ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

UDC 378.147: 316.

DOI: 10.34671/SCH.HBR.2020.0403.0010

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГ1ЧНО1 СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦ1АЛЬНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В СОЦ1ОНОМ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ

© 2020

ResearcherlD: ААЕ-1091-2020

ORCID: 0000-0002-8032-8676

Тюльпа Тетяна МиколаТвна, кандидат педагопчних наук, доцент кафедри психологи i сощально! роботи Глухiвський нацюнальний педагогiчний утверситет шет Олександра Довженка (41400, Украна, Глухгв, вул. Киево-Московська, 24, e-mail: tyulpatnt@gmail.com)

Анотащя. У статп зазначено, що сощальна компетентнiсть - це сощально-педагопчна категорiя, яка позначае полiфонiчне особистiсне утворення, що дозволяе iндивiду активно взаемодiяти i3 сощумом, установлювати контак-ти з рiзними групами й iндивiдами, а також брати участь у сощально значущих проектах i продуктивно виконувати рiзнi соцiальнi ролi, яку необх1дно формувати системно. Система як структурно-функцiональне стввщношення частин цiлого, його елементiв, що базуеться на складнш взаемодп внутршньо- й мiжсистемних ввдносин, дозволяе розглянути процес формування сощально! компетентностi майбутшх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей, виз-начити структуру, взаемозв'язки м1ж елементами всередиш системи й зовнiшнiм середовищем; визначити принципи функцiонування системи формування зазначено! якосп в педагогiчнiй дiяльностi в умовах соцюкультурного сере-довища ЗВО, забезпечуеться вiдповiдним (у тому чи^ й цiннiсно-смисловим) змiстом освiти, характером взаемодп суб'ектiв освiтнього простору закладу вищо! освiти, адекватнiстю педагогiчних, методичних i дидактичних засобiв. Доведено, що сощальна компетентшсть - елемент метасистеми професшно! компетентностi; !! формування - части-на процесу професшно! тдготовки фахiвцiв; вища професiйна освiта як середовище, в якому вiдбуваеться процес формування сощально! компетентности е тдсистемою вищо! професiйно! освiти, яка своею чергою е складником системи освии взагалг Виокремлено властивостi системи формування сощально! компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей: структурованiсть, iнтегративнiсть, ввдкрипсть, неоднорiднiсть, iерархiчнiсть. Спрогнозовано основнi ознаки педагогiчно! системи: динамiчнiсть унiкальнiсть i, водночас, наявнiсть гранич-них можливостей; гнучк1сть, стiйкiсть варiативнiсть, цiлеспрямованiсть. Визначено специфiчнi функцi! системи: трансляцi! сощального досвiду, регулятивна, гносеологiчна, соцiовиховна, свггоглядна, адаптацiйна, аксiологiчна. Представлено структуру системи, яка мютить мету, завдання, змютово-процесуальний, органiзацiйно-методичний аспекти, прогнозований результат.

Ключовi слова: соцiальна компетентшсть, майбутш фахiвцi соцiономiчних спецiальностей, педагопчна система, структуру системи формування сощально! компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей.

CHARACTERISTICS OF THE FORMATION'S PEDAGOGICAL SYSTEM TO THE FUTURE SPECIALIST'S SOCIAL COMPETENCE IN THE PROFESSIONAL SOCIONOMIC SPECIALTIE'S TRAINING

© 2020

Tyulpa Tetiana Mykolaivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, the Department of Social Work and Psychology Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University (41400, Ukraine, Hlukhiv, Kyiv-Moscow street, 24, e-mail: tyulpatnt@gmail.com)

Abstract. The article specify that social competence is a socio-pedagogical category that denotes a polyphonic personal education that allows an individual to active interact with society, establish contacts with various groups and individuals, as well as participate in socially significant projects and productively perform various social roles, which must be formed systematically. The system as a structural and functional relationship of parts of the whole, its elements, based on the complex interaction of internal and intersystem relations, allows to consider the process of formation of social competence of future specialists in socionomic specialties, to determine the structure, relationships between elements within the system and environment; to determine the principles of functioning of the system of formation of the specified quality in pedagogical activity in the conditions of sociocultural environment of institutions of higher education, is provided with the corresponding maintenance, character of interaction of subjects of educational space, adequacy of pedagogical, methodical and didactic means. It is proved that social competence is an element of the metasystem of professional competence; its formation is a part of the professional specialists training process; higher professional education as an environment in which the process of formation of social competence takes place is a subsystem of higher professional education, which in turn is a component of education in general. The properties of the system of future specialists social competence formation of socionomic specialties are distinguished: structure, integrativeness, openness, heterogeneity, hierarchy. The main features of the pedagogical system are predicted: dynamism, uniqueness and, at the same time, the presence of extreme opportunities; flexibility, stability, variability, purposefulness. The specific functions of the system are determined: translations of social experience, regulatory, epistemological, socio-educational, ideological, adaptive, axiological. The structure of the pedagogical system formation of social competence for intended socionomic specialists is presented, which contains the purpose, tasks, content-procedural, organizational-methodical aspects, the prospective outcomes.

Keywords: social competence, future specialists of socionomic specialties, pedagogical system, structure of the system of formation of social competence of future specialists of socionomic specialties.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ СОЦИОНОМИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

© 2020

Тюльпа Татьяна Николаевна, кандидат педагогических наук, доцент кафедры психологии и социальной работы

Глуховский национальный педагогический университет имени Александра Довженко (41400, Украина, Глухов, ул. Киево-Московская, 24, e-mail: tyulpatnt@gmail.com)

Аннотация. В статье указано, что социальная компетентность - это социально-педагогическая категория, которая обозначает полифоническое личностное образование, позволяющее индивиду активно взаимодействовать с 42 Humanitarian Balkan Research. 2020. Т. 4. № 3(9)

педагогически науки

Тюльпа Тетяна Микола1вна ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГ1ЧНО1 ...

социумом, устанавливать контакты с различными группами и индивидами, а также участвовать в социально значимых проектах и продуктивно выполнять различные социальные роли, которую необходимо формировать системно. Система как структурно-функциональное соотношение частей целого, его элементов, основанный на сложном взаимодействии внутри- и межсистемных отношений, позволяет рассмотреть процесс формирования социальной компетентности будущих специалистов социономических специальностей, определить структуру, взаимосвязи между элементами внутри системы и внешней средой; определить принципы функционирования системы формирования указанного качества в педагогической деятельности в условиях социокультурной среды высшего ученого заведения, обеспечивается соответствующим (в том числе и ценностно-смысловым) содержанием образования, характером взаимодействия субъектов образовательного пространства учреждения высшего образования, адекватностью педагогических, методических и дидактических средств. Доказано, что социальная компетентность - элемент метасистемы профессиональной компетентности; ее формирования - часть процесса профессиональной подготовки специалистов; высшее профессиональное образование как среда, в которой происходит процесс формирования социальной компетентности, является подсистемой высшего профессионального образования, в свою очередь является частью образования вообще. Выделены свойства системы формирования социальной компетентности будущих специалистов социономических специальностям: структурированность, интегративность, открытость, неоднородность, иерархичность. Спрогнозировано основные признаки педагогической системы: динамичность, уникальность и одновременно наличие предельных возможностей; гибкость, устойчивость, вариативность, целеустремленность. Определены специфические функции системы: трансляции социального опыта, регулятивная, гносеологическая, социального воспитания, мировоззренческая, адаптационная, аксиологическая. Представлена структура системы, содержащая цели, задачи, содержательно-процессуальный, организационно-методический аспекты, прогнозируемый результат.

Ключевые слова: социальная компетентность, будущие специалисты социономических специальностей, педагогическая система, структура системы формирования социальной компетентности будущих специалистов социо-номических специальностей.

ВВЕДЕННЯ

Постановка проблеми в загальному вигляд1 та гг зв'язок 1з важливими науковими чи практичними за-вданнями. У вичизнянш педагопщ поняття сощально! компетентносп почало дослвджуватися передовым в дискусп про яшсть освгги, про те, яким повинен бути майбутнш фахiвець.

Сощальна компетентшсть - це сощально-педагопчна категорiя, яка позначае полiфонiчне особиспсне ут-ворення, що дозволяе iндивiду активно взаемодiяти iз сощумом, установлювати контакти з рiзними групами й шдиввдами, а також брати участь у сощально значущих проектах i продуктивно виконувати рiзнi сощальш рол^ На сучасному етат розвитку освiти розрiзняють двi стратеги: перша орiентована на конкретш планованi цiлi - навченiсть, друга - на цш-вектори - здатшсть до на-вчання, самовизначення, самоактуалiзацiя, соцiалiзацiя, розвиток iндивiдуальностi.

Якщо для реалiзацi! першо! стратеги iснують стандарта, навчальнi програми, форми, методи й засоби навчання, а також способи оцшки результатiв навчан-ня, то реалiзацiя друго! ставить перед дослшниками завдання розробки нових концепцш, нових освiтнiх систем, !хнього змiсту, технологiй. Зазначенi позицп ви-магають системного контексту формування сощально! компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спещальностей.

Анализ остантхдослгджень I публ1кац1й, вякихрозгля-далися аспекти ц1ег проблеми I на яких обтрунтовуеться автор; видтення невиршених ратше частин загальног проблеми.

Сучасна фiлософiя науки, спираючись на ше! Л. Фон Берталанфi [1], який е творцем загально! теорп систем, розглядае системнiсть як особливий тип методологи, що використовуе у сво!й концептуально-теоретичнiй конструкци так1 фундаментальнi поняття як цшсшсть, ввдносини, елемент, структура, iерархiя та ш.

Поняття «система» (ввд дав.-гр. оЬтцца - оргашзм, союз, цше, сполучення, складене з частин) отрима-ло широке висвiтлення як у роботах вичизняних фiлософiв i педагопв, так i в працях зарубiжних авторiв: А. Авер'янова [2], Л. фон Берталанфi [1], Ю. Бех [3], А. Слепцова [3], Ю. Сурмша [4] та iн. Вивчення дже-рельно! бази показуе, що единого визначення поняття «система» ниш не юнуе, у бшьшосп з них система визначаеться або в широкому сена, без урахування осо-бливостей деяких типiв систем, або у вузькому сенсi, описуючи властивосп, притаманнi лише певному типу систем, а саме:

- категор1я, що позначае об'ект, оргашзований як цшсшсть [5];

- сукупшсть елеменпв або частин, органiзованих з певною метою у вшношенш до зовшшнього навколиш-нього середовища [6];

- сукупшсть чогось, упорядкована як цше; план або схема, яка складаеться з частин, об'еднаних для ство-рення ланцюга взаемозалежностей; постiйне об'еднання елементiв, якi становлять едине цше [7];

- сукупшсть взаемозв'язаних елеменпв, яш об'еднанi еднiстю мети i функцiональною цiлiснiстю, i при цьому властивiсть само! системи не зводиться до суми власти-востей елеменпв [8];

- сукупнiсть учасник1в зi сво!ми взаеминами де взаемодiючi сторони штерпретуються як елементи системи зi складними зв'язками мiж собою [9].

Аналiз науково! лiтератури з питань дослiджень феномену засвщчуе, що система це сукупнiсть елеменпв, що знаходяться у вiдносинах i зв'язках один з одним, утворюють певну цiлiснiсть, еднiсть i мае наступш характеристики: складний характер, адже вона складена з елементiв; взаемозв'язок i взаемозумовленiсть цих елементiв; цшсний характер.

У зв'язку з тим, що процес формування соцiальноl компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей е складнооргашзованою впорядкова-ною цiлiснiстю, що включае як окремих iндивiдiв, так i соцiальнi спiльностi, можна вважати, його сощальною системою, яка, за визначенням Б. Юдша, певною мiрою «детермiнуе д^! iндивiдiв i груп, що входять до не!, i в певних ситуацiях виступае по ввдношенню до оточення як едине цше» [10, с. 586].

Ураховуючи думки науковщв, яш визначають певну сукупшсть властивостей сощально! системи: сутшсть i складнiсть, зв'язок систем iз зовнiшнiм се-редовищем, цiлеспрямованiсть, параметри розвитку та функцiонування [11]; структуршсть, взаемозалежнiсть з середовищем, iерархiчнiсть [4]; емерджентшсть, цiлiснiсть [12], ядром яко! е людина, ми можемо вшнести до соцiально! й педагогiчну систему.

Обтрунтування актуальност1 досл1дження. Вва-жаемо, що система як структурно-функцюнальне сшв-в1дношення частин цiлого, його елеменпв, що базуеться на складнш взаемодп внутрiшньо- й м1жсистемних в1дносин, дозволяе розглянути процес формування соцiально! компетентносп майбутшх фахiвцiв со-цiономiчних спещальностей, визначити структуру, взаемозв'язки мiж елементами всередиш системи й зовнiшнiм середовищем; визначити принципи функщ-

онування системи формування зазначено! якосп в педагопчнш дiяльностi в умовах соцюкультурного сере-довища ЗВО, а також процес управлшня цieю системою.

МЕТОДОЛОГ1Я

Формування ц1лей cmammi. Метою статп е обгрунтування педагогiчноï системи, реалiзацiя яко' забезпечувала б не тшьки формування соцiальноï компетентностi як позици, а й як намiру до вчинення актiв соцiально спрямовано'' професшно'' поведiнки, що забезпечують ефективнiсть сощально'' взаемодiï.

Постановка завдання. Зазначенi позици дозволяють вiдзначити, що формування сощально! компетентносл майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спещальностей е цiлеспрямованим поступальним системним проце-сом, який забезпечуеться вiдповiдним (у тому чи^ й цiннiсно-смисловим) змютом освiти, характером взаемодп суб'ектiв освггнього простору закладу вищо! освiти, адекватшстю педагогiчних, методичних i дидак-тичних засобiв.

Методи, методики та технолога, що викори-стовувалися. З метою дослщження i впорядкування теоретичних уявлень про системшсть формування соцiальноï компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцю-номiчних спещальностей обрано методи теоретико-методологiчного аналiзу, що дае змогу обгрунтувати вихщш положення дослщження; штерпретацшно-аналiтичний метод iз застосуванням синтезу, аналiзу, систематизацп та узагальнення.

РЕЗУЛЬТАТЫ

Виклад основного матерiалу дослiдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результатiв. Будь-яку систему слщ розглядати як елемент метасистема У контексп нашого дослщження соцiальна компетентнiсть - елемент метасистеми професшно'' ком-петентностi; формування сощально'' компетентностi майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спещальностей - частина процесу професшно'' тдготовки в умовах ЗВО; середовище, в якому вщбуваеться процес формування соцiальноï компетентностi, - вищу професшну освiту - розглядаемо як тдсистему вищо'' професiйноï освiти, яка е своею чергою складником освгга взагалг Така педагогiчна система передбачае добiр i викори-стання педагогiчних засобiв i ресурсiв, спрямованих на розв'язання завдань формування нових соцiально прий-нятних позицiй, забезпечення умов упливу сформовано'' соцiальноï компетентностi на свпобачення, що виявляеться у професiйнiй поведшщ майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей.

Аналiз основних параметрiв педагогiчних систем, видшених рiзними авторами [11; 12; 13] дозволив ви-окремити властивостi системи формування сощально'' компетентностi майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей, а саме: структуровашсть - наявнiсть сукупностi елементiв, вщносини мiж якими побудованi на зв'язках рiзного роду; цiлiснiсть - наявнють зв'язк1в i вiдносин мш елементами системи; iнтегративнiсть, яка виявляе системоутворювальш, системозберiгаючi чин-ники; вiдкритiсть - взаемод1я системи з навколишнiм середовищем; неоднорiднiсть - свiдчить, що компонента й елементи системи в рiзних ïï частинах володiють рiзними якостями; iерархiчнiсть - можливiсть под^ системи на супiдряднi частини, системи й елементи. Властивосп системи залежать ввд властивостей елементiв, але не вщображають 'х повнiстю. Також було спрогнозовано основнi ознаки педагопчно'' системи формування соцiальноï компетентносл майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей: динашчшсть -нестабiльнiсть окремих параметрiв i непередбачуванють поведiнки елементiв структури; ушкальнють поведiнки системи в конкретних умовах, але водночас наявнють граничних можливостей; гнучк1сть - здатнiсть до змши траекторй' розвитку, здатнiсть адаптуватися до мшливих умов середовища й перешкод; стшкють - наявнiсть ак-

тивних елеменпв, спроможних протистояти негативним тенденц1ям i самоорганiзовуватися; здатнiсть виробля-ти варiанти поведiнки й змiнювати свою структуру, зберпаючи при цьому цшснють i основнi властивостi; цiлеспрямованiсть - здатнють i прагнення до створення iерархiï цiлей для перетворення особистосп студента у соцiально компетентного фахiвця.

Специфiка формування соцiальноï компетентностi майбутшх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей конкретизуеться у функц1ях педагогiчноï системи, в яких акцент робиться на виявленнi рiзноманiття зв'язк1в i вщносин, що мають мiсце як усерединi дослшжуваного об'екта, так i в його взаеминах iз навколишшм середо-вищем.

Система включае всi базовi функцй' педагогiчноï д1яльносп, але в контекстi нашого дослщження ми зосереджуемо увагу на функщях трансляцп соцiального досвщу, регулятивнiй, гносеолопчнш, соцiовиховнiй, свiтогляднiй, адаптацiйнiй, аксiологiчнiй.

Структура системи - наступна найважливiша ïï характеристика, адже «саме в структурi прихована таемниця вiдмiнностi частини ввд цiлого, вiдмiнностi суми властивостей, якостей окремо взятих елеменпв, частин вщ властивостей i якостей системи» [2, с. 69].

Мета виступае одним з важливих системоутворю-вальних факторiв, що обумовлюе споаб i характер дiяльностi, визначае вщповщш засоби ïï досягнення й е не тшьки спроектованим к1нцевим результатом, а й вихщною спонукою дiяльностi.

Ми визначаемо мету нашоï системи як теоретико-методологiчне й методичне забезпечення формування соцiальноï компетентносл майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей як специфiчного процесу, спрямованого на становлення ïхньоï особистостi, що володiе цiлiсним сприйняттям соцiально спрямованоï' дшсносп.

Реалiзацiя вищезазначеноï мети досягаеться шляхом розв'язання наступних завдань:

- формування стiйкоï' мотивацiï до здшснення соцiально спрямованоï дiяльностi, щннюно-регу-лювальноï сфери особистостi, яка спрямована на формування соцiально-морального идеалу, переконань, со-цiально-моральних й етичних цiнностей i норм;

- формування соцiальноï' когнiтивно-орiентованоï' сфери майбутнього фахiвця, яке передбачае розши-рення сощального кругозору, пiдвищення соцiального iнтелекту, оволодшня знаннями, умiннями й навичками, необхщними у майбутнiй професiйнiй дiяльностi;

- формування комушкативно-операцшно'' сфери особистостi, яке передбачае збагачення сощально-прак-тичного досвщу особистостi й спрямована на формування готовносп до соцiально-орiентованоï дiяльностi, розви-ток навичок соцiально-моральноï' поведiнки у колектив-ному життi, спiльноï дiяльностi й спiлкування, здатностi до досягнення цшей; формування комунiкабельностi, стресостiйкостi, розвиток здатносп приймати рiшення у рiзних ситуац1ях професiйноï' дiяльностi;

- формування здатносп до самоаналiзу власно'' поведшки й учинк1в, емоцiйно-вольовоï стiйкостi майбутнього фахiвця, що мае на увазi розвиток здатностi розпiзнавати й висловлювати сво'' емоцiï, вмiння усвщомлено 'х регулювати й контролювати, здатносп витримувати негативнi емоцiйнi впливи, здатносп до сощально-морально'' й етично'' ощнки сво'х учинк1в i вчинк1в шших людей.

Важливим системоутворювальним фактором е структурш елементи системи й визначеш зв'язки й вiдносини мiж ними. Ми погоджуемось iз думкою С. Харченка, який наголошуе на тому, що шновацшнють у створеннi педагопчно'' системи того чи того виду професшно'' тдготовки полягае не у привнесенш в не'' якихось нових структурних елементiв, оск1льки це може порушити природну логiку освiтнього процесу, його

педагогически науки

Тюльпа Тетяна Микола1вна ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГ1ЧНО1 ...

сутнiсть, а в розробщ нового змiсту кожного з видшених компонентiв, установленнi зв'язку мiж ними, тобто у створеннi тако! моделi навчання, яка найбiльшою мiрою вiдповiдала б соцiальним потребам суспшьства й характеру вищо! освгта. [12, с. 28].

Зазначенi чинники обумовлюють розробку змiсту си-стеми формування сощально! компетентностi майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей, визначення Г! еташв, добiр i реалiзацiю форм i методiв навчання, адек-ватних щлям формування соцiально! компетентностi, впровадження комплексу заходiв, спрямованих на науко-во-методичне забезпечення освiтнього процесу у межах кожного етапу, формування вiдповiдних оргашзацшно-педагогiчних умов.

Змiстово-процесуальний аспект системи спрямо-ваний на розкриття змюту формування соцiально! компетентностi майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спе-цiальностей, обумовлений основними методолопчними пiдходами до органiзацi! зазначеного процесу: систем-ним, дiяльнiсним, компетентшсним i мiстить у собi компонента, адекватш структурi зазначеного феномену.

При визначенш змiсту процесу формування сощально! компетентностi майбутнiх фахiвцiв соцю-номiчних спецiальностей були видiленi наступш освiтнi складники: полiфункцiональний, соцiокультурний, екзи-стенцiйний, праксеологiчний.

Результативнiсть формування сощально! ком-петентностi майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спе-цiальностей визначаеться послiдовнiстю дотримання наступних етапiв: адаптивно-мотивацiйного, шфор-мацшно-шзнавального i операцiйно-дiяльнiсного.

Процесуальний аспект ввдображае процес професш-ного саморозвитку особистосп, що е основою формування сощально! компетентности задае орiентацiю освгтнього процесу, його головний напрямом, тим самим забезпечуючи ефективнiсть яшсно! подготовки майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спещальностей.

Методичний аспект системи ввдображае посль довнiсть здiйснення процесу формування сощально! компетентносп з урахуванням дiяльнiсного аспекту i включае систему методiв i форм освiтньо! дiяльностi, що застосовуються в залежносп вiд завдань i очiкуваного результату кожного з еташв.

Ощнювально-результативний аспект системи за-безпечуе функцш аналiзу, зворотного зв'язку, мошго-рингову функцш i дозволяе аналiзувати iнформацiю про х1д освiтнього процесу, коригувати дiяльнiсть з формування сощально! компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей.

Результатами реалiзацi! оцшювально-результатив-ного блоку е: наявшсть чинник1в, необхвдних для успiшного формування соцiально! компетентносп студентiв, як1 охоплюють пiдготовленiсть до формування сощально! компетентности добiр змiсту освiти, що забезпечуе формування сощально! компетентности за-стосування технологш, методiв i засобiв навчання, що гарантують !! формування; використання внутршшх i зовнiшнiх ресурсiв ЗВО; контроль i оцiнка зазначеного процесу; позитивш змiни рiвня сформованостi соцiально! компетентносп майбутшх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей.

ВИСНОВКИ

Висновки дослгдження. Отже, розроблена i впровад-жена в освiтнiй процес система формування сощально! компетентносп майбутшх фах1вщв соцiономiчних спецiальностей:

- спираеться на методологш системного, д1яльшсно-го й компетентшсного пiдходiв;

- вщображае закономiрностi формування соцiально! компетентностi як сощально! орiентацi! на об'ект сощально! взаемодп, а також умов !! впливу на професiйну поведшку майбутнiх фахiвцiв;

- характеризуеться едшстю стратегiчних i тактичних цiлей;_

- спрямована на формування комплексу компонентов соцiальноi компетентностi (мотивацшно-щншсного, когнiтивного, комунiкативно-дiяльнiсного, рефлексивного);

- забезпечуе реалiзацiю в освiтньому процес струк-турно-функцiональноi' моделi формування соцiальноi компетентностi майбутнiх фахiвцiв соцiономiчних спещальностей, що включае концептуальний, змютово-про-цесуальний, методичний, оцiнювально-результативний блоки;

- обгрунтовуе умови, необхiднi для розвитку значу-щих соцiально-моральних якостей особистостi;

- дозволяе збагатити змiст освiтнього процесу з формування сощальних цшностей, потреб, мотивiв профе-сiйноi д1яльносп, що сприяють формуванню соцiальноi компетентности визначити спецiальнi соцiальнi знання, практичш вмiння й навички, загальнi компетенции

- здiйснюеться за допомогою педагогiчноi метапред-метноi соцiально-компетентнiсноi технологй' з викорис-танням контекстних завдань i ситуацiй, методiв, форм, як1 е ефективними при формуванш соцiальноi компетентносп особистосп;

- ввдображае критерп й показники оцiнки реалiзова-ного процесу й описуе його результат;

- обумовлюе розвиток соцiальноi' компетентностi майбутшх фахiвцiв соцiономiчних спецiальностей, гото-вих i здатних до вирiшення професшних завдань в умо-вах сощально!' взаемоди.

Освiтнiй процес, побудований на основi авторськоi педагогiчноi системи, дозволяе досягти бажаного результату: сформувати у студентiв соцiальну компетентнiсть вщповщно до специфiки !хньо!' майбутньоi професiйноi дiяльностi як фахiвцiв соцiономiчних спещальностей.

Перспективи подальших дослгджень цього напряму. Наступним етапом дослвдження проблеми розробки й за-стосування педагогiчноi системи формування соцiальноi компетентностi майбутнiх фах1вщв соцiономiчних спецiальностей уважаемо створення моделi зазначеного процесу на основi дiагностики стану сформованостi соцiальноi компетентносп майбутшх фах1вщв, рефлексивного аналiзу рiвнiв досягнень, визначення «локусу проблем», прогнозування бажаних змiн у досягненш позитивних результатiв формування соцiальноi компетентносп майбутшх фахiвцiв соцiономiчних спещальностей, розробки конкретноi програми практич-них дш, яка мiстить сукупнiсть прийомiв, добiр процедур, методiв й шших засобiв, що мають забезпечити реалiзацiю системи.

СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:

1. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем — критический обзор. Исследования по общей теории систем: сб. переводов. Москва: Прогресс, 1969. С. 23-82.

2. Аверьянов А. Н. Система: философская категория и реальность. Москва, 1976. 188 с.

3. Бех Ю. В., Слепцов А. I. Фглософсью проблеми сучасного управл1ння складними системами: ¡де1, принципи i моделг: монограф1я. Кшв: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2012. 404 с.

4. Сурмин Ю. П. Теория систем и системный анализ: учеб. пособ. Кшв: МАУП, 2003. 368 с.

5. Словарь философских терминов. Новейший философский словарь. URL: http://www.philosophi-terms.ru\word\. (дата звернення: 08.04.2020).

6. Сучасний словник iншомовних слiв / укладачi: О. I. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. Кшв: Довiра, 2006. 789 с.

7. Webster's Revised Unabridged Dictionary. Сайт The ARTFL Project/ — Chicago: The University of Chicago, 1913. Р. 1465. URL: http:// machaut.uchicago.edu/?resource=Webster%27s&word=system&use1913 =on (дата звернення: 15.04.2020).

8. Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономерности. Москва: СИНТЕГ, 2000. 528 с.

9. Могилевский В. Д. Методология систем. Москва: Экономика, 1999. 253 с.

10. Юдин Б. Г. Система социальная Философский энциклопедический словарь. Москва, 1989. 840 с.

11. Петришин Л. Й. Системний пiдхiд як основа оргатзаци процесу формування креативностi майбутшх сощальних педагогiв у ВНЗ. Науковий вiсник Ужгородського нац. ун-ту. Серiя: Педагогта. Со^альна робота. Ужгород, 2013. № 26. С. 147-151.

12. Системний пiдхiд у сучасних педагогiчних до^дженнях в Украш: монографiя / за ред. С. Я. Харченка. Старобiльськ: Вид-во ДЗ

«ЛНУ гмеш Тараса Шевченка», 2016. 488 с.

13. Шабанова Ю. О. Системний nidxid у вищий школ1. Днтропетровськ: НГУ, 2014. 120 с.

The article was received by the editors 22.06.2020 The article was accepted for publication 27.08.2020