CC BY
239
УДК 349.233 Дмитро Володимирович Тимошенко,
астрант
Нацюналъний юридичний ушверситет 1мен1 Ярослава Мудрого, м. Харк1в
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ПРИЧИННО-НАСЛ1ДКОВОГО ЗВ'ЯЗКУ ЯК УМОВА МАТЕР1АЛЬНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ПРАЦ1ВНИКА
У статт розглядаються причинно-наслiдковi зв'язки як необхiдна умова притягнення до матерiальноi вiдповiдальностi в трудовому правь Зосереджуеться увага на фшософському i правовому аналiзi поняття «причинно-наслiдковий зв'язок». Проаналiзовано iснуючi концепцп причинно-наслiдкового зв'язку в трудовому правь
Ключов1 слова: трудове право, причинно--наслщковий зв'язок, концепцiя прямого (безпосереднього) причинно--наслщкового зв'язку, концепцiя conditio sine gua non, причиншсть, матерiальна вiдповiдальнiсть, притягнення до матерiальноi вщповщальность
Неможливiсть притягнення працiвника до матерiальноi вiдповiдальностi за вiдсутностi причинного зв'язку виражена в частиш першiй ст. 130 КЗпП Украши словами «пращвники несуть ... вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприемству ... внаслiдок порушення...». Порушення повинно бути причиною шкоди, а шкода мае бути результатом порушення. Причинний зв'язок - це категорiя фiлософська, однак у юриспруденцii вона повинна бути виражена цшком конкретно [1, с. 552].
Загальною думкою в теорп трудового права е: «Причинний зв'язок мiж протиправною i винною дiею чи бездiяльнiстю пращвника i майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднiм). Прямий зв'язок - це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучютю випливае з дш чи бездiяльностi пращвника. У будь -якому разi працiвник повинен нести матерiальну вiдповiдальнiсть лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливае з його дш чи бездiяльностi. За шшу частину шкоди матерiальну вщповщальшсть несуть iншi працiвники, дii чи бездiяльнiсть яких безпосередньо призвели до виникнення шкоди. Причинний зв'язок мiж винною протиправною поведшкою працiвника та ii наслiдками повинен бути встановлений не тшьки як можливий або ймовiрний, а i як безсумшвно вiрогiдний. У тих випадках, коли будь -яка дiя працiвника сприяла настанню шкоди внаслщок випадкового зб^у обставин, такi дii не можуть бути пiдставою для накладення на нього матерiальноi вiдповiдальностi» [2, с. 369 - 370].
Проте деяю науковщ, наприклад, В. Г. Ротань, I. В. Зуб, Б. С. Стичинський вважають, що таке розумшня причинно-наслщкового зв'язку суперечить нормам КЗпП, яю регулюють матерiальну вiдповiдальнiсть: «Щодо матерiальноi вiдповiдальностi Верховним Судом Украши не давалися роз'яснення про те, коли слщ визнавати наявним причинний зв'язок мiж порушення трудових обов'язюв, якого припустився працiвник, i прямою дшсною шкодою, що виникла на бощ пiдприемства. Але усiм спещашстам вiдомо, що стосовно вiдшкодування шкоди вщповщно до норм цивiльного права Верховний Суд вважае за можливе врахувати тiльки безпосереднiй причинний зв'язок (п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цившьних справ за позовами про вщшкодування шкоди»). На нашу думку, притягнення пращвниюв до матерiальноi вщповщальност тiльки при наявноси безпосереднього причинного зв'язку суперечило б не лише частиш першш ст. 130 КЗпП, у якш формулюеться умова про причинний зв'язок (будь-який, а не тшьки безпосереднш) як елемент пщстави матерiальноi вiдповiдальностi, але й п. 2 ст. 133 КЗпП, яка передбачае матерiальну вщповщальшсть, наприклад, за неправильну постановку облжу матерiальних i грошових цiнностей. Навряд чи можна довести, що неправильна постановка обл^ матерiальних i грошових щнностей знаходиться в безпосередньому зв'язку з 1х недостачею, що виникла в
результат! 1'х викрадення MaTepianbHO вiдповiдальними особами. Bei умови, вилучення яких з ланцюга причинно-нaслiдкових зв'язкiв виключило б виникнення прямо! дшсно! шкоди, слщ визнати рiвноцiнними й такими, що знаходяться у причинному зв'язку з щею шкодою. Таке розумiння причинного зв'язку вщповщае нормам Кодексу закошв про працю, присвяченим мaтерiaльнiй вщповщальносп. Воно не може привести до сощально необгрунтованого притягнення прaцiвникiв до мaтерiaльноl вiдповiдaльностi, оскiльки е iншi умови, вiдсутнiсть яких виключае мaтерiaльну вiдповiдaльнiсть, зокрема, вина пращвника» [1, с. 553].
Таким чином, протистоять двi концепци розумiння причинно-наслщкового зв'язку: концепцiя прямого причинного-наслщкового зв'язку i концепцiя рiвноцiнних умов (conditio sine gua non).
Для розв'язання проблеми розумшня причинно-наслщкового зв'язку як умови настання мaтерiaльноl вщповщальносп прaцiвникa доцiльно звернутися до фшософп, адже кaтегорiя «причинно-наслщковий зв'язок» е фiлософською.
Зв'язок визначаеться в фшософп як будь-яке сполучення одного з iншим через що-небудь, яке (сполучення) веде до появи ознаки, яко! не було у речей до цього сполучення, ще! едност [3, с. 6]. Наука про загальний зв'язок називаеться дiaлектикою, якiй протисто!ть метaфiзикa. Метaфiзикa абсолютизуе вiдокремленiсть. Кaтегорiя причинного зв'язку характеризуе взаемодш об'ектiв в уЫх сферах природи, суспiльствa та людського мислення [4, с. 110]. Причинно-наслщковий зв'язок явищ як специфiчнa форма обумовленост явищ у природi i суспiльствi виражаеться в тому, що будь -яке явище або сукупшсть взaемодiючих явищ у природi i суспiльствi породжують, створюють iнше явище i, навпаки, будь -яке окреме явище е породженим шшим явищем або групою явищ [5, с. 93].
У фшософп вщображена проблема безпосереднього та опосередкованого причинного зв'язку. 1дея безпосередност причинного зв'язку була виражена ще у Стародавнш Греци Демокрiтом, який сформулював принцип, вщповщно до якого взaемодiя тiл вщбуваеться тiльки через 1'х зiткнення [цит. за: 6, с. 75]. Томас Гоббс писав, що «причина руху може лежати тшьки в тш, яке безпосередньо торкаеться та рухаеться» [7, с. 87]. 1дею сумiжностi причини i нaслiдку в просторi i чaсi у XVIII ст. розвивав Д. Юм. Вш вважав сумiжнiсть суттевою ознакою причинностi: «... Bti тi об'екти, якi розглядаються як причини або ди, сумiжнi, i ... нi один об'ект не може здшснити дiю в такий час i в такому мющ, якi хоч дещо вщдалеш вiд часу або мiсця його юнування» [8, с. 73-74]. Даш пише Д. Юм: «Причина - це об'ект, що передуе другому об'екту, сумiжний йому... » [8, с. 163]. М. Бунге зазначае, що щея сумiжностi причини i нaслiдку мала сво!х прихильникiв i у ХХ ст. [6, с. 77]. З визнанням сумiжностi причини з наслщком пов'язане твердження, що причинний зв'язок фжсуеться тодi, коли мiж подiями е безпосередне передавання матери й енерги [9, с. 59]. Таке розумшня причинного зв'язку не виключае визнання опосередкованого причинно-наслщкового зв'язку.
Дiaлектичний мaтерiaлiзм на противагу метaфiзичному мaтерiaлiзму розрiзняе головш (визнaчaльнi, вирiшaльнi) i неголовнi (побiчнi, другоряднi) причини явища [5, с. 119]. «Головш причини якюно визначених явищ - це т причини, без яких, по-перше, всi щ явища не можуть виникнути, i якi, по-друге, обумовлюють зaгaльнi необхщш ознаки цих явищ. Неголовнi причини явищ - це т причини, як визначають перехiднi, нестiйкi, шдив^альш особливостi кожного окремого явища. Неголовш причини у сво!й ди на наслщок обмеженi, пiдпорядковaнi д^' головних причин» [5, с. 119]. «Строге розмежування головних i неголовних причин, врахування об'ективно! нерiвноцiнностi причин е неодмшною умовою для правильного розумшня виникнення явищ, для виокремлення необхщних причинно -наслщкових зв'язкiв» [5, с. 120].
Б. С. Укра!нцев розрiзняе причини та умови: «Причина - породжуючий фактор стосовно под^' - наслщку, а не просто умова, що визначае (в розумшш встановлення меж) появу поди - наслщку» [10, с. 19]. Розрiзняючи причини i умови, шмецький фiлософ сощашстично! доби Г. Кребер зазначав: «Будь-який стан, змiнa, розвиток мaтерiaльних об'екив нiколи не визначаеться виключно !х причинами або виключно 1'х умовами (у власному розумiннi), а завжди тими та iншими разом, оскшьки вони складають дiaлектичну суперечнiсть
i юнують тiльки в eдностi cboïx протилежних характеристик» [11, с. 115]. Взят окремо вiд бiльш ^тотних причинних факторiв умови, caMi по co6i не можуть породити наслщок. Але вони обумовлюють перетворення потенщально' можливоcтi, що мicтитьcя в причиш, у дiйcнicть, що i визначае 'х включення до складу причинно' пiдcтaви [12, с. 132]. В одному з радянських видань зазначалось: «Умовами явищ, на вiдмiну вщ 'х причин, називаеться комплекс явищ, яю caмi не можуть породити безпосередньо дане явище, але, супроводячи причини у проcторi й час та впливаючи на них, забезпечують певний 'х розвиток, необxiдний для виникнення наслщюв... Умови пов'язaнi з явищем-нacлiдком бiльш опосередковано, шж причини» [5, с. 95].
Галшей визнавав причину як необxiдну i достатню умову для появи чого-небудь. Вш писав: «Це, а не щось iнше повинне бути назване причиною, за наявност чого наслщок завжди cлiдуе i при усуненш чого нacлiдок зникае» [6, с. 48]. Шзшше це уявлення про причинний зв'язок розвинули Ф. Бекон та Д. С. Мил, а сформульована в результат! цього концепщя отримала назву правил Бекона-Мшля. «Бекон запропонував визначати причину певного явища В не тшьки тому, що воно завжди е присутшм разом iз явищем А, а й тому, що воно зникае разом зi зникненням явища А» [13, с. 15].
Верховний Суд Украши не роз'яснюе, як потрiбно розум^и кaтегорiю «причинно -нacлiдковий зв'язок» як умову мaтерiaльноï вiдповiдaльноcтi пращвниюв. Та й взaгaлi cпецiaльнi нaуковi доcлiдження причинно-нacлiдкового зв'язку в трудовому прaвi ще не проводилися.
Щодо цившьного судочинства визнаеться, що причинний зв'язок як пщстава вiдшкодувaння шкоди повинен мати ознаку безпоcередноcтi. Така практика склалась давно. Ще на початку 50-х роюв ХХ ст. Державний арб^аж при PaAi Мiнicтрiв Союзу РСР роз'яснював, що позов про стягнення збитюв може бути задоволений, якщо доведено, що мiж невиконанням договiрниx зобов'язань i збитками е безпосереднш причинний зв'язок [14, с. 290-291]. Ця позицiя пiдтримуетьcя вищими судовими шстанщями Украши. Пленум Верховного Суду Украши в поcтaновi «Про практику розгляду судами цивiльниx справ за позовами про вщшкодування шкоди» встановлюе: «Розглядаючи позови про вщшкодування шкоди, суди повиннi мати на уваз^ що вiдповiдно до статей 440 i 450 ЦК шкода, зaподiянa оcобi i майну громадянина або зaподiянa майну юридично' особи, пщлягае вiдшкодувaнню в повному обcязi особою, яка ïï зaподiялa, за умови, що ди останньо' були непрaвомiрними, мiж ними i шкодою е безпосереднш причинний зв'язок» [15, п. 2]. Теж саме роз'яснюе i Вищий господарський суд Украши: «... При виршенш cпорiв про вщшкодування шкоди необхщно виходити з того, що шкода пщлягае вщшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку мiж непрaвомiрними дiями особи, яка зaподiялa шкоду, i самою шкодою» [16, п. 2].
Прямий причинний зв'язок як умова вщшкодування збитюв визнаеться також у практищ Свропейського Суду з прав людини. Наприклад, у ршенш в cпрaвi «Трегубенко проти Украши» [17] Свропейський Суд iз прав людини вказав на те, що вш не бачить жодного причинно-наслщкового зв'язку мiж порушенням майнових прав заявника та збитками у виглядi втраченого прибутку.
Найбшьш розлогi положення на пiдтримку концепцп прямого причинного зв'язку сформулював Н. Д. Сгоров, стверджуючи, що прямий (безпосереднш) причинний зв'язок мае мюце тод^ коли в ланцюгу подш мiж протиправною поведiнкою та збитками не ^нуе будь -яких обставин, що мають значення для цившьно-правово1' вiдповiдaльноcтi [18, с. 540].
В. Б. Малинш зазначае, що основи теорп conditio sine gua non розробив шмецький учений Круг та виклав 1'х у статп, опублiковaнiй у 1855 р. [19, с. 30]. Теорiя conditio sine gua non штерпретувалася у радянськш юридичнiй нaуцi як така, що вважае вЫ умови настання певного наслщку рiвноцiнними. А. А. Пюнтковський пише, що ця теорiя виходить iз того, що ва попереднi близькi i вiддaленi умови настання дано' поди е повшстю рiвноцiнними. Повну рiвноцiннicть вiн розкривав так, що кожна iз умов, якщо вона була необхщною для настання певного наслщку, може розглядатись як причина того, що вщбулося [20, с. 192].
Сутшсть Teopiï conditio sine gua non полягае у визнаннi причиною певного наслщку будь-яко1 умови, при виключенш якоï i3 загального ланцюга причинно--наслщкових зв'язкiв настання цього наслщку унеможливлюеться. Проте запереченням цiеï теори е твердження про те, що ця концепцiя дае висновки, яю виявляються надто суворими в кримшальному правi i очевидно невиправданими в цившьному правь.. За цiею концепщею, можна визнати батькiв злодiя, яю народили i виховали його, вщповщальними за вчинену ним крадiжку [21, с. 264]. На це звертають увагу й самi прихильники та^ концепцiï [1, с. 553]. Також О. С. Йоффе вважав теорш conditio sine gua non неприйнятною й тому, що спираючись на неï, ланцюг причинностi можна продовжувати до безкiнечностi [22, с. 120].
Вищевикладене уможливлюе висновок, що при визначенш наявностi причинно -наслщкового зв'язку як умови матерiальноï вщповщальност працiвника доцiльно насамперед користуватися правилом Бекона-Мшля (принцип виключення причини), в основi якого лежить галiлеïвська концепщя розумiння причинно-наслiдкового зв'язку: «Це, а не щось iнше повинне бути назване причиною, за наявност чого наслщок завжди слiдуе i при усуненш чого наслiдок зникае» [6, с. 48]. Такий пщхщ визначення причинно-наслiдкового зв'язку мiститься у ч. 3 ст. 403 «Пщстава та умови матерiальноï вiдповiдальностi пращвниюв» проекту Трудового кодексу Украши вщ 27.08.2013 р., № 2902: «Пряма дшсна майнова шкода вважаеться заподiяною дiями (бездiяльнiстю) працiвника, якщо за вщсутност цих дiй (бездiяльностi) цiеï шкоди не було б заподiяно» [23]. Вiдповiдно до цього правила причинно -наслщковий зв'язок може бути як прямим, так i безпосередшм. Саме тому вважаемо, що концепщя прямого причинного зв'язку е недоцшьною, оскшьки вона звужуе поняття причинно -наслщкового зв'язку.
Наприклад, в театрi з гардероба викрали шубу; адмшютращя виплатила господарю вартiсть шуби; гардеробник визнав свою вину i зазначив, що в той час, коли ймовiрно викрали шубу, вш хвилину розмовляв по телефону на робочому мющ, а не слщкував за гардеробом. На нашу думку, потрiбно встановити, чи став факт вщволжання гардеробника причиною того, що в особи виникло бажання викрасти шубу, чи крадш наперед виршив вчинити крадiжку. Таким чином, виникае два причинш ланцюги: 1) порушення трудових обов'язкiв е причиною крадiжки, крадiжка е причиною зникнення шуби, зникнення шуби з гардеробу спричинило пряму дшсну шкоду театру - зайвi виплати у розмiрi вартостi шуби; 2) крадiжка е причиною зникнення шуби, зникнення шуби з гардеробу спричинило пряму дшсну шкоду театру - зайвi виплати у розмiрi вартост шуби, а порушення трудових обов'язюв е лише умовою (розумшня умови згщно з Б. С. Украшцевим та Г. Кребергом). Вщповщно до правила Бекона-Мiлля, виключаючи порушення трудових обов'язюв гардеробником, у першому випадку виключаеться наслiдок - пряма дшсна шкода театру, у другому - не виключаеться, оскшьки крадш м^ досягти бажаного результату шшими дiями в шших умовах (вщсутност вiдволiкання гардеробника, проте факт порушення трудових обов'язюв все одно буде наявним, бо обов'язком гардеробника вщповщно до Довщника квалiфiкацiйних характеристик професш працiвникiв е забезпечення збереження речей, зданих на збер^ання). Тому у першому випадку наявний причинно-наслiдковий зв'язок (до реч^ вiн е опосередкованим), i е пщстави притягнути гардеробника до матерiальноï вiдповiдальностi, а у другому - ш.
Визнання причинно-наслщкового зв'язку за правилом Бекона-Мшля не суперечить чинному трудовому законодавству, зокрема п. 2 ст. 133 КЗпП, на який посилаються прихильники концепци рiвноцiнних умов як аргумент неприйнятноси концепцiï прямого причинного зв'язку [1, с. 553].
Щодо концепцп рiвноцiнних умов, то ïï також вважаемо неприйнятною, хоча вона схожа з правилом Бекона-Мшля у частиш «виключення причини», але визнання вЫх умов рiвноцiнними i можливiсть безкшечного ланцюга причинностi е ïï суттевими недолжами.
Список л1тератури: 1. Науково-практичний коментар до законодавства Украши про працю / В. Г. Ротань, I. В. Зуб, Б. С. Стичинський. - 8-е вид., доп. i перероб. - К. : Вид-во А.С.К., 2007. - 944 с. - (Нормативы документи та коментар^. 2. Трудове право : пщручник
[для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та îh. ; за ред. В. В. Жернакова. - Х. : Право, 2013. - 496 с. 3. Селиванов Ф. А. В мире причин и следствий. Смысл жизни. Диалог мировоззрений / Ф. А. Селиванов. - М. : Знание, 1991. -64 с. 4. Барашенков В. С. Об экспериментальной проверке принципа причинности /
B. С. Барашенков // Вопросы философии. - 1965. - № 2. - С. 108-110. 5. Категории материалистической диалектики / Под ред. М. М. Розенталя, Г. М. Штракса. - М. : Госполитиздат, 1957. - 392 с. 6. Бунге М. Причинность. Место принципа причинности в современной науке : пер. с англ. / М. Бунге. - М. : Изд-во иностр. л-ры, 1962. - 511 с. 7. Гоббс Т. Основы философии (О теле) : в 2-х т. / Т. Гоббс. - М., 1926. - Т. 1. - 624 с. 8. Юм Д. Трактат о человеческой природе. Книга 1. О познании. / Д. Юм. - М. : Канон, 1995. - 400 с. 9. Кузнецов И. В. Принцип причинности и его роль в познании природы / И. В. Кузнецов. -М. : Госполитиздат, 1960. - 192 с. 10. Украинцев Б. С. Самоуправляемые системы и причинность / Б. С. Украинцев. - М. : Мысль, 1972. - 254 с. 11. Кребер Г. Категория условия и соотношение ее с категорией причины / Г. Кребер // Философские науки. - 1961. - № 3. -
C.106-116. 12. Введение в философию : учебник для вузов : в 2-х ч. - Ч. 2. / И. Т. Фролов, Э. А. Араб-Оглы и др. - М. : Политическая литература, 1989. - 639 с. 13. Перминов В. Я. Проблемы причинности в философии и естествознании / В. Я. Перминов. - М. : МГУ, 1979. -224 с. 14. Про практику виршення спорiв, яю виникають iз перевезення вантажiв залiзницею. 1нструктивш вказiвки Державного арб^ражу при Радi МЫс^в Союзу РСР вщ 29 березня 1968 р., № 1-1-9 // Систем. сб. инструкт. указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР. - М. : Юрид. лит., 1983. - 336 с. 15. Про практику розгляду судами цившьних справ за позовами про вщшкодування шкоди : постанова Пленуму Верх. Суду Украши вщ 27.03.92, № 6 // Бюл. закон. та юрид. практ. Украши. - 1999. - № 12. - С. 122-140. 16. Про деяк питання практики виршення спорiв, пов'язаних з вщшкодуванням шкоди : роз'яснення Вищ. господ. суду Украши вщ 01.04.94, № 02-5/215 // Зб. офщ. док. Вищого арб^р. суду Украши. - К. : Козаки, 1997. - С. 83-87. 17. Справа Свропейського Суду з прав людини «Трегубенко проти Украши» // Офщ. вюник Украши. - 2005. - № 21. - С. 296-302. 18. Гражданское право : учебник : часть 1 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М. : Теис, 1996. - 552 с. 19. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве / В. Б. Малинин. -СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. - 316 с. 20. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. - М. : Госюриздат, 1961. - 666 с. 21. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права : учеб. пособ. в 2-х т. - Т. 2 / Г. Ф. Шершеневич. - М. : Спарк, 1995. - 464 с. 22. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. - М. : Юрид. лит., 1975. - 880 с. 23. Проект Трудового кодексу Украши вщ 27.08.2013 р., № 2902. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46746.
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ ПРИЧИННО-СЛЕДСТВЕННОЙ СВЯЗИ КАК УСЛОВИЕ МАТЕРИАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ РАБОТНИКА
Тимошенко Д. В.
Рассмотрены причинные связи как необходимое условие привлечения к материальной ответственности в трудовом праве. Сосредоточено внимание на философском и правовом анализе понятия «причинно-следственная связь». Анализируются существующие концепции причинно-следственной связи в трудовом праве.
Ключевые слова: трудовое право, причинно-следственная связь, концепция прямой (непосредственной) причинно-следственной связи, концепция conditio sine gua non, причинность, материальная ответственность, привлечение к материальной ответственности.
PHILOSOPHICAL AND LEGAL ASPECTS OF CAUSE-EFFECT RELATION AS A CONDITION OF PROPERTY ACCOUNTABILITY OF EMPLOYEE
Tymoshenko D. V.
The article considers causal relations as necessary conditions for bringing to financial responsibility according to the Labour Law. Attention is concentrated on philosophical and legal analysis of category «cause-effect relation». The author analyses the conceptions of reason's connection in the Labour Law.
Key words: Labour Law, cause-effect relation, concept of direct (immediate) cause-effect relation, conception conditio sine gua non, causation, financial responsibility, bringing in to property accountability.
Hadiumna do peda^i'i 19.06.2014 p.
