CC BY
17
as age distribution of mature stands of different categories. Ages of ripeness of different categories of the forests of pine forests are analysed. Analysis of the dynamic of share of Scotch pine as a dominant species in species composition was made. The productivity of Scotch pine stands of natural origin based on site classes for main administrative units of the region.
Keywords: sub-compartment database, ages of ripeness, class of stand quality, site index, age classes, age groups.
УДК581.9:477.62 Пошукач 1.М. Бармак; наук. стер. О.Ф. Щербакова,
канд. бюл. наук - Нацюнальний науково-природничий музей НАН Украти
Ф1ТОСОЗОЛОГ1ЧНА еМШСТЬ ФЛОРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКС1В СИНЮХО-1НГУЛЕЦЬКОГО СТЕПОВОГО МЕЖИР1ЧЧЯ В МЕЖАХ К1РОВОГРАДЩИНИ
Проведено аналiз флорокомплексно! приуроченост раритетних видiв Синюхо-1нгулецького степового межирiччя. Встановлено, що ф^осозолопчна емшсть фло-ристичних комплекшв регюну дослщження, яка визначаеться присутшстю в !х скла-дi видiв раритетного флорофонду, досить висока. Найвищою ф^осозолопчною емнiстю вiдзначаються тамнофiтон регiону (75 раритетних видiв, 51,7 %), степоф^ тон (73 види, 51,3 %), дрiмофiтон (67 видiв, 46,2 %) та гранiтопетрофiтон (58 видiв, 40,0 %). Наведено результати аналiзу розподшу раритетних видiв регiону дослщжен-ня на ф^оценоцикли за широтою спектра еколого-ценотично! приуроченостi до рiз-них флористичних комплексiв.
Ключовг слова: ф^осозолопчна емнiсть, раритетна компонента, флористичнi комплекси, Синюхо-1нгулецьке степове межирiччя.
Збереження генофонду потребуе охорони всього бюр1зномашття на р1зних р1внях оргашзацп живо! та неживо! природи, наприклад ценофонду (сукупносп угруповань певно! територп), екофонду (сукупносп екошш пев-но! територп), флорофонду (сукупносп елементарних флор та екотополопч-них флорокомплекшв дано! територп), зоофонду (сукупносп зоосистем певно! територп) та ш. [8]. Тому останшм часом все бшьше стверджуеться пог-ляд, зпдно з яким серед найголовшших природоохоронних заход1в е заповь дання природно-територ1альних комплекшв з багатим складом рослинних i тваринних органiзмiв, тобто ландшафпв, що репрезентують бютичш спшьно-ти з високим рiвнем рiзноманiття.
Виходячи з цього, на сучасному етапi розвитку флорологi! i фггосозо-логi! необхiдне наукове розгортання парадигми созолопчно! полiфункцi-ональносп, вщповщно до яко! збереженню повиннi тдлягати не тiльки окре-мi рщюсш i зникаючi види раритетного флорофонду, а й вся генезисно сформована системна моза!ка флористичних комплекив спонтанних флор природ-них регюшв з !х видовим бiорiзноманiттям. Проблеми охорони i збереження бiологiчного рiзноманiття фiтобiоти на флорокомплексному рiвнi е предметом розгляду флоросозологi! [5].
Комплексне цшеспрямоване вивчення раритетно! компоненти флори Синюхо-1нгулецького степового межирiччя в межах Юровоградщини (далi С1СМ) не проводили. У роботах вчених-ботанЫв [1, 2 та ш.] трапляються фрагментарш i недостатньо повнi вiдомостi про раритетш види регiону, тому детальне !хне дослiдження е досить актуальним.
Нацюнальний лкотехшчний унiверситет УкраУни
У робот використано iHTerpoBaHy iepapxi4Hy категоризацiю флорис-тичних комплекшв, яку розробив В.В. Новосад [7]. Найменшими флористич-ними спшьнотами внyтрiшньоландшафтного рiвня диференщацп регюналь-но! флори е екофлоротопологiчнi комплекси, як приyроченi до найменших структурних одиниць ландшафту - фацп. Сукупнють екологiчно детермшо-ваних екофлоротопологiчних комплекив однотипних фацiй у межах урочища формуе екофiтон. Об'еднання подiбних екофггошв у межах мiсцевостi розгля-дають як екоценофiтон. Пiд час визначення екотополопчно! активностi використано категоризащю фiтоценоциклiв [7].
За геоботанiчним районуванням Укра!ни [3, 4] Синюхо-1нгулецьке степове межирiччя розташоване на територп Свропейсько-Азшсько! степово! областi (Причорноморська степова провшщя, смуга рiзнотравно-типчаково-ковилових стетв, Бузько-Дншровський геоботанiчний округ).
Встановлено, що раритетна компонента флори судинних рослин С1СМ у межах Юровоградщини включае 145 видiв, з яких до Светового Чер-воного списку (IUCN Red List) [12] занесено 6 видiв; до Свропейського чер-воного списку (European Red List) [11] - 4 види; до Додатку I до Бернсько! конвенцп [6] - 7 видiв; до Червоно! книги Укра!ни [10] - 53 види; до Конвен-ци про мiжнароднy торгiвлю видами дико! фауни i флори (CITES) [9] - 1 вид; до Списку судинних рослин Юровоградсько! обласп, що потребують регь онально! охорони (1992) - 84 види.
СТЕПОФ1ТОН (STEPPOPHYTON). Давнш флористичний комплекс багаторiчних трав'яних рослин, переважно дерновинних злаюв з участю на-пiвкyщикiв та низькорослих кущиюв з вираженими властивостями макротер-мостi та ксероморфностi [7]. Степофион е зональним флорокомплексом, од-нак у степовiй зонi Укра!ни i, зокрема у Кiровоградськiй обласп, де тран-сформацiя природних флористичних комплекшв досягла значного розмаху, вш зберiгся лише невеликими острiвними локалиетами. Найбiльшi цiлиннi дiлянки з степовими флорокомплексами збереглися по берегах рр. Синюхи, 1нгула, 1нгульця та ш. Локальнi дiлянки рiзнотравно-типчаково-ковилових степiв поширеш по крутосхилах та яружно-балкових системах. До балкових та берегових схилiв, залiзничних насипiв приyроченi незначнi площi зональ-них лучних степiв. Збшьшення в останнi десятирiччя рекреацiйних наванта-жень, сiнокосiння, ненормований випас худоби, лiсорозведення, фггобюло-гiчне забруднення, збiр лжарсько! сировини тощо iстотно змшили структуру степофiтонy, порушили його ценотичну структуру. Збереженi дiлянки степiв е мюцем локалiзацil багатьох ендемiчних, релжтових, раритетних видiв.
Екоценоелементами степофiтонy е 73 раритетш види С1СМ (51,3 % вщ загально! кiлькостi раритетних видiв) (рис. 1). Найбiльша кшьюсть раритетних видiв степофiтонy представлена в екофггонах кам'янистих cmenie (51 вид, 69,9 % вщ загально! кшькост раритетних видiв степофiтонy): Stipa grafiana, Astragalus pallescens, Bellevalia speciosa, Ephedra distachya, Clematis integrifolia, Cymbochasma borysthenica, Gagea hypanica, Goniolimon besseri-anum, Iris pontica та ш., а також справжнгх cmenie (48 видiв, 65,6 %): Stipa capillata, Stipa pennata, Stipa lessingiana, Stipa ucrainica, Adonis vernalis, Bul-
bocodium versicolor, Astragalus dasyanthus, Crocus reticulatus, Hyacinthella leu-cophaea, Linum czerniaevii та ш. До екофиону лучних cmenie належать 33 ра-ритетш види (45,2 %): Stipa dasyphylla, Adonis wolgensis, Astragalus ponticus, Leopoldia tenuiflora, Ornithogalum fimbriatum, Ornihtogalum fischerianum, Or-nithogalum kochii, Pedicularis kaufmanii та iH., чагарникових cmenie - 28 видiв (38,4 %): Amygdalus nana, Rosa spinosissima, Paeonia tenuifolia, Stipa tirsa та iH., тщаних cmenie - 23 види (31,5 %>): Stipa borysthenica, Carex stenophylla, Centaurea borysthenica, Centaurea rutenica, Limonium alutaceum та iH.
Фиосозолопчна цшшсть видiв степофггону досить висока, оскшьки 28 видiв (38,4 %) мають державний охоронний статус, 5 (6,8 %) - свиовий, 4 (5,5 %) - европейський i 4 види (5,5 %) занесено до Бернсько! конвенцп.
И St QGpt BCpt 0Ps E3 Ta Ш Dr HPr □ Hy □ Hyd H Ant
Puc. 1. Фimocoзoлoгiчнa емнкть флйрштичних шмплекав Сuнюxo-Iнгулeцькoгo
cmeпoвoгo мeжupiччя
ГРАН1ТОПЕТРОФ1ТОН (GRANITOPETROPHYTON) - xapa^p^ зyеться складним поеднанням взаемопов'язаних мiж собою мiкpофлоpоком-плексiв, якi обл^атно пpиypоченi до гpaнiтних вiдслонень. Особливий ште-pес гpaнiтопетpофiтон мае як азональний флоpистичний комплекс y степовш зонi, оскiльки завдяки його мiкpоклiмaтичним особливостям, сюди ^оника-ють немоpaльнi, а iнколи i боpеaльнi види pослин, нaпpиклaд, Dryopteris carthusiana, Dryopteris filix-mas, Cystopteris fragilis, Polypodium interjectum, Scrophularia vernalis та ш.
У сyчaсних yмовaх гpaнiтопетpофiтон pозвивaеться в yмовaх значного aнтpопогенного пpесингy. Сеpед piзних фaктоpiв aнтpопопpесiï особливо не-гативний вплив на екофiтони гpaнiтопетpофiтонy мають кap'еpнi pоботи з ви-добyвaння гpaнiтy, знaчнi pекpеaцiйнi навантаження та фггошвазп, якi ^из-водять до зменшення площ попyляцiй видiв, ïx iнсyляpизaцiï, поpyшення де-могpaфiчноï стpyктypи.
До склaдy гpaнiтопетpофiтонy С1СМ входить 58 papитетниx видiв (40,0 %), з яких для е^фи^^ кaмЯнucmo-щeбeнucmux tpynmie xapaктеpнi 53 види (91,4 %); Dianthus hypanicus, Cerasus klokovii, Sedum borissovae, Sem-pervivum ruthenicum, Stipa grafiana, Tulipa hypanica та ш., cкeль ma poзщi-лuн - 22 види (37,9 o/o); Cystopteris fragilis, Asplenium ruta-muraria, Asplenium septentrionale, Asplenium trichomanes, Dryopteris carthusiana, Dryopteris crista-ta та ш., ocuпuщ - 6 видiв (10,3 %); Cerasus klokovii, Amygdalus nana, Cerasus fruticosa та ш.
Нацюнальний лкотехшчний ушверситет УкраУни
Серед раритетних видiв гранiтопетрофiтону мiжнародний созолопч-ний статус мають 6 видiв (10,3 % вщ загально! кiлькостi раритетних видiв гранiтопетрофiтону), i3 яких 4 види (6,9 %) занесено до Свиового Червоного списку, 3 (5,2 %) - до Свропейського Червоного списку та 2 (3,4 %>) - до Бернсько! конвенцп. Державний созолопчний статус мають 20 видiв (34,5 % вiд загально! кшькосп раритетних видiв гранiтопетрофiтону).
КАЛЬЦЕПЕТРОФ1ТОН (CALCEPETROPHYTON) у репош малопо-ширений i представлений фрагментованими осередками. Раритетна компонента кальцепетрофггону включае 14 видiв (9,7 %), якi приуроченi до екофь тонiв кам'янисто-щебенистих ipyHmie (13; 92,9 %): Centaurea ruthenica, Clematis integrifolia, Gypsophila thyraica, Inula ensifolia, Stipa lessingiana та ш., осипищ (5; 35,7 %): Bupleurum falcatum, Inula ensifolia, Jurinea calcarea та ш., скель тарозщтин (4; 28,6 %): Polypodium vulgare, Asplenium ruta-muraria та ш. До Червоно! книги Укра!ни внесено 4 види (28,6 %), що е екоценоелемен-тами кальцепетрофиону.
ПСАМОФ1ТОН (PSAMMOPHYTON) - комплекс видiв рослин, як флорогенезисно близью i пов'язанi мiж собою спшьнютю iсторичного розвит-ку на тскових субстратах. У С1СМ псамофггон малопоширений i фрагменто-ваний. Екоценоелементами псамофиону е 8 раритетних видiв регiону (5,4 %): Centaurea borysthenica, Dianthus squarossus, Ephedra distachya, Iris pumila, Pulsatilla bohemica, Sempervivum ruthenicum, Stipa borysthenica, Tragopogon ukrainicus. Популяцп вих видiв приурочен до екофггону .за^плених nicKie.
ТАМНОФ1ТОН (THAMNOPHYTON). Структура тамнофгшну обу-мовлена ценоекологiчними умовами переважно ксерофиних чагарникових заростей, як досить широко представленi в репош Синюхо-1нгулецького степового межирiччя на схилах рiчкових долин. У складi тамнофiтону панують низькорослi ксерофiльнi кущь Чагарниковi заростi, що формуються на кам'янистому субстратi, утворенi частково степовими, а частково сжцифГч-ними петрофгтними видами. Тамнофiтон широко представлений переважно на перегинах (на межi переходу до вщслонень), делювiальних шлейфах, та серед скупчення великоуламкового матерiалу. Таке сучасне розташування петрофiтних чагарникiв та незначш площi !х заростей, пов'язаш не стiльки з екологiчними особливостями !х компонентiв, скiльки з господарською дГяль-нiстю людини. Основними компонентами тамнофггону регiону дослiдження е: Cerasus mahaleb, Cornus mas, Cotinus coggygria, Viburnum lantana, Prunus stepposa, Crataegus leiomonogyna, Sambucus nigra, види роду Rosa, Ligustrum vulgare, Cotoneaster melanocarpus, Swida sanguinea, Euonymus verrucosa та ш.
Раритетна компонента тамнофггону нараховуе 75 видiв (51,7 %), з них 34 види (45,3 %) характерш для екофггону степових чагарнитв: Aconitum la-siostomum, Astragalus dasyanthus, Clematis integrifolia, Clematis recta, Digitalis grandiflora, Ornihtogalum kochii, Paeonia tenuifolia, Scrophularia vernalis, Stipa dasyphylla та ш.; 35 видГв (46,7 %) трапляються у ксерофтних чагарниках: Cerasus klokovii, Cerasus mahaleb, Corydalis marschalliana, Leopoldia tenuiflo-ra, Fritillaria ruthenica, Gymnospermium odessanum, Primula veris та ш.; 14 ви-дГв (18,7 %) у заплавних чагарниках: Ornithogalum boucheanum, Acorus cala-
mus, Campanulapersicifolia, Carex hartmanii, Carex hordeistichos та im, 7 видiв (9,3 %) у мaргiнaльнux чaгaрнuкax: Platanthera bifolia, Pulsatilla patens, Anemone sylvestris, Convalaria majalis та im
ДР1МОФ1ТОН (DRYMOPHYTON) - сукупшсть видiв, яю облтатно приyроченi до фггоценоеколопчних нiш лiсових угруповань. Мезофiльнi ши-роколистянi лiси Синюхо-1нгулецького степового межирiччя займають нез-нaчнi площi i характеризуются досить щiльним i високим деревостаном, добре розвиненим шдлюком i люовою пiдстилкою. Домiнyють у люах Quer-cus robur, Carpinus betulus, Fraxinus excelsior, Ulmus celtidea, Tilia cordata, Acer platanoides, Acer campestre. Часпше поширеш байрачш лiси, яю зберег-лися по схилах рiчкових долин, кам'янистих ярiв та балок. Домшантами байрачних лiсiв e: Quercus robur, Ulmus suberosa, Acer tataricum, Rhamhus cat-hartica, Tilia cordata та im У долинах рiчок поширеш вербовi та осиково-вер-бовi угруповання.
Екоценоелементами дрiмофiтонy С1СМ e б7 раритетних видiв (4б,2 %). Абсолютна бiльшiсть ïхнiх популяцш приyроченi до 6aüpa4Hux лi-cie - б2 види (92,5 %): Adenophora lilifolia, Allium ursinum, Athyrium filix-femi-na, Clematis recta, Convallaria majalis, Epipactis atrorubens, Epipactis hellebori-ne, Fritillaria ruthenica, Lilium martagon, Listera ovata та im, дещо менше (37 видiв, 55,2 %) до dy6oeo^pa6oeux лсв: Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia, Pyrola rotundifolia, Betonica officinalis та im, 18 видiв (2б,9 %) до 3an^ae-Hux лicie: Cornus mas, Dryopteris filix-mas, Equisetum telmateia, Ornithogalum boucheanum та im Серед раритетних видiв дрiмофiтонy С1СМ 1 вид (1,5 %) мae мiжнaродний созологiчний статус, 2б (38,8 %) - державний.
ПРАТОФ1ТОН (PRATOPHYTON) у регюш дослiдження мae фраг-ментарне поширення i включae 28 раритетних видiв (19,3 %), яю приyроченi до екофiтонiв ocmenHeHux лук - 14 видiв (51,9 %): Adonis vernalis, Astragalus dasyanthus, Astragalus exscapus, Iris halophila, Leopoldia comosa, Linum hirsu-tum та im, 3an^aeHux лук - 11 видiв (39,3 %): Acorus calamus, Carex disticha, Inula helenium, Iris sibirica та im, бoлoтucтux лук - 1G видiв (37,5 %): Ana-camptis palustris, Epipactis palustris, Carex atherodes, Eriophorum angustifoli-um, Equisetum telmateia та im Серед раритетних видiв пратофиону мГж^род-ний созолопчний статус мають 2 види (7,1 %), державний - 9 видiв (32,1 %).
Г1ГРОФ1ТОН (HYGROPHYTON) включae види, яю облтатно пов'язаш з умовами нaдмiрного зволоження i тимчасового затоплення (по берегах рiчок, заплавних озер та стариць). Екоценоелементами пгрофггону e 9 раритетних видiв регюну (б,3 %): Acorus calamus, Anacamptis palustris, Carex atherodes, Carex hordeistichos, Equisetum telmateia, Eriophorum angustifoli-um, Galega officinalis, Inula helenium, Iris sibirica, популяцп яких приурочеш до екофггону прuбережнux poc^uH.
Г1ДРОФ1ТОН (HYDROPHYTON) розглядають як сукупшсть видгв рослин, яю облтатно приурочеш до водного середовища. Серед рaритетноï компоненти флори Синюхо-1нгулецького степового межирiччя екоценоелементами пдрофггону e 2 види (1,4 %) - Salvinia natans та Trapa natans, яю внесет до Червоноï книги Украши та до списку Бернськоï конвенцп.
Нацюнальний лкотехшчний yHÏBepcHTeT Украши
АНТРОПОФ1ТОН (ANTROPOPHYTON). Популяцп досить 3Ha4HOÏ кiлькостi раритетних видiв (30 видГв; 20,7 %) рослин Синюхо-1нгулецького степового межирiччя вщзначеш в рiзних екофiтонах антропофiтону, зокрема в угрупованнях pÏ3HoeÏKoeux перелогiв (nycrapiB, смуг вiдчудження автошляхiв та з^зниць, сiльськогосподарських земель, що не використовуються) трапля-ються попyляцiï Bupleurum falcatum, Muscari neglectum, Crocus reticulatus, Sti-pa capillata та ш. ; у пасквалофiтонi (який об'еднуе угруповання бур'яшв, що поширюються тваринами або не пощаються ними та залишюв видiв деградо-ваних лучних i степових природних флорокомплексiв, пристосованих до ви-топтування) - Astragalus dasyanthus, Bulbocodium versicolor, Centaurium erythraea, Clematis integrifolia, Stipa capillata та ш.; в екофггош деградованих л^ових цеH03ie: Cerasus mahaleb, Convallaria majalis, Cornus mas, Ornithoga-lum kochii, Tulipa hypanica та ш.; у штучному петрофтонг Athyrium filix-fe-mina, Astragalus dasyanthus, Polypodium vulgare, Sempervivum ruthenicum та ш.; в екофггош рудералiзованих чагарнитв: Aegonychon purpureo-caeruleum, Pla-tanthera bifolia, Stachys germanica, Xanthoselinum alsaticum; в екофггош ви-топтаних 1рунт1в: Bulbocodium versicolor, Clematis integrifolia, Bupleurum falcatum. Незначна кшьюсть раритетних видгв реггону приурочена до руде-ральних екофтотв та до техногенних вiдвалiв - по 2 види (по 6,7 %), до стьськогосподарськихугiдь та еродованих земель - по 1 (по 3,3 %).
За широтою екотопологiчноï активностг види розподшяють на основг еколого-фггоценотичних особливостей на групи фггоценоциктв [8]. Найбшь-ша кшьюсть видГв (56 видГв, 38,6 %) раритетноï компоненти флори С1СМ приурочен до двох екоценофггошв, еколопчш умови яких подГбш - це група видГв з гемГеврифггаим фггоценоциклом (Adonis wolgensis, Asplenium septentrionale, Convallaria majalis, Frangula alnus, Ornithogalum boucheanum та ш.). Ев-рифгтний фггоценоцикл мають види (48 раритетш види репону, 33,1 %), яю трапляються в багатьох флороценокомплексах - Adonis vernalis, Amygdalus nana, Cerasus fruticosa, Clematis integrifolia та ш. Гемютенофиш види (36 раритетних видГв, 24,8 %) приурочен лише до одного екоценофиону - Allium ursinum, Asplenium trichomanes, Hyacinthellapallasiana, Neottia nidus-avis та ш. Стенофгтний фггоценоцикл мають 5 раритетних видГв (3,5 %), для яких характерна дуже вузька приуроченють лише до одного екофггону певного екоцено-фГтону, це, наприклад, Limonium meyeri, Salvinia natans, Trapa natans.
Таким чином флористичш комплекси Синюхо-1нгулецького степового межирГччя мають значну созолопчну щннютть.
Прюритетом сьогодення е активГзацГя вивчення особливостей регь ональних флор антропогенно трансформованих територш та ïхнiх раритетних компонента, поглиблення природоохоронних заходГв з метою розширен-ня природно-заповщного фонду та тдвищення созолопчних статушв уже ю-нуючих природно-заповщних територш, яю характеризуються значною бь орГзноманГтнГстю флори i фауни.
Л1тература
1. Андр1енко Т.Л. Рослинний свгт граштних вщслонень Юровоградщини та його охорона / Т.Л. Андр1енко, О.1. Прядко , В.М. Сщенко (Мирза-Сщенко) // Украшський
боташчний журнал : наук. журнал НАН Укра!ни, 1нститут ботанiки ím. М.Г. Холодного НАН Украши. - 1995. - Вип. 52, № 6. - С. 866-873.
2. Андрiенко Т.Л. Заповщш куточки Юровоградсько! землi / Т.Л. Андрiенко, П.С. Терещенко, М.Л. Клестов, О.1. Прядко, В.М.Сщенко та ш - К. : Вид-во "Арктур-А", 1999. - 240 с.
3. Геоботашчне районування Укра1нсько1 РСР. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1977. -
304 с.
4. Дщух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботашчне районування Украши та сушжних територш // Укра1нський ботанiчний журнал : наук. журнал НАН Украши, 1нститут боташки ím. М.Г. Холодного НАН Украши. - 2003. - Вип. 60, № 1. - С. 6-17.
5. Заверуха В.В. Флоросозология как новое направление охраны фитобиоты / В.В. Заверуха // Тезисы докладов 7 Делегат. съезда ВБО. - Л. : Изд-во "Наука", 1983. - С. 278-279.
6. Конвенщя про охорону дико! флори i фауни та природних середовищ юнування в Сврош (Берн, 1979). - К. : Вид-во Мшекобезпеки Укра!ни, 1998. - 76 с.
7. Новосад В.В. Флора Керченско-Таманского региона (структурно-сравнительный анализ, экофлоротопологическая дифференциация, генезис, перспективы рационального использования и охраны). - К. : Изд-во "Наук. думка", 1992. - 278 с.
8. Гродзинський Д.М. Проблеми збереження та вщновлення бiорiзноманiття в Укра1ш / Д.М. Гродзинський, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, Т.М. Черевченко та ш. - К. : Вид. дiм "Академперюдика", 2001. - 104 с.
9. Собко В.Г. Фггораритети Украши у Свгговому червоному списку / В.Г. Собко. - К. : Фггосощоцентр, 2005. - 156 с.
10. Червона книга Укра!ни. Рослинний свгг. - К. : Глобалконсалтинг, 2009. - 900 с.
11. European Red List of Global Threatened Animals and Plants. - New York : United Nations, 1991. - 154 p.
12. IUCN Red List (1997) of Threatened Plants. Compiled by the World Conservation Monitoring Centre. Ed. by Walter K.S., Gillett H.J. - IUCN - The World Conservation Union, Gland, Switzerland and Cambridge, UK, 1998. - lxiv + 862 p.
Бармак И.М., Щербакова О. Ф. Фитосозологическая емкость флористических комплексов Синюхо-Ингулецкого степного междуречья в границах Кировоградщины
Проведен анализ флорокомплексной приуроченности раритетных видов Синю-хо-Ингулецкого степного междуречья. Установлено, что фитосозологическая емкость флористических комплексов региона исследования, которая определяется присутствием в их составе видов раритетного флорофонда, достаточно высокая. Наиболее высокой фитосозологической емкостью отличаются тамнофитон региона (включает 75 раритетных видов, 51,7 %), степофитон (73 вида, 51,3 %), дримофитон (67 видов, 46,2 %) и гранитопетрофитон (58 видов, 40,0 %). Приведены результаты анализа распределения раритетных видов региона исследования на фитоценоциклы по широте спектра эколого-ценотической приуроченности к различным флористическим комплексам.
Ключевые слова: фитосозологическая емкость, раритетная компонента, флористические комплексы, Синюхо-Ингулецкое степное междуречье.
Barmak I.M., Scherbakova O.F. Fitosozologycal capacity floral complexes Sinyuha- of Ingulets of the steppe interfluve within the limits Kirovohrad region
The analysis representation of rare species in the floristic complexes of Sinyuha-of Ingulets of the steppe interfluve. Found that floristic complexes fitosozologycal capacity study of the region, which is determined by the presence in their structure of rarity floro-fonda quite high. The highest capacity fitosozologycal differ thamnophyton region (includes 75 rare species, 51.7 %), steppophyton (73 species, 51.3 %), drymophyton (67 species, 46.2 %) and granitopetrophyton (58 species, 40.0 %). This article serves the analysis of distribution of rare species in the region to study at phytocenocicle breadth of environmental cenotical affinity to different floristic complexes.
Keywords: fitosozologycal capacity, rare component, floristic complexes, Sinyuha-of Ingulets of the steppe interfluve within the limits.
