Иностранные языки в ХХI веке: развития, тенденции и перспективы

Мясковский Михаил

_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_

5. Dubasenyuk O. A. Rozvytok vyshchoyi osvity: tendentsiyi ta perspektyvy [Higher Education Development: Trends and Prospects] / O.A. Dubasenyuk // «Lyudynotsentryzm yak osnova humanitarnoyi polityky Ukrayiny: osvita, polityka, ekonomika, kultura»: materialy Vseukr. konferentsiyi m. Kyyiv, 22 lyutogo 2011 r.). K., 2011. - S. 137-140.

6. Encyklopedia osvitu [Encyclopedia of Education] / APN Ukrayiny /: [holov. red. V.H. Kremen]. - K.: Yurinkom Inter, 2008. - 1040 s.

7. Ihnatovych O. Teoretyko-metodolohichni osnovy pedahohichnoyi innovatyky [Theoretical and methodological foundations of pedagogical innovation] / O. Ihnatovych // Navchannya i vykhovannya obdarovanoyi dytyny: zb. nauk. Pratsz - 2013. - Vyp. 2. S. 94-104 [Electron. resyrs]. - Rezum dostypy: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nivoo_2013_2_14.

8. Innovatsiyi u vyshchiy osviti: problemy, dosvid, perspektyvy: monohrafiya [Innovations in higher education: problems, experience, perspectives: monograph] / za zah. red. P. YU. Saukha. -Zhytomyr:Vyd-vo ZHDU im. I. Franka, 2011. - 441 s.

9. Kremen V. H.Ocvita: nayka v Ukrayini Innovatsiyni aspekty -. Strategya. Realizatsiya. Rezultaty [Education: Science in Ukraine - Innovative Aspects. Strategy. Realization. Results] / V. H. Kremen. -K.: Hramota, 2005. - 448 s.

10. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrayiny vid 4 lypnya 2002 r., redaktsiya vid 1 sichnya 2018 r. № 40-15. [Electron. resyrs]. - Rezum dostypy: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

11. Pro poryadok zdiysnennya innovatsiynoyi osvitnoyi diyalnosti: nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrayiny vid 7 lystopada 2000 r., redaktsiya vid 31 zhovtnya 2017 r. № z0946-00 [Electron. resyrs]. -Rezum dostypy: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00/ed20171031.

12. Pro innovatsiynu diyalnist: Zakon Ukrayiny vid 4 lypnya 2002 r., redaktsiya vid 5 hrudnya 2012 r. № 40 [Electron. resyrs]. - Rezum dostypy: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

13. Strilets S. I. Pedahohichna innovatyka u vyshchiy shkoli: teoriya i praktyka [Pedagogical Innovation in Higher School: Theory and Practice]: Navch. posibnyk dlya studentiv vyshchykh navch. zakladiv. / S. I. Strilets -Chernihiv: CHNPU im. T. H. Shevchenka, 2013. - 488 s.

14. Terminolohichnyy slovnyk z osnov pidhotovky naukovykh ta naukovo-pedahohichnykh kadriv pislyadyplomnoyi pedahohichnoyi osvity [Terminological dictionary on the basics of preparation of scientific and pedagogical staff of postgraduate pedagogical education] / avt. kol. YE. R. Chernyshova, N. V. Huziy, V. P. Lyakhotskyy; za nayk. red. YE. R. Chernyshovoyi. K.: DVNZ «Universytet menedzhmentu osvity», 2014. - 230 s.

15. Tovkanets H. V. Tendentsiyi rozvytku yevropeyskoyi vyshchoyi osvity na pochatku XXI stolittya [Trends in the development of European higher education at the beginning of the XXI century] / H. V. Tovkanets // Naukoviy visnyk Mukachivskoho derzhavnoho un-tu. Seriya: Pedahohika ta psykholohiya. - 2015. -Vyp. 1. - S. 28-33.

Стаття надтшла вредакцт 27.02.2018р.

УДК 811.11 «ХХ»

DOI 10:25128/2415-3605.18.1.3

МИХАЙЛО М'ЯСКОВСЬКИЙ

ID ORCID 0000-0002-6932-8413 [email protected] кандидат педагопчних наук, доцент Тернопшьський нащональний педагопчний ушверситет iM. В. Гнатюка

вул. Максима Кривоноса, 2, м. Тернопшь

1НОЗЕМН1 МОВИ У ХХ1 СТОЛ1ТТ1: РОЗВИТКИ, ТЕНДЕНЦИ I

ПЕРСПЕКТИВИ

Вгдзначено, що iноземш мови та Их вивчення е однгею з головних тем соцуму на початку ХХ1 ст., що сьогоднi вони належать до повсякденного життя багатьох людей. Проаналiзовано окремi аспекти розвитку, тенденци та перспективи iноземних мов у ХХ1 ст. в крашах СС в умовах глобалгзаци. На nрикладi окремих европейських шюльних систем проведено яюсний ретроспективний анализ з оргатзацшних питань викладання iноземних мов. Охарактеризовано проблеми вивчення iноземних мов i багатомовностi. Встановлено юльюсний розподш iноземних мов у сучастй Сврот та кторичт тенденцИ, як були властивi цьому процесу. Розкрито взаемозв 'язок мiж мовами, якими найчастше розмовляють i яю вивчаються, а також зокрема мiсце i роль тмець^ мови у цьому контекстi. Окреслено можливi перспективи розвитку та використання iноземних мов мiжнародного стлкування,

_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_

визначено роль процесу викладання i навчання тоземних мов у европейському соцгумг. Уточнено основнi методи навчання, як домтують на сучасному етапi. Акцентовано увагу на необхiдностi продовження до^дження мотивацтних складових вивчення тоземних мов рiзних вiкових груп населення €С.

Ключовi слова: iноземнi мови, комунжащя, тформащя, кооперацiя, глобалiзацiя.

МИХАИЛ МЯСКОВСКИЙ

кандидат педагогических наук, доцент Тернопольский национальный педагогический университет им. В. Гнатюка.

вул. Максима Кривоноса, 2, м. Тернопшь

ИНОСТРАННЫЕ ЯЗЫКИ В XXI ВЕКЕ: РАЗВИТИЯ, ТЕНДЕНЦИИ И

ПЕРСПЕКТИВЫ

Отмечено, что иностранные языки и их изучение являются одной из главных тем социума начала XXI века, что сегодня они относятся к повседневной жизни многих людей. Проанализированы отдельные аспекты развития, тенденции и перспективы иностранных языков в XXI в. в странах ЕС в условиях глобализации. На примере отдельных европейских школьных систем проведен качественный ретроспективный анализ по организационным вопросам преподавания иностранных языков. Охарактеризованы проблемы изучения иностранных языков и многоязычия. Установлено количественное распределение иностранных языков в современной Европе, а также исторические тенденции, которые были присущи этому процессу. Раскрыта взаимосвязь между языками, которые чаще всего используют и которые изучают, а также в частности место и роль немецкого языка в этом контексте. Указанные возможные перспективы развития и использования иностранных языков международного общения, определена роль процесса преподавания и обучения иностранным языкам в европейском социуме. Уточнены основные методы обучения, которые доминируют на современном этапе. Акцентировано внимание на необходимости продолжения исследования, мотивационных составляющих изучения иностранных языков разных возрастных групп населения ЕС.

Ключевые слова: иностранные языки, коммуникация, информация, кооперация, глобализация.

MYKHAILO MIASKOVSKYI

Candidate of Pedagogic Sciences Associate Professor at the Department of German Philology and Teaching Methodology of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University

Maxyma Kryvonosa Str., 2, Ternopil

FOREIGN LANGUAGES IN THE 21ST CENTURY: DEVELOPMENTS, TENDENCIES, PERSPECTIVES

Learning foreign languages is one of the main priorities of society in the beginning of 21st century. Till the 60 's and 70 's of the 20th century, foreign languages had been considered the prerogative of well-educated, rich and noble people, while nowadays they have become an integral part of everyday life for the majority. The author of the article aims to analyze some aspects of development, tendencies and perspectives of foreign languages in the 21st century in the EU member countries in the context of globalization. Based on the examples of some European school systems, we conducted high-quality retrospective analysis to research organizational issues of foreign languages teaching. The problems of foreign languages learning and multilingualism are characterized here. The article deals with the establishment of the quantitative distribution offoreign languages in modern Europe and historical tendencies which were inherent to that process. The correlation between the most spoken and learnt languages was analyzed, as well as the role of German in this context. The perspectives of foreign languages development and usage for international communication have been underlined; the role of foreign languages teaching and learning has been established; the main teaching methods that are dominant nowadays have been specified. Without claiming the comprehensiveness of the problem under study, the author aimed to combine the empirical levels of analysis and formulate generally accepted judgments concerning the development of foreign languages in the 21st century. Therefore, it is worthwhile to outline the following promising and important direction of research, namely: analysis of the main motivational components offoreign languages learning by different age groups in the European Union.

Keywords: foreign languages, communication, information, cooperation, globalization.

_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_

1ноземш мови та ïx вивчення е однieю з головних тем соцiуму на початку ХХ1 ст. Якщо до 60-х роюв ХХ ст. iноземнi мови були прерогативою освiчениx, багатих людей з особливим професшним статусом, то сьогодш вони належать до повсякденного життя багатьох людей. У цьому контексп варто поставити питання: якою е ниш комушкащя i якою вона буде в майбутньому? На нашу думку, необхщно коротко окреслити контури комушкацн, щоб визначити вимоги, яю необxiдно ставити на заняттях з iноземноï мови.

Питання ролi, мюця та вивчення iноземниx мов в сучасному свт присвячено чимало робгг лiнгвiстiв, педагогiв, соцiологiв, псиxологiв, полгтичних аналiтикiв. Серед них нашу увагу привернули пращ Ш. А. Амонашвш, В. В. Блажевич, А. С. Воробйово].', Н. А. Горловоï, Р. А. Готлiба, Н. А. Макаровой Н. М. Новиченко та ш. науковцi вiдзначають роль мови в процес формування особистостi, ïï штелекту, моральних якостей та дуxовностi, де знання шоземних мов сприяе проникненню в минуле народiв, знання про ïx сьогодення i передбачення майбутнього. У працях вчених вiдображено пошук нових пiдxодiв до вирiшення питання розвитку процешв поширення та вивчення шоземних мов, проте досягнув здобутки вчених доцшьно продовжити та поглибити.

Для контакпв i комунiкацiï за межами державних, мовних та культурних утворень, для роботи з партнерами i сшвпращ у багатомовних групах необхщний медiум, який би розумша бiльшiсть. Сьогоднi це е, зазвичай, англшська мова. Однак, Д. Греддол у дослщженш щодо перспективи англшсько1' мови визначае один з 14 головних трендiв, де ïï домiнування до 2050 р. в економiчнiй сферi пiде на спад, а значення японсько].', iспанськоï, французькоï та шмець^' мов зростатиме [2, с. 31-40].

Знання шоземних мов е важливим шструментом в сучасному професшному житп, важливим не лише для контакту iз зовнiшнiм свiтом, й завдяки мобшьносп та мiграцiï контакт iз «чужим» належить до повсякденного життя кожного европейця. Це чудово демонструе, зокрема, приклад шмецького мюта Штутгарт: кожен п'ятий мешканець мюта мае iноземний паспорт; кожен третш його житель народжений не в Кмеччиш; майже кожна друга дитина дошкшьного вiку походить з емiгрантськоï сiм'ï; кожнiй другiй новiй сiм'ï щонайменше один з партнерiв мае шоземний паспорт. У цьому мют живуть люди з 120 рiзниx держав, яю розмовляють 170 рiзними мовами [8]. I Штутгарт не е особливим винятком. Спiвiснування людей рiзного походження е сьогоднi нормою у багатьох державах Свропи i ця тенденцiя буде надалi зростати. Тому вивчення шоземних мов е важливим вкладом у цей складний процес, який залучае дiтей та молодь до контакту з шшими культурами i розвивае в них умшня розумгти iнше, незнайоме, чуже.

Отже, можна стверджувати, що сучасне европейське суспшьство потребуе громадян, яю:

• можуть iснувати одночасно i в мультикультурному i в мультилшгвальному контексп, а також практикують важливi двостороннi стосунки;

• послуговуються шшими мовами, щоби володiти якомога бшьшим радiусом доступу до iнформацiï та здобуття знань;

• вивчають шоземш мови з метою опанування нових знань, контакпв та вiдкриття нових ринюв збуту;

• вмiють усшшно спiвiснувати з iншою (за мовним та культурним походженням) частиною населення.

Власне Свропейська комiсiя вимагае: «Вивчення единоï Lingua franca недостатньо. Кожен громадянин Евросоюзу повинен вмiти добре порозум^ися крiм своеï рiдноï мови щонайменше ще на двох iншиx мовах» [4, с. 10].

Отже, для висвгтлення проблеми вивчення iноземниx мов та багатомовносп у XXI ст., на нашу думку, варто окреслити i проаналiзувати таю основш питання:

- як розподшеш кiлькiсно шоземш мови в сучаснш Gвропi i яю iсторичнi тенденцiï були властивi цьому процесу;

- якими мовами найчаспше розмовляють у свiтi i яю вивчають; мiсце та роль нiмецькоï мови у цьому контексп ;

- яку роль вiдiграе процес викладання i навчання iноземниx мов у житп людей; якими методами навчання найчастше послуговуються.

Завдяки аналiзу чинних факторiв можна якомога краще пiдiйти до висвiтлення питання розвитку та перспектив шоземних мов у сучасному глобалiзованому свт. Метою статт е аналiз процесу розвитку, тенденцш та перспектив iноземниx мов у €С в умовах глобалiзацiï, а

завданням - виявлення основних факторiв, що зумовлюють вивчення шоземних мов, визначення механiзмiв i засобiв iноземних мов мiжнародного спiлкування.

1нституци GC надають велику кiлькiсть змютовних публiкацiй, в яких е не лише pi3rn плани та програми, й ретельна статистична iнформацiя про сучасну мовну ситуацiю в Сврот. Ми намагатимемось посилатися переважно на такий матерiал. Але щоб охопити глобальш тенденци, необхiдно залучити окремi додатковi джерела, щоб прийти до певних узагальнень.

Кiлькiсть людей, яю розмовляють iноземними мовами, i тих, хто вивчае ix, зросла i простежуеться постiйна тенденцiя до зростання. На основi доповiдi INRA [3] Eurobarometer 54: Europeans and Languages бшьшють европейщв володiють однiею або бшьше мовами: 45 %-одшею, 20 %-двома i бiльше, 35 %-жодною.

Вивчення iноземниx мов корелюеться однозначно з вiком людей. Серед европейсько' молодi (вiком 15-24 роки) 71 % мають знання англшсько' мови як шоземно'. У 55^чних i старших ця цифра становить лише 23 %:

Статистичнi данi вказують, що ниш вщбуваються змiни. З кожною наступною генерацiею знання мов збшьшуються. Без сумнiву, такi змiни впливають на чисельш сфери дiяльностi i в кiнцевому результатi на загальну европейську культуру.

На нашу думку, варто простежити щ змiни у ХХ ст. через юторда шкшьного навчання. За iнiцiативою Ради Свропи в останнi роки були проведет грунтовш дослiдження пiд назвою «Заняття з iноземниx мов в школах Свропи» i був опублiкований в европейськш iнформацiйнiй мереж Eurydice [9].

Отже, на сьогодшшнш день ус учнi в загальноосвiтнix школах Свропи отримують вщ 5 до 9 класу як обов'язковий предмет мшмально одну шоземну мову. У цш вiковiй групi середнiй европейський зрiз становить 1,3 шоземно' мови на одного учня. В учнiв, яю продовжують вивчати iноземну мову, цей зрiз становить 1,5 мови на одного учня [5].

На прикладi чотирьох европейських держав iз дуже вщмшною ситуацiею з вивчення шоземних мов Польщ^ Норвеги, Велико' Британи та Португали спробуемо окреслити те юторичне минуле, яке призвело до сьогодшшньо' ситуацп [9].

У Польщi iснуе позитивна традицiя вивчення шоземних мов. У 1918 р., на кшець Першо' св^ово' вiйни, був введений обов'язковий предмет iз щонайменше одше' шоземно' мови, починаючи з 5 класу у вшх загальноосв^шх школах. Це були нiмецька, французька або англшська мова. Нiмецьку вивчали 106000 учнiв, 77000 французьку i лише 5000 англiйську. Мiж 1940 р. i 1945 р. (з приходом комушстичного перiоду правлiння) зрю штерес до англшсько' мови, але з 1948 р. росiйська мова, зрозумшо, з полiтичниx причин стала першою i единою обов'язковою шоземною мовою для усix типiв шкш. У старших школах гiмназiй можна було вивчати також англшську, шмецьку, французьку i латинську. У 1970-х роках предметами на вибiр були юпанська, iталiйська, угорська та шведська, але часто були вiдсутнi фаxовi вчителi, навчальнi матерiали та методи викладання. У 1990 р., шсля закiнчення комушстично' ери, вивчення шоземних мов у школi було кардинально реформовано. Росшська мова втратила роль першо'. Вiдтодi учнi могли обирати мiж росiйською, англiйською, французькою та шмецькою. У старших класах, за наявност фаxiвцiв, можна додатково вивчати юпанську та iталiйську. Нинi найбшьшою популярнiстю користуються англiйська (95% вщ усix учнiв), нiмецька (65%), росшська (24%) i французька (11%) мови. Решта мов мають дуже мiзерну статистику. Якщо порiвнювати данi з европейським зрiзом (1,3-1,5), то побачимо, що Польща займае вище середньостатистичну позицiю з 1,9 iноземними мовами на одного учня. Але кшьюсть тижневих навчальних годин, якi видшяються на вивчення iноземниx мов, е доволi мала i становить вщ 2 до 5. Заслуговуе на увагу проект створення двомовних модельних шкш у великих мютах. У цих школах розподшяеться половина тижневих годин з ушх предме^в на викладання шоземною мовою (англшською, французькою шмецькою та росшською). Предмет «1ноземна мова» викладаеться там вже з 1 або 2 класу початково' школи.

Норвепя належить до держав з давньою традищею вивчення шоземних мов. З 1889 р. школи, з навчанням учшв до 14^чного вшу, пропонували факультативний предмет з шоземно' мови (нiмецька або англшська). Вщ 1915 р. i до 1935 р. вш стае обов'язковим. У 1935 р. англшська визнана головною шоземною мовою. У 1950-х роках навчальш плани рiзниx форм шкш були реоргашзоваш. Англшська стае единою шоземною мовою в ушх школах, окрiм 8-рiчноi. Кшьюсть учнiв восьмирiчноi школи, якi вивчали англшську, була ще вiдносно малою. У

_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОПКА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОПКИ_

гiмназiйниx класах (вiк вщ 14 рокiв) вивчення iноземноï мови було обов'язковим. Викладали також шмецьку та англiйську, у гiмназiяx - й французьку. У 1969 р. англшська стае обов'язковим предметом у вшх типах шкш i першою iноземною мовою. Серед iншиx шоземних мов викладали шмецьку i французьку, також фшську, росшську, iспанську, ^алшську та японську. З 1950 р. i до сьогодш вш учшв, з якого починають вивчати шоземну мову, послiдовно знижуеться з 13 до 6 роюв. Середня юльюсть тижневих годин, якi видiляють на шоземну мову становить приблизно 10. Учш, якi вивчають бiльше 2 шоземних мов, отримують дещо бшьше годин. Тут Норвегiю можна вважити европейським лiдером.

Велика Британiя - держава зi слабкою традицiею вивчення шоземних мов, що не дивно, беручи до уваги мiжнародне значення англiйськоï мови. До 1960 р. незначна частина британських учшв мала доступ до вивчення шоземних мов. В загальноосв^шх 8^чних школах шоземна мова взагалi не була включена у навчальний план. У пмназшнш освт (grammar schools), тобто у школах з шдготовки для навчання в ушверситетах, iноземнi мови були присутш. З 1989 р. учш пмназшних класiв зобов'язанi були вивчати мшмально одну iноземну мову. З 6 по 9 класи шоземна мова була обов'язковим предметом з тижневим навантаженням 34 години. Основними шоземними мовами були французька, юпанська i шмецька. У 1960-х роках в початковш школi експериментували з iноземними мовами, але навчальш програми не набули широкого застосування. На сьогоднi вони охоплюють четвертину ушх початкових шкiл. З 1999 р. процес суттево пiдтримуеться урядом.

Португалiя е державою з проблемною iсторiею шкiльництва. Вивчення iноземноï мови в школ^ насамперед французькоï i шме^ко^ проводилося з XIX ст., але бшьша частина населення, передуем у сел^ в недалекому минулому взагалi не була охоплена загальною шкiльною освiтою. У 1905 р. поправкою до шюльного закону французька мова вводилась як обов'язкова шоземна мова для ушх шкш з 5 класу, а англшська-з 7 класу, шмецька стала факультативною третьою шоземною мовою для 10 i 11 пмназшних клашв. Лише у 1970-х роках загальний шюльний обов'язок ефективно охопив усе населення Португалн. З цього часу шоземш мови стали обов'язковим предметом для уах учшв, а саме: до 6 класу одна шоземна мова (французька або англшська); до 9 класу-одна або двi мови; з 10 класу третя шоземна мова, переважно шмецька. З 1989 р. можна обирати добровшьно (в порядку англшська, французька, шмецька) вже з 1 класу. З 7 класу е можливють обирати юпанську як четверту шоземну мову. З 1998 р. предмет «1спанська мова» поширилася на уа типи шкш. З 2003 р. для 7-9 клашв ушх тишв шкш обов'язковi двi шоземш мови. Неважко передбачити, що переважна бiльшiсть учнiв обирають англiйську та юпанську мови. Середне тижневе навантаження з предмета iноземноï мови становить вщ 5 до 10 годин. Таким чином, Португалiя, яку донедавна вважали крашою, що розвиваеться (i не лише в освгтнш сфер^, займае в европейському вимiрi стшю прогресуючi позицiï.

Чотири, вище назваш, держави е достатньо репрезентативними, яю демонструють наступнi тенденцн:

• у другш половинi XX ст. щонайменше одна шоземна мова стала обов'язковим предметом в ушх европейських державах i в ушх типах шкш;

• юльюсть iноземниx мов у школах поступово збшьшуеться вiд однiеï до двох або трьох, в окремих випадках ще бiльше;

• друга шоземна мова все часпше з'являеться у навчальних планах;

• вивчення шоземних мов вводиться все часпше з раннього вшу;

• не збшьшуеться юльюсть тижневих годин для шоземних мов у бшьшосп держав; тут часто домiнують нацюнальш специфiчнi шюльш традицн;

• людський сегмент, який охоплений шоземними мовами, постшно зростае. Серед обов'язкових шоземних мов англшська займае абсолютне лщерство. Французька i шмецька мови поступово втрачають своï позицп, але ще ïx вщносно багато вивчають i викладають. Росiйська мова теж демонструе спад, а юпанська, навпаки, користуеться стабшьним попитом.

Пiсля аналiзу мовноï полiтики в краïнаx ЕС варто розглянути питання розвитку дидактики шоземних мов.

Екстралшгвютичш фактори, якi мали особливий вплив у XX ст. на процес викладання та навчання, можна роздшити на три групи: 1) пол^ичш та економiчнi структури; 2) засоби комушкацн; 3)транспортш засоби.

Полiтичнi та eK0H0MÎ4HÎ оргашзаци, яю характеризують cbît у ХХ1 ст., - це насамперед транснацюнальш структури: Рада Свропи, НАТО, внутршш ринки рiзних континентiв, а також глобальш структури-ООН, ЮНЕСКО тощо. Велика привабливють цих структур полягае в колосальному ростi ринкiв матерiального i нематерiального виробництва i як наслщок рiст можливостей споживання. Кожна форма оргашзаци ставить сво1, власнi вимоги до комушкацп.

Однак люди вступають в контакт не лише використовуючи рiзнi медiйнi засоби. Розвиток транспортних засобiв i вiдповiдних iнфраструктур дали можливють мiграцiï мiж континентами, що донедавна була немислима. До середини ХХ ст. переачна людина мала три доступи до мiжнародних поïздок: як раб, солдат i бiженець. Подорож були привiлеем малоï елгги. Сьогоднi середньостатистичний мешканець СС може придбати, наприклад, двотижневу поïздку в Ивденну Америку з перельотом туди i назад з проживання у чотирьохзiрковому готелi за мiсячну зарплату.

Це контекст, в якому балансуе попит i пропозищя на шоземш мови. А оскшьки свiт глобально змшюеться, то не дивно, що й вивчення шоземних мов не може бшьше вщбуватися за старими тдходами. Отже, вивчення iноземних мов сьогодш - це абсолютно шший процес у порiвняннi з серединою ХХ ст. Щоб це прошюструвати, ми спробуемо коротко проанатзувати юторда концепцiï дидактики iноземних мов, яю вiдображали культурнi умови та запити свого часу. Продемонструемо це на прикладi граматико-перекладного, aydio-лтгвалъного, комуткативного i мiжкулътурного Memodie [7, с. 12-15].

Граматико-перекладний метод е найстаршим серед них. Саме за допомогою якого у 1950 роках вивчали шоземш мови [6]. Мета вивчення мови полягала у вшьному читанш лтературних текспв. Для осягнення цiеï цш учнi повиннi були ретельно ознайомитись з граматичною системою мови та опанувати лексику. Основним дидактичним матерiалом були тексти, якi перекладалися рщною мовою учня, аналiзуючи при цьому граматичну структуру та лексику. Техшка методу полягала в перекладах окремих речень, фрагменпв тексту, диктантах. Контроль результат навчання в рамках методу вщбувався за допомогою граматичних теспв або письмового перекладу заданого тексту. Недолшом цього методу вважаеться нехтування усним спiлкуванням, яке домiнуе в щоденному життi.

Аудiо-лiнгвальний метод був розвинутий в США пiд час Друго1' свiтовоï вiйни. Суть його полягала в активнш взаемодiï учшв з носiями мови та лшгвютами, пiд чшм керiвництвом вони розмовляли. При застосуванш цього методу учш слухали записи мовних моделей в типових ситуащях. Учнi виконували рiзноманiтнi вправи, а викладачi наголошували на постшному використаннi мови, що вивчалась. Завдання полягало у в спонуканш учшв поводитися «правильно» i це повинно було зробити таку поведшку звичкою. Через слабюсть результат i, що найважливше, критику з боку науковщв, вивчення мови як набiр звичок, аудiо-мовний метод сьогоднi рщко використовуеться як основний. Однак окремi елементи цього метода все ще зустрiчаються у пiдручниках.

Комунiкативний шдхщ орiентований на органiзацiю процесу навчання, адекватного процесу реального спшкування завдяки моделюванню основних закономiрностей мовленневого спшкування. У процесi навчання за цим методом учш набувають комушкативно1' компетенцн -здатностi користуватись мовою залежно вiд конкретно!' ситуацiï. Вони навчаються комушкацп у процес власне комушкацп. Вщповщно усi вправи та завдання повинш бути комунiкативно виправданим дефщитом iнформацiï, вибором та реакцiею. Найважлившою характеристикою комунiкативного пiдходу е використання автентичних матерiалiв, тобто таких, як реально використовуються носiями мови. Мовленнева взаемодiя учнiв iнколи, хоч i далеко не завжди, проходить за сшвучастю викладача в найрiзноманiтнiших формах: парах, трiадах, невеликих групах, з ушею групою. Вiд початку учш оволодiвають усiма чотирма видами мовленневоï дiяльностi на понадфразовому i текстовому рiвнях при обмеженому використаннi рiдноï мови. Об'ектом оцiнки е не тшьки правильнiсть, й швидкiсть усного мовлення та читання.

У нових умовах особливого значення набувае усвщомлення проблем мiжкультурноï комунiкацiï для викладання шоземних мов. Рашше традицiйне викладання шоземних мов, зазвичай, зводилось до роботи з текстами. Таким чином, реалiзувалась майже лише одна функщя мови - iнформативна, крiм того, у дуже звуженому вигляд^ оскшьки з чотирьох навичок володiння мовою (читання, письмо, говоршня, розумiння на слух) розвивалась тiльки одна, пасивна - читання. При цьому юнувало хибне уявлення про комунiкативнi можливосп мови, якi насправдi зводились до пасивноï здатностi розумiти текстовий матерiал за повноï

_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_

вiдсутностi мовленневих навичок. Сучасш фаxiвцi в рiзниx галузях знань потребують вмшня функцiонально користуватись шоземною мовою в будь-яких сферах життя, розглядають ïï як зашб спшкування, враховуючи те, що кiнцевою метою спшкування е взаемне розумiння, яке виникае мiж спiврозмовниками. Проте складшсть цього завдання полягае в тому, що ефектившсть спiлкування залежить не тшьки вiд якостi володiння шоземною мовою, а ще й вщ багатьох шших факторiв, а саме: умов i культури спшкування, правил етикету, володшня невербальними формами вираження думок, наявност глибоких фонових знань тощо. 1накше кажучи, для устшного подолання мовного бар'еру потрiбно подолати бар'ер культурний, спричинений «неповним володшням культурними нормами, прийнятими в конкретнш нацiональнiй лiнгвокультурнiй спiльнотi» [1].

Один iз висновкiв у цiй ситуацп простежуеться у висловлюваннях европейцiв щодо методiв навчання та викладання шоземних мов. Наукове дослщження «Europeans and Languages» констатуе, що 94 % европейщв вважають «часте i тривале перебування в державi, мову якоï вивчають, найефективнiшим способом». Iншi ефективш методи, на думку опитаних, - «неформальне спiлкування з носiями мови (92 %)» i «спiлкування з носiями мови загалом» (89 %). Значення традицiйниx методiв «iндивiдуальне заняття (89 %), «заняття в груш» (78 %) i «самостшне навчання за комп'ютером, CD» (69 %) очевидно зменшилося.

Опиташ висловили довiру тим методам, де в процес навчання присутнш мiжкультурний контекст, а мова е домшантою, i навпаки: методи, в яких домiнуе винятково мовний i культурний контексти, отримали меншу пiдтримку. Такий кiлькiсний розподш е особливо цiкавим, оскiльки фактичний досвiд опитаних демонструе, практично, протилежну картину.

Лише 15 % опитаних повщомили, що здобули знання iноземноï мови за допомогою тривалого i повторного перебування за рубежем, 17 %-внаслщок неформального спшкування з нолями мови i 11 %-шд час спшкування з нолями мови, що загалом становить 43 %. I навпаки, 46 % ушх европейщв здобували знання iноземноï мови традицшно на заняттях у групi, 8 %-на окремих заняттях i 12 %-через самостiйне вивчення, що загалом становить 66 %, отже, в швтора разу бшьше. Якщо пригадати, що 65 % европейщв володдать шоземними мовами, то це означае, що вони здобули компетенцп з iноземноï мови переважно на традицшних формах занять, насамперед на групових, а iншi виконували роль доповнюючих.

Отже, статистика дослiджень доводить, що свщомють европейцiв випереджае ïxнiй досвщ. Якщо враховувати, що громадянська свщомють проявляеться у практичнiй полiтицi, то варто очшувати, що Европа i надалi розбудовуватиме своï програми з обмiну з метою зростання бажаючих вивчати шоземш мови.

Проаналiзувавши мовну ситуацiю, окремi статистичнi показники в Еврош, неважко прийти до висновку, що XXI ст. стане столотям вивчення шоземних мов. Пол^ична, економiчна i культурна ситуацiя в Еврош i зокрема в свт загалом вимагае серйозних швестицш в шоземш мови й мiжкультурну компетенцiю.

Очевидно, що майбутне у цьому сена належатиме не уам, а лише окремим iноземним мовам, можливо, на нашу думку, навпъ двом - англшсьюй та iспанськiй. Xоча, з iншого боку, глобалiзацiя як процес не може проходити успiшно на основi однiеï чи, щонайбiльше, двох linguae francae.

У цьому разi йдеться лише про шоземш мови мiжнародного спшкування, а не про мови загалом. Безперечним е той факт, що юльюсть мов у свт в XXI ст. буде драматично скорочуватися. Однозначно, тут не йдеться про таю мови, як шмецька, французька та гталшська. Ц мови виконуватимуть роль засобу розповсюдження шформацп у свт.

Чгтко позначимо фактори, що зумовлюють вивчення шоземних мов:

• робота - знання iноземноï мови допоможе знайти перспектившшу роботу, отримати шдвищення по службу вщправитися у вщрядження в шшу краïну i тощо;

• наука - без знання вченими шоземних мов неможливе ознайомлення iз зарубiжними джерелами i взаемодiя з шоземними колегами;

• навчання - для навчання в шших крашах i вивчення ïx культури i мистецтва;

• емшращя;

• подорож1;

• проповщування релшп в рiзниx крашах св^у;

• особистi мотиви - штернащональш шлюби, спiлкування з друзями-шоземцями, xобi.

Отже, в сучасному свт ÍH03eMHa мова е MexaHÍ3MOM мiжкyльтyрноl комушкацп; засобом B3aeMopo3yMÍHHH i толерантност народiв; засобом саморозвитку i збагачення внутрiшнього свпу; засобом безпосереднього знайомства з досягненнями зарyбiжноl лiтератyри, культури i TexHÍKH.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Таким чином, процес вивчення iноземних мов у ХХ1 ст. перетворюеться в повсякденну необхвдну дiяльнiсть практично yсiх людей з вщсутнютю обтяжливого обов'язку, оскiльки приватне життя дае численнi мотиви вивчати шоземш мови.

Не претендуючи на всеохоплюванють дослщжувано! проблематики, ми ставили за мету об'еднати емшричш рiвнi аналiзy та сформулювати загальнозначимi судження щодо розвитку iноземних мов у ХХ1 ст. Тому варто окреслити наступний перспективний та важливий напрямок дослщження, а саме: аналiз основних мотивацшних складових вивчення iноземних мов рiзних вiкових груп населення €С.

Л1ТЕРАТУРА

1. Бацевич Ф. С. Словник термшш мiжкyльтyрноl комуткаци / Ф. С. Бацевич. - К.: Дов1ра, 2007. - 205 с.

2. Graddol, David. English Next. Ed: British Council. 2006. - P. 31-40

3. Eurobarometer 54 Special: Europeans and Languages. Report produced by International Research Associates (INRA) for The European Commission's Education and Culture Directorate-General. Brussels, February 2001.

4. Europäische Kommission. Förderung des Sprachenlernens und der Sprachenvielfalt. Aktionsplan 20042006. Luxemburg 2004. S. 10.

5. Eurostat. Pressemitteilung Nr. 53 (2011): Fremdsprachen an den europäischen Schulen. 17. Mai 2011.

6. Hans Werner Huneke / Wolfgang Steinig: Deutsch als Fremdsprache. Eine Einführung. Berlin: Erich Schmidt 1997 (Grundlagen der Germanistik, Bd. 34). 238 s.

7. Neuner G. (1994): Germanisten oder Deutschlehrer? Zur curricularen Planung einer wissenschaftlichen Deutschlehrerausbildung. In: Fremdsprache Deutsch. Sondernummer. S.12-15.

8. Hans-Dieter Dräxler. Nicht nur Fremdsprachenkenntnisse braucht die moderne Welt, sondern Mehrsprachigkeit! / Hans-Dieter Dräxler. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ec.europa.eu/education/policies/lang/doc/elan de.pdf

9. Hardarik Blühdorn. Lehren und lernen von Fremdsprachen am Anfang des dritten Jahrtausends - wohin geht der Weg? / Hardarik Blühdorn. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.eurydice.org/Documents/FLTND/De/FrameSet.htm-14.08.2001).

REFERENCES

1. Bacevych F. S. Slovnyk terminiv mizhkuljturnoji komunikaciji F. S. Backevych. [Glossary of Terms of Intercultural Communication]. Kiew: Dovira, 2007. 205 p.