CC BY
21
21. Стрiлець С. I. Проблеми шшльно'' математично'' освiти у педагопчнш спадщинi К. Ф. Лебединцева (1878-1925): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / 1нститут педагогики АПН Укра'ни. — К., 2003. — 19 с.
22. Флеров А. £. Покажчик книг по питаннях виховання i навчання. Огляд педагопчно'' лiтератури: Посiбник для вчителiв та учнiв школи. Випуск I. — М.: Видавництво К. I. Тихомiрова, 1905. — 484 с.
23. Флеров А. £. Покажчик книг по питаннях виховання i навчання. Огляд педагопчно'' лггератури: Поабник для вчителiв та учшв школи. Випуск II. — М.: Видавництво К. I. Тихомiрова, 1905. — 238 с.
24. Шоробура I. М. Становлення та розвиток шильно'' географiчноï освiти в Украïнi (XIX-XX столитя): Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Шститут педагопки АПН Украïни. — К., 2007. — 43 с.
1нна ШОРОБУРА
ЯК1СН1 ЗРУШЕННЯ У ШК1ЛЬН1Й ГЕОГРАФ1ЧН1Й ОСВ1Т1 НАПРИК1НЦ1 50-Х - У 60-1 РОКИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У cmammi розглядаються питання яюсних зрушень у шкшьнт географiчнiй oceimi в кiнцi 50-х у 60-i роки ХХ столiття. Аналiзуeться побудова географiчних Kypcie в школi. Розглядаються проблеми шюльно'1 географiчноï освти зазначеного перiоду та можливi шляхи ïx виршення.
Кшець 50-х - 60-i роки ХХ стод1ття стали новим перюдом у розвитку радянсько' ютори. У суспшьств1 все бшьше розглядалися можливосп вщходу вщ тотал1таризму до нових шдяхiв розвитку радянсько' державность Ц процеси охопили й школу. Вносяться змши у змют шкшьних куршв. Вщповщна методолопчна основа змш подана у таких партшних документах, як тези «50 роюв Комушстичнш парти СРСР», «Тези до 300-р1ччя возз'еднання Укра'ни i Росп (1654-1954)», тези «50 роюв першш росшськш революцп». У методичнш л1тератур1 щ положення отримали подальший розвиток. Iз програм i шдручниюв було вилучено матер1али, пов'язаш з культом особи.
Питання удосконалення змюту та методики викладання шкшьно' географ1чно' осв1ти розглядалися у роботах Н. Б1рюково', Е. Дурманенко, С. Коберника, В. Корнеева, Л. Круглик, Л. Мельниченко, Л. Паламарчук, Л. Тименко, Е. Шиповича.
Мета статт — подати ретроспективний анал1з шкшьно' географ1чно' осв1ти в Украш та яюсш зрушення наприкшщ 50-х - у 60-т роки, проанал1зувати побудову географ1чних куршв, враховуючи роль, яку вони вщгравали у формуванш тдростаючо' особистосп.
У грудш 1958 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Закон «Про змщнення зв'язку школи з життям i про подальший розвиток системи народно' осв1ти в СРСР» [4, 2-3]. У кв1тш 1959 р. такий закон було прийнято i Верховною Радою Укра'нсько' РСР. Ь прийняттям цих закошв вводилися нов1 навчальш плани i програми, де перевага надавалась полтехшчнш освiтi. З'явились i нов1 програми з багатьох предмет1в, зокрема з географи [9].
У програмах з географи практично збер1галася кшьюсть годин на вивчення географ1чних куршв. Змшилися шдходи до побудови програм. Програми побудоваш за принципом концентричносп, що давало можливють краще адаптувати географ1чш курси до вшових особливостей учшв; бралася до уваги перспектива повернення до найбшьш важливого матер1алу в наступному концентра створювалися завершеш цикли вивчення всередиш едино' системи. Складшсть побудови куршв була в тому, що географ1чний матер1ал вивчався в р1зному обсязь Курси географи, яю вивчалися, практично змш не зазнали.
У середиш 50-х роюв вщбулися певш змши у змют освгш, пов'язаш з розвантаженням програм i шдручниюв вщ гром1здкого другорядного матер1алу. Книжково-словесш методи навчання змiнювадися використанням наочносп, пiдвищенням ролi самостiйноï роботи школярiв. Це вiдповiдадо i потребам практики у зв'язку зi скороченням годин на вивчення географiï зокрема та гумаштарних предметiв взагадi, оскшьки в розвитку освiти окреслилась тенденщя до полiтехнiзацiï навчання. Згiдно з навчальним планом 1956/57 рр. кшьюсть годин на вивчення географiï скоротилася. Зрозумшо, що навчання за старими програмами i пiдручниками ставало неефективним.
Видаються пiдручники, що вщповщають новим програмам. Природознавство вивчали лише в 4 клас за шдручником М. Скаткiна «Природознавство». У 6 клас вивчення географiï проводилося за шдручником «Фiзична географiя частин св^у» (автори П. Счастнев i П. Терехов) та географiчним атласом до тдручника. У пiдручнику подана детальна фiзико-географiчна характеристика частин св^у, е достатня кiлькiсть малюнкiв. Даеться характеристика великих краш, материкiв. У географiчному атласi до пiдручника дiбрано значну кiлькiсть карт до тем, яю вивчаються в курсi «Фiзична географiя частин свiту». В 7 та 8 класах учш навчалися за пiдручником К. Строева «Географiя СРСР». В ньому подаеться характеристика природи СРСР: рельеф, корисш копалини, клiмат, воднi ресурси. Звертаеться увага на розвиток народного господарства Радянського Союзу, подаеться аналiз розвитку галузей промисловосп та сшьського господарства. Пщручник мiстить i табличний матерiал, географiчнi, фiзичнi та економiчнi карти СРСР. Одним з найбшьш вiдомих був тдручник для учнiв 8 класу «Географiя Украïнськоï РСР» професора О. Дiброви [3], за яким з 1961 р. працювали школи Украши. Цей пiдручник давав повне, глибоке, комплексне уявлення про природу, населення i господарську дiяльнiсть Украïни. Змют пiдручника мав великий пiзнавальний потенщал щодо формування в учнiв фiзико- та економiко-географiчних знань, умiнь i навичок, оскшьки у ньому мютилася значна кiлькiсть картографiчного матерiалу, шюстрацш, картосхем [3]. Було перевидано та доповнено тдручник I. Мамаева «Економiчна географiя зарубiжних краïн» (вивчення цього курсу передбачалося в 10 класх). В ньому розглядалися загальнi теми економiчноï географiï, а також подавалася характеристика соцiалiстичних та капiталiстичних краш св^у. Наголошувалося на перспективах розвитку та досягненнях соцiалiстичних краш св^у. Цi пiдручники змiстовим наповненням вiдрiзнялися вiд сво1'х попередникiв. Удосконалювалася i система запитань у кшщ параграфiв [2].
Щоб звiльнити учнiв i вчителя вщ креслення схем, дiаграм i графiкiв, були створенi «Щоденники географiчних спостережень» для 5-8 клашв, робочий «Зошит з фiзичноï географи» М.Токарського та iн. На жаль, щ посiбники видавалися нерегулярно.
Посилювалася увага до органiзацiï самоспйно1' дiяльностi учнiв пiд керiвництвом учителя, до вироблення в учнiв умiнь географiчно мислити, що висувалося тодi як найважливша мета географiчноï освiти. Вщомий методист М. Баранський писав з цього приводу: «Географiчне мислення - це мислення, яке, по-перше, прив'язане до територи, кладе сво1' мiркування на карту i, по-друге, зв'язне, комплексне, що не замикаеться в рамках одного «елемента» або одше1' «галузЬ>, — iнакше кажучи, таке, що «грае акордами, а не пальчиком»... Зрозумшо, що географiчне мислення е мислення, яке грунтуеться на принципах дiалектичного матерiалiзму, тобто те саме марксистське мислення в конкретних умовах географiчноï науки». Вш зауважував, що мета географiï полягае в тому, щоб з'ясувати зв'язок явищ, а не заучувати перелши географiчних об'ектiв: «... дiалектичний метод мислення розглядае вш речi не шакше, як у зв'язку i розвитку... Нехтування щею iстиною не проходить безкарно для жодно1' науки. Географда ж як науку комплексну недотримання цього великого заповiту просто-таки руйнуе, губить, знищуе, не залишаючи вщ не1' нiчого, крiм численних окремих, взятих з рiзних галузей знання, вiдомостей, позбавлених загального змiсту i значення. I через це вивчення зв'язку природних явищ у просторi становить саму суть географи, ïï «ядро», без якого воно втрачае смисл свого юнування» [1, 123].
Для полегшення опанування новими програмами та забезпечення вимог часу щодо шкшьно1' географiчноï освгги видавництво «Радянська школа» видало для вчителiв грунтовш науково-методичнi працi. Досить вагомою була низка поурочних посiбникiв, написаних методистами республши: «Уроки з географiï в 5 класЬ» I. Сподобiна (1956, 1959 рр.), «Уроки з фiзичноï географiï частин свiту» Г. Скарлато i G. Шиповича (1959 р.), «Викладання теми «Далекий Схiд» у курсi географiï VIII класу» В.Симоненка (1958 р.), «Вивчення теми «Украшська РСР» у курсi економiчноï географи СРСР», «Характеристика економiчних районiв УРСР у кура економiчноï географiï СРСР» Г. Станкевича (1958 р.), «Методика початкового курсу фiзичноï географи» М. Откаленка (1963 р.) та ш. [10]. У них подавались методичш розробки уроюв, методичнi вказiвки, яю допомагали молодому вчителю оптимально використати час уроку. Особлива увага придшялася вивченню теми «Украшська РСР» у курс фiзичноï та економiчноï географи СРСР. Велику науково-дослщну роботу в цей перюд почав
проводити сектор методики географи в системi Академи педагогiчних наук РРФСР. Пщ керiвництвом I. Самойлова в 50-х роках тдготовлено i видано методики окремих курсiв шкшьно1 географи, серед яких найважливiшими були: «Методика викладання початкового курсу фiзичноl географи» Т. Герасимово! (1958 р.), «Методика географи частин свггу» О. Gфiмовоl, «Методика географи СРСР» I. Матрусова i Низово!, «Методика навчання економiчноl географи СРСР» I. Самойлова. У методичних посiбниках зверталася увага на специфшу викладання географи, особливост проведення урокiв; наголошувалося на тих завданнях, якi стоять перед шкшьним предметом, зокрема на використаннi картографiчного матерiалу.
Пiдвищенню якостi географiчноl освгги сприяло i подальше осмислення методичних засад стосовно викладу предмета у загальнометодичних посiбниках «Поради молодому вчителевi географи» В.Замкового (1962 р.), «Пщвищення ефективностi уроку з географи» М. Янка (1963 р.) [5, 17].
Питання щодо вдосконалення методiв навчання активно розглядалися i в методичнш лiтературi. З ще1 проблеми видано книги «Питання перебудови викладання географи в школЬ» (1961 р.), «Перебудова навчання географи» (1962 р.), «Методика початкового курсу фiзичноl географи» (1963 р.), «Пщвищення ефективносп уроку з географи» М. Янка [17; 18]. У цих книгах подавалися рекомендаци про форми оргашзаци педагопчного процесу при вивченш географи, зокрема питання про заняття на мiсцевостi та !х типи, географiчнi екскурси, вводилося поняття про безетапний тип уроку i його обгрунтування, сформульовано поняття про активiзацiю педагогiчного процесу та И види, опрацьовано методи навчання учшв початковому курсу географи на основi застосування прийомiв розумово1 i практично1 активiзацil педагогiчного процесу [2, 18-19]. У цих працях опрацювання програмового матерiалу курсу рекомендувалось проводити за рахунок тдвищення пiзнавальностi уроюв, постановки творчих завдань i широкого використання мiжпредметних зв'язкiв з iсторieю, суспiльствознавством, природничо-науковими предметами для виявлення актуальностi сучасних глобальних проблем людства, посилення екологiчного i морально-патрiотичного виховання школярiв.
Важливим було i опублшування праць з окремих проблем методики географи, зокрема таких, як «Саморобш наочш посiбники з географи i робота з ними» i «Новi посiбники та прилади з географи» (1965 р.) М. Янка тощо. Принцип наочносп стае одним iз важливих у викладаннi географи. Ц посiбники дають методичнi рекомендаци щодо !х виготовлення та використання в практищ проведення уроку з географи. М. Янко звертае увагу на виготовлення наочних пошбниюв не лише вчителем, а й учнями [17; 18].
Полггехшзащя навчання змiцнила прикладний характер шкшьно1 географiчноl освiти. Посилюеться увага до краезнавчо1 роботи в школг Виходять документи, у яких наголошуеться на необхiдностi вивчення рщного краю. Як одна з форм оргашзаци л^нього вiдпочинку i оздоровлення старшокласниюв створюються табори юних туриспв-краезнавщв. З учасниками табору проводяться географiчнi екскурси i походи з метою вивчення рщного краю, економiки, природних багатств. У таборi створювалися гуртки юних топографiв, географiв, геологiв. Заняття з ютори i практики туризму та краезнавства проводилися згiдно з програмами та iнструкцiями, затвердженими Мшютерством освiти УРСР. Проходили республiканськi зльоти юних туриспв-краезнавщв [11; 13]. Для активiзацil иде1 роботи Мiнiстерство освгги УРСР, ЦК ЛКСМУ та Республшанська дитяча екскурсiйно-туристська станцiя оголосили у 1959 р. туристсько-краезнавчу експедицiю-естафету школярiв Укра1ни, завданнями яко! було ознайомлення учнiв з розвитком економiки, вивчення i дослiдження рiдного краю, оргашзащя збору краезнавчого матерiалу для шкшьних кабiнетiв, музе1в, участь учнiв у пошуках корисних копалин, охоронi природи. Це сприяло розвитку iнтересу школярiв до вивчення природознавства, географil [13, 6-7].
У цей перюд виходить чимало методичних розробок на допомогу вчителю у проведеннi краезнавчих дослщжень, спостереженнi за природою, роботою на географiчному майданчику [14, 19-20]. Серед них - «Методика краезнавчого дослщження населеного пункту i його око-лицi» М. Русакова (1959 р.), «Висв^лення питань виробництва на уроках економiчноl географil» М. Штепи та шших (1960 р.), «Спостереження за видимим рухом Сонця у зв'язку з вивченням географil в школЬ», «Шкiльний географiчний майданчик i робота на ньому»
Т. Тетерського (1962 р.), «Топошмша в школЬ> С. Бабишина (1962 р.), «Метеорологiчнi спостереження в школЬ> М. Любченка (1963 р.), «Формування практичних yMiHb i навичок при вивченш географи у 8^чнш школЬ> В. Петренко (1964 р.) та ш.
Значну роль у полшшенш якостi навчання географiï вщшрав спецiальний наказ Мiнiстерства освiти Украши «Про органiзацiю метеорологiчних i агрометеоролопчних спостережень у сiльських школах», який передбачав проведення систематичних спостережень учшв за опадами, температурою пов^ря i грунту, волопстю повiтря, що потрiбно дiтям у практичнiй сiльськогосподарськiй дiяльностi [15, 19-20]. Керiвництво ними покладалося на вчителiв географiï, бiологiï, фiзики.
У 1962/63 н. р. вщповщно до закону «Про змiцнення зв'язку школи з життям i про подальший розвиток системи народноï осв^и в Украïнськiй РСР» завершувалося перетворення десятирiчних середнiх шкiл в одинадцятирiчнi. Усi восьмирiчнi i середнi загальноосвггш школи почали працювати тепер за единим навчальним планом. Пiдготовлено було i новi програми, у яких спостерiгалася тенденцiя скорочення годин на вивчення географи у школь Предмет уже не вивчався в 4, 9 класах. Кшьюсть годин та програма, за якою вивчалась географiя у 5, 6, 7, 8 класах, залишилася практично без змш. Отже, з 1963 р. у 10 клас в 1 семестрi вивчалася економiчна географiя зарyбiжних краш (2 години), в 2 семес^ — лише 1 година, а в 11 клас викладався курс «Економiчна географiя СРСР». У зв'язку з переходом на одинадцятирiчне навчання учш дев'ятих класiв не вивчали географи зовшм. У 10 клас вивчали курс економiчноï географи зарyбiжних краш, а в 11 клас — курс економiчноï географи СРСР [6].
У 1964 р. був здшснений зворотний перехщ вiд одинадцятирiчноï школи до десятирiчки. Тому, починаючи з 1964/65 навчального року, викладання географи знову зазнало змш, а саме: до 8 класу перенесено вивчення загального економiко-географiчного огляду СРСР (27 год.). При цьому зовшм скоротилося вивчення територiальних господарських комплекшв — економiчних райошв. У 10 клас залишився курс економiчноï географи зарyбiжних краш при 2 год. тижневого навантаження. Кiлькiсть годин з географи у 5, 6, 7 класах не змшилася.
Вчителi в щлому схвалювали повернення до лшшно1' системи навчання. Звичайно, в умовах десятирiчки нi про який особливий концентр викладання географи в рамках двох роюв (9-10 класи) не могло бути й мови. Крiм того, попередня концентрична побудова географiчних куршв потребувала дуже ч^ко1' диференщаци не лише у вiдборi факпв i глибинi розкриття понять, але й у методищ викладання куршв географи. При цьому в yчителiв виникали певнi трyднощi, оскiльки велике перевантаження i надмiрне повторення у старших класах знижували iнтерес до вивчення географи на другому еташ. Новими навчальними програмами передбачалося проведення екскурсш у природу, на мiсцевi пiдприемства. Пропонувалося застосовувати на уроках наочш посiбники, котрi конкретизували б знання i шдвищували iнтерес до географи, причому, крiм карт та шюстрацш рекомендувалося широко використовувати навчальне кiно, дiафiльми, телебачення. Великого значення у засвоенш географiчних знань, умшь i навичок набували практичнi роботи з картами, складання цифрових таблиць, дiаграм, графiкiв [476, 19-20]. Рекомендувалося використовувати робочi зошити, де учш мали записувати цифровi данi, креслити схеми, робити зарисовки. Також для розширення географiчного кругозору yчнiв вчителям пропонувалося створювати при школах географiчнi гуртки, товариства, органiзовyвати географiчнi вечори.
У 1963/64 н. р. було проведено першу республшанську олiмпiадy географiв-краезнавцiв серед yчнiв шкiл Украши [11, 15-17]. Олiмпiада проходила в чотири тури: внyтрiшньошкiльний, районний i мюький, обласний та всеукрашський. Вона заохотила юних географiв до бiльш глибокого вивчення рщного краю, розширювала та закршлювала ïхнi знання з географи, активiзyвала позакласну i позашкiльнy роботу з цього предмета [12, 30-32].
У щ ж роки штерес старшокласниюв до поглиблення знань в окремих галузях практично!' дiяльностi вже мш реалiзyватись i на факультативних курсах.
У дрyгiй половинi 60-х роюв на основi найновiших для того часу досягнень у практищ школи сформувалася низка педагогiчних щей та теорш, пов'язаних з дослщженням шлях1в ефективностi навчання i розвитку учшв, формування ix активностi i самостiйностi, стимулювання пiзнавальниx iнтересiв, диференщаци навчання. У щ роки в школах все бшьш помiтним стае перехщ вiд подачi готових знань до методики оргашзаци самостiйноï
пiзнавальноï дiяльностi y4HiB [8, 10]. Значна увага придшяеться aKrnBÎ3a^ï методiв викладання, засвоенню значного обсягу навчального матерiалy в класi шд час уроку.
На допомогу вчителевi географiï видавалися робочий «Зошит з фiзичноï географи» М. Токарського, робочий «Зошит з географи Украшсько1' РСР» професора О. Дiброви, «Щоденники географiчних спостережень» для 5-8 класiв. Видано було також сери географiчних картин з початкового курсу фiзичноï географи П.Вовченка, «Видатш географи, мандрiвники i мореплавщ» (колектив авторiв; 1962, 1966 рр.), «Кориснi копалини» Ю. Юр'якова (1965 р.) [2, 16]. Ui наочнi посiбники допомагали yрiзноманiтнювати викладення географiчного матерiалy, сприяли кращому засвоенню знань. ^iM того, свiт побачили видання комплексних i краезнавчих атлашв за областями, краями i республшами СРСР, «Дитяча географiчна енциклопедiя» тощо.
Окремою проблемою методики 60-х роюв була проблема уроку. В 1961 р. у Москв видано поабник М. Студенцова «Урок географiï в школЬ», де подавалися рекомендацiï вчителю, як краще пiдготyватися до уроюв, як проводити уроки, викладати новий матерiал, закрiплювати вивчений, в якому обсязi задавати домашне завдання. У книзi подавалася характеристика комбiнованого уроку з географи [16, 20]. Важливими також були пращ учителя-новатора А^бша. Новим у трактуванш уроку А. Бiбiка було положення про те, що суттю i змiстом будь-якого уроку е навчання в едност двох його сторiн — роботи вчителя i вщповщно1' дiяльностi yчнiв. В основу обгрунтування структури i типологи уроку вiн намагаеться покласти психолопчш закономiрностi процесу навчання i доводить, що основний тип уроку — урок, який охоплюе вс ланки процесу навчання в ix логiчнiй послiдовностi. Цей тип уроку вш вважав найбiльш дощльним у 4-6 класах. У 6-7 класах вш пропонував типологiю, яка включала: урок, який мютив yd ланки процесу навчання; урок повщомлення нового матерiалy; вступний урок; урок розбору; шдсумковий урок; урок вироблення yмiнь i навичок; повторювально-узагальнюючий урок. У старших класах ця типолопя ще бiльше розширювалася i нараховувала близько десяти титв yрокiв [7, 17].
Цшавою була також книга Т. Кормана «Уроки географи». У цьому пошбнику висвiтлювалися псиxологiчнi основи засвоення учнями знань на уроках географи, наводилися конкретт приклади психолопзаци уроку. Автор описував власнi експерименти, проведет в школi за участю i допомогою вчителiв. До змюту посiбника yвiйшли поради, як працювати з географiчною картою, засвоювати новi географiчнi поняття.
Ui та iншi посiбники допомагали вчителю у проведенш уроку географи. В них подавалися рекомендаци щодо оптимiзацiï навчально-виховного процесу. Вони пропонували поурочну розробку деяких тем, що було досить важливо для вчителя. К^м друкованих праць, проблема уроку географи обговорювалася на республшанських i всесоюзних педагогiчниx читаннях.
У щ роки загострилася проблема щодо перевiрки i оцiнювання знань, умшь i навичок yчнiв восьмирiчниx та загальноосв^шх шкiл. Це сприяло бшьш чiткомy визначенню норм оцiнювання. 1нструктивно-методичний лист (1966 р.) рекомендував ставити з географи ощнку «5», коли учень глибоко знае програмовий матерiал, послiдовно викладае його при вщповщ, самостiйно робить узагальнення, правильно формулюе i тлумачить географiчнi поняття i термши, записуе географiчнi термiни i назви географiчниx об'ектiв та понять; yмiе читати плани, топографiчнi, фiзичнi, полiтичнi, клiматичнi карти, дае коротку характеристику вивчених географiчниx об'ектiв, територш, явищ; вмiе точно виконати завдання географiчного характеру, розкрити змiст зображеного та розyмiе практичне значення виконаноï роботи; правильно виконуе контрольнi, практичш, домашнi завдання (розв'язування задач, заповнення контурних карт, креслення схем, графшв, дiаграм, виконання малюнкiв, виготовлення маке^в, наочних посiбникiв тощо); добре володiе навичками спостереження за погодою, користуючись метеоролопчними приладами, та свiдомо обгрунтовуе рiзнi агротеxнiчнi заходи географiчними закономiрностями [6].
Питання методики перевiрки знань учшв з географи розглядались i в науковш лiтератyрi, зокрема у статтях респyблiканського журналу «Радянська школа» i спещального методичного випуску «Географiя в школi». У працях визначалася типiзацiя запитань у процесi перевiрки знань i рекомендувалася методика ïx застосування на уроках географи, опрацьовувалися форми
i методи перевiрки усшшност учшв, визначалася система видiв контрольних письмових робгг i контрольних практичних завдань. До системи методiв nepeBip^ знань вводилося поняття «побiжна перевiрка», рекомендовано критери для оцiнювання знань, умшь i навичок yчнiв з географи, запропоновано також примiрне чергування в застосуванш методiв перевiрки учшв протягом мюяця [2, 19]. Ус цi та iншi наyково-методичнi пращ допомагали вчителям пiдвищyвати рiвень навчання та виховання учшв на уроках географи i в процес позашкшьно! та позакласно! роботи.
У щ роки посилюеться увага до питань комушстичного виховання yчнiв при вивченш географи. Цьому присвячено методичнi листи й численш статтi у жyрналi «Радянська школа». До !х написання було залучено кращих yчителiв i працiвникiв органiв народно! освiти. Так, методичний лист «Про стан навчання, яюсть знань, умшь i навичок з географи учшв шкш Укра!нсько! РСР» (1961 р.) виданий шд керiвництвом iнспектора Мiнiстерства освiти УРСР М.Коляди, методичний лист «Про вивчення географи в школi в свiтлi вимог ново! Програми КПРС» (1962 р.) — за участю вчителя середньо! школи № 77 м. Киева Г. Скарлато, статп «Естетичне виховання yчнiв при вивченнi географи в школЬ> (1964 р.), «Шляхи оргашчного поеднання навчання i виховання при вивченш географи» (1964 р.) та ш. [2].
Вчитель Фаспвсько! середньо! школи М. Дyбикiвський опублшував працю «Ате!стичне виховання yчнiв на уроках географи» (1961 р.), в якш запропонував систему роботи з ате!стичного виховання yчнiв при вивченш географи в 5-8 класах. Запропоноваш шдходи експериментально перевiрили у школах УРСР, зокрема в школах Херсонсько! обласп. Рекомендацi! про органiчне поеднання навчання i виховання подано в пошбнику «Поyрочнi розробки з фiзично! географi!» (1965 р.) М. Говорухи.
Значну роботу з дослщження актуальних педагопчних проблем, вивчення i узагальнення передового досвiдy вчителiв географи, обмiнy досвiдом i впровадженню в життя резyльтатiв теоретичних дослiджень проводив вщдш методики географi! Наyково-дослiдного шституту педагогiки УРСР. За iнiцiативою i участю завiдyвача вiддiлом методики географи НД1П УРСР
0. Дiброви, завщувача редакцiею географi! видавництва «Радянська школа» П.Вовченка та шспектора-методиста Мiнiстерства освгги УРСР М. Токарського в 1948 р. були створеш методичнi щорiчники «Географiя в школi» i «Краезнавство в школi». У 1948-1966 рр. видано тринадцять методичних випyскiв «Географiя в школi» i дев'ять випусюв «Краезнавство в школi». На допомогу вчителевi надруковано матерiали наyковцiв вщдщу методики географi!, викладачiв yнiверситетiв, педагопчних вyзiв та iнших наукових закладiв, висвiтлено досвiд роботи кращих yчителiв географi! [2, 14]. Серед авторiв методичних випyскiв зyстрiчаемо вiдомих yчителiв географi! Л. Крyглiкова-Гречаного, Д. Судейченка, К. Толченшково!, М. Куваево!, В. Замкового, М. Янка, Г. Скарлато, П. Бурдейного, Т. Тетерського, I. Саенка,
1. Кулика, С. Кико!н, Л. Вайшенкера, Н. Завалш, О. Телеганя, К. Сакуна, I. Сподобша, М. Токарського та ш.
Вщдш методики географи видав також чотири випуски наришв «Видатнi вiтчизнянi географи, мандрiвники i мореплавцi» (ред. О. Дiброва). У цьому посiбникy вчителi побачили майже двiстi вiдомих iмен, що прославили географiчнy науку сво!ми вiдкриттями. Тепер цi книжки стали бiблiографiчною рiдкiстю.
За пiслявоенний час вщдщ методики географi! пiдготyвав, а видавництво «Радянська школа» видало три випуски матерiалiв Республшанських педагогiчних читань. У них було висв^лено кращий досвiд роботи передових yчителiв географи Укра!нсько! РСР.
Отже, наприкiнцi 50-х - у 60-i роки вщбулися яюсш зрушення у системi шкшьно! географiчно! освiти. Це були плщш роки у розвитку шкiльно! географiчно! освiти. Значна увага придiлялася питанням змютового наповнення географiчних кyрсiв, розвитку методичного забезпечення, удосконалення методики викладання географи.
Ретроспективний аналiз показуе зростаючу роль шкiльно! географiчно! освiти у 50-60-т роки, допомагае краще зрозумгги проблеми, якi стояли перед шкшьною географiчною освiтою десятилiття тому, i творчо пiдiйти до вирiшення нарiжних питань сучасно! географi! в оновленш yкра!нськiй школi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баранский Й. Н. Методика преподавания экономической географии. — М.: Учпедгиз, 1960. — 160 с.
2. Географш в школг Випуск VIII. — К.: Рад. школа, 1966. — 152 с.
3. Д1брова О. Т. Географ1я Украшсько1 РСР. — К.: Рад. школа, 1954. — 307 с.
4. Закон «Про змщнення зв'язку школи з життям i про дальший розвиток системи народно1 освгти в Украшськш РСР» // Зб1рник наказ1в та шструкцш. — 1959. — № 8. — С. 2-3.
5. Замковий В. П. Поради учителю географи. — К.: Рад. школа, 1962. — 180 с.
6. Зб1рник наказ1в та шструкцш Мшстерства освгш Украшсько1 РСР. — К.: Рад. школа, 1970. — № 7-8. — 46 с.
7. Методика обучения географии в средней школе. (Теоретические основы методики обучения географии) / Под ред. А. Е. Бибик и др. — М.: Просвещение, 1968. — 391 с.
8. Методы обучения географии (из опыта работы) / Под ред. В. А. Коринской и Л. М. Пашечниковой. — М.: Просвещение, 1968. — 158 с.
9. Навчальш плани початково1, семир1чно1 i середньо1 школи УРСР, розроблеш управлшням та затверджеш Мшютерством освгги 1957-1958 н.р. // ЦДАВО. — Ф. 166. — Оп. 15. — Т.2.
10. Откаленко М. П. Щоденник географ1чних спостережень у восьмир1чнш школг 5 клас. — К.: Рад. школа, 1961. — 46 с.
11. Положения про першу республ1канську ол1мшаду географ1в-краезнавщв, учшв шшл Украшсько1 РСР // Зб1рник наказ1в та шструкцш. — 1963. — № 18. — С. 15-17.
12. Положення про республжанську географ1чно-краезнавчу ол1мшаду учшв шшл Украшсько1 РСР // Зб1рник наказ1в та шструкцш. — 1964. — № 23-24. — С. 30-32.
13. Положення про туристсько-краезнавчу експедицш-естафету учшв шшл Украшсько1 РСР, присвячену XXI зЧздов1 КПРС // Зб1рник наказ1в та шструкцш. — 1959. — № 1. — С. 6-7.
14. Про заходи подальшого розвитку сусшльних наук та шдвищенню 1х рол в комушстичному буд1вництвг — К., 1968. — 56 с.
15. Про оргашзацш метеоролопчних i агрометеоролог1чних спостережень в альських школах / Зб1рник наказ1в та 1нструкц1й. — 1959. — № 9. — С. 19-21.
16. Студенцов М. Урок географии в школе. — К.: Рад. школа, 1961. — 40 с.
17. Янко М. Щдвищення ефективносп уроку з географи. — К.: Рад. школа, 1963. — 123 с.
18. Янко М. Методика початкового курсу ф1зично1 географи. — К.: Рад. школа, 1963. — 84 с.
Тетяна МАЦЕЙК1В
ОСВ1ТНЬО-ВИХОВНИЙ АСПЕКТ yKPAÏHCbKOÏ ЕТНОПОЛ1ТИКИ
(20-1 РОКИ ХХ СТ.)
В cmammi розглядаються напрямки укра'1нсько'1 етнополтики в 20-х роках ХХ ст. OceimHbo-виховна спрямоватсть ïï визначаеться як одна з npoeidHux.
У Нацюнальнш доктриш розвитку освГти Украши в XXI ст. чГтко визначено нацюнальний характер освГти. Вона спрямована на втшення украшсько1' нацюнально1' ще1', розвиток украшомовного простору. Одночасно одним ¡з пр^рите™ державно1' полГтики е всебiчне забезпечення культурних та освГтнГх запипв нацменшин. ДосвГд впровадження принципу корешзаци, що був проголошений у квита 1923 р. i тривав приблизно десять роюв, попри його тимчасовють i певнi недолiки, мав багато позитивних сторГн. Тому цей перюд був предметом дослГдження багатьох вчених радянського перГоду. Особливий ¡нтерес вш викликае в освГтян тепер, у час вщродження нацГонально1' системи виховання i педагогГки в незалежнГй Украшськш державГ.
ОсвГтньо-педагогГчнГ перетворення на центральних укра1нських землях розпочалися одразу ж у шсляреволюцшний перГод. Насаджувалась трудова школа, на мющ лГквГдованих ушверситетГв було органГзовано мережу ГнститутГв народно1' освГти, проводилась потужна русифГкацГя. Незважаючи на формально-правову незалежнГсть, Укра1'нська РСР тдпорядковувалась МосквГ, котра активно втручалась в справи укра1'нського шкГльництва. Пюля проголошення СРСР освГта в республщ потрапила пГд ïï повний контроль. Через економГчш негаразди та гостре незадоволення ¡нтенсивною полГтикою русифiкацiï серед неросГян бГльшовики вимушенГ були перейти вщ полГтики вГйськового комунГзму до непу i тимчасово послабити русифшаторську
