CC BY
14
УДК 616.612-018:616.379-008.64]-085.35:577.152.1 DOI: 10.22141/2224-0721.13.8.2017.119282
Грицюк М.1.
Вищий державний навчальний заклад Укра'ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра!на
Змши звивистих канальщв нирок при введены НАДФ на taí стрептозотоцинчндукованого цукрового дiабету в щурiв
For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13(8):624-629. doi: 10.22141/2224-0721.13.8.2017.119282
Резюме. Мета. Вивчення змн структур звивистих канальцв нирок при введенн нкотинамДаденндинук-леотидфосфату (НАДФ) на mi iндукованого стрептозотоцином цукрового дабету (ЦД) у щур'в. MaTepia-ли та методи. Експерименти проведено на самцях б'лих. щурiв, яким моделювали ЦД шляхом уведення стрептозотоцину в доз 70 мг/кг. НАДФ уводили у доз'1 30 мг/кг. Вивчали структури нирок на 11-ту, 21-шу та 31-шу добу експерименту. Результати. На противагу класичним методам забарвлення ранн зм'ми в рiзних структурах нирки були виявленi за допомогою пстохтчного методу на основ ': забарвлення пстоло-пчних зр'1Э1в бромфеноловим симм за методом Mikel Calvo. Висновки. Загалом структури нирок виявляли позитивну реакцю на введення НАДФ, що може бути пов'язане з': зниженням прямого ушкоджувального впливу пперглкемПяк за рахунок зменшення клькостi гл'1козильованих. б 'люв, так i внасл'щок прямого без-посереднього його позитивного впливу на стан ендотел 'юцит'т. Ключовi слова: цукровий дабет; нефропаш; стрептозотоцин; звивист канальц
Експериментальна ендокринолопя
/Experimental Endocrinology/
Вступ
Цукровий дiабет (ЦД) — поширене не лише в Укра!ш, а й у свт нешфекцшне захворювання, що характеризуемся поступовим розвитком мь кро- та макросудинних ускладнень. Одним iз таких ускладнень е дiабетична нефропатя (ДН). Докль шчною ознакою розвитку нефропатп е мжроаль-бумiнурiя — екскрецiя альбумшу iз сечею — вщ 30 до 300 мг/добу. Клшчш ознаки ДН проявляються при загибелi велико! кшькосп нефрошв i склероз! 20—25 % клубочюв та починаються з розвитку сис-толо-дiастолiчно! гшертензп, що переважно мае ренш-залежний механiзм [1—3]. Патоморфолопч-ною основою змiн у нирках е тубулоштерстицш-ний фiброз, ознаками якого е змши в штерстицп та канальцях нирок у виглядi кл!гинно! шфшьтрацп, накопичення компонентiв екстрацелюлярного ма-триксу (колагену, фiбронектину, ламiнiну), розрос-
тання та склероз iнтерстицiю, палшово-пдрошчно! дистроф!! канальцевого епiтелiю, що в подальшому призводить до апоптозу тубулярних кл!гин, атрофп канальцiв i втрати перитубулярних капiлярiв [1, 4].
Важлива роль у патогенезi ушкодження нирок належить ураженню подоцитiв, мезангiальних кль тин, ендотелiю мiкросудин [5—7]. Це пов'язане з тим, що нирки б!льше, н!ж iншi органи, залежать вщ функцiонального стану ендотелiю внаслщок на-явностi в них великого пулу ендотелiальних клiтин, якi е шсулшонезалежними. Тому в умовах гшер-глiкем!! глюкоза безперешкодно потрапляе в них, спричинюючи порушення !х функцш через патоло-гiчнi метаболiчнi змши [8, 9].
О^м того, розлади нормального функщонуван-ня нирок вщбуваються також через порушення про-цеав глiкозилювання бiлкiв. Останнi зв'язуються з вшьними амiнами бiлкiв, лiпiдiв i нукле!нових
© «Мiжнародний ендокринологiчний журнал», 2017 © «International Journal of Endocrinology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Грицюк Мар'яна 1вашвна, кандидат медичних наук, доцент, завщувач кафедри со^ально''' медицини та ООЗ, вищий державний навчальний заклад Укра'ни «Буковинський державний медичний уыверситет», пл. Театральна, 2, м. Черывць 58002, Укра'на; е-mail: [email protected]
For correspondence: M.I. Grytsiuk, PhD, Associate Professor, Head of the Department of social medicine and public healthcare, Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Theatralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: [email protected]
кислот, змiнюючи ix якiсть. Цей процес супрово-джуеться вторинною експресieю цитокшв, якi за-лучають макрофаги та моноцити, i призводить до розвитку локальное запальное реакцй, накопичення в матрикс глiкозильованого альбумiну, iмуноглобу-лтв та iмунниx комплексiв. Останнi, в свою чергу, стимулюють iмунокомпетентнi клггини i секрецiю цитокiнiв, що впливае на пролiферацiю матриксу судинно^ стшки, порушення ii проникностi [2, 10].
Для вивчення процесiв, якi супроводжують ЦД, застосовують рiзноманiтнi експериментальнi моде-лi, що його вiдтворюють. Одшею з поширених методик е застосування антибiотика з онкостатичною дiею — стрептозотоцину [11, 12].
Мета роботи: дослщити змiни структур звивис-тих канальцiв нирок у динамвд стрептозотоцин-ш-дукованого ЦД при введенш шкотинамщаденшди-нуклеотидфосфату (НАДФ).
Матерiали та методи
Експеримент проведено на 54 статевозрших не-лiнiйниx самцях бших щурiв масою 0,17—0,20 кг. Тварин розподшяли на групи. Перша (1-ша) — контрольна група, тварини яко^ перебували на стандартному режимi годування, освiтлення та утримання. Дослщним групам тварин (2, 3 та 4-й) одноразово внутршньоочеревинно вводили стреп-тозотоцин (Sigma, США) у дозi 70 мг/кг [11, 12].
Виведення тварин з експерименту та вщповщ-ш дослiдження проводили на 11, 21 та 31-шу добу пiсля введення стрептозотоцину. До експерименту залучали тварин, рiвень глжемп яких перевищував 10 ммоль/л. Для вимiрювання рiвня глюкози ви-користовували стандартний глюкометр HealthPro (Пiвденна Корея).
У наступнiй серп експерименпв показники контрольное групи тварин порiвнювали з такими в дослщних групах iз модельованим стрептозотоци-новим ЦД в т самi часовi пром1жки при введенш щурам штраперитонеально розчину НАДФ у доз1 30 мг/кг маси тша тварини на iзотонiчному розчиш хлориду натрiю.
Тварин виводили з експерименту тд легким ефiрним знеболюванням, дотримуючись положень Директиви 6ЕС № 609 (1986) та наказу МОЗ Украь ни № 690 вщ 23.09.2009 р. «Про заходи щодо подаль-шого удосконалення органiзацiйниx норм роботи з використанням експериментальних тварин».
Кiлькiсну оцiнку стану бшюв у гiстоxiмiчниx препаратах, забарвлених бромфеноловим синiм за Mikel Calvo, здшснювали методом комп'ютерно! мжроспектрофотометрп на основi коефiцiента R/B [13, 14].
Величину коефщента R/B тлумачили так: якщо вона бшьше за одицицю, то в бшках переважали карбоксильш групи над амiногрупами, причому, якщо ця величина бшьша, то бшьше i суттеве пере-важання. Якщо величина коефщента R/B менша за одицицю, то в бшках переважали амшогрупи над карбоксильними групами. Вiрогiднiсть рiзницi по-казникiв визначали з використанням t-критерпв
Стьюдента. У таблицях значения Bipor^Hocri (р) наведенi лише для BiporwHm (р < 0,05) рiзниць по-казникiв, що вивчалися.
Результати
Перелiк дослiджувaних структур нирки був об-раний з урахуванням змiн, якi були виявленi при експериментальному ЦД без уведення НАДФ. Таким чином вивчали базальт мембрани звивистих канальщв, епiтелiй звивистих канальщв, субендоте-лiальнi базальнi мембрани штерстищю, сполучно-тканиннi волокна штерстищю.
Даш щодо коефвдента R/B у базальних мембранах звивистих канальщв разом з ендотелюцитами при введенш НАДФ на rai стрептозотоцин-шду-кованого ЦД в рiзнi термiни експерименту подаш у табл. 1. Забарвлення мало переважно дифузний характер, було доволi iнтенсивним, але вщзначалося рiзними спектральними характеристиками.
Згiдно з даними табл. 1, корекцiя уражень амшо-груп бiлкiв субепiтелiальних мембран вперше стала ефективною на 21-шу добу, причому особливо ви-ражеш зрушення встановленi на 31-шу добу експерименту.
Позитивний ефект вщ застосування НАДФ на ештелюцити звивистих канальщв досягнутий на 31-шу добу експерименту (табл. 2).
Отже, для звивистих канальщв нирки, як i для ниркових клубочюв, спостерпаеться ефект вщ ко-регувальних заходiв тшьки тодi, коли мають мiсце ураження амiногруп бiлкiв, а стан структур з нор-мальними показниками амшогруп бiлкiв не змшю-еться.
Описаш змiни у звивистих канальцях нирки шюструються за допомогою мiкрофотознiмкiв юр-ково! речовини нирки (рис. 1). Дослщжено ефекти корегувальних заходiв i на субендотелiальнi базальш мембрани кровоносних судин штерстищю ирково! та мозково! речовини i сосочка нирки. Цифровi даш щодо коефiцiента R/B у зазначених структурах подаш в табл. 3, зпдно з якими ефекти вщ уведення НАДФ були присутшми на 21-шу та 31-шу добу експерименту.
Аналопчно реагували й ендотелюцити кровоносних судин штерстищю юрково! та мозково! речовини i сосочка нирки.
Кровоносш судини мозково! речовини нирки в експериментальних тварин рiзних груп дослщжен-ня визначено на рис. 2.
Обговорення
При виконанш наших дослщжень для виявлення змiн ниркових структур спочатку був застосований класичний пстолопчний метод за допомогою забарвлення пстолопчних зрiзiв гематоксилiном та еозином i вивчення !х у свилооптичному мжроско-пi при рiзному оптичному збiльшеннi. Як описовий метод, так i застосування морфометричних пiдходiв не виявили жодних змiн анi в ниркових клубочках, аш в звивистих канальцях, аш в стромi (у тому числ1 судинах юрково! речовини), аш в збiрних трубочках
та штерстицп мозково! речовини i сосочка нирки. Зокрема, у звивистих канальцях не виявлено альте-ративних процеав (будь-яких проявiв дегенераци чи посилено! загибелГ клГтин — некрозу або апоп-тозу) та потовщення чи змш оптично! щГльностг субепГтелГальних базальних мембран, що зазвичай трапляеться при вираженому ЦД. У збГрних трубочках мозково! речовини та сосочка нирки також не виявлено нгяких морфолопчних змГн, так само i в штерстицп цих дГлянок нирки, включно з крово-
носними судинами штерстищю, сполучнотканин-ними волокнами й основною речовиною. Однак при застосуванш НАДФ з метою ймовГрно! корекцГ! ЦД, так само, як i без корекцГ! ЦД, раннГ змши в рГз-них структурах нирки були виявлеш за допомогою пстохГмГчного методу на основГ забарвлення псто-лопчних зрГзГв бромфеноловим сишм за методом Mikel Calvo. Саме ця методика була застосована як основна для виявлення можливих ефектiв викорис-тання НАДФ при експериментальному ЦД.
Таблиця 1. Коеф^ент R/B у базальних мембранах звивистих каналь^в разом з ендотел'юцитами при введенн'1 НАДФ i модельованому ЦД (x ± Sx)
Назва групи Коефщент R/B у щурiв Í3 ЦД та введенням НАДФ Коефщент R/B у щурiв Í3 ЦД без НАДФ
1нтактж щури (n = 8) 1,100 ± 0,018
1. Дослщна група (11-та доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 8) 1,090 ± 0,021 1,100 ± 0,022
2. Дослщна група (21-ша доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 8) 1,190 ± 0,024 Р = 0,003 1,340 ± 0,021 Pi < 0,001 Р11 < 0,001
3. Дослщна група (31-ша доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 7) 1,140 ± 0,020 Р < 0,001 1,430 ± 0,018 Pi < 0,001 Р11 < 0,001 Р21 = 0,014
Примтки (тут i в табл. 2,3): Р — BÍpor^HÍCTb розб'жност'! пор'вняно з тваринами без НАДФ; Pi — BÍpor^HÍCTb розб'жност'! з групою нтактних тварин; Р11 — вiрогiднiстb розб'жност'! з групою на 11-ту добу; Р21 — Bipor^Hi^b розб'жност'! з групою на 21-шу добу (за критерieм Mann — Whitney).
Таблиця 2. Коефiцieнт R/B у цитоплазм! еттел'ю звивистих каналь^в разом з ендотел'юцитами при введены НАДФ i модельованому ЦД (x ± Sx)
Назва групи Коефщент R/B у щурiв Í3 ЦД та введенням НАДФ Коефщент R/B у щурiв Í3 ЦД без НАДФ
1нтактн щури (n = 8) 1,220 ± 0,014
1. Дослщна група (11-та доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 8) 1,250 ± 0,020 1,260 ± 0,019
2. Дослщна група (21-ша доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 8) 1,250 ± 0,022 1,270 ± 0,022
3. Дослщна група (31-ша доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 7) 1,290 ± 0,023 Р = 0,007 1,390 ± 0,024 Pi = 0,002 Р11 = 0,006 Р21 = 0,009
Таблиця 3. Коефiцieнт R/B у субендотел'альних базальних мембранах кровоносних судин нтерстицю юрково)' та мозково)'речовини i сосочка нирки при введенн НАДФ та експериментальному
цукровому дiабетi в р!зш термни експерименту (x ± Sx)
Назва групи Коефщент R/B у щурiв Í3 ЦД та введенням НАДФ Коефщент R/B у щурiв Í3 ЦД без НАДФ
1нтактн щури (n = 8) 1,040 ± 0,010
1. Дослщна група (11-та доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 8) 1,040 ± 0,017 1,040 ± 0,014
2. Дослщна група (21-ша доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 8) 1,170 ± 0,013 Р = 0,002 1,290 ± 0,016 Pi < 0,001 Р11 < 0,001
3. Дослщна група (31-ша доба пюля введення стрептозотоцину) (n = 7) 1,160 ± 0,014 Р < 0,001 1,310 ± 0,017 Pi < 0,001 Р11 < 0,001 Р21 > 0,05
Визначення коефiцieнта R/B у проведених досль дженнях показало ефективнiсть застосовано! методики. Цшшсть цього показника полягае у тому, що при ЦД вщ самого початку захворювання активiзу-ються процеси окиснення та глiкозилювання амшо-груп бiлкiв, що призводить до змш у сшввщношен-
нi мж карбоксильними групами та амiногрупами в бшках. Отже, метод дозволяе ощнити найперш1 змiни диференцiйовано в рiзних мiкроскопiчних структурах (рiзних клiтинах ниркових клубочкiв, ендотелiоцитах кровоносних судин, ештелй ниркових канальцiв, базальних мембранах тощо).
Рисунок 1. Звивист канальц нирки (позначен! стрлками) щура. Забарвлення пстолопчних 3pi-3iB бромфеноловим синм за Mikel Calvo. Об. 40х. Ок. 10х; А — НАДФ + експериментальний цукровий дiабет — 11-та доба; Б — НАДФ + експериментальний цукровий дiабет — 21-ша доба; В — НАДФ + експериментальний цукровий дiабет — 31-ша доба
Рисунок 2. Мозкова речовина нирки щура. Забарвлення пстолопчних зрiзiв бромфеноловим синм за Mikel Calvo. Об. 40х. Ок. 10х; А — НАДФ + експериментальний цукровий дiабет — 11-та доба; Б — НАДФ + експериментальний цукровий дiабет — 21-ша доба; В — НАДФ + експериментальний цукровий дiабет — 31-ша доба
Вiдомо, що гiперглiкемiя може сприяти вну-трiшньоклiтинним змшам окисно-вiдновного стану з активащею протешкшази С, що призводить до виснаження клггинного пулу НАДФ, який, у свою чергу, необхщний для генерацïï NO.
При використанш жирних кислот як альтернативного джерела енергИ в органiзмi накопичу-ються кетоновi тiла: ацетон, ацетоцтова кислота, Р-оксимасляна кислота. Це пояснюеться тим, що ацетил-КоА (кофермент А), що утворюеться вна-слщок окиснення, не може повнiстю вступити в цикл Кребса через недостатнють останнього [5, 6]. Також через недостатнють пентозофосфатного циклу знижуеться утворення вщновленого НАДФ, який необхщний для альтернативного шляху пе-ретворення ацетил-КоА знову на жирш кислоти. Таким чином, для ацетил-КоА залишаеться лише один шлях перетворень — на кетоновi тша. При ЦД 1-го типу, який характеризуеться шсулшовою не-достатнютю, швидкiсть утворення кетонових тiл значно перевищуе швидкiсть ЗСх розпаду й екскреци з сечею. При накопиченш кетонових тш порушу-еться кислотно-основна рiвновага, розвиваеться метаболiчний ацидоз [3, 9].
При застосуванш НАДФ ми отримали деяке по-кращення показниюв морфологiчного стану окре-мих ниркових структур. Швидше за все, дiя НАДФ вщбуваеться не на рiвнi впливу на функцiонування нефронiв, а, ймовiрно, на рiвнi обмiну речовин, при якому спостертаеться загальне зменшення видшен-ня активних iонiв водню.
Загалом структури нирок виявляють позитив-ну реакцiю на введення НАДФ, що може бути пов'язане зi зниженням прямого ушкоджувального впливу гшерглжемИ (можливо, за рахунок зменшення кшькосп глiкозильованих бiлкiв) або вна-слщок його прямого безпосереднього позитивного впливу на стан ендотелюципв.
Висновки
На пiдставi проведених гiстохiмiчних досль джень можна констатувати, що застосоваш ме-тоди корекцИ шляхом уведення НАДФ уражень амшогруп бiлкiв е частково ефективними щодо всiх структур нирок експериментальних тварин, де були виявлеш змши. Частковiсть ефекту полягае в тому, що стан амшогруп бшюв хоч i покращував-ся, але в основному не досягав рiвня нормальних величин.
Конфлiкт штереяв. Автор заявляе про вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi дано'1 статтi.
References
1. Skrobons 'ka NA, Cymbal TS. Diabetic nephropathy: some unconventional causes of pathogenesis, basic directions of diagno-
sis and treatment (literature review and own data). Simejna medy-cyna. 2011;4:18-22. (in Ukrainian).
2. Alicic RZ, Rooney MT, Tuttle KR. Diabetic Kidney Disease: Challenges, Progress, and Possibilities. Clin J Am Soc Nephrol. 2017Dec 7;12(12):2032-2045. doi: 10.2215/CJN.11491116.
3. Urushihara M, Kagami S. Role of the intrarenal renin-angiotensin system in the progression of renal disease. Pedi-atr Nephrol. 2017;9:1471-1479. doi: 10.1007/s00467-016-3449-7.
4. Jefimov AS, Skrobons'ka NA, Cymbal TS. Pathogenetic markers in the development of diabetic nephropathy in 1 type diabetes mellitus patients, their importance in early diagnosis and treatment optimization. Endokrynologia. 2014;19(4):295-296. (in Ukrainian).
5. Mora-Fernández C, Domínguez-Pimentel V, de Fuentes MM, Górriz JL, Martínez-Castelao A, Navarro-González JF. Diabetic kidney disease: from physiology to therapeutics. J Physiol. 2014 Sep 15;592(18):3997-4012. doi: 10.1113/jphysi-ol.2014.272328.
6. Yang GK, Maahs DM, Perkins BA, Cherney DZ. Renal hyperfiltration and systemic blood pressure in patients with uncomplicated type 1 diabetes mellitus. PLoS One. 2013 Jul 4;8(7):e68908. doi: 10.1371/journal.pone.0068908.
7. Zeni L, Norden AGW, Cancarini G, Unwin RJ. A more tubulocentric view of diabetic kidney disease. J Nephrol. 2017 Dec;30(6):701-717. doi: 10.1007/s40620-017-0423-9.
8. Srivastava T, Thiagarajan G, Alon US, et al. Role of bio-mechanical forces in hyperfiltration-mediated glomerular injury in congenital anomalies of the kidney and urinary tract. Nephrol Dial Transplant. 2017May 1;32(5):759-765. doi: 10.1093/ndt/ gfw430.
9. Zhang C, Meng Y, Liu Q, et al. Injury to the endothelial surface layer induces glomerular hyperfiltration rats with early-stage diabetes. J Diabetes Res. 2014; 2014: 953740. doi: 10.1155/2014/953740.
10. Olinyk OJ, Fediv OI, Davydenko IS, Ushakov AV. The oxidant-antyoxydant homeostasis and oxidative modi cation of proteins in patients with gastric and duodenal ulcers, combined with the diabetes mellitus, in the dynamics of treatment. Patologia. 2010;7(3):87-90. (in Ukrainian).
11. Bequer L, Gmez T, Molina JL, Artiles D, Berm dez R, Claps S. Streptozotocin diabetogenic action in an experimental neonatal induction model. Biomedica. 2016 Jun 3;36(2):230-8. doi: 10.7705/biomedica.v36i2.2686.
12. Kolesnyk YuM, Ivanenko TV, Abramov AV, Kuzo NV. Current methods of the modeling of experimental diabetes mellitus type 2: a literature review. Pathologia. 2016;1(36):10-14. doi: 10.14739/2310-1237.2016.1.72365.
13. Davydenko IS, Davydenko OM. Histochemicalpeculiarities of protein oxidative modification in the cells of the renalglom-erule in acute postinfective glomerulonephritis. Buk Med Herald. 2012;16(3part 2):106-108. (in Ukrainian).
14. Davydenko IS. Measures of standardization of the histochemical method on oxidizing modification of proteins. Ukrai'ns'kyjmedychnyjal'manah. 2013;16Suppl3:180-181. (in Ukrainian).
OTpuMaHO 03.11.2017 ■
Грицюк М.И.
Высшее государственное учебное заведение Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
Изменения извитых канальцев почек при введении НАДФ на фоне стрептозотоцин-индуцированного сахарного диабета у крыс
Резюме. Цель. Изучение изменений структур канальцев почек при введении никотинамидадениндинуклео-тидфосфата (НАДФ) на фоне индуцированного стреп-тозотоцином сахарного диабета (СД) у крыс. Материалы и методы. Эксперименты проведены на самцах белых крыс, которым моделировали СД путем введения стрептозотоцина в дозе 70 мг/кг. НАДФ вводили в дозе 30 мг/кг. Изучали структуры почек на 11, 21 и 31-е сутки эксперимента. Результаты. В противоположность классическим методам окраски ранние изменения в различных структурах почки были обнаружены с помощью
гистохимического метода на основе окраски гистологических срезов бромфеноловым синим по методу Mikel Calvo. Выводы. В целом структуры почек проявляли положительную реакцию на введение НАДФ, что может быть связано со снижением прямого повреждающего воздействия гипергликемии как за счет уменьшения количества гликозилированных белков, так и вследствие прямого непосредственного его положительного влияния на состояние эндотелиоцитов.
Ключевые слова: сахарный диабет; нефропатия; стреп-тозотоцин; извитые канальцы
M.I. Grytsiuk
Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Chernivtsi, Ukraine
Changes in the convoluted tubules of the kidneys at the administration of NADP on the background of streptozotocin-induced diabetes mellitus in rats
Abstract. Background. The objective of the study was to investigate the changes in kidney tubular structures during nicotinamide adenine dinucleotide phosphate (NADP) administration on a background of streptozotocin-induced diabetes melli-tus (DM) in rats. Materials and methods. The experiments were performed on male white rats, with modeled DM by administration of streptozotocin at a dose of 70 mg/kg. NADP was administered at a dose of 30 mg/kg. We studied the structure of the kidneys on the 11th, 21st and 31st day of the experiment. Results. In contrast to the classical methods of staining, early changes
in various kidney structures were detected using a histochemi-cal method based on the staining of histological sections with bromophenol blue by the method of Mikel Calvo. conclusions. In general, the kidney structures showed a positive reaction to the administration of NADP, which may be determined by a reduction in the direct damaging effect of hyperglycemia, both due to a reduction in the number of glycosylated proteins and the direct positive effects on the endothelial cells. Keywords: diabetes mellitus; nephropathy; streptozotocin; convoluted tubules
