CC BY
100вести в напрямку вивчення інших проблем кадрового забезпечення фізичного виховання студентів нефізкультурних вищих навчальних закладів.
Література
1. Раевский Р.Т. Проблемы физической подготовленности современного человека и пути их решения на рубеже XXI века //Фізична підготовленість та здоров’я населення: Зб. наук. матеріалів міжнар. наук. симпозіума. - Одеса: ТЕС, 1988. - С.16-18.
2. Домашенко А.В. Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України: Ав-
тореф. дис.канд. наук з фіз. виховання і спорту. - Львів,
2003. - 20с.
3. Національна доктрина розвитку освіти. Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року, № 347/ 2002. - ІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. - К., 2002. - С. 137-155.
4. Освіта України: Інформаційно-аналітичний огляд /Під загальною ред. В.ГКремня. - К.: ЗАТ “Нічлава”, 2001. - 224 с.
5. Канішевський С.М. Науково-методичні та організаційні основи фізичного самовдосконалення студентства. - К.: ІЗММ, 1999. - 271 с.
6. Раевский Р.Т. Использование здорового образа жизни студенческой молодежью Украины /Раевский Р.Т., Смоляко-ва И.Д., Канишевский С.М. и др. //Теорія і практика фізичного виховання: Науково-метод. журнал. - 2006. - № 1-2. -С. 442-448.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
ДО СЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Репневський1 С.М., Повх1 В.М., Пінчук1 Н. І., Іванов2 О.В., Репневська2 М. С. 'Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту 2Донецький Національний технічний університет
Анотація. У роботі представлено результати дослідження фізичної підготовленості дітей і підлітків шкільного віку Згідно шкільної програми діти відвідували тільки учбові заняття по фізичному виховання. Однієї з причин не ефективної сучасної системи фізичного виховання школярів є недостатньо науково-обгрунтовані вікові нормативи фізичної підготовленості дітей і підлітків. Наукова розробка нормативів повинна будуватися на основі біологічного віку дітей і підлітків.
Ключові слова: фізичне виховання, фізична підготовленість школярі, прудкість, сила, витривалість, гнучкість, спритність.
Аннотация. Репневский С.М., Повх В.Н., Пинчук Н.И., Иванов А.В., Репневская М.С. Исследования физической подготовленности школьников. В работе изложены результаты исследования физической подготовленности детей и подростков школьного возраста. В соответствии со школьной программой эти дети посещали только учебные занятия по физическому воспитанию. Одной из причин не эффективной современной системы физического воспитания школьников является недостаточно научно-обоснованные возрастные нормативы физической подготовленности детей и подростков. Научная разработка нормативов должна строиться на основе биологического возраста детей и подростков. Ключевые слова: физическое воспитание, школьники, физическая подготовленность, быстрота, сила, гибкость, выносливость, ловкость.
Annotation. Repnevskiy S.M., Povh V.N., Pinchuk N.I., Ivanov A.V., Repnevskaya M.S. Researches of physical preparedness of schoolboys In the article are expounded the results of researches of physical preparedness of children
and teenagers. In accordance with the school program these children visited only the lessons on physical education. One of the reasons not effective modern system of physical training of schoolboys is insufficiently scientifically-grounded age specifications of physical readiness of children and teenagers. Scientific development of specifications should be under construction on the basis of biological age of children and teenagers.
Keywords: physical education, schoolboys, physical preparedness, standard exercises, speed, force, flexibility, endurance.
Вступ.
Здорові школярі - це комплексна державна задача і проблема не тільки медична, але і соціально-гігієнічна, а також психолого-педагогічна. Здорові діти та підлітки - головна проблема найближчого і віддаленого майбутнього нашої держави, тому що весь потенціал і економічний і творчих, усі перспективи економічного розвитку, високого рівня життя, науки і культури - усе це є підсумком рівня досягнутого здоров’я дітьми, фізичної й інтелектуальної працездатності [1,2,3].
Основи здоров’я закладаються в дитячому і підлітковому віці. Формування здорового організму, уміння керувати їм, розвивати, удосконалювати
- це задачі здорового способу життя. У складній системі факторів, що впливають на стан здоров’ я і працездатність дітей, істотну роль грає рухова активність [4,5].
У житті дитини рухова діяльність є чинником активної біологічної стимуляції, фактором удосконалення механізмів адаптації, головним фактором фізичного розвитку. Гармонійність фізичного розвитку - один з найважливіших показників здоров’я. Зростаючий організм відчуває потребу в рухах. Задоволення такої потреби - найважливіша умова його життєдіяльносії
Науково-технічна революція привела до інтенсифікації учбового процесу в школі. Учбове навантаження при цьому досягло граничного рівня. Це привело до порушення основних режимних моментів дня і тижня, що стримує реалізацію природної потреби організму школярів в м’язової діяльності. Рухова активність школярів в період учбових занять значно нижче належного рівня [4,5].
У цих умовах важливе значення має раціональний режим навчання і відпочинку, відповідний гігієнічним вимогам. Особливу роль при цьому повинно грати фізичне виховання. Воно повинно сприяти зміцненню здоров’я дітей і підлітків, сприяти всебічному і гармонічному розвитку організму, досягненню високої фізичної підготовленості протягом всього періоду навчання в школі.
Є загальновідомий факт, що недостатня увага до фізичного виховання у сім’ї та школі веде до зниження природної потреби організму школярів у руховій активності [2,4,5,6]. Внаслідок цього до 80% дітей та підлітків мають негативні зміни у стані здоров’я, юнаки не в змозі проходити військову службу за наслідками досліджень, здоровими вважають лише 10-15% дітей 7-18 років[2,3,6].
Вікові зміни функціональних можливостей основних систем організму дітей і підлітків у вирішальній мірі визначають і вікові зміни рівня фізичних якостей, що характеризуються неодночасністю і нерівномірністю їх розвитку. Не одночасність розвитку фізичних якостей виявляється в тому, що рівень гнучкості, швидкості, спритності досягає своїх максимальних значень вже в підлітковому віці, а швидкісно-силові якості, витривалість до силових, статичних вправ і по відношенню до роботи, що виконується в умовах кисневого боргу, в найбільшій мірі виявляються лише по досягненню зрілості. Нерівномірність розвитку фізичних якостей полягає в тому, що в одні вікові періоди (сенситивні або чутливі) відбувається бурхливий розвиток певної якості, а в інші - темпи його приросту сповільнюють або розвиток припиняється [7,8,9 ].
Гетерохронність є однією з основних закономірностей процесу зростання і розвитку дитячого організму. Наявність відмінностей у віці, в статевому дозріванні і визначає цю гетерохронність.
Існують найбільш сприйнятливі сенситивні періоди розвитку зростаючого організму, коли дозріває відповідна система для оптимального сприйняття різних впливів із зовнішнього світу. Як передчасні, так і запізнілі впливи зовнішньої середи на певному віковому етапі можуть залишити слід на формуванні систем організму [7,8,9].
Якщо в період інтенсивних кількісних і якісних змін окремих органів і структур надавати педагогічні впливи на випереджальні в своєму розвитку органи і структури, то ефект в розвитку відповідних фізичних якостей значно перевищить результат, що досягається в періоди їх відносної стабілізації [10].
У рамках педагогічного процесу розвиток фізичних якостей здійснюється у двох основних напрямах:
- стимулюючий розвиток фізичних якостей;
- направлений розвиток фізичних якостей.
Стимулюючий розвиток виявляється в процесі формування рухових умінь і пов’язаний з навчанням дітей основам управління рухами. Направлений розвиток виявляється в підвищенні функціональних можливостей органів і структур організму, в поліпшенні їх взаємодій під час виконання добре освоєних вправ за допомогою зміни величини навантаження.
Здійснення індивідуального підходу в розвитку фізичних якостей - одна з важливих вимог принципу відповідності педагогічних впливів. Індивідуалізація в диференціюванні фізичних навантажень і режимів їх виконання, підбору складу засобів педагогічних впливів залежить від темпів біологічного дозрівання дітей і підлітків. У практиці фізичного виховання проблема індивідуалізації вирішується на основі поєднання загальнопідготовчого і спеціалізованого напрямів. Орієнтація на персональні відмінності дозволяє здійснювати особистий підхід, а загальні властивості, характерні різним
індивідам, дають можливість направлено проводити групові заняття.
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Формулювання цілей роботи.
Фізичне виховання, що проводиться по програмі з традиційною організацією учбового процесу, не в повній мірі вирішує задачі фізичного вдосконалення учнів. Це висуває проблему дослідження фізичної підготовленості школярів.
Наукова гіпотеза дослідження зводилась до того, що досягнення високої фізичної підготовленості дітей і підлітків в процесі навчання в школі залежить від багатьох чинників, в тому числі від ефективного учбового процесу по фізичному вихованню.
Фізична підготовленість вивчалася у дітей, які відвідували тільки учбові заняття по фізичному вихованню згідно з шкільною програмою.
Було обстежено 640 дітей молодшого, середнього і старшого шкільного віку (учні 1-11 класів, вік - 7-17 років).
В процесі виконання дослідження застосовувалися наступні методи:
1. Методи збору ретроспективної інформації. Аналіз та синтез літературних джерел по віковій фізіології і психології, пов’язаній з організацією роботи по фізичному вихованню у загальноосвітніх школах, а також вивчення програмних і нормативних документів, які регламентують заняття фізичною культурою з школярами.
2. Методи збору поточної інформації:
а). Методика і оцінка виконання стандартних вправ за програмою для середньої загальноосвітньої школи.
б). Методика тестування і оцінка фізичної підготовленості школярів за програмою Державних тестів.
в). Методика хронометражу.
г). Методика фіксації результатів за допомогою візуального спостереження.
д). Вимірювання результатів за допомогою пристосувань для вимірювання довжини.
3. Методи варіаційної статистики. Обробка матеріалу досліджень проводилася із застосуванням ЕОМ.
Результати дослідження.
Результати досліджень свідчать, що шкільний вік, як в цілому, так і в окремі його періоди, є сприятливим для розвитку багатьох рухових здібностей. При цьому вікові зміни функціональних можливостей основних систем організму у вирішальній мірі визначають і вікові зміни рівня фізичних якостей, неодночасність і нерівномірність їхнього розвитку.
Наряду з цим, молодший шкільний вік є сприятливим як для розвитку витривалості так і інших фізичних здібностей. Як хлопчики, так і дівчатка в 10-11 років досягають високих можливо-
стей енергозабезпечення м’язової роботи. Їх серцево-судинна і дихальна системи функціонують збалансовано і злагоджено.
Літературні дані свідчать, що здатність тривало підтримувати роботу в режимі великої інтенсивності обумовлена функцією систем енергозабезпечення [7,8,9]. Її продуктивність, що виражається частково максимальним споживанням кисню, інтенсивно зростає у віці від 7-8 до 9-10 років. А граничний час роботи в режимі великої потужності збільшується в середньому на 50%. Якщо в цьому віці впливати на розвиток аеробних можливостей організму за допомогою циклічних вправ у діапазоні навантажень від помірної до більшої потужності, то додатковий приріст граничного часу роботи складе 35-45%. В наступному віковому періоді від 9-10 до 11-12 років, здатність довгостроково підтримувати режим роботи продовжує розвиватися але, частіше, за рахунок підвищення продуктивності інших систем енергозабезпечення. Спрямований вплив у цьому віці може забезпечити додатковий приріст часу роботи в середньому на 65-75%, але він вимагає сполучення циклічних і ациклічних вправ з діапазоном навантажень від великої до максимальної інтенсивності[1,8,9].
При цьому високий рівень розвитку витривалості обумовлений стійкістю нервових процесів, оптимальним рівнем діяльності серцево-судинної і дихальної систем, психологічною стійкістю до стомлення і, як правило, досягається пізніше, ніж максимальний рівень швидкості, спритності і гнучкості. Варто розрізняти два види витривалості: загальну і спеціальну. Розвиток загальної витривалості у дівчат припиняється раніш, ніж у хлопчиків (у 16-17 років) [5,7,9].
Разом з тим, результати нашого дослідження фізичної підготовленості школярів показали, що у значної частини обстежених дітей і підлітків витривалість нижче державних нормативних вимог. Фізичне виховання с традиційною організацією учбового процесу не вирішує проблему розвитку важливої якості, як витривалість.
Розглядаючи розвиток сили, у школярів, слід зазначити, що вона тісно була пов’ язана з розвитком кісткових і м’язових тканин, суглобово-зв’язкового апарату рухового аналізатора, впливу гормонів, а також фізіологічним поперечником м’язів, співвідношенням м’ язових волокон різних типів, здатністю синхронізації діяльності синергістів, до своєчасного включення м’язів — антагоністів [8,9].
В молодшому шкільному віці рівень максимальної сили у хлопчиків і дівчаток істотно не відрізняється. Після 12-13 років приріст абсолютної сили у хлопчиків йде значно швидше і до 18-річного віку різниця в її рівні досягає у хлопців і дівчат 40%. Абсолютний максимум приросту силових здібностей у хлопчиків спостерігається у 14-17 років, а у дівчат в 11-12 років, причому максимум розвитку відносної сили, досягається раніше (у дівчат - у 13-14, у хлопчиків - у 16-17 років) максимуму абсолютної сили -
15-17 і 18-20 років відповідно.
Найсприятливіший вік для цілеспрямованого розвитку вибухової сили це 11-15 років.
В процесі фізичного виховання необхідно рівномірно розвивати різні м’язові групи, враховуючи, що сила ніг росте швидше за силу рук, сила більшості м’язів-розгиначів швидше, ніж м’язів-роз-гиначів [2,7,8].
Результати нашого дослідження сили у дітей і підлітків різного шкільного віку показали суттєву різницю між рівнем розвитку силових якостей значної частини обстежених і нормативними вимогами державних тестів. Це свідчить про недостатній розвиток у обстежених школярів сили м’язів ніг, вибухової сили, координації рухів рук і ніг, стану нервово-м’ язової системи (м’язів спини та черевного пресу, передньої та задньої поверхні стегна, гомілки та стопи) стану опорно-рухового і зв’язкового апарату.
Розглядаючи розвиток прудкості у школярів треба відмітити, що вона пов’ язана із зміною рухливості нервових процесів. Це виражається в досконалості протікання процесів збудження і гальмування в різних відділах нервової системи, рівнем нервово-м’язової координації, зі зміною рівня сили, гнучкості і координаційних здібностей, вольових якостей [3,5,7].
Час рухової реакції уже в підлітковому віці наближається до рівня дорослих. Частота рухів і швидкість одного руху, їхній граничний рівень досягається в 16-17 років. При цьому максимальний приріст спостерігається у дівчат 11-12 років, а у хлопців в 13-15 років.
В процесі фізичного виховання важливо не пропустити вік 9-13 років для розвитку прудкості. В молодшому шкільному і підлітковому віці розвиток швидкості повинен здійснюватися частіше підвищенням частоти рухів, а в юнацькому - за рахунок розвитку силових і координаційних здібностей, гнучкості.
Результати нашого дослідження показали, що у значної частини обстежених школярів молодшого, середнього та старшого віку прудкість нижче державних нормативних вимог. Це свідчить про недостатній розвиток швидкості і частоти рухів рук, ніг, здатності „нарощування” швидкості, швидкісної витривалості, координації рухів і стану серцево-судинної, дихальної, нервово-м’язової систем, опорно-рухового і вестибулярного апарату. Нізче в порівнянні з належним рівнем у обстеженних школярів і показники, які характерізують гнучкість стану м’язової системи тулуба, зв’язкового апарату хребетного стовбура, куляшових та колінних суглобів.
Таким чином, аналіз результатів дослідження фізичної підготовленості учнів, а також літературних даних, показав, що у школярів в різні вікові періоди знижені в зрівнянні з належними величинами показники, які характеризують розвиток основних фізичних якостей. Це дозволяє припустити, що фізичне виховання, яке проводиться за шкільною програмою, не в повній мірі вирішує задачі фізич-
ного удосконалювання дітей і підлітків, недостатньо сприяє їх всебічному і гармонічному розвитку.
Висновки.
Результати дослідження фізичної підготовленості школярів свідчить про необхідність підвищення ефективності фізичного виховання в загальноосвітній школі.
При аналізі результатів дослідження простежується чітко виражений зв’язок показників фізичної підготовленості з організацією фізичного виховання.
Існуюча система фізичного виховання у шкільних установах, як про це свідчать результати нашого дослідження, все ще далека від досконалості і не так ефективна, як того вимагають інтереси нашої держави. Причин при цьому багато: соціальні, психологічні, педагогічні та інші.
Однієї з причин не ефективної сучасної системи фізичного виховання школярів є недостатньо науково-обгрунтовані вікові нормативи фізичної підготовленості дітей і підлітків. Наукова розробка так званих «нормативів» фізичної підготовленості повинна будуватися для дітей і підлітків не на основі календарного, а біологічного віку.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичної підготовленості школярів.
Література
1. Шкребтій Ю.М. Фізичне виховання та дитячий спорт у системі шкільної освіти України. //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2005. - №10. -С. 246-249.
2. Цільова комплексна програма “Фізична виховання - здоров’я нації”. - К., 1998. - 46 с.
3. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Указ президента України №334/94 від 22.06.1994.
4. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. К.: Олимпийская литература, 2002. - 294 с.
5. Теория и методика физического воспитания: Уч. для высш уч. завед. Физ. восп. и спорта / Под ред. Т.Ю. Круцевич. -К.: Олимпийская литература, 2003. - 424 с.
6. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч 1. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2001. - 272 с.
7. Фізична культура І-ХІ класи. Комплексна програма середньої загальноосвітньої школи. - К.: Освіта, 1993. - 52 с.
8. Державні тести та нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Каб. Міністрів України. Постанова від 15.01.1996 р., №80. Київ, 1996. - 31 с.
9. Сухарев А.Г. Состояние здоровья школьников и факторы его формирования // Гигиена и санитария.-1982.-№5. -С.70-72.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
СУЧАСНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО РАЦІОНАЛЬНУ СТРУКТУРУ ЗМІСТУ ПРАЦІ І ОСОБИ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПОРТИВНОГО ПРОФІЛЮ
Третяк А.М.
Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту
Анотація. В статті зачіпаються педагогічні, соціальні, політичні і управлінські аспекти функціонування і розвитку фізичної культури і спорту. Зроблено короткий історичний аналіз розвитку управлінської думки. Особ-
ливу увагу надане правильному вибору характеру відносин в системі «керівник - підлеглий» і особи самого керівника в умовах реформування системи управління. Ключові слова: якість управління, управлінське мислення, підлеглий керівник.
Аннотация. Третьяк А.Н. Современное представление о рациональной структуре содержания труда и личности руководителя высшего учебного заведения спортивного профиля. В статье затрагиваются педагогические, социальные, политические и управленческие аспекты функционирования и развития физической культуры и спорта. Дан краткий исторический анализ развития управленческой мысли. Особое внимание уделено правильному выбору характера отношений в системе «руководитель - подчиненный» и личности самого руководителя в условиях реформирования системы управления.
Ключевые слова: качество управления, управленческое мышление, руководитель, подчиненный.
Annotation. Tretyak A.N. Modern picture of rational structure of maintenance of labour and personality of leader of higher educational establishment of sporting type. In the article are affected the pedagogical, social, political and administrative aspects of functioning and development of physical culture and sport. The short history analysis of development of administrative thought is given. The special attention is spared to the correct choice of character of relations in the system «leader - inferior» and personalities of leader in the conditions of reformation of the system of management.
Keywords: quality of management, administrative thought, leader inferior.
Вступ.
Сьогодні у галузі фізичної культури і спорту формується ринкова ситуація. Багато економічних, політичних, соціальних задач у галузі залишаються невирішеними через недосконалість системи управління, яка повинна бути орієнтована на якість. Спортивні вузи потребують стабільного розвитку, який неможливий без стратегічного, наукового, творчого осмислення соціальних, економічних і технологічних перспектив цього розвитку І цим структурам потрібен керівник нового типу, який здатний задати той напрям, по якому слід йти, який здатний вибрати шляхи, що ведуть до підвищення якості управління. Структуризація системи управління спортивним вузом - актуальна проблема сьогодення.
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Мета дослідження - здійснити науковий аналіз проблеми структуризації управління ВНЗ фізичної культури і спорту у педагогічній теорії і практиці.
Результати дослідження.
Забезпечення високоякісної освіти на всіх її етапах і рівнях, оцінювання її результативності й управління якістю - одне з основних завдань сьогодення, яке має не лише педагогічний чи суто науковий контекст, але й соціальний, політичний та управлінський аспекти. Освіти у сфері фізичної культури перейшла до періоду свого інтенсивного розвитку, який неможливий без використання результатів різноманітних наукових досліджень та організації якісної системи управління.
