CC BY
8HISTORICAL SCIENCES
1СТОРИЧНА ТОПОГРАФ1Я ГЛУХОВА РАННЬОМОДЕРНОÏ ДОБИ
Коваленко Ю. О.
Нацюнальний заповгдник «Глух1в»
HISTORICAL TOPOGRAPHY HLUKHIV EARLY MODERN
Kovalenko Yu.
National Reserve "Hlukhiv "
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена дослщженням юторично1' топографiï м. Глухова. Предметом дослвдження е ютори-чна топографiя Глухова ранньомодерного часу, змiни планувальноï структури MicTa на рiзних юторичних етапах та причини, що ïx викликали. Розглядаються обороннi укрiплення пiзньоcередньовiчноï фортецi, культовi, господарсьш, а також iншi споруди, що вiдобрaжaють особливосп cоцiaльно-економiчного, по-лiтичного та культурного розвитку мicтa.
ABSTRACT
The article is devoted to the research of the historical topography of Hlukhiv. The subject of research is the historical topography of Hlukhiv's early modern time, also changes in the planning structure of the city at different historical stages.One of the subjects of research are reasons that caused all these changes. The defense fortifications of the late medieval fortress, religious and economic buildings, and other structures which reflecting the features of socio-economic, political and cultural development of the city are considered here.
Ключовi слова: ранньомодерний Глухiв, юторична топограф1я, козацька старшина.
Keywords: early-modern Hlukhiv, historical topography, Cossack officers.
Постановка проблеми зумовлена зростанням штересу до вивчення юторп юторичних мют Укра-!ни, до числа яких належить Глухiв. Це мюто у рiзнi юторичш перюди було осередком виникнення та розвитку вичизняно! державностi та культури. Збе-рiгшись пiд час нищiвного удару кочовишв, коли бiльшiсть давньоруських мют просто перестали ю-нувати, воно загинуло внаслiдок епiдемii XIV ст.
Починаючи з першоi' половини XVII ст. посту-пово, з великими труднощами, мiсто вщроджува-лось i наприкiнцi XVII ст. перетворилось на добре укршлену фортецю з розвиненою мiською шфра-структурою, ставши на початку XVIII ст. столич-ним мютом Гетьманщини i протримавши цей статус майже 60 рошв.
З'ясувати стан середньовiчного та ранньомодерного Глухова дозволяе вивчення його вторично! топографii. Це спроба звести в одне цiле ряд рь знобiчних матерiалiв та джерел, дослiджень з рiз-них аспекпв iсторii середньовiчного та пiзньосередньовiчного Глухова.
Аналiз останнiх публiкацiй О. Лазаревський, свого часу, спираючись на архiвнi матерiали XVIII ст., описав юторичну топографiю ранньомодерного Глухова XVП-XVПI ст. За радянсько! доби дослвдження Глухова, зокрема його iсторичноi то-пографii, знаходилися в колi наукових штереав ю-торикiв, археологiв, архiтекторiв та краезнавцiв В. Мальченка, Я. Морачевського, В. Ткаченка, Я. Кривка, П. Жолтовського, С. Таранушенка, М. Цапенка, Г. Логвина, О. Компана, В. Пуцка.
Новий етап дослвджень розпочався пiсля 1991 р. з отриманням незалежностi нашо1' держави. В. Вечерський, В. Ленченко, В. Пуцко, В. Белашов,
О. Сухобоков, В. Звагельський, В. Приймак, С. Юр-ченко, О. Мiрошниченко, Ю. Мицик, I. Тарасенко та iншi iсторики на основi армвних матерiалiв, ар-хеологiчних дослiджень продовжили вивчення ю-торично1' топографп середньовiчного та ранньомо-дерного Глухова.
Об'ектом досл1дження е мюто Глумв.
Предметом досл1дження е юторична топогра-фiя Глухова ранньомодерного часу, змши планува-льно! структури мюта на рiзних iсторичних етапах та причини, що !х викликали. Розглядаються оборони укрiплення пiзньосередньовiчноi фортецi, ку-льтовi, господарськi, а також iншi споруди, що вь дображають особливостi соцiально-економiчного, полiтичного та культурного розвитку мюта.
Завданнями даного дослвдження е аналiз юто-рюграфп проблеми, систематизацiя та класифiкацiя актуалiзованих джерел, окреслення ареалу терито-рп Глухова у ранньомодерний час, визначення часу вiдродження Глухова пiсля трьохсотлггнього запу-стiння, вивчення особливостей фортифжацшних та культових споруд Глухова.
Виклад основного матерiалу. Iсторiя серед-ньовiчного Глухова е майже сущльною бiлою пля-мою на тлi вивчення загально1' юторп Укра1ни. У давньоруських лiтописах Глухiв кiлька разiв згаду-еться як мюто, пов'язане з тими чи шшими юторичними подiями. Жодного разу не зустрiча-еться згадок з описами забудови або укрiплень мь ста. Але про його значш розмiри можна судити з першо1' згадки пiд 1152 р., яка поввдомляе про при-хiд вшськ князя Юрiя Долгорукого зi сво!ми союзниками - величезним вшськом половцiв, що зупи-нились у Глуховг Вiрогiдно, мiсто здатне було про-годувати таку кiлькiсть вошв [1, с. 254].
Згадка про Глухiв тд 1352 роком сповщае про етдемш (iмовiрно, чуми), тд час яко! Bci мешка-нцi <азомроша». Глухiвськi князi переселяються у Новосiль i вiдтодi вже iменуються Новосiльськими [2, с. 12]. Майже триста рошв Глухiв як мiсто не зга-дуеться.
Першi документальнi згадки про Глух1в ран-ньомодерного часу зустрiчаемо серед опису населе-них пункпв Новгород-Сiверського у!зду як село, що належало Московськiй державi i тсля Деулш-сько! угоди у 1618 р. перейшло до володiнь Речi Посполито!. За Московсько! держави Глуховом воло-дiли Якич, Кулесник (1ван та Василь Кукiшнiкови, Путинка Богданов). У 1621 р. власниками його у склащ Речi Посполито! стають Марко Ковiнський, а шзшше Томаш Липчинський та Войцех Пусто-ловський. 1623 р. Глух1в згадуеться як опустiла деревня [3, с. 423]. На мат Укра!ни, укладенш фран-цузьким iнженером де Бопланом у XVII ст., нанесет назви Глухова та Верипного (один з мiкрорайонiв сучасного мюта), як окремих сiл. Причому, за тим же описом населених пункпв Нов-город-Сiверського у!зду Веригине було бшьше за к1льк1стю димiв: у Веригиному - 4, у Глуховi - 1. Належало Веригине за Росшсько! держави Нико-диму Некрасову (Неухода Некрасов), а з 1621 р. зi статусом «деревня» вже у складi Речi Посполито! населений пункт потрапляе у власнiсть Балтазара Яцковського.
У 1636 р. частину глухiвських земель у Якуба Крентовського купуе новгород-сiверський староста князь О. Пясочинський. 1638 р. корол1вським указом йому надаються земл1 шшо! частини Глухова, що належали Войцеху Пустоловському. На початку 1638 р. Глух1в отримуе статус селища, а вже в сере-динi того ж року - слободи [3, с. 441]. Пясочинський осаджуе на глухiвському «старосвггському го-родищЬ> свш двiр, обнесений дерев'яним частоколом i Глухiв отримуе iншу назву - Новий Острог [4, с. 18].
Фортифжащйш роботи по зведенню земляних та дерев'яних укршлень навколо центрально! частини мюта продовжувались протягом к1лькох рок1в i перетворили Глухiв у добре укрiплену фортецю. 1з зах1дного боку знаходилась заболочена заплава р. Есмаш, а над заплавою подносились стрiмкi ескар-поваш схили, на яких насипано вали та збудовано частокш. З швшчного боку розташовувалась при-родна перепона - заплава невелико! рiчечки Мало-течi. З пiвденно! та сходно! сторiн був викопаний рiв та насипано вал. Зберц-ся опис Глухова середини XVII ст.: «...А город Глухов стоит меж речки Усмани на острову, около посаду, меж речки, земляной город. На старосвицком городище сделано два земляных вала, около тех валов два рва; на том валу надолбы... на горе над речкою Усманью на осыпи поставлен острог дубовый, межи того острога ворота проезжие... около того острога сделан ров, а ров на острогу огорожен бревнами с одной стороны и подле того острога у земли сделан частик, колье дубовое...» [5, с. 16].
Насшльки глухiвськi укршлення були потуж-ними можна зробити висновок з того, що у 1664
рощ мюто витримало облогу польського вшська на чолi з Яном Казимiром III, яка тривала бшьше мь сяця. Поляки вели шквальний вогонь по стшах глу-хiвськоi фортецi, та це не принесло !м успiху [6, с. 314]. У транше! по вул. Терещеншв серед залишшв згоршого будинку знайденi стрiлянi мушкетнi кулi та картеч. За керамiкою та знайденою у тому ж культурному шарi монетою - солшом Христини (1632-1634) можна з великою долею вiрогiдностi припустити, що це наслшки глухiвськоi облоги зими 1664 р.
У цей перюд удовою литовського дворянина Марка Кимбари Агафieю засновано Глухiвський дь вочий монастир [2, с. 26]. Спочатку монастир зна-ходився у селi Чернеччина й носив назву Спасо-Преображенського. Пiзнiше, у 90-х роках XVII ст., монастир переведено тд захист фортечних укрш-лень у центральну частину мiста [2, с. 27]. буд!вни-цтво нового монастиря розпочали на тому мющ, де ранiше знаходився двiр князя Пясочинського. Новий монастир отримав назву Успенського ввд собору, який був збудований гетьманом Самойлови-чем на мющ братсько! могили московських стршь-цiв, що загинули шд час антимосковських заворушень 1658 року. Настоятелькою глух!всь-кого Успенського дiвочого монастиря була призна-чена мати I. Мазепи Марiя-Магдалина, яка, як ггу-меня Киево-Вознесенського дiвочого монастиря, керувала Глухiвським монастирем через нашс-ницю. Згодом його було обнесено цегляним муром. На територп знаходився мурований п'ятидiльний триверхий Успенський собор (1686 р.) [2, 26] та тра-пезна церква (1694). Археолопчними розвiдками 2001 року поблизу пр. Пожежного на глибинi 1,8 м виявлено залишки фундаменту. Складений вш з дикого каменю, скршленого вапняним розчином [7, с. 32-37]. Потужшсть фундаменту 0,67 м. Зпдно плану Глухiвськоi' фортецi 1778 р. у даному мiсцi можуть знаходитись залишки будiвлi, у планi пря-мокутно! форми, яка стояла поряд з трапезною цер-квою. Щдмурки церкви знаходяться на калька мет-рiв схiднiше, зокрема виявлено швденно-захвдний кут споруди.
На початок XVIII ст. Глухiв стае одним iз най-красивших мiст Лiвобережноi' Укра!ни. Ось який опис мiста у 1702 рощ подае росшський мандрiв-ник-паломник Леонтш Лук'янов: «...город Глухов земляной, обруб дубовый, вельми крепок, а в нем жителей богатых много, панов; и строение в нем преузорчатое, светлицы хорошие; палаты в нем полковника Миклашевского - зело хорошие; рядов (лавок) много, церквей каменных много, Девичий монастырь предивен зело... Очень зело лихоманы хохлы затейливы к хоромному строению, в малороссийских городах другова вряд ли такова города сыскать, лутше Киева строением...» [5,17].
На планах Глухова XVIII ст. у швшчно-схщнш частиш глух1всько! фортещ чггко видно калька бу-дiвель, що знаходяться у квадрап огорож!. Ця спо-руда згадуеться ще у кшщ XVII ст. як острог для утримання злочинщв. Перший тюремний замок мав вигляд дерев'яного будинку, обнесеного частоко-
лом. Шзшше його було перебудовано, стiни тдси-лено. Про потужшсть мурiв пiзньосередньовiчного тюремного замку можна судити з результатiв архе-ологiчноi розвiдки, проведено! автором. Неподалж ру!н тюремного замку, що збереглись дониш, були виявленi пiдмурки бшьш арха!чно! споруди. Поту-жнiсть фундаменпв сягала близько 3 -х метрiв. Пiд такий потужний пiдмурок шдкоп зробити було просто неможливо. Пiзнiше у XIX ст. глухiвська тюрма була перебудована за новим проектом. Кресленик проекту був виявлений сшвробггником Державного iсторико-культурного заповiдника у м. Глуховi 1ри-ною Мошик у Сумському Державному архiвi. Да-туеться вiн 1837 р. [8 с. 8-9].
На планах Глухова першо! половини XVIII ст. можна вщмтити значну к1льк1сть адмiнiстративних будiвель та великих будинк1в козацько! старшини. У центральнiй частинi мiста знаходились вищезга-данi будiвлi Успенського монастиря, мурованi Ми-хайлiвська та Микола!вська церкви, дерев'янi Вар-варинська та Тро!цька, дерев'яна заградська (за межами фортещ) Спасо-Преображенська церква.
Бтшють з цих споруд не збереглися, але ар-хеологiчнi розвiдки у мюцях, де знаходились пам'ятки, дали досить виразний матерiал XVII-XVIII ст. На територи, де знаходився Успенський дiвочий монастир, зiбрано представницьку колек-щю будiвельних матерiалiв. Це зразки цегли-лито-вки, цегли-московки, тиньшвки та вапняного роз-чину, дикого каменю з фундаментiв. Найбiльш яск-равими знахiдками перiоду Гетьманщини на територи Глухова е шчш кахлг Саме ця категорiя знах1док вказуе на мюцезнаходження садиб козацько! старшини та багатих мiщан.
У 1748 р. пожежа, що виникла на однш з мюь-ких садиб, знищила майже всю центральну забу-дову. Того ж року було переплановано напрямок центральних вулиць мюта та реконструйовано Глу-х1вську фортецю. У 1749 р. тд керiвництвом мiнера ки!вського iнженерного корпусу Юхима Наумова були спорудженi новi дерев'янi брами - Ки!вська, Московська i Путивльська. Пiзнiше, у 1766-1769 рр., за проектом А. Квасова спорудили муроваш Ки!вську i Московську брами [6, с. 314]. З деякими змiнами i перебудовами Ки!вська брама Глухiвсь-ко! фортецi збереглась до нашого часу.
Найбiльш повну iнформацiю про планувальну структуру та забудову територи глухiвськоi фортещ пiсля пожеж1 1748 р. можна отримати з плану 1750 р., укладеного квартирмейстером Магнусом фон Ренне.
Навколо фортещ фiксуються лiнii земляних укршлень з бастiонами. Виступiв суто бастюнного характеру на мапi фшсуеться тiльки два, iншi дев'ять нагадують бастiони, що були дещо переп-ланованi. Але на планi Глухiвськоi фортец 1748 р., укладено! гезелем архиектури I. Мергасовим, чiтко фжсуеться одинадцять бастiонiв [6, с. 312]. Повернувшись до плану Глухiвськоi фортещ 1750-го року бачимо дев'ять фортечних брам. Назви чотирьох з них вiдомi - це Ки!вська, Московська, Бiлополiв-ська та Путивльська брами. Ще п'ять брам, найвiро-гiднiше, були невеликими проходами у товщi мюь-ких укрiплень. В одному з б№ш раннiх арх1вних документiв - купчiй на iм'я Агафи Отрощихи зга-
дуеться Некраавська брама [9, арк. 3]. У твден-ному кутi фортецi, поряд з Путивльською брамою фiксуеться невелике земляне укршлення на зразок барбакану. Хоча у повнш мiрi його так назвати i не можна, осшльки барбакан, це винесена за меж1 фо-ртецi вежа, для додаткового укршлення входу в фортецю. Саме таш веж1 середньовiчних фортець з кам'яними мурами й трансформувались пiзнiше в укрiплення, подiбнi глухiвському. У центральнiй частинi фортещ знаходилась мурована Трощька це-рква, яка на той час ще будувалась. Поряд мурована Микола!вська з дерев'яною дзвшицею. Прямо по-серединi головного майдану, проти Микола!всько! церкви, знаходився центральний мiський колодязь. На тому ж майдаш напроти Тро!цько! церкви стояла будiвля генерально! вiйськовоi канцелярii. На схщ вiд не!, на самому краю майдану - скарбова ка-нцелярiя, або скарбниця. У пiвденно-схiдному куп фортещ знаходилась мурована церква св. Анастасп. На схщ в1д храму, на церковнш землi стояв будинок протопопа Корнiлiя. Ближче до Путивльсько! брами, у пiвденному кутi фортещ було порожне мь сце, що належало генерал-майору Кочубею.У пiв-денно-захщнш частинi глухiвсько!' фортецi вирiзня-вся комплекс Успенського дiвочого монастиря, об-несений кам'яною стiною. На територи монастиря фжсуеться десять споруд, включаючи головний Успенський собор та трапезну церкву. Поряд з монас-тирем, з пiвнiчного його боку знаходилась сотенна канцелярiя. Стояла вона б™ киево-московсько! дороги (зараз вул.. Киево-Московська). На пiвнiч вщ киево-московсько! дороги, поряд iз захщною ме-жею фортечних укрiплень стояла Михамвська мурована церква зi старою дерев'яною дзвiницею. У швшчному кутi фортецi, неподалiк пiвнiчного бас-тiону знаходився двiр генерального писаря Туман-ського
Землянi роботи 2004 р., пов'язаш з упорядку-ванням центрально! частини мюта (так звано! «сто-метрiвки»), передбачали риття транше! для замши труб водогону. Хоча траншея повинна була пройти по старому мюцю прокладання водогону, але при роботах було прорiзано культурнi шари, не пору-шенi перекопами. Стратиграфiчний розрiз вае!' транше!, що прорiзала «стометрiвку», дае можливiсть прослiдкувати iсторiю побудови глухiвських брук1-вок починаючи з XVII ст. На глибиш 1,9 м, одразу над давньоруським шаром, - прошарок деревного тлiну коричневого кольору потужшстю 10-15 см. Зважаючи на те, що залишки давньорусько! споруди знаходяться посерединi сучасно! Киево-Мос-ковсько! вулицi, можна стверджувати, що планува-льна структура мiста з чаав Ки!всько! Русi змiни-лась. А от пiзньосередньовiчна брук1вка, вимощена дерев'яними колодами, вказуе на те, що приблизно з XVII - початку XVIII ст. означена вулиця вже мала такий же напрямок, як i зараз. Залишки де-рев'яного настилу, який покривав всю вулицю, знаходяться на глибиш 135-140 см вщ сучасно! повер-хш Настил зроблено з жердин дiаметром 5-7 см. Сосновi та березовi жердини покладенi шарами по-перемiнно - упродовж та впоперек дороги. Вiрогi-дно, вони е частиною конструкци, бо у деяких мю-цях виявленi дубовi колоди дiаметром 15-20 см та довжиною близько 3 м. Можливо тсля того, як де-
рев'яш настили втратили свое функцюнальне при-значення, бшьш масивш дубов! колоди демонту-вали, як ще придатнi для якогось будiвництва, а же-рдини просто засипали землею. Реконструкщю ву-лищ було проведено у середиш XVIII ст. [10, с. 6667]. У схвднш частиш стометр!вки на початку транше! ведкрито фрагмент фундаменту. Оскшьки на-прямок вулищ ведповедае нишшньому, залишки фундаменту не можуть належати будинку. У XVIII ст. в цш частиш м!ста знаходилась фортечна Мос-ковська брама. Теоретично ва доследники штори та архггектури древнього Глухова розм!щували !! в район! пам'ятника Лешну. Але вона не могла бути розмщена збоку вед про!жджо! частини. Розгляну-вши залишки споруди, можна припустити, що це педмурки Московсько! брами. Фундамент твден-ного пшону брами складений з цегли, скршлено! вапняним розчином. Цегла покладена на масивну подкладку з дикого каменю потужшстю 1-1,3 м. П!-дмурки швшчного пшону повнютю зроблеш з дикого каменю до глибини 2 м. Посередиш про!жджо! частини м1ж пшонами - прошарок цегли та буд!ве-льного смитя потужшстю 0,7-0,8 м. Цегла, викори-стана для спорудження цих фундаменпв, аналоп-чна зразкам споруд XVIII ст., зокрема Ки!всько! брами Глух!всько! фортещ.
Напришнщ XVIII ст. глух!всьш мюьш укрш-лення втратили свое значения ! на початку XIX ст. було виршено зшвелювати вали та засипати рови. Ведповщний проект розроблено у 1802 рощ, а 1808 року за наказом генерал-губернатора Малороси князя О.Курашна його було устшно виконано [6, с. 314]. До нашого часу вед укршлень Глух1всько! фортещ залишилась Ки!вська фортечна брама з карде-гард!ями та два з дванадцяти бастюшв - захедний та швшчний, перший з яких знаходиться на схил! над вул. Валовою, а другий в шнщ пр. Киево-Москов-ського.
Висновки. Глух!в шсля майже повного запус-тшня у XIV ст. починае вщроджуватися на початку XVII ст. Шсля Деулшсько! угоди 1618 р. м!сто переходить тд протекторат Реч! Посполито!. Штенси-вш фортиф!кацшш роботи по зведенню дерев'яно-земляних укршлень починаються шсля 1638 р., коли новгород-аверським старостою князем Олек-сандром Пясочинським викуплена частина глух1в-ських земель в !х числ! ! глух!вська слобода. Розви-ток територи мюта набувае б!льш штенсивного характеру. След ведзначити, що до початку XVIII ст. як плани Глухова, так ! детальний опис його територи та мюько! забудови ведсутш. Але на планах мь ста першо! половини XVIII ст. можна ведмиити значну к1льк1сть адм!шстративних буд!вель та великих будиншв козацько! старшини, як здебшь-шого розташовувалися у центральнш частин! Та-кож на них нанесен! як юнуюч! на той час фортифь кацшш споруди, так ! креслення !х потенцшного перепланування.
За допомогою актового матер!алу та креслени-к1в архггектор!в А. Квасова та I. Мергасова з'ясо-вано, яких перетворень зазнав Глух1в, долаючи на-
следки пожеж1 1748 року. Найб!льш повну шформа-цш про планувальну структуру ! забудову територи глух!всько! фортещ шсля пожеж1 1748 року можна отримати з плану 1750 року, укладеного квартирмейстером Магнусом фон Ренне.
Найбшьш шзшм граф!чним джерелом е план Глухова 1803 року, який, безперечно, е кошею б!льш раннього кресленика ! ведображае стан м!сь-ко! топограф!! к1нця XVIII ст. На ньому ще прису-тня фортеця, але вже немае будиншв першо! ! дру-го! Малоросшських колегш, не ведзначений пала-цовий комплекс П. Рум'янцева-Задунайського, котр! зникли у результат! пожеж1 1784 р.
Використання широкого кола джерел як то пи-сьмов!, граф!чш, а також археолопчш, дозволяе сьогодш вийти на новий р!вень доследження !сто-рично! топограф!! Глухова середньов!чного перюду та у ранньомодерний час.
Перспективи. Результата доследження, його теоретичш положення та висновки можуть бути ви-користаш пед час проведення лекцш з штори Укра-!ни та юторп Гетьманщини у середшх та вищих уч-бових закладах держави, для написання наково-по-пулярних та краезнавчих робгт, для розробки тематичних екскурсш та тематико-експозицшних музейних плашв, бути методолопчною базою по вивченню та забезпеченню охорони та популяриза-ци, здшсненню заход!в з виявлення, вивчення, об-лшу, збереження, належного утримання, ведповед-ного використання, консервацп, реставрацп, реабь лггацп та музеефшацп об'екпв культурно! спадщини розташованих на територи Нац!ональ-ного заповедника «Глух1в».
Лiтература
1. Л!топис Руський. - К.: Видавництво «Дн!про», 1990. - 591 с.
2. Белашов В. I. Глух1в - столиця Гетьманщини (До «Глух!вського пер!оду» ктори Укра!ни (17081782 рр.). - Глух1в: РВВ ГДПУ, 2005. - 220 с.
3. Кулаковський П. Чершгово-Оверщина у склад! Реч! Посполито! (1618-1648). - К.: Темпора, 2006. - 496 с.
4. Деркач А. Л. Глух1в - гетьманська столиця. - К.: Видавництво «Павл!м», 2000. - 176 с.
5. Ткаченко В. К. Глух!в: юторико-краезнавчий нарис. - Харшв: Видавництво «Прапор», 1968. -142 с.
6. Вечерський В. В. Пам'ятки архггектури й мютобудування Л!вобережно! Укра!ни. К.: Видав-ничий д!м А. С. С. 2005. - 586 с.
7. Коваленко Ю.О. Археолопчш досладження на територ!! Державного !сторико-культурного заповедника у м. Глухов! // кторико-культурш надбання С!верщини у контекст! ютори Укра!ни. -Глух1в: РВВ ГДПУ, 2006. - С. 32-37.
8. Коваленко Ю.О. Останнш сведок батуринсь-ко! трагед!! // Основа. - Торонто, 2007. Липень. - С. 42-44.
9. ДАСО. - Ф. 684. - Оп.1. - Спр.1. - 47 арк.
10. Белашов В.! Глух1в - столиця гетьмансько! ! Л!вобережно! Укра!ни. - Глух!в, 1996. - 145 с.
