Научная статья на тему 'Перспективи застосування ексенатиду в лікуванні діабетичного гастропарезу'

Перспективи застосування ексенатиду в лікуванні діабетичного гастропарезу Текст научной статьи по специальности «Фундаментальная медицина»

CC BY
100
17
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ШЛУНОК / КЛіТИНИ КАХАЛЯ / ДіАБЕТИЧНИЙ ГАСТРОПАРЕЗ / ЕКСЕНАТИД / СТРЕПТОЗОТОЦИНОВИЙ ЦУКРОВИЙ ДіАБЕТ

Аннотация научной статьи по фундаментальной медицине, автор научной работы — Костіцька І.О.

Дослідження проведено на 22 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар, які розподілялися на 3 групи: 1 контрольна (6 тварин), 2 8 тварин з стрептозотоциновим цукровим діабетом (ЦД) (моделювали одноразовим внутрішньоочеревинним введенням стрептозотоцину в дозі 6 мг на 100 г), 3 8 лікованих тварин з стрептозотоциновим ЦД (з 14-го дня розвитку ЦД отримували ін’єкції ексенатиду (препарат «Баєта») по 0,04 мкг/100 г маси тіла один раз на добу підшкірно). Діабетичний гастропарез у щурів спостерігається на 56 добу перебігу стрептозотоцинового ЦД і морфологічно проявляється: деструктивними змінам нейронів міжм’язового сплетення (вакуольна дистрофія, апоптоз); аксональною дегенерацією безмієлінових нервових волокон; апоптозом та некрозом інтерстиціальних клітин Кахаля; вакуольною дистрофією міоцитів та розвитком діабетичної мікроангіопатії. Застосування ексенатиду в ранні терміни розвитку ЦД (до 28-ї доби) призводить до нормалізації глікемічного профілю та відновлення структурної організації складових компонентів міжм’язового нервового сплетення та гладких міоцитів м’язової оболонки шлунка та свідчить про адекватність запропонованої терапії. Проте застосування ексенатиду в якості монотерапії упродовж 1,5 місяців призводить до: зростання рівня глюкози і HbА1с, деструктивних змін нейронів і клітин Кахаля міжм’язового нервового сплетення та гладких міоцитів м’язової оболонки шлунку. Враховуючи проведене дослідження, можна стверджувати, що застосування ексенатиду, в якості монотерапії при діабетичному гастропарезі є доцільним тільки в ранні терміни захворювання, а в пізні тільки в комбінації з іншими антидіабетичними середниками.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Похожие темы научных работ по фундаментальной медицине , автор научной работы — Костіцька І.О.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «Перспективи застосування ексенатиду в лікуванні діабетичного гастропарезу»

2. Методики морфолопчних дослщжень : Монографiя / Багрш М.М., Дiброва В.А., Попадинець О.Г., Грищук М.1. ; за ред. Ба^я М.М., Дiброви В.А. - Вшнищ : Нова книга, 2016. - 328 с.

3. Giannoni C.M. Intracranial complications of sinusitis / C.M. Giannoni, M.G. Stewart, E.L. Alford // Laryngoscope. - 1997. -V 107. - N 7. - P 863-867.

4. Kennedy D. W. Pathogenic factors in chronic rhinosinusitis./ D.W. Kennedy // Amer. J. Rhinology - 2000. -A- 110.

5. Mortimore S. The Groote Schuur hospital classification of the orbital complications of sinusitis / S. Mortimore , P.J. Wormald // J. Laryngol. Otol. - 1997. - V. 111. - N 8. - P. 719-723.

ОСОБЕННОСТИ ЭКСПРЕССИИ РЕЦЕПТОРОВ CD 68 В В СЕРОЗНЫХ ЖЕЛЕЗАХ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ЛОБНОЙ ПАЗУХИ ЧЕЛОВЕКА Довбня Ю.Н., Пронина Е.Н., Ерошенко Г.А.

В статье представлен иммуногистохимический анализ локализации и степени экспрессии интегрального трансмембранного гликопротеина СБ 68 в собственной пластинке слизистой оболочки лобной пазухи человека. Установлен очень сильный уровень экспрессии маркера свободными макрофагами, которые локализовались диффузно в соединительной ткани, а также окружали концевые отделы и протоки. Неожиданной оказалась стойкая (на всех стенках лобной пазухи с уменьшением от 3 до 1 баллов соответственно на нижней, передней и задней стенках) экспрессия СБ 68 в цитоплазме сероцитив концевых отделов. Очень слабая реакция секрета в просветах выводных протоков подтверждает полученные данные по концевым отделам.

Ключевые слова: лобная пазуха человека, СБ 68, макрофаги, железы.

Стаття надшшла 10.06.2016 р.

FEATURES OF CD 68 RECEPTOR EXPRESSION IN THE SEROUS GLANDS OF THE FRONTAL SINUS MUCOSA Dovbnya Y.N., Pronina E.N., Yeroshenko G.A.

The investigation presents an analysis of immunohistochemical localization and degree of expression of the integral transmembrane glycoprotein CD 68 in the lamina propria of human frontal sinus mucosa. Installed very strong level of expression of the free macrophages marker, which are diffusely localized in the connective tissue and surrounds the end-pieces and ducts. Surprisingly founded stable (in all walls of the frontal sinus with a decrease by 3 to 1 points, respectively, on the lower, front and posterior walls) expression of CD 68 in the cytoplasm of the serocytes of end-pieces. Very weak secretion response in the lumens of excretory ducts confirms findings by the end-pieces.

Keywords: human frontal sinus, CD 68, macrophages, glands.

Рецензент Старченко I.I.

УДК 616.379-008.64+ 616.3-02

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСЕНАТИДУ В Л1КУВАНН1 Д1АБЕТИЧНОГО

ГАСТРОПАРЕЗУ

Дослщження проведено на 22 статевозрших щурах-самцях лшп Вютар, яю розподшялися на 3 групи: 1 -контрольна (6 тварин), 2-8 тварин з стрептозотоциновим цукровим дiабетом (ЦД) (моделювали одноразовим внутршньоочеревинним введенням стрептозотоцину в дозi 6 мг на 100 г), 3 - 8 лкованих тварин з стрептозотоциновим ЦД (з 14-го дня розвитку ЦД отримували ш'екцп ексенатиду (препарат «Баета») по 0,04 мкг/100 г маси тша один раз на добу тдшюрно). Дiабетичний гастропарез у щурiв спостертаеться на 56 добу переб^у стрептозотоцинового ЦД i морфолопчно проявляеться: деструктивними змшам нейрошв мiжм'язового сплетення (вакуольна дистрофiя, апоптоз); аксональною дегенеращею безмiелiнових нервових волокон; апоптозом та некрозом штерстищальних кйтин Кахаля; вакуольною дистрофiею мюциив та розвитком дiабетичноI мкроанпопатп. Застосування ексенатиду в ранш термши розвитку ЦД (до 28-1 доби) призводить до нормалiзацiI глiкемiчного профшю та вщновлення структурно! оргашзацп складових компонента мiжм'язового нервового сплетення та гладких мюциив м'язово! оболонки шлунка та свщчить про адекватшсть запропоновано! терапп. Проте застосування ексенатиду в якост монотерапп упродовж 1,5 мюящв призводить до: зростання рiвня глюкози i НЬА1с, деструктивних змш нейрошв i кйтин Кахаля мiжм'язового нервового сплетення та гладких мюциив м'язово! оболонки шлунку. Враховуючи проведене дослщження, можна стверджувати, що застосування ексенатиду, в якост монотерапп при дiабетичному гастропарезi е доцшьним тшьки в ранш термши захворювання, а в тзш - тшьки в комбшацп з шшими антидiабетичними середниками.

Ключовi слова: шлунок, клiтини Кахаля, дiабетичний гастропарез, ексенатид, стрептозотоциновий цукровий

д1абет.

Робота е фрагментом НДР "Оптим1зац1я комплексного л1кування морфолог1чних ушкоджень травног, ендокринноХ та сечостатевоI систем при цукровому д1абет1" (номер держреестрацИ 0113и000769) та "В1ков1 особливост1 патоморфогенезу деяких оргатв нейроендокринног, серцево-судинног, травноХ та дихальноХ систем при цукровому д1абет1" (номер держреестрацИ 011би003598).

Актуальшсть проблемы цукрового д1абету (ЦД) зумовлена значною поширешстю захворювання та тим що вш е базою для розвитку складних супутшх захворювань та ускладнень, ранньо! 1нвал1дност1 та смертность Одним ¡з ускладнень ЦД е д1абетичний гастропарез, який охоплюе безл1ч нейром'язових дисфункц1й шлунка, включаючи аномалп шлунково! скоротливост1 й м1оелектрично! д1яльност1 у пац1ент1в, що пог1ршуе яюсть !х життя [7, 10]. На даний час

лшування ЦД та його ускладнень спрямоване на корекщю гшергткеми, регенерацiю та покращення функцiï iнсулоцитiв. До таких препарапв можна вiднести ексенатид, який е агонiстом глюкагоно-подiбного пептиду 1 (ГПП-1) i вiдноститься до гормонiв-iнкретиномiметикiв [1, 8]. Даш ктшчних дослiджень свщчать про те, що терапiя ексенатидом забезпечуе достовiрне полiпшення контролю глшеми, знижуе секрецiю глюкагону, знижуе масу, норм^зуе лiпiдний обмiн у хворих на ЦД 2-го типу [4, 6]. О^м того, ГПП-1 знижуе моторику шлунку i зменшуе всмоктування глюкози пiсля ïжi, впливае на ядра гшоталамуса викликаючи швидке вщчуття насиченостi, нiвелюе iнсулiнорезистентнiсть периферiйних тканини у хворих на ЦД 2-го типу, попереджуе розвиток остеопорозу i остеопенп. О^м того, в експериментальних дослщженнях, доведено, що ексенатид зупиняе процеси пошкодження нейронiв у чорнш речовинi середнього мозку за рахунок взаемодп iз рецепторами на ïx поверхнi [2, 8]. Проте в лiтературi не достатньо даних про вплив ексенатиду на нервовий апарат шлунку.

Метою роботи було встановлення морфолопчних змiн нервового апарату шлунка та його гладких мiоцитiв при стрептозотоциновому дiабетi та його корекцп.

Матерiал та методи дослiдження. Матерiалом для дослiдження послужив шлунок 22 статевозрших щурiв-самцiв лiнiï Вiстар вагою 180-220 г., яю розподiлялися на 3 групи: 1-контрольна (6 тварин), 2 - з стрептозотоцин-шдукованим ЦД (8 тварин), 3 - з стрептозотоцин-шдукованим ЦД, яю отримували лiкування ексенатидом (8). Стрептозотоцин^ндувонаний ЦД моделювали шляхом одноразового внутршньоочеревинного введения стрептозотоцину (6 мг на 100 гр маси тша), контрольнш групi тварин у еквiвалентнiй дозi внутрiшньоочеревинно вводили 0,1 М цитратний буфер з рН 4,5. Тварини 3-ï групи з 14-го дня розвитку ЦД отримували ш'екцп ексенатиду (препарат «Баета») по 0,04 мкг/100 г маси тша один раз на добу пщшюрно. На 28 та 56 добу вщ початку експерименту забирали матерiал для дослщження. Евтаназда тварин проводили пiд тюпенталовим наркозом шляхом декапiтацiï з наступним забором кровi в пробiрку для бiоxiмiчниx дослiджень. Розвиток ЦД оцшювали за рiвнем глюкози, яку визначали з краплi кровi xвостовоï вени за допомогою тест-смужок на глюкометрi фiрми "Асси-СЬес" (Нiмеччина). Рiвень глшозильованого гемоглобiну (НЬА1С) визначали в лабораторп «Дiамеб».

Для електронно-мiкроскопiчного методу дослщження шматочки стiнки шлунка розмiрами 1х1 мм фiксували у 2% розчит чотириокису осмiю, проводили та контрастували за загально прийнятою методикою. Вивчення матерiалу проводили на електронному м^оскот ПЭМ-125 К, при прискорюючiй напрузi 75 кВ, з наступним фотографуванням при збiльшенняx вiд 1200 до 12000 разiв. Напiвтонкi зрiзи, забарвлеш 2% р-ном метиленового синього, вивчали пiд свiтловим мiкроскопом МС 300 (ТХР) та фотографували за допомогою Digital camera for microscope DCM 900. Морфометрш здiйснювали на вказаних препаратах за допомогою програмного забезпечення NIH USA "ImageJ" в ручному режим iз урахуванням збiльшень. Структурш змiни на певному етапi дослщження аналiзували в 50 полях зору i визначали площу профiлю нейрошв, та ïx ядер, ядерно-цитоплазатичний вдекс (ЯЦ1), коефiцiеит форми ядра (к/фя).

Комп'ютерне опрацювання даних проводилося за допомогою статистичного пакету Stat.Soft.Inc; Tulsa, OK, USA; Statistica 6. Використали непараметричнi методи дослiдження.

Результати дослщження та ïx обговорення. У щурiв 3-ï групи через два тижш лшування ексенатидом рiвень глюкози достовiрно знизився до 9,03±0,94 ммоль/л (р=0,0209), порiвняно з 2-ю групою тварин ^вень глюкози в кровi становить 15,46±1,59 ммоль/л), проте даш показники е достовiрно вищими шж у контрольно!' групи тварин (5,03±0,08 ммоль/л, у всix випадках р=0,0339). У тварин 3-ï групи знизився i рiвень НЬА1с до 5,57±0,25% (р=0,0202), порiвняно з 2-ю групою (8,82±0,86%), проте такi рiвнi НЬА1с у 3-й групi тварин е вищими за контрольш показники (контроль - 2,40±1,04%, р= 0,0339), проте знаходяться в межах допустимоï норми.

У тварин 2-ï групи на 28-у добу експерименту в мiжм'язовому сплетенш вiдмiчаеться достовiрне збiльшення площi профiлю нейронiв та ïx ядер (табл. 1), порiвняно з контрольними показниками, при цьому площа профшю ядер нейронiв достовiрно зменшуеться. На ультраструктурному рiвнi в перикарiонаx бшьшосп нейронiв вiзуалiзуються: нейральнi мiкротрубочки i нейронитки, овальноï форми мiтоxондрiï з редукованими кристами, розширеш цистерни гранулярноï ендоплазматичноï сiтки (ГЕС), поодинокi дрiбнi вакуолi i лiзосоми. Ядра помiрноï електронноï щiльностi з дифузно розшяними гранулами еухроматину i 1-2 електронно щшьними ядерцями. Ядерна оболонка утворюе значш iнвагiнацiï. У мiжм'язовому сплетенш зус^чаються пiкноморфнi нейрони. Такi морфометричш i ультраструктурнi змiни нейронiв з однiеï сторони вказують на ïx пщвищену функцiональну активнiсть [9, 13], що очевидно пов'язано

з полiфаrieю та постшною моторикою шлунку для евакуаци харчових мас, з шшо! - тут спостерiгаються явища вакуольно! дистрофп, якi можуть носити незворотнш характер. В безмieлiнових нервових волокнах аксоплазма е низько! електронно-оптично! щшьносп, в якiй наявнi м^охондри з просв^леним матриксом зруйнованими кристами. Цитоплазма нейролемоцштв характеризуеться збiльшенням кiлькостi i розмiрiв ельцгольцiвських тiлець i ГЕС.

Таблиця 1

Морфометричнi показники нейрошв мiжм'язового сплетення шлунку при стрептозотоциновому дiабетi та його корекцп (M±m)

Примаки:* - достовiрна рiзниця, пс^вняно з 1-ю групою тварин, * -р<0,05, ** -р<0,01, ***-р<0,001;# - достстарна рiзниця мiж

Групи тварин Площа кл1тини (мкм2) Площа ядра, (мкм2) К/ф ядра ЯЦ1

28 доба

1 90,81±5,42 29,65±1,06 0,83±0,02 0,49±0,05

2 106,33±2,81*** 34,52±1,19*** 0,75±0,05*** 0,78±0,02

3 94,03±3,54 30,51±1,54 0,82±0,03 0,48±0,02

56 доба

1 92,56±5,13 29,25±1,06 0,84±0,02 0,47±0,05

2 146,93±3,75***, ###, § 46,33±4,74***, ###, § 0,91±0,03*, ###, § 0,46±0,05

3 106,23±2,64***, ###, § 35,4±2,15***, ###, § 0,88±0,02*, ###, § 0,5±0,02

тваринами з 2-! i 3-! груп, # - р<0,05, ## - р<0,01, ### - р <0,001; § - достотарна рiзниця мiж тваринами одше! групи у рiзнi термши спостереження р<0,05.

В iнтерстицiальних клггинах Кахаля ядра неправильно! форми з переважання гетерохроматину, зустрiчаються лiзосоми, аутофагосоми, поодиною дрiбнi вакуолi. У мюцитах виявленi зворотнi дистрофiчнi змiни у м^охон^ях. У судинах гемомiкроциркуляторного русла виявляються еритроцитарнi сладж1, адгезiя еритроцштв i тромбоцитiв та початковi явища дiабетичноi мшроангюпати.

У тварин 3-! групи на 28-у добу експерименту у мiжм'язовому сплетеннi площа нейрошв та !х ядер достовiрно зменшуеться, порiвняно з 2-ю групою тварин i статистично значимо не вiдрiзняeться вiд показникiв контролю (див. табл. 1). Нейрони, глюцити, безмiелiновi нервовi волокна та клiтини Кахаля мiжм'язового сплетення вiдновлюють свою ультраструктурну оргашзащю, проте в окремих свiтлих нейронах спостершаються явища вакуольно! дистрофii. В св^лих мiоцитах iнколи простежуються окремi деструктивно-змiненi мiтохондрii. В капiлярах нерщко можна спостерiгати сладж еритроцитiв у виглядi монетних стовпчикiв. Таким чином, застосування ексенатиду при стрептозотоцон-шдукованому ЦД призводить до вщновлення структурних елеменпв мiжм'язового нервового сплетення та гладких мюзипв м'язово! оболонки шлунку, а як наслщок, нормалiзуе моторно-евакуаторну функщю шлунка та свiдчить про адекватшсть запропоновано! терапii.

На 56 добу експерименту у тварин у тварин 2-! групи рiвень глюкози продовжуе зростати i становить 20,09±2,94 ммоль/л (контроль - 4,86±0,62 ммоль/л, р=0,0339), зростае i рiвень НЬА1с до 10,97±0,95% (контроль - 2,11±0,02%, р=0,0323). На тлi рiзко вираженого некомпенсованого цукрового дiабету патологiчнi змiни у нервовому апарат та м'язовiй оболонщ шлунка наростають. За даними морфометрп площа нейронiв та !х ядер достовiрно збiльшуються, порiвняно з попередшм термiном експерименту. При цьому коефщент форми ядра, також, зростае, що вказуе на набряковi змiни у ядрi i клiтини та тдтверджуеться на свiтлооптичному i електронно-мiкроскопiчному рiвнях. На напiвтонких зрiзах в нейронах вiдмiчаеться центральний i периферiйний хроматолiз, вакуолiзацiя нейроплазми. На ультраструктурному рiвнi свiтлi нейрони руйнуються за рахунок колшвацшного некрозу. Ядра !х збшьшеш в об'емi, свiтлi, мембраннi органели зруйноваш (рис. 1 а). У нейроплазмi виявляються мiелiноподiбнi включення, гранули лiпофусцину. Поряд з деструктивно змшеними зустрiчаються темнi «шкноморфш» нейрони з апоптичними тiльцями, а також нейрони з збереженою ультраструктурою. Проте останш е поодинокими. Таю морфолопчш змши нейронiв пов'язанi з гiпоксiею, яка виникае в зв'язку з розвитком дiабетичноi мшроанпопати, а також, з порушенням метаболiчних процесiв, оскiльки при низьких рiвнях iнсулiну вiдбуваються порушення синтезу бiлкiв у нейронах головного мозку i пошкодження нейрофiламентiв, що призводить до дiабетичноi енцефалопатii [3, 5, 11, 12]. В цитоплазмi нейролемоцштв спостерiгаються лiзосоми, аутофагосоми. Аксоплазма безмiелiнових нервових волокон мiстить поодиною мiтохондрii зi зруйнованими кристами та багато нейрофшамештв, що вказуе на затримку аксонного транспорту при ЦД [7, 10].

Рис. 1. Ультраструктурна перебудова нейрона (а, в) [ мюципв (б, г) тварин 2-1 (а, б) [ 3-1 (в, г) груп на 56 добу розвитку експериментального ЦД. Електронограми. Зб.: а, г) 6400, б, в) 8000. 1 - ядро, 2 - мгтохондрн, 3 - гранулярна ендоплазматична <лтка, 4 - вакуол^ 5-м1ел1нопод1бн1 включення, 6 - л1зис мюфшаменпв, 7 - аутофагосома, 8 - штерстицшний набряк.

В бшьшосп 1нтерстиц1альних нянин Кахаля в1дм1чаеться карюрексис з подальшою фрагментащею ядра та утворенням апоптичних тшець. Цитоплазма !х тдвищено! електронно-оптично! щшьносп, мютить л1зосоми, аутофагосоми та вакуоль На зменшення кшькосп штерстищальних кттин Кахаля при ЦД вказують i шш1 досл1диики [3, 10], а за даними наших дослщжень це вщбуваеться за рахунок !х апоптозу та колшвацшного некрозу. На тш циркуляторно! i гем1чно! гшоксп спостерпаються деструктивш змши в мюцитах стшки шлунка за рахунок пдрошчно! дистрофп i колшвацшного некрозу (рис. 1 б). Прослщковуеться 1нтерстиц1йний набряк та розростання сполучно! тканини м1ж мюцитами (рис. 1б).

У 3-! групи тварин з експериментальним ЦД, як отримували щоденш ш'екцй ексенатиду, пор1вняно з 2-ю групою тварин р1вень глюкози достов1рно знижуеться до 10,97±0,94 ммоль/л (р=0,0209), проте даш показники е вдв1ч1 вищими шж у контрольно! групи тварин (р=0,0339). У тварин 3-! групи, пор1вняно з 2-ю групою, знизився i р1вень НЬА1с до 6,53±0,69% (р=0,0202), проте таю р1вн1 НЬА1с е вищими за контрольш показники (р=0,0323). За даними морфометричного анал1зу у тварин 3-! групи, пор1вняно з 2-ю групою тварин, площа нейрошв та !х ядер е достов1рно меншою, проте не вщповщае контрольним показникам (див. табл. 1).

На ультраструктурному р1вн1 бшьшють свнлих нейрошв знаходиться сташ пом1рно! вакуольно! дистрофй (рис. 1в), яка проявляеться: руйнуванням внутршньо! мембрани м1тохондр1й, розширенням ГЕС, збшьшенням гетеро хроматину в ядрь В мюцитах виявляються: набухання i деструкщя м1тохондр1й, частина з яких перетворюються у вакуол1 та розташовуються навколо ядра (рис. 1 г), розширення цистерн ГЕС i комплексу Гольджь Пром1жки м1ж мюцитами розширеш i заповненш пухкою сполучною тканиною. Враховуючи вище зазначене, можна прийти до висновку, що застосування ексенатиду впродовж 1,5 мю при стрептозотоцин-1ндукованому ЦД е доцшьним ильки в комбшацп з шшими антид1абетичними серединками, оскшьки не призводить до нормал1зацй' хрошчно! глшемй, а як наслщок, спостерпаються деструктивш змши структурних компоненпв м1жм'язового нервового сплетення та гладких мюципв м'язово! оболонки шлунку.

Дiабетнчинй гастропарез у щур1в спостер1гаеться на 56 добу переб1гу експериментального ЦД i морфолопчно проявляеться: деструктивними змiиам нейрошв мiжм'язового сплетення (вакуольна днстрофiя, апоптоз); аксональною дегенеращею безм1ел1нових нервових волокон; апоптозом та некрозом iитерстнцiальинх клпин Кахаля; вакуольною днстрофiею мюципв та розвитком дiабетичноI мiкроаигiопатiI. Застосування ексенатиду в рант терм!ни розвитку експериментального ЦД (до 28-! доби) призводить до нормашзацп глiкемiчиого профшю та вщновлення структурно! оргаиiзацiI складових компоненпв м1жм'язового нервового сплетення та гладких мюципв м'язово! оболонки шлунка та свщчить про адекватиiсть запропоновано! терапп. Проте застосування ексенатиду в якосп монотерапи упродовж 1,5 мю. призводить до: зростання р1вня глюкози ! НЬА1С, деструктивних змш структурних компоненпв м1жм'язового нервового сплетення та гладких мюципв м'язово! оболонки шлунку. Враховуючи проведене дослiджеиня, можна стверджувати, що застосування ексенатиду, в якосп монотерапи при д!абетичному гастропарезi е доцшьним ильки в раииi термiин захворювання, а в тзн - ильки в комбiиацiI з iишнмн анщщабетичними середниками.

Перспективи подальших дослгджень. Перспективными е подальш1 досл1дження змт з боку нервового апарату шлунку при цукровому д1абет1, як1 стануть теоретичною основою для розробки I патогенетичного обхрунтування заход1в, направлених на корекщю та попередження розвитку д1абетичного гастропарезу.

1. Аметов А. С. Клинические аспекты эффективности инкретиновой терапии (WNT-патогенетический путь и полиморфизм гена TCF7L2) / А. С. Аметов, Л. Л. Камынина, З. Г. Ахмедова // Рос. мед. журнал. - 2016. - Том 22, № 1. - С. 47-51.

2. Жураковская О. Я. Изменения структуры вентромедиального ядра гипоталамуса крыс разного возраста при экспериментальном сахарном диабете / О. Я. Жураковская // Морфология. - 2013.- Т.143, №1. - С. 16-22.

3. Жураювська О. Я. Виражешсть процеав апоптозу в крупноттинних ядрах ппоталамуса щур1в р1зних вкових груп при експериментальному цукровому д1абет1 / О.Я. Жураювська, В.А. Левицький, В.А. Мюьюв [та ш.] // Актуальш питання медично! науки та практики - зб1рник наукових праць. - 2015. - Випуск 82, том 2, книга 2. - С. 124-132.

4. Марциник Е. Н. Влияние инкретин-опосредованной терапии на механизмы инсулиновой резистентности у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа / Е. Н. Марциник, Л. Н. Пастарус, Т. В. Чурсинова // .Шки Укра'ши. - 2014. - № 10. - С. 14-15.

5. Нечшай Ж. А. Змши моторно-евакуаторно! функцп шлунка та порушення функцш ендотелш у хворих на д1абетичну гастропатто / Ж.А. Нечшай, О.С. Хухлша, О.В. Андрусяк [та ш.] // Здобутки клтачно! i експерементально! медицини. -

2010. - № 1(12) - С. 105-107.

6. Никонова Н. В. Физиологические эффекты инкретинов при сахарном диабете 2-го типа / Н. В. Никонова, И. П. Дорошкевич // Ж-л Гроденского государственного медицинского университета. - 2013. - №1. - С. 18-21.

7. Онисько Р. М. Дiабетична гастропаия (огляд лтератури) / Р. М. Онисько // Клтачна фiзiологiя та бiохiмiя. - 2013 -№1. - С. 57-65.

8. Панькив В. И. Инкретины: новая веха в лечении сахарного диабета 2-го типа. Возможности ситаглиптина в достижении компенсации сахарного диабета 2-го типа / В. И. Панькив // - Международный эндокринологический журнал. - 2011. - №6 (38). - С. 72-81.

9. Amol S. Myenteric Ganglionitis in Gastroparesis / Amol Sharma, Henry P. Parkman, Rebecca Thomas // Gastroenterology. -

2011. - Vol. 140, Issue 5. - Р. S-71.

10. Camilleri M. The Stomach in Diabetes: From Villain to Ally / M. Camilleri // Clinical Gastroenterology and Hepatology. -2009. - Vol. 7, Issue 3. - Р.285-287.

11. Idorn Th. Postprandial responses of incretin and pancreatic hormones in non-diabetic patients with end-stage renal disease / Th. Idorn, F.K. Knop, M. Jorgensen [et al.] // Nephrology, dialysis, transplantation. - 2014. - Vol

12. Gumy L. F. Hyperglycaemia inhibits Schwann cell proliferation and migration and restricts regeneration of axons and Schwann cells from adult murine DRG / L. F. Gumy, E. T. W. Bampton, A. M. Tolkovsky // Molecular and Cellular Neuroscience. - 2008. -Vol. 37, № 2. - P. 298-311.

13. Purna C. Kashyap Carbon Monoxide Reverses Diabetic Gastroparesis in NOD Mice / Purna C. Kashyap, Kyoung Moo Choi, Matthew S. Lurken [et al.] // Gastroenterology. - 2009. - Vol. 136, Issue 5. - P. A-75. Gumy L. F. .29, № 1. - P119-127.

ПЕРСПЕКТИВЫ ПРИМЕНЕНИЯ ЭКСЕНАТИДА В ЛЕЧЕНИИ ДИАБЕТИЧЕСКОГО ГАСТРОПАРЕЗА Костицкая И. А.

Исследование проведено на 22 половозрелых крысах-самцах линии Вистар, которые были распределены на 3 группы: 1 - контрольная (6 животных), 2 - 8 животных с стрептозотоциновым сахарным диабетом (СД) (моделировали однократным внутрибрюшинном введении стрептозотоцина в дозе 6 мг на 100 г), 3 - 8 леченных животных с стрептозотоциновым СД (с 14-го дня развития СД получали инъекции эксенатида (препарат «Баета») по 0,04 мкг /100 г массы тела один раз в сутки подкожно). Диабетический гастропарез у крыс был диагностирован на 56 сутки течения стрептозотоцинового СД и морфологически проявляется: деструктивными изменениям нейронов межмышечного сплетения (вакуольная дистрофия, апоптоз) аксональной дегенерацией безмиелиновых нервных волокон; апоптозом и некрозом интерстициальных клеток Кахаля; вакуольная дистрофией миоцитов и развитием диабетической микроангиопатии. Применение эксенатида в ранние сроки развития СД (до 28-х суток) приводит к нормализации гликемического профиля и восстановление структурной организации составляющих компонентов межмышечного нервного сплетения и гладких миоцитов мышечной оболочки желудка и свидетельствует об адекватности предложенной терапии. Однако применение эксенатида в качестве монотерапии в течение 1,5 месяцев приводит к возрастанию уровня глюкозы и НЬА1С, деструктивных изменений нейронов и клеток Кахаля межмышечного нервного сплетения и гладких миоцитов мышечной оболочки желудка. Учитывая проведенное исследование, можно утверждать, что применение эксенатида, в качестве монотерапии при диабетическом гастропарезе целесообразно только в ранние сроки заболевания, а в поздние - только в сочетании с другими гипогликемическими средствами.

Ключевые слова: желудок, клетки Кахаля,

PROSPECTS OF EXENATIDE IN THE TREATMENT OF DIABETIC GASTROPARESIS Kostitska I. O.

The research was carried out on 22 mature male Wistar rats. They were divided into 3 groups: 1 - the control group (6 animals), 2-8 animals with streptozotocin-induced diabetes mellitus (DM) (modeled with a single intraperitoneal injection at a dose of 6 mg per 100 g), 3 - 8 treated animals with streptozotocin-induced diabetes mellitus (DM) (since the 14-th day of DM development were treated with the injection of exenatide (Byetta) of 0.04 mcg / 100g body weight once a day subcutaneously). Diabetic gastroparesis is observed in rats on the 56-th day of streptozotocin-induced diabetes and is morphologically manifested in: destructive changes in the neurons of intermuscular plexus (vacuolar dystrophy, apoptosis); axonal degeneration of unmyelinated nerve fibers; apoptosis and necrosis of the interstitial cells of Cajal; vacuolar dystrophy of myocytes and the development of diabetic microangiopathy. The usage of exenatide in the early stages of DM development (till the 28-th day) leads to normalization of glycemic profile and restoration of the structural organization of the components of intermuscular nerve plexus and smooth myocytes of stomach muscle membrane and demonstrates the adequacy of the proposed treatment. However, the usage of exenatide as monotherapy during 1,5 months leads to: the increase of glucose level and HbA1c, destructive changes of neurons and interstitial cells of Cajal of intermuscular nerve plexus and smooth myocytes of stomach muscle membrane. Taking into consideration the conducted research, it can be asserted that the usage of exenatide as monotherapy in diabetic gastro paresis is appropriate only in the early stages of the disease, and in the late ones - only in combination with other antidiabetic drugs.

Key words: stomach, interstitial cells of Cajal,

диабетический гастропарез, эксенатид, стрептозотоциновый diabetic gastro paresis, exenatide, streptozotocin-induced

сахарный диабет. diabetes mellitus.

Стаття надшшла 10.06.2016 р. Рецензент Бшаш С.Мю

УДК 611.161:611.611:57.012.4:616.441-008.64

1МУНОГ1СТОХ1М1ЧНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ НИРКИ ЩУР1В ПРИ ВРОДЖЕННОМУ I НАБУТОМУ Г1ПОТИРЕОЗ1 ТА ЗА УМОВ ЗАМ1СНО1 ГОРМОНОТЕРАПП

У статп представлений аналiз iмуногiстохiмiчного виявлення локал!зацп i рiвня експресii ядерного антигену пролiферативиоI активностi клiтин (PCNA) та проапоптичного проте1ну ВАХ у постнатальному онтогенезi нирок на рiзних етапах розвитку вродженого та набутого гшотиреозу та при застосуваннi L- тироксина i його комбiнацiI з кальцитоншом. За результатами дослiдження було встановлено, що при збiльшеннi термшу дефiциту гормонiв щитоподiбноI залози у щурiв з вродженим та набутим гшотиреозом рiвень експресiI PCNA в нирках збшьшуеться, особливо на стадй декомпенсацiI. Це ж стосуеться i експресiI Вах. Представництво продукту експресп PCNA у 100 добових щурiв пiсля тиреоIдектомiI виражено в значно меншш мiрi, нiж у тварин, що отримували корегукге засоби.

IGii040Bi слова: нефрон, ¡мунопстсш]шя, ппотиреоз, ядерний антиген прсшферативно! активное^ юптин.

Робота е фрагментом НДР «Морфофункщоналъний стан оргатв, найбшъш чутливих до дефщиту гормошв щитоподiбноl залози за умов гипотиреозу та його корекци», № держреестраци 0106U004081.

Проблема попередження розвитку патолог!чних зм!н при ппотиреоз! набувае все б!льшого значения в Укра!н!. Це зумовлено, насамперед, залежн!стю ураження щитопод!бно! залози в!д попршення еколог!чного положення. ТиреоIдиа дисфункц!я супроводжуе розвиток структурних зм!н багатьох орган!в i систем орган!зму. В тому числ! призводить до порушення функц!! нирок [12], як!, з одного боку, в!д!грають важливу роль у регуляц!! метабол!зму та видалеииi тиреоIдиих гормошв, а з !ншого - е одним з орган!в-м!шеней для них [8]. Ппотиреоз част!ше розвиваеться i прогресуе пов!льно, викликаючи значн! зм!ни функц!! нирок. Попередн! досл!дження дозволяють припустити високу частоту субкл!н!чного та ман!фестного г!потиреозу серед хворих з терм!нальною стад!ею захворювань нирок [10], В!домост! про характер, механ!зми виникнення, клiиiчиу важлив!сть ниркових дисфункц!й при г!потиреоз! малочисельн! i суперечлив! [16]. Зам!сна фармакотерап!я, яка базуеться на лiкуваииi L-тироксином, не забезпечуе повноцшно! якост! життя гiпотиреоIдиих хворих. Експериментальними досл!дженнями останн!х рок!в доведено, що л!кування L-тироксином тиреоIдектомоваиих щур!в не попереджуе формування морфо-фуикцiоиальиих змш у серц!, яечнику, головному мозку, а зсувае !х у час! [1, 5]. Причиною недостатност! монотерап!! г!потиреозу може бути деф!цит шшого гормону щитопод!бно1 залози -кальцитошну, так як в!домо, що у людей з шсляоперацшним гшотиреозом його вм!ст знижуеться [3]. Структурн! зм!ни у нирц! при г!потиреоз! та п!сля його корекц!! недостатньо вивчен!.

Метою роботи було вивчення !муног!стох!м!чного виявлення локал!зац!1 i р!вня експресп ядерного антигену прол!феративно! активност! кл!тин (PCNA) та антиген!в Bax в нирках на р!зних етапах розвитку вродженого та набутого гшотиреозу та за умов зам!сно! гормонотерап!!.

Матерiал та методи дослiдження. Матер!алом для досл!джень були нирки 18 б!лих щур!в лiиiI В!стар. Догляд за тваринами та проведення ус!х маншуляцш притримувалися зг!дно положень «GвропейськоI конвенц!! про захист хребетних тварин, як! використовуються для експериментальних та наукових ц!лей» (Страсбург, 1985). Стан набутого гшотиреозу моделювали х!рург!чним методом: шляхом проведення тотальноI тиреоIдектомiI зг!дно розробленш схем! "Спос!б моделювання г!потиреозу у щур!в" [3] i вивчали через 14, 35, 50 та 100 д1б шсля операцй. Вроджений ппотиреоз у тварин моделювали шляхом пригшчення щитоподiбноI залози за допомогою тиреостатика - мерказол!ла. Стан г!потиреозу визначали за вм!стом р!вня в!льного тироксину у плазм! кров! iмуиофермеитиим методом на прибор! «Sunrise RC» ф!рми TEKAN у контрольних щур!в, щур!в !з вродженим та набутим гшотиреозом, г!потирео1дних щур!в п!сля л!куваиия при виведенн! !х з експерименту. 1муног!стох!м!чно виявляли: 1) р!вень експрес!I ядерного антигену прол!феративно! активност! кл!тин (PCNA) непрямим стрептавидш-пероксидазним методом за допомогою первинних та вторинних Kit моноклональних антит!л (ф!рма DAKO, Дан!я) до антигену PCNA; 2) р!вень експрес!! антиген!в Bax непрямим стрептавид!н-пероксидазним методом за допомогою первинних та вторинних антит!л до антигену Bax (ф!рма DAKO, Дан!я) на депараф!н!зованих зр!зах нирки.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.