.
Николаеико Г М. Хора Херсонеса Таврического. Земельный кадастр IV—III вв. до н.э. Ч 1. — Севастополь: Национальный заповедник «Херосонес Таврический», 1999. — 83 с. Bi6worp.: с. 76—81.
Ольховский В. С. Население Крыма по данным античных авторов//СА.— 1981. — №3.—С. 52—65.
Отрощенко В.В. Белозерская культура// Берсзанская С.С., Отрошенко В.В., Чередниченко Н.Н., Щарафутдинова И.Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины.—К.: Наукова думка, 1986,—С. 117—152.
ПалласП.С. Путешествие в Крым//ЗООИД. Т. XII,—1881 —С. 102—153.
Петров Г.И. Об антропологических материалах Эски-Керменской экспедиции 1931—1933 гг. // ИГАИМК. Вып. 17,—Л.: Изд-во АН СССР, 1935,—С. 206—224.
Печёнкип Н.М. "Шверинский" курган// ИТУАК.— Симферополь, 1914.—С. 192.
Пятьииева Н.В. Античное влияние на культовую скульптуру Причерноморья // ВДИ.— 1946.— №3,—С. 175—182.
Пятьииева Н. В. Культ греко-тавро-скифского божества в Херсонесе // ВДИ.— 1947,— № 3.— С. 213—219.
Пятьииева Н.В. Тавры и Херсонес// КСИИМК. Вып. XXIX.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949 —С. 122—124.
Репников Н И. Разведки и раскопки на южном берегу Крыма и в Байдарской долине в 1907 г. // ИАК. Вып. 30,—СПб., 1909.—С. 99—126.
Репников Н И Каменные ящики Байдарской долины// ИАК. Вып. 30.—СПб., 1909а.—С. 127—155.
Репников Н И. О новейших раскопках крымских "дольменов" // ИГАИМК. Вып. 117. Материалы Эски-Керменской экспедиции 1931—1933 гг.—Л.: Изд-во АН СССР. 1935.—С. 126—134.
Ростовцев М. И. Новая книга о Белом острове и Таврике//ИАК. Вып. 65,—Пг., 1918.—С. 15—18.
Русяева А.С., Русяева М.В. Верховная богиня античной Таврики.—К.: Шлях, 1999.—208 с. Б1блюгр.: с. 187—205.
Савеля О.Я. О керамике с резным орнаментом из Херсонеса // КСИА СССР Вып. 124 — М.: Наука. 1970. — С. 48—50.
Савеля О. Я. Раскопки и разведки у Сапун—горы II АО за 1978 г. — М.: Наука, 1979.— С. 398.
Савеля О. Я. Работы Севастопольской экспедиции// АО за 1984 г. — М.: Наука, 1986.— С 408.
Кравченко Е.А. До ютори вивчення тубтьного ... !3.!3.!£[.!3.!£1.!£1.!£1.!£1.!=1.!3.!3.!£1.!£5.
Сивел» О. Я Раскопки поселения в урочище Таш-Куле на Сапун-горе // Отчет севастопольской археологической экспедиции о полевых исследованиях в Балаклавском районе г. Севастополя в 1987 г // НА НЗХТ,д. 2766.— 1987 — 15л.
Сивеля О.Я Поселение кизил-кобинской культуры в устье Мартыновской балки в Инкермане (по материалам охранных археологических доследований на территории жилого массива ПО «Севморзавод им. С.Орджоникидзе» по ул. Погорелова в 1990 г.)// НА НЗХТ.— Д. 2976/1,— 1990,— 36 с.
Сивеля О.Я. Эпизодические охранные исследования в г. Севастополе в 1992 г. П Отчет севастопольской археологической экспедиции о полевых исследованиях в 1992 г. II НА НЗХТ, д. 3123. 1992. 21л.
Савеля О. Я. Охранные доследования поселения кизил-кобинской культуры на 5 км Балаклавского шоссе в 1993 г Археологическая разведка на Мизкензиевых горах II Отчет Севастопольской археологической экспедиции о полевых исследованиях в г. Севастополе в 1993 г. // НА НЗХТ,д. 3187.— 1993,— 5 л.
Савеля О.Я. Археологические материалы к истории Гераклейского полуострова доколанизационного периода//Хсб. Вып. 7. — Севастополь: НЗХТ, 1996.—С. 13- 18.
Савеля О.Я. Некоторые результаты работ Севастопольской археологической экспедиции в округе Херсонесав 1990—1995 гг. //Хсб. Вып. 8. — Севастополь: НЗХТ. 1997. — С. 38—95.
Савеля О.Я.. Кравченко С А. Отчет Севастопольской археологической экспедиции об охраино-спасательных исследованиях Инкерманского отряда на поселении Уч-Баш (2006)// НА (А НАНУ, д. 2006/2,— 2006,— 82 л., 58 рис.
Савеля О. Я., Кравченко С. А. Отчет о раскопках поселения Уч-Баш (2007) // НА ПА 11А11 У, д. 2007/ 13.— 130 с.
Савеля О.Я.. Кравченко С.А. Отчет о раскопках поселения Уч-Баш (2007)// НА НА НАНУ, д. 2008/ 13.—260 с.
Семе'нов-Зусер С.К. К вопросу о мегалитических памятниках // Природа. № 5.—М.: Госиздат, 1931, —С. 29—41.
Сенаторов С.Н. Поселение позднего этапа кизил-кобинской культуры Караиь-2 // Хсб. Вып. IX.—Севастополь НЗХТ, 1998.—С. 8—16.
Сенаторов С.Н. Лепная керамика кизил-кобинской культуры: типология и хронология.: Авторсф.
дисс.... канд. истор. наук: 07.00.06/ Институт истории материальной культуры РАН — СПб., 2002.—22 с.
Скржипская М.К Древнегреческий фольклор и литература о Северном Причерноморье.—М.: Наука, 1991,—198 с.
Соколова К.Ф Тавры Крымского полуострова (по антропологическим данным) // Вопросы антропологии.— 1960.— Вып III.—С. 66—76.
Соколова К.Ф. Антрополопчш матертли могплыишп 1иксрмансько'| долпни // АП УРСР. Т. XIII —К.: Науковадумка, 1963,—С. 124—159.
Соловьев Л. Н Дневники разведок 1922— 1927 гг.// НА НЗХТ, д. 633/1384—1386,— 1922,—69 л.
Соловьев Л. Н. Находки с городиша п Чёртовой балке // Фонды НЗХТ, д. 868А, колл оп. 36686А, нив. №№ 131 — 148. —б/га,—8.1.
Соломошк Е.1. Таври 1 Таврша (про походженпя стношма и топоношма) // Археолопя. Т.20.— К.: Наукова думка, 1976.—С. 46—50.
Стржелецкий С.Ф. Раскопки таврского некрополя Херсонеса в 1945 г. // СХМ. Вып 4.— Симферополь, 1948,—С. 69—97.
Стржелецкий С.Ф. Очерки истории Гераклейского полуострова н его округи в эпоху бронзы и раннего железа (середина II тыс. до н. э.—Ув до н.э.). — Севастополь, 1951 с дополнениями 1953—1954 гг.: Рукопись дисс. ... канд. истор. наук//НА НЗХТ, д. № 1343,— 1951,—415 с.
Стржелецкий С.Ф. Очерки истории Гераклейского полуострова и его округи в эпоху бронзы и раннего железа (середина И тыс. до н. э. — V в. до и. э.) : Автореф. дисс ... канд. истор наук.—М., 1951а,—38 с.
!£ljili£ii£[j£li£íi£ii£¡i£li£li£li£3i£íj£l.!£li£íi3. Боспорские исследования, ВЫП. XXIII
Стржелецкий С.Ф Отчет о раскопках раннетаврского поселения Уч-Баш X—VIII вв. до н.э.— Севастополь, 1952 г. // НА НЗХТ, д. 680/1—III — 1952,— 120 л.
Стржелецкий С.Ф. Отчет о раскопках раннетаврского поселения Уч-Баш.— Севастополь. 1953 г. // НА НЗХТ, д. 690/1 — 1953,— 138 л.
Стржелецкий С.Ф. Основные этапы экономического развития и периодизация истории Херсонеса Таврического в античную эпоху // ПИСПАЭ. — М.: Изд-во АН СССР. 1959. — С. 63—85.
Стржелецкий С Ф. Отчет о раскопках у Карантина // НА НЗХТ, д. 1299 - б/г а.—48 л.
Стржелецкий С.Ф., Вейрмии Е В. Отчет о работе Инкерманскон археологической экспедиции (Сахарная Головка).—Севастополь, 1952 г. // НА НЗХТ, д. 681,— 1952,—38 л., 24 рис
Ta.xniiui А К. Археологические открытия в Херсонесе в 1942—1944 гг. // КС И ИМ К. Вып. XIV —Л. Изд-во АН СССР, 1947.—С. 122—124.
Тахтай А.К. Остатки ранне-таврского поселения близ Балаклавы // Архив УСБУ по АРК.— Од. 36.9920,—б/г,—Т. 2.—21 с.
Тереиожкип А.П. Предскифский период на Днепровском Правобережье.—К.: Наукова думка. 1961.—248 с.
Тереиожкип А.И. Киммерийцы.—К.: Наукова думка, 1976.—223с.
Толстой И. И Остров Белый и Таврика на Эвксннском Понте. — Пг , 1918. — 164 с.
Толстой ИИ. Аэды. Античные творцы и носители древнего эпоса.—М .: Искусство, 1958.—63 с.
Туикипа И В. Русская наука о классических древностях юга России (XVIII —середина XIX вв.). — СПб.: Наука, 2002 — 676 с.
Тюмепев А.И. Херсонесские этюды. 1: К вопросу о времени и обстоятельствах возникновения Херсонеса// ВДИ.— 1938,—№ 2 (3). — С, 245—264.
Тюмепев А.И. Херсонесские этюды//ВДИ.— 1949.— №4.—С. 75—86.
Уваров A.C. Каталог собрания древностей.—М.. 1887.—802 с.
Филиппенко A.A.. Кравченко Э.А.. Ушаков C.B. Античное поселение с греко-варварской керамикой «Трактирный Мост» // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. T. II.— Киев—Судак: Академпериодика, 2006.— С. 317—322.
Фирсов Л.В. Этюды радиоуглеродной хронологии Херосонеса Таврического. — Новосибирск' Наука, 1976,—102 с.
Формозов A.A. Русские археологи в период тоталитаризма. Историографические очерки — М.:3иак, 2006,—342 с.
LUnem Г.Г. Герменевтика и ее проблемы // Контекст за 1989 г.—М.: Наука, 1990. — С. 101 —132.
Шульц И.Н. Тавро-скифская експедицня II КСИИМК. Вып. 27 — М.: АН СССР, 1949,—С 28—31.
Шульц II H Таврское укрепление на г. Кошка в Крыму Н КСИА ИА АН УССР. Выи. 7.— К. Наукова думка, 1957,—С. 96—102.
Шульц H.H. О некоторых вопросах истории тавров (территория, хронология, взаимоотношения с античными городами и скифами) II ПИСПАЭ.— M : Изд-во АН СССР, 1959 —С. 235—272.
Щеглов А Н. О населении Северо-Западного Крыма в античную эпоху // ВДИ.— 1996.— №4.— С. 146—157.
Щепелев В Пещерный храм в Ипкерманс//Тр. Этнографо-архсологического музея МГУ Вып. I — М., 1927.—С. 42—46.
Ще пин с кий АО Новые памятники кизил-кобинской культуры в Крыму// КСИИМК. Вып. 67.— М: АН СССР, 1957,—С. 40—45.
Щепинский А О. Пещерные святилища времени раннего железа в горном Крыму H Труды комплексной карстовой экспедиции АН УССР.— К.: Наукова думка, 1963.— С. 93—102.
Щепипський А О. Населения Швденного берега Криму в епоху раниього залпа // Археолопя Т. 21,— К.: Наукова думка, 1977,—С. 26—39.
Ouragan M. N. Periotlisierung und Chronologie der Siedlung Zabotin II Eurasia Antiqua. Bd. 10. — Berlin: Mainz am Rhein, 2004,— S. 55—146.
Кравченко ЕЛ. До ¡CTopiï вивчення тубтьного ... !3i3.!3i=ltaa!£lJ3i3M!3J3J£l.
D de Montpereux Fr. Voyage autour du Caucase, chez les Tcherkesses al les Abkhases. en Colchide. en
Georgia, en Armenie at en Crimiie.—Pans, 1839.—T. II.—502 c. Latyshev B Inscripiiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini Graecae at Laiinae.— Petropolis. 1893,— 711 p.
Minns E. Scythians and Greeks.—Cambridge University Press, 1913.—289 p
E.A. Кравченко.
ДО ICTOPIÏ ВИВЧЕННЯ ТУБШЬНОГО НАСЕЛЕНИЯ КРИМУДОБИ РАННЬОГО ЗАЛПА
Резюме
У статп подано анал1з îcTopiï дослщження населения Крнму, apxeoлoгiчним екв1валентом якого с кизнл-кобинська культура, а за писемними джерелами виомого як „таври". Висв1Тлено yci напрямки ¡сторично') штерпретацн джерел okpîm його ¡CTopiïy контекст1 давньогрецько'1 економжи, полтжи i культури, що внмагае окремого дослшження.
Э.А. Кравченко.
К ИСТОРИИ ИЗУЧЕНИЯ ТУЗЕМНОГО НАСЕЛЕНИЯ КРЫМА ЭПОХИ РАННЕГО ЖЕЛЕЗА
Резюме
Статья анализирует историю исследования населения Крыма, археологическим эквивалентом которого является кизил-кобинская культура, а по письменным источникам известного как «тавры». Внимание уделено всем направлениям исторической интерпретации источников кроме его истории в контексте древнегреческой экономики, политики и культуры, для которого требуется отдельное исследование.
E. A. Kravchenko.
AS TO THE HISTORY OF STUDYING OF CRIMEAN ABORIGINE POPULATION OF EARLY IRON AGE
Summary
The article deals with history of studying of Crimean population, which is known as Kizil-Koba culture in archaeological schooling, and as tauri in ancient Greek writing sources. It is outlined of all parts of historical interpretation of sources with exception of context of ancient Greek history which needs separate research.
