Ганс Гросс – один із піонерів і «Батько» світової криміналістики Текст научной статьи по специальности «История и археология»

ЮРИДИЧЕСКИЕ ЗАПИСКИ. 2014. № 1.

ОСНОВАТЕЛИ МИРОВОЙ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКОЙ МЫСЛИ

УДК 343 982

В.О. Комаха* ГАНС ГРОСС - ОДИН ІЗ ПІОНЕРІВ І «БАТЬКО» СВІТОВОЇ КРИМІНАЛІСТИКИ

Комаха В.А. Ганс Гросс - один из пионеров и «отец» мировой криминалистики. - Статья .

Основной идеей статьи является освещение научно-практической деятельности одного из пионеров и отца мировой криминалистики Ганса Гросса

Ключевые слова: Ганс Гросс, один из пионеров мировой криминалистики, отец мировой криминалистики

Komakha V.O. Hans Gross is one of the pioneers and the father of the world criminalistics. -

Article

The main idea of the article is to highlight the scientific and practical activities of Hans Gross, one of the pioneers and the father of world criminalistics .

Keywords: Hans Gross, one of the pioneers of world criminalistics, the father of world criminalistics .

Комаха В.О. Ганс Гросс - один із піонерів і «батько» світової криміналістики. - Стаття .

Основною ідеєю статті є висвітлення науково-практичної діяльності одного із піонерів і батька світової криміналістики Ганса Гросса

Ключові слова: Ганс Гросс, один із піонерів світової криміналістики, батько світової криміналістики

Австрійський вчений-криміналіст, йшов працювати помічником присяжно-

один із безпосередніх фундаторів кри- го повіреного, став займатися приватною

міналістики, якого справедливо було назва- практикою та науковою роботою . В 1875 р .

но батьком світової криміналістики, профе- відомий австрійський юрист і вчений, про-

сор Грацького, Празького і Чернівецького фесор (1860) Віденського університету

університетів, Ганс Гросс (Hans Hustav Adolf Джуліус Антон Глазер (Julius Anton Glaser)

Gross) народився 12(24) грудня 1847 р. в [19(31). 03.1831 р., Постелберг, Богемія -

м . Грац. 26. 12. 1855 р .(7. 01. 1856 р .), Відень], який на

Вищу освіту він отримав на юри- той час був міністром юстиції Австрії (1871-

дичних факультетах у містах Відні та 1879 рр ), звернув увагу на літературну

Грац і, після здачі державних екзаменів діяльність Г. Гросса, запропонував йому

у рідному місті, був удостоєний ступе- знову поступити на службу і призначив

ня доктора права. В 1869 р . він поступає його судовим слідчим в містечку Фельдбах,

на службу в місцевий окружний суд; але на кордоні з Угорщиною .

коли від нього стали вимагати щоб він У 80-і рр . ХІХ ст. Ганс Гросс одружився

зайняв посаду судді в сільській місцевості, з Адель Raymann [11(23).03. 1854 р . , Рец -

то Г Гросс категорично відмовився і пере- 20 06 1942 р , Грац] і в 1877 р в них наро-

* Комаха Володимир Олександрович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики, Одеса, Україна

дився єдиний син Отто Ганс Адольф Гросс (Otto Hans Adolf Gross) [17(29).03. 1877 р . , Gniebing в Feldbach, Штирія - 13.02.1920 р., Берлін] - майбутній відомий австрійський психіатр і психоаналітик, який в 43-річному віці трагічно закінчив свій відносно успішний життєвий і науковий шлях -основною причиною цього була пристрасть до наркотиків

В 1878 р. Г. Гросс, як прапорщик запасу, був вимушений прийняти участь у військових діях, які були розпочаті Австрією з метою окупації Боснії та Герцо-говини . За відмінні дії йому було присвоєно чин поручика і призначено ротним командиром Але, як тільки війна скінчилася, він повернувся до попередньої роботи і, отримав місце слідчого, поселився у своєму рідному місті Грац. Там само в 1884 р . він був призначений на посаду товариша прокурора, яку він займав майже до кінця 90-х рр . ХІХ ст. , хоча за довгі роки служби, він отримав титул члена суду

Г. Гросс був людиною практики, який в своїй повсякденній роботі в пошуках нових шляхів розслідування злочинів не стояв в стороні від природничих наук Першим фундаментальним посібником з криміналістики, який заслуговував особливої уваги на той час і заслуговує її сьогодні, був посібник практичного характеру, написаний завдяки досвіду, накопиченого більш як за 20-річний термін роботи на посадах судового відомства, професором Грацького університету Г. Гроссом, перше видання якого мало назву «Handbuch fur Untersuchungsrichter Polizeibeamte, Gendarmen u s .w. » і яке побачило світ на німецькій мові у 1893 р . [8] . - «Порадник для судових слідчих, чинів загальної і жандармської поліції та ін . » [3]. Відкриваючи книгу Г. Гросса, поряд з підтримкою останнім антропометричного методу ідентифікації особистості у практиці правоохоронних органів майже всіх цивілізованих країн світу, поряд з досягненнями судової медицини, методами дослідження отрут, вогнестрільної

зброї та крові, можна знайти цілий перелік розділів, які раніше не зустрічались ні в одному із фахових юридичних видань. В даній праці Г Гросс, крім того, приділив значну увагу питанням використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів . Автор зазначав, що слідчий у випадках, коли в процесі розслідування будуть виникати питання, вирішення яких виходить за межі знань останнього, повинен звертатися за допомогою до відповідних фахівців. Тим самим автор закликав повніше використовувати можливості природознавчих, технічних та інших наук

Необхідність у праці, яка б систематизувала з наукової точки зору всі науково-технічні відомості, які необхідні слідчому чи особі, яка займалася розслідуванням та розкриттям злочинів, почала відчуватися з тих пір, коли змагальний процес зруйнував всю стару систему слідства й позбавив «царицю» кримінального процесу - показання свідків, її величного значення. Але цей недолік було поповнено тільки у 1893 р . , виданням зазначеного твору Г. Гросса. Коли Г. Гросс вперше видавав навчальний посібник, він сам дивився на нього дуже скромно, міркуючи, що видає зібрання практичних відомостей, які могли б виявитися корисними для осіб, що займалися розслідуванням Але необхідно зазначити, що саме тоді автором вже закладались підвалини для нової науки, яка ним самим пізніше була названа криміналістикою [1, 77].

Його праця «Порадник для судових слідчих, чинів загальної і жандармської поліції та ін » та інші наукові праці стосовно поняття та суті нової на той час науки - криміналістики, не могли бути незаміченими . Міністр юстиції Австрії запросив його до Відня і доручив прочитати протягом зими курс лекцій для осіб, які починали свою службу в судовому відомстві В той самий час, за бажанням військового міністра, Г Гросс читав лекції для чинів жандармерії. Програма курсу складалася із теоретичних лекцій та практичних вправ,

причому слухачі займалися складанням планів, моделей, виготовленням зліпків

із слідів ніг і взуття, дослідженням різних підроблених речей тощо Всі його учні віднеслися до справи з повною увагою і, завдяки цьому, в значній мірі розширили коло своїх знань . Міністерство юстиції, напевно, також залишилося задоволеним отриманими результатами, так як Г Гросс за свої лекції був нагороджений орденом Франца Йозефа Але, на думку самого Г Гросса, цей курс був тільки першою спробою Перед усім, зазначені лекції принесли користь тільки невеликій кількості осіб, а саме тим судовим діячам, які працювали у Відні. Усвідомлюючи цю обставину і приймаючи до уваги, що поки не було інших спеціалістів, яким би можна було довірити викладання нового предмета, міністр юстиції запропонував Г Гроссу читати лекції кожен рік в різних губернських містах Австрії, в Празі, Інзбрук, Трієст тощо . Але Г. Гросс відповів, що він таке циганське життя вести не бажає і в спеціальному рапорті, поданому в міністерство юстиції, виклав свої погляди, знову доказуючи, що тільки в університеті юристи можуть отримати ту спеціальну освіту, яка необхідна для їх практичної роботи Після цього рапорту питання було передано на вирішення міністерства народної освіти . Спочатку справа була розглянута із зацікавленістю, так, що виникло припущення про відкриття у Віденському університеті кафедри криміналістики, але потім виявилося, що на це не було вільних коштів (як завжди - В.К), тим більше, що в деяких колах весь цей проект було визнано «новиною», яка може викликати зайву роботу і вимагатиме значних витрат Таким чином, в адміністративних колах Австрії питання про розширення університетського курсу поки що було здано в довгий ящик . Але Г. Гросс не визнавав свій план пропащим . На його думку, перші кафедри криміналістики будуть створені не в цьому (1895 р .) і не в наступному році; а років через 20 їх напевно створять в усіх університетах «Та країна, -

говорив Г. Гросс, - яка раніше інших проведе таку реформу, з повним правом може вважати себе щасливою»

Хоча створення нової кафедри в університетах було відкладено, але ідеї Г. Гросса вже почали приносити плоди. Одним із напрямків вивчення криміналістики на думку Г Гросса, поряд із створенням кафедр криміналістики в університетах, було створення криміналістичних музеїв, які за станом на початок 1895 р . були вже відкриті в Брюселі, Берліні та Гамбурзі, а 1 (13) серпня 1895 р. було завершено оформлення експонатів криміналістичного музею в будинку судових установ м . Грац, ініціатором та організатором якого був Г Гросс

Коли вийшло в світ перше видання праці Г. Гросса «Handbuch fur Untersuchungsrichter Polizeibeamte, Gendarmen u s . w. » [3], він навіть не сподівався, що коли-небудь ця книга буде перевидана Але не пройшло й одного року, як вийшло друге видання цієї книги Через чотири роки - третє, а ще через шість років - четверте Для перевидання подібної книги це були дуже незначні терміни

Однак слава до Ганса Гросса прийшла не відразу Він став всесвітньо відомим тільки після 1895 р , коли в австрійському місті Лінца пройшов, зізваний при діяльній участі самого Г. Гросса, Конгрес міжнародного союзу криміналістів Центральне місце в роботі даного Конгресу зайняло питання про підготовку криміналістів-практиків, яке було запропоновано Г Гроссом і в якому він вимагав створення у всіх університетах на юридичних факультетах особливої кафедри криміналістики, яка б охоплювала всі відомості, необхідні для успішної роботи слідчого і пропонувала б йому правила щодо діяльності його в процесі розслідування різноманітних видів злочинів Викладання курсу криміналістики Г Гросс порівнював з клінічним навчанням медиків і визнавав його настільки ж необхідним для криміналістів-практиків, наскільки праця в клініках необхідна для отримання освіти

медиків . Учасниками Конгресу було названо Г. Гросса батьком криміналістики і прийнято рішення, в якому рекомендувалося включити викладання криміналістики у програму юридичних факультетів [12].

Учасники Конгресу міжнародного союзу криміналістів також придбали зазначений твір, який написав Г Гросс, і після повернення на батьківщину ознайомили працівників правоохоронних органів своїх країн з його змістом Необхідно зазначити, що від колишньої Російської імперії на зазначеному Конгресі був присутній тільки один російський правознавець, доктор права, професор (з 1881 р . ), сенатор (з 1900 р .) Іван Якович Фойницький [29.08(10.09).1847 р., Гомельський повіт Могиліської губернії, тепер Гомельська область, Республіки Білорусь -19. 09(2. 10) . 1913 р., Петербург], якому, зокрема, бюро Союзу криміналістів запропонувало підготовити реферат з питання, що розглядалося . Останній, не заперечуючи необхідності практичних відомостей для успішної боротьби із злочинністю, підкреслив, «„.що клінікою для криміналіста є в'язниця, а не кабінет криміналістики...» (такий висновок професора І.Я . Фойницького було зроблено, напевно, від не повного розуміння на той час питання, що розглядалося - В.К.), хоча й він зазначив заслуги наукових праць Г. Гросса і висловив думку про достатність впровадження його ідей в загальних курсах кримінального права та процесу, особливо при вивченні теми, яка торкалася вчення про докази [4]

Після Конгресу в м . Лінца зазначена праця Г Гросса була перекладена на інші мови, до переліку яких відноситься і російська. Перше видання на російській мові вийшло у 1897 р . і в російському перекладі мало назву «Порадник для судових слідчих, чинів загальної та жандармської поліції та ін » Цей твір, вперше виданий в 1893 р. на німецькій мові до 1908 р . , як зазначалося вище, витримав чотири видання і був перекладений на всі європейські мови, зокрема, і на російську Останнє видання праці Ганса

Гросса російською мовою було зроблено у 1908 р . і мало назву «Порадник для судових слідчих, як система криміналістики», переклад якого було зроблено з четвертого доповненого німецького видання [2, III] - «Handbuch fur Untersuchungsrichter als System der Kriminalistik» [7] Щодо зміни назви книги, то Г Гросс, зокрема зазначав: « я визнаю за собою право визначити мою працю як система криміналістики тому, що ця остання на сучасному етапі завоювала собі значення самостійної науки, з суворо обмеженою галуззю і обґрунтованою обробкою її відділів» [2, VII].

За своїм змістом та структурою ця праця подібна сучасним підручникам з криміналістики, а точніше, сучасні вітчизняні підручники з криміналістики стосовно питань криміналістичної техніки та тактики дуже схожі за структурою змісту з нею, вони відрізняються тільки сторічним терміном, який відділяє їх від першого видання праці Ганса Гросса і деякими новими сучасними науково-технічними засобами, що використовуються в практиці розслідування злочинів і були за цей сторічний термін удосконалені

До речі, необхідно зазначити, що Г Гросс у період з 1899 по 1902 рр. працював у Чернівецькому університеті, який на той час був австрійським університетом імені Франца Йозефа і навчання в ньому проводилося на німецькій мові. Рішенням від 16(28) грудня 1898 р . Г. Гросса було призначено ординарним професором цього університету на кафедрі кримінального права та процесу юридичного факультету, який був ровесником цього вузу, але на той час називався факультетом правознавства та державознавства З літнього семестру 1899 р він розпочав читати лекції з кримінального процесу, які були викладені цілком по суті і дотримувались духу класичної, на той час ще молодої, німецької криміналістичної школи . Він був засновником реалістичного психологічного напрямку в розслідуванні злочинів, який використовувався ним осо-

бисто на практиці, коли він був судовим слідчим . Ним же було засновано періодичне видання «Архів кримінальної антропології та криміналістики», який видавався у німецькому місті Лейпциг і перший том якого вийшов у світ в 1898 р .На той час це видання було єдиним у м. Чернівці редагованим науковим органом. У 1899/1900 навчальному році Г. Гросса було обрано деканом факультету правознавства та державознавства. В останній навчальний рік перебування у Чернівецькому університеті Г. Гросс у зимовий семестр 1901/1902 навчального року з 1(14) жовтня 1901 р. по 28 лютого (13 березня) 1902 р . читав лекції: з матеріального кримінального права - 5 годин на тиждень, від понеділка до п’ятниці з 14 до 15 години, та тюрмознавства, 2 години на тиждень, у понеділок і вівторок - з 15 до 16 години .

У літньому семестрі 1902 р. з 1(14) березня 1902 р . до 31 липня (13 серпня) 1902 р . Г. Гросс читав лекції з кримінального процесу по 5 годин на тиждень, у четвер - з 7 до 8 години ранку, а в п’ятницю і суботу -з 7 до 9 години ранку, а також проводив семінарські заняття з кримінального права по 2 години на тиждень Після закінчення літнього семестру 1902 р Г Гросс залишає м. Чернівці і переїздить працювати у німецький університет в м Празі [5, с 8; 6, с. 80; 13, с. 51-52; 15, с. 7-18; 16, с. 8-16].

Нарешті, в 1905 р . Г. Гросс повернувся на батьківщину в м . Грац, де до останнього дня життя працював у Грацькому університеті В цьому місті він створив один із перших у світі криміналістичних музеїв, який було відкрито 1(13) серпня 1895 р [9, 74], а в 1912 р . першу кафедру криміналістики .

В роки, коли Г. Гросс працював в Чернівцях ним було написано й опубліковано низку наукових праць з проблем кримінального права та процесу, кримінальної психології та криміналістики, серед яких особливу увагу заслуговують наукові праці з проблем криміналістики, які були опубліковані в німецьких та швейцарський юридич-

них часописах. В 1900 р. в швейцарському юридичному часописі Г Гросс публікує наукову працю під назвою «Щодо питання криміналістики» [11]. Ця праця була відповіддю на запитання, викладені в науковій праці бернського професора Карла Штосса (Stooss) [13(25).10. 1849 р., Берні - 24.02. 1934 р . , Грац] і опублікованій в цьому самому часописі під назвою «Що таке криміналістика?» [14]. Г Гросс, відповідаючи на це запитання, не дивлячись на те, що він питання криміналістики торкався неодноразово в різних публікаціях раніше і не висловлюючи ніяких заперечень Карлу Штоссу, тільки виклав поняття щодо нової справи (криміналістики) в окремих рекомендаціях: І. Мета і завдання криміналістики - це вивчення фактів кримінального права, зокрема, людини як об'єкта (злочинець) і суб'єкта (суддя, слідчий, свідок) ІІ Це завдання має двояку сутність: практичну і теоретичну 1) Чисто практична зводиться до використання в кримінальному процесі різних фахових знань. Де розрізняють: а) знання експертів (медицина, хімія, фізика, мікроскопія, техніка тощо) І тут криміналіст повинен бути обізнаний в певному ступені з цими знаннями, щоб знати які питання він може поставити перед відповідними експертами в тій чи іншій ситуації; б) знання, для яких допомога експертів не потрібна До них відносяться знання мови злочинців, встановлення особи злочинця і його попередньої судимості, встановлення негативних обставин тощо . 2) Ознайомлення з теоретичними завданнями, які містяться в тому, що в кримінальному праві приводить до пізнання злочину і злочинця. ІІІ. Все що об'єднує криміналістику не може бути запроваджено в кримінальний процес тому що він би збільшився значно в об'ємі . Правильним є те, що криміналістика запозичує деякі досягнення в інших галузях знань але вона має достатню кількість знань, які розроблені цілком нею . IV Одне із завдань криміналістики існує в тому, щоб ненадійне

і небезпечне висловлення свідка було можливо замінити або підкріпити використанням об’єктивних речових доказів . V. Разом

з тим, основний наголос в кримінальному процесі необхідно робити на проведення досудового слідства. VI . Історичний момент з криміналістичної точки зору поєднується з природничо-науковим, коли криміналіста повинно цікавити все те, що має відношення до моменту вчинення того чи іншого злочину, до відповідних звичок злочинця і ознак вчинення окремих видів злочинів, які називаються узагальненим словом «почерк злочинця». VII. Всупереч всім невдачам і запереченням Г. Гросс підтримував точку зору, що криміналістика повинна бути обов’язковим предметом навчання в юридичних навчальних закладах, розпочинаючи з п’ятого семестру

В іншій науковій праці, яка була опублікована в німецькому юридичному часописі в 1901 р і називалася «Криміналістика» [10], Г Гросс підкреслював стосовно визначення поняття того, що підлягає покаранню, то воно не співпадає з визначенням поняття, за що повинно бути покарано, як правило, із-за недостатку фактичних доказів при вирішенні останнього питання або їх значну розбіжність, і тому практика свідчить про наявність прогалин і помилок, які можливо ліквідувати шляхом використання природничо-наукових методів Використання природничо-наукових методів в установленні істини при розслідуванні злочинів мало велике значення і тому народило новий напрямок в природничо-науковій течії німецької школи, до якої була віднесена криміналістика Остання важко пробивала собі шлях, але поступово вона завойовувала успіх, доказом чого було опублікування на французькій, іспанській, російській і датській мовах праці Г. Гросса «Порадник для судових слідчих як система криміналістики»

Криміналістика, - зазначав Г Гросс, - це наука про реальності кримінального права Вивчення його фактів і використання

його результатів - це мета криміналістики Вона розподіляється на дві галузі знань: об'єктивну або власне криміналістику і суб'єктивну криміналістику або кримінальну психологію в сучасному розумінні

Об'єктивна криміналістика займається: кримінальною реєстрацією, знаряддями злочину, порівнянням рукописів, використанням фотографії, залученням до процесу розслідування різних фахівців - судових експертів . Потім вона розробляє можливі методи і засоби пошуку, знаходження, виявлення та фіксації різних видів речових доказів: складання схем, планів, малюнків; моделювання і консервування; відтворення паперів і схожих речей . Нарешті, вивчення ознак злому, кражі, пожеж, вбивства та інших правопорушень Суб'єктивна криміналістика, або кримінальна психологія, вибирає із всіх теорій загальної психології ті, які могли б бути використані відносно звинуваченого або свідка як судовим експертом, так і слідчим або суддею з метою оцінки психічної діяльності, і вона перетворює ці установки для її криміналістичної мети і прагне використовувати ці взагалі дійсні теорії в даний момент під кутом зору криміналіста

Знання як об'єктивної, так і суб'єктивної криміналістики необхідні однаково як судовому експерту, судовому слідчому, так і судді, тому що тільки при їх наявності вони можуть успішно, оперативно і справедливо вершити кримінальний процес, - підкреслював Г Гросс. Здобуття криміналістичних знань можливо шляхом заснування спеціальних криміналістичних інститутів, але ці знання можливо надавати і в інших наукових інститутах, зокрема, в спеціальних юридичних навчальних закладах, і процес навчання повинен складатися із шести складових частин: 1 . Лекції, в яких необхідно приділити увагу роботі судового слідчого при проведенні досудового розслідування і зокрема при проведенні огляду місця події і роботі його з різними слідами злочину, про виявлення інсценувань з обов'язковим

приділенням уваги питанням суб'єктивної криміналістики 2 Криміналістичні музеї, в яких би збиралися експонати із знарядь вчинення злочину, допоміжних пристосувань, різних тайників тощо - речових доказів, які використовувалися злочинцями при вчиненні того чи іншого злочину і ознайомлення з якими давали б судовому слідчому

і судді необхідні знання з цього предмета 3. Лабораторії, в яких можна було проводити лекції, знайомитися з музейними експонатами, а також проводити різного роду роботи з метою освоєння відповідних навиків з пошуку, виявлення, фіксації (консервації) різного роду слідів 4 Бібліотека, в якій повинна бути література медичного, технічного, технологічного, психологічного, фізичного наукового характеру, а також іншого змісту, виходячи із особливостей криміналістики 5. Криміналістична станція - прототип сучасної судово-експертної установи, яка повинна була надавати допомогу судовим слідчим і суду з проведення різного роду досліджень (хімічних, фізичних, мікроскопічних тощо) і за допомогою до якої вони могли б звертатися в складних випадках. 6. Публіцистичний, науковий орган, в якому публікували б виконані в лабораторії роботи, потім давав би відповіді на питання, які могли виникати в галузі криміналістики і таким чином сприяв би меті криміналістичного інституту

Такі основні положення стосовно питань удосконалення криміналістики, які були написані і опубліковані Г. Гроссом в роки його науково-педагогічної діяльності в Чернівецькому університеті .

Сьогодні Г. Гросс справедливо визнається одним із основоположників сучасної криміналістики і слава цієї людини є гордістю нашої держави також, оскільки на початку становлення і розвитку науки криміналістики вчений працював саме в місті, яке сьогодні є українським, де, до речі, продовжували удосконалюватися знання, здобуті ним у період праці в судовому відомстві, народжувались нові думки, що до-

повнювали останнє видання його основного твору - «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», були написані і опубліковані інші праці з кримінального права, процесу, кримінальної психології та криміналістики

Помер Ганс Гросс 9 (22) грудня 1915 р . в м Грац

Список літератури

1 . Б. Р. Двадцатилетие криминалистики. // Журнал уголовного права и процесса -СПб, 1913,- № 4 .- С .75-78.

2 Гросс Г Руководство для следователей как система криминалистики - С -Пб, 1908. - ХХт 1040 с.

3 Гросс Г Руководство для судебных следователей, чинов общей и жандармской полиции и др / Перевод с нем со 2-го доп изд. - Смоленск, 1897. - К, 980 с.

4 Фойницкий И Я Линцский съезд Международного союза уголовного права // Журнал Министерства юстиции - СПб, 1896 - № 1 - С 109-136

5 Die feierliche Inauguration des Rek-tors der KK.Franz-Josephs-Universitet in Czernowitz fur das Studienjahr 1899/1900. -Czernowitz, 1899 - 38 s

6 Die K K Franz-Josephs-Universitet in Czernowitz im ersten virteljahrhundert ihres Bestandes . - Czernowitz, 1900. - 160 s .

7. Gross Hans. Handbuch fur Un-tersuchungsrichter als System der Kriminalistik / 4 vermehrte Auflagen. - Graz, 1903. -VIII, 813 s

8. Gross Hans. Handbuch fur Un-tersuchungsrichter Polizeibeamte, Gendarmen u s . w. - Graz, 1893. - VII, 620 s .

9. Gross Hans. Das Kriminal-Museum in Graz . //Zeitschrift fur die gesamte Strafrechtswissenschaft - Berlin, 1896 - Bd ХШ . - S . 74-94.

10 Gross Hans Kriminalistik // Deitsche Juristen Zeitung - 1901 - № 4 - S 77-80

11. Gross Hanss . Zur Frage der Kriminalistik. //Schweizerische Zeitschrift fur Strafrecht -1900 - T 13 - S 14-19

12. Hauptversammlung der Internationaltn kriminalistischen Vereinigung zu Linz a. d. Donau // Blatter fur Gefangnisskunde . -Heidelberg, 1895. - Bd. 29. - S . 420-428.

13. Anton Norst. Alma mater Francisko-Josephina: Festsghrift zu deren 25-jahrigem Bestande. - Czernowitz, 1900. - 134 s .

14 . Stoss Carl . Was ist Kriminalistik? // Schweizerische Zeitschrift fur Strafrecht. -1900,- T 13. - S. 1-13.

15 Verzeichnis der Offentlichen Vorlesungen

an der K K Franz-Josephs-Universitat zu Czer-nowitz im Wintersemestr 1901/1902 -

Czernowitz, 1901 - 23 s

16 Verzeichnis der Offentlichen Vorlesungen an der K K Franz-Josephs-Universitat zu Czer-nowitz im Sommersemestr 1902. - Czernowitz, 1902 - 25 s

и и и