CC BY
47Фізика живого, Т. 17, No 2, 2009. С.130-135.
© Рахметов А.Д., Кот Л.І., Богданова О.В., Остапченко Л.І., Цудзевич Б. О.
УДК 577.3
ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕНТІВ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В КЛІТИНАХ ТИМУСУ ТА СЕЛЕЗІНКИ ЩУРІВ ЗА УМОВ СТРЕС-ІНДУКОВАНИХ УРАЖЕНЬ ШЛУНКА ПРИ ВВЕДЕННІ ІНГІБІТОРА ПРОТОННОЇ ПОМПИ
Рахметов А.Д., Кот Л.І., Богданова О.В., Остапченко Л.І., Цудзевич Б.О.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, біологічний факультет, e-mail: kuzmenko_lora@bigmir.net
Надійшла до редакції 11.06.2009
Досліджено активність ферментів антиоксидантної системи - супероксиддисмутази, каталази та глутатіонпероксидази в клітинах тимусу та селезінки щурів за умов стресової експериментальної виразки та подальшої реепітелізації виразкових уражень протягом п’яти діб. Встановлено зниження супероксиддисмутазної активності в лімфоцитах селезінки та тимусу у більш віддалені терміни досліджень. Каталазна активність підвищувалася в тимоцитах на четверту добу регенераційного процесу, в спленоцитах ферментативна активність зростала лише на п’яту добу після стресового впливу. Відбувалось зниження глутатіонпероксидазної активності в клітинах тимусу відразу після зняття стресогенного чинника та підвищення її на п’яту добу в лімфоцитах селезінки. Введення препарату омепразолу тваринам у процесі регенерації виразкових уражень призводило до інактивації всіх досліджуваних ланок антиоксидантної системи у спленоцитах. Диференційний ефект введення омепразолу був встановлений для супероксиддисмутазної, каталазної та глутатіонпероксидазної активності в тимоцитах на різних строках загоєння виразкових дефектів.
Ключові слова: супероксиддисмутаза, каталаза, глутатіонпероксидаза, виразка шлунка, лімфоцити.
ВСТУП
Виразкова хвороба є однією з найбільш поширених патологій шлунково-кишкового тракту. Значне розповсюдження цього захворювання, особливо у людей працездатного віку, її тривалий, прогресуючий перебіг із виникненням різних ускладнень є однією з найважливіших проблем сучасної гастроентерології. Розвитку виразкових уражень сприяють порушення механізмів захисту слизової оболонки шлунка (СОШ), що зумовлюють підвищення її проникності для різних чужорідних субстанцій, їх сенсибілізацію та подальший розвиток запальної реакції [1]. Тому об'єктом особливої уваги дослідників є імунологічний аспект регуляції процесів фізіологічної і репаративної регенерації СОШ [2].
Експериментальні дані дозволяють
стверджувати, що репаративна регенерація тісно пов’язана з системою гуморального та клітинного імунітету [3]. Не дивлячись на досить значні зміни показників специфічного і неспецифічного захисту при виразковому захворюванні, основна частина літературних даних зосереджена на Т-клітинній ланці імунітету [4]. Частіше ці зміни виражаються у зменшенні відносної і абсолютної кількості Т-
лімфоцитів та зниженні їх функціональної активності [5].
Одним із актуальних питань дослідження патогенезу виразкової хвороби шлунка є вивчення біохімічних механізмів загоєння виразкових уражень, в основі яких лежать процеси регенерації слизової оболонки [6]. Встановлено [7], що формування імунної відповіді тісно пов’язано зі змінами вільнорадикальних реакцій і станом антиоксидантної системи. Показано протективний вплив антиоксидантів на імунологічну реактивність [8]. Також визначена відповідність динаміки вільнорадикальних процесів у лімфоцитах з динамікою імунної відповіді на антигени [8]. Припускається, що на всіх етапах імунного реагування вільні радикали та їх похідні здійснюють регуляторну функцію та можуть сприяти пригніченню чи активації імунних реакцій за рахунок двох головних механізмів: зміни стану клітинних мембран і прямої інгібуючої дії на синтез ДНК. Показана участь вільнорадикальних продуктів у реалізації кілерної функції лімфоцитів, антимікробному захисту фагоцитів, а також у розвитку імунносупресіїї при гіперактивації останніх [9]. Однак, сьогодні є недостатньо вивченими особливості вільнорадикальних процесів та їх вплив на реалізацію імуннокомпетентними
клітинами своїх функцій за умов розвитку виразкової хвороби шлунка.
Сьогодні у клінічній практиці для лікування виразкової хвороби шлунково-кишкового тракту найбільш широко використовуються інгібітори протонної помпи (Н/К-АТФази) парієнтальних клітин, які перешкоджають надлишковому синтезу соляної кислоти. Одним із найбільш поширених препаратів цієї групи є омепразол та його похідні (пантопразол, лансопразол, рабепразол та ін.). Проте, нез’ясованими залишаються ефекти введення противиразкових препаратів цієї групи на функціональну активність імунокомпетентних клітин та стан імунної системи вцілому.
Дослідження особливостей функціонування імунної системи за умов розвитку виразкового захворювання необхідне не тільки для розуміння закономірностей розвитку патологічного процесу, але і для прогнозування перебігу захворювання, та формування відповідної імунокоригуючої терапії. Тому метою нашої роботи було дослідити активність ферментів антиоксидантної системи захисту (супероксиддисмутази, каталази, глутатіонперокси-дази) в лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу щурів за умов розвитку та загоєння експериментальної стрес-індукованої виразки шлунка при введенні препарату омепразолу.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
У дослідах використовували самців білих нелінійних щурів масою 200-230г. Модель стрес-індукованих виразкових уражень шлунка
створювали витримуванням іммобілізованих
тварин протягом 3,5 год за температури 4°С згідно методу [10]. Розчин препарату «Омепразол» у 0,9% №С1 вводили внутрішньочеревно у дозі 0,8 мг/кг один раз на добу, відразу після зняття стресового чинника та протягом наступних 5 діб. Щодоби площа виразкових уражень (крововиливів, ерозій) оцінювалася макроскопічно. Дослідження проводилися до п’ятої доби після зняття
стресогенного чинника, коли видимі ураження
слизової практично не спостерігались. Тварин декапітували через 40 хв після введення препарату та кожної наступної доби і виділяли тимус та селезінку.
Визначення супероксиддисмутазної активності проводили згідно методу [11] та виражали в Ум.од./(мг х хв), каталазної активності згідно [12] і виражали у мкмоль Н2О2/(мг х хв), активність глутатіонпероксидази визначали за накопиченням окисненого глутатіону і виражали в нмоль окисненого глутатіону/(мг х хв) [13]. Експериментальні дані оброблялись загальноприйнятими методами варіаційної статистики із
застосуванням стандартного пакету прикладних програм ЕОМ.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Функціональний стан антиоксидантної системи в лімфоїдних клітинах визначає їх здатність до формування адекватної імунної відповіді, до регуляції процесів диференціації, до формування стійкості до апоптозу. Протидію оксидативному стресу створюють основні компоненти клітинної системи антиоксидантного захисту -супероксиддисмутаза, каталаза та глутатіон-пероксидаза. Супероксиддисмутаза (СОД) безпосередньо знешкоджує супероксидний аніон-радикал шляхом його дисмутації в пероксид водню. Нами було досліджено активність СОД в клітинах селезінки та тимусу щурів за умов експериментальної моделі стресової виразки шлунка.
У ході досліджень показано, що в клітинах селезінки значення супероксиддисмутазної активності перебували в межах контрольних величин за виключенням п’ятої доби, в цей період спостерігалось їх зниження в 1,5 рази (табл.1). В клітинах тимусу супероксиддисмутазна активність зменшувалась через 40 хв після стресового впливу в 4 рази, на третю добу - в 2,5 рази та на п’яту - в 2 рази по відношенню до контрольних значень. Такі зміни активності СОД можуть бути пов’язані з більш вираженою чутливістю Т-клітин до розвитку виразкових уражень шлунка. Так у дослідженнях інших авторів [14] було показано зменшення абсолютної та відносної кількості Т-лімфоцитів, а також зниження їх функціональної активності за умов загоєння виразкових уражень шлунка [5].
За умов введення противиразкового препарату омепразолу в спленоцитах спостерігалось зниження СОД активності протягом усього терміну досліджень. Таке пригнічення ферментативної активності може бути зумовлене властивостями препарату, які пов’язані з його здатністю інактивувати одну з ізоформ супероксиддисмутази [15]. Крім того, існують дані про активацію процесів апоптозу за участю активних форм кисню в клітинах В-клітинної лімфоми [16] та лейкоцитах при введенні інгібіторів протонної помпи [17]. Можливо, інактивація супероксиддисмутази у дозрілих лімфоцитах селезінки є одним з механізмів запуску апоптозу за таких умов.
В тимоцитах при введені омепразолу спостерігалось підвищення СОД активності на першу та п’яту добу досліджень в 2 та 3,5 рази відповідно. На другу та третю добу супероксиддисмутазна активність в цих клітинах зменшувалась по відношенню до контролю в 3 та 4 рази відповідно. Такі різноспрямовані зміни
Рахметов А.Д., Кот Л.І., Богданова О.В., Остапченко Л.І., Цудзевич Б.О.
ферментативної активності можуть свідчити про неоднозначні процеси, які відбуваються в тимусі. Оскільки відомо, що введення омепразолу стимулює експресію певних ізоформ цитохрому Р450 [18], а останній, у свою чергу, значно активується під час дозрівання тимоцитів [19], можна припустити, що первинна активація СОД пов’язана саме з накопиченням активно дозріваючих тимоцитів. У подальшому від-
бувається використання пулу цих клітин у процесах формування імунної відповіді, що супроводжується інактивацією супероксиддисму-тази. Вторинна активація СОД на п’яту добу може свідчити про відновлення функціонального потенціалу імунокомпетентних клітин тимусу. Так, гіпер-гастринемія, спричинена тривалим введенням антисекренторних препаратів, може подовжувати перебіг запальних процесів [20].
Таблиця 1.
Супероксиддисмутазна активність, Ум.од./(мг х хв), в лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу щурів за умов
експериментальної виразки шлунка, (М±т, п=6)
Селезінка Тимус
Контроль 1,21±0,15 1,06±0,13
Термін після стресу Виразка шлунка Виразка шлунка+омепразол Виразка шлунка Виразка шлунка+омепразол
40 хв 1,35±0,8 0,83+0,12* 0,28±0,06* 1,59+0,37
1 доба 1,05±0,16 0,23+0,03* 0,63±0,41 2,30+0,26*
2 доба 1,92±1,0 0,46+0,06* 0,66±0,39 0,35+0,08*
3 доба 1,42±0,46 0,61+0,07* 0,44±0,19* 0,26+0,03*
4 доба 1,49±0,72 0,77+0,09* 0,68±0,40 1,15+0,28
5 доба 0,80±0,16* 0,38+0,06* 0,59±0,11* 3,61+0,29*
Таблиця 2.
Каталазна активність, мкМоль Н2О2/(мг х хв), в лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу щурів за умов
експериментальної виразки шлунка, (М±т, п=6)
Селезінка Тимус
Контроль 7,87±0,7 1,36±0,15
Термін після стресу Виразка шлунка Виразка шлунка+омепразол Виразка шлунка Виразка шлунка+омепразол
40 хв 5,93±0,09* 5,21+0,39* 1,26±0,63 6,07+1,96*
1 доба 10,08±1,99 1,28+0,08* 1,39±1,10 11,26+1,42*
2 доба 7,39±1,94 4,67+0,28* 1,33±0,74 1,81+0,52
3 доба 7,04±2,63 5,6+0,49* 0,78±0,21* 1,16+0,39
4 доба 7,17±2,05 3,18+0,60* 2,58±0,32* 0,69+0,08*
5 доба 17,92±6,44* 2,29+0,28* 2,22±1,39 2,07+0,19*
Таблиця 3.
Глутатіонпероксидазна активність, нмоль глутатіону окисненого/(мг х хв), в лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу щурів за умов експериментальної виразки шлунка, (М±т, п=6)
Селезінка Тимус
Контроль 0,78±0,14 0,69±0,14
Термін Виразка Виразка Виразка шлунка Виразка
після стресу шлунка шлунка+омепразол шлунка+омепразол
40 хв 0,75±0,35 0,32+0,06* 0,29±0,22* 2,46+0,36*
1 доба 1,21±0,93 0,15+0,03* 0,67±0,66 2,30+0,35*
2 доба 1,41±0,94 0,30+0,07* 0,74±0,42 0,48+0,14
3 доба 0,64±0,46 0,48+0,13* 0,59±0,31 0,35+0,04*
4 доба 0,84±0,55 0,43+0,09* 0,65±0,06 0,87+0,38
5 доба 1,07±0,31* 0,41+0,04* 0,72±0,28 3,11+0,56*
Примітки: *-р<0,05 по відношенню до контролю
Оскільки каталазна активність є однією з ключових ланок специфічних сигнальних каскадів, що стимулюються внаслідок оксидативного стресу в умовах ульцерогенезу, нами було досліджено активність цього ферменту за умов експериментальної стрес-індукованої моделі виразки.
У ході досліджень в спленоцитах дослідних тварин встановлено зниження каталазної активності в 1,5 рази порівняно з контрольними значеннями через 40 хв після впливу стресового чинника (табл. 2). На першу-четверту добу досліджень значення перебували в межах контрольних величин. На п’яту добу спостерігалось зростання ферментативної активності по відношенню до контролю в 2,5 рази, що можливо пов’язано з підвищеною активністю ферменту на кінцевих етапах загоєння виразкових уражень, що показано раніше у роботі [21]. В клітинах тимусу каталазна активність знижувалась в 1,8 рази на третю добу, тоді як на четверту добу зростала в 2 рази порівняно з контролем. Підвищення активності каталази у більш віддалені терміни дослідження може бути спричинено фосфорилюванням цього ферменту тирозиновими протеїнкіназами, які активуються за умов оксидативного стресу [22].
У ході попередніх досліджень каталазної активності [23] в клітинах СОШ було встановлено, що активність ферменту зростала відразу після формування виразок шлунка та на другу добу; на першу добу після стресу спостерігалось зниження ферментативної активності; у подальшому активність каталази не змінювалась і залишалась у межах контрольних значень [24]. Отже, різноспрямовані зміни каталазної активності в клітинах імунокомпетентних органів і клітинах СОШ за умов ульцерогенезу можуть свідчити про різні механізми регулювання даної ланки антиоксидантного захисту в досліджуваних тканинах.
При введені препарату омепразолу в спленоцитах спостерігалось зниження каталазної активності протягом усього терміну досліджень. Інгібування ферментативної активності може бути спричинено блокуванням взаємодії амінокислот аспарагіну 147 і гістидину 74 в активному центрі ферменту перекисом водню, що призводить до його інактивації [25].
В тимоцитах за умов введення препарату відбувалося значна активація каталази на ранніх строках після утворення виразкових дефектів. Так, через 40 хв після введення препарату активність зростала в 4,8 рази, а на першу добу - в 8,5 рази по відношенню до контролю. Активація каталази співпадала зі зростанням активності СОД на першу та п’яту добу досліджень, що може свідчити про високий рівень функціональної активності тимоцитів у цей період. На другу та третю добу
значення каталазної активності були на рівні контрольних, та знижувались в 2 рази тільки на четверту добу досліджень, що може свідчити про неспроможність недозрілих тимоцитів протистояти оксидативному стресові.
Виразкова хвороба шлунка супроводжується значними змінами в глутатіоновій системі [26]. Завдяки каталітичній активності глутатіон-пероксидази (ГП) у клітинах відбувається відновлення Н2О2 та гідропероксидів органічних молекул до відповідних гідроксисполук [27] з використанням відновного потенціалу глутатіону.
Відомо, що здатність імунокомпетентих клітин швидко реагувати на будь-які зміни гомеостазу в організмі заснована на специфічному метаболізмі цих клітин. Модуляція активності ферментів антиоксидантної системи лімфоцитів настає значно раніше, ніж змінюються основні морфологічні та біохімічні показники, тому ці клітини можна вважати важливою моделлю для досліджень функціонування системи ГП за умов розвитку виразкової патології шлунково-кишкового тракту.
Встановлено, що за умов формування виразкових уражень СОШ у лімфоїдних клітинах селезінки лише на п’яту добу спостерігалось підвищення глутатіонпероксидазної активності в 1,6 рази (табл. 3). У тимоцитах через 40 хв після впливу стресового чинника глутатіонпероксидазна активність знижувалась у 2,4 раза, у подальші строки дослідження показники перебували в межах контролю. Зниження глутатіонпероксидазної активності в тимоцитах відразу після зняття стресового фактора може свідчити про високу чутливість недозрілих Т-клітин тимусу до подібного чинника. Нормалізація активності глутатіонпероксидази у подальшому в тимоцитах та підвищення її на п’яту добу у спленоцитах характеризує функціональний стан цієї ланки антиоксидантної системи в цих клітинах як активний, і може пояснюватися активацією ферменту тирозиновими протеїні-назами як наслідок оксидативного стресу [22].
У ході попередніх досліджень [23] було встановлено, що стрес-індукований ульцерогенез спричинював зниження глутатіонпероксидазної активності в клітинах СОШ в 2,3 рази порівняно з контролем. Слід зазначити, що вже через добу після стресового впливу значення активності глутатіон-пероксидази досягали контрольного рівня та залишалися такими на другу-четверту добу. На п’яту добу спостерігалось зниження ферментативної активності в 3,3 рази.
За умов введення противиразкового препарату омепразолу в лімфоїдних клітинах селезінки ГП активність знижувалась протягом усього терміну досліджень. Таке пригнічення глутатіонперокси-
Рахметов А.Д., Кот Л.І., Богданова О.В., Остапченко Л.І., Цудзевич Б.О.
дазної активності може розглядатись як підтвердження апоптогенної дії омепразолу.
При дослідженні ГП активності в тимоцитах за умов введення препарату омепразолу спостерігали підвищення ферментативної активності відразу після введення препарату в 3 рази, на першу та п’яту добу в 3 та 4 рази відповідно порівняно з контрольними значеннями. Зниження ферментативної активності відбувалось лише на третю добу в 2 рази. Такі зміни активності глутатіон-пероксидази співпадали з вищевказаними змінами каталазної та супероксиддисмутазної активності в клітинах тимусу за умов введення омепразолу і підтверджували припущення про значні коливання функціональної активності цих клітин протягом терміну досліджень.
ВИСНОВКИ
Таким чином, слід зазначити, що в тимоцитах порушення функціонування антиоксидантної системи характеризувалось більш вираженим інгібуванням супероксидисмутазної активності, ніж у клітинах селезінки, що, можливо, спричинює зниження відносної та абсолютної кількості цих лімфоїдних клітин за умов розвитку виразкових уражень шлунка. Зміни каталазної активності в лімфоцитах тимусу та селезінки були однаково спрямовані за таких умов. Значне зменшення глутатіонпероксидазної активності в клітинах тимусу відразу після стресового впливу може свідчити про більшу уразливість цих клітин до дії стресового фактора. Введення препарату омепразолу тваринам у процесі регенерації виразкових уражень призводило до інактивації всіх досліджуваних ланок антиоксидантної системи у спленоцитах, що може свідчити про його негативний вплив на функціонування цих клітин. Диференційний ефект введення омепразолу був встановлений для супероксиддисмутазної, каталазної та глутатіонпероксидазної активності в тимоцитах на різних строках загоєння виразкових дефектів.
Література
1. Циммерман Я.С. Хронический гастрит и язвенная
болезнь. - Пермь: ПГМА, 2000. - 256 с.
2. Bendich A. Role of antioxidant in maintenance of
immune function // Natural antioxidants in human health
and disease. - 2004. - Vol.13. - P.447-467.
3. Воробьева Т.А., Салупере В.П., Уйбо Р.М. Реакция гуморального и клеточного иммунитета при язвенной болезни в зависимости от состояния слизистой оболочки желудка // Терапевт. Арх. - 1985. - № 9. -C.95-98.
4. Мягкова Л.П., Алекперов Р.Т. Состояние иммунной системы и репаративные процессы при язвенной болезни // Клин. Мед. - 1991. - C.26-30.
5. Преображенский В.И., Кириллов В.А., Ермаков Е.В. Состояние Т-клеточного иммунитета во время язвы желудка // Клин. мед. - 1986. - №3. - C.90-94.
6. Венглинская Е. А., Клыков Н.В., Мажара Н.О. Некоторые пусковые механизмы формирования патологической реактивности у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Патология органов пищеварения. - 1983. - №3. - C. 141-143.
7. Афонина Г.Б., Бордрнос В.Г.Роль свободнорадикального окисления липидов мембран лимфоцитов в развитии иммунологической недостаточности и ее коррекция альфа-токоферолом // Иммунология. - 1990. - № 5. - C.33-35.
8. Grepo F.A. Modulation of lymphocytes function by oxidative stress // Cellular adaptation to oxidative stress: Ann. 2 winter Conf. Hivermales, France. - 1995. - P.1.
9. Мягкова Л.П., Белокриницкий Д.В., Алекперов Р.Г. Иммунные механизмы при заболеваниях язвы желудка // Клин. мед. - 1988. - № 6. - C.75-80.
10. Biswas K., Bandyopadhyay U., Chattopadhyay I. A Novel antioxidant and antiapoptotic role of omeprazole to block gastric ulcer through scavenging of hydroxyl radical // J. Biol. Chem. - 2003. - Vol. 278, №13. -P.10993-11001.
11. Сирота Т.В. Новий подход в исследовании процесса аутоокисления адреналина и использование его для измерения активности супероксиддисмутазы. // Вопросы мед. Химии. - 1999. - № 3. - C.1-2.
12. Королюк М.А., Иванова Л.И., Майорова И.Г., Токарева В.И. Метод определения активности каталазы // Лаб. дело. - 1988. - № 1. - C.16-17.
13. Власова С.Н., Шабунина Е.И., Переслегина И.А. Активность глутатионзависимых ферментов при хронических заболеваниях печени у детей // Лаб. дело. - 1990. - № 8. - C.19 - 20.
14. Мягкова Л.П., Белокриницкий Д. В., Алекперов Р. Т. Участие Т-клеточной системы при патогенезе заболевания язвы желудка // 8-й Всесоюзный съезд патологоанатомов: Тезисы докладов, М: - 1989. -C..218-218.
15. Elchuri S., Oberley T. CuZnSOD deficiency leads to persistent and widespread oxidative damage and hepatocarcinogenesis later in life. // Oncogene. - 2005. -Vol.24. - P.367-380.
16. De Milito A., Iessi E., Logozzi M.Proton pump inhibitors induce apoptosis of human B-cell tumors through a caspase-independent mechanism involving reactive oxygen species // Cancer. Res. - 2007. -Vol.67. - P.5408-5417.
17. Capodicasa E., Cornacchione P., Natalini B. Omeprazole induces apoptosis in normal human polymorphonuclear leucocytes // Immunopathol. Pharmacol. - 2008. - Vol.21. - P.73-85.
18. Farrell G., Murray M.Human cytochrome P450 isoforms. Their genetic heterogeneity and induction by omeprazole // Gastroenterology. - 1990. - Vol.99. -P.885-889.
19. Otero A., Bustelo R. Cytochrome c oxidase subunit II mRNA levels during T-lymphocyte proliferation and liver regeneration // Biochim. Biophys. Acta. - 1991. -Vol.17. - P.184-187.
20. Alvarez A., Ibiza S. Gastric antisecretory drugs induce leukocyte-endothelial cell interactions through gastrin
release and activation of CCK-2 receptors // J. Pharmacol. Exp. Ther. - 2007. - Vol.323. - P.406-413.
21. Cao C., Leng Y., Kufe D. Catalase activity is regulated by cAbl and Arg in the oxidative stress response // J. Biol. Chem. - 2003. - Vol.278. - P.29667-29675.
22. Cao C, Leng Y. Catalase is regulated by ubiquitination and proteosomal degradation. Role of the c-Abl and Arg tyrosine kinases // Biochemistry. - 2003. - Vol.42. -P.10348-10353.
23. Кузьменко Л.І., Рахметов А.Д., Богданова О.В., Дробінська О.В., Остапченко Л.І. Система антиоксидантного захисту в клітинах слизової оболонки шлунка щурів у динаміці розвитку та загоєння стрес-індукованих виразкових уражень // Фізика живого. - 2007. - T.15, №1. - C.83-88.
24. Русаков В.И., Бубнова В.И. Уровень клеточной ферментной антиоксидантной защиты у больных язвенной болезнью желудка // Тер. арх. - 1983. - №2. - C.530-531.
Boon E., Downs A., Marcey D. Proposed Mechanism of Catalase in Catalase: H2O2: H2O2 Oxidoreductase // Biochemistry. - 2002. - Vol.3. - P.5080-5015.
Kimura N., Miwa T. Immunocytochemical and Biochemical Studies of Glutathione-Peroxidase (GPH-PO) in Rat Gastric Parietal Cells // Acta Histochem. Cytochem. - 2002. - Vol.35. - P.23-31.
27. MatesM., Sanchez-Jimenez F. Antioxidant еnzymes аМ their implications in pathophysiologic processes // Front. Biosci. - 1999. - Vol.4. - P.339-345.
25.
26.
ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ ФЕРМЕНТОВ АНТИОКСИДАНТНОИ ЗАЩИТЫ В КЛЕТКАХ ТИМУСА И СЕЛЕЗЕНКИ КРЫС В УСЛОВИЯХ СТРЕСС-ИНДУЦИРОВАНЫХ ЯЗВЕННЫХ ПОВРЕЖДЕНИЙ ПРИ ВВЕДЕНИИ ИНГИБИТОРА ПРОТОННОЙ ПОМПЫ
Рахметов А.Д., Кот Л.И., Богданова Е.В., Остапченко Л.И., Цудзевич Б.А.
Исследовано активность ферментов антиоксиданьной системы - супероксиддисмутазы, каталазы и глутатионпероксидазы в клетках тимуса и селезенки крыс в условиях стресс-индуцированной экспериментальной язвы и реепителизации язвенных повреждений втечении пяти суток. Установлено снижение супероксиддисмутазной активности в лимфоцитах селезенки и тимуса в более отдаленные сроки исследований. Каталазная активность повышалась в тимоцитах на четвертые сутки регенерационного процесса, в спленоцитах ферментативная активность повышалась только на пятые сутки после стрессового влияния. Происходило снижение глутатионпероксидазной активности в клетках тимуса сразу после снятия стресса и повышение ее на пятые сутки в лимфоцитах селезенки. Введение препарата омепразола животным в процессе регенерации язвенных дефектов приводило к инактивации всех исслдованых параметров антиоксидантной системы в спленоцитах. Диференционный эффект введения омепразола был установлен для супероксиддисмутазной, каталазной и глутатионпероксидазной активности в тимоцитах в разные сроки заживления язвенных дефектов.
Ключевые слова: супероксиддисмутаза, каталаза, глутатионпероксидаза, язва желудка, лимфоциты.
ACTIVITIES OF ANTIOXIDANT ENZYMES IN SPLEEN AND THYMUS CELLS OF RATS WITH STRESS-INDUCED STOMASH INJURIES UNDER PROTON PUMP INHIBITOR TREATMENT
Rakhmetov A.D., Kot L.I., Bogdanova O.V., Ostapchenko L.I., Tsudzevych B.O.
Activities of the enzymes of antioxidant system - superoxide dismutase, catalase and glutathione peroxidase in rat spleen and thymus lymphocytes at once and during five days after ulcer formation were investigated. A decrease in superoxide dismutase activity in lymphocytes of spleen and thymus were established at late stages of investigation. Catalase activity increased in thymus cells on fourth day during mucosa regeneration. In splenocytes catalase activity increased only on fifth day after damage influence. A decrease in glutathione peroxidase activity in thymus cells immediately after stressing and an increase in the parameter in spleenocytes on fifth day were observed. The effect of omeprazole treatment was the antioxidant system inactivation in spleen lymphocytes. There were distinct changes in the choosen parameters in thymus lymphocytes on different stages of the study in omeprazole treated rats.
Key words: superoxide dismutase, catalase, glutathione peroxidase, stomach ulcer, lymphocyte.
