CC BY
47
УДК 132/34.7
_ i *
Л. В. ОСАДЧА1
1*Haцioнaльний пeдaгoгiчний yнiвepcитeт iмeнi M. П. Дpaгoмaнoвa (Кшв), eл. nomxa osadcha.lv@gmail.com, ORCID: 0000-0003-0797-2788
ГЕНЕТИЧШ ДEТEPМIНАНТИ МEНТАЛЬНОСТI
Мета. Стаття пpиcвячeнa з,яcyвaнню poлi тiлecнocтi та пcиxoфiзичниx xapaктepиcтик людини як пepeд-yмoви фopмyвaння пeвнoгo типу мeнтaльнocтi. Здiйcнeнo peтpocпeктивний aнaлiз фopмyвaння диcкypcy пpo мeнтaльнicть: змicт пoняття, дого тeмпopaльнi xapaктepиcтики та кoлeктивнa oбyмoвлeнicть. Пoняття мeн-тaльнocтi mиpoкo дocлiджyвaлocя y piзниx гaлyзяx coцio-гyмaнiтapнoгo знання: icтopiï, пcиxoлoгiï, а тo й y кoнтeкcтi мapгiнaльниx нayкoвиx диcкypciв, зoкpeмa eзoтepики. У дaнoмy дocлiджeннi здiйcнeнo cпpoбy пpoaнaлiзyвaти фeнoмeн мeнтaльнocтi кpiзь пpизмy пoняття дocвiдy. Методолопя. Пoняття дocвiдy нaбyлo cвoгo cyrai^ora oбгpyнтyвaння завдяки дopoбкaм пpeдcтaвникiв фeнoмeнoлoгiчнoгo пiдxoдy - пiзньoгo Е. Гyccepля, M.-M. Пoнтi, Б. Вaльдeнфeльca. З iншoгo бoкy, дo нayкoвoгo лeкcикoнy пoняття мeнтaльнocтi ввe-ли пpeдcтaвники фpaнцyзькoï icтopичнoï нayки - M. Блoк, Л. Фeвp, Ж. Лeгoф та iн. На cплaвi циx двox мeтo-дiв, icтopичнoгo та фeнoмeнoлoгiчнoгo, yтвepдивcя гeнeтичний мeтoд - як icтopiя ocмиcлювaння, дocвiд ш-тepiopизaцiï. Завдяки зacтocyвaнню гeнeтичнoгo мeтoдy вiдкpивaeтьcя тpaeктopiя пepexoдy фeнoмeнa y ш-няття. Новизна. Aнaлiзyeтьcя питания динaмiки змiн mapiв мeнтaльнoгo фeнoмeнy, зoкpeмa тaкoгo йoгo piзнoвидy, як пcиxo-фiзичнa пpиpoдa людини, щo бyлo лиme пpoблeмaтизoвaнo y poбoтax Ф. Бpoдeля, oднaк нe oтpимaлo нaлeжиoгo тeopeтичнoгo виcвiтлeння. Для пoяcнeния ^актек тiлecнocтi та oбyмoвлeнocтi цим чинникoм дiяльнicнoгo кoмпoнeнтy кyльтypи здiйcнeнo oгляд на^ап^ват тaкиx aвтopiв, як В. Poзiн (2005), M. Eпmтeйн (2005), Н. Бpyнoв (2003), A. Coapec, M. Фapxaимexp, А. Шoxeм (2007), Д. Вacкyл, Ф. Вaинiнi (2012). Висновки. nepex^ дo пapaдoкcaльнoï пoвeдiнки, opieнтoвaнoï на знaкoвi, а ж cигнaльнi дiï, дo ^o-дуктивш1, а нe peaктивнoï дiяльнocтi тpaнcфopмyвaв людcькy тiлecнicть, а oтжe й пapaмeтpи caмocпpийнят-тя людини та yмoжливив фopмyвaния cпeцифiчнo людcькoгo cepeдoвищa icнyвaиия, щo ми нaзивaeмo y ши-poкoмy знaчeннi cвiтoм кyльтypи, а нe нaтypи.
Ключовi слова: мeнтaльнicть, динaмiкa кoлeктивниx yявлeнь, тiлecнicть, cимвoлiчнo oзнaчeнa пoвeдiнкa, гeндepнi вiдмiннocтi, coлiдapнicть, coцiaльнa iнтeгpaцiя.
Актуaльнicть теми дослщження
He зважаючи на тexнiчнy, кoмyнiкaтивнy, ocвiтню глoбaлiзoвaнicть cвiтy, дeякi coцioлoгi-чнi пoкaзники (тpивaлicть та якють життя, «ш-дeкc щастя» тoщo) cвiдчaть пpo нeмoжливicть чи й нeпoтpiбнicть цивiлiзaцiйнoгo yoднoмaнiт-жння cвiтy. Звичaйнo, людcтвo е единим ви-дoм, oднaк piзнoмaнiтним завдяки чиcлeнним впливам лoкaльниx пpиpoдниx cepeдoвищ, piз-нiй coцiaльнiй кoнcoлiдaцiï, дiяльнicнiй opie^ тaцiï тoщo. Poзглядoм дашю питання - гоедна-ння пpиpoднoгo, а oтжe cпiльнoгo, та в^мшто-fo, coцiaльнoopieнтoвaнoгo - зaймaлиcя пpeд-cтaвники piзниx пoкoлiнь фpaнцyзькoï icropm-нo-aнтpoпoлoFiчнoï шкoли «Аннатв». В ïx ш-тepпpeтaцiï дaнe питання гостата як пpoблeмa динaмiки змiн y мeнтaльнocтi coцiaльнoï Fpyпи. Якщo дocвiднo дeтepмiнoвaнi мeнтaльнi шapи piзниx швидкocтeй, як-тo cтpyктypи кopoткoï тpивaлocтi (гол^ичт yпoдoбaння), cepeдньoï (eкoнoмiчнi цикли та вiднocини) та знaчнoï тpивaлocтi (отщальш cтpyктypи), пocтaвaли
oб,eктoм oкpeмиx дocлiджeнь в poбoтax пpeд-cтaвникiв штоли Aннaлiв, тo тiлecнicть, як ш-peдyмoвa пoдaльшиx кyльтypниx пpaктик, coцiaльниx вiднocин, бyлa лишe пoбiжнo за-yвaжeнa y poбoтax Люcьeнa Фeвpa та Жopжa Дюбi.
Мета дocлiджeння
Meтa дocлiджeння: з,яcyвaти як шд впливoм зoвнiшнix впливiв cepeдoвищa та знaкoвoï го-вeдiнки вiдбyлиcя нeзвopoтнi змiни cпocoбy життя (вiд нaтypи дo кyльтypи) та тiлecниx xa-paктepиcтик людини.
Виклад ocнoвнoгo мaтeрiaлу
Пepшим за дocлiджeння шapiв мeнтaльнocтi та змiнy фopм ïx нaпoвнeнocтi взявcя пpeдcтaв-ник ДpyFOFO штольня icTOprn^-aнтpoпoлoFiчнoï шкoли - Фepнaн Бpoдeль.
Для пpoяcнeння кoнтeкcтy aнaлiзoвaнoï нами пpoблeми звepнeмocя дo peтpocпeктивнo-FO кoнтeкcтy icтopикo-aнтpoпoлoFiчнoï мeтoдo-лoгiчнoï шкoли. ïï зacнoвникaми 6ули фpaн-
цузью юторики - Марк Блок та Люсьен Февр. 1х теоретичш штереси стали реакщею на того-часш пол!тичш поди та щеолопчне шдкорення науки. З одного боку - широка об!знашсть ¿з марксистським тлумаченням ютори, як змшою суспшьних формацш, коли технолопчний про-грес й удосконалення засоб1в виробництва сприяють руйнуванню попередшх усталених суспшьно-виробничих вщносин { сприяють ви-никненню якюно шшому сшввщношенню про-дуктивних сил, формуючи шший суспшьний порядок. Марк Блок жваво щкавився як ютор!ею, так { економшою, нав1ть читав курс з економ!чно! ютори у Сорбонш. Однак юнуюч! фшософсько-економ!чш штерпретащ! рушш-них сил ютори його не задовольняли, бо у цш систем! не було мюця людиш, що було щео-лопчно випдно пануючим тотал1тарним режимам того часу - сталшзму та птлеризму. Сус-пшьш вщносини не е р1зновидом позитивютсь-кого механщизму, на думку теоретика. Його теор1я посилюеться й доводиться бюграф!чни-ми фактами, оскшьки будучи евреем, вш вщмо-вився ем1грувати до США з окуповано! нацистами Франци, брав участь у шдпшьному опор!, врешт у 1944 рощ арештований та стра-чений, однак, не зважаючи ш на що, лишився в1рним сво!м переконанням, що Франщя його батьювщина 1 за не! варто померти.
Для винесення сво!х думок на розсуд широко! публши Марком Блоком та Люсьеном Фев-ром { був заснований часопис «Аннали сощаль-но! та економ1чно! ютори», що й дав назву юто-ричнш школ!, котра вводила «свщомюний фактор» як рушш юторичних трансформацш. Суть !х методолопчного повороту полягала у пере-ор!ентуванш юторично! науки з «вивчення верх1вки айсберга» - битв, договор1в, ротаци влади - до !! основи - життя широких мас насе-лення. Якими е детермшанти цього «життя широких мас населення»? Саме вщповщь щодо околу детермшант феномену й лягла в основу поколшневого подшу доробку представниюв школи, вир1знила теоретичш здобутки кожного ¿з представниюв, забезпечила широту проблемно! пал1три та можливють крос-галузевого ор1ентування дослщжень. Отож, Марк Блок першим зауважив у робот! «Аполопя ютори» [2] потребу дослщження життя простих верств населення, поряд з! специф!кою елгарного способу життя, звернув увагу на те, що юторик, як би вш не в!дмежовувався в!д власного пов-
сякдення на догоду об'ективносп профес!йного !нтересу, теж мае свою життеву !стор!ю, й за-пропонував ввести останню як повноц!нну де-терм!нанту !сторичного досл!дження, а не витюняти !! як незначущу.
Люсьен Февр, торкаючись матер!ального тла життя середньов!чно! людини, з'ясував, що воно шдпорядковане умоглядним параметрам св!тосприйняття, тобто матер!альне, наочне е пох!дним вщ символ!чних настанов колектив-но! свщомосп. Феномен колективного св!домо-го, котре е реальним за результатами функц!онування (загальнозрозумшють доктри-ни служ!ння, що лягла в основу феодального суспшьного устрою; гомогеннють рел!г!йних ц!нностей, яка окреслила обриси християнсько! ойкумени, а на сьогодш - Свропи як гео-пол!тичного простору, в основ! якого лежать не просто щнност пдного життя, а акс!олог!я християнсько! життево! настанови), однак не рац!онал!зоване й вербал!зоване однозначно, а отже, неусвщомлене у вс!й сво!й повнот!, Люсьен Февр окреслив поняттям ментальн!сть.
Представники наступних покол!нь школи «Анал!в» то уточнювали зм!ст поняття, то де-монстрували на конкретному !сторичному ма-тер!ал! його життеву занурен!сть. Саме не-визначен!сть поняття ментальн!сть стала тдставою для критики юторико-антрополопчно! методолог!! та причиною !! постшного «осучаснення» й реактуал!зац!!.
Вже Люсьен Февр визнав, що ментальнють характеризуе, вичерпуе проблемне поле, змютовну наповнен!сть життя широких верств населення деякого хронолопчного пер!оду, а тому !! варто вивчати посл!довно, системно. До ряду базових детермшант вш в!дносив вплив природного та сощального середовища, а також психоф!з!олог!чн! особливосп самого людсь-кого орган!зму.
На розкритп першо! детерм!нанти - впливу сощального та природного середовища у контекст! виробничо! активносп сощальних груп -зосередився представник другого поколшня представник!в школи «Анал!в» Фернан Бро-дель, перу котрого належить 2-томна робота «Матер!альна цив!л!зац!я, економ!ка й капиатзм, ХУ-ХУШ ст.» [3]. Вш першим поставив питання щодо мехашзм!в ментально! динам!ки, вид!ливши !! сфери та швидкост!. Найб!льш швидко зм!нюваною е сфера гро-мадсько-пол!тичних пр!оритет!в, на другому
мющ - тип eкoнoмiчниx вiднocин, найбшьш iнepцiйними e змiни y отщальнш cтpyктypi.
Haдaлi дана пepioдизaцiя i^op^^i' ди-нaмiки cтaнe aкcioмaтичнoю для пpeдcтaвникiв icтopикo-aнтpoпoлoFiчнoï шкoли, oднaк e м0-мeнт, кoтpий «crame» y po6ori пpeдcтaвникa тpeть0F0 пoкoлiння - Жopжa Дюбi - й кoтpий, тим чacoм, вiдcилae дo пocтaнoвки питання пpo дeтepмiнaнти мeнтaльнocтi зacнoвникoм шкoли - Люcьeнoм Фeвpoм, а caмe eвoлюцiя Feнeтич-ниx пapaмeтpiв «к0лeктивн0F0 нeycвiд0млeн0F0 cвiд0M0F0» - caмoï людcькoï тiлecнocтi та ïï пepeнeceння y cтвopювaнe мaтepiaльнe, тex-шчж oтoчeння людини. 1ншими cлoвaми, щ0б зpoзyмiти тип мeнтaльнocтi, пoтpiбнo визна-читиcя з yмoвaми ïï фopмyвaння: цe i cиcтeмa влади, п0кликана кoнcoлiдyвaти людeй y eдинe кoлeктивнe цiлe, i мaтepiaльнe виpoбництвo, кoтpe зaбeзпeчye життeвi пoтpeби члeнiв тощуму та фopмye cтaтycнe, пpивiлeйoвaнe, нaдмipнe cпoживaння, щ0 виpaжae cиcтeмy cycпiльнoï cтpaтифiкaцiï. Однак зacaдничим чинник0м, на думку Ж. Дюб^ e люд^ка ^^o-да, кoтpy вiн зaпpoпoнyвaв poзFлянyти ^o-блeмнo, а ж кoнcтaтивнo. Бiльш poзFopнyтy вiдпoвiдь на питання щ0д0 дeтepмiнoвaнocтi xapaктepy люд№^' дiяльнocтi, cтв0pювaн0F0 нeю 0кyльтypeн0F0 cвiтy, пapaмeтpiв миcлeння та caмoпiзнaння дала фeнoмeнoлoгiя. Однак у кoнтeкcтi 0гляду здoбyткiв icroprno-aнтpoпoлoFiчнoï шк0ли нам важлив0 вiдмiтити, щ0 pyxaючиcь ж шляxoм oпиcy cyб'eктa cogito та c^y^yp й0Г0 iндивiдyaльнoï cвiдoмocтi, а йдучи вщ icтopiï cycпiльнoï кoopдинaцiï, т0бт0 зi cфepи iнтepcyб'eктивниx взaeмoдiй, ми впи-paeмocя вce у тeж питання - пoFpaничнocтi люд№^' тiлecнocтi як ум0ви мoжливocтi будь-як0Г0 дocвiдy cвiтy.
Питання пcиxo-фiзioлoгiчнoгo чинника у дe-тepмiнoвaнi змicт0вн0F0 нaпoвнeння кoлeктив-ниx yявлeнь ^o cвiт, пpo нaлeжний лад у нь0му (тe, щ0 А. Гypeвич назвав «зг0д0ю м0в-чaзнoï бiльшocтi» в poбoтi «Kareropu cepeднь-oвiчнoï кyльтypи» [5]) бул0 лишe oбepeжнo виcлoвлeнe пpeдcтaвникaми шк0ли Aннaлiв, are нe бул0 зaпpoпoнoвaнo пepeкoнливoï вщговщ на нь0Г0, а т0му вapтo cпpoбyвaти poзкpити cпeцифiкy Feнeтичнoï динамши як ум0ви мoжливocтi фeнoмeнy мeнтaльнocтi.
Наукова новизна
Hayкoвa н0визна пpoпoнoвaнoгo дocлiджeн-
ня пoляFae у з^уванш «цши» oкyльтypeнocтi й eтaпiв нaпpaцювaння tofo к0ду caмocпpий-няття, кoтpий yнeмoжливлюe пoвepнeння людини д0 cтaнy дикocтi й зaфiкcoвaний у пapaмe-тpax ïï тiлecнocтi. В дан0му випадку у нaF0дi нам CTae eвoлюцioнicтcький пiдxiд. З-пoмiж iншиx пiдxoдiв д0 визнaчeння кyльтypи -дифузюшзму, бioлoFiзмy, фyнкцioнaлiзмy, пот-xoлoгiзмy - eвoлюцioнiзм зазнав чи нe найбшь-шe кpитики. ПiдГpyнтям для ць0Г0 cтaлo c^o-cтyвaння caмoгo п0гляду на кyльтypy як на тe, щ0 пoв'язaнe з бюлoгiчним poзвиткoм чи з ^o-гpecиcтcькими нacтaнoвaми пpиpoдничиx наук. Kyльтypa ж звoдитьcя д0 мaтepiaльнocтi apтe-факпв, завдяки пpeдcтaвникaм ceмi0тичн0F0 пiдxoдy кyльтypa п0чала тpaктyвaтиcя як cфepa отщальн0 знaчимиx cмиcлiв. Т0му e шдстави для типoлoFiзaцiï пiдxoдiв д0 визнaчeння куль-тypи як тaкиx, щ0, пo-пepшe, cпpямoвaнi на п0-яcнeння фeнoмeнy пocтaвaння людини як o^e-м0Г0 виду з-пoмiж живиx ютот. Цeй тип п0я^ нeнь вiдoбpaжae icтopiю виoкpeмлeння культу-poлoFiчнoï пpoблeмaтики, ïï пoв'язaнicть з нaтypaлiзмoм пpocвiтницькoгo пpoeктy. Й0г0 ми oкpecлимo як «рeaлiзaцiйний», тобто такий, щ0 ^oro^e мoдeль фiкcoвaниx дiяльнicниx й тexнoлoгiчниx здoбyткiв людини. Цe нiби з0вшшнш п0гляд на п0д0ланий вид0м homo sapiens шляx вiд твapинн0F0 стану д0 цившз0-вaнocтi. Як i будь-яка мoдeль, цeй тип визна-чeнь xибye yмoвнicтю.
Пo-дpyFe, п^ля ceмi0тичн0F0 пoвopoтy в Fyмaнiтapнiй наущ актуальним cтae iнший тип визнaчeння кyльтypи - penpe3eHma^üHUü, - п0-кликаний poзкpити cyтнicнi xapaктepиcтики людини як coцiaльнoï icтoти, здaтнoï зacвoювa-ти дocвiд iншиx чepeз iнтepiopизaцiю-eкcтepiopизaцiю cмиcлoвиx дoмiнaнт дiйcнocтi. ^й тип визнaчeнь зocepeджyeтьcя на пoтpaк-тyвaннi cyб'eктa кyльтypи як н0шя cвiдoмocтi. Peпpeзeнтaцiйний тип визнaчeння кyльтypи за фopмoю e фeнoмeнoлoFiчним, за змютом -ceмioтичним, а тому ад пocтпpocвiтницький пpoeкт, 6o бioлoгiчнi пapaмeтpи людcькoï ^и-poди, як й icтopичний кoнтeкcт ïï дocвiдy вщ-xoдять на дpyFий план.
Ев0люцюшзм жe нaлeжить д0 pe-aлiзaцiйн0F0 типу визнaчeнь кyльтypи, poзгля-даючи 0CH0BH0F0 aктopa кyльтypи тeмпopaльнo, кoнcтaтивнo. Виxiднi пoлoжeння пiдxoдy наступи: eднicть людcьк0F0 poдy у зв'язку зi cпiльнicтю виду пepшoпpeдкiв, вш кyльтypи
проходять один 1 той же шлях свого розвитку, останнш е лшшно спрямованим: вщ простшо-го до складшшого. Росшський дослщник Андрш Бетк додав до цього перелшу: «... щея суспшьного прогресу, юторичного оптим1зму, просвггницько-ращоналютичний щеал май-бутнього розвитку культур, психолопчне обгрунтування явищ культури й нерщко визна-чення законом1рностей розвитку культури 1з психолопчних особливостей шдивща» [1].
У контекст нашого дослщження звер-нення до еволющонютського тдходу не перед-бачае його апологетичне вщстоювання. Це лише шструмент моделювання процесу культуро-генезу.
Кожен ¡з зазначених вище шдход1в плщний на своему ареал1 дослщження, а тому вони не е суперечливими, бо сприяють прирощенню нового знання кожен на сво!й проблемнш дшянщ. Тут значущим е ще й темпоральний аспект проблеми: при актуал1заци дослщження того чи шшого аспекту дшсност наука оперувала де-яким шструментар1ем, { саме на його баз1 виро-бляла сво! гшотези. Тому звертаючись до того чи шшого предмету культуролопчного до-слщження, ми вступаемо в той дослщницький перюд, коли штерпретащя розгорталася в на той час доступному д1апазош, котрий, можли-во, вже розширений або ж призабутий. Тому якщо тдходи до визначення культури { е супе-речлив1 м1ж собою в принцит, то в !х екстра-поляци на конкретне дослщницьке поле можуть бути взаемодоповнюваними. Цю методолопчну ситуащю можна пояснити на зразок того, як Томас Кун обгрунтовував паралельне сшвюнування р1зних, часом суперечливих, нау-кових парадигм: «Кумулятивне накопичення вщкритпв не просто стаеться рщко, але в принцит е неможливим. Дослщження, що здаеться кумулятивним, зобов'язане сво!м устхом умшню вчених вщбирати проблеми, що можуть бути виршеш завдяки концептуальному та техшчному зв'язку 1з вже юнуючи-ми проблемами.» [6]
Так, еволющонютська парадигма е найбшьш плщною при дослщженш комплексу проблем, що стосуються первюно! культури й при моде-люванш того, як «все починалося». Оскшьки в контекст пропонованого дослщження ми звер-татимемося до окресленого проблемного ареалу, то еволюцюшстський тдхвд видаеться нам найбшьш валщним.
З шшого боку, семютичний шдхщ до культури доповнюе еволюцюшстський у частиш обгрунтування необхщност й значущост ф1зюлопчних та поведшкових змш. Або ж надае причини анатом1чно! еволюцп людини, яю е похщними вщ ускладнення смислового, сигнально-знакового вим1ру колективного жит-тя.
Людина, як ютота, що живе у культур^ не лише створила комфортне, безпечне середо-вище власного юнування, але й змшилася сама, творячи цей прост1р людиновим1рносп. Отож, якою е цша окультуреност1, чим довелося по-ступитися, вщдавши перевагу свобод1 та твор-чост над шстинктом?
Так, росшський дослщник Вадим Розш саме у такий спошб обгрунтовуе доречнють, юто-ричну аподектичнють ускладнення форм люд-сько! поведшки й групово! координаци, що за-кладае тдвалини для феномену сощальносп. Вш моделюе ситуащю з життя первюного ко-лективу, коли неспод1вана поява хижака викли-кае окрик переляку у працюючих першопред-юв. З неспод1ванки ¡з !х рук випадають знаряддя пращ, а деяю з них досягають хижака. Останнш, не очшуючи тако! колективно! реак-ци, вдаеться до втечь З часом спонтанна д1я колективного захисту стае обов'язковою: «Чим часпше первюш люди вдавалися до парадок-сальних дш, тим бшьше сигнал1в перетворюва-лося у знаки, { тим ефектившшою ставала люд-ська ствпраця. Врешт1-решт процес лопчно тдходить до свого завершення: парадоксальна поведшка стае основною, повнютю витюняючи стар1 форми сигнально! поведшки» [7, с.111]. Творення колективно значущих символ1в, но-вий режим координаци групових дш спричи-няе зм1ну ф1зюлоги: смисловий чинник запус-кае процес еволюцп ф1зюлопчних параметр1в людини. «Цша окультуреностЬ» вщбилася на ф1зюлоги людини.
Якими е щ вщбитки, якою е «цша» смисло-во!, а не шстинктивно! координаци поведшки?
Вадим Розш вказуе на одну ¡з суттевих ф1зюлопчних змш: формуються особливост статево! поведшки та менструальний цикл у жшок. У первюному колектив1 виокремлюеться лщер - оргашзатор знаково! (парадоксально!) поведшки. Очевидно, користуючись преферен-ц1ями влади та престижу, вш схиляв особин ж1ночо! стат1 до статевого спшкування й поза нормальним для такого сп1лкування пер1одом
(ичк0ю). Внacлiдoк ць0Г0 фopмyeтьcя н0ва тiлecнicть на мyтaцiйнiй ocнoвi - бюлoгiчний зcyв, к0ли жiнкa cтae здатн0ю зaвaFiтнiти ^o-тяг0м poкy, а ж лишe в oкpeмий пepioд poкy, як пepeвaжнa бiльшicть пpeдcтaвникiв твapин-н0Г0 cвiтy.
Hacтyпнoю фiзioлoгiчнoю мyтaцieю, кoтpoю людина пoплaтилacя за пepexiд д0 пapaдoк-caльнoï, знак0в01', а oтжe кyльтypнoï пoвeдiнки -e пpямoxoдiння. Пiдняття п0 вepтикaлi збшь-шувал0 0Fляд0вicть д0вк0лишнь0г0 ^ocTOpy, цe poбилo життя бeзпeчнiшим, здaтнicть д0вг0 тpимaтиcя на зaднix кiнцiвкax д0зв0ляла зaздaлeFiдь п0бачити вopoгa й уж-м0жливити й0Г0 нecпoдiвaний напад. ^ям0-xoдiння e чи ж нaйбiльш пapaдoкcaльнoю му-тaцieю людини, ocкiльки у такий otocí6 вщ^и-вaлacя нaймeнш зaxищeнa дшянка тiлa - живiт. Якщ0 отина, на кoтpy мала б пpиxoдитиcя атака вopoFa-xижaкa, зaxищeнa кicткoвoю 0№0в0ю -«кopceтом» з peбep, то жив^ вiдкpивaв пpи фpoнтaльнoмy нaпaдi нaйлeFший дocтyп д0 життeвo важливж внyтpiшнix opFaнiв. Пpи ш-pecyвaннi на чoтиpьox кiнцiвкax вiн був жд0-cтyпний завдяки caмoмy poзтaшyвaнню rap^-cy. Однак пpямoxoдiння cпpиялo кpaщoмy opieнтyвaнню на мicцeвocтi, вiдcтeжyвaнню вopoFa щe на пiдcтyпax. Ошбина п0чала дe-мoнcтpyвaти випepeджaльнy, а ж peaFyючy дiю.
Вepтикaльнicть poзмiщeння ceбe у пpocтopi вiдбилacя на cпocoбax caмoзacвiдчeння людини у пepвicнoмy миcтeцтвi. Так, пepioдy пiзнь0F0 Ж0л^у cяFae cтвopeння так0Г0 apxiтeктypн0F0 0б^кту, як мeнFip. Цe дoicтopичнa пам'ятка мeгaлiтичнoï кyльтypи, щ0 являe отб0ю вepти-кальн0 poзмiщeний кам'яний бл0к. Й0г0 виcoтa мoжe кoливaтиcя вщ 2 д0 20 мeтpiв. Caмe так01' фopми мoнoлiт набув ^и тaнeннi льoдoвикiв та cxoджeннi лавин тд чac iнтepFляцiялiв ль0д0-вик0в01' epи, ocтaннiй iз якиx вiдбyвcя близьк0 12 тиc poкiв тому. За пpипyщeнням, тoдi улам-ки камшня paзoм з ль0д0в0ю маотю пocтyпoвo зcyвaлиcя у piвнини, шлiфyючиcь завдяки взaeмнoмy тepтю. Людина, таким чин0м, oтpи-мала г0товий, oбpoблeний пpиpoдoю oб'eкт. Однак caмe ctocí6 й0г0 зacтocyвaння вкaзye на кyльтypнy, cимвoлiчнy чи пapaдoкcaльнy дiяльнicть пepвicнoï людини. Ocтaння зacвiдчye мeнFipoм ocвoeнicть тepитopiï, мapкye cвoю пpиcyтнicть у ^ocropi. Як д0в0дять apxeo-лoгiчнi дocлiджeння, мeнFip e нacлiдкoм цiлec-
пpямoвaниx, кoнcoлiдoвaниx людcькиx зycиль.
M. I. Бpyнoв cпpocтoвye y po6O^ «Hapиcи icтopiï cвiтoвoï apxiтeктypи» таю зaкoнoмipнi пpипyщeння щ0д0 пpизнaчeння мeнгipiв, як пoзнaчeння м0гил пpeдкiв чи вoждiв. Пiд м0-нoлiтaми ж завжди виявляли peштки пoxoвaнь. Вш вiдкидae так0ж вepciю пpo ïx бoжecтвeннy cимвoлiкy на зpaзoк eгипeтcькиx oбeлicкiв, щ0 вcтaнoвлювaлиcя на чecть C0ляpн0F0 бoжecтвa Ам0на. Щ0д0 тог0 чacy м0жна F0B0pити лишe npo пpoтopeлiFiйнi фeнoмeни, oтжe культ як такий щe нe був cфopмoвaний. Дocлiдник npo-пoнye ceмioтичнy iнтepпpeтaцiю пам'ятки: мeнFip cимвoлiзyвaв caмy людину, ïï пepшy 0знаку для виpiзнeння з-пoмiж peшти пpeд-cтaвникiв жив01' пpиpoди. «Вepтикaль - г0л0вна вюь людcьк0F0 тiлa. Людина - мавпа, яка стала на задш лапи i cтвepдилa вepтикaль як cвoю ocнoвнy вicь. Вepтикaль e г0л0вн0ю з0вшшнь-0ю 0знак0ю людини, яка виpiзняe ïï з т0чки з0-py з0внiшнь0F0 вигляду вiд твapини. К0ли ди-куни чи д^и малюють людину, т0 в0ни став-лять вepтикaльнy паличку, д0 я^' д0маль0ву-ють г0л0ву, pyки й н0ги, на вiдмiнy вiд Fop^ зoнтaльниx палич0к, щ0 зoбpaжaють у ниx тва-pин» [4, c.26].
У зв'язку з пpямoxoдiнням м0жна кoнcтaтy-вати тpeтю фiзioлoFiчнy мутащю: вивiльнeнi pyки п0чали зacтocoвyвaтиcя для iнcтpyмeн-тaльнoï д^'. Вpeштi, змiнюeтьcя aнaтoмiчнa к0н-cтpyкцiя дoлoнi: вeликий пaлeць poзмiщyeтьcя у пpoтиcтoяннi д0 peшти чoтиpьox, щ0 ум0ж-ливлюe xaпaльнi pyxи й тpивaлe yтpимyвaння пpeдмeтy. Pyxи cтaвaли дeдaлi точшшими, а к0нтактування з мaтepiaльнoю дiйcнicтю - вce eфeктивнiшими. Ha пepioд мeзoлiтy пpипaдae cплecк нaкoпичeння мaйcтepнo виF0T0влeниx пpeдмeтiв, щ0 пoтpeбyвaлo умш0Г0 opyдyвaння дpiбними iнcтpyмeнтaми.
Чeтвepтoю фiзюлoгiчнoю змiнoю, п0в'язан0ю з aнoмaльнicтю кyльтypнoï п0-вeдiнки людcьк0F0 виду, e cпeцифiкa пpoцecy дiтoнapoджeння. Пpямoxoдiння говпливаго на дeфopмaцiю тaзoвиx кicтoк жшки: в0ни yщiль-нилиcя, дeякi xpящoвi тканини cтaли кicткoви-ми тд вплив0м тиcкy внyтpiшнix opFaнiв та пл0ду на таз, а ж пiдpeбep'я, як у бiльшocтi ^авщв. Тaзoвi кicтки ж1нки набули чaшoпoдiб-нoï фopми, пpи ч0му poдoвi канали втpaтили cвoю eлacтичнicть, 6o ïx п0чав 0т0чувати кicт-к0вий пoяc. Ui мeдичнi факти e пoяcнeнням т0-F0, ч0му дiтoнapoджeння для ж1нки пepeтвopи-
лося на випробування, що часто межуе 3i смер-тю.
Фiзiологам також належить припущення про те, що оптимальний перюд виношування дити-ни мае складати 12 мюящв. За звичайних умов дев'ятимюячного виношування немовля мае несформованими деяю системи органiв: орган зору; м'язовий пояс - немовля не тримае голову, не здатне самостшно рухатися; центральна нервова система теж ще продовжуе свое фiзiологiчне формування, про що свiдчить не-координований рух кшщвок. У вiцi 3-х мюящв дитина починае системно реагувати на оточую-4i подразники, вона проявляе увагу, пам'ять, ll емоци стають передбачуваними. З цього перiоду починае домшувати li псиичний, а не фiзiологiчний розвиток. Таким чином, прямо-ходiння повпливало не лише на жшочу фiзiологiю, але й на переб^ онтогенезу люди-ни.
Парадоксальна культурна поведшка лягла в основу подальшого гендерного розподiлу ролей у суспшьствь Жiнка фiзiологiчно пристосована до подальшо! турботи за новонародженим. Во-на стала прив'язаною до дому, до домашнього простору, де найлегше створити оптимальнi умови для виживання потомства. Незавершена фiзiологiчна сформованiсть новонародженого зробила цей перюд досить тривалим. Агентом зовшшньо! ди, тобто здобувачем харчiв став чоловiк.
Тривалiсть життя людини первюно1 епохи складала у середньому тридцять роюв. До-рослiшання наставало досить рано. Це особливо ускладнювало участь жшочих особин, оскiльки 1х ваптнють наставала надзвичайно рано за сучасними мiрками - з десяти роюв. Пологи для несформованого органiзму, очевидно, ставали нелегким випробуванням, поча-сти з летальним завершенням, адже з фiзiологiчноl точки зору дитина народжувала дитину. А звiдси випливають наступи гiпотези, що отримали пiдтвердження завдяки архео-логiчним знахвдкам: раннi пологи призводили до високо! смертностi саме серед жшочих особин, тому склалася ситуащя «дефщиту жшок».
Це припущення тдтверджують факти в га-лузi археологи: першi вiйськовi з^кнення вiдносять ще до палеолiтичних чашв, якими датують знахiдки з Передньоазшського регiону деформованих кiстякiв чоловiчих особин, що явно полягли насильницькою смертю. Якими ж
могли бути причини таких смертоносних сути-чок, оскшьки ареол розселення дозволяв на той час уникати територiальноl конкуренци. Найвiрогiднiша гiпотеза щодо причин мiжплемiнних конфлiктiв - боротьба за жшок, котрих з причин високо1 ранньо1 смертностi не вистачало, а тому чоловiча конкуренцiя поси-лювалася.
1сторична демографiя пiдтверджуе подiбне припущення ще й тим, що, фактично, до XIV столотя навт у мюцях органiзованого захоро-нення людей у Сврош, жiночих останкiв майже немае. Твердження про можливi окремi захоро-нення жiнок не пiдтверджуються аш знахщка-ми, анi будь-якими шшими теоретичними аргументами, оскiльки християнський свiтогляд не надае обгрунтування подiбним вчинкам. Швидше за все, ранш шлюби, що практикува-лися в Сврош на той час, демонструють ту ж таки ситуащю народження дитини дитиною. Дитячих останюв, до реч^ так само у мюцях давшх захоронень не знайдено. Жшоч^ як i ди-тячi, кютяки не встигали достатньою мiрою ущшьнитися, увiбравши необхiдну кiлькiсть мiнеральних речовин, а тому, порiвняно з чо-ловiчими, зазнавали швидшого розпаду.
Висновки
Таким чином, перехщ до парадоксальное' по-ведiнки, перетворення ll на норму, вщдавання переваги знаковим дiям над сигнальними, про-дуктивнiй дiяльностi над реагуючою уможли-вили формування специфiчно людського сере-довища юнування, що ми називаемо у широкому значенш свiтом культури, а не натури.
Трансформацiя тiлесностi пов'язана з наступними змшами: сигнальна поведшка людини змусила ll шднятися на заднi кiнцiвки, дiяти випереджаюче, а не реагуюче, що змшило будову долош, пристосувавши ll до оволодшня iнструментами працi. Знакова та сигнальна поведшка змусила особин консолщуватися у ко-лектив з единим лщером. Статус престижностi дозволив йому користатися владою та спонука-ти жшок до статевого спшкування всупереч рiчним фiзiологiчним циклам, як у тварин. Людсью жiнки стали д^ородними протягом усього року, а не лише у певш перiоди. Прямо-ходiння значно вплинуло на будову жшочого органiзму: пологи ускладнилися й пришвидши-лися - перiод виношування скоротився з року (за припущенням деяких фiзiологiв) до девяти
мюящв. Новонароджене дитя продовжувало фiзiологiчно формуватися ще тривалий час. Зявляючись на CBiT кволим i непридатним до самостiйного життя ще тривалий час, воно надовго привязувало матiр до обмеженого простору дому, у звязку з чим агентом зовшшньо! дп став чоловш. Етика гендерних вiдносин теж склалася з огляду на факт високо! смертностi жiнок, оскiльки рано ваптшючи, вони часто були нездатнi витримати пологи, а
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Белик, А. Культурология. Антропологические теории культур [Електронний ресурс] / А. Белик. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/ Belik/_01.php. - Назва з екрана. - Перевыре-но 24.11.2015.
2. Блок, М. Апология истории или ремесло историка / М. Блок. - Москва: Наука, 1986. -236 с.
3. Бродель, Ф. История и общественные науки. Историческая длительность [Електронний ресурс] / Ф. Бродель. - Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/ Brod/index.php. - Назва з екрана. - Перевiре-но 24.11.2015.
4. Брунов, Н. И. Очерки по истории мировой архитектуры. Т. 1. / Н. И. Брунов. - Москва : Центрполиграф, 2003. - 400 с.
5. Гуревич, А. Я. Избранные труды. Средневековый мир / А. Я. Гуревич. - Санкт-Петербург : Изд-во С-Петерб. ун-та, 2007. -560 с.
_ 1 *
Л. В. ОСАДЧАЯ1
'"Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова (Киев), эл. почта osadcha.lv@gmail.com, ORCID: 0000-0003-0797-2788
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ МЕНТАЛЬНОСТИ
Цель. Статья посвящена выяснению роли телесности и психо-физических характеристик человека как условия формирования определенного типа ментальности. Осуществлен ретроспективный анализ дискурса о ментальности, его темпоральных характеристик и коллективной обусловленности. Понятие ментальности широко исследовалось в разных направлениях социо-гуманитарной науки: истории, психологии, а также в контексте маргинальных научных дискурсов, в частности, эзотерики. В данном исследовании совершена попытка проанализировать феномен ментальности в связи с понятием опыта. Методология. Понятие опыта было сущностно обосновано благодаря теоретическим наработкам представителей феноменологического подхода - позднего Э. Гуссерля, М.-М. Понти, Б. Вальденфельса. С другой стороны, в научный лексикон понятие ментальности ввели представители французской исторической науки - М. Блок, Л.Февр, Ж. Легоф и др. На пересечении этих двух методов, исторического и феноменологического, утвердился генетический метод - как история осмысления, опыт интериоризации. Благодаря использованию генетического метода открывается траектория перехода феномена в понятие. Новизна. Анализируется проблема динамики изменений пластов ментального феномена, в частности такой его разновидности, как психо-физическая природа
Антрополопчш вимшри фшософських дослщжень, 2015, вип. 8.
тому останш перетворювалися на смертельне випробування. Звщси феномен «товаризаци жшок», про який згадуе Клод Лев>Строс, коли жшка е несамостшною, вщповщальшсть за не! несуть чоловши: батько, брат, чоловш. Наша тшесшсть, таким чином, е доказом високо! цши, котру заплатила людина за можливють бути парадоксальною, творчою та окультуре-ною.
6. Кун, Т. Логика и методология науки. Структура научных революцый [Електронний ресурс] / Т. Кун / Перевод с английского И. З. Налетова. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/ Kun/_Index.php. - Назва з екрана. - Перев!ре-но 25.11.2015.
7. Розин, В. М. Культурология: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / В. М. Розин. - Москва : Гардарики, 2005. - 462 с.
8. Эпштейн, М. Тело на перекрестке времен. К философии осязания / М. Эпштейн // Вопросы философии. - 2005. - №8. - С. 66-82.
9. Waskul, D. Introduction: the Body in Symbolic Interaction / D. Waskul, P. Vannini // Body/Embodiment: Symbolic Interaction and the Sociology of the Body. -Wilshire : Ashgate Publishing, 2012. - p. 1-19.
10. Soares, A. M. Hofstede's dimensions of culture in international marketing studies / A. M. Soares, M. Farhangmehr, A. Shoham // Journal of Business Research. - 2007. - Vol. 60 - Р. 277284. doi: 10.1016/j.jbusres.2006.10.018.
человека, что были проблематизированы в работах Ф. Броделя, однако не получили надлежащего теоретического продолжения. Для объяснения практик телесности и обусловленности этим фактором деятельност-ного компонента культуры совершен обзор наработок таких авторов, как В. Розин (2005), М. Эпштейн (2005), Н. Брунов (2003), А. Соарес, М. Фарханмехр, А. Шохем (2007), Д. Васкул, Ф. Ваннини (2012). Заключение. Переход к парадоксальному поведению, ориентированному на знаковые, а не сигнальные действия, к продуктивной, а не реактивной деятельности, трансформировал человеческую телесность, а также параметры самовосприятия человека и содействовал формированию специфически человеческой среды существования, которую мы называем в широком понимании миром культуры, а не натуры.
Ключевые слова: ментальность, динамика коллективных представлений, телесность, символически обозначенное поведение, гендерные отличия, солидарность, социальная интеграция.
1 *
L. V. OSADCHA1
1*National Pedagogical Dragomanov University (Kyiv), e-mail osadcha.lv@gmail.com, ORCID: 0000-0003-0797-2788
GENETIC DETERMINATIONS OF MENTALITY
Purpose. The article is devoted to clarifying the role of physicality and psycho-physical characteristics of a person as a preconditions of the mentality forming. It is conducted a retrospective analysis of discourse on the mentality, the history of the concept, its temporal characteristics and collective conditioning. The concept of mentality has been widely studied in various fields of socio-humanities such as: history, psychology, and even marginal context of scientific discourses, including the esoteric. This study attempted to analyse the mentality phenomenon through the prism of the concept of experience. Methodology. The concept of experience was acquired by essential justification through the representatives of the phenomenological approach - the late Edmund Husserl, Maurice Merleau-Ponty, Bernhard Valdenfels. On the other hand the concept of mentality as a form of collective unconscious experience was entered to the scientific vocabulary by the representatives of the French historical science - M. Bloch, L. Febvre, J. Le Goff and others. At the intersection of these two methods, historical and phenomenological, the genetic method has been established - as a history of coverage and experience of internalization. Thanks to the application of genetic method the transition of phenomenon into the concept was examined. Novelty. The problem of change dynamics of mental phenomenon, in particular psycho-physical nature of a person, which has been only mentioned in F. Braudel works but has not received the adequate theoretical coverage, is analysed. To explain the practices of physicality and causality of this factor the action component of the cultural the overview of developments of such authors as V. Rozin (2005), M. Epstein (2005), N. Brunov (2003), A. Soares, M. Farhangmehr, A. Shoham (2007), D. Vaskul, F. Vannini Hospital (2012) was committed. Conclusions. The transition to paradoxical behaviour that is oriented on sign, and not on signalling actions, to the productive, and not to reactive activity, transformed the human physicality, as well as the person's self-image and contributed to the formation of specifically human environment of existence, which is called in the broadest sense the world of culture, but not nature.
Key words: mentality, the dynamics of collective representations, physicality, symbolically loaded behavior, gender differences, solidarity, social Integration.
REFERENCES
1. Belik A. Kulturologiya. Antropologicheskiye teorii kultur [Cultural studies. Anthropological theories of cultures]. Available at: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Belik/_01.php. (Accessed 24.Nov.2015).
2. Blok M. Apologiya istorii ili remeslo istorika [Apology of history or the craft of the historian]. Moscow, Nauka Publ., 1986. 236 p.
3. Brodel F. Istoriya i obshchestvennye nauki. Istoricheskaya dlitelnost [History and social science. Historical duration]. Available at: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Brod/index.php. (Accessed 24.Nov.2015).
4. Brunov N.I. Ocherki po istorii mirovoy arkhitektury. T. 1 [Essays on the history of world architecture. Vol. 1]. Moscow, Tsentrpoligraf Publ., 2003. 400 p.
5. Gurevich A.Ya. Izbrannye trudy. Srednevekovyy mir [Selected works. The medieval world]. Saint-Petersburg, izdatelstvo Sankt-Peterburgskogo universiteta Publ., 2007. 560 p.
6. Kun T., Neletov I.Z. Logika i metodologiya nauki. Struktura nauchnykh revolyutsiy [The logic and methodology of science. The structure of scientific revolutions]. Available at: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/Kun/_Index.php. (Accessed 25.Nov.2015).
7. Rozin V.M. Kulturologiya: Uchebnik [Cultural Studies: extbook]. Moscow, Gardariki Publ., 2005. 462 p.
8. Epshteyn M. Telo na perekrestke vremen. K filosofii osyazaniya [The body is at the crossroad of time. To the philosophy of touch]. Voprosy filosofii - The problems of philosophy, 2005, no.8, pp. 66-82.
9. Waskul D., Vannini P. Introduction: the Body in Symbolic Interaction. Body/Embodiment: Symbolic Interaction and the Sociology of the Body. Wilshire, Ashgate Publishing Publ., 2012, pp. 1-19.
10. Soares, A.M., Farhangmehr M., Shoham A. Hofstede's dimensions of culture in international marketing studies. Journal of Business Research, 2007, vol. 60, pp. 277-284. doi: 10.1016/j.jbusres.2006.10.018.
Стаття рекомендована до публжацп д. фш. н., проф. В. В. Хмглем (Украгна)
Надшшла до редколеги 23.11.2015 Прийнята до друку 01.12.2015
