CC BY
14
DOI 10.26724/2079-8334-2019-1-67-210 УДК 59.009:595.762.12 + 593.191.1
ГРЕГАРИНИ МАСОВИХ ВИД1В КАРАБ1ДОФАУНИ ^HTPAHbHOï ЧАСТИНИ
CTEnOBOÏ ЗОНИ УКРАШИ
E-mail: kobeza.pavel@gmail.com
Визначено основний видовий склад аткомплексних паразитов шлунков-кишкового тракту шести масових видiв карабiдофауни центрально!' частини степово'1 зони Украши. Для дослщження обранi види: Calathus ambiguus (Paykull, 1790), Calathus fuscipes (Goeze, 1777), Calathus melanocephalus (Linnaeus, 1758), Pterostichus melanarius (Illiger, 1798), Pterostichus melas (Creutzer, 1799), Pterostichus niger (Schaller, 1783). Зафжсовано i описано особливост паразитування чотирьох видiв грегарин. Описано та щентифжовано грегарин, яю належать до двох родин Actinocephalidae та Gigaductidae. Види грегарин: Actinocephalus echinatus (Wellmer, 1911), Ancyrophora gracilis (Léger, 1892), Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943), Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911). В публжацп використано 15 л^ературних джерел, 9 шоземш джерела. Робота включае 1 таблицю характеристики рiвня швазп найпростiшими паразитами для масових видiв карабiдофауни. В роботi приводяться мжрофотографп всiх життевих форм паразитiв. Масовими видами облтатних апiкомплексних паразитiв на територп центрально!' частини степово'1 зони Украши виявлено два види грегарин для шести видiв турунiв: Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) та Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911).
Ключов1 слова: грегарини, ашкомплексш, карабщофауна.
Робота е фрагментом НДР «Зоогент мехашзми екосистемних cepeicie та розробка екологiчних принцитв ïx збереження i вiдновлeння», № дepжавноïреестрацн: 0115U002381.
На чисельшсть популяцш карабщофауни впливають р1зш чинники [1]. Одним !з основних чинниюв, який нами розглядаеться - це збудники швазшних хвороб [3]. Для швазш аткомплексними серед представниюв карабщофауни в популящях центрально!' частини степово!.' зони Украши е досить характерним наявнють факту паразитування багатьох вид!в грегарин [2] у т!л! одного господаря. Серед паразипв турушв широке мюце займають впливи р1зного роду патогенних чинниюв [3,5,12]. Значення захворювань масових вид!в турушв визначаеться ix екстенсившстю [13], тобто ршнем охоплення популяцш, який призводить до зниження чисельносп окремо1' групи субпопуляцш, як! формують популящю окремого регюну. Таксономшна група найпростших до сьогодшшнього часу мае багато недослщжених аспектов [9]. Особливосто фшогенетичного поширення, за роботами провщних протистолопв [5,8,13], серед окремих вид!в господарш та ix облпатних паразитов - це актуальне питання функцюнально!' зоологи та паразитологи. Серед масових вид!в турушв на територп центрально!' частини степово!.' зони Украши практично не зустршаеться шформащя з протистолопчних дослщжень травного тракту турушв та вм!ст в ньому грегарин, окрш наукових публшацш Бригадиренко та Решетняк [2,3,4].
Метою роботи було два основних аспекти: дослщити бюлопчне р^номашття грегарин !з таксону аткомплексних споровиюв, як! паразитують у найбшьш чисельних видах турушв центрально!' частини степово!.' зони Украши, в межах р1зних тишв бюгеоценоз^. Другим завданням цього дослщження е анал1з сезонно1' мшливосто шфшування протистами масових вид!в турушв.
Матерiал i методи дослщження. Матертл для дослщження з1браний на територп центрально!' частини степово!' зони Украши. Для дослщження обраш наймасовш! види турушв Дшпропетровсько!' областо: Calathus ambiguus (Paykull, 1790), Calathus fuscipes (Goeze, 1777), Calathus melanocephalus (Linnaeus, 1758), Pterostichus melanarius (Illiger, 1798), Pterostichus melas (Creutzer, 1799), Pterostichus niger (Schaller, 1783) [11]. В адмшютративному подш Дшпропетровсько!' областо видшеш для зонування популяцш турушв чотири пробш площ!, в яких вщбиралися жуки для дослщження. В!дпов!дн! умови проживання видиеш на кожн!й пробнш площ! i на них проводився з6!р матерку.
© П.А. Кобеза, О.е. Пахомов, 2019
Перша пробна площа знаходиться в райот села Андривка (Новомосковський район) розташована на правому березi рiчки Самара (48°45'59"N., 35°27'22"E.). Друга пробна площа розташована в районi села Старi Кодаки (Днiпропетровський район) та прив'язана до правого берега рiчки Дтпро, за два кiлометри вiд межi мiста (48°22'45"N., 35°07'59"E.). Третя пробна площа розташована в територiальних межах люопарково1 зони селища Дiïвка (48°27'43"N., 34°54'07"E.). Четверта точка збору матерiалу розташована в районi передмiстя адмшютративного центру областi - Приднiпровська (48°39'81"N., 35°12'32"E.) Дослiдження проведенi в перюд з квiтня до жовтня 2016 року. В ходi проведения польового збору матерiалу використанi пастки Барбера, яю перевiрялися кожнi три дт, в умовах сприятливих для збирання живих комах. На кожнiй територп проведено збирання матерiалу ручним способом. На територп обраних бiотопiв використано по 30 пасток Барбера. Стаканчики для пасток використаш об'емом 250 мл. Верхнш край пастки прикопувався до рiвня верхнього денного горизонту, i прикривався невеликим фрагментом картону або пластиковоï пластини, щоб уникнути накопичення погодних опадiв. У дослщженш не застосовувалися речовини, що залучали жуюв в пастки, як i не використовувалися харчовi приманки. Для видовоï iдентифiкацiï використана методика мшроскошчного замiрювання морфометричних показникiв трофозоïтiв та сизигпв грегарин iз кишкiвника турушв. Визначення паразитiв турунiв проведено за визначниками з урахуванням особливостей морфометрп кожного окремого виду та життевого циклу паразитiв [5,6]. Обробка отриманих результат проведена з використанням методiв описово1' статистики в програмному забезпечеш Microsoft Excel.
Результати дослiдження та ïx обговорення. На територiï центрально!' частини степово1' зони Украши нами зафшсовано i описано особливостi паразитування чотирьох видiв грегарин, якi паразитують у шлунково-кишковому трактi масових вцщв турунiв. Систематика видiв приводиться за роботами Geus, Desportes та Schrével [5,6]. Виявлено неоднорiдний прояв щшьност популяцш, просторовоï та статевоï структури домiнантних видiв карабiдофауни в межах типових екосистем степового Придшпров'я та урбашзованих екосистем [7,10]. Описано та щентифшовано грегарин, якi належать до двох великих родин Actinocephalidae та Gigaductidae. 1з родини Actinocephalidae нами описаш наступнi види грегарин, яю вiдносяться до роду Actinocephalus: Actinocephalus echinatus Wellmer, 1911 та Ancyrophora gracilis (Stein, 1848) Léger, 1892 [= Actinocephalus acus Stein, 1848]. Види грегарин Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) Filipponi, 1948 [= Endocryptella elongata Morrigi, 1943] та Gigaductus exiguus Wellmer, 1911 [= Endocryptella ghidini Moriggi, 1943; Gregarina exiguous Foerster, 1938] вщносяться до родини Gigaductidae, до одного роду Gigaductus. Характеристика масових заражень представлена в табличному матерiалi.
Таблиця 1
Грегарини масових вид1в турушв центрально"! частини степово'1 зони Украши*
Actinocephalus echinatus (Wellmer, 1911) Ancyrophora gracilis (Stein, 1848) Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911)
Calathus ambiguus (Paykull, 1790) -- -- ++ ++
Calathus fuscipes (Goeze, 1777) -- -- ++ ++
Calathus melanocephalus (Linnaeus, 1758) -- -- ++ +++
Pterostichus melanarius (Illiger, 1798) ++ ++ ++ ++
Pterostichus melas (Creutzer, 1799) -- -- ++ +++
Pterostichus niger (Schaller, 1783) ++ ++ ++ ++
*Прим™а: В таблиц використано HacTynHi позначення: «--» - вид не зафiксовано; «++» - вид зустрiчаeться повсякчасно; «+++» - вид домiнye в швази грегаринами для цього виду турушв.
Перший вид грегарин Actinocephalus echinatus (Wellmer, 1911), зафшсовано у травному траки двох масових видiв серед птеростжгв: P.melanarius та P. niger. Вид описаний Wellmer у 1911, а також Foerster в робой 1938 [5]. Цей вид аткомплексних мае досить ч^ку форму, яка вирiзняe вид i3 багатьох представниюв родини. Основнi життевi форми даного виду грегарин наведет на мiкрофотографiях нижче.
Другий вид облiгатних паразипв зафiксовано у травному трактi двох масових вивдв серед птеростихiв: P. melanarius та P. niger. Вид щентифшовано, як Ancyrophora gracilis (Stein, 1848) Léger,
1892 (= Actinocephalus acus Stein, 1848). Вид Ancyrophora gracilis зус^чаеться поодинокими гамонтами [13], як досить активно рухаються. Цей вид е типовим паразитом для родини nTepoernxiB. В робот Сзiнкевича приводиться повна характеристика цього виду для Pterostichus niger [14].
Рис 1. Загальний план скупчення грегарин та гаметоцислв i3 кишювника турушв. Розм1рна шкала - 50 мкм.
Рис. 2. Загальний план дорослих форм грегарин виявлених у шлунково-кишковому тракт турушв.* *Примгтка: 1. Загальний вигляд дорослих форм грегарин Actinocephalus echinatus. 2. Загальний вигляд дорослих форм грегарин Ancyrophora gracilis. 3. Загальний вигляд дозршо1 форми сизипя (примгт-сателгт) грегарин Gigaductus elongatus. 4. Загальний вигляд дозршо1 форми сизигiя (примiт-сателiт) грегарин Gigaductus exiguus.
За 7 мюящв спостереження за популяцieю Pterostichus melanarius (Illiger, 1798), n=1376, виявлено заражения грегаринами виду Actinocephalus echinatus (249 гамонлв) для 71 жука, 5,16 % вщ загально1 вибiрки жуюв. У травному трактi турунiв цього виду виявлено також вид грегарин Ancyrophora gracili, у кшькост 311 гамонлв у 89 жукiв, що складае 6,47 % вiд загально1 вибiрки
жуюв цього виду. Для виду турушв Pterostichus niger (Schaller, 1783), n=818, виявлено 320 raMOHTÍB A. echinatus для 74 имаго, що складае 9,05 % вiд загально! вибiрки, а також A. gracilis у кшькосп 375 гамонтiв на 60 имаго, 7,30 %.
Серед грегарин, яю нами виявлеш в шлунковому трактi масових видiв турунiв, домiнуючу частину займають за кiлькiсними показниками представники родини Gigaductidae [10], яю вiдносяться до роду Gigaductus. До швазшних видiв гiгадуктусiв нами вщнесено два види: Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) Filipponi, 1948 [= Endocryptella elongata Morrigi, 1943] та Gigaductus exiguus Wellmer, 1911 [= Endocryptella ghidini Moriggi, 1943; Gregarina exiguous Foerster, 1938]. Максимально! штенсивносп та екстенсивносп iнвазiя турунiв спостерiгаеться в центральнш частинi степово! зони Укра!ни серед двох видiв турунiв: C. melanocephalus та P. melas, щ два види турунiв досить сильно шфшоваш коменсальними паразитами шлункового тракту [10]. Максимальна iнвазiя для двох видiв турунiв спостерiгаеться лише одним видом iз роду гiгадуктусiв - Gigaductus exiguus Wellmer, 1911. Даш не суперечать попередньому дослщженню з використанням методу ручного збору матерiалу на рiзних територiях центрально! частини степово! зони Укра!ни [10]. Спостерпаеться прояв iнвазi! змiшано! етiологi! [8], коли в шлунковому траки присутш обидва види, якi складають мшмальний процент вiд загально! вибiрки.
Перший вид, який нами виявлено помютно у всих представникiв масових видiв турунiв Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) Filipponi, 1948 [= Endocryptella elongata Morrigi, 1943]. Gigantuctus elongatus (Moriggi 1943) утворюють парш сизиги iз поодиноких i невеликих гамонтiв. Гамонти Gigaductus elongatus нами виявлеш i одиночними, а також асоцшоваш в сизиги. Вид нами зафшсований у всих 6 домшантних популяцш турушв в межах центрально! частини степово! зони Укра!ни. Вид визначений за матерiалами публшацп таксономп грегарин [5].
Останнш виявлений нами вид грегарин щентифшовано Gigaductus exiguus Wellmer, 1911 [= Endocryptella ghidini Moriggi, 1943; Gregarina exiguous Foerster, 1938]. У таксономiчне положення G. exiguus. вщноситься до роду Gigadudus Crawley, 1903. Гаметоцисти цього виду грегарин мають особливi морфолопчш характернi ознаки. При дозрiваннi гаметоцiсти виведення ооцистами вщбуваеться через довгi спородукти. Ооцисти мають цитндричну форму. На полюсах е ущшьнення. Протомерит мае округлу склешнчасту форму.
Для представникiв грегарин G. elongatus на територи чотирьох пробних площ слiд видiлити наступнi показники для Calathus ambiguus (Paykull, 1790), n=2747, iнфiковано 258 турунiв, виявлено 1212 гамоннв та 1240 сизигив, що складае 9,39 % вщ загального числа турунiв цього виду. G. exiguus шфшував за 7 мюящв спостереження 321 особину, що складае 11,69 %, яю е нолями 810 гамонтiв та 566 сизигив.
Для Calathus fuscipes (Goeze, 1777), n=2454, е характерний рiвень iнвазi!, який не перевищуе 9,61 %, тобто 236 особин iмаго е нолями Gigaductus elongatus у кшькосп 1171 гамонтiв та 1329 сизигив. За цей перюд Gigaductus exiguus шфшував у популяцп господаря 161 особину, загальною кiлькiстю 726 гамоипв та 430 сизигив, що складае 6,56 % вщ масово! долi обстежених iмаго господарiв.
Для виду Calathus melanocephalus (Linnaeus, 1758), n=2036; е характерним наявшсть в кишковому трактi двох видiв грегарин: Gigaductus elongatus, як зафiксованi у 11,98 % вщ загально! кшькосп iмаго, що складае 244 особини, яю виступили носiями для 1302 гамоннв та 1391 сизiгiя. Також зафшсовано Gigaductus exiguus у кшькосп 923 гамонти та 658 сизпив у 518 iмаго господарiв, у кшькосп 25,44 % вщ числа представлених у вибiрцi особин.
В ходi дослiдження не виявлено достовiрних закономiрностей розподiлу кiлькiсно! характеристики швази грегарин, яка наводиться в роботах Sienkiewicz та Lipa [12,13,14]. Слщ звернути увагу на частотнi коливання в продовж року в рiзних типах екосистем, якi включають два основш фактори розповсюдження грегарин, а саме ультрафюлетовий вплив сонячного св^ла (тривалiсть дня) та рiвень вологи за роботами шмецьких дослiдникiв щ два фактори е вирiшальними для розповсюдження турушв [15] та грегарин вщповщно.
Рiвень зараження для iмаго Pterostichus melanarius (Illiger, 1798), n=1376, складае 15,19 %, у кшькосп 209 особин, яю виступають нолями 1216 гамонтiв та 1321 сизтя для G. elongatus. У популяци цього хазя!на зафiксовано також вид G. exiguus у загальнш кшькосп 807 гамоннв, 546 сизпив для 284 iмаго, 20,64 % вщ зiбраних особин.
Для виду Pterostichus melas (Creutzer, 1799), n=1410, е характерним шд час дослiдження наявшсть G. elongatus у кшькосп 1073 гамонта та 1713 сизипя, для 209 iмаго, яю складають 14,82 % вщ зiбраних для дослщження представникiв цього виду. Для G. exiguus е характерним зараження
470 особин, що складае 33,33 % вщ представниюв популяци цього виду, 3i6paH^ для дослiдження, що складають 787 гамонти та 604 сизипя.
Для останнього представника масових видiв карабiдофауни Pterostichus niger (Schaller, 1783), n=818, в межах чотирьох типових пробних площ е характерним наявнють у загальнiй вибiрцi двох основних видiв грегарин i3 роду Gigaductus. У кишковому трактi в ходi дослiдження виявлено два види: G. elongatus, 526 гамонти та 1438 сизипя, яю iнфiкували 119 iмаго, що складае 14,55 % вщ зiбраних для дослiдження. Другий вид, який е типовим облпатним паразитом для цього виду турушв е G. exiguus, який складае 508 сизппв та 716 гамонти за перюд дослiдження, якi виявлено при дослщженш 105 жукiв, що складае 12,84 %, вщ загального числа жуюв цього виду, зiбраних для протистолопчного дослiдження.
Виходячи iз особливостей умов життевого циклу турунiв, !х типу трофiчно! активностi та умовами екосистем в яких вони знаходяться [1,15 ], слщ зауважити, що фактори навколишнього середовища опосередковано впливають на щiльнiсть популяци грегарин та шляхи !х розповсюдження [5].
1. В ходi дослiдження виявлено 4 види грегарин: Actinocephalus echinatus (Wellmer, 1911), Ancyrophora gracilis (Stein, 1848), Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943), Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911), як належать до двох великих родин Actinocephalidae та Gigaductidae. Масовими видами облпатних апiкомплексних паразитiв на територп центрально! частини степово! зони Укра!ни виявлено два види грегарин для шести видiв турушв: Gigaductus elongatus Moriggi, 1943, Gigaductus exiguus Wellmer, 1911.
2. Для Calathus melanocephalus, n=2036; е характерним паразитом Gigaductus exiguus. Щц час дослщження виявлено, що максимальнi показники рiвня iнвазi! у кiлькостi 923 гамонти та 658 сизппв у 518 iмаго господарiв, у кiлькостi 25,44 % вщ всього числа представлених у вибiрцi особин iмаго. Висою показники заражения спостерiгаються в умовах, як найменше зазнали антропотехногенного впливу на територп першо! пробно! площь Для виду турунiв C. melanocephalus представлена максимальна шфшовашсть видом Gigaductus exiguus в умовах першо! пробно! площ^ село Андрп'вка, лiс пристшного типу. Загальна вибiрка жукiв складае 500 жуюв, середня зустрiчнiсть за кшьюстю особин за весь час дослщження складае 0,07 ± 0,011 жуюв/паска*доба. Рiвень iнвазi! складае 23,6 ± 7,72 %, тобто 118 особин. Зафшсовановано в середньому на одну iмагiнальну особину жука вщ 17 до 46 гамонтiв (Min - Max) та вщ 16 до 39 сизигпв. Середня кшьюсть грегарин на одного носiя складае (M ± SD) 31,57 ± 13,12 гамонти та 25 ± 9,29 сизигпв зустрiчаеться в кишковому траки однiе! особини. Вiдмiнностей мiж якiсними та кiлькiсними характеристиками мiж самками та самцями не спостерпаеться.
3. Для виду Pterostichus melas, n=1410, е типовим паразитом G. exiguus, якого виявлено 604 сизипя та 787 гамонти для 470 особин, що складае 33,33 % вщ вше! суми представниюв популяци цього виду турушв у вибiрцi. Максимальний рiвень швазп спостерпаеться в умовах друго! пробно! площь Другий максимальний рiвень iнвазi! апiкомплексними паразитами спостерпаеться для виду турушв P. melas. Представлена максимальна шфшовашсть видом Gigaductus exiguus в умовах друго! пробно! площ^ район аграрних екосистем неподалш села Старi Кодаки. Загальна вибiрка жукiв складае 432 особин iмаго, середня зустрiчнiсть за кшьюстю особин за весь час дослщження складае 0,067 ± 0,009 жуюв/паска*доба. Рiвень iнвазiй складае 27,31 ± 17,95 %, тобто iнфiковано в умовах цього типу еоксистеми 118 особин. Зафшсовановано в середньому на одну iмагiнальну особину жука вщ 13 до 54 гамонив (Min - Max) та вщ 11 до 34 сизигпв. Середня кшьюсть грегарин на одного ношя складае (M ± SD) 26,42 ± 15,50 гамонти та 24 ± 8 сизигпв зустрiчаеться в кишковому тракп однiе! особини. Вiдмiнностей мiж якiсними та кiлькiсними характеристиками мiж самками та самцями не спостерпаеться. Дослщження проведеш за перiод семи мюящв для обох видiв турушв.
1. Bollatti F, Ceballos A.. Effect of gregarines (Apicomplexa: Sporozoa) on survival and weight loss of Victorwithius similis Beier, 1959 (Arachnida: Pseudoscorpiones). Journal of invertebrate pathology. 2014; 117, 13-18.
2. Brygadyrenko VV, Reshetniak, DY. Morphometric variability of Clitellocephalus ophoni (Eugregarinida, Gregarinidae) in the intestines of Harpalus rufipes (Coleoptera, Carabidae). Archives of Biological Sciences. 2016; 68(3), 587-601.
3. Brygadyrenko, VV, Reshetniak, DY. Trophic preferences of Harpalus rufipes (Coleoptera, Carabidae) with regard to seeds of agricultural crops in conditions of laboratory experiment. Baltic Journal of Coleopterology. 2014; 14(2), 179-190.
4. Brygadyrenko, VV, Svyrydchenko AO. Influence of the gregarine Stenophora julipusilli (Eugregarinorida, Stenophoridae) on the trophic activity of Rossiulus kessleri (Diplopoda, Julidae). Folia Oecol. 2015; 42(1), 10-20.
5. Desportes I, Schrevel, J. Treatise on Zoology-Anatomy, Taxonomy, Biology. The Gregarines (2 vols): The Early Branching Apicomplexa. Brill. 2013; 781 p.
6. Devetak D, Omerzu M, Clopton RE. Notes on the gregarines (protozoa: apicomplexa: eugregarinorida) of insects in Slovenia. Annales: Series Historia Naturalis. Scientific and Research Center of the Republic of Slovenia. 2013; 23(1): 73.
7. Faly LI, Kolombar TM, Prokopenko EV, Pakhomov OY, Brygadyrenko VV. Structure of litter macrofauna communities in poplar plantations in an urban ecosystem in Ukraine. Biosystems Diversity. 2017; 25(1), 29-38. doi: 10.15421/011705
8. Geus A. Sporentierchen, Sporozoa - Die Gregarinen der land und süßwasserbewohnenden Arthropoden Mitteleuropas. Die Tierwelt Deutschlands. 1969; 57: 1-608.
9. Kim JI, Min JS, Kwon M, Choi JY, Lee SH. Morphological and molecular characterizations of the Gregarina sp.(Apicomplexa: Protozoa) parasitizing on Phaedon brassicae (Coleoptera: Chrysomelidae). Journal of Asia-Pacific Entomology. 2014; 17(1): 1-5.
10. Kobeza PA, Brigadirenko VV, Pakhomov OE. Morphometric features of the Gigaductus exiguus (Eugregarinorida, Gigaductus) germinal parasites Pterostichus melas (Coleoptera, Carabidae). Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences. 2018; 4(377): 66-76.
11. Putchkov AV. A review of caraboids-beetles (Coleoptera, Caraboidea) of Ukraine. Ukranian Entomological Journal. 2012; 2(5): 3-44.
12. Sienkiewicz P, Lipa JJ. Chrz^szcze z rodziny biegaczowatych (Coleoptera: Carabidae) jako zywiciele pasozytniczych i komensalicznych eugregaryn (Apicomplexa: Eugregarinorida)-przegl^d badan z terenu Polski. Wiadomosci Entomologiczne. 2010; 4(29).
13. Sienkiewicz, P, Lipa JJ. Prevalence of eugregarines (Apicomplexa: Eugregarinida) parasitizing in ground beetles (Coleoptera, Carabidae) in various habitats. Polish Journal of Entomology. 2009; 78(4): 351-368.
14. Sienkiewicz, P, Lipa JJ., Skalski T. Ancyrophora gracilis Leger, 1892 and Actinocephalus permagnus Wellmer, 1910 (Eugregarinorida: Apicomplexa) in natural populations of ground beetles (Coleoptera, Carabidae): hosts preferences, intensity and seasonal dynamic. Baltic Journal of Coleopterology. 2015; 15(1).
15. Thiele HU. Carabid beetles in their environments: a study on habitat selection by adaptations in physiology and behaviour. Springer Science & Business Media, 2012; 10.
ГРЕГАРИНЫ МАССОВЫХ ВИДОВ
КАРАБИДОФАУНЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ ЧАСТИ СТЕПНОЙ ЗОНЫ УКРАИНЫ Кобеза П. А., Пахомов А.Е.
В работе приводится анализ основного видового состава апикомплексных паразитов желудочно-кишечного тракта шести массовых видов карабидофауны центральной части степной зоны Украины. Для исследования были выбраны виды: Calathus ambiguus (Paykull, 1790), Calathus fuscipes (Goeze, 1777), Calathus melanocephalus (Linnaeus, 1758), Pterostichus melanarius (Illiger, 1798), Pterostichus melas (Creutzer, 1799), Pterostichus niger (Schaller, 1783). Описаны особенности паразитирования четырех видов грегарин. Идентифицированы грегарины, которые принадлежат к двум семействам Actinocephalidae и Gigaductidae. Виды грегарин: Actinocephalus echinatus (Wellmer, 1911), Ancyrophora gracilis (Léger, 1892), Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943), Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911). В публикации использованы 15 литературных источников, из них 9 иностранные статьи. Работа включает 1 таблицу характеристики уровня инвазии простейшими паразитами для массовых видов карабидофауны. В работе приводятся микрофотографии всех жизненных форм паразитов. Массовыми видами облигатных апикомплексов паразитов на территории центральной части степной зоны Украины определено два вида грегарин для шести видов жужелиц: Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) и Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911).
Ключевые слова: грегарины, апикомплексные, карабидофауна.
Стаття надшшла 12.05.18 р.
GREGARINES OF NUMEROUS OF CARABID BEETLES FAUNA SPECIES IN THE CENTRAL PART OF UKRAINE'S STEPPE ZONE Kobeza P.A., Pakhomov A.E.
The paper presents an analysis of the main species composition of the apicomplex parasites of the gastrointestinal tract belonging to six mass species of Carabid fauna in the central part of the steppe zone of Ukraine. The following species were selected for the study: Calathus ambiguus (Paykull, 1790), Calathus fuscipes (Goeze, 1777), Calathus melanocephalus (Linnaeus, 1758), Pterostichus melanarius (Illiger, 1798), Pterostichus melas (Creutzer, 1799), Pterostichus , 1783). The parasitization features are described in four types of gregarines. Gregarines belonging to the two families are identified: Actinocephalidae and Gigaductidae. Gregarine species are: Actinocephalus echinatus (Wellmer, 1911), Ancyrophora gracilis (Léger, 1892), Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943), Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911). The total of 15 literature sources are used publication, among them being 9 foreign articles. The work includes 1 table with the characteristics of the invasion level by the simplest parasites for common species of Carabid fauna. This work presents photomicrographies of all the parasites life forms. Mass species of obligate parasites apicomplexes in the central part of the steppe zone of Ukraine are considered two gregarine species for six species of ground beetles: Gigaductus elongatus (Moriggi, 1943) and Gigaductus exiguus (Wellmer, 1911).
Keywords: gregarines, apicomplex, Carabid fauna.
Рецензент Бшаш С.М.
