CC BY
67Філософсько-педагогічні аспекти фізичного виховання в сучасних умовах
Гунько П. М.
Черкаський державний бізнес-коледж
Анотації:
Аналізується сучасний стан фізичного виховання студентської молоді. Встановлено, що головними недоліками наявного змісту фізичного виховання є консерватизм, унітарність і відверта деперсоналізація, Що відображаються у недостатньому застосуванні педагогічних принципів диференціації, індивідуалізації, демократизації та гуманізації навчального процесу. Така ситуація призводить до погіршення рівня фізичної підготовленості та функціонального стану організму студентської молоді. Ефективне вирішення даної проблеми може бути за умови реалізації особистісно-орієнтованого підходу у фізичному вихованні.
Ключові слова:
фізичне виховання, студентська молодь, проблеми, диференціація, індивідуалізація, сучасні умови.
Гунько П. Н. Философско-педагогические аспекты физического воспитания в современных условиях. Анализируется современное состояние физического воспитания студенческой молодежи. Показано, что основными недостатками имеющегося содержания физического воспитания является консерватизм, унитарность и откровенная деперсонализация, что отображается в недостаточном применении педагогических принципов дифференциации, индивидуализации, демократизации и гуманизации учебного процесса. Сложившаяся ситуация привела к ухудшению уровня физической подготовленности и функционального состояния организма студенческой молодежи. Эффективное решение данной проблемы может быть при условии реализации личностноориентированного подхода в физическом воспитании.
физическое воспитание, студенческая молодежь, проблемы, дифференциация, индивидуализация, современные условия.
Gunko P. M. Philosophical-pedagogical aspects of physical education in modern terms. The modern state of physical education of student young people is analysed. The basic lacks of present maintenance of physical education is conservatism, unitarity and frank depersonalization. it is represented in insufficient application of pedagogical principles of differentiation, individualization, democratization and humanizing of educational process. The folded situation resulted in worsening of level of physical preparedness and functional state of organism of student young people. A decision of this problem can be on condition of realization personality-oriented approach in physical education.
physical education, student young people, problems, differentiation,
individualization, modern terms.
Вступ.
Достатньо давно фізичне виховання стало головною потребою людського суспільства. Історичні джерела свідчать, що на ранніх етапах розвитку людської цивілізації виховання було насамперед фізичним. На той час це відповідало соціальному замовленню та потребам життя. Із розвитком цивілізації ускладнювалися соціальні взаємини, що привело до удосконалення функції фізичного виховання. Поступово розвивався процес його залучення до сфери матеріального виробництва та духовного життя людей. Сьогодні соціальне замовлення суспільства зорієнтоване на підготовку всебічно та гармонійно розвинутої особистості фахівця, який здатний реалізувати себе в умовах жорсткої конкуренції [13, с. 168]. Нажаль, ефективність реалізації цього замовлення досить низька, адже рівень фізичної підготовленості та здоров’я молодого покоління катастрофічно погіршується з року в рік. Дані обставини унеможливлюють задоволення потреб суспільства у підготовці фахівців з високим рівнем адаптації до вимог сучасної життєдіяльності, готовності повноцінно виконувати професійні вимоги.
На думку багатьох дослідників [11; 13; 14 та ін.], вирішення цієї проблеми може бути можливим за умови вивчення мотивів, потреб, інтересів студентів до занять фізичними вправами, виявлення причин, які перешкоджають займатися фізкультурною діяльністю, систематичного пояснення молоді негативних наслідків недостатнього рівня рухової активності та цілеспрямованого ведення пропаганди здорового способу життя. Очевидно, що на перший план виходить адекватність змісту фізичного виховання, ефективного співвідношення засобів та врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей кожного студента.
Робота виконана за планом НДР Черкаського державного бізнес-коледжу.
© Гунько П. М., 2010
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: проаналізувати стан фізичного виховання студентської молоді в сучасних умовах.
Методи дослідження: аналіз, синтез та узагальнення даних наукової літератури з проблем фізичного виховання.
Результати дослідження.
Усе більше фахівців стверджують, що наявна система фізичного виховання не сприяє залученню студентства до занять фізичними вправами. Відступ на практиці від головної ідеї освіти - формування гармонійно розвинутої особистості - призвів до суперечності з її потребами. Відомо, що будь-якій людині властиво опиратися примусу. Тому „командно-стройовими” методами, які домінують на заняттях із фізичного виховання, практично не можливо домогтися ефекту в справі формування внутрішнього переконання потреби у фізичному вдосконаленні. Недооцінка цієї закономірності є однією з причин поступового виключення фізичного самовдосконалення зі сфери інтересів студентської молоді, зниження освітнього та виховного значення фізичного виховання [6].
У сучасній системі фізичного виховання формування потреби студентської молоді у фізкультурно-спортивних заняттях відбувається за принципом „соціального обов’язку”, а не „природного бажання”. Перехід від першого до другого можливий у випадку надання студенту права вільного вибору виду рухової діяльності та форми проведення занять. Для реалізації вказаної можливості, як вважає А. Царик [14, с. 81], необхідна децентралізація навчальних програм із фізичного виховання, плюралізм форм проведення занять. Такий досвід є, наприклад, у коледжах та університетах країн Європи та США. Навчальна програма з фізичного виховання у їхніх навчальних закладах розробляється з урахуванням інтересів та бажань студентської молоді. Студенту надається право самому обирати вид рухової
проблеми фізичного виховання і спорту № 2 / 2010
діяльності та форму проведення занять. Можливість вільного вибору є вагомим стимулом, який допомагає залучити студентів до фізичної культури та спорту, формує потреби фізичного вдосконалення.
У сучасній системі фізичного виховання ігнорується особистість студента, при цьому зосереджується увага на розвитку його фізичних якостей, формуванні рухових навичок та вмінь. Це призвело до того, що процес фізичного виховання у свідомості студентів став механічною діяльністю, позбавленою творчості, - „що наказують, те і робить”. Таким чином, для студентів, котрі мають недостатній рівень фізичної підготовленості, подібна форма проведення занять перетворюється у непосильну роботу, що породжує комплекс неповноцінності. Формалізм і відсоткоманія створюють ситуацію, при якій ані у фізично сильних, ані у слабких студентів не формується адекватна самооцінка власних фізичних здібностей і можливостей. Як наслідок, перевага тілесного компоненту в змісті фізичного виховання над со-ціокультурним деформує цінності фізичної культури, фізичне виховання втрачає риси гуманістичної спрямованості педагогічного процесу, його загальнокультурного та морального змісту [10].
Заслуговує на увагу також той факт, що діючі нормативні вимоги з фізичного виховання недостатньо враховують індивідуальні можливості студента. Згідно з базовою навчальною програмою з фізичного виховання для вищих навчальних закладів України ІІІ-ІУ рівнів акредитації, для проведення занять студенти розподіляються на навчальні відділення: основне, спеціальне та спортивне. Розподіл проводиться з урахуванням стану здоров’я, фізичного розвитку, фізичної і спортивної підготовленості. Однак частина досліджень [3; 5] указують на те, що навіть ці групи не однорідні. Тому потрібний більш диференційований, індивідуальний підхід до кожної молодої особи. На думку Б. Леко [9], недостатнє дотримання саме цих принципів освітнього процесу призводить до погіршення ефективності процесу фізичного виховання.
Відомо, що для мінімального забезпечення рухової активності достатньо проводити заняття фізичними вправами три рази на тиждень. На практиці ж у ВНЗ заняття з предмета „Фізичне виховання” проводяться, у кращому випадку, два рази на тиждень, що призводить до недостатньої рухової активності. Це провокує зниження рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та здоров’я студентської молоді.
Як зазначає автор [8], досить часто проведення занять зводиться до складання певних нормативів, причому це робиться примусово. Такий стан речей сприяє негативному ставленню студентів до державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України та предмета „Фізичне виховання” в цілому. Не можна не погодитися з Т. Круцевич [7], яка вважає, що доцільно оцінювати не стільки результати тестів, скільки динаміку змін у цих результатах для кожного студента. До нормативів необхідно підходити диференційовано, індивідуально, з орієнтацією на кожного студента зокрема. Важливо, щоб у молоді не було страху перед оцінкою, бо яке ж може бути заняття фізичними вправами, якщо в його основі - переляк та бажання якомога швидше відбути нецікаву „пару”.
Очевидно, що для вирішення вищезгаданих проблем фізичного виховання необхідно: подолати педагогічний авторитаризм у системі фізичного виховання; усунути зростаюче відчуження фізичного виховання від громадського життя, розвитку особистості та культури, збудувати нові відносини між педагогом і студентом на основі співдружності та довіри; звільнити систему фізичного виховання від тотальної уніфікації та стандартизації, використовувати варіативність навчального процесу, творчість та ініціативу викладача і студента. На думку фахівців [10], ефективність процесу фізичного виховання значно зросте у разі більш широкого застосування таких основних концептуальних положень і принципів педагогічної системи, як: гуманізація, інтелектуалізація та оптимізація.
Не можна не погодитися з А. Драчуком [4] та С. Си-човим [12], які вважають, що основною спрямованістю подальшого вдосконалення програми фізичного виховання студентів повинна стати інтенсифікація навчального процесу шляхом проведення занять зі спортивною спрямованістю.
Впровадження вищезгаданих концептуальних положень і принципів педагогічної системи, як зазначає академік В. Андрущенко [2], можливе за умови реформування системи вищої освіти відповідно до вимог Болонського процесу. На думку І. Беха [1], реалізація Болонського процесу в Україні в ідеалі покликана сприяти переходу від колективного до особистісно-орієнтованого процесу, який базується на гуманістичних напрямах філософії, психології та педагогіки і передбачає сприйняття кожного студента, як унікальної особистості.
Висновки.
Отже, традиційна система фізичного виховання має ряд суттєвих недоліків, які знижують її ефективність. Як виявилося, головними недоліками наявної системи фізичного виховання є недостатнє впровадження в навчальний процес таких педагогічних принципів, як: диференціація, індивідуалізація, демократизація та гуманізація навчального процесу. Сучасна педагогічна думка й українська філософія освіти повинна виробити нову модель фізичного виховання, в якій бажання об’єкта навчального процесу задовольнятимуться вимогами викладача та нормативами дисципліни, а не навпаки.
Перспективами для подальших досліджень може бути визначення технологій удосконалення системи фізичного виховання студентів з різних видів фізкультурно-оздоровчої діяльності на підґрунті особистісно-орієнтованого підходу.
Література.
1. Бех И. Д. Психологические основы нравственного развития личности : дис. ... доктора псих. наук : 19.00.07 / Бех Иван Дмитриевич. - К., 1992. - 320 с.
2. Болонський процес : тенденції, проблеми, перспективи / В. П. Бех, Ю. Л. Маліновський ; за ред. академіка В. П. Андрущенка. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. - 221 с.
3. Боднар І. Р. Фізичне виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.02 „Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення” / І. Р. Боднар. - Луцьк, 2000. - 19 с.
4. Драчук А. І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.02
„Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення” / А. І. Драчук. - Львів, 2001. - 21 с.
5. Егорычев А. О. Здоровье студентов с позиции профессионализма / А. О. Егорычев, Б. Н. Пенцик, К. А. Бондаренко, Ю. А. Смирнова // Теория и практика физической культуры. - 2003. - № 2. - С. 53-56.
6. Зайцев Г. К. Потребностно-мотивационная сфера физического воспитания студентов / Г. К. Зайцев // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 7. - С. 21-24.
7. Круцевич Т. Оцінка як один із факторів підвищення мотивації учнів до фізичної активності / Т. Круцевич // Фізичне виховання в школі. - 1999. - № 1. - С. 47-50.
8. Леко Б. Державні тести з фізичної підготовленості : у чому суть проблеми? / Богдан Леко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХХПІ, 2003. - № 17. - С. 91-101.
9. Леко Б. Диференціація фізичного виховання у ВНЗ - шлях до спорту для всіх / Богдан Леко // Педагогіка, психологія та медико -біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХХПІ, 2003. - № 22 - С. 101-112.
10. Лотоненко А. В. Инновационные направления педагогической системы формирования физической культуры студенческой молодежи / А. В. Лотоненко, Л. И. Лубышева, Н. К. Чуриков // Весник ВГУ, 2000. - № 1. - С. 38-45. - (Серия : Гуманитарные науки).
11. Рогалева Л. Н. Гуманизация спорта как фактор повышения спортивного мастерства / Л. Н. Рогалева // Спорт, духовные ценности, культура. - М., 1997. - Вып. 3. - С. 300-301.
12. Сичов С. О. Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / С. О. Сичов. - К., 2002. - 18 с.
13. Теория и методика физического воспитания / Под редакцией Т. Ю. Круцевич. - К.: Олимпийская литература, 2003. - Том 2. -392 с.
14. Царик А. В. О культуре физической и духовной / А. В. Царик // Физкультура и спорт. - 1989. - № 1. - С. 3-96.
Надійшла до редакції 04.02.2010р.
Гунько Петро Миколайович [email protected]
