CC BY
1
УДК 37.061 https://doi.Org/10.35546/kntu2078-4481.2022.3.17
В. М. ДЕМЧЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0003-1841-7798 Н. М. КОВАЛЬСЬКА
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-5758-8373 Л. М. БОГАДЬОРОВА
Херсонський державний аграрно-економiчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-9072-3434 ГУМАНВАЦШ ПУБЛIЧHОÏ КОМУН1КАЦП: НЕВЕРБАЛЬНИй АСПЕКТ
У cmammi проанал1зовано невербальн засоби ny6ni4uoï комуткацИ' через призму гумашзацп тформацшного простору. При цьому до^джено визначення в науковому ducKypci загальних понять у площинi невербальное кому-шкаци, традицшш й нетрадицшш невербальш засоби комуткацИ' та особливостi практичного використання невербальних засобiв у сферi пyблiчного стлкування.
Визначено, що гуматстичний аспект сучасного сустльства полягае в тому, що жодний владний вплив не мае обмежувати чи орiентyвати громадянина в неосяжному полi iнформацiï. З'ясовано, що невербальнi засоби у стлкуванн виконують так функцИ': внесення додатково'1 тформацп, що проте не лише супроводжуе головну, замщуе пропущений словесний компонент, указуе на описуваний об'ект, але й часом суперечить ïï змюту. Доведено, що невербальн засоби характеризують як самого мовця-оратора, його дiловi, iнтелектyальнi, етнiчнi, соцiальнi, статевi, вiковi ознаки, так i ознаки кожного окремого слухача, що загалом допомагають сприймати подану тформацт. Зазначено, що гуманктичний аспект сучасного суспшьства полягае в тому, що жодний владний вплив (як власне iмперативний, так i прихований) не мае обмежувати чи орiентyвати особу-громадяни-на в неосяжному тформацшному просторi, своерiдномy загальному космiчномy iнтелектi.
Зроблено висновок, що невербальна система комуткативних знатв визначаеться як первинна та природна в людському сyспiльствi, а вербальна - як вторинна, штучна. Цю прюритеттсть потрiбно пов'язати з гума-нктичним вимiром, який указуе на людсьт емоцИ' та рефлексИ', а також на невiд'емнiсть у людини права на отримання дтовог та побутово'1 iнформацiï. Зауважено про деяю стереотипи, яю iснyють у науковому дискурс з комунтаци, але на сьогоднi вже не е актуальними.
Ключовi слова: комуткащя, гуматзацш, пyблiчне управлтня, невербальн засоби комушкацп, державна комуткацшна полтика.
V. M. DEMCHENKO
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0003-1841-7798 N. M. KOVALSKA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0003-1841-7798 L. M. BOHADOROVA
Kherson State Agrarian and Economic University
ORCID: 0000-0002-9072-3434 HUMANIZATION OF PUBLIC COMMUNICATION: NON-VERBAL ASPECT
The article analyzes non-verbal means of public communication through the prism of humanization of information space. The definition of general concepts in the field of non-verbal communication, traditional and non-traditional nonverbal means of communication and features ofpractical use of non-verbal means in the field ofpublic communication are studied in the scientific discourse.
It is determined that the humanistic aspect of modern society is that no power influence should limit or orient the citizen in the vast field of information. It was found that non-verbal means of communication perform the following functions: the introduction of additional information, which not only accompanies the main, replaces the missing verbal component, points to the described object, but sometimes contradicts its content. It is proved that non-verbal means characterize both the speaker-speaker, his business, intellectual, ethnic, social, sexual, age characteristics, and the characteristics of each individual listener, which generally help to perceive the information provided. It is noted that the humanistic aspect of modern society is that no authoritarian influence (both imperative and hidden) should limit or orient the citizen in the vast information space, a kind of general cosmic intelligence.
It is concluded that the nonverbal system of communicative signs is defined as primary and natural in human society, and verbal - as secondary, artificial. This priority must be linked to the humanistic dimension, which indicates human emotions and reflections, as well as the inalienability of the human right to receive business and domestic information. Some stereotypes that exist in the scientific discourse on communication, but are no longer relevant today, have been noted.
Key words: bilingualism, communication, humanization, public administration, non-verbal means of communication, state communication policy.
Постановка проблеми
Наша цившзащя, як поспндустр!альна, ввдзначаеться ввд минулих розвитком комушкацшних технологш, що всього лише за двадцять останшх рошв досяг такого р!вня, який навиъ не прогнозувався письменниками-фантас-тами ще всередин ХХ столптя. У свою чергу мережа 1нтернет стала не лише найбшьшою шформацшною базою шльшсно (поpiвняно з пресою, радю й телебаченням), але i яшсно, адже отpимуванi через не1 данi е найсв!жь шими та найактуалънiшими. Тобто поняття часу i простору у сфеpi передання шформаци перестали iснувати та не складають певних перешкод (так званого шуму) на шляху до ïï отримання. Звiсно, це полегшуе людиш pеалiзацiю ïï виробничих завдань i власного аналогичного потенцiалу.
Також визначною рисою сучасноï цивiлiзацiï е ïï гумашстична сутнiстъ, коли, незважаючи на стратеги глоба-лiзму, пан-евpопеïзму тощо, пpiоpитетом соцiалъноï держави е людина, ïï права та iнтеpеси, а небезпека криеться лише в авторитарних режимах й iмпеpсъких зазiханнях. Ця гуманiзацiя тiсно пов'язана з означеною вище шфор-матизацiею суспiлъства, адже людина за допомогою мереж! 1нтернет задовольняе власнi потреби в шформаци не лише задля покращення життевого комфорту, але й задля простого розважання. У першому pазi маемо на увазi використання iнфоpмацiï' людиною щд час роботи чи навчання, у другому - щд час вщпочинку.
Публiчна комунiкацiя е важливим джерелом отримання дiловоï iнфоpмацiï, зокрема й у ситуацп сприймання обов'язковоï лекцiï чи виступу, де кр!м словесних засобiв подання потр!бних вщомостей використовуються також i невеpбалънi, засноваш на iндивiдуалъних психолопчних рисах кожного комушканта, його нервових iмпулъсах, темперамента Урахування таких особливостей людини - як слухача, так i мовця - вщтворюе гуманiстичну основу передового суспшьства, за якою людина е прюритетною перед державою й мае повне право на отримання будь-якоï iнфоpмацiï. З шшого боку, ця шформащя може бути як правдивою, так i неправдивою, як ввдкритою, так i прихованою, як реальною, так i деформованою, i лише сама людина мусить зробити виб!р, якими вщомостями й засобами комушкаци вона буде користуватися. Серед таких засобiв помину роль вщграють невеpбалънi.
Анатз останшх досл1джень i публшацш Вивчення питань ефективноï' реатзаци комунiкацiйноï' полтики в державному спектр! стае сьогодн! актуальним, адже вони зачшають загальнолюдськ1 щнносп, серед яких - свобода вибору комунiкацiйних засобiв у спiлкуваннi. Ця питання вивчаються як !з боку власне лшгвютики, так i з боку пpактичноï' психологи. Але й лшгвют розглядае щ проблеми !з застосуванням психологичного щдходу. Так, Ф. Бацевич у книз! «Основи комунiкативноï лшгвютики» аналзуе засоби комунiкацiï в дшовш сфер!, зважаючи на особливосп професшного контактування фах!вщв будь-якга галуз! [1]. Г. Задшьська, розр!зняючи вербальну й невербальну комунжащю як одну з! складових комунiкативноï' компетенцiï' сту-денпв-фшолопв, видшяе саме другий р!зновид як найбшьш наближений до психолопчного вимру педагогики вищоï школи [2]. Т. Осшова, анал!зуючи комплексну методику опису й лексикографування певноï комунiкативноï одинищ, акцентуе також саме на невербальних засобах комунжаци, адже вони виявляють психолопю учасник1в стлкування, зокрема емоцшну та штелектуальну складов! [3]. Л. Солошук дослвджуе взаемодю вербальних i невербальних компонентов комунiкацiï, залучаючи як практичний матер!ал англомовний дискурс [4], що доводить наявнють загально-наукових проблем у цш сфер!, адже кожна сватова мова мютить чималу кшькють невербальних засоб!в. Л. Корнева продовжуе цю проблематику, розглядаючи м1жкультурн! невербальн засоби комунiкацiï [5]. В аспект! комунiкацiйноï' компетенци, зокрема публчного оратора ефективнють i прийнятнють невербальних засоб1в дослвджують учен! Сум-ського державного педагопчного ушверситету !меш А.С. Макаренка щд кер1вництвом В. Герман i Н. Солаpьовоï' [6], що доводить проввдний напрямок вивчення питань комушкаци - публчне сшлкування, що охоплюе не лише, скаж!мо, медазасоби, але й сферу публчного управлшня, де фах1вець зобов'язаний володпи публiчноï' техншами комунiкацiï.
Формулювання мети дослщження Зважаючи на вищенаведене, метою нашоï' розвщки визначаемо анатзування невербальних засоб!в публiчноï' комунiкацiï через призму гумашзаци шформацшного простору. Окремими завданнями при цьому постають визна-чення в науковому дискурс! загальних понять у площиш невеpбальноï комунiкацiï, анал!з традицшних i нетра-дицшних невербальних засоб!в комунiкацiï' та розгляд особливостей практичного використання невербальних засоб!в у сфер! публ!чного стлкування.
Викладення основного матерiалу дослiдження 1. Загальш поняття, пов'язаш з невербальною комунiкацieю
За думкою сучасних теоретиков Ф. Бацевича та Г. Почепцова, саме явище i процес комунiкацiï' мають ф!зюлопчну природу, зокрема у площин канатв, як1 використовуються у сшлкуванш, тобто зад!яш для сприйняття й надання
iнфopмaцiï. Ц кaнaли вiдпoвiдaють тpaдицiйним opгaнaм чуття. Тaк, ayдiaльний / звуювий e пpoвiдним i не пoтpe-6ye дoдaткoвиx зacoбiв, oкpiм rax, щo зaвжди з людинoю (звуювий i cлyxoвий aпapaти), пoшиpюe iнфopмaцiю в чaci тa пpocтopi, aлe тa мoжe бути дeфopмoвaнa, чepeз щo не зpoзyмiлa; вiзyaльний кaнaл фyнкцioнye зa дoпoмoгoю не лише вepбaльниx, aлe й нeвepбaльниx знaкiв, чepeз щo iнфopмaцiя лeгкo пoшиpюeтьcя в пpocтopi й чaci тa e тoчнoю; тaкгильний пepeдбaчae oтpимaння пoвнoï iнфopмaцiï без зaлyчeння зopy чи cлyxy (cтocyeтьcя пpaкгики cпiлкyвaння cлiпиx i глyxиx oci6 a6o й iншиx людей, якщo гoвopитьcя пpo cпpийнягтя бyдь-якoï iнфopмaцiï чepeз дoтик); нк^-вий кaнaл бшьше iнфopмaцiï нaдae твapинi, aлe й людига oтpимye пeвнi дaнi m лoкaльнoмy piвнi (нaпpиклaд, пpo шшу, якa кopиcгyeтьcя пapфyмaми чи iнaкшe виявляe зaпaxoвy xapaкгepиcтикy; cмaкoвий виявлж пepeвaжнo pиcи, пoв'язaнi з кyлiнapieю piзниx нapoдiв, aлe бiльш poзгopнyтi й пoглиблeнi в paßi нaявнocтi вeликoгo ceмaнтичнoгo пoля (нaпpиклaд, в oпoзицiï oзнaк «coлoдкий» - «ripra») a6o в oзнaцi «coлoний») [1, c. 55].
Вiдпoвiднo дo мети нaшoгo дocлiджeння нa piвнi кaнaлiв пepeдaння / cпpийняття iнфopмaцiï, пopяд iз шyмoм (як вiдoмo, кpитepieм дeфopмaцiï пoвiдoмлeння), пoтpiбнo aкцeнтyвaти й га вaжливocтi пoняття «eнтpoпiя iнфop-мaцiï», щo пoзнaчae cпpoщeння певш1' чacтини дaниx, якi пepeдaютьcя cлyxaчy / глядaчy [1, c. 56] тa cтocyютьcя бyдь-якиx дeтaлeй пoвiдoмлeння - вiд нeзнaчниx дo гoлoвниx. Caмe нa пoлeгшeння cпpийняття iнфopмaцiï cпpя-мoвaнi нeвepбaльнi зacoби ïï пepeдaння. Haпpиклaд, пiд чac дoпoвiдi, щo мae y cвoïй ocнoвi пиcьмoвo зaфiкcoвa-ний тeкcт - y фopмi пoвнoгo виcтyпy чи дого тез, oднoчacнo з oмoвлeнням цьoгo тeкcтy викopиcтoвyютьcя дeякi нeмoвнi зacoби - мiмiкa, жecти, як нaближaють тaкy дoпoвiдь дo cлyxaчa / глядaчa в ceнci пoглиблeнoгo cпpий-няття й eмoцiйнocтi.
Caмe в цьoмy нaпpямкy cвoю ефекгивнють виявляють нeвepбaльнi зacoби пoдaння iнфopмaцiï в бyдь-якiй cитyaцiï - шбутовш чи пyблiчнiй. Тaк, Г. визнaчae нecлoвecнy кoмyнiкaцiю як стогему знaкiв, щo
викopиcтoвyeтьcя мoвцeм, - жecтiв, мiмiки, пayз тoщo, яш дoпoвнюють i yтoчнюють тpaдицiйний мoвний виклaд iнфopмaцiï [3, c. 77]. Л. Kopнeвa дoдae, щo щ зacoби дaють мoжливicть виявити cпpaвжнi пoчyття мoвця, aджe зyмoвлeнi пiдcвiдoмими iмпyльcaми, a тoмy нeвepбaльнa мoвa викликae бiльшy дoвipy нiж вepбaльнa [4]. 3a ато-вaми Т. Ociпoвoï, нeвepбaльнa кoмyнiкaцiя e фешмешм, щo «впливae нa фopмyвaння певнт мoдeлeй пoвeдiнки людини y cпiлкyвaннi тa peгyлюeтьcя piзнoмaнiтними чинникaми кoмyнiкaцiï зaгaлoм» [5]. У пoeднaннi з вep-бaльнoю вoнa yтвopюe тaк звaнe пoдвiйнe кoдyвaння, тoбтo дo зaгaльнoгo пoвiдoмлeння дoдaeтьcя нeвepбaльний югнггивний елемент, який мoжe нaвiть зaпepeчити пepшe. Л. Coлoщyк гoвopить npo тicний зв'язoк вepбaльниx i нeвepбaльниx cклaдoвиx кoмyнiкaцiйнoгo пpocтopy, щo виявляeтьcя в ïxнix лiнiйниx i нeлiнiйниx вiднoшeнняx [6, c. 13]. to6to в нayкoвoмy диcкypci нeвepбaльнi елементи cпiлкyвaння визнaютьcя в пeвнoмy ce^i як бiльш eфeкгивнi зa вepбaльнi.
У збipникy, пpиcвячeнoмy зacтocyвaнню нeвepбaльниx зacoбiв кoмyнiкaцiï, пiдгoтoвлeнoмy aвтopcьким юлек-тивoм Cyмcькoгo дepжaвнoгo пeдaгoгiчнoгo yнiвepcитeтy 2014 poкy, зaзнaчeнo, щo нecлoвecнa кoмyнiкaцiя - це «cиcтeмa згашв, щo викopиcтoвyютьcя y пpoцeci cпiлкyвaння i вiдpiзняютьcя вiд мoвниx зacoбaми тa фopмoю виявлення» (пpи дюму дo 40 % нeвepбaльнoï iнфopмaцiï пepeдaeтьcя чepeз piзнoмaнiтнi виpaзи oбличчя i cтiльки ж - чepeз iнтoнaцiю тa мoдyляцiю гoлocy) [6, c. 7]. 3a виcлoвoм Ф. Бaцeвичa, нeвepбaльнi зacoби кoмyнiкaцiï, щo e eлeмeнтaми «кoмyнiкaтивнoгo кoдy, яш мaють нeмoвнy пpиpoдy i paзoм iз зacoбaми мoвнoгo кoдy cлyжaть для cтвopeння, пepeдaвaння i c^Mrnarra швдомлень» [1, c. 59], зa фyнкцieю пepeдaння iнфopмaцiï тa зa кiлькicним acпeктoм пepeвaжaють вepбaльнi, a^e y пpиpoдi c^e тaк юмуншують yci твapини (кpiм людини) й нaвiть pocлини.
Г. Зaдiльcькa вiдзнaчae c^e нeycвiдoмлeнicть i мимoвiльнicть нeвepбaльниx знaкiв, щo виявляютьcя пoзa кoнтpoлeм мoвдя [2, c. 78]. Ф. Бaцeвич cepeд ocoбливocтeй нeвepбaльниx зacoбiв cпiлкyвaння нaзивae ïx cyбкyль-тypнicть, нecтpyктypoвaнicть, тeмпopaтивнicть, cпoнтaннicть, вpoджeнicть. Ц ocoбливocтi xapaктepизyють юму-нiкaтopa, який ïx виявлж, - йoгo вpoджeний тeмпepaмeнт i лoкaльнy eмoцiйнy pea^TO, кoмyнiкaтивнy впpaвнicть i coцiaльний cтaтyc; xapaктep зв'язкiв (близькi, вiддaлeнi, poдиннi, coцiaльнi тoщo) зi cпiвpoзмoвникoм; вияв-лення xapaктepy cитyaцiï cпiлкyвaння (ïï poзвитoк - cпoкiйний чи aгpecивний, бaжaнicть a6o нeбaжaнicть). Пpи цьoмy нeвepбaльнi зacoби мoжyть як дoпoвнювaти вepбaльнi, тaк i зaмiщyвaти ïx a6o й зaпepeчyвaти [1, c. 59, 61]. Ocтaнню cитyaцiю мoжeмo пoяcнити як пpиxoвaнy eмoцiю, щo вкaзye нa нeвiдпoвiднicть cкaзaнoгo peaлiям. Тoбтo oфiцiйнo виcлoвлeнa peплiкa cyпpoвoджyeтьcя певним кiнecтeтичним знaкoм, cпpямoвaним oкpeмoмy aдpecaтy, який мae зpoзyмiти ïï ф^ивнють, нa вiдмiнy вiд ycix iншиx.
3a cлoвaми Л. Coлoщyк, тaкa cxeмa кoмyнiкaцiï вiдпoвiдae ïï дiaлoгiчнiй (пoлiлoгiчнiй) пpиpoдi, в yмoвax якoï фyнкцioнyвaння й нeвepбaльнoгo знaкa зaлeжить вiд o6ox cтopiн кoмyнiкaцiï' [4, c. 16]. Caмe тому мiж cto-poнaми мae бути дocягнyтe взaeмopoзyмiння, a з iншoгo бoкy - oтpимaння дaниx зa дoпoмoгoю нeвepбaльниx зacoбiв дae iнфopмaцiю пpo пapтнepa-кoмyнiкaнтa - «йoгo внyтpiшнiй cвiт, нacтpiй, пoчyття тa пepeживaння, нaмipи тa oчiкyвaння, cтyпiнь piшyчocтi aбo йoгo в^ута^ть» [6, c. 6]. Л. Coлoщyк пpo тaкy зpoзyмiлicть зaзнa-чae, щo yнiвepcaльнicть вiд пoeднaння вepбaльнoгo й нeвepбaльнoгo кoдiв «зaбeзпeчye дocтyпнicть тa зpoзyмi-лicть кoжнoмy» кoмyнiкaнтoвi, пpoтe eтнocфeцифiчнicть звyжye тaкy зpoзyмiлicть [4, c. 16]. Ha гашу думку, тут пoтpiбнo гoвopити пpo звуження не зpoзyмiлocтi, a yнiвepcaльнocтi нeвepбaльнoгo мзду, aджe мiж члeнaми oднoгo eraocy кoмyнiкaтивнa зpoзyмiлicть вiдзнaчaeтьcя нaйвищим piвнeм eфeкгивнocтi. Л. Kopнeвa знaчeння eтнiчнoгo
компонента аргументуе тим, що в рiзних крашах (суспшьствах) невербальна комуткащя навпъ розрОзняеться за сту-пенем контактносп: у пiвденних народ1в вш вищий шж у пiвнiчних, зокрема щодо учасп у спiлкуваннi погляду [5].
Як пром1жний висновок можна зазначити, що невербальш засоби передання шформаци поряд зi спрощенням i полегшенням сприйняття певно! и частини стосуються як незначних деталей поввдомлення, так i головних. Мiмiка, жести, поза тощо наближають таке висловлювання до слухача в сена !х емоцшно! природи. Cпiлкувaння мае дОа-лопчний характер, а тому невербальн1 його засоби мають бути зрозумiлими комушкантам. У рaзi виступу оратора, з одного боку, вони показують внутршнш свiт, почуття, очiкувaння слухaчiв, а з шшого - майстершсть мовця, який через унiверсaльнiсть невербального коду забезпечуе досгупнiсть i зрозумiлiсть кожному надано! ним шформаци.
2. Aналiз невербальних засоб1в комушкаци
Трaдицiйно розглядаються 16 невербальних комунiкaтивних зaсобiв - «рухи тiлa, жести (рухи рук, шг), про-сторове поле мiж спiврозмовникaми, вираз очей та направлешсть погляду, вираз обличчя, aкустичнi засоби (пов'язаш з мовою i не пов'язаш з нею), тактильш засоби (потиск руки, пощлунки), посмiшкa, косметика, реакцп шкiри (почервонiння, збл1днення), запахи (парфуми, алкоголь), одяг та його колiр, манери (наприклад, тримати сигарету) та ш.» [6, с. 8]. Так, рiзномaнiтнi сигнали й символи, як виконуються частинами обличчя, зокрема очами та бровами, мають комплексне визначення «погляд», адже це вщповвдае ситуаци спiлкувaння, де наяв-ний дiaлог мiж надавачем шформаци та И приймачем. Окрiм погляду, для передання шформаци (окремих и особливостей) слугують рiзномaнiтнi жести, що виконуються руками (наприклад, погладжування частин обличчя, доторкання до рук сшврозмовника тощо). Звуковий апарат також може прислужитися невербaльнiй комушкаци, надаючи вимовленим словам додатково! штонаци та модуляци.
Ф. Бацевич характеризуе кiнестетичнi iнформaтивнi сигнали як пiдсвiдомi (так рефлексуеться емоцшна реак-цiя людини на шформацш) й свiдомi (так виявляються нaбутi, етнiчно зaклaденi сигнали). Це мiмiкa, жести, постава тощо, яш виявляють ознаки рaдостi, здивування, гшву та iн. [1, с. 61-62]. Упм, спостерiгaючи за змь ною форми очей, рота, брiв, лоба, можна виявити там ознаки, лише маючи певний життевий досвiд стлкування з людьми та постшно aнaлiзуючи цей досвiд для пвдвищення ефективносл комушкаци. Це пов'язано й з етшч-ному зaкодовaнiстю. Так, скаж1мо, коли пiднятi брови як ознака подиву чи опущенi брови як ознака невдоволення, ус европейцi розумшть це. Нaтомiсть aзiйцi чи африканщ можуть мати iншу рефлексш.
Жести (людсьш рухи) трaдицiйно клaсифiкуються на природш (переважно спонтaннi) та штучш (фaховi знаки морякiв, будiвельникiв, музиканпв, глухонiмих, бiржовикiв та iн.). Певш жести вiдповiдaють опозици негатив-них - позитивних рефлексш (млявiсть у руках, що звисають уздовж тша - готовнiсть до захисту у схрещених на грудях; вщкрипсть у звернених вгору долонях - закрипсть у захованих у кишенях руках; байдужють у млявому рукостискaннi - прагнення до товaриськостi в мщному рукостискaннi).
Анал1зуючи м1жкультурну комуткацш, Л. Корнева наводить приклад традицшного жесту, що мае позитивну семантику в культурному ареал1 Схвдно1 Свропи, - поднятого вверх великого пальця. Цей сигнал мае тут значения «все чудово» (для сучасно1 англОйськомовнох культури аналопчним е жест «о'кей» iз залученням великого й вкaзiвного пальщв, у давнину вш означав «кохання», у Франци означае «нуль», у Япони - «грошЪ», а у деяких схвдних кранах -гомосексуалюта), проте в УгорщинО вш означае «один», а в Греци - «увага», що рОзко переривае мовця-ствбеадника, тобто мае бшьшою мрою негативну семантику [5, с. 89-90]. Це явище можна аргументувати думкою Л. Солошук, яка зауважуе, що «вживання того самого невербального компонента може спричинити рОзш комуншативт результати» чи «виражати протилежш змюти» ввдповщно до досвщу й умшь комутканпв у його декодуванш [4, с. 17].
Також невербальною рисою, що характеризуе сшврозмовника, е, наприклад, ознаки його естетичного вибору. Таким е вибОр улюблено1 музики, де можуть виявлятися доволО полярш смаки (скаж1мо, важк стилО рок-музики й класика чи традицшний джаз О клубна танцювальна музика тощо), лператури, кшо, марки автомобшя, одягу чи й татуювання, що свого часу характеризувало людину, яка вщбула в'язничний строк або перебувала в шших умовах життевого обмеження (трат, моряк, солдат), а у ХХ1 столгтп виявляе рОвень естетичного смаку.
Отже, внутршш в1дчуття людини виявляються через зовшшш тшесш рухи, серед яких найбшьш традицш-ними е схиляння голови на груди, руки, торкання руками скронь, що рефлексують негативно емоци - нудьгування, довге очОкування; погладжування голови (потилищ) чи шшО несввдомО рухи (потирання кончика носа, колупання в зубах тощо) позначають заглиблешсть в шформацш, яка надаеться стврозмовником. Ф. Бацевич додае сюди там жести, як схрещення рук, тримання !х 1ззаду, пальщ хатинкою, стушнь потиску руки под час привпання, роз-слаблення комОрця, опускання очей додолу [1, с. 64-65], яш, як нам здаеться, вже втратили свою психолопчну комушкативну однозначность. При цьому зауважимо, що в цей ряд невербальних ознак слад додати й потягування носом, мимовшьне тдкашлювання, яш також видають певш негативно емоци людини-комушканта, а також те, що у виразО обличчя, за думкою Л. Солощук, чигсо не виокремлюються посмшка, погляд тощо, а наявний щлий комплекс мОмОчних змш [4, с. 23].
В шших термшах Г. Задшьська до складових невербальное' комушкаци також вщносить окул1стику, мОмшу, к1несику, проксемОку, паралшгвютику, хронемшу (темпоральний аспект) та Он. [2, с. 78]. Упм, Л. Корнева вважае, що паралшгвютичш знаки не потрОбно вщносити до власне невербальних саме через 1хню звукову природу [5].
Але в цьoмy пapaгpaфi нaшoгo дocлiджeння мaeмo нa мeтi не aнaлiзyвaти тepмiнoлoгiю, a визнaчити cпiввiднo-шення вepбaльниx i нeвepбaльниx знaкiв y npo^ci нaдaння iнфopмaцiï. Тaк, жести зaмiщaють y мoвлeннi oдиницi мoви (вiтaння, пpивepтaння yвaги, зaклик, зaпpoшeння, cтвepджeння, зaпитaння, пoдякa тa ш.); oпиcyють пев-ний oбpaз (cyпpoвoджyють мoвлeння i втpaчaють cвiй cera пoзa ним (пoзнaчeння фopми пpeдмeтa, пpocтopoвe poзтaшyвaння тa iн.); oцiнюють пpeдмeти, людей (paдocтi, зaxoплeння, cxвaлeння, нeвдoвoлeння, нeвпeвнeнocтi, здивyвaння); пiдкpecлюють i кoнкpeтизyють iнфopмaцiю (вкaзiвкa мoвця га пpeдмeт, ocoбy, cимвoлiчнe гозга-чення oб'eктa poзпoвiдi, тpaдицiйнe пoзнaчeння eмoцiй). Пpи цьoмy icнye вapiaтивнicть певнт жecтiв (ranp^ клaд, кивoк гoлoви чи пoмax pyки мoжyть пoзнaчaти piзнi eмoцiï - вiд газет^нт дo нeгaтивниx) [6, c. 10-12].
Як пpoмiжний виcнoвoк мoжнa зaзнaчити, щo в piзниx тepмiнoлoгiчниx вapiaнтax зacoби нeвepбaльнoгo rarn-кyвaння виюнують гoлoвнy cвoю фyнкцiю - eмoцiйнoгo нaпoвнeння кoмyнiкaцiï, aлe мoжyть i зaмiщyвaти мoвнi oдиницi як тpaдицiйнi знaки й cимвoли, i нaвiть зaпepeчyвaти ïx. Пopяд iз уже вдомими зacoбaми (жecти, пoзa, eкcтpaлiнгвicтичнi тoщo) мoжнa тaкoж виpiзняти oзнaки ecтeтичнoгo вибopy мoвдя (iндивiдyaльнi), a тaкoж, зa cлoвaми Г. 3aдiльcькoï', aтмocфepy дiлoвoгo cпiвpoбiтництвa (y кoнтeкcтi oднieï eтнiчнoï кyльтypи) тa вpaxyвaння ocoбливocтeй мiжкyльтypниx cтocyнкiв (y юнтекст! piзниx eтнiчниx кyльтyp) [2, c. 78].
3. Практичне використання невербальних засоб1в у сфер1 публiчного спшкування
Пepeд цим ми гoвopили ^o xapaкгepизyвaння кoмyнiкaтopiв зa ocoбливocтями ïx^oï нeвepбaльнoï «мoви», a зapaз вадшвадш дo мети нaшoгo дocлiджeння пoтpiбнo poзглянyти ocoбливocтi пpaктичнoгo викopиcтaння зacoбiв нeвepбaльнoï пoвeдiнки мoвдя - дoпoвiдaчa, кepiвникa, лeктopa тoщo, який пoдae iнфopмaцiю. Caмe вiн чepeз тaкi зacoби нaмaгaeтьcя дocягти пoтpiбнoï дому мети взaeмoдiï' з кoлeгaми чи д^вими пapтнepaми. Тoбтo в paßi пyблiчнoгo виcтyпy нeвepбaльнi зacoби кoмyнiкaцiï пocилюють мoвлeння пepeдaвaчa пoтpiбнoï' iнфopмaцiï' в нaпpямкy eфeкгивнoгo ïï cпpийняття.
Haпpиклaд, виpaз oбличчя пpoмoвдя пepeдae не лише йoгo eмoцiï', aлe й тi дочуття, якi вш бaжaв би пpиxoвaти. Тoбтo нещ^^ть мoжe виявитиcя oднoчacнo з пoдaнoю пoзитивнoю iнфopмaцieю, i тoмy в тaкoмy paßi ocтaння mpa-чaтимe cвoю icтиннicть, a caм oparop - cвiй aвтopитeт - як нaдaвaч тieï iнфopмaцiï'. Oтжe, «мoвa Ma) «дoзвoляe не лише кpaщe зpoзyмiти cпiвpoзмoвникa, aлe й cnpasHra нa ayдитopiю пoтpiбнe opaтopoвi вpaжeння» [6, c. 14].
3poзyмiлo, щo лeвoвa чacткa тaкoï' iнфopмaцiï' зaкoдoвaнa y вepбaльнiй фopмi, aлe нeвepбaльнi кoдoвi знaки, як уже зaзнaчaлocя, вiдiгpaють тaкoж знaчyщy poль. 3ayвaжимo, щo вoни e пepвиннo пpиpoдними, aджe вiдтвopюють пepвicний cтaн cпiлкyвaння людей, a oтжe - нaйбiльш гyмaнicтичнi зa cвoeю cyтнicтю. Ta^ кiнecтeтичнi елементи зacнoвaнi нa pyxax мoвця, йoгo мiмiцi, жecтax, доз^ тoбтo нa cyкyпнocтi знaкiв, виpoблeниx тiлoм людини, щo мaють coцioкyльтypнy генезу, aджe мaють poзyмiтиcя oднoзнaчнo; пapaлiнгвicтичнi - нa iнтoнaцiï мoвлeння, йoгo гyчнocтi й тeмбpi, тобто пpи бeзпocepeдньoмy пepeдaннi iнфopмaцiï чepeз вepбaльнe виcлoвлювaння, aнaлoгiчнo eкcтpaлiнгвicтичнi згаки зacнoвaнi нa пayзax y мoвлeннi, йoгo тeмпi, дoдaткoвиx звyкax - видиxy пoвiтpя, cмixy, cьopбaннi дотом тoщo; вiзyaльнi - нa взaeмoдiï пoглядiв кoмyнiкaнтiв, щo близькo зa cyтнicтю дo зaгaлoм тaктиль-нт (дoтик дo cпiвpoзмoвникa, який y cвoю чepгy мae пpoфeciйнy, pитyaльнy чи дpyжню пpиpoдy) тa ceнcopниx, якi xapaкгepизyють cтaвлeння дo кoмyнiкaнтa / cлyxaчa, щo peaлiзyeтьcя га ocнoвi зaпaxy, cмaкy, cпpийняття звуку, кoльopy; пpoкceмiчниx - нa ocнoвi пpocтopoвиx вiднocин (як тpaдицiйнoï пcиxoлoгiчнoï oзнaки мiжocoбиcтicниx вiднocин мiж кoмyнiкaнтaми, щo пoдiляютьcя нa iнтимнy, ocoбиcтy, coцiaльнy тa пyблiчнy зoни).
У crnya^ï виcтyпy пepeд ayдитopieю не знaйoмиx дo цьoгo мoмeнтy людей кoмyнiкaтop - нaдaвaч iнфopмaцiï' -мae пoтeнцiйнo бути гoтoвий дo aнaлiзy мaйбyтнix cлyxaчiв (cпiвpoзмoвникiв). Л. Coлoщyк зaзнaчae, щo це тaк звaнa пepифepiйнa зoнa диcкypcивнoгo oтoчeння мoвдя, пpeдcтaвники якoï' «нaмaгaютьcя пoдaти ceбe в пeвнoмy cвiтлi чepeз зoвнiшнicть, oдяг, aкcecyapи тoщo». Вoни й caмi oцiнюють oдин oднoгo зa цими пapaмeтpaми, щo мoжнa нaзвaти пiдгoтoвчoю cтaдieю, якa «œpe^e кoмyнiкaтивнoмy пpoцecy, ocкiльки людинa в бaгaтьox випaд-кax зaздaлeгiдь гoтyeтьcя дo cпiлкyвaння, пpoдyмyючи вepбaльнi й нeвepбaльнi cклaдoвi cвoïx peram) [4, c. 26]. Hacтyпнoю фaзoю визнaчaeтьcя змicтoвнa, де пoeднyютьcя вepбaльнa й нeвepбaльнa пoвeдiнкa кoмyнiкaнтiв, a зaвepшaльнa фaзa пoкaзye пepcпeкгивy пoдaльшoгo ïx cпiлкyвaння.
У кoлeкгивнiй пpaцi Сум^юю дepжaвнoгo пeдaгoгiчнoгo yнiвepcитeтy зa peдaкцieю В. Гepмaн тa H. Coлapьo-вoï пpидiлeнo yвaгy caмe дiяльнocтi мoвдя-opaтopa, тoбтo пyблiчнoï' ocoби, яга нaдae iнфopмaцiю шиpoкoмy кoлy шшт людей [6, c. 15]. Haпpиклaд, цей мoвeць пopяд iз нecвiдoмoю мiмiкoю, щo xapaктepизye йoгo як iмпyль-cивнy щиpy людину, викopиcтoвye ще й cвiдoмy, щo cвiдчить пpo йoгo opaтopcькy мaйcтepнicть, a^e пepeдae внyтpiшню cyтнicть пoдaнoï iнфopмaцiï' тa cпpияe зaгaльнoмy впливoвi га cлyxaчiв. Taк, y цьoмy ^o^ci бepyть yчacть м'язи дoвкoлa oчeй (вiддзepкaлюють poзyмoвi пoчyття opaтopa), дoвкoлa poтa (вoльoвi пoчyття). У cвoю чepгy пoгляд вiдбивae piзнoмaнiтнi ввдтшки iнфopмaцiï - щиpий, вiдкpитий, д^вий, пpaвдивий, бaйдyжий, зaкpи-тий, iндифepeнтний, нeпpaвдивий тoщo, a гoлoвним зacoбoм ycтaнoвлeння кoнтaкгy з нeзнaйoмoю ayдитopieю e пocмiшкa , нaявнicть (opгaнiчнicть) aбo вiдcyтнicть (нeщиpicть) якoï' xapaкгepизye не лише oкpeмoгo мoвдя, aлe й цiлi eтнocи тa нapoди, для якиx це e звигайним aтpибyтoм cпiлкyвaння зi знaйoмими й нeзнaйoмими людьми.
Taкий opaтop, зoкpeмa пyблiчний cлyжбoвeць, мycить мaти гавички кoмyнiкaтивнoï дiяльнocтi, щo, зa ато-вaми Л. Kopнeвoï, cклaдaють стстему гoлocoвиx, мiмiчниx, вiзyaльниx й шшт cклaдoвиx, якими ocoбa мae вмгги
керувати задля того, щоб прогнозувати, сприймати, ощнювати зворотну дОяльшсть сшврозмовника [5]. Упм, за словами Л. Солощук, невербальна комушкащя мае потршний характер, який виявляе И ушверсальшсть, етнос-пецифОчшсть й Ондивщуальшсть [4, с. 16], яш сл1д ураховувати при плануванш публОчного виступу - наприклад, виборчого кандидата. У такому разО останнш мусить ураховувати певн ушверсальш риси слухачОв, регюнальт чи еттчш, а також Ондивщуальш, тобто властивО окремш особо
ПаралшгвОстичт та екстралшгвютичш засоби, як уже зазначалося, мають звукову природу, через що не вщносяться деякими вченими до невербальних узагалО, але потребують диференщаци, за якою подОляються на фонащйт (тембр О сила голосу, темп мовлення, звукове заповнення пауз, логопедичш риси вимови дея-ких звушв), графОчт (почерк, зокрема й певн графОчн доповнення до написаних букв, символи в особис-тому шдпис чи як елементи шифру) та власне екстралшгвютичш (покашлювання, позОхання, смОх, плач) [6, с. 20], що виконують функщю защк4авлення й утримування уваги слухачОв. Так, тембр голосу, як вщомо, значно впливае на сприймання шформаци. Тобто м'який низький голос ефектившший у цьому сена за висо-кий О писклявий. Також майстерний оратор може фразу, промовлену таким сприятливим голосом, зашнчити фразою у твердому, жорсткому тембро 1нтонащя (сила вимови) у такому разО також вдаграе розрОзняльну функщю: вщ паузи, тихого зачину - до нарощування темпу мовлення й сили голосу та фшального спалаху. За допомогою тако1 тактики мета мовця - засвоення подано1 ним шформаци аудиторОею - буде досягнута найбшьш ефективно.
Таким чином, паралшгвютичш засоби виконують функцш внесення додатково1 шформаци (як тако1, що супроводжуе головну, так О тако1, що суперечить И змюту); замщення пропущеного словесного компонента; мок-сування з вербальним змютом (наприклад, вказОвка рукою на описуваний предмет); характеризування самого мовця-оратора, зокрема його дшових, штелектуальних, етшчних, сощальних, статевих, вОкових ознак [6, с. 18], що загалом допомагае сприймати подану ним шформацш.
Що стосуеться проксемОки (вод англ. «близьшсть»), за законами яко1 до невербальних засобОв комушкаци належить проспр («особистий») довкола окремого комушканта, то визначеш й вщомО вам «територОальнО зони стлкування» (штимна, особиста, сощальна, громадська), на нашу думку, не вщграють на наш час визначально1 ролО в публочнш комушкаци, залишаючи актуальною лише сощальну (вОд 1 метра до 3-х). РОч у ттм, що штимна чи особиста зони (вщ 15 см до 1 м) порушують права окремо1 людини на недоторканшсть, а громадська (понад 3 м) не сприяе концентраци комушканпв на аудОальному рОвно
Традицшно визначаються й пози, як1 потрОбно приймати под час публОчного стлкування, - колша тримати разом, сидпи спокойно, руки на колшах, тулуб тримати прямо, О навпаки - яких не мае бути: подпирати щоку рукою, класти голову на руки, розгойдуватися, схрещувати руки на грудях, закладати руки за голову тощо [6, с. 28]. Проте, на нашу думку, це вже стереотипи, засноваш на колишшх психолопчних дослодженнях. НатомОсть у сучас-ному свт так1 пози вже не враховуються в дшовому етикеп, адже сводчать про свободу людини (не враховуючи кшематографОчних поз на кшалт закладання шг на стш, колупання в зубах, плювання на подлогу тощо, яш психо-лопчно негативно впливають на довколишшх, адже виявляють неповагу до них).
Н. Соларьова розрОзняе так1 функци жестов, що використовуються як невербально засоби комушкаци: дублю-вання штонаци, акцентування на певнш частит фрази, подкреслення лопчного наголосу, сповшьнення чи при-скорення темпу мовлення (ршадчш жести); передання вщпншв почутпв - подиву, радосп, захоплення, роздрату-вання тощо (емоцшш жести); видшення певного предмета серед однорщних (указОвн жести); водтворення форми предметов, шших людей (зображувальш жести); шформування про певн ди чи властивосп (символОчн жести). Також дослщниця наводить О пояснюе окремО з них - наприклад, зчеплеш пальщ рук - ознака розчарування; потирання вуха - ознака нетертння в очОкуванш висловитися; водведення очей - ознака приховування певно1 шформаци; вадтягування комОрця - ознака хвилювання; руки за головою - ознака показно1 впевненосп в собО [6, с. 33-34], а також та шшО ознаки стану комушканта.
У результат досл1джень укра1нських учених було виявлено низку правил О порад щодо ефективного використання невербальних засобОв комушкаци [6, с. 35-38]. ПроаналОзуемо гх через призму гумашзаци публОчного стлкування, де одшею стороною е публочний службовець:
1) у площиш защкавленого ставлення комушканта-сшврозмовника слод зазначити, що, на вщмОну вод мовця, який користуеться певними жестами й мОмОкою, слухач ними не апелюе, адже е уважним О намагаеться почути та зрозумии сказане. Проте ця особа може робити певш несвщомО жести (нахилення тша до джерела шформаци, нашвводкритий рот, розширеш очО тощо), як1 позначають И рефлекси на почуте. Тому за вщсутносп таких жестОв рекомендуеться змшити тему оповщ, подвищити И емоцшшсть;
2) у площин довОрливого ставлення слухача до надавача шформаци слод вщзначити спрямування вах жестОв О мОмОки першого в бш другого. Наприклад, таким чином зменшуеться вОдстань мОж ними чи наявнО таю жести, як доторки до руки чи плеча мовця, щира посмшка, кивання головою на знак згоди з поводомлюваним, тобто знаки того, що слухач защкавлений в отримуванш ОнформацО1. I навпаки - якщо спОврозмовник сто1ть на значнОй водсташ й не виявляе тако1 защкавленосп, то потрОбно знов-таки змОнити тему розмови чи активОзувати И змют;
3) y плoщинi нeдoвipливoгo cтaвлeння cлyxaчiв дo нaдaвaнoï iнфopмaцiï пoтpiбнo звaжaти нa тaкi жecти чи шзи, як cxpeщeнi pyки / таги, вiдcyтнiй пoгляд, звepнeний yбiк (нaпpиклaд, y вiкнo), зiтxaння, вiдкpитe пoзixaння, зaпepeчнe пoкaчyвaння гoлoвoю, cкeптичнa пocмiшкa й нaвiть poздyвaння нiздpiв. У тaкoмy paзi cлiд змiнити тaктикy cпiлкyвaння, aкцeнтyючи нa бiльш пpaвдивiй iнфopмaцiï, щo не викликae cyмнiвy й зaпepeчeння. Якa б не бyлa пpaвдa, вoнa в тaкiй cитyaцiï нaбaгaтo вигiднiшa зa вiдoмocтi, щo викликaють нeвipy. Дo того ж це в^шв^-тиме гyмaнicтичнoмy acпeкгy людcькиx вiднocин, де пpaвдa e пpiopитeтним чинникoм;
4) y плoщинi бaйдyжoгo cтaвлeння cлyxaчiв пoтpiбнo звaжaти, щo ocoбa, якa peтeльнo зaпиcye пoчyтe не тд-нiмaючи гoлoви, мoжe це poбити без irnepecy, пpocтo мexaнiчнo викoнyючи poбoтy для зaпoвнeння чacy. I гавиъ якщo тaкa ocoбa бepe yчacть в oбгoвopeннi, зaдae якicь зaпитaння, мoжнa виявити ïï зaгaльнy нeзaцiкaвлeнicть (пoвiльний темп мoвлeння, poзcлaблeнa iнтoнaцiя тoщo). Бiльш кaтeгopичними oзнaкaми бaйдyжoгo cтaвлeння e пpиймaння poзcлaблeнoï шзи, нeтepплячicть в oчiкyвaннi зaвepшeння лекци (виcтyпy), щo виявляeтьcя в шстш-ниx пoглядax нa гoдинник, двepi, cпpямyвaннi тiлa дo виxoдy, збиpaннi ocoбиcтиx peчeй i нaвiть шдготовщ oдягy дo виxoдy нa вулицю. У тaкoмy paßi не пoтpiбнo poбити piзкe зayвaжeння, a кpaщe якocь пo-нoвoмy тpaктyвaти тему чи змшити ïï.
Taким чинoм, зa yмoви yвaжнoгo cтaвлeння дo ayдитopiï тa кoжнoгo cлyxaчa зoкpeмa лега^ - нaдaвaч iнфop-мaцiï' - мae вci мoжливocтi aктивiзyвaти ïx yвaгy, пoмiчaючи oзнaки бaйдyжoгo чи нeдoвipливoгo cтaвлeння дo нaдaниx ним вiдoмocтeй.
Висновки
Oтжe, якщo нeвepбaльнy cиcтeмy знaкiв cпiлкyвaння визнaчaeмo як пepвиннy тa пpиpoднy в людcькoмy cyc-пiльcтвi, a вepбaльнy - як втopиннy, штучну, тo CTae зpoзyмiлoю дeякa пpiopитeтнicть пepшoï, щo вiдзнaчaeтьcя вченими - фaxiвдями в гaлyзi кoмyнiкaцiï'. Цю пpiopитeтнicть ми й пoв'язyeмo з гyмaнicтичним вимipoм, aджe вiн yкaзye нa люд^и eмoцiï тa peфлeкciï, a га дpyгoмy пoлюci - штyчнa cиcтeмa знaкiв, виpoблeнa нa пeвнoмy eтaпi poзвиткy людcтвa, кoли бyлa зacнoвaнa й дepжaвa - диxoтoмiчнa нaпapнидя людини. Сьoгoднi в yмoвax пepeдo-вoï дeмoкpaтичнoï дepжaви ця пpiopитeтнicть зyмoвлeнa пpaвoм нa oтpимaння ocoбoю-гpoмaдянинoм бyдь-якoï' iнфopмaцiï' - як дiлoвoï, тaк i пoбyтoвoï'.
Викopиcтaння нeвepбaльниx зacoбiв нaдaння iнфopмaцiï' зyмoвлeнo пoтpeбoю дoдaткoвoгo збaгaчeння мoв-лeннeвoгo мaтepiaлy вiзyaльними й eмoцiйними нюaнcaми ^мта, жecти, пoзи), a тaкoж eнтpoпiчнoю пoтpeбoю cпpoщeння й пoлeгшeння cпpийняття cлyxaчeм пeвнoï чacтини пoвiдoмлeння - як ^зга-чтого, тaк i гoлoвнoгo - iз мeтoю нaближeння тaкoï дoпoвiдi (тoбтo впливу мoвдя-лeктopa) дo cлyxaчa / глядaчa.
Heвepбaльнi згаки xapaкгepизyютьcя пepeвaжнo нeycвiдoмлeнicтю й мимoвiльнicтю ïx yживaння мoвцeм, виявляючи шго вpoджeний тeмпepaмeнт i cитyaтивнy eмoцiйнy peaкцiю, пpoтe кoмyнiкaтивнa впpaвнicть i тощ-aльний cтaтyc виявляютьcя в цiлecпpямoвaнoмy ïx викopиcтaннi пyблiчнoю ocoбoю. Пpи цьoмy ще oднieю нeвep-бaльнoю xapaкгepизaцiйнoю pиcoю визнaчaютьcя oзнaки ecтeтичнoгo вибopy мoвдя (xyдoжнiй cмaк, кyльтypнi пpiopитeти тoщo).
Уживaння того caмoгo нeвepбaльнoгo кoмпoнeнтa мoжe cпpичинити piзнi кoмyнiкaтивнi peзyльтaти, зoкpeмa пpoтилeжнi зa змicтoм, вiдпoвiднo дo вiдмiннocтeй y coцiaльнoмy cтaнi, етшчш].', cтaтeвoï', вiкoвoï' тoщo галеж-нocтi (нaпpиклaд, зa cтyпeнeм кoнтaкгнocтi poзpiзняютьcя швденш й пiвнiчнi нapoди). Пpи цьoмy виникae oзнaкa зpoзyмiлocтi нaдaнoï iнфopмaцiï' cлyxaчaми, щo виявляeтьcя нaйбiльшe в кoлi пpeдcтaвникiв oднoгo eтнocy.
В yмoвax, кoли нeвepбaльнi зacoби виюнують пpoвiднy cвoю фyнкцiю - eмoцiйнoгo тa cмиcлoвoгo шгли-блення кoмyнiкaцiï, зaмiщeння чи зaпepeчeння гoлoвнoгo методжу пoвiдoмлeння, гoлoвним зacoбoм ycтaнoвлeння кoнтaкгy з нeзнaйoмoю ayдитopieю зaлишaeтьcя пocмiшкa, нaявнicть (opгaнiчнicть) aбo вiдcyтнicть (нещ^^ть) якoï xapaктepизye не лише oкpeмoгo мoвця, aлe й цiлi етшет тa нapoди, для якиx це e звичaйним aтpибyтoм cпiлкyвaння зi знaйoмими й нeзнaйoмими людьми. Тэбто нeвepбaльнa кoмyнiкaцiя виявляe пoтpiйний xapaктep -yнiвepcaльнicть, eтнiчнy cпeцифiчнicть й iндивiдyaльнicть, якi вpaxoвyютьcя в пyблiчнoмy виcтyпi - зoкpeмa peгioнaльнi, етшчш тa iндивiдyaльнi pиcи cлyxaчiв.
Сyчacний нayкoвий диcкypc щoдo нeвepбaльниx зacoбiв кoмyнiкaцiï виявляe кiлькa cтepeoтипiв, щo виявляють минyлi тeндeнцiï' в дocлiджeнняx, зoкpeмa пcиxoлoгiчниx, якi y дpyгiй пoлoвинi XX cтoлiття визнaчaли чтелент типoлoгiчнi дифepeнцiaцiï. Haпpиклaд, «тepитopiaльнi зoни cпiлкyвaння» (пpoкceмiчний вимip), нa гашу думку, не виявляють ниш aкгyaльнocтi, a^e нaдтo близькa чи дaлeкa вiдcтaнь cпpиймaeтьcя як oзнaкa низькoï кyльтypи; poзcлaблeнa пoзa тaкoж кaтeгopичнo не мapкye бaйдyжoгo cтaвлeння дo теми poзмoви, a cвiдчить ^o cвoбoдo-любcтвo тaкoï' ocoби чи, мoжливo, ïï caмoвпeвнeнicть y cвoïй пoзицiï.
Пiд чac пyблiчнoгo виступу визнaчaютьcя плoщини зaцiкaвлeнoгo, дoвipливoгo тa нeдoвipливoгo, a тaкoж бaй-дyжoгo cтaвлeння cлyxaчiв дo нaдaвaнoï iнфopмaцiï, щo виявляютьcя з oкpeмиx нeвepбaльниx oзнaк, якi впpaвний opaтop мoжe пoбaчити й викopиcтaти, змiнивши тему дoпoвiдi чи ocвiживши пpиклaди зaдля дocягнeння пocтaв-лeнoï' ним мети. Oтжe, мoвeць-opaтop чepeз yнiвepcaльнicть нeвepбaльнoгo кoдy зaбeзпeчye дocтyпнicть i зpoзyмi-лicть кoжнoмy нaдaнoï ним iнфopмaцiï'.
Список використано'1 лггератури
1. Бацевич Ф. С. Основи комушкативно1 лшгвютики. К.: Видавничий центр «Академ!я», 2004. 342 с.
2. Задшьська Г.М. Невербальна комушкащя як одна !з складових комунiкативноï компетен-цiï студенпв-фшолопв ЗВО. Haymei записки. Серiя: Педагогiчнi науки. 2020. Вип. 188. С. 77-80. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-188-77-80
3. Осшова Т. Невербальш засоби комушкаци: комплексна методика опису й лексикографування. STUDIA UKRAINICA POSNANIENSIA. 2018. Vol. VI. P. 107-113. DOI: 10.14746/sup.2018.6.13. URL: https://bazhum.muzhp.pl/ media/files/Studia_Ukrainica_Posnaniensia/Studia_Ukrainica_Posnaniensia-r2018-t6/Studia_Ukrainica_Posnaniensia-r2018-t6-s107-113/Studia_Ukrainica_Posnaniensia-r2018-t6-s107-113.pdf
4. Солощук Л.В. Взаемод!я вербальних i невербальних компоненпв комушкаци у сучасному англомовному дискурс! : автореф. дис... д-ра фшол. наук. Кшв, 2009. 40 с.
5. Корнева Л. М. Невербальш засоби в м1жкультурнш комушкаци. Культура народов Причерноморья. 2004. № 49, Т. 1. С. 88-90. URL : http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74032
6. Невербальш засоби комушкаци як запорука устху оратора / за ред. В. Герман та Н. Соларьовох. Суми : Вид-во СумДПУ !меш А.С. Макаренка, 2014. 48 с.
References
1. Batsevych F. S. Osnovy komunikatyvnoyi linhvistyky [Fundamentals of communicative linguistics]. K.: Vydavnychyy tsentr «Akademiya», 2004. 342 s.
2. Zadil's'ka H.M. Neverbal'na komunikatsiya yak odna iz skladovykh komunikatyvnoyi kompetentsiyi studentiv-filolohiv ZVO [Non-verbal communication as one of the components of communicative competence of students-philologists of ZVO]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky [Proceedings. Series: Pedagogical sciences]. 2020. Vyp. 188. S. 77-80. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-188-77-80
3. Osipova T. Neverbal'ni zasoby komunikatsiyi: kompleksna metodyka opysu y leksykohrafuvannya [Nonverbal means of communication: a comprehensive method of description and lexicography]. STUDIA UKRAINICA POSNANIENSIA [STUDIA UKRAINICA POSNANIENSIA]. 2018. Vol. VI. S. 107-113. DOI: 10.14746/sup.2018.6.13. URL: https:// bazhum.muzhp.pl/media/files/Studia_Ukrainica_Posnaniensia/Studia_Ukrainica_Posnaniensia-r2018-t6/Studia_ Ukrainica_Posnaniensia-r2018-t6-s107-113/Studia_Ukrainica_Posnaniensia-r2018-t6-s107-113.pdf
4. Soloshchuk L.V. Vzayemodiya verbal'nykh i neverbal'nykh komponentiv komunikatsiyi u suchasnomu anhlomovnomu dyskursi [Interaction of verbal and nonverbal components of communication in modern English discourse]: avtoref. dys... d-ra filol. nauk. Kyiv, 2009. 40 s.
5. Kornyeva L. M. Neverbal'ni zasoby v mizhkul'turniy komunikatsiyi [Nonverbal means in intercultural communication]. Kul'tura narodov Prychernomor'ya [Culture of the peoples of the Black Sea region]. 2004. № 49, T. 1. S. 88-90. URL : http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74032
6. Neverbal'ni zasoby komunikatsiyi yak zaporuka uspikhu oratora [Non-verbal means of communication as a guarantee of success of the speaker] / za red. V. Herman ta N. Solar'ovoyi. Sumy : Vyd-vo SumDPU imeni A.S. Makarenka, 2014. 48 s.
