CC BY
14
© PaciH A.M.
УДК 616.12-008.331.1+[616.13-004.6]:615.2
ФУНКЩОНАЛЬНИЙ СТАН М0Н0ЦИТ1В/МАКР0ФАГ1В КР0В1 Ч0Л0В1К1В 3 МЕТАБ0Л1ЧНИМ СИНДР0М0М ТА Р13НИМИ ГЕНЕТИЧНИМИ ВАР1АНТАМИ ГЕНУ PPAR Y
Pacin A.M.
ЦНДЛ Вищого державного навчального закладу Украши «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
В статье приведены результаты исследований апоптоза и функций моноцитов/макрофагов крови мужчин in vitro под влиянием агонистов PPARy розиглитазона и аторвастатина, которые свидетельствуют о противовоспалительной активности рецепторов и большей активности рецепторов у лиц с 12Ала аллелем.
Ключевые слова: моноциты, макрофаги, метаболический синдром, генетический вариант гена PPAR.
золщшодюшв - роз1глитазону (РГ) та статишв -аторвастатину (ACT).
Матер1али та методи дослщження
Матер1алом дослщження служила кров 24 чоловшв у вщ1 40-65 рок1в, середнш BiK 53±5 ро-KiB, що знаходилися в терапевтичному або ПуЛЬМОНОЛОПЧНОМу ВЩДШеННЯХ 1 МЮЬКО'Г KniHi4-hoi л1карн1 м. Полтави, у яких спостер1галося поеднання пщвищеного ¡ндексу маси тта (IMT) > ЗО кг/м2, АГ (А/Т>140/90 мм рт. ст.), загального холестерину >6,2 ммоль/л, тр1глщерщ1в плазми кров1 > 1,8 ммоль/л i зниження холестерину ЛПВЩ <0,9 ммоль/л, що вщповщало модифко-ваним критер1ям д1агностики метабол1чного синдрому АмериканськоТ асоц1ацЛ ендокринолопв [7]. Кров для дослщження апоптозу моноцит1в брали у хворих при цшком задовтьному стаж, перед випискою ¡з стацюнару, де вони знаходилися з приводу загострення IXC (16 чоловк) або ХОЗЛ в поеднаны з IXC (8 чоловк). Перед узят-тям KpoBi XBopi протягом 24 годин не приймали шяких медикаменте. Попередыми дослщжен-нями, проведеними за нашою участю в лабора-Topii 1.П. Кайдашева [6], були встановлеш гено-типи дослщжених за пол1морф1змом Про12Ала, що дозволило роздтити IX на три групи: Про12Про (9 oci6), Про12Ала (10 oci6) та Ала12Ала (5 oci6). В подальшому дослщжеш проводилося пор1вняня результате в цих трьох трупах. Суспензш мононуклеар1в одержували з 10 мл KpoBi шляхом нашарування в скляних проб1рках 2 мл кров в стввщношенш з фосфат-но-сольовим буфером рП 7,2-7,4 1:1 на град1ент густини фкол-верографшу (D=1.077). Ктьце, що мютить мононуклеари, збирали, переносили в проб1рки, центр1фуговали 15 хвилин при 1500 об/хв., дв1ч1 промивали розчином Хенкса i ре-суспензували. 1нкубували при 37°С протягом 1 години з добавлениям 1,8% розчину декстрану
У XXI BiK людство ввшшло з епщем1ею хроы-4hoï нeiнфeкцiйнoï патологи. Cothî мтьйоыв людей страждають на есенц1альну артер1альну ппертензш, атеросклероз, цукровий д1абет, хро-н1чне неспециф1чне захворювання легешв. Ц1 захворювання визначають структуру смертности iнвaлiдизaцiï i витрати на охорону здоров'я в розвинених кражах i на Украшк У ochobî цих за-хворювань лежать змши способу життя, що вщ-булися впродовж XX стол1ття [2].
Важливим досягненням на шляху тзнання патогенезу цих хвороб стало визнання ïx еднос-Ti, наявносп едино!' „передхвороби", яку, на дан-ний час, називають „метабол1чним синдромом" (МС). Наступним кроком було визнання провщ-hoï рол1 хрон1чного запального процесу та змш ¡мунно'| системи в розвитку МС [6].
Центральною ланкою ¡муно'Г системи е моно-нуклеарш фагоцити, тож вони повинш BiflirpaBa-ти важливу роль у розвитку хроычно'Г нешфек-ц1йно! патологи, але floci молекулярш мехаызми цих процес1в дослщжеш недостатньо [2].
Останшми роками бурхливо розвивалися уяви про роль у ф1зюлогп i пaтoлoгiï людини ядерних транскрипцшних фактор1в (ЯТФ) - групи внутр1шньоядерних npoTeïHiB, як1 одночасно ке-рують ансамблем гешв для здшснення певних функцш. Встановлена провщна роль одного з ЯТФ-рецептор1в, як1 активують прол1ферацш пероксисом - гамма (PPARy), в подоланы ¡нсулн норезистентносл - основи МС. С дат про важливу роль PPARy в ф1зюлоги i патологи ¡мунно'Г системи, зокрема моноцит1в/макрофапв, але вони недостатш для остаточних bhchobkîb [6].
Метою нашо'Г роботи було дослщження in vitro основних функцш моноцит1в/макрофапв (M/M) KpoBi хворих на МС з р1зними вар1антами пол1морфного гену PPARy Про12Ала в умовах впливу на них стимулятор1в PPARy з кпасу тиа-
(Fluka) y cniBBiflHorneHHi 2:1 з подальшим дво-кратним вщмиванням ф1зюлопчним розчином (0,15 M натрш хлориду) i ресуспензуванням Kni-тин [3]. Для подальших дослщжень суспензш кл1ток 3-4 х 106 7мл ¡нкубували в середовищ1 RPMI-1640 (Gibco BRL) з додаванням 10% емб-рюнально'Г телячей сироватки (BioMark), 10 mM Hepes (Sigma US) i 100 мкг/мл гентамщину сульфату (ГНЦЛС, Украина) при 37°С 24 години. Bifln0BiflH0 до задач роботи в кожнш порци' кров1 дослщжували р1вень апоптозу моноци-т1в/макрофапв морфолопчним методом ¡з заба-рвленням фарбником Май-Грюнвальд з дофар-буванням по Романовському-Гимза, а також флуоресцентним фарбником Hoechst, активнють фагоцитозу по поглинанню частинок латексу за [3], НСТ-тест (утворення гранул формазану при додаванш ытросинього тетразолш) за [1], про-дукцш фактору некрозу пухлин -альфа (ФНП-а) ФНП-а визначали в супернатант1 ¡мунофермент-ним методом за допомогою «Тесту для ктькю-ного визначення фактора некрозу пухлин -альфа» ф1рми «Укрмедсервю» (Донецьк). Для цього пюля стандартизацп суспензи з не!' вщби-ралося по 100 мкл для кожного з перерахованих нижче дослщжень. Фyнкцiï моноцит1в вивчали вщразу пюля ïx видтення (св1жовидтеш), через 18-24 години ¡нкубаци' в живильному середовищ1 (контроль), пюля додавання розчинниюв: po3irni-тазону - д1метилсульфоксиду (ДМСО, х.ч., ф1рми «Химреакт1в», Донецьк) i аторвастатину - метанолу (М, х.ч., ф1рми «Реагент», Харш) i, нареш-Ti, пюля додавання аторвастатину («Storvas», ф1рми «Ranbaxy», 1нд1я) в трьох дозах 0,1, 1 i 10 мкмоль/л i p03irniTa30Hy («Rosiglitazone», ф1рми ClaxoSmithKlain, США) в дозах: 10 - 30 - i 100 мкмоль/л. Всього, таким чином, з кожно'Г KpoBi одержували 10 проб. Дози, терм1ни ¡нкубаци' i розчинники п1дбиралися, виходячи з даних, що е в лп"ератур1 [8]. Достов1рн1сть в1дм1нностей м1ж показниками в трупах оц1нювали по 1-критерию. Використовували комп'ютерну програму «STATISTICA», США для попарно зв'язаних ва-piaHT. BiflMiHHOCTi вважалися значущими при Bi-poriflHOCTi випадковост1 (р) менше 5%.
Результаты та ïx обговорення
Вивчення апоптозу M/M KpoBi oci6 з метабо-л1чним синдромом i р1зними генотипами гену PPARy Про12Ала виявило вищий р1вень апоптозу у oci6 з алелем 12Ала при fliï, як ACT, так i РГ (рис. 1, 2). Але якщо д1я ACT була одного на-прямку при Bcix застосованих дозах, то РГ д1яв бтьше на M/M oci6 з генотипом 12 Ала ттьки в малш та середн1й дозах. Найб1льша доза РГ од-наково д1яла на М/М, отриман1 выд oci6 з р1зни-ми генотипами PPARy.
Рисунок 1
Вплив аторвастатину на апоптоз моноцит/'в (сумарний показник iнтенсивностi фрагментаufi ядер i конденсат'хроматину). Забарвлення флуоресцентним фарбником Höchst.
Примтки: на рисунку представлене перевищення ттен-сивностг апоптозу М/М теля додавання аторвастатину (%) понад ргвнем апоптозу при дода-еанш розчинника (контроль). Тут гнадалг: 1 група стовпцгв - генотип Про12Про, 2 - генотип Про12Ала. 3 - генотип Ала12Ала. Укожнш zpyni стовпцгв: 1 стовпецъ - доза аторвастатину -0,1 мкмоль/л, 2 - 1,0-мкмоль/л 3-10 мкмоль/л. Ф-eidMiHHoemi з показником в zpyni Про12Про зна-чущо (р < 0,05).
Рисунок 2
Вплив p03ianima30Hy на фрагментацию ядер моноцит/'в/макрофаг/'в кровi (забарвлення по Май-
Грюнвальд).
Примтки: на рисунку представлене перевищення ттен-сивностг апоптозу М/М теля додаваннярозггпг-тазону (%) понад ргвнем апоптозу при додаван-шрозчинника (контроль).
Найважлив1шими 3i встановлених в даному дослщжены факт1в е збтьшення ¡нтенсивносп апоптозу моноцит1в/макрофапв пщ впливом двох р1зних по структур! i мехаызму fliï агониспв РРАЯу, а також ¡ctothî BiflMiHHOCTi в ¡нтенсивно-CTi i4ieï fliï у oci6 з р1зними генотипами цих реце-птор1в.
При дослщжены киснеутворюючо'Г функцИ' М/М за допомогою НСТ-тесту нами одержан! дан1, подаы на рисунках 3 та 4.
3 даних, представлених на fliarpaMi 3, видно, що роз1гл1тазон знижуе цю функц1ю M/M Bcix ге-нотип1в. Найб1льш виражена д1я роз1гл1тазону в1дносно М/М, одержаних в1д oci6 з генотипом Ала12Ала.
Рисунок 3
Вплив роз1гл1тазону на кислородутворюючу фунщ'ю
моноцит/'в/макрофаг/'в
Примтки: на рисунку представлений eidcomoK зниження середньо-го цитох1М1чного коефщ1енту при diïроз1гл1тазону.
На рисунку 4 представлен! пор1вняльш даш про змши СЦК при fliï аторвастатину. 3 предста-вленихданих виходить, що аторвастатин викли-кае зниження СЦК ттьки в малш та середнш дозахл i лише в rpyni M/M, одержаних вщ oci6 з 12Ала алелем. Одержан! даш свщчать про зниження nifl впливом аторвастатину киснеутворю-ючо'Г функц1Т моноцит1в/ макрофапв.
Утворення активних форм кисню е найважли-в1шою функц1ею моноцит1в/макрофапв. Пригш-чення i4ieï функци' агонистами PPARy, також як посилення ними процеав апоптозу, свщчить про ïx протизапальну активнють. У здшсненш цього ефекту спостер1гаеться бтьш складна залежнють м1ж дозами i ефектом, чим це спостер1галося при вивченш апоптозу. Так, найбтьша ¡з застосова-них доз p03imiTa30Hy надавала менший ефект, шж мала i средня дози. У цьому може вщобража-тися скпадний характер впливу PPARy на nepe6ir обмшних процеав. Разом з описаними в роздт1 4 результатами вивчення впливу агониспв PPARy на апоптоз моноцит1в/макрофапв, даш, одержан! при дослщженш ïx впливу на утворення активних форм кисню, на наш погляд, свщчать про ïx знач-ну протизапальну активнють.
Рисунок 4
Пор1вняльн1 daHi про зм/'ни СЦК при diï аторвастатину
На рисунках 5 i 6 представлен! дат про змшу фагоцитарно!' функцш' М/М при fliï ACT та РГ. Пор1вняльш даш, представлен! на рисунку 5, свщчить про те, що найбтьш1 змши фагоцитозу при Bcix застосованих дозах ACT спостер1гають-ся в rpyni Ала12Ала i при застосуванш 10 мкмоль/л препарату (-38%).
Рисунок 5
Вплив аторвастатину на фагоцитоз моноцит/'в/макрофаг/'в
Примтка: на рисунку приведено вгдношення показника тдексу
фагоцитозу в % при додавант аторвастатину до такого в контрол1 (при додавант метанолу).
Даш, представлен! на рисунку наочно демон-струють залежнють впливу роз1гл1тазону на фагоцитоз М\М вщ застосовано'Г дози препарату. Мал1 i середы дози* викликають зниження, а велик! - або не впливають (у трупах з наявнютю 12 Про алеля), або викликають збтьшення ¡ндексу фагоцитозу М/М в rpyni моноз1гот по 12 Ала але-лю.
Рисунок 6
Вплив p03ianima30Hy на фагоцитоз моноцит/'в/макрофаг/'в
Примтка: нарисунку предстаелеш змти СЦК в % при diï аторвастатину.
Примтка: нарисунку представлене вгдношення показника тдексу фагоцитозу (%) при додавант розгглта-зону до такого в контролг (при додавант ДМСО).
Одержан! в даному дослщженш результати свщчать про те, що агонисти PPARy надають переважно гальмуючий вплив на процес погли-нання М/М частинок латексу. Проте, е ютотш BiflMiHHOCTi в реакцп М/М на pi3Hi дози, аж до протилежного по напряму ефекту дози в 100 мкмоль/л p03imiTa30Hy, i генотипов! особливосп
ц1еТ реакцп, ¡стотно бтьш виражену в оаб з на-явнютю алелю 12Ала. Це, на наш погляд, може вказувати на участь РРАРу лише в загальному енергетичному забезпеченш ц1еТ реакцп, вектор яко1 визначаеться ¡ншими чинниками.
3 даних, представлених на рисунку 7, видно, що, незалежно вщ генотишв обстежених оаб, обидва агониста РРАРу, викликають зниження секрецЛ моноцитами/макрофагами ФНП-а. При цьому роз1гл1тазон мав бтьш виражений ефект, знижуючи секрец1ю ФНП-а на 48%. Аторваста-тин знижував секрец1ю ФНП-а- на 30%.
Рисунок 7
Пор/'вняльна оц/'нка впливу РРАИу на секрещю моноцитами/макрофагами ФНП- а
Примтка: нарисунку кражами позначений вгдсоток зниження секрецИ ФНП- а. Верхня крива - при diï аторвастатину, нижня - при дпроз1глтазону. Перша крапка - в zpyni з генотипом Про12Про, 2 - Про12Ала, 3- Ала12Ала.
Передумовою ц1е!' роботи служили даы про ключову роль мононуклеарно!' фагоцитарно!' си-стеми в розвитку хроычного запалення, яке, за сучасними даними, е основою np0BiflH0ï нешфе-кц1йноТ пaтoлoгiï людства в розвинених KpaïHax [2]. Було показано, що при розвитку метабол1ч-ного синдрому макрофаги акумулюються у ве-ликш кшькосп в жировш тканиш [11]. Дал1 було встановлено, що вони активне експресують PPARy, i ц1 рецептори виконують важливу роль в ïx функц1ях [6].
Зокрема, було встановлено, що деяк1 агонис-ти PPARy, знижують продукцш ФНП- a i ¡нших прозапальних цитокишв [9].
Як методичний niflxifl до р1шення поставле-них задач було вибране дослщження впливу на апоптоз i функцп' М/М двох р1зних по структур! i мехаызму fliï агониспв PPARy : роз1гл1тазону i аторвастатину.
Роз1гл1тазон е синтетичним лигандом-активатором PPARy з класу иазолщшодюшв. Препарати ц!сТ групи зв'язуються з вщповщним доменом рецептора, що викликае змшу третин-hoï структури (конформаци) рецептора, вщщеп-лювання корепресора i приеднання коактивато-ра. Активований рецептор з'еднуеться з ¡ншим
ядерним бтком - RXR-рецептором i цей д1мер приеднуеться до ДНК i управляв транскрипц1ею багатьох гешв. Таким чином, вивчався вплив агониста, безпосередньо дшчого на PPARy, хо-ча е повщомлення про ефекти препарате цього класу, не пов'язаних з впливом на PPARy [6].
Одержан! в цьому дослщженш дан1 дозволили нам вивчити вплив агониспв PPARy на моно-цити/макрофаги, отримаш вщ oci6 з р1зними генотипами гену цього рецептора.
Основним результатом дослщжень ¡з засто-суванням роз1гттазону, на наш погляд, е дат про значне збтьшення ¡нтенсивносп апоптозу моноцит1в/макрофапв nifl його впливом. Найбн льший ефект мав мюце вщносно М/М, одержа-них Bifl oci6 з алелем 12Ала, (63-87%) i генотипом Ала12Ала (82-101%). У oci6 з генотипом Про12Про цей показник складав 47-75%, тобто був на 16-26% менше.
У доступнш лп"ератур1 е обмежена ктькють даних про вплив агониспв PPARy на апоптоз i функцп моноцит1в/макрофапв.
Вперше Chinetti i сп1вавт. [6] показали, що PPARa i PPARy експресуються в моноцитах/макрофагах кров1 людей. PPARa присутнш вже в не диференцшованих моноцитах, а PPARy з'являеться ттьки в процеа диференц1аци' мо-ноциив в макрофаги.
Обидва рецептори транськртцшно активы шсля стимуляцп л^андами, але ттьки PPARy викликае апоптоз неактивних диференцшованих макрофапв, як це показуе фарбування TUNNEL-методом i виявлення активних протеол1тичних суб'одиниць каспази-3. В той же час, л1ганди обох тип1в рецептор1в викликають апоптоз акти-вованих фактором некрозу пухлин-альфа i ¡н-терфероном-гама макрофапв. ТЗД активують апоптоз астроцит1в i В-лимфоцит1в ендотел1аль-них i синов1альних кл1тин i р1зних пухлинних Kni-тин: гепатокарциноми i раку грудей [6].
У доступнш лп"ератур1 ми не знайшли даних про вплив пол1морфзму PPARy Про 12 Ала на проапоптотичну дш иазолщшодюыв вщносно макрофапв.
Вперше знайдений нами факт, що po3imiTa-зон в р1зному ступен1 активував апоптоз моноци-т1в/макрофапв з р1зними генотипами PPARy, ми вважаемо одним з доказ1в його впливу на апоптоз, саме, через PPARy, а не прямим впливом на Вс1-2.
Одержан! дан1 строго свщчать про значну протизапальну активнють роз1глп"азону, що дае пщстави для його використання, як профтакти-чного i лкувального засобу при захворюваннях, асоцшованих з хрошчними запальними проце-сами. Вони також свщчать про необхщнють вра-ховувати генотип1чн1 особливосл PPARy.
Аторвастатин е представником групи статишв - ¡Hri6iTopiB 3-гидроксиметтглютарт-КоА-
редуктази (ГМГ-КоА). Основним його ефектом е зниження бюсинтезу холестерину.
Протизапальна д1я статишв встановлена рядом дослщниш [10]. Лки цього класу зменшу-ють ризик коронарноТ хвороби серця i ¡нсульту, у великш Mipi не тшьки завдяки модуляци лтщ1в KpoBi. Очевидно, що статини мають також rnrni мехашзми дй'. 3míhh функци ендотелш, стабтн зац1я тромбоцилв, запоб1гання тромбоутворен-ню i протизапальш ефекти, називають «плейот-ропнимТ» ефектами. Плейотропш ефекти вказу-ють на те, що терапевтичний потенц1ал статишв, можливо, значно ширше за гипохолестершем1ч-ну дш i статини можуть застосовуватися при ¡нших станах, як наприклад трансплантац1я, роз-аяний склероз, ревмато'Щний артрит i хвороби нирок. Експериментальш i KniH¡4Hi даш свщчать про цей потенц1ал статишв, але необхщш пода-льш1 дослщження для повного обгрунтування можливосп IX терапевтичного застосування [10]. У зв'язку з цим вивчення впливу аторвастатину на функци i апоптоз моноцит1в/макрофапв kpobí мае самостшне значения.
При вивченш його впливу на апоптоз М\М ми встановили, що аторвастатин, як i роз1гл1тазон, збтьшуе IX апоптоз. Найбтьшою м1рою це спо-стер1гаеться в rpyni з генотипом Ала12Ала (на 32-113%), менше в rpyni Про12Ала (на 64 -78%) i в найменшш Mipi в rpyni Про12Про (на 26-38%).
Можливий MexaHÍ3M проапоптотичноТ актив-hoctí статин1в у cb홡 oct3hhíx дослщжень в ц1й обласп може розглядатися з наступних позицш: BiflOMO, що ГМГ-КоА-редуктаза катал1зуе конвер-сш 3-ГМГ-КоА в мевалонат - ключову реакцш в синтез! холестерину. Утвореш надал1 з мевало-ната метабол1ти, зокрема, геронтгерошл nipo-фосфат i фарнезт шрофосфат, регулюють посттрансляцшну модифкацш (прентацию) ба-гатьох 6rnK¡B, включаючи ГТФ-зв'язуюч1 протеши Ras i Rho, як1 виконують важливу роль в пролн фераци, диференц1аци i апоптоз! кл1тин [9].
Таким чином, одержан! нами даш пщтвер-джують нечисленш bíaomoctí про проапоптотич-ну дш гл1тазошв. Новими е даш про такий же ефект аторвастатину i bíamíhhoctí в реакцЛ* на агонисти PPARy в залежност1 вщ генотипу цього рецептора з бтьш вираженим ефектом у мак-рофапв з 12Ала алелем цього гену.
Як показали наш1 дослщження, аторвастатин i p03irn¡Ta30H знижують кислородпродукуючу функцш М/М, про що свщчать даш тесту з штро-chhím тетразол1ем i вивчення ¡нтенсивносп xeMi-люмшесценци.
Роз1гл1тазон знижував середнш цитох1м1чний коефщ1ент в групах з р1зними генотипами на 1320%. Аторвастатин - на 9 -13%. При цьому, в rpyni з наявнютю 12Ала алелю це зниження було бтьшим на 15-25%, шж в rpyni з генотипом Про12Про.
Активац1я PPARy оксидом азоту, сигл1тазо-ном i натуральними агонистами приводила до зниження споживання М/М кисню i утворення в них супероксидних радикал1в (ресшраторного вибуху).
При вивченш фагоцитарно! функци моноци-т1в/макрофапв (поглинання частинок латексу) виявлено, що аторвастатин в доз1 10 мкмоль/л знижував цю функцш, в середньому, на 34-39 %. Роз1гл1тазон знижував и ттьки в малш i середнш доз1 на 26-38%. Це зниження було бтьшим у М/М в rpyni з алелем 12Ала на 5-10% в nopiB-нянш з групою Про12Про.
У доступнш л1тератур1 ми не знайшли даних про вплив агониспв РРАКу на поглинання частинок латексу. Таким чином, ц1 даш е новими. Вони, як i BiflOMOCTi про зниження nifl впливом агонист1в PPARy продукци М/М активних форм кисню е свщоцтвом протизапальноТ активносп PPARy. Молекулярш мехашзми поглинання чу-жорщних частинок вельми скпадш i вкпючають функцЛ хемотаксиса, адгези, Г-актинзалежного руху i утворення фагол1зосом. Роль PPARy в здшсненш кожного з цих процеав практично не вивчена.
В1домо, що гл1тазони i статини збтьшують експреаю CD 36 - основного рецептора мем-брани, в1домого ще як BAT (fatty acidtranslocase), вщповщального за поглинання жирних кислот з довгим ланцюгом, холестерину i окислених лшо-npoTeifliB. Завдяки цьому макрофаги активно поглинають окислен! лшопроте'щи низькоТ густи-ни.
Показано, що альвеолярш макрофаги екс-пресують PPARy. Пщ впливом агониспв цих ре-цептор1в, як натуральних, так i синтетичних, значно знижуеться продукц1я прозапальних цитоки-HiB, збтьшуеться експреая CD36 i поглинання апоптозованих нейтрофт1в. Таким чином, PPARy можуть i пригноблювати i стимулювати поглинання чужорщних частинок в залежносп вщ IX походження.
Нами встановлено, що аторвастатин i po3irni-тазон знижують продукцш ФНП-а моноцитами/макрофагами практично однаково в групах з 12 Ал а алелем на 27-39%. У rpyni Про12Про зниження спостер1галося ттьки при дй' po3imiTa-зону. Ц даш, на наш погляд, ще раз демонстру-ють велику чутливють М\М з алелем 12 Ала до агонист1в PPARy.
Одержан! в нашому дослщженш даш свщчать про протизапальну активнють PPARy, як1 реалн зуються, принаймш, частково через придушення прозапальноТ активносп моноцит1в/макрофапв. Ця активн1сть бтьш виражена у пол1морфного вар1анту гену PPARy - 12Ала алелю.
Анал1з Bcix даних, що е в лп"ератур1, i результате власних дослщжень приводить нас до ви-сновку про те, що активац1я мононуклеарноТ фа-
гоцитарноТ системи шд впливом 30ВН1ШН1Х i вну-TpirnHix стресових чиннимв, дшсно, е ключовою ланкою в розвитку метабол1чного синдрому i системного запального процесу.
дм цього препарату, ыж особи з генотипом Про12Про. Це може бути використано надал1 при вибор1 протизапальноТ терапп в р1зних KniHi-чних ситуац1ях. Пол1морф1зм PPARy2 а саме, наявнють 12Ала алелю, е генетичним чинником, обумовлюючим бтьшу стшкють до чиннимв ри-зику розвитку хроычного запалення i метабол1ч-ного синдрому.
Л1тература
1. Герасимов Й. Г., Калуцкая О. А. Кинетика реакции восстановления нитросинего тетразолия нейтрофилами крови человека // Цитология.- 2000..-T. 42.-№2.-С. 160 -165.
2. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология // Одесса. «АстроПринт».-1999.- 602 стр.
3. Кайдашев 1.П., Ножинова О.А., Рябенко В.В. Необхщ-HicTb комплексного пщходу до вивчення апоптозу л1м-фоТдних кл1тин // 1мунолопя та алерголопя.- 2000.-М-4.-С. 9-15.
4. Лебедев К.А., Понякина И.Д. Имунограмма в клинической практике // М. Наука.-1990.-С. 91-101
5. Митерева Д.Е., Агафонов В.Е. Модификация метода хемилюминисцентного анализа для оценки активности фагоцитов цельной крови сесибилизированных животных // Клин. лаб. диагностика,- 2004.- №3.-С. 47-50.
6. Расин A.M., Кайдашев И.П., Расин М.С.. Пероксисом пролифератор- активирующие рецептори й их роль в системном воспалении, атерогенезе, артериальной ги-пертензии й хроническом обструктивном заболевании легких. //УкраТнський терапевтичний журнал.-2006.-№2.- С.100-108.
7. Einhorn D., Reaven G.M., Cobin R.H., et al American College of Endocrinology position statement on the insulin resistance syndrome//Endocr. Pract..-2003.-V.9.-P.237-252. Jiang C., Ting A.T., Seed B. PPAR-y agonists inhibit production of monocyte inflammatory cytokines//Nature.-1998.-V.391.-P.82.
Nissen S.E., Tuzcu E.M., Schoenhagen P. Statin therapy, LDL cholesterol, C-reactive protein, and coronary artery disease//N Engl О Med.-2005.-V.352.-P.29-38. Ridker P.M., Rifai N., Pfeffer M.A. Inflammation, pravas-tatin, and the risk of coronary events after myocardial infarction in patients with average cholesterol levels. Cholesterol and Recurrent events (CARE) Investigators//Circulation.-1998.-V.98.-P.839-844.
Simvastatin modulates chemokine and chemokine receptor expression by geranylgeranyl isoprenoid pathway in human endothelial cells and macrophages/Veillard N.R. et al.//Atherosclerosis.-2005.-V.10.-P.15.
8.
10.
11.
Рисунок 8.
1мунолог1чн1 i KniHi4Hi cnidcmea активацИ' PPARy
Гальмування розвитку метабол1чного синдрому, атеросклерозу, артер1альноТ ппертонп, цукрового д1абету 2 типу, IXC, IXM i т.п.
Висновки
Агонисти PPARy активують апоптоз М/М, зменшують продукц1ю Тми активного кисню, фагоцитоз та ФНП- а (рис. 8). Це додае нових да-них до твердження, що PPARy е чинником само-регуляц1Т, протид1ючим розвитку запалення i ¡н-сулнорезистентностк
Одержан! нами дан1 св1дчать про те, що особи з р1зними генотипами PPARy в р1зному ступе-Hi реагують на аторвастатин. Зокрема, особи з 12Ала алелем б1льш чутлив1 до протизапальноТ
Summary
FUNCTIONAL STATE OF MENS WITH METABOLIC SYNDROME BLOOD MONOCITES/MAKROPHAGES WITH DIFFERENT GENETIC VARIANTS OF PPAR GENE Rasin A.M.
Key words: monocytes, macrophages, metabolic syndrome, genetic variants of ppar gene.
In the article are resulted apoptosis and functions of monocytes macrophages of blood of men in vitro under influence of agonists of PPAR rosiglytazone and atorvastatine, which testify the contra inflammatory activity of receptors and greater activity of receptors at persons with 12Ала allele. Central research laboratory of UMSA (Head. prof. I.P. Kaydashev) Ukrainian Ministry of the Health Public Service, Ukrainian Medical Stomatological Academia, Shevchenko Str., 23, Poltava, 36024
Mamepian надшшов до редакци 30.12.07.
