CC BY
174
ДО 1СТОР11 ФЕОХРОМОЦИТОМИ
С.Й. Рибаков
Асощащя ендокринних х1рург1в Украгни, м. Кигв
Рибаков Сташслав Йосипович
д. мед. н.
01021, м. Кигв, Кловський узвгз, 13-А e-mail: [email protected]
Феохромоцитома - катехоламш-продукуюча пухлина хромафшно'Т тканини - е однкю з найзагрозливших i найзагадковiших форм ендо-кринно'Т патологГТ. Незважаючи на значш успiхи у вивченнi цих пухлин, дослщження Тх молеку-лярно-генетичних особливостей та вражаючi можливостi виявлення мЫмальних за розмiрами новоутворень, феохромоцитома дуже часто залишаеться дiагностичною загадкою та дебютуе виключно тяжкою клМчною картиною, що вимагае великих зусиль для врятування життя хворого, а школи вона виявляеться трапчною знахщкою на автопсй. З притаманною французам дотепнктю J. de Courcey (1952) [1] назвав феохро-моцитому «великим iмiтатором» через наявнiсть численних клЫчних «масок» захворювання, безлiч синдромiв i симптомiв (понад 80) та не меншу кiлькiсть взагалi безсимптомних випадюв. Ii ще називали «фармакологiчною бомбою», «чмпресюнктською пухлиною» через вкрай мшливий, а iнколи бурхливий характер перебку, пов'язаний iз неконтрольованою надмiрною гормональною секрецкю [2]. «Метаболiчним вулканом» охрестив феохромоцитому R. Robinson (1980) [3] за ТТ здатнкть до нерщко безсимптомно-го перебку та раптовi вибуховi клiнiчнi прояви, що часто закшчувалися смертю хворих.
Документована iсторiя феохромоцитоми починаеться з 1886 року, коли ымецький патолог Felix Frankel [4] повщомив про 18^чну хвору на iм'я Minna Roll, яка виявилася носкм цк'Г пухлини. IV iсторiя була досить короткою та трапчною. Протя-гом року вона страждала вщ нападiв, що супровод-жувалися вiдчуттям страху, тремором, головним болем, нудотою, блюванням, закрепами. На час прибуття до клшки стан ТТ був тяжким, пульс -частим, напруженим, шюра - блщою (артерiальний
тиск у той час ще не вимiрювали). У неТ виявили зоб, ретинопалю. Наступними днями спостерiгалися пiдвищення температури, задишка, бiль у груднiй клкц^ пiтливiсть. На дев'яту добу хвора померла, як вважали, вщ судинноТ недостатностi. На автопсй' знайшли пухлини обох надниркових залоз: «одну розмiром з кулак, другу - трохи меншу». Пухлини були хромафшопозитивними, багато васкуляризо-ваними, складалися з великих веретеноподiбних ^тин i були розцшеы як медулярна ангiосаркома. У нирках були ознаки паренхiматозного нефриту, потовщення стiнок судин. Серце було ппер-трофованим. Зоб не описувався. F. Frankel вважав, що всю патолопю зумовлено нефритом, а над-нирковi пухлини були безсимптомними (латентни-ми) через вщсутнкть ознак хвороби Аддкона.
Декiлька випадкiв подiбних пухлин, що вважа-лися медулярними, пiд рiзними назвами описано наступними роками [5, 6], а 1896 року P. Manasse [7] продемонстрував Тх здатнкть набувати брунатного вщтшку пiд дкю солей хрому, звiдки пiшов термш «хромафiнна» тканина. Паралельно з'явилися вщомосп про пухлини з аналогiчними властивостя-ми, але розташованi у заочеревинному просторi поза наднирковими залозами. Вони отримали назву параганглюм [8]. Лише 1912 року L. Pick [9] запропо-нував для визначення цих титв пухлин термш «феохромоцитома». Слщ вщзначити, що здатнiсть феохромоцитоми до гормонально''' секрецп та роль останньоТ у розвитку клЫчно'Т картини захворювання було з'ясовано значно Ызыше. Ппотетично цю думку висловили 1922 року M. Labbe et al. [10], як пов'язали синдром пароксизмальноТ арте-рiально''' ппертензп у 28^чноТ жiнки iз феохромо-цитомою, яку знайшли у неТ на автопсй'. Першi дектька операцiй з приводу феохромоцитоми було зроблено без попередньо встановленого дiагнозу.
E. Villard 1923 року [11] видалив «злояккну наднир-кову параганглюму», але пацieнт помер вiд шоку.
Лише три роки по тому, 1926 року, з невеликим штервалом було устшно виконано першi операцП' з приводу феохромоцитоми. Найпершу було зробле-но C. Roux та описано в дисертацп R. Muchl (1928) [12], присвяченiй «наднирковим параганглюмам». C. Roux, видатний швейцарський хiрyрг, учень Т. Кохера спостерiгав пащентку S., жiнкy 33 рокiв, яка протягомi 2 рокiв страждала вщ нападiв нудоти та запаморочення. Можливо, це були гiпертензивнi кризи, але в дисертацп про це не згадуеться. Паль-паторно у правому пщребер'Г у хворо!' визначалося утворення розмiром з апельсин. За результатами рентгенолопчного дослiдження припустили наявнiсть первинноТ пухлини печiнки. 25.02.1926 р. С. Roux iз лапаротомного доступу видалив пухлину розмiром 13 см, що походила з право!' наднирково!' залози та виявилася доброяккною феохромоцито-мою. Хвора одужала. Друга хвора, монашка мати Joachim зi штату Онтарю, поступила в клiнiкy Мейо (США) з приводу частих нападiв артерiальноï ппертензп протягом 18 мiсяцiв, як супроводжува-лися пiдвищенням тиску до 320 мм рт. ст. i характер-ними супутыми симптомами. Причинами кризiв вважали подразнення симпатичного ланцюжка та планували виконання шийно!' симпатектомп. Kерiвник клiнiки Ch. Mayo (1927) [13] припускав, що провокyючi кризи токсини видтяються перiодично через подразнення симпатичних нервiв, i планував спочатку зробити шийну симпатектомп. Але через те, що напади супроводжувалися болем у попереку, було визнано доцтьним втручання на попереково-му вщдЫ симпатичного ланцюга. 9.10.1926 р. вш виконав лапаротомiю та позаду хвоста пщшлунково!' залози знайшов i видалив пухлину 6x4 см, що походила з лiвоï наднирковоТ залози. За результатами пстолопчного дослщження вона виявилася доброяккною феохромоцитомою. Напади припи-нилися. Хвора одужала, перебувала пщ спостере-женням впродовж 18 роюв i померла вiд коронарного тромбозу. Того ж 1926 року H. Vaquez та E. Donzelot [14] прижиттево дiагностyвали феохро-моцитому, але не змогли локалiзyвати пухлину. Хворому було призначено рентгеывське опромшення зони ÏÏ можливого розташування, тсля чого спостерiгалася ремiсiя протягом 6 мкя^в. Далi роз-винувся рецидив. Хворий помер. Наявнкть феохромоцитоми пщтверджено на автопсп. Hевдовзi M. Pincoff (1928) [15] також прижиттево дiагностyвав феохромоцитому, але не змк ÏÏ локалiзyвати. Успiшнiшим виявився A. Shipley (1929) [16], який,
встановивши д^гноз, зробив експлорацiю лiвоï половини заочеревинного простору, не знайшов пухлини, а через 2 тижш пщ час друго!' операцп видалив ïï з правого боку. Але це все були поодинок казуТстичы випадки, якi не давали уявлення про сутнкть патологи.
До середини 30-х рр. минулого сторiччя в лiтературi описано близько 60 випадюв феохромоцитоми, бiльшiсть з яких були знайденими на автопсй' [17]. Вони траплялися однаково часто у жшок i чолов^в; поодинокi - у дп"ей. У понад 80% хворих спостер^алася артерiальна гiпертензiя, не завжди пароксизмальна. Пухлини досягали ваги вщ ктькох грамiв до 1 кг. Траплялися новоутворення зi злояккними властивостями, але метастази фiксували вкрай зрщка. Були вiдомi поеднання феохромоцитоми з нейрофiброматозом (хвороба Реклiнгаузена). Небагато патолопв мали достатнiй досвiд щодо цих пухлин, i тому значна ктьккть Ух iдентифiкувалися помилково.
Впродовж першоТ половини ХХ сторiччя ктор^ вiдкриття та вивчення основних гормоыв, що виро-бляються хромафiнною тканиною - адреналЫу та норадреналiну, прикрашають iмена багатьох дослiдникiв. Серед них слщ згадати G. Oliver, E. Schaefer, D. Abel, J. Takamine, T. Oldrich, O. Fuert, L. Szymanowicz, N. Cybulski, U. von Euler та ш. У зв'язку з тим, що певш групи вчених працювали окремо, школи одночасно або з невеликим часо-вим штервалом траплялося, що одне й те саме вщкриття робилось ктькома дослщниками; це часто ставало пщфунтям для iнтриг i взаемних зви-нувачень [18]. Щодо феохромоцитоми окремi дослiдники припускали, що ця пухлина продукуе певну пресорну субстанфю, можливо, адреналш, який зумовлюе розвиток кл^чних проявiв захво-рювання. C. Rabin 1929 року [19] пщтвердив наявнкть у феохромоцитомi в надмiрнiй ктькосп цiеï субстанцй', яка визначалася i в нормальнш хроматофiннiй тканинi. До речi, iï знаходили в екстрактах iз пухлин i ранiше, але не давали ч^кого пояснення [17]. Цього ж року було отримано 60 мг адреналшу з пухлини [19], а 1935 року A. Kendall видобув 120 мг кристалiчного адреналшу [20]. Адреналш у високш ктькосп було знайдено у кровi хворого пщ час кризу артерiальноï ппертензп, та вiн зник пкля видалення пухлини та припинення кризiв [21]. Слiд вiдзначити, що визначення адреналшу було здшснено за допомогою бiо-логiчного методу, i лише за 2 роки було розроблено хiмiчний ктьккний метод та остаточно пщтверджено роль адреналшу в розвитку клЫки
феохромоцитоми [22]. HecnoAÏBaHy смерть хворих i3 феохромоцитомою пов'язували з надлишком викиду адреналiнy [23], а пооперацшний шок - i3 наднирковою недостатнктю [24].
Норадреналiн, хоча i був синтезований ще на початку столктя, довго не привертав до себе уваги в аспект зв'язку з феохромоцитомою. P. Holton 1949 року [25] вперше продемонстрував наявнкть норадреналшу у феохромоцитомк Особливу цiннiсть мали дослщження секрецп, метаболiзмy, методiв визначення катехоламЫв та Тх дiаг-ностичного значення, проведен 50-ми роками U. von Euler et al. i викладен майже у 20 Тх публ^а^ях [26, 27]. Зокрема, вони показали наявнкть великих ктькостей адреналшу, норадреналшу, допамшу (попередник норадреналiнy) в органiзмi хворих iз цими пухлинами та пiдвищенy екскрецiю Тх iз сечею. Не менше значення мала серiя праць A. Lund [28], понад 10, присвячених дослщженню вмкту катехоламiнiв у кровi. Ui пращ вiдiграли значну роль у розробц методiв дiагностики феохромоцитоми. Визначення катехолам^в та Тх метаболiтiв у кровi та сечi до тепершнього часу залишаеться основним дiагностичним тестом для феохромоцитоми [29-31].
Дiагноз феохромоцитоми, незважаючи на можливостi клЫчних i бiохiмiчних дослiджень, залишався складним через брак ефективних методiв вiзyалiзацiï надниркових залоз.
Мало допомагали рентгенолопчш методи, зокрема оглядова рентгенографiя заочеревинного простору, томографiя, екскреторна пiелографiя. Газовоконтрастш рентгенологiчнi методики (пневморетроперитонеографiя, пневмоперинеф-рос), хоча й трохи ефективнЫ, були небезпечними через швазшний характер i нерщко викликали тяжкi кризи ппертензи та iншi ускладнення [21]. Тим не менше, на кшець 30-х рр. було виконано додат-ково ще понад 20 операцш iз приводу феохромоцитоми [21, 32], включаючи 3 у клiнiцi Мейо [20] i 2, зроблен у Чикаго [33]. Хiрyрги звернули увагу на характерну рису клшки феохромоцитоми - рiзке пiдвищення артерiального тиску пщ час пальпацй пухлини у ходi операцй та рiзке зниження пкля ïï видалення [33]. Вперше було описано випадки феохромоцитоми iз синдромом постшно!' арте-рiальноï ппертензи [34]. Наступними роками було опубл^овано ктька збiрних статистик iз характеристиками пухлин хромафшноТ тканини. Зокрема, R. MacKeith (1944) [35] повщомив про 165 випадюв феохромоцитоми, серед яких було 16 двобiчних пухлин, 15 злояккних i 13 екстраадреналових
параганглiом. E. Calkins та J. Howard (1947) [36] зiбрали вщомосп про 176 хворих; у 47 з них пухлини були гормонально активними та у 16 -двобiчними.
Впродовж 40-х роюв було запропоновано дектька фyнкцiональних тестiв, що мали полегши-ти дiагностикy феохромоцитоми. Це були так зван провокацiйнi та адренолкичы проби. Першi за наявностi феохромоцитоми викликали пщвищення артерiального тиску або навкь виникнення кризiв шляхом масажу (пальпацй) зони локалiзацiï пухлини (пальпаторна проба), рiзкого нахилення тiла (орто-статична проба), застосування низьких температур (холодова проба) або введення певних хiмiчних речовин (мехолт, тетраетиламонiю хлорид, адреналш). G. Roth та W. Kvale 1945 року [37] розро-били провокацiйний гiстамiновий тест. Дослщжуючи можливiсть застосування гiстамiнy для попере-дження кризiв пiд час операцй' з приводу феохромоцитоми, вони побачили, що препарат, навпаки, призводив до пщвищення артерiального тиску. На пiдставi цього було створено пробу для дiагностики феохромоцитоми, але вона знайшла застосування лише для пухлин iз пароксизмальною ппертензкю на ™i нормального артерiального тиску та була небезпечною за постiйно пiдвищеного тиску. Друга група теспв Грунтувалася на здатносп деяких хiмiчних сполук вибiрково нормалiзyвати тиск у хворих iз феохромоцитомою за рахунок зниження рiвня або нейтралiзацiï циркулючих у кровi надмiрних кiлькостей катехоламiнiв, тодi як вш залишався незмiнним за шших форм артерiальноï гiпертонiï. M. Goldenberg et а!. 1947 року [38] показали, що введення адреноблокатора бензодюк-сану супроводжувалося рiзким зниженням артерiального тиску у хворих iз феохромоцитомою, але вш залишався незмшним за ессенцiальноï гiпертонiчноï хвороби та в оаб iз нормальним тис-ком. За допомогою цього тесту та рентгенографП' наступного року E. Ganem та G. Cahill [39] устшно дiагностyвали та видалили двi феохромоцитоми у 12-рiчноï дiвчинки. Це був перший випадок операцй' з приводу множинноТ пухлини хромафшноТ тканини. Бтьше поширення отримала адренолiтична проба з фентоламшом (реджитином), що ïï вперше використали L. Iseri at al. 1951 року [40]. Вона вияви-лася ефективним дiагностичним засобом, крiм того, цей препарат вдало застосовувався для припинен-ня кризiв артерiальноï гiпертензiï. В СРСР користу-валися вiтчизняним препаратом - тропафеном, який добре зарекомендував себе у дiагностицi та л^уваны феохромоцитоми.
Розвиток MeTOAiB дiагностики, повiдомлення про устшы випадки хiрургiчних втручань, зрос-таюча кiлькiсть публiкацiй, присвячених фео-хромоцитомi, обумовили появу сери оглядових праць, як мали велике значення для формування сучасних уявлень про цю патолопю, особливостi TT кл^чних проявiв, сприяли розробцi тактико-техычних пiдходiв до лiкування. В Тх числi слiд вiдзначити етапну роботу J. Graham «Pheochro-mocytoma and hypertension. An analysis of 207 cases» (1951) [41]. Автор виконав поглиблений аналiз великого ключного матерiалу та зробив низку важли-вих узагальнюючих висновкiв. Згiдно з фею збiрною статистикою, 90% пухлин локалiзувалися в наднир-кових залозах, iз незначним переважанням у правш. Решта (10%) були у заочеревинному просторi попе-реду хребта, у зон великих судин, тiла Цуккерканд-ля; два випадки (0,96%) - у груднш клiтцi. Двобiчнi адреналовi пухлини спостерiгалися у 10% випадюв, злоякiснi - в 11%. Доступними пальпаци пухлини були у 13% випадюв. Клiнiчна картина була вкрай варiативною, але бiльш-менш типовою, з варiантами пароксизмально'Т, пост^но'' та змшаноТ' ппертензп. Оперовано було 125 хворих, 33 (26,4%) з яких померли. У 2/3 випадюв використовувався попере-ковий пщхщ до пухлини, в 1/3 - абдомшальний, у поодиноких - торакальний або комбшований. Оптимальним обсягом операци вважали тотальну адреналектом^ з пухлиною. Для знеболювання користувалися газовим ефiрно-кисневим наркозом. Пщ час операци велика увага зверталася на скорму «блокаду» вiдтоку кровi вiд пухлини шляхом затискання центрально'' вени наднирковоТ залози, що забезпечувало профтактику пщвищення артерiального тиску та розвиток кризу. Зростання артерiального тиску припиняли за допомогою деструкцП' черевного нерва, введення амiлнiтриту, тзыше - адреноблокаторiв (фентоламiн, реджитин, тропафен тощо). За ппотензи пiсля видалення пухлини переливали значш ктькосп кров^ вводили адреналiн. Було 4 (3,2%) рецидиви.
Розширенню уявлень про феохромоцитому сприяли деякi додатковi епщемюлопчш дослiдження. Зокрема, колега J. Graham'a R. Smith-wick у межах попереднього дослщження [41] повщомив про випадкове виявлення 8 (0,47%) феохромоцитом пщ час 1700 операцш попереково'' симпатектоми з приводу артерiальноT| ппертензп. Вони встановили, що у США щорiчно близько 800 оаб вмирають вiд ща хвороби, що лкуеться. Авто-ри разом зi ствроб^никами, крiм статистичного матерiалу, використовували дан з власного досвiду,
що включав спостереження 11 випадюв феохромоцитоми та був представлений у низц публ^ацш. Бiльшiсть iз цих узагальнених матерiалiв наступни-ми десятирiччями виявилися базовими у розробц лiкувально-дiагностичних пiдходiв до пухлин хромафшноТ тканини.
Не менш значними були дослiдження феохромоцитоми, проведен у клiнiцi Мейо. За результатами скринiнгу 7 993 хворих з артерiальною ппер-тензiею, тут виявили 51 (0,63%) феохромоцитому
[42], але серед 15 984 сершних автопай було знай-дено лише 15 (0,09%) пухлин, тобто у 7 разiв менше
[43]. Клiнiка Мейо навела вражаючi результати дiагностики та лiкування вищезазначеноТ групи з 51 хворого з феохромоцитомою [42]. В усiх було вста-новлено передоперацiйний дiагноз за допомогою вимiрювання вмiсту катехоламiнiв у кров^ тестiв iз гiстамiном або фентоламшом, оглядовоТ рент-генографи з внутршньовенною пiелографiею. Як доступ використовували верхню поперечну лапаротомiю. Оптимальним обсягом операци для однобiчних пухлин вважали адреналектом^, для двобiчних рекомендували за можливосл зберiгати частину корковоТ речовини. ПооперацшноТ летальностi не було.
На кшець 50-х рр. феохромоцитома стала шир-ше вiдомою. Було описано понад 600 випадюв; багато з них устшно оперованi [44]. Але операци з приводу цих пухлин залишалися складними та небезпечними через негативы впливи гормоыв на серцево-судину систему, надто на циркуля^ю пщ час оперативних втручань, фiзичних навантажень, полопв, швазшних процедур. Було встановлено, що норадреналш вироблявся майже вама пухлинами, адреналiн - частиною, допамш - нечисленними, частiше злоякiсними [27, 45]. Sh. Brunjes et al. 1960 року [46] висловили припущення, що вазо-констрикцiя, обумовлена дiею катехоламiнiв на а-рецептори, е причиною пповолеми. Видалення пухлини (джерела катехолам^в) викликае гостре розширення судинного русла з наступною ппо-тензiею та пооперацшним шоком. 1ншими небезпечними чинниками були тахiкардiя та серцева аритмiя, що стимулювалися катехоламiнами шляхом пперстимуляцп ß-рецепторiв. Розробка та впровадження протягом 60-х рр. низки препара^в - блокаторiв а- та ß-рецепторiв, дозволили забез-печити контроль негативних ефек^в надмiрноï кiлькостi катехолам^в у хворих iз феохромоцитомою. Внаслщок цього операци стали безпечышими, з меншою кГлькГстю ускладнень i добрими кшцевими результатами.
Цiкавою знахiдкою стало вiдкриття родинних, спадкових форм феохромоцитоми. Першi пов^ домлення про знахiдки пухлин хромафшноТ ткани-ни у членiв однкТ родини з'явилися у серединi 40-х рр. [36, 47]. У подальшому ктьккть подiбних спо-стережень зростала. Пухлини часто бували двобiчними, екстраадреналовими, нерщко -злояккними. Так, в опубл^ованш 1962 року P. Cushman [48] статистицi наведено вiдомостi про 33 випадки родинних пухлин, серед яких 51% були множинними, 15% - позанаднирковими, 3% -злояккними. У 12 родинах iз 19 дкей хворих батьюв 10 були ноаями феохромоцитоми: 6 з 11 сиыв i 4 з 8 дочок. Загалом частота родинних форм складала 8,7% серед зiбраних автором 380 феохромоцитом. J. Sipple 1961 року [49] на автопсй' 33^чного чоловка виявив незвичайну поеднану патолопю -феохромоцитому обох надниркових залоз, рак щитоподiбноï залози, який був тзшше щен-тифiкований як медулярний, i збтьшення прищитоподiбних залоз (можливо, аденоматозних). Подiбнy спiльнy патологiю вш зафiксyвав у 5 (0,93%) з 537 хворих iз феохромоцитомою. Слщ вiдзначити, що майже на 30 роюв ранiше, 1932 року, A. Eisenberg та H. Wallerstein [50] описали випадок ствкнування феохромоцитоми та паптярного раку щитоподiбноï залози в одного пацкнта, а ще через 20 роюв таке ж повщомлення зробили J. DeCourcy та L. DeCourcy [1]. З часом з'явилися дектька аналопчних повiдомлень. У них вщзначалося, що патологiя мала характер спадковоТ за автосомно-домiнатним типом iз високою пенетрантнiстю. Основними ïï компонентами, ^м феохромоцитоми (нерiдко двобiчноï або екстраадреналовоТ, чи злояккно'О, були медулярний рак щитоподiбноï залози, гiперпаратиреоз (аденома або пперпластичний варiант), характернi змши фенотипу; першi двi складовi були обов'язковими. A. Steiner at ак 1968 року [51] на пiдставi вивчення цк!' патологи застосу-вали для не!' назву «синдром множинно!' ендокринноТ неоплазм 2-го типу (МЕН-2)», на вiдмiнy вiд синдрому МЕН-1, ранiше описаного P. Wermer (1954), до якого входили аденома прищитоподiбноï залози, аденома гiпофiза, нейроендокринна ентеропанкре-атична пухлина, бронхiальний або ентеральний карцинощ, а також ще близько 20 видiв ендокрин-них пухлин у рiзних поеднаннях. Наявнкть певних варiантiв синдрому МЕН-2 стала пщставою для видiлення двох його пщтитв - МЕН-2А та МЕН-2В [52]. До першого належали феохромоцитома, медулярний рак щитоподiбноï залози, пперпаратиреоз, до другого - феохромоцитома, медулярний
тиреощний рак, змши фенотипу за типом синдрому Марфана та деяк кктковк невролопчы, ентеральнi порушення [53]. Наступними роками багатьма дослщниками розшифровано варiанти молекуляр-но-генетичних порушень, як призводять до роз-витку цих спадкових синдромiв, що дозволило значно полшшити Тх ранню дiагностикy, а отже -результати л^ування.
У зв'язку з наявнiстю в органiзмi людини скуп-чень хромафшних клiтин не лише у мозковш речовинi надниркових залоз вони, природно, можуть бути джерелом пухлинного росту з вщповщною гормональною продукцкю та клшшою. Подiбнi утворення локалiзyються, зокрема, у зон параганглпв сплетiнь симпатично!' нервовоТ систе-ми (заочеревинного, торакального, шийного), у головному мозку, сечовому мiхyрi, каротидному ттьцк Вiдносно походження, патогенезу, властиво-стей подiбних пухлин кнують рiзнi погляди. Напри-клад, клiтини деяких пухлин не забарвлювалися солями хрому, що давало пщстави окремим дослщникам не вважати Тх хромафшними; iншi ж, навпаки, не розглядали здатнкть до забарвлення обов'язковою умовою, але звертали увагу на гормо-нальну фyнкцiю. Спiльним для них е загальне походження з ектодермальних клкин зародкового гребшця. ^ пухлини отримали декiлька визначень: «екстраадреналовi феохромоцитоми», «пара-ганглiоми», «нейробластоми». Висвiтлення цих питань не е метою даного повщомлення. Можна лише згадати, що вказiвка на наявнкть двох випадюв пухлин у груднш клкф е у згаданому вище оглядi J. Graham [41]. I. Zimmerman at al. 1953 року [54] повщомили про феохромоцитому сечового мiхyра, наступними 30 роками було описано ще понад 100 подiбних пухлин [55]. Норадреналш-секретуюча пухлина каротидного тта вперше була описана G. Glenner et al. 1961 року [56].
Незважаючи на устхи у хiрyргiчномy л^уваны феохромоцитоми, «вузьким мкцем» залишалися питання вчасноТ дiагностики. Понад третину пухлин, що знаходили, залишалися нерозтзнаними, i хворi нерiдко раптово помирали пiсля невеликих хiрyргiчних втручань, пiд час полопв, iнтенсивних фiзичних вправ. Певною мiрою була можливiсть пiдвищення ефективностi дiагностики шляхом скринiнгy за допомогою дослщження катехолам^в у кровi та сечi у певних категорiй хворих: iз парок-сизмальною гiпертензiею, стiйким пщвищенням артерiального тиску та резистентнiстю до антиппертензивних засобiв, iз дiабетом i ппер-тонiею, медулярним раком щитоподiбноï залози.
Функцiональнi проби з гiстамiном i реджитином поступово втрачали свое значення через обмеженкть показань, можливГ ускладнення та не завжди чГткГ результати. НовГ запропонованi тести з тирамшом, глюкагоном не набагато полГпшили ситуацГю [30, 57].
Розробка нових технологш для вГзуалГзацп надниркових залоз вщГграла значну роль у полiпшеннi дГагностики феохромоцитоми. На замiну рентгенологiчним, пневморентгено-графiчним, ангiографiчним методам 70-80 роками прийшли ультразвуков^ комп'ютерна, магнГтно-резонансна позитронно-емiсiйна томографiя, якГ були в змозГ виявляти пухлини розмГром до 2-3 мм як адреналовоТ, так i екстраадреналовоТ локалГзаци. Окремо слщ згадати специфiчнi радiонуклiднi методики дiагностики за допомогою 131!-мета-йодо-бензилгуанiдину (M!BG) [58]. Завдяки здатносп до накопичення в клiтинах, що виробляють кате-холамiни, цей препарат виявився неоцшенним не лише для виявлення пухлин у надниркових залозах, але й у будь-яких шших дтянках тта, надто реци-дивних пухлин i метастазГв. Призначуваний за пев-ними режимами, вГн застосовуеться для лГкування злоякГсних феохромоцитом i метастазГв, що не пГдлягають оперативному лГкуванню.
ПерГод з початку 80-х рр. минулого сторГччя слГд розглядати як значний прорив в ендокриннш хГрурги та, зокрема, у хГрургп надниркових залоз. Перше, що мае бути вщзначеним, - це розробка та впровадження ендоскопГчних методГв операцГй на надниркових залозах [59]. ЦГ втручання, що харак-теризуються малою травматичшстю, незначною крововтратою, невисоким рГвнем ускладнень, коротким реабГлГтацГйним перГодом, виявилися надто придатними для лГкування пухлин хромафшноТ тканини. На тепершнш час чимало провщних клГнГк володГють досвГдом багатьох десяткГв i навГть сотень подГбних операцГй, у тому числГ з приводу феохромоцитоми. Важливим нау-ковим досягненням у цей час слщ вважати результати вивчення молекулярно-генетичних властиво-стей пухлин хромафшноТ тканини. Було з'ясовано роль мутацш низки генГв у походженнГ родинних феохромоцитом та у складГ синдромГв МЕН-2, зокрема RET, SDHD, SDHC, VHL тощо. З цих питань було опублГковано численш працГ кГлькох груп дослГдникГв - L. Mulligan, C. Eng, K. Pacak, G. Eisenho-fer та ш.
Результати поглибленого вивчення патогенезу, клшГки, варГантГв перебГгу феохромоцитоми, засто-сування прецизшних методГв дГагностики, включа-
ючи використання тонких гормональних, молеку-лярно-генетичних дослщжень, передових технологГй вГзуалГзацп, операцГй Гз високим рГвнем техычноТ забезпеченосп дають можливГсть наразГ здГйснювати ефективну дГагностику та лГкування феохромоцитоми з мшГмальним рГвнем ускладнень та летальносп.
У вГтчизнянГй лГтературГ пухлину хромафшноТ тканини, знайдену на автопсй', вперше описано у дисертацп М.1. Брюханова 1899 року [60]. Ще через 30 рокГв патологи А.А. Крилов (1929) [61], В.1. Журав-льова (1931) [62] теж повщомили про казуТстичы випадки пухлин хромафшноТ тканини, знайдеш також на автопсй'. РанГше, 1924 року, М.М. АнГчков [63] охарактеризував рГзнГ варГанти феохромоцитоми в оглядГ, присвяченому пухлинам симпатично!' нервовоТ системи. СлГд вГдзначити, що видатний украТнський анатом В.А. Бец 1864 року [64] вперше описав хромафшну реакцГю клГтин мозковоТ речо-вини надниркових залоз, вГд чого пГшло подальше вивчення цГеТ проблеми. Першу операцГю в СРСР Гз приводу феохромоцитоми, дГагноз якоТ устшно встановив терапевт, академГк Г.Ф. Ланг, було вико-нано у травш 1940 року вГдомим хГрургом, академГком С.1. Спасокукоцьким. Того ж року у жовтнГ другу подГбну операцГю зробив його учень, теж майбутнш академГк О.М. Бакулев [цит. 65]. На жаль, подробицГ про цГ операци не збереглися. Мкяцем тзнше, 28 листопада 1940 р. третю операцГю з приводу феохромоцитоми було викона-но у Всесоюзному шститутГ експериментальноТ ендокринологй' в МосквГ професором О.В. НГко-лаевим. ВГдомостГ про неТ заслуговують на увагу [66]. Хворий К., чоловГк, 38 рокГв, протягом 8 рокГв страждав вщ нападГв головного болю, серцебиття, блювання, що супроводжувалися рГзким зблГд-ненням шкГри. ЛГкувався без успГху з дГагнозами гГпертиреоТдного зоба, мГокардиту, набрякГв КвГнке у КиевГ, ЛенГнградГ, Харковк Останнього разу у ВГнницГ професор Шкляр на пГдставГ пГдвищення артерГального тиску до 240 мм рт. ст., вмкту глюко-зи у кровГ до 175 мг% i лейкоцитозу до 22 000 пщ час нападу встановив дГагноз параганглюми та направив хворого до Москви. В 1нститутГ напади пароксизмальноТ ппертензП' до 290 мм рт. ст. тривалктю до 30 хвилин повторювалися 4-7 разГв на добу та супроводжувалися пперглГкемГею, пГдвищенням лейкоцитозу. За результатами обсте-ження (без визначення катехоламшГв) дГагноз було пГдтверджено, i 21.10.1940 р. було зроблено лапаротомГю, пщ час якоТ знайдено пухлину розмГром з гусяче яйце, що походила з право!'
наднирково!' залози та була ткно зрощена з нир-кою, печшкою, хребтом (пухлину не було видале-но?). 28.11.1940 р. з правобiчного люмбального доступу з резекцiею 12-го ребра пухлину вагою 120 г було устшно видалено. Через 30 хвилин у хворого розвинувся тяжкий пооперацмний шок, з якого його вдалося вивести через дектька годин iз великими труднощами. Далi пооперацмний перюд перебiгав без ускладнень. Напади пароксизмально!' ппертензи' припинилися. Патогiстологiчний висно-вок - феохромоцитома. Хiмiчним шляхом у пухлин було визначено великий вмкт катехоламiнiв. Хво-рий спостеркався до початку вiйни, напади не повторювалися, артерiальний тиск залишався нор-мальним.
До середини 60-х рр. у вкчизнянш лiтератyрi було опyблiковано вщомосп про 150 випадкiв феохромоцитоми та 54 операцй' з приводу цкТ патологи [65]; до 1972 р. остання цифра збтьши-лася до 111 [67]. Про поширенкть феохромоцитоми можна було оркнтовно судити на пiдставi даних двох великих серш автопсш: на 9 285 автопаях було знайдено 3 (0,03%) пухлини [68] i серед 16 394 - 7 (0,04%) [69]. Бтьшкть публкацм того перюду вмщували опис окремих випадкiв феохромоцитоми або невелик серп кл^чних спо-стережень, не бтьше за 8-10. Увага придтялася головним чином аналiзy основних i рщккних клiнiчних варiантiв пухлин хромафшноТ тканини, ускладненням, питанням дiагностики вщповщно до можливостей того часу, техыки та безпечностi опе-ративних втручань тощо. На цьому ™i важливою подiею стала пyблiкацiя 1965 року першоТ вкчизняно!' монографй О.В. Ыколаева зi спiвавт. «Феохромоцитома» [65]. Власний досвщ авторiв, що був найбтьшим в СРСР на той час, налiчyвав 27 випадкiв пухлин хромафшноТ тканини, з них 17 устшних операцш. Поруч iз нарисом анатомо-фiзiологiчних характеристик хромафшноТ тканини та похщних iз не!' пухлин було наведено сучасн данi про поширенкть цкТ патологи, надзвичайно детально змальовано кл^чну картину захворювання та варiанти клiнiчних синдромiв, що його супроводжу-ють, ускладнення, особливосп перебiгy у дiтей, вагiтних, у разi наявностi злоякiсних новоутворень, запропоновано оригшальну клiнiчнy класифiкацiю. Велику увагу було придiлено питанням дiагностики та диференцшно!' дiагностики феохромоцитоми, пiдкреслено роль дослщження катехолам^в та Тх метаболтв у кровi та сечi й значення дiагностичних фyнкцiональних проб. Серед методiв тотчно!' дiагностики, поширених на той час, була оглядова
рентгенографiя з томографкю або пiелографiею. Провщне положення займали рентгенологiчнi газовоконтрастнi методики пневморетроперито-неографи та пневморетроперинефрографи; зрщка використовували аортографiю, венакаваграфiю. Питання хiрyргiчного лiкyвання висвiтлювалися на пiдставi власного, на той час значного, досвщу. До них належали передоперацмна пщготовка, вибiр знеболювання та оперативних достутв, ведення операцiйного та пооперацiйного перiодiв, про-фiлактика ускладнень. Невеликий роздт, присвяче-ний феохромоцитомi, було вм^ено у монографй' професора О.В. Ыколаева «Хiрyргiя ендокринноТ системи», опyблiкованiй 1952 року [66], а наступними роками у цш клш^ продовжувалося iнтенсивне вивчення проблем хромафiнних пухлин. Його учнем К.Н. Казеевим було устшно захищено першу канди-датську [70], а згодом докторську [71] дисертацп, присвячеы феохромоцитомi, в яких узагальнено досвщ дiагностики та л^ування 120 хворих. Одно-часно стало з'являтися дедалi бiльше пyблiкацiй, в яких, крiм опису окремих випадкв, наводилися вiдомостi про хоч i невелик, але власы серП' спосте-режень феохромоцитоми. У лiтератyрi обговорюва-лися питання особливостей клiнiки, дiагностики, хiрyргiчного лiкyвання, спадковi форми, синдром псевдофеохромоцитоми, злояккы феохромоцитоми та пухлини у дкей, схеми профтактики та лiкyвання ускладнень тощо. Наприклад, у серп праць В.В. Меньшикова розглядалися питання синтезу та обмшу катехолам^в за феохромоцитоми, методи визначення та Тх дiагностичне значення. Ктька праць Г.Л. Ратнера присвячено симптоматич-ним гiпертензiям, у тому чи^ феохромоцитомi, механiзмам Тх розвитку, дiагностичним пiдходам i методам лiкyвання. У деяк монографй'та керiвництва включалися окремi роздiли, присвяченi пухлинам хромафiнноï тканини, де висвклювалася ця проблема iз сучасних позицiй [67, 72-74]. Результати роз-робки науково-практичних проблем пухлин хромафшноТ тканини вщображено у ктькох дисертацiях [75-77].
Наступними десятирiччями в клiнiках, якi зай-малися адреналовою хiрyргiею, концентрувалися хворi з феохромоцитомою, впроваджувалися сучасы методики клш^о-лабораторного та iнстрy-ментальногообстеження(гормональнiдослiдження, УЗД, КТ, МРТ тощо), схеми л^ування. Почала поши-рюватися ендоскопiчна хiрyргiя надниркових залоз. На початок ХХ сторiччя деяк клiнiки мали досвiд дiагностики та лiкyвання феохромоцитоми, що нараховував багато десяткв i навiть ктька сотень
спостережень, зокрема, клГнГка Московського шституту ендокринологй' - понад 800 [78], Московського обласного науково-дослщного клЫчного Гнституту (МОНДК1) - 244 [79].
В УкраТн початок вивчення та лГкування пухлин хромафшноТ тканини припадае на 60-тГ роки мину-лого сторГччя. У той час в клiнiцi кафедри факультетськоТ хГрурги ЛьвГвського медичного Гнституту, керованоТ видатним украТнським хГрургом професором Г.Г. Каравановим, було виконано першГ операци з приводу феохромоцитоми. У подальшо-му, у мГру накопичення досвГду, вивчалася клшГка захворювання, запроваджувалися новГ методи дГагностики, вдосконалювалися технГка оператив-них втручань, принципи знеболювання. З чаав приходу до керГвництва кафедрою професора, в май-бутньому академГка М.П. Павловського, докторську дисертацГю якого присвячено хГрурпчнш патологи кори надниркових залоз, адреналова хГрурпя стала одним з основних напрямкГв дГяльностГ клшГки. З цих питань проводилися науковГ дослГдження, публГкувалися численнГ статтГ, впроваджувалися методи ендоскопГчних операцГй на надниркових залозах i низка шших вдосконалень. НаразГ досвщ клГнГки у дГагностицГ та лГкуваннГ феохромоцитоми перевищуе 100 спостережень [80].
У КиевГ першу операцГю з приводу феохромоцитоми виконано 1966 року в хГрурпчному вщдЫ щойно створеного 1нституту ендокринологй' та обмшу речовин МЗ УРСР. Тут пщ керГвництвом кандидата медичних наук, у майбутньому членкора АМН Укра'ши, професора 1.В. Комкаренка впродовж багатьох рокГв розроблялися актуальнГ проблеми адреналовоТ хГрурги, зокрема феохромоцитоми. На кшець 90-х рр. у клшщГ було виконано понад 500 операцГй Гз приводу феохромоцитоми. КрГм детального вивчення клшГчних i патофГзюлопчних характеристик пухлин хромафшноТ тканини, було розро-блено ефективнГ схеми дГагностики з використан-ням гормональних дослщжень, функцГональних проб. Окремо слщ вщзначити вдосконалення методГв топГчноТ дГагностики. Було розроблено та впроваджено анпографГчнГ методики вГзуалГзацп пухлин надниркових залоз, зокрема селективно!' венографп, артерюграфп, поеднанГ методики ангюграфи з роздтьним отриманням кровГ з кожноТ залози для визначення гормонГв. Восьмидесятими роками вперше в УкраТн було застосовано методи ультразвуковой' сонографи для дГагностики пухлин надниркових залоз, а згодом почали впроваджува-ти з цГею метою комп'ютерну та магнГтно-резонансну томографГю. Значною мГрою було вдосконалено
тактико-технГчнГ принципи хГрургГчного лГкування феохромоцитоми (передоперацшна пГдготовка, знеболювання, доступи, технГчнГ прийоми, обсяг операци, методики гемостазу, ведення штра- та пооперацшного перГодГв тощо). СлГд також згадати дослГдження функцюнального стану шших залоз внутрГшньоТ секреци у пацГентГв Гз феохромоцито-мою, морфолопчних характеристик пухлин, що сприяли повшшому розумГнню особливостей клГнГки та перебГгу захворювання. З усГх цих питань спГвробГтниками клГнГки та лабораторш 1нституту -1.В. КомГсаренком, Ю.В. Померанцевим, Т.П. Безверхою, В.М. ГордГенком, Л.А. Перепуст, О.Г. Югршовим, А.1. Шептухою, А.К. Чебаном, Г.В. Светловою, С.Й. Рибаковим та ш. опублГковано численнГ науковГ працГ, роздти у монографГях i керГвництвах, шформацшш матерГали, зроблено доповГдГ на з'Тздах i конференцГях [81-84]. СпГвробГтником клшГки А.1. Шептухою 1979 року захищено першу в УкраТш дисертацГю «Питання клГнГки, дГагностики та хГрургГчного лГкування пухлин хромафшноТ тканини» [85].
З 1994 р. штенсивно на сучасному рГвнГ вивча-ються питання дГагностики та лГкування пухлин хромафшноТ тканини у створеному за шщГативою професора 1.В. Комкаренка УкраТнському науково-практичному центрГ ендокринноТ хГрургй', транс-плантацй' ендокринних органГв i тканин МОЗ УкраТни, де розвиваеться ендоскотчна хГрурпя надниркових залоз i накопичено найбтьший у СхГднГй СвропГ досвщ лапароскотчних адре-налектомГй (понад 700 операцГй). Серед них близь-ко 100 успГшних лапароскопГчних операцГй виконано професором С.М. Череньком Гз приводу феохромоцитом [86]. НинГ операци з приводу феохромоцитом успГшно виконуються також в Одеа, ХарковГ, Донецьку.
Завершуючи опис ктори уявлень про пухлини хромафшноТ тканини, можна дещо умовно видтити дектька перюдГв розвитку цього процесу:
- перюд появи вГдомостей про феохромоцитому вщ 1886 р., коли iï вперше було описано, до другоТ половини 20-х рр. ХХ сторГччя. У цей час накопичу-валися данГ про походження, структуру та функцГю хромафшноТ тканини в органГзмГ, синтез i метаболГзм катехоламГнГв та Тх участь у фГзГологГчних i патолопчних процесах. ПоодинокГ пухлини хромафГнноТ тканини виявлялися як казуТстичнГ знахГдки на автопсй' та ще не були об'ектами клшГчноТ дГагностики та лГкування;
- перюд формування уявлень про феохромоцитому як окрему форму ендокринноТ патологй', що
охоплював час вiд перших випадкв устшно!' дiагностики та хiрyргiчного л^ування 1925-1927 роками до кiнця 50-х рр. У цей час вивчалися кл^чы характеристики, особливосп перебiгy, ускладнен-ня, патофiзiологiчнi механiзми розвитку варiантiв артерiальноï ппертензи та iнших кл^чних синдромiв, що супроводжують феохромоцитому. Особлива увага придтялася визначенню ролi катехолам^в, що стало можливим завдяки з'ясуванню Тх ролi у патогенезi. Надзвичайну роль для дiагностики вiдiграла розробка методiв кiлькiсного визначення вмiстy катехолам^в та Тх метаболiтiв у бюлопчних середовищах органiзмy та пневморентгенологiчних методiв вiзyалiзацiï над-ниркових залоз, впровадження функцюнальних проб. Одночасно формувалися уявлення про епщемюлопчы характеристики феохромоцитоми на пiдставi аналiзy збiрних статистик. Хiрyргiчне лiкyвання ще не набуло системного характеру, але з'являлося дедалi бтьше повiдомлень про yспiшне лiкyвання невеликих ктькостей хворих;
- перiод з 60-х до початку 80-х рр. вщзначався продовженням цтеспрямованих дослiджень, що починалися у попередш часи, та характеризу-вався створенням ефективних системних схем дiагностики та хiрyргiчного л^ування пухлин хромафшноТ тканини. Поглиблене вивчення патогенезу дм катехоламiнiв, ролi а- та ß-рецепторiв, синтез низки препаралв - блока-торiв дм катехоламМв дозволили значно полiпшити результати л^ування, надто в аспектi безпечностi оперативних втручань i профтак-тики ускладнень. Поява нових методiв тотчноТ дiагностики (УЗД, КТ, МРТ) дала можливкть вияв-лення пухлин вкрай малих розмiрiв. Паралельно було значно вдосконалено тактико-техшчш пiдходи до лiкyвання феохромоцитоми, що стосу-валися питань знеболювання, техшчних прийомiв операцiй, ведення штра- та пооперацiйного перiодiв тощо;
- час iз початку 80-х рр. вщзначаеться продо-вженим поглибленим аналiзом перерахованих вище питань стосовно феохромоцитоми, накопи-ченням великих обсягiв клЫчного матерiалy в багатьох спецiалiзованих кликах, переходом до вивчення молекулярно-генетичних особливостей фа патологи, питань канцерогенезу. Цей перюд вiдзначаеться подальшим удосконаленням мето-дiв дiагностики та впровадженням нових техно-логiй (ендоскопiчна хiрyргiя, роботизован операцй), створенням сучасних алгоритмiв дiагностики та лiкyвання феохромоцитоми.
flITEPATyPA
1. DeCourcy J., DeCourcy L. Pheochromocytomas and the General Practitioner. - Cincinati: Barclay Newman, 1952. - 163 p.
2. Aranov W. Pheochromocytoma // In: Bean W. (ed.) Monographs in Medicine. Series 1. Baltimore: Williams and Willkins, 1952. - P. 179-224.
3. Robinson R. Tumours that secrete catecholamines: Their detection and clinical chemistry. - Chichester: John Willey and Sons, 1980. - P. 1-65.
4. Frankel F. Ein Fall von doppelseitigem, völlig latent verlaufenen Nebennierentumor und gleichzleitizer Nephritis mit Veronderungen am Circulationsappararat und Retinitis // Virchows Arch. Pathol. Anat. Physiol. Klin. Med. - 1886. - Vol. 103. - P. 244-263.
5. Berdez Contribution a l'etude des tumerirs des capsule surrenales // Arch. Med. Exp. (Paris). - 1892. -Vol. 4. - P. 412-415.
6. Manasse P. Über die hyperplasttischen Tumoren der Nebennieren // Virchows Arch. Pathol. Anat. - 1893. -Vol. 133. - P. 391-404.
7. Manasse P. Zur Histologie und Histogenese der primaren Nierengeschwülste // Virchows Arch. Pathol. Anat. - 1896. - Vol. 145. - P. 113-157.
8. Alezais H., Peyron F. Un groupe nouveau tumeurs epitheliales: les paraganglions // C.R. Seances Soc. Biol. Paris. - 1908. - Vol. 65. - P. 745-747.
9. Pick L. Das Ganglioma embrionale sympathicum (Sympatoma embrionale) eine tipische bösartige geschwuestform des sympathischen nervensystems // Berl. Klin. Wochenschr. - 1912. - Vol. 49. - P. 16-22.
10. L'Abbe M., Tinel J., Doumer E. Crises solaires et hypertension paroxystique en rapport avec une tumeur surrenale // Bull. Soc. Med. Hop. (Paris). -1922. - Vol. 46. - P. 982-990.
11. Masson P., Martin J. Paragangliome surrenale // Bull. Assoc. Fr. Cancer. - 1923. - Vol. 12. - P. 135-143.
12. Müchl von der R. Contribution e l'etude des paragangliomes. - Lausanne: L'Universite de Lausanne. Thesis. - 1928. - 32 p.
13. Mayo Ch. Paroxysmal hypertension with tumor of retroperitoneal nerve. Report of a case // JAMA. - 1927.
- Vol. 89. - P. 1047-1050.
14. Vaquez H., Donzelot E. Les crises d'hypertension arterielle paroxystique // Presse Med. - 1926. - Vol. 34.
- P. 1329-1331.
15. Pincoff M. A case of paroxysmal hypertension associated with suprarenal tumor // Trans. Assoc. Am. Physicians. - 1929. - Vol. 44. - P. 295-299.
16. Shipley A. Paroxysmal hypertension associated with tumor of the suprarenal // Ann. Surg. - 1929. - Vol. 90.
- P. 742-74.
17. Rollestone H. The endocrine organs in health and disease, with an historical review. - Oxford: Oxford University Press; London: Humphrey Milford, 1936. -521 p.
18. Carmichael S. The adrenal medulla, Vol. 4. - New York: Cambrige Unsversity Press, 1986. - 259 p.
19. Rabin C. Chromaffin cell tumor of the suprarenal medulla (Pheochromocytoma) // Arch. Pathol. (Chicago). - 1929. - Vol. 7. - P. 228-243.
20. Kelly H., Piper M., Wilder R. et al. Case of paroxysmal hypertension with paraganglioma of the right suprarenal gland // Mayo Clin. Proc. - 1936. - Vol. 11. -P. 65-70.
21. Beer E., King F., Prinzmetal M. Pheochromocytoma with demonstration of pressor (adrenalin) substance in blood preoperatively during hypertensive crises // Ann. Surg. - 1937. - Vol. 106. - P. 85-91.
22. Strömbeck J., Hedberg T. Tumor of the suprarenal medulla associated with paroxysmal hypertension. Report of case preoperatively diagnosed and cured by extirpation after capsular incision // Acta Chir. Scand. -1939. - Vol. 82. - P. 177-189.
23. Paul F. Die krankhafte function der nebenniere ihr gestaltlicher ausdruck // Virchows Arch. Pathol. Anat. Klin Med. - 1931. - Vol. 282. - P. 256-326.
24. van Goidsenhoven F., Appelmans R. Contribution e l'etude clinique et therapeutique de l'hypertension paroxystique // Bull. Acad. Royal Med. Belge. - 1934. -P. 672-674.
25. Holton P. Noradrenaline in tumours of the adrenal medulla // J. Physiol. (London). - 1949. - Vol. 108.
- P. 525-529.
26. von Euler U. Noradrenaline. - Springfield, Ill: C. C. Thomas, 1956. - 382 p.
27. von Euler U., Ström G. Present status of diagnosis and treatment of pheochromocytoma // Circulation. - 1957.
- Vol. 15. - P. 5-13.
28. Lund A. Adrenaline and noradrenaline in blood and urine in cases of pheochromocytoma // Scand. J. Clin. Lab. Invest. - 1952. - Vol. 4. - P. 263-265.
29. Montgomery D. Wellbourn R. Medical and surgical endocrinology. - London: Edward Arnold, 1975. -599 p.
30. Engelman K., Sjoerdesma A. A new test for pheochro-mocytoma: Pressor responsivness to tiramine // J. Am. Med. Ass. - 1964. - Vol. 189. - P. 81-86.
31. Manger W., Gifford R., Hoffman B. Pheochromocytoma: A clinical and experimental overview // Curr. Probl. Cancer. - 1985. - Vol. 9. - P. 1-89.
32. MacKenzie D., McEachern D. Adrenal pheochromocytoma // Trans. Am. Assoc. Genito-urinary Surgeons.
- 1938. - Vol. 31. - P. 127-160.
33. Brunschwig A., Humphreys E. Excision of pheochromo-cytoma // JAMA. - 1940. - Vol. 115. - P. 355-357.
34. Binger M., Craig W. An atypical case of hypertension with a tumor of the adrenal gland // Mayo. Clin. Proc.
- 1938. - Vol. 13. - P. 17-20.
35. MacKeith R. Adrenal-sympathetic syndrome: chromaffin tissue tumor with paroxysmal hypertension // Br. Heart. J. - 1944. - Vol. 6. - P. 1-12.
36. Calkins E., Howard J. Bilateral familial pheochromocytoma with paroxysmal hypertension: successful removal of tumors in two cases, with discussion on certain diagnostic procedures and physiological considerations // J. Clin. Endocrinol. - 1947. - Vol. 7.
- P. 475-492.
37. Roth G., Kvale W. A tentative test for pheochromocy-toma // Am. J. Med. Sci. - 1945. - Vol. 210. - P. 653-660.
38. Goldenberg M., Snyder C., Aranow H. New test for hypertension due to circulating epinephrine // JAMA.
- 1947. - Vol. 135. - P. 971-976.
39 Ganem E., Cahill G. Pheochromocytoma coexisting in adrenal gland and retroperitoneal. Space with sustained hypertension // New Engl. J. Med. - 1948.
- Vol. 238. - P. 692-697.
40. Iseri L., Henderson H., Derr J. Use of adrenolitic drug Regitine in pheochromocytoma // Am. Heart. J. - 1952.
- Vol. 42. - P. 129-136.
41. Graham J. Pheochromocytoma and hypertension. An analysis of 207 cases // Int. Abst. Surg. - 1951. - Vol. 92.
- P. 105-121.
42. Kwale W., Roth G., Manger W. Pheochromocytoma // Circulation. - 1956. - Vol. 14. - P. 622-630.
43. Minno A., Bennet W., Kwale W. Pheochromocytova. A study of 15 cases diagnosed et autopsy // New Engl. J. Med. - 1954. - Vol. 251. - P. 959-965.
44. Barbeau A. Le pheochromocytome: Une revue generale du sujet // Union Med. Can. - 1957. - Vol. 86. -P. 1045-1081.
45. Hume D. Pheochromocytoma in the adult and in the child // Am. J. Surg. - 1960. - Vol. 99. - P. 458-496.
46. Brunjes S., Johns V., Crane M. Pheochromocytoma: postoperative shock and blood volume // New Engl. J. Med. - 1960. - Vol. 262. - P. 393-396.
47. Hyman A., Mencher W. Pheochromocytoma of the adrenal gland // J. Urol. - 1943. - Vol. 49. - P. 755-771.
48. Cushman P. Familial endocrine tumors // Am. J. Med. -1962. - Vol. 32. - P. 352-360.
49. Sipple J. The association of pheochromocytoma with the carcinoma of the thyroid gland // Am. J. Med. -1961. - Vol. 31. - P. 163-166.
50. Eisenberg A., Wallerstein H. Pheochromocytoma of the suprarenal medulla (paraganglioma) // Arch. Pathol. Lab. Med. - 1932. - Vol. 14. - P. 818-836.
51. Steiner A., Goodman A., Powers S. Study of kindred with pheochromocytoma, medullary thyroid carcinoma, hyperparathyroidism and Cushing's disease: Multiple endocrine neoplasia type 2 // Medicine (Baltimore). -1968. - Vol. 47. - P. 371-409.
52. Chong G., Beahrs O. Sizemore G. et al. Medullary carcinoma of the thyroid gland // Cancer. - 1975. -Vol. 35. - P. 695-704.
53. Schimke R., Hartmann W., Prout T. et al. Syndrome of bilateral pheochromocytoma. medullary thyroid carcinoma and multiple neuromas. A possible regulatory defect in the differentiation of chromaffin tissue // New Engl. J. Med. - 1968. - Vol. 279. - P. 1-7.
54. Zimmerman I., Biron R., MacMahon H. Pheochromocytoma of the urinary bladder // New Engl. J. Med. - 1953.
- Vol. 249. - P. 25-26.
55. Khan O., Williams G., Chisholm G. et al. Pheochromocytoma of the bladder // J. Royal Soc. Med. - 1982. - Vol. 75. - P. 17-20.
56. Glenner G., Crout G., Roberts W. A noradrenaline-secreting carotid-body-like tumor // Lancet. - 1961. -N. 2. - P. 439.
57. Lawrence A. A new provocative test for pheochro-
mocytoma // Ann. Int. Med. - 1965. - Vol. 63. -P. 905-906.
58. Sisson J., Frager M., Valk T. et al. Scintigraphic localization of pheochromocytoma // New Engl. J. Med. - 1981. -Vol. 305. - P. 12-17.
59. Gagner M., Lacroix A., Bolte E. Laparoscopic adrenalectomy in Cushing's syndrome and pheochromocytoma // New Engl. J. Med. - 1992. - Vol. 327. - P. 1033.
60. Брюханов Н.И. О первичных опухолях надпочечников: Дисс. - СПб., 1899. - 50 с.
61. Крылов А.А. К казуистике первичных опухолей мозгового слоя надпочечной железы // Казанский мед. журнал. - 1929. - № 6. - C. 627-631.
62. Журавлева В.И. К вопросу о так называемых симпа-тогониомах и хромаффиномах надпочечников // Сб. Работ Казанского мед. института. - Казань, 1931.
- № 1. - С. 54-56.
63. Аничков Н.Н. О злокачественных нейромах (нейро-бластомах) симпатической системы // Нов. хир. архив. - 1924. - № 27. - C. 335-342.
64. Бец В.А. Анатомические и гистологические исследования. Избранные труды. - М.: Медгиз, 1950. - 299 с.
65. Николаев О.В., Меньшиков В.В., Калинин А.П. и др. Феохромоцитома. - М.: Медицина, 1965. - 233 с.
66. Николаев О.В. Хирургия эндокринной системы. - М.: 1952. - 192 с.
67. Ратнер Г.Л., Чернышев В.Н. Лечение симптоматических гипертоний. - М.: Медицина, 1973. - 174 с.
68. Брискин Б.С., Кронрод Б.А. Метастазирующие феох-ромобластомы // Вестник хирургии им. И.И. Грекова.
- 1962. - № 6. - С. 94-96.
69. Домбровская Е.А. О феохромоцитомах и феохромо-бластомах // Урология. - 1962. - № 5. - С. 51-55.
70. Казеев К.Н. Клиника, диагностика и хирургическое лечение феохромоцитомы: Автореф. дисс ... канд. мед. наук. - М., 1966.
71. Казеев К.Н. Доброкачественные и злокачественные опухоли хромаффинной ткани. Хирургическое лечение и отдаленные результаты: Автореф. дисс. ... д-ра. мед. наук. - М., 1974. - 36 с.
72. Милославский Я.М., Меньшиков В.В., Большакова Т.Д. Надпочечники и артериальная гипертония. - М.: Медицина, 1971. - 259 с.
73. Калинин А.П., Калюжный И.Т., Нурманбетов Д.Н. Неотложная эндокринология. - Фрунзе: Илим, 1989.
- 351 с.
74. Торгунаков А.П. Псевдофеохромоцитома. - Кемерово: Кемеровское книжное издательство, 1990.
- 190 с.
75. Муромцев Ю.В. Особенности и коррекция операционной патологии при хирургическом лечении феох-ромоцитомы: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. - М., 1966.
76. Хмельницкий Г.А. Морфологические характеристики феохромоцитомы: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук.
- Л., 1974.
77. Кипиани К.Б. Диагностика и хирургическое лечение больных феохромоцитомой: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. - М., 1975.
78. Дедов И.И., Бельцевич Д.Г., Кузнецов Н.С. Феохромоцитома. - М.: Практическая медицина, 2005. - 218 с.
79. Калинин А.П., Полякова Г.А., Шумский В.И. Подходы и стандартизация клинико-морфологического исследования катехоламин-секретирующих опухолей надпочечников // Современные аспекты хирургического лечения эндокринной патологии. Материалы Первого Украинско-Российского симпозиума по эндокринной хирургии, Киев, 13-14 октября 2006 г.: К., 2006. - С. 113-115.
80. Бойко Н.1., Довгань Ю.П., Павловський М.П. Резул ьтати хiрургiчного л^вання хворих з пухлинами наднир-кових залоз // Современные аспекты хирургического лечения эндокринной патологии. Материалы Первого Украинско-Российского симпозиума по эндокринной хирургии, Киев, 13-14 октября 2006 г.: К., 2006. - С. 124-125.
81. Перепуст Л.А. Рентгенодиагностика опухолей надпочечников. - М.: Медицина, 1972. - 214 с.
82. Ефимов А.С., Комиссаренко И.В., Скробонская Н.А. Неотложная эндокринология. - М.: Медицина, 1982.
- 207 с.
83. Комиссаренко И.В., Безверхая Т.П., Беникова Е.А. и др. Нарушение функции надпочечников при эндокринных заболеваниях. - К.: Здоров'я, 1984. - 235 с.
84. Югринов О.Г. Ангиография и рентгенэндоваскуляр-ная хирургия при заболеваниях надпочечников: Автореф. дисс. ... д-ра. мед. наук. - К., 1990. - 40 с.
85. Шептуха А.И. Вопросы клиники, диагностики и лечения опухолей хромаффинной ткани: Дисс. ... канд. мед. наук. - К., 1979. - 196 с.
86. Черенько С.М., Ларин А.С., Товкай А.А. Итоги десятилетнего опыта лапароскопических адреналэкто-мий //Сучасн медичн технологи. - 2013. - №3 (19).
- С. 217-219.
РЕЗЮМЕ
До кторп феохромоцитоми С.Й. Рибаков
У лекцп описано ктор1ю розвитку уявлень про одне з найскладыших i найтяжчих захворювань надниркових залоз - феохромоцитому. Наведено свковий досвщ вщ перших випадкових операцш до створення сучасних систем дiагностики та л^ування цкТ патологи. Пщкреслено значення дiагностичних пiдходiв, зокрема визначення катехолам^в, та Тх роль у патогенезi захворю-вання. Вщзначено, що розробка методiв безпеч-них оперативних втручань, знеболення та штен-сивноТ терапп забезпечила значне полтшення результалв л^ування. Висвклено роль вкчизня-них дослщникв у розробц проблем пухлин хромафшноТ тканини.
Ключовi слова: феохромоцитома, патогенез, дiагностика, л^ування.
РЕЗЮМЕ
К истории феохромоцитомы С.И. Рыбаков
В лекции описана история развития представлений об одном из наиболее сложных и тяжелых заболеваний надпочечников - феохромоцитоме. Представлен мировой опыт от первых случайных операций до создания современных систем диагностики и лечения этой патологии. Подчеркнуты значение диагностических подходов, в частности определения катехоламинов, и их роль в патогенезе заболевания. Отмечено, что разработка методов безопасных оперативных вмешательств, обезболивания и интенсивной терапии обеспечила значительное улучшение результатов лечения. Освещена роль отечественных исследователей в разработке проблем опухолей хромаф-финной ткани.
Ключевые слова: феохромоцитома, патогенез, диагностика, лечение.
SUMMARY To history of pheochromocytoma S. Rybakov
The history of tumors, which is derived from chromaffin tissue of adrenal glands - pheochromocytoma, is described from the end of XIX century to the present days. It begins from the first cases of these tumors which were founded at autopsies or at a few operations to a wide screen investigation of epidemiology, clinical characteristics, pathogenesis of pheochromocytoma. The role of adrenal hormones (epinephrine and norepinephrine) in pathoge-nesis and diagnostic procedure in pheochromo-cytoma is mentioned. Special attention is given to the description of modern methods of diagnosis and surgical treatment. The role of scientist of our country in development of knowledge about pheochromocytoma is mentioned. The main chronological periods of data about pheochromocy-toma are characterized.
Key words: pheochromocytoma, pathogenesis, diagnostic, treatment.
Дата надходження до редакцп 23.01.2015 р.
