CC BY
7Л.Л. ЭАЛ13НЯК
ПРОФЕСОР киево-могилянсько* АКАДЕМН В1ТАЛ1Й МИХАЙЛОВИЧ ЗУБАР
Талановита людина проявляе талант у ecix галузях свое'У д1яльност!. Тому видатний украУ'нський археолог-античник Вггалш Зубар лишив теля себе не тшьки велику наукову спадщину у вигляд1 багатьох статей та 35 монографш, пшручниюв i популярних книжок про античне минуле ГПвшчного Надчорномор'я, але й численних учшв. Одшею з важливих справ, який вш присвятив останне десятил1ття евого життя, була тдготовка нового поколпшя археолопв УкраУни. 3 2000 p. bîh викладав античну архсологно у Киево-Могилянськш академп студентам мапстерськоУ програми «Архсолопя та давня ¡стор1Я УкраУни». Вшомий в УкраУш та за УУ межами академ1чний вчений опинпвся на внкладацькш робот1 не випадково. Другорядним фактором для нього була i професорська зарплата (загалом досить скромна). Принаймш висл ¡в В1тал1я Михайловича: «Ми тут не за rpomi працюемо» став крилатим на мапстерсьюй программ
Не останню роль у piineHHi усппнного, визнаного академ1чного вченого зайнятися викладацькою д1яльтетю, мабуть, вш1грало його походження з cîm'ï викладач1в. У спадок вщ батька лишилася велика б^блютека, що М1стила численш видання з украУнсько'У icTopiï, зокрема й заборонену тривалий час в УкраУш багатотомну «IcTopiio УкраУни-Руси» Михайла Груишвського. Пам'ятав В1талш i про свое походження з козацького роду. Хоча своУ полт!чш настроУ аф1шував неохоче, усю Помаранчеву революцпо простояв на Майдаш Незалежност1 разом з ¡ншими викладачами та студентами Киево-МогилянськоУ академп.
Як археолог-антикознавець В.М. Зубар почав формуватися у Харювському ун1верситет1, який давно вщомин школою дослщниюв Херсонесу. Сформувалася вона на 6a3i античних старожитностей, евакуйованих пщ час ПершоУ cbîtoboï Biiinn з Херсонеського музею до Харювського ужверситету. 3 археолопчно'У практики на розкопках Херсонесу в склад! експсдици' Хармвського ушвсрситету розпочав свою наукову д1ялыисть студент-юторик В.М. Зубар. Його вступ до астрантури 1нстнтуту археологи АН У PCP у Киев! не перервав науков1 зв'язки з батьювщиною: професор Харк1вського ушверситету B.I. Кадеев допомагав В1талпо Михайловичу у po6oTi над кандидатською дисертащею «Некрополь Херсонсса Тавршсысого 1-1V ст. н.е.», що була захишена у 1978 р. у Кисвк
3 Ы1-XXIII
33
Зал'мнякЛ.Л. Профессор Киево-МогилянськоТакадемп... L3i£ji£jig]£ji£ji3i3l£i
Схоже ушверситетська юн1сть молодого дослщника в peuiri решт i привела його у зрглому Biuti на посаду професора утверситсту. Свою викладацьку Д1ялыпсть BiTaniii Михайлович розпочав у Кшвському Нацюнальному уHiBepcnTCTi культури : мистецтв у 1998 р. А через два роки вж зайняв посаду професора мапстерсько'У программ «Археолопя та давня icropia УкраУни» в Нацюнальному ужверситет1 «Киево-Могиляпська академ1я» (НаУКМА). Bin не тшьки Bie всю античну проблематику на программ але став одним ¡з ïï активних фундатор1в та буд!вничих в нелегка часи и становления.
Постання nepuioï в Украип мапстерсько'У программ з пщготовки нового поколнжя молодих археолопв було свосршною peaKuicio науковжв 1нституту археологи НАНУ та викладач1в одного з провщних у1пвсрситет1в У кражи Кисво-МогилянськоУ академн на кризу укра'жсько'1 археологи 90-х pp. XX ст. Bona супроводжувалася низкою негаразд1в, як\ i в наш час негативно впливають на архсолопчну науку на пострадянських просторах, в тому числ1 i в Украип.
Як вщомо, УкраУна знана в Сврош надзвичайним багатством архсолоп-чних пам'яток. Бшьша частина яскравоУ археологи СхижоУ Свропи сконцен-трована саме в УкраУж. Однак багатство украУнськоУ археологи дисонуе з традижйною для bcîx пострадянських краж невеликою юльюстю археолопв. На KiHeub XX ст. в Украип було близько 200 активно дпочих архсолопв. що в десятки раз1в менше i-иж в розвинених кражах Свропи. Природа не гер-пить порожнини. Тому нестача „бших" академ1чних i ужверситстських археолопв активно компенсувалася зростанням чисельносп „чорних", що займаються розграбуванням та розпродажем археолопчноУ спадишни краУ-ни. За влучним висловом професора НаУКМА О.М. Приходнюка вони гаю ж археологи, як сержний вбивия Чикотило - xipypr.
До проблеми нестач1 профеаонал1в додалося фактичне припинення державного фiнaнcyвaння археолопчних розкопок та видання наукових ираць. Усе це, разом з появою всрстви багатих иокупц1в старожитностей та безд1яльшстю правоохоронних opraHie, спричинило справжжй розкв1т граб1жницько\' „чорно'Г археологи в Украип.
Катастроф1Чна нестача фнхтщв 3 nepeicuoï icTopiï та археологи стала одшею з причин своерщного „здичавшня" сустльства у галуз1 nepBicHocri. Дню фантази та небилищ на кшталт „СвященноУ тришльськоУ Аратти - колиски трьох братшх народ1в" народного академжа Ю. Шилова тиражують солшш видання, радю, телебачення, як альтернативу до точки зору академ1чних „консерватор1в".
Нечисленжсть археолопв на пострадянських просторах стара акаде-М1чна традищя радянських 4aciB. Не принижуючи значения Академ!'! Наук У PCP для розвитку украУнськоУ археологи, яка отримувала хай невели ке, алс регулярне фжансування, що разом з жорсткою органгзашею науки дозволило розвивати yci галуз! археологи' i шдняти ïï на високий професжний piscHb, слщ назвати й низку недолшв, як! успадкувала пострадянська археолопя УкраУни. Серед них i певне вщетавання вщ передових шкш захщноУ
науки через жалюпднс фжансування, жорстке адмппстрування та тривалу вцирвангсть в ¡л захщних колег, \ замкнупсть нечисленно! касти украУнських ар-хеолопв, що до того ж мае надто слабкий зв'язок з ушверситетською молодщо.
Як вщомо, академ1чна форма оргажзацн науки поширилася у перил роки радянськоУ влади з метою забезпечення народного господарства, зокрема ¡ндустр1ал1зацй кражи, ¡нтелсктуалыжм потенжалом. Першорядним завдан-ням науки стало негайне досягнення практичних результата дослщжень. Науков! розробки набули виразного господарського епрямування. Зоологи концентруються на боротьб! 31 шкщниками полш. боташки з бур'янами.
Жорстка вимога прямого економ!чного е<|)екту вщ археолог!! породила сзопову формулу для сжлкувапня з радянськнм чнновництвом усчх ранпв: „1нститут археолог!! АН УРСР шляхом архсолопчних розкопок курган!в та поселень звшьняе територн для Ух полальшого сшьськогосподарського та промислового використання". Виходило, археолопя ¡снус не для поглиблснпя знань людства про свое найдавн!ше минуле, а для звщьнення колгоспних лажв в!д курган!в.
Однак лев'яча доля бюджету Акадсмп наук СРСР та союзних республ!к спрямовувалася на розробки в галуз! вшськово'У техжки, на науковс забезпечення в!иськово-промислового комплексу. Значну частину величезного прихованого в!йськового бюджету СРСР складали кошти на пауков! програми ВПК, що освоювалися через специально створен! велпчезж жститути (електрозварки. надтвердих матер!ал!в тощо), якч до акадсм!чноУ науки мали доенть В1ддалсне вщношення.
Архсолог!я та дсяк! ¡ним екзотичж дисциплши в Академ!! Наук радянсь-ких час!в, значною Мфою, грала роль своер!дного ф!гового листка, який прикривав вщверту в!йськову спрямоважсть б!льшост! розробок радянськоУ академ!чноУ науки. Зв!дси ставлення до археологи як другорядноУ на-уковоУ дисциплши, що не дае прямого економ1чного ефекту народному господа рству, глибокм традици фжансування археолог!! за залишковим принципом та прямо зумовлена цнм традицшна нечиссльн1сть замкнуто!' касти архсолопв.
До спадщини радянеьких час!в можна в!днести ! в!д!рван!сть науки в!д сгудснтськоУ молод!, що як не дивно, пов'язано саме з виникненням Ака-дем!У Наук. ГУ створення призвело до концентрацн науковц!в у вщокрем-лених в!д ун!верситет!в академ!чних установах, а осв!та студента була перекладена на плеч! окремоУ верствн викладач!в. 1х перевантажежеть лек-щями не давала можливост! сконцснтруватися на науков!й дцяльносп. Зро-зумщо, що така ситуац!я шкодила як науж, так ! осв!т!. Молодь не мала можливост! отримувати знания безпосередньо вщ його генератор!в, а нау-ковц! втратили можлпв!сть залучати в науковий процее з/ибну молодь. Отже вшрватсть в!д ун!верситет!в академ!чноУ археологи зумовила про-блеми з комплектащею галуз! зд!бною молоддю ! вреот решт призвела до катастроф!чного старшня наукових кадр!в.
Зал1знякЛ.Л. Профессор Киево-МогилянськоУ академи... !з^!з!з!£5]з!£1]з]з.
Археолопя сучасноУ УкраУни збер1гае стар1 акадсм!чж традицп. Тому бшыне половини фахових археолопв УкраУни традицжно концснтруються в 1нститут1 археологи НАНУ в Киевг Цс иайбшьша не тжьки в УкраУж, а й у веж Сврот археолопчна шетитушя, дс зараз працюе 120 наукових сжвроб!Тник1в, переважна бшышеть яких докторн та кандидати наук. 3 1990 р. практично припинено фжансування державою скспсдицжноУ та видавничоУ д1яльнос^ 1нетитуту. Кошти видшяються лише на заробпну плату ствроб1тни(пв.
Разом з тим немае впевненосп, що украУнська археология \ надал1 буде ¡снувати переважно в УУ сучаснж акадсм^чнж формь Адже таких великих архсолопчних жститут1в, як киУвський 1А НАНУ, в жших краУнах немае. Та й сама Академ1я Наук НАНУ не мае аналопв у розвинених краУнах св1ту. В них археолопя ¡снуе переважно при ужверситетах, музеях, археолопчних шепекщях, в склад1 невеликих дослщницьких шститут1в, чисельшсть науковжв в яких рщко перевищуе два десятки. Не варто сподшатися, що сучасна УкраУна з УУ сошально-еконокичними проблемами може стати законодавцем св1тових стандарте оргажзажУ архсолопчноУ науки.
Найпршим сценар1ем розвитку под1й в ситуаци, що склалася, була б ие-редчасна дезинтегражя 1нституту археологи НАНУ, який пезважаючи па веч негаразди, утримуе високий р1вень археологи в крапп. Його реструктуриза-жя виправдана лише за умов попереднього створення життездатних в умо-вах сучасних украУнських реалж археолопчних структур европейського зразка. А цс потребуе значних додаткових коптв. Небезпечж сксперимен-ти з украУнською археолопею при вщсутносп надежного фжансування мо-жуть взагал1 вщкинути УУ на задвфки сучасноУ европейськоУ науки Все ж археолопв УкраУни, схоже, рано чи жзно чекае важке випробування, пов'яза-нс з реструктуризацию науки в напрямку европсйських зразкж, в тому чисти 1 в бж и наближення до ушверситет1в, а значить до студентськоУ молодг
Значж трудноил виникли ¡з залученням зд1бних студенев в украУиську археолопчну науку. Шлях романтично! молод1 до завжди гостро потребу-ючоУ и археологи жколи не був легким. Однак ситуашя ускладнилася рпким паджням престижу науковця в очах громадськостк Сучасна епоха пер-винного накопичення кажталу з прикладами миттевого фантастичного збагачення деякнх ежввтжзникчв, схоже, справила вцжовщне враження на молодь, яка хоче „всього, багато 1 зразу". За даними сожологм на кжеиь XX ст. рейтинг наукового сшвробггника у громадсьюй думж зннзнвея на пострадянських просторах з 6 на 26 м1сце за шкалою престижносп про-феай 1 зайняв „почесне" мкце у третьому десятку.
У а щ глобальж проблеми пострадянськоУ археологи УкраУни постали перед фундаторами першоУ в ¡сторп украУнськоУ осв1ти мапстерськоУ программ з ждготовки фах1вжв з археологи га давньо'1 ¡сторГУ УкраУни. Спод1вання виршити хоча б деяю з них, зокрема, проблему катастроф1чиого старшня
укра'УнськоУ археологи, стали рушжною силою для вщкриття у 2000 р. у Киево-Могилянсьмй академ!'! доиедавна едино! в УкраУж мапстерськоУ програми "Архсолопя та давня !стор!я УкраУни". В.М. Зубар був серед тих, хто не тшьки усв!домлював ус! ж ироблеми, але й активно д!яв для Ух вир!шення.
Експеримент по залученню зд!бно! молод! в стар!ючу укра'Унську археолог!ю виявився устшним. Згадана осв!тня програма створювалаея з метою подготовки нового покол!ння фахових археолог!в та ¡сториюв псрв!сност! у вщпов!дпост! з вимогами сучасноУ пауки. Про ефективжеть цУе'У форми гпдготовки молодих археолопв евщчить той факт, шо майже половина з восьми випуск!в мапстр!в-археолог!в 2002-2009 рр., працюють над дисерташями за спец!альн!стю "археолопя", в тому чист ! в якост! асп!рант!в НаУКМА та наукових ствроб^ниюв Гнституту археолог!!' НАНУ. В наш час 10-15% активно працюючих археолопв УкраУни е випускниками згаданоУ мапстерськоУ програми НаУКМА, серед фундатор!в ! провщних викладач!в якоУ був професор В.М. Зубар.
Безпрецедентнс погднання наукового потенжалу академ!чного жституту з новими осв!тн!ми технолог!ями сучасного ун!верситету дозволило готувати висококвал!ф1Кованих спежал!ст!в в галуз! археолог!!'. Усжшний досв!д сксперименту. шо вщбувся у Киево-Могилянськ!й академи за активною участю професора В.М. Зубаря, можс бути корисним у складнш справ! трансформацп вищоУ осв!ти та академ!чноУ науки УкраУни.
В.М. Зубар мав власний своерщний пщхщ до студенлв, а його мстоди вик-ладання суттево р1знилися вщ прийнятих у Киево-Могилянськ!й академй. Вт!лен! в ун!верситет; засади сучасноУ европейськоУ осв1ти передбачають широку демократ1ю в стосунках м1ж студентами та викладачами. В!талш Михайлович дотримувався протилежних принцип!в. Надзвичайну вимоглив!сть ! крути!! характер професора добре знали як студенти, так I його асшранти, яким не раз доставалося вщ темпераментного викладача. Тому антична проблематика у студснлв маг!стсрськоУ програми завжди була прюритетною. Адже щоб усп1шно здати авторський курс «Антична цив!л!зац!я П!втчного Надчорномор'я» В.М. Зубаря мало було засвоУти матер1ал, треба було ним вшьно волод1Ти. використовуючи його в дискус!! з професором.
Склалася парадоксальна ситуашя, коли при своУй суворост! в стосунках з1 студентами В.М. Зубар зашкавлював античною тематикою все бщьше молод!. Певну роль тут вшграла украУнсько-американська експедиц!я 1нституту класичноУ археолог!! Техаського ун!верситсту США, яка тривалий час дослщжувала Херсонес у Криму. В!тал!й Михайлович, як людина видатних органЬаторських зд!бностей, налагоднв плщне сшвроб^ництво з и кср!вником професором Джозефом Картером. Крапи студенти-археологи отримали можливють проходити л!тню археолог1чну практику у прившейованих умовах у Херсонес! на берез! моря, а дехто нав!ть з'Уздив до 1талГУ на розкопки античного центру Метапонто. Студенти отримали важливий доевщ роботи
Зап'13някЛ.Л. Профессор Киево-МогилянськоТакадемп... !з1ез151£11£1^1з151£1
в м1жнародних експедишях, де мали можлнвють навчатися сучасним методам розкопок, електронноУ фшсацп, конссрваш'У та реставрацп архсолопчних об'ект1в в украУнських, американських, ¡талшських, британських фах1вщв м1жнародного класу.
Зрозумшо, що перспектива практики в американськиТ експедици була до-датковим стимулом для молод1 спсщал1зуватися саме в античшй археологи. Однак справжшм «хрещеним батьком» почикаючих античниюв з НаУКМА був В.М. Зубар. Зд1бних 1 працьовитих починаючих науковшв В ¡тал ¡и Михайлович вешяко опшав i допомагав ¡итегруватися у головпу архсолопчну установу УкраУни - Тнститут археологи НАНУ. Авторитстний стпвроб1т-ник киУвського 1нституту археолопУ, вщповщальний сскрстар прозщного археолопчного видання УкраУии журналу «Археолопя», член ВченоУ Ради 1 спецради по захисту дисерташ'й 1нституту археолопУ, експерт ВищоУ ате-стацшноУ комюп УкраУни, член редколепй багатьох фахових видань Вггалш Михайлович мав необхщний досвш та знания для того, щоб допомогти вчо-рашшм мапстрам увжти в наукову тематику. Його зусиллями багато ви-пускниюв мапстсрськоУ программ стали сшвробтшками 1нституту археологи НАНУ, а очолювана ним редакшя журналу «Археолопя» була по-вшетю укомплектована молоддю.
Завдяки педагопчному таланту професора В.М. Зубаря останшм часом захистили кандидатсью дисертапп з античноУ проблематики трос його асш-рант1в випускники мапстсрськоУ программ з археологи НаУКМА Е. Кравченко, Т. Шевченко, Р. Рейда.
Передчасна смерть вш хвороби серия 20 березня 2009 р. нспересмчноУ лю-динм, видатного украГнського археолога-аитичника, талановитого педагога та оргашзатора науки доктора ¡сторичних наук, професора В1тал1я Михайловича Зубаря пепоправиа втрата для украУиськоУ археолопчноУ науки та ОСВ1ТИ, для ршних, колег, учшв 1 друз1в.
