CC BY
19
помощью оптических аттрактантов // Цветоводство - сегодня и завтра (генофонд, его сохранение и обогащение). Тезисы докл. Ш Международной конф. - М., 1998. - С. 138139.
3. Коровин С.Е., Кузьмин З.Е., Трулевич Н.В., Швецов А.Н. Переселение растений. Методические подходы к проведению работ. - М.: МСХА, 2001. - 76 с.
ИСТОРИЯ НА УКИ
ФОНДИ НАУКОВИХ Б1БЛ1ОТЕК УКРА1НИ ЯК ШФОРМАЦШНИЙ ТА 1ННОВАЦ1ЙНИЙ РЕСУРС ВИВЧЕННЯ ЖИТТЯ I ТВОРЧО1 СПАДЩИНИ В1ДОМОГО УКРАШСЬКОГО ВЧЕНОГО, ПЕДАГОГА ТА ОРГАН1ЗАТОРА АГРОМЕЛ1ОРАТИВНО1 СПРАВИ ДЮН1СШ ОЛЕКСАНДРОВИЧА ДЖИОАН1
(ДЖОВАН1, ДЖОВАНН1) (1886-1971)*
В. А. ВЕРГУНОВ, доктор сшьськогосподарських наук Державна наукова сшьськогосподарська бiблiотека НААН
Вступ
Навряд чи мг передбачити, що чергове офщшне звернення директора 1нституту бiографiчних дослiджень НАН Украши Миколи Железняка тдготувати iнформацiю до сьомого тому «Енциклопеди Сучасно'1 Украши» щодо професора Джоваш Дiонiсiя Олександровича [1] ствердить мене у вiрностi вислову стародавшх грекiв, що «вивчати iсторiю - це як вступати до Егейського моря: крок, ще один крок, а потсм безодня !». Повернувши, або, скорее, пiднявши на пантеони слави Украши, через опублiкування в енциклопеди не один десяток славетних постатей, як словом i дшом прославляли нацiю у свiтовому вимiрi на нивi науково-осв^ньо'1 агрономи, можу стверджувати, що переб^ творчого життя, або «одiссея», Д.О. Джованi (Джованш, Джиоаннi) е по-своему унiкальною i заслуговуе на написання не одше'1 монографи, а тим паче художнього роману i навiть кiнофiльму. Переплетення рiзних подiй i епох якось своерщно вплинули на всi складники дiяльностi цього, можу стверджувати, непереачного украшського вченого, педагога та одного iз органiзаторiв агромелюративно'1 дослщно'1 справи в Укрш'ш у 20-х - першш половинi 30-х рокiв минулого стшття.
Об'ект i методи дослщжень
Для досягнення мети - юторико-науковим аналiзом реконструювання життя та творчо'1 дiяльностi украшця Дiонiсiя Олександровича Джоваш (Джованш, Джиоаш) для потреб в^чизняно'1 агромелюрацшно'1 справи та ii науково-осв^нього забезпечення, а також членiв його родини у культурно-просв^ницьке життя використано загальноюторичш методи: проблемно-хронологiчний - для розгляду явищ у часовiй послщовносп на основi розмежування достатньо широко'1 теми на звуженi проблеми, кожна з яких розглядалася в хронолопчнш послщовносп стосовно до iсторичних явищ та подш, та порiвняльно-iсторичний i описовий методи дослiджень - для достовiрного розгляду поставленого завдання.
Результати дослiджень
По-перше, хотсв би наголосити, що у провщних архiвосховищах краши, я вже не кажу, рiзного роду вiтчизняних довщниках та енциклопедiях друго'1 половини минулого столггтя, практично вiдсутнi данi про Д.О. Джоваш, скорее, iз причин, про як згадаю пiзнiше. Двосторiнковi анкетнi вiдомостi про вченого знайшов зовсiм випадково у ЦДАВО Украши серед пращвниюв Наркомзему УСРР у справ^ на титульному листi яко'1 значилося взагалi прiзвище М.В. Дихович [2]. Ця удача дала змогу встановити хоча
б основш вiхи життя i дiяльностi Джованi в Укршш на 6 листопада 1927 р., або на момент и заповнення. В нiй його рукою написано, що за нацiональнiстю вш е украшцем i народився 25 жовтня 1886 р. в Одес Херсонсько'1 губернп. Згодом вдалося з'ясувати, що батьком Джованi був ^алшський емiгрант та одеський купець Олесандро ДольчьдьДжюанш. До речi, весь перюд перебування Дiонiсiя Олександровича в Укршш його прiзвище згадуеться як Джоваш або iнодi у наукових публшащях Джованнi. У 1894-1905 рр. Дюшсш навчаеться в Одеському реальному училищi Святого Павла, а пiсля його закшчення, протягом 1905-1911 рр. - на сшьськогосподарському вiддiленнi Кшвського пол^ехшчного iнституту. Свiй диплом № 1335 вченого агронома iз спецiалiзацii культуртехшк отримуе 28 лютого 1911 р. Як одного iз кращих випускниюв вузу, що, до речi, розмовляв на шести мовах, Департамент землеробства направляе Джоваш на свою стипенд^ до Имеччини та Голландп до провщних аграрних науково-освiтнiх центрiв з вивчення культури болт Цю практику департамент увiв, починаючи з 1907 р., з метою, щоб тсля повернення щ молодi люди - фахiвцi тако'1 справи - приступили до виконання вщповщних показових роб^ в iмперii.
У першу чергу, мова йшла про осушуванi земл^ якi планувалося використовувати для вирощування кормових культур. Для потреб осушення Департамент землеробства щороку видiляв 478000 руб. грошово'1 допомоги земствам та сшьськогосподарським товариствам на розвиток травоаяння i ще додатково 38000 руб. - на ведення ними насшництва. Для освоення цих не малих для свого часу кош^в i по^бш були квалiфiкованi фахiвцi. 1х у кршш налiчувалося обмаль. Так, на 1913 р. в iмперii було всього 41 спещалют, 44 шструктори i 226 майстрiв, з яких вищу освiту мали 62 особи, 27 - середню i 228 - нижчу, i це для потреб осушувальних мелiорацiй. В украшських губернiях працювало 7 спещалю^в, 1 iнструктор та 32 майстри. Тшьки 20 з них пройшли стажування з проблеми за кордоном, серед яких пощастило бути i Д. Джованi [3].
Згодом його рiчне перебування у Нiмеччинi протягом 1911 р., яке, ^м достойних новтшх знань, дало i гарш знайомства, зiграли, як виявилося, в середиш 30-х рокiв i «злий жарт». Практично зразу Джованi стае обiзнаним фахiвцем мелюрацшно'1 справи i отримуе призначення працювати спочатку спещалютом з 1912 р., замiнивши одного з перших втизняних фахiвцiв культуртехншв та органiзаторiв галузевого дослiдництва барона Г. Розена [4], а з 1914 р. - старшим спещалютом з культури бол^ та луювництва Департаменту землеробства у Новгородськш губернп. На той час iнженером сшьського господарства Новгородсько'1 губернп вважаеться М.1. Котов, який обiймае цю посаду вже вiсiм з половиною роюв. До складу губернп входять 11 повтв: Боровичiвський, Бiлозiрський, Валдайський, Дем'яшвський, Кирилiвський, Крестецький, Новгородський, Староруський, Тихвинський, Устюженський, Череновецький. На губернському рiвнi разом iз Джованi працюе шструктор з культури болiт i луювництва Вiльгельм Мартинович Мiннiк, що мав середню осв^у з 1908 р. i два роки проживав у м. Череповець, допомагаючи начальнику. Кожен пов^ мав свого майстра з культури бол^ i лукiвництва. Найбiльше Джованi спiвпрацюе з Боровичiвським пов^ом, де майстром працюе фахiвець з нижчою осв^ою Михайло Тимофiйович Матусов, а старостою мюта - Георгш Георгiйович Штауб.
Загальна кiлькiсть оаб у губернп, що вiдносилися до агрономiчного персоналу, становила 102 особи. На 1хне утримання видiляли 143 560 крб. з боку державного казначейства та 70 340 крб. вщ земства. Поавш площi губернп сягали 620 528 га при 1552700 оаб сшьського населення [4, с. 518].
Впервые опубликовано в газете «Голос Украины» (г. Киев) № 10 от 11.11.2010г. на русском и украинском языках.
На посадi фахiвця-культуртехнiка губернського рiвня Д. Джоваш працюе i в часи Тимчасового Уряду О. Ф. Керенського i далi вже при Новгородському Губземкомiтетi, аж до 1918 р. Перший «новгородський» перюд життя вченого вдалося реконструювати за його тогочасними науковими публшащями, що трапляються у фондах галузевого депозитар^ сшьськогосподарсько'1 та люотехшчно'1 л^ератури -Державнiй науковiй сiльськогосподарськiй бiблiотецi НААН, та частково -у найстаршш вiтчизнянiй науковiй аграрнiй бiблiотецi Нiкiтського ботанiчного саду -Нацюнального наукового центру НААН, якому у 2012 р. виповнюеться 200 роюв. Першою науковою публiкацiею Джованi стала стаття у № 2 «Сельскохозяйственного Вестника Новгородского Земства» за 1913 р. «Самодельная дисковая борона (типу Рандаля)», хоча перший його друкований зв^, або «Отчет о мероприятиях по культуре кормовых растений в Новгородской губернии», вийшов ще у 1912 р., а, до реч^ останнш - у 1917 р. [5]. З них видно, що Д. Джоваш упродовж цього часу оргашзовуе в губернп щорiчнi курси i лекцп для селян з культури бол^ та луювництва, бере участь в обладнанш вщповщних вщдшв на пов^ових сiльськогосподарських та кустарних виставках, а також Всеросшськш гшешчнш у Петербурзi, закладае бiльш як 125 дослщно-показових дiлянок по всш губернп, органiзовуе прокатнi пункти мелюрацшних машин i знарядь, бере участь в облаштуванш Центрального болотно-лугового музею та його вщдшень, а також у робот 1-го мелюрацшного зЧ'зду у Москвi. Отримавши високу повагу з боку керiвництва за вже зроблене, у передвоенному 1914 р., за фшансового сприяння Департаменту землеробства вщвщуе Швещю, Данiю i знову Нiмеччину.
В «новгородський» перюд життя Джоваш розпочинае свою викладацьку дiяльнiсть, читаючи спецкурс «Пщшжний корм для коней» або «Кормовиробництво» у знаменитш сво'1'ми випускниками Кавалерiйськiй штш у м. Боровичi протягом 19131914 р. Так, у 1902-1906 рр. школу очолюе генерал О.О. Брусилов (1853-1926), а серед випускниюв 1889 р. значився майбутнш президент Фшляндп, а до цього генерал царсько'1 армп, барон Карл Смшь Густав Маннергейм (1867-1951). Запрошення на викладання теж було не випадковим, оскшьки широку популяршсть у регюш та й iмперii отримала просв^ницька дiяльнiсть дослщно'1 станцп з культури кормових рослин «Болотна» поблизу Новгорода, яку Д.О. Джоваш створюе у 1912 р.
У Новгородi Дюшсш Джоваш знайомиться, а згодом i одружуеться на донщ вiдомого мюцевого краезнавця та лiтератора О.Г. Слезскшського (1857-1909) - Ксенп. Пiсля його передчасно'1 смертi вдова - Зшаща Аркадiiвна Попова, пiанiстка, що була близькою подругою матерi генiального композитора С.В. Рахманшова (1872-1943) -Любовi Петрiвни - змогла дати осв^у саме Ксенii, а iншим трьом донькам - ш. Одна з них, Олександра, згодом помирае, шша - Юлiя - стане вщомою пiанiсткою i буде розстрiляна гестапо у Харков^ як комунiстка i активна учасниця опору, а остання -Людмила - помре шд час Леншградсько'1 блокади. У кшщ 1918 р. Дiонiсiй Джованi, сподiваюсь, дотримуючись, скорiше, одеського принципу «1 собi i людям», знову повертаеться в Украшу i до Киева вже визнаним фахiвцем мелiорацiйноi галузi i залучаеться спочатку, в часи Украшсько'1 Держави гетьмана П. Скоропадського, до пращ керiвником вiдповiдного вщдшу у Киiвгубземствi. Пiсля остаточного встановлення радянсько'1 влади у Киевi i до 1924 р. керуе профшьним пiдроздiлом в Укрдержспиртi. Але по-справжньому його оргашзаторський талант i науково-осв^нш потенцiал на нивi державотворення розкриваеться шсля пере'1'зду до Харкова на початку 1924 р. Разом iз дружиною та маленькою донькою - Людмилою, що народилася у Киевi в 1919 р., вш змушений зробити такий крок, оскшьки дослщний вщдш Народного комiсарiату земельних справ УСРР, в якому вш спочатку працюе провщним спецiалiстом з мелюрацп, пере'1'хав до ново'1 столицi.
Вдалося встановити, що протягом 1925-1930 рр. Д.О. Джоваш фактично не тшьки керуе вама культуртехшчними роботами по лшп Наркомзему Укра'1'ни як з
питань виконання 1хнього оргашзацшного ведення, так i науково-осв^нього та законодавчого забезпечення. Вш стае одним iз розробникiв першого п'ятирiчного плану НКЗС УСРР щодо проведення осушувальних робiт на площi 100000 га з вщповщним 1хшм техшчним забезпеченням на додаток до вже юнуючих пiсля 1917 р. 353290 га iз загально1 кiлькостi 1576800 га. Джоваш шщше вiдродження в^чизняно"1 селекцп i насiнництва кормових трав для потреб луювництва на осушених землях на базi Малозапрсько1 насшнево1 та Казаровицько1 лучно"1 станцiй. Активно репрезентуе проблеми агромелюрацп i шляхи 1х розв'язання на республiканському i союзному рiвнях. За його Ыщативно1 дiяльностi профiльний наркомат постiйно збшьшуе витрати на мелiорацiю - як на осушення, так i зрошення, обводнення, боротьбу з посухою, торфову справу та шщано-яружш роботи.
Вже як державний дiяч Джованi знову починае активно оргашзовувати показовi поля для потреб мелюрацп, i особливо на Кримському твостровь Так, у 1927 р. 1хня кiлькiсть досягла 26 iз загальною площею 198 га. Ус сво"1 бачення майбутньо1 сощалютично1 мелюрацп у 20-х роках минулого столбя Джованi втiлюе у 14 законодавчих та регламентуючих документах у виглядi Постанов ВУЦВК та РНК УСРР, а також законах, обiжниках та шструкщях, що потсм увiйшли до першого посiбника державною мовою «Мелюративне законодавство» (Харкiв, 1927). За його пропозицп формуеться триступенева оргашзащя проведення галузевих науково-дослщних робiт: 1) крайовi мелiоративнi оргашзацп; 2) дослiднi станцп; 3) опорш пункти. 1хня кiлькiсть при Джоваш досягла, як не дивно сьогодш виглядае в Укрш'ш з п 8 установами, аж 27. До реч^ на 1929-1930 рр. взагалi планувалося вiдкрити додатково ще 13. Для координацп дiяльностi цiею потужною мережею Д.О. Джоваш пропонуе створити спецiалiзований Украшський НД1 сшьськогосподарсько1 мелюрацп, що й було зроблено у 1929 р. у Харковi на чолi з Д.А. Арансон. Крiм Наркомату, Дюшсш Олександрович працюе у його Науково-Консультацшнш Радi, де вщповщае за будiвництво Днiпрольстану, почавши це ще у часи Спещально'1 комсп при Сiльськогосподарському науковому Комiтетi Украши у 1925-1927 рр. Крiм того, з 1926 р. за сумюництвом працюе на запрошення професора Ю.В. Ланге спочатку викладачем, а потсм професором iнженерно-мелiоративного факультету Харкiвського сшьськогосподарського iнституту iменi Х.Г. Раковського. Активно друкуеться вщ його iменi у провщних перюдичних фахових виданнях.
Завдяки ветерану 1нституту гiдротехнiки та мелюрацп НААН, кандидату сiльськогосподарських наук 1.1. Калантиренку вдалося встановити переб^ подш життя Д.О. Джоваш в цьому шстшуп. З 15 лютого 1930 р. вш починае працювати в установi за сумюництвом науковим пращвником. Пiсля пере'1'зду iнституту до Одеси Джоваш переходить на роботу до нього на постшнш основi як керiвник агромелiоративноi частини. З 10 лютого 1931 р. вш стае заступником директора i досить часто, як видно iз наказiв, його замщуе. Як завжди, сумлiнно працюе, наприклад, з дослщження Олешкiвських тсюв. Бере активну участь у конференщях та з'1здах, методрадах тощо, доки 26.01.1934 р. не з'являеться ушкальний наказ директора iнституту Онiщенка за № 9: «з метою покращення роботи ВЦ1НУ та очищення його вщ класових вражних елементiв, що вели пщривну роботу в шститу^ як у сво'1'х теоретичних постановах, так i у ставленнi до практично'1 роботи, звiльнити з 1.02.1934 р. завсектором агромелюрацп проф. Джоваш Д.О., як шкщника та саботажника, з внесенням до трудово'1 книжки та притягненням до судово'1 вщповщальносп [6] ». Про те, що далi сталося iз Д.О. Джоваш, довгий час не м^ знайти шформацп, хоча в працях Швшчного науково-дослiдного iнституту гiдротехнiки i мелiорацii у Ленiнградi за перiод 1935-1939 рр. зустрiчаю його другим чи тре^м автором у статтях i навiть спецiалiзованих книгах [7].
Дослщжуючи бiографii життя та дiяльностi iнших видатних вчених, до реч^ колег Джованi по роботi в Укрш'ш, звернув увагу, що свое подальше життя вони фактично зберегли завдяки пере1'зду у 1933-1934 рр., на фош «боротьби iз ворогами
народу», до Леншграду чи Москви. Серед них майбутнш академш АН СРСР С.В. Лавренко та професор Д.Г. Вшенський [8]. Хоча того ж професора В.1. Сазанова -соратника М.1. Вавшова - таке не уберегло вщ арешту [9]. Так само вчинив i Д.О. Джованi, пере'1'хавши до Леншграду. Вибiр цього мiста став теж не випадковим, оскшьки його донька Людмила у дитинсга виявила великий хист до малювання i, витримавши конкурс серед не одше'1 сотнi бажаючих, була зарахована на навчання до художньо'1 школи для обдарованих д^ей саме у Леншграду Життя i наукова праця в Ленiнградi йшла не так гладко, незважаючи, як завжди, на сумлшну працю, цшу низку книжок про «переваги сощалютичного ведення мелюрацп» i особливо використання осушених земель. У 1939 р. Джоваш та його дружину взагалi виселяють iз Леншграду на два роки, як пол^ично неблагонадшних та ще й якимось чином пов'язаних iз «фашистськими пройдисв^ами». I вiн знову потрапляе, тепер уже на поселення, до Новгорода, де працюе завщувачем створено'1 ним особисто ще восени 1912 р. на власш кошти за рахунок мелюративного округу дослщно'1 станцп «Болотна». Там вiн i зустрiв Другу свгтову вiйну, що, як виявилося, радикально змiнило все його подальше життя i, зрозумiло, ам'1.
Цей перюд творчо'1 бюграфп Д.О. Джоваш тривалий час не мiг дослщити, незважаючи на багаторiчнi численнi звернення до СБУ та МВС Украши, а також ФСБ та МВС Росп, припускаючи основну, як виявилося, помилку - вказував у запитах прiзвище Джоваш (Джованш), а потрiбно було шукати Джиованнi. На допомогу став так i не сприйнятний класичними юториками iнформацiйний засiб, або джерело -Internet. Вш i дав тепер вже нове прiзвище i неочiкуванi вiдомостi про його володаря тсля 1941 р. i до само'1 смертi у вщ 85 рокiв, як виявилося, в Англп у 1971 р.
На допомогу прийшла серiя публiкацiй вщомого росiйського дослiдника юторп Новгорода чаав Друго'1 св^ово'1 вiйни професора Б.М. Ковальова [10]. Виявилося, що бургомютром Новгорода протягом шмецько'1 окупацп найбшьший час, з лютого 1941 до визволення мюта вiд фашистiв у 1943 р., був саме, тепер вже професор, Джиоанш Д.О. Паралельно з щею посадою вш продовжуе проводити дослщження та очолювати рщну йому дослiдну станцiю «Болотна». Сьогодш важко брати на себе вщповщальшсть щодо свiдомостi вибору вченого ствроб^ничати з окупантами. Здаеться, що, скорее, це було елементарне бажання, як i для багатьох iнших простих людей, а також представникiв штел^енцп, вiйськових, що потрапили до полону, вижити будь-якою цшою. А праця будь-ким давала головне - можливють харчуватися i вiльно пересуватися.
Як пише Б.М. Ковальов у свош книзi «Коллаборационизм в России в 1941-1945 гг.» (М., 2004), серед ще'1 маси були люди, що, пройшовши сталiнськi табори та рiзнi тортури з 1хнього виселення, мрiяли про щось краще для себе i членiв родини, навiть якщо гарантами майбутнього виступали окупанти. Позищя Джованi в цiй ситуацii виявилася прагматичною й опосередкованою як щодо ново'1 влади, так i щодо тих, хто з нею боровся, що знаходилися у формат вислову Л. Кравчука «помiж крапель». Тому, мабуть, вш так довго i протримався на посадi бургомiстра i не був розстрiляний окупантами за зв'язки з партизанами чи непокору '1'хшм вимогам.
Так тривало не довго. З весни 1943 р. Джоваш почав, у мiру можливосп, допомагати партизанам харчами, i на 1хне прохання надав деталiзований план бол^ областi. Вiзник станцii Ячевський доповiв про це, «кому слщ». Враховуючи високу посаду обвинуваченого, для визначення провини i запобiжноi мiри засiдае вiйськовий трибунал. I треба ж такому статися, його голова - шмецький генерал-майор Теодор Шерер (1889-1951) - ушзнав у бургомютр^ який завинив, свого колегу по курсах пщвищення квалiфiкацii культуртехнiкiв у Имеччиш 1914 р. i своею владою зняв уа обвинувачення проти вченого, тим самим збер^аючи йому i родинi життя. Згодом, перед вступом Радянсько'1 Армii, Джованi разом iз сiм'ею було переселено до Прибалтики за лшш «Пантера». Упродовж 1944-1945 рр. уа разом тимчасово
проживають у Имеччиш, а тсля краху фашизму перебувають в англшськш окупацшнш зонi. Шсля 1945 р. bïh переселяеться до Англп, де до кiнця свого життя обшмае посаду провiдного консультанта з питань мелюрацп Мшютерства сшьського господарства.
Творчу славу свое амЧ продовжила едина донька цього украшського вченого -Людмила Олександрiвна фон Трапп (1919-2011). В окупацшнш англшськш зош молода i вродлива випускниця Леншградсь^' художньоï школи 1941 р. познайомилася з польським офщером на британськш службi з австрiйським прiзвищем Трапп, за якого i вийшла замiж. У пiслявоеннiй Англп по-справжньому розквггае ïï художнiй талант портретистки. Портрети украшки досить скоро отримали визнання у вищому свiтi Об'еднаного Королiвства, першим з яких став лорд Джон Слессер, маршал авiацiï. Саме щ роботи побачила королева-матср, яка i запросила Людмилу до Букшгемського палацу стати придворною художницею. Серед портре^в королiвськоï родини вщ Л.О. фон Трапп особливе мюце i головне широке визнання отримав малюнок п'ятирiчного принца Чарльза, який особисто той вважае кращим за дитячi роки. Пiд час роботи над портретом марюзи Gлiзабет Таунсент Людмила знайомиться, а потсм довгий час приятелюе з Ушстоном Черчиллем. Висою гонорари дали можливiсть амЧ Людмили Олександрiвни придбати садибу в Португалп на березi океану, що ш дуже нагадувала Крим i особливо Нштський ботанiчний сад, який полюбляла вщвщувати разом iз батьками пщ час вiдпусток у 20-т роки XX ст. Вона завжди фiнансово допомагала спiввiтчизникам репрезентувати власний мистецький хист в Англп. Так, перший концерт радянського поета та виконавця Олександра Галича у Британп пройшов не тшьки за ïï сприяння, а й у будiвлi, де вона мешкае. Не менш вагомим був ïï внесок у визнанш цивiлiзованим свiту таланту вщомо'1' ро^йсь^ художницi Зшащи Серебряковой
Висновки
Онуки Дюшая Олександровича: Джордж - художник, як i його мати, а шший -Джон - професор математики Кембриджського ушверситету - продовжують його справу вщповщального й творчого ставлення до улюбленоï справи. До реч^ обидва, як особисто зрозумiв з листування з останшм, добре волод^ть росiйською мовою. За домовлешстю з колишнiм президентом НААН академiком М.В. Зубцем та директором 1нституту гiдротехнiки та мелюрацп НААН академшом П.1. Коваленком вони обидва запрошеш вiдвiдати Укра1ну у зручний для них час для ознайомлення з творчим доробком свого дща в розвиток галузевоï науки та осв^и Украши, про який вони навряд чи достеменно знають. Сподiваюсь, що пщ час вщвщування Киева онуки Д.О. Джиоаш репрезентують, а головне - ознайомлять Украшу з творчими доробками своеï матер^ баронеси Л.О. фон Трапп. Юрiем Довгоруком буде захищена кандидатська дисертацiя щодо внеску професора Д.О. Джованi у становлення та розвиток агромелiорацiйноï дослiдноï справи в Украïнi у 20-30-х роках XX ст. Про таке написана спещальна пщготовлена стаття [11], а також побiжно розглянуто у загальному контексп становлення i розвитку мелiоративноï справи в Украïнi в монографп [12] та в докторськш дисертацiï [13], а також бiобiблiографiчному покажчику «Джованi Дiонiсiй Олександрович (1886-1971): бiблiографiчний покажчик наукових праць за 1912-1939 роки» [14].
Здаеться, що вщкидаючи пол^ичш уподобання в незалежнш Украïнi, як, наприклад, у випадку iз Д.О. Джованi, слiд вести благородну роботу - «збирати камшня» за внесок украïнцiв у ïï визнання та процв^ання цивiлiзованим св^ом. Бо, як кажуть, «iнтриги штригами, а церкви, дiти, книги i добрi справи завжди залишаються у вшах» i «якщо ми згадаемо про них, хтось згадае i про нас». При такому пiдходi з боку можновладщв у вщношенш до дiяльностi спецiальних бiблiотек i особливо репрезентацп iнформацiйних можливостей збер^аючих багатовiкових фондiв вбачаю
реальну можливють переходу на сучасш шновацшш ршення щодо подальшого 1хнього розвитку. Щодо Д О. Джиоаш, то переконаний, що вах зацiкавлених чекають новi вiдкриття на нивi вивчення його життя та дiяльностi, бо залишаеться багато запитань до окремих перiодiв у його творчосп, а саме, в першу чергу, стосовно до 1917-1919 та 1939-1944 рр., я вже не кажу про 1945-1971 рр. Як з такими звинуваченнями його не заарештували «компетентш» органи та не розстршяли фашисти ? Чому КДБ СРСР не вимагав його екстрадицп з Англп тсля 1945 р.? Яким аргументам Джоваш, наприклад, щодо непричетносп його до розстршв повiрила англшська розвiдка ? Коли статтю вже було написано, випадково натрапив ще на один варiант прiзвища Джиоанi, а саме -Дольче^-Джиоаш. Як вказуе росiйський iсторик В.М. Чуваков, саме так написано на його могильному камеш з приписом «помер 23 жовтня 1971 року у Лондош» [15, с. 406].
Список лггератури
1. Вергунов В. А. Джоваш Дюшсш Олександрович // Енциклопедiя Сучасно'1 Украши. - К., 2007. - Т. 7 (Г-Д1). - С. 526.
2. Дихович М. В. ЦДАВО Украши. - ф. 27. - оп. 17 «а». - Спр. 1205. - 2 арк.
3. Культура кормовых растений // Ежегодник Главного управления землеустройства и земледелия по Департаменту земледелия. 1913 / Г.У.З. и З., Департамент земледелия. - Петроград, 1914. - С. Ш1-ЦУ1.
4. Местный агрономический персонал, состоящий на правительственной и общественной службе 1 января 1914 г. : Справочник / Сост. Н. А. Александровским, М. М. Глуховым и Н. Ф. Щербаковым ; Под общ. ред. В. Н. Штейна / Г.У.З. и З., Департамент земледелия. - Петроград, 1914. - С. 215.
5. Отчет о мероприятиях по культуре кормовых растений в Новгородской губернии за 1913 год / Сост. специалистом по культуре болот и луговодству Д. А. Джовани. - Новгород : Тип. «Труженик», 1913. - 42 с.+35 табл. ; Отчет о мероприятиях по культуре кормовых растений в Новгородской губернии за 1914 год. Новгородскому Губернскому Земскому Собранию очередной сессии 1914 года / Сост. старш. специалистом по культуре болот и луговодству в Новгородской губернии Д. А. Джованни. - Новгород, 1914. - 114 с. ; Отчет о мероприятиях по культуре кормовых растений в Новгородской губернии за 1915 / Сост. старш. специалистом по культуре болот и луговодству в Новгородской губернии Д. А. Джованни. - Новгород, 1916. - 44 с.+15 прил. ; Отчет о мероприятиях по культуре кормовых растений в Новгородской губернии в 1916 году / Сост. старш. специалистом по культуре болот и луговодству в Новгородской губернии Д. А. Джованни. - Новгород, 1917. - 48 ст.+11 прил.
6. Накази та розпорядження по Украшському шституту сшьськогосподарсько'1 мелюрацп за 1934 рш. - Архiв 1нституту пдротехшки i мелюрацп НААН Украши.
7. Основные указания по применению бороздования на полевых участках / Б. Г. Гейтман, Д. А. Джовани, Б. В. Ключников, Х. А. Писарьков // Северный н.-и. инт гидротехники и мелиорации. - Ленинград , 1936. - 21 с. ; Использование болот под сельскохозяйственными культурами / В. И. Беляков, Б. Г. Гейтман, Д. А. Джовани, Л. М. Шепелева // Р.С.Т.С.Р., НКЗ, Северный н.-и. ин-т гидротехники и мелиорации. -Л., 1939. - 120 с.
8. Професор Вшенський Дмитро Гермогенович (1892-1960) : Бiобiблiогр. покажч. наук. праць за 1916-1961 роки / УААН, ДНСГБ, 1ПМ ; Уклад. i наук. ред. В. А. Вергунов. - К., 2009. - 126 с. - (Сер. «Бiобiблiографiя вчених-аграрпв Украши»).
9. Професор Сазанов Вштор 1ванович (1879-1967) : Бiобiблiогр. покажч. наук. праць за 1901-1967 рр. / Уклад. : В. А. Вергунов, В. М. Самородов, С. К. Суша,
О. П. Ашкша ; Наук. ред. В. А. Вергунов. - Вшниця, 2010. - 100 с. - (Сер. «Бiобiблiографiя вчених-аграрпв Украши» ; кн. 33).
10. Ковалёв Б. Н. Новгородская сага // Весь Новгород, 2008. - Дек. - С. 44-46 ; Ковалёв Б. Н. Портрет для королевы // Новгород, 2009. - Март. - С. 24-26.
11. Вергунов В. А. Розвиток науково-дослщно'1 агромелюрацшно'1 справи в Укра'ш у 20-30-х роках XX стшття у творчш спадщиш професора Дюшая Олександровича Джоваш (Джованш) (До 120^ччя вщ дня народження) // 1сторичш записки : Зб. наук. пр. / М-во осв^и i науки Украши, Схщноукр. нац. ун-т iм. В. Даля. -Луганськ, 2006. - Вип. 14. - С 170-199.
12. Вергунов В. А. Еволющя наукових засад на шляху до природоохоронного адаптивно-ландшафтного мелюративного землеробства / НААН Украши, ДНСГБ. - К., 2010. - 176 с. - (1ст.^блюгр. сер. «Аграрна наука Украши в особах, документах, бiблiографii»; кн. 37).
13. Вергунов В. А. Науковi засади природоохоронного адаптивно-ландшафтного землеробства мелюрованих земель в басейнах малих рiчок Люостепу Украши : Автореф. дис. д-ра с.-г. наук ; спец. : 06.01.02 «С.-г. мелюрацп (с.-г. науки)» та 06.04.01 «Iсторiя с.-г. наук». - К. , 2010. - 55 с.
14. Джоваш Дюшсш Олександрович (1886-1971) : Бiобiблiогр. покажч. наук. праць за 1912-1939 рр. / Уклад. : В. А. Вергунов, Ю. О. Довгорук ; НААН, ДНСГБ ; Наук. ред. В. А. Вергунов. - Вшниця, 2011. - 128 с. - (Сер. «Бюбiблюграфiя вчених-аграрив Украши» ; кн. 42).].
15. Чуваков В. Н. Незабытые могилы // Русская Госбиблиотека, Отдел русского зарубежья. - М. , 1999. - 647 с.
Рекомендовано до друку к. с.-г. н. Литвиновим М.П.
