CC BY
74УДК 910.4 (091) Михайленко Т. Ю.
1сторико-географ1'чне краезнавство в УкраГнi
Вшницький державний педагопчний ужверситет iMeHi М. Коцюбинського, м. Вiнниця. e-mail: kholkovska@gmail.com
Анотаця. 1нтерес до краезнавства як одного з р/'зновид/'в регюналютики стимулюе процеси в1дродження ¡сторичноi пам'ятi народу, який впродовж ктькох стол/'ть був позбавлений можливост1 знати свое минуле. Освоення "поверненоГ спадщини дореволюц/йних i д/'аспорних науковцв, чималих масив/'в ранше "засекречених" арх1вних документ/'в, розширення можливостей обм/'ну досв/'дом в ходi пдготовки масштабних дослдницьких проект1в дали краезнавству "друге дихання". У досл1дженн1 представлено основн напрями розвитку краезнавчоi науки в Укра1'н1.
Ключовi слова: краезнавство, Украна, рег'юнальш досл':дження.
Вступ
Будь-яка галузь науки починаеться там i тод^ коли IT теоретичш узагальнення, концептуальш положення спираються на достовiрнi джерела. Це стосуеться i краезнавства як науковоТ системи знань про окремий край (частину краТни). Однак, треба зазначити, що вивчення краю вщбуваеться переважно мюцевим населенням, яке тзнае природу, населення, господарство, юторш i культуру рщного краю з шзнавальною, науковою, навчальною, виховною i практичною метою.
Активiзацiя краезнавчого руху з встановленням незалежност УкраТни була зумовлена пщвищенням цiкавостi до рщноТ землi, збiльшенням кiлькостi дослiдникiв, яю, вiдповiдно, охоплювали великий спектр проблем у вивченш краТв. Таким чином, ми можемо говорити i про збтьшення кiлькостi дослiдникiв, якi цкавились здобутками вчених у дослiдженнях УкраТни. З цього погляду актуальним е розгляд сучасних тенденцш краезнавчого руху та дiяльностi спток з вивчення рщноТ землк
Результати i обговорення
Новi геополiтичнi реалiТ, що склалися в УкраТш пiсля здобуття державноТ незалежностi, активiзували процеси духовного вщродження. У цiй, державного значення справу важливе мiсце належить краезнавству, яке сьогодш переживае справжнiй ренесанс.
Поширене уявлення про те, що локальна iсторiя може iснувати без власного методолопчного фундаменту, виявилося оманливим. Щоб створити такий фундамент, потрiбно було значною мiрою реорганiзувати iнфраструктуру - створити новi регiональнi науково-дослiднi центри (10 таких центрiв заснував, примiром, 1нститут iсторiТ УкраТни НАНУ). Разом iз новим Центром пам'яткознавства НАН УкраТни та УкраТнським товариством охорони пам'яток i культури (УТОП1К), вони стали осередками, навколо яких згуртувалися ентузiасти дослщження рiдного краю. Значення ^еТ роботи у формуваннi нацюнальноТ свiдомостi та iсторичноТ пам'ятi народу важко переоцшити. Координацiйним центром краезнавчого руху в державi з березня 1990 р. стала ВсеукраТнська сптка краезнавцiв, яку очолюе академiк П.Т. Тронько [10].
Вщновлена у 1991 р. Сптка проголосила себе правонаступником УкраТнського комiтету краезнавства (1925 - 1930 рр.) i взяла на себе вщповщальнють за продовження започаткованих ним справ. На сьогодш ВСК зросла до рiвня авторитетноТ громадськоТ органiзацiТ, яка реально впливае на розвиток культурних процеав в украТнськш державi. Високою активнiстю вiдзначаеться дiяльнiсть ХаркiвськоТ, ПолтавськоТ, ЧеркаськоТ, ХмельницькоТ та ш. обласних органiзацiй, котрi пщключилися до здiйснення всеукраТнських краезнавчих програм, зробили пом^ний внесок у визначення шляхiв подальшого розвитку краезнавства у своТх регiонах. Краезнавчий рух, як i у 20-i роки, набув масового характеру. На зламi тисячол^ь краезнавство органiчно вписуеться у систему загальноцив^зацшних дослiдницьких прiоритетiв у соцюгумаштарнш сферi.
Важливими краезнавчими осередками в УкраТш е Центр дослщження ютори Подтля 1нституту iсторiТ УкраТни НАНУ, Багаливський центр Харкiвського гуманiтарного шституту "Народна украТнська академiя", Товариство дослщниюв Волинi, Полтавське наукове товариство краезнав^в, Науковий центр дослiдження iсторiТ ЦентральноТ УкраТни у Кiровоградi, науково-пiзнавальна сек^я Одеського будинку вчених "Одесака".
У Львовi вiдновило дiяльнiсть Наукове товариство iменi Шевченка. На базi 1нституту суспiльних наук, у 1993 р. створений 1нститут украТнознавства iм. I. Крип'якевича. Обидвi iнституцiТ одразу ж перетворилися на авторитетш центри краезнавчих дослщжень.
Одним iз найпотужнiших регюнальних центрiв е Центр дослiдження ютори Подтля 1нституту iсторiТ УкраТни НАНУ. Центр систематично проводить мiжнароднi, всеукраТнськ та регiональнi науково-
краезнавчн конференций його силами пiдготовано й опублковано ряд монографiй, методичних поабнимв, брошур. Центр дослiдження юторп Подтля мае свою фiлiю на Хмельниччин -Теофiпольський центр дослiдження юторп Подiлля та Пiвденно - СхщноТ Волинi.
Стан краезнавчих проблем на меж1 ХХ i ХХ1 ст. дослщив П. Тронько в монографи "1сторичне краезнавство: крок у нове тисячол^тя" [11].
Реконструкцiя кордонiв чотирьох воеводств - Подтьського, Волинського, КиТвського, Брацлавського подаеться у фунтовному дослщженш М. Крикуна "Адмiнiстративно-територiальний устрiй ПравобережноТ УкраТни в XV - XVIII ст. Кордони воеводств у св^ джерел». Авторовi вдалося реставрувати межi воеводств та iнших адмiнiстративно-територiальних одиниць на кожному юторичному етапi i простежити Тхню динамiку впродовж ктькох столiть, на тлi полiтичного розвитку украТнських земель. У «Брацлавському воеводам у XVI - XVII стол^тях» подана детальна характеристика економiчних та со^альних особливостей життя на Подтл^ а також описи мiст i мiстечок [8]. Iншi регiони УкраТни ще чекають своТх дослiдникiв. Скаж1мо, на необхiднiсть вивчення такоТ специфiчно украТнськоТ форми адмiнiстративно-державного устрою як полково-сотенний лад XVII - XVIII ст. ще у 1990 р. вказував Я.Р. Дашкевич. Ним же були створен доцтьн роботи з вивчення картографування територп УкраТни, а саме Подтьського краю [4].
Вагомою ланкою краезнавчих дослщжень е прац про розвиток краезнавчого руху в рiзних регiонах УкраТни. Найфунтовшшим дослщженням цього напряму е монографiя Л. Баженова «1сторичне краезнавство ПравобережноТ УкраТни XIX - початку XX ст. Становлення. Iсторiографiя. Бiблiографiя» (Хмельницький, 1995) та «Подтля в працях дослщниш i краезнавцiв Х1Х-ХХ ст.: Iсторiографiя. Бiблiографiя» [1]. На прикладi правобережного репону авторовi вдалося простежити процес створення документально!' бази краезнавства, становлення краезнавчих оргашзацшних структур, дiяльнiсть основних наукових шкт i напрямiв краезнавчих дослщжень не лише на Правобережж а й на сумiжних територiях.
На перетинi iсторичного та географiчного краезнавства знаходиться топонiмiка. Походження i значення географiчних назв е предметом постшних зацiкавлень краезнавцiв, вiдтак ця тема також знайшла свое вщображення в краезнавчiй iсторiографiТ. Топонiми засвщчують перебування на територiТ УкраТни народiв рiзних мовних груп, дають вщповщь i водночас ставлять немало запитань до дослщниш того чи шшого регiону. Топонiмiка переконливо доводить, насктьки сталими можуть бути виниклi у надто вщдалеы часи специфiчнi риси окремих репошв. ВсеукраТнська спiлка краезнав^в спiльно з УкраТнським фондом культури в 1993 р. провела ВсеукраТнську конференцш "Вiдродження iсторичних назв мют i сiл та вулиць i майданiв". Конференцiя дала поштовх до вивчення походження й повернення юторичних назв ряду населених пунк^в по всш УкраТнк Найчастiше статтi про юторш назв сiл та вулиць, легенди та народы перекази навколо конкретних назв та репошв публкували в обласнш та районнш перюдичнш пресi. Своерiдним пiдсумком дослiджень у цш галузi краезнавства можна назвати книгу А. Коваль "Знайомi незнайомцк Походження назв поселень УкраТни". Майже у кожному обласному та районному центрi вийшли друком довiдниковi видання про перейменован в межах мюта вулицi, публiкуються статтi, що висв^люють тенденцiТ у назвах географiчних об'ек^в того чи iншого регiону.
Разом з тим, на ™ краезнавчого ренесансу, що вщбуваеться в УкраТы, простежуеться тенденцiя до значного вщставання рефлексивноТ компоненти краезнавства вiд нагромадження емтричного матерiалу, спостерiгаеться певна невщповщнють мiж масштабнiстю краезнавства як сусптьного явища та рiвнем його теоретико-методолопчного осмислення i наукового узагальнення.
Сучасне краезнавство мае вигляд досить суперечливого комплексу дисциплш, пiдходiв, принципiв та свтоглядних орiентацiй. Здобуткам на широкому предметному пол^ окреслюваному краезнавством, водночас властивi невизначенiсть i своерiдна регламентованють, глобальнiсть i локальнiсть (факторнiсть), умогляднють i акцентованiсть на широкому спектрi практичних питань, верхоглядство i фунтовнють розроблень, професiйнiсть i вiдверте аматорство. Таке становище негативно вщбиваеться на розвитку вах напрямiв краезнавства в Украш. У зв'язку з цим перед дослщниками постають невiдкладнi завдання подальшоТ науковоТ розробки загальноТ теорп краезнавства, бiльш глибокого опрацювання теоретико-методичних засад окремих структурних елеметчв краезнавства, зокрема географiчного.
Дослiдження iсторiТ географiчного краезнавства i становлення його як самостшноТ галузi знань — надзвичайно актуальне завдання сьогодення. Необхщнють побудови новоТ парадигми ^еТ галузi знань вимагае переоцшки и виникнення з позицш сучасного рiвня розвитку географiчно! науки. Саме тому це питання перебувае в полi зору сучасних украТнських i зарубiжних вчених.
Утвердженню украТнського географiчного краезнавства i формуванню вщповщних краезнавчих iнституцiй сприяе цшюна державна доктрина, концепцiя, методологiя i програма якоТ закладена в Указi Президента УкраТни «Про заходи щодо пщтримки краезнавчого руху в УкраТнЬ (вiд 23 сiчня 2001 року) та Постановi Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни «Про затвердження Програми розвитку краезнавства на перюд до 2010 року (вщ 10 червня 2001 року). Керуючись цими важливими документами, в уах областях, АР Крим, районах i мютах УкраТни розроблено програми розвитку краезнавства до 2010 року.
Як слушно зазначае професор О. I. Шаблш, варто розрiзняти два поняття: юторш географiчноï науки в УкраТни в цтому та iсторiю власне укра'нсько''' географiï [6, с.21]. Хоч вони взаемопов'язаш, проте iснуе певна рiзниця. Питання це принципове. Адже юторш географiï в Украïнi творили не лише украшу, але й вчен всiх народiв, що жили в УкраМ, зарубiжнi дослiдники, що з рiзних обставин вимушенi були мешкати i творити за межами батьшщини.
З часу свого зародження укра'нська географiя (i ïï складова — краезнавство) була наукою «бездержавною», однак глибоко нацюнальною за змютом i формою, слугувала державницькш ще' укра'нського народу, обгрунтувавши, зокрема, його невщ'емне право на «утворення нацюнально' держави в етнографiчних границях» (С. Л. Рудницький). В умовах юнування формально'' (радянсько'О державностi укра'нська географiя поступово втрачала нацiональнi риси в мiру унiтаризацiï суспiльного життя в тодшньому СРСР [6, с.23]. Найвщчутшшими чинниками ï'ï денацiоналiзацiï були: репреси щодо представникiв укра'нсько''' географiчноï школи, лiквiдацiя традицiйних для не'' антропогеографiчних напрямiв, замовчування або фальсифiкацiя здобутмв власне укра'нсько''' географiчноï думки, часткове витюнення укра'нсько''' мови з вищо' освiти i майже повне — з науки тощо. Нацюнальною в цей час залишалася укра'нська географiя в дiаспорi, однак з вщомих причин вона була взагалi «недержавною» i мала обмежен можливостi розвитку.
В силу вщомих юторичних обставин, протягом ктькох стол^ь, iсторiя укра'нсько''' географiï, як i iнших наук, розглядалася лише в контекст юторп «едино' i неподтьно'» — спочатку у складi Росiйськоï iмперiï, згодом — СРСР. Iсторiя укра'нсько''' географiчноï науки вивчалася лише з промосковських великодержавних позицш. Вважалось, що фундаментальними дослщженнями, до яких вщноситься й iсторiя науки, можливо займатися лише в наукових центрах Москви та Леншграда. Вченим з «окра'н» выводилась роль збирачiв вiдповiдного допомiжного матерiалу [5, с.8].
Зараз настав момент, коли можливим i необхiдним е становлення повноцшно' нацiональноï географiчноï науки в Украшськш державi. Реалiзувати його можна шляхом «украМзацп» вiтчизняноï географп. Украïнiзацiя в широкому значеннi передбачае вщновлення справедливостi щодо iсторiï укра'нсько''' географiчноï науки, ï'ï шкiл, напрямiв, представникiв тощо. Сучасна пiдвищена зацкавленють географiв до розвитку географiï, географiчного краезнавства, географiчних дослiджень та щей в Укра'ы — це не ттьки становлення iсторiï науки, але i спокута, як справедливо зазначае професор Г. I. Денисик, повернення борпв та очищення совют [5, с.9].
З постанням державно' незалежност процеси дослщження iсторiï укра'нсько''' географи' помiтно активiзувалися. У 1995 роц цiй проблемi було присвячено наукову конференцш в Тернополi, у 1997 роц побачив свiт навчальний поабник професора Я. I. Жупанського «Iсторiя географiï в Украïнi», у 2001 роц монографiя доцента М. Ю. Кострицi «Товариство дослiдникiв Волинi: iсторiя, дiяльнiсть, постатi». Проблеми теорiï i практики географiчного краезнавства розглядалися на конференцп Укра'нського географiчного товариства у Рiвному (1992), конференцп', присвяченiй 125^ччю утворення Пiвденно-Захiдного вiддiлу Географiчного товариства в Киевi (1998), Першому та Другому мiжнародних семiнарах у Тернополi (1999, 2002), мiжнароднiй науково-краезнавчiй конференцп «Житомирщина на зламi тисячолiть» (2000), присвяченш 100-рiччю з часу заснування Товариства дослщниш Волинi, на багатьох шших краезнавчих конференцiях, що проводилися протягом останшх рокiв практично у вах регiонах Укра'ни [6, с.27].
Професором О. I. Шаблiем сформульован основнi напрями дослiдження iсторiï розвитку нацюнально' географiчноï науки. На думку вченого iсторiя географiчноï науки повинна охоплювати наступнi напрями: розкриття юторп формування укра'нсько''' нацiональноï географiï в контекст свiтовоï i европейсько' науки, здшснення ï'ï науково' перiодизацiï, вщображення внеску укра'нських вчених у розвиток нацюнально' i свтово''' географiчноï науки [12, с.445].
За умов незалежност Укра'ни вiдкрився доступ до архiвiв, бiблiотек, наукового доробку захiдноï укра'нсько''' дiаспори, що збагачуе укра'нську юторичну науку, краезнавство новими фактами i новими нестандартними поглядами на вiдомi поди.
Вс цi обставини сприяли ширшому розмаху краезнавчого руху, який у своему розвитку пройшов ряд етатв:
Перший - 1990-1996 - етап оргашзацшного оформлення, становлення краезнавчих центрiв, дослщження маловивчених, замовчуваних сторшок юторп, подш, фактв, особистостей.
Другий - 1996-2001 - перюд подальшого органiзацiйно-правового й методологiчного посилення краезнавчого руху, поглиблення його штеграцп та взаемодп з академiчною, галузевою та вузiвською наукою, збiльшення обсягу краезнавчих видань i публкацш.
Третiй - з 2001 року - перехщ до комплексного розвитку краезнавчих дослщжень, розв'язання глобальних довгострокових науково-краезнавчих програм, створення масштабних краезнавчих праць.
Висновок
Наукове географiчне краезнавство, враховуючи досвщ дослщниш, 'х здобутки, сьогоднi набувае конструктивних рис, пов'язаних з виршенням важливих глобальних та регiональних проблем розвитку держави. Головними з них е: вщтворення iсторико-географiчноï пам'ятi народу, дещеолопза^я
географо-краезнавчих дослщжень, повернення в науковий об^ спадщини видатних географiв, дослiдникiв i лiтописцiв рiдного краю, чиТ iмена замовчувалися тоталiтарною системою, вивчення i популяризацiя внеску вiтчизняних учених-географiв, краезнав^в, мандрiвникiв та зарубiжних дослiдникiв УкраТни, рацюнальне використання природно-ресурсного потенцiалу, удосконалення iсторико-географiчного районування тощо.
Реалiзацiя цих завдань сприятиме подальшому розвитку краезнавства, пщвищуватиме його соцiальну роль i практичну значущiсть у справi нацюнально-культурного вiдродження УкраТни.
Краезнавство, яке мае глибоке юторичне корiння, покликано на сучасному етап державотворення стати потужним чинником консолщацп наци, вiдродження, примноження i збереження нацюнально-культурноТ спадщини, формування нацюнальноТ' самосвщомост на вах рiвнях— вiд кожноТ родини, села, мюта—до УкраТнськоТ держави в цiлому. Творчо використавши набутий досвiд, ми впевнено зможемо крокувати у майбутне.
Лтература
1. Баженов Л. В. Подтля в працях дослщниюв I краезнавц1в Х1Х-ХХ ст.: 1стор1ограф1я. Б1бл1ограф1я/ Л. В. Баженов. - Кам'янець-Подтьський, 1993. - 480с.
2. ВсеукраТнська сп1лка краезнавц1в. В1д "А" до "Я". Довщник. - К., 2001.
3. 1сторичне краезнавство. Навчальний пос1бник/ В. Голубко, С. Качараба, А. Середяк. - Ч.1. - Льв1в : Видавничий центр ЛНУ 1мен1 1вана Франка, 2005. - 130 с.
4. Дашкевич Я. Схщне Подтля на картах XVI ст. / Я. Р. Дашкевич // Географ1чний фактор в юторичному процес1— К.: Наукова думка, 1990.
5. Денисик Г. I. Основы етапи розвитку географп в УкраТш / Г. I. Денисик // Географ1я та основи економки в школ1. - 1998. - №1. - с.6-9.
6. Костриця М. Ю. УкраТнське географ1чне краезнавство: теор1я, ютор1я, постат1, практика / М. Ю. Костриця. -Житомир : Косенко, 2006. - 443с.
7. Краезнавство в УкраТнк сучасний стан I перспективи. - К., 2003.
8. Крикун М. Г. Брацлавське воеводство у XVI - XVII стол1ттях: статт I матер1али / М. Г. Крикун. - Льв1в : Вид-во Укр. катол. ун-ту, 2008. - 411 с.
9. Середяк А. !сторичне краезнавство: доробок останнього десятир1ччя / А. Середяк //УкраТнська юторюграф1я на злам1 XX I XXI стол1ть: здобутки I проблеми. - Льв1в, 2004.
10. Тронько А. П. Краезнавство в систем! АН УРСР // Вюник АН УРСР / А. П. Тронько. - 1990. - №11. - С.10-15.
11. Тронько А. П. !сторичне краезнавство: крок у нове тисячол1ття (досвщ, проблеми, перспективи) / А. П. Тронько. - К., 2001.
12. Шаблш О. I. Сусптьна географ1я: теор1я, ютор1я, украТнознавч1 студи / О. I. Шаблш. - Льв1в : Льв1вський ужверситет 1мен1 Iвана Франка, 2001. - 774с.
Аннотация. Т. Ю. Михайленко Историко-географическое краеведение в Украине Интерес к краеведению как одной из разновидностей регионалистики стимулирует процессы возрождения исторической памяти народа, который на протяжении нескольких веков был лишен возможности знать свое прошлое. Освоение "возвращенного" наследия дореволюционных и диаспоры ученых, немалых массивов ранее "засекреченных" архивных документов, расширение возможностей обмена опытом в ходе подготовки масштабных исследовательских проектов дали краеведению "второе дыхание". В исследовании представлены основные направления развития краеведческой науки в Украине. Ключевые слова: краеведение, Украина, региональные исследования.
Abstract. T. Mykhailenko Historical and geographic local history in Ukraine. Interest for local history as one of the
variety of regionalistics stimulates processes of revival of historic memory of a nation deprived of knowing their past for centuries. Exploration of "recovered" legacy of prerevolutionary and diasporal scientists, large files of "secret" archive, widening possibilities of experience exchange during preaparation of large research projects gave local history a "second wind". That is why the reasearch concerns development of local history in independent Ukraine Key words: local history, Ukraine, regional research
Поступила в редакцию 31.01.2014 г.
