CC BY
76
УДК 598.1:591.9(447.43/.44) Доц. Л.Ю. Соболенко, канд. бюл. наук -
Уманський ДПУ iM. Павла Тичини
ФАУН1СТИЧН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПЛАЗУН1В ЗАХ1ДНОГО ПОД1ЛЛЯ
Наведено оригiнальнi данi щодо сучасного стану плазунiв Захiдного Подiлля. Встановлено, що i3 10 видiв, наявних у perioHi за ocTaHHi 100 роюв, збереглось дев'ять. Один вид (Elahpe longissima) вимер, п'ять видш (Emys orbicularis, Anguis fragilis, Zooto-ca vivipara, Coronella austriaca, Vipera berus) перебувають у критичному або близько до критичного стану, три види (Natrix natrix, Natrix tessellata, Lacerta agilis) мають серед-ню щшьшсть i один вид (Lacerta agilis) мае найвищу щшьшсть у регюш. Наголошено, що загалом стан рептилий у регiонi входить в загальну тенденцiю зниження чисельностi i рiзноманiття представникiв цього ряду, характерну для люостепово! Украши.
Ключовi слова: рептили, Захiдне Подшля, чисельнiсть, поширення.
Вступ. Фаунiстичнi дослiдження е основою зоолопчно!' науки. Саме дос-товДрнД данi про видовий склад, спосДб життя, чисельнiсть, поширення, особли-востД розмноження е не тДльки вихiдними даними подальших зоологiчних, еволю-цДйних i екологiчних дослiджень, але й становлять основу природоохоронно!' да-яльностД, яка базуеться на аналдзд стану ресурсов тваринного свДту. Окремий нап-рям фаушстичних дослДджень хребетних традицшно становлять дослДдження представникДв герпетофауни, якд в екосистемах займають мДсце консументДв другого, рДдше третього порядкДв i е об'ектами дослДджень науки - герпетологи в широкому розушнш. ВразливДсть рептилш у сучасних екологДчних умовах широко вДдображена в рДзноманДтних природоохоронних списках. Так, всД европейськД рептилй' згДдно з Бернською конвенцДею вДдносять до категорДй видав, що шдляга-ють звичайнДй або особливДй охоронД, к внесено до Червоного списку МСОП, широко представлено в третьому виданнД Червоно!' книги Украши, до яко!' занесено 11 Дз 22 рептилш фауни Украши. Очевидно, що лише один цей аспект робить фаунктичш дослДдження представникДв класу рептилш досить актуальними.
Герпетофауну ЗахДдного регДону Украши дослДджувало багато зоологдв у рДзнД часи [1, 3, 5, 7, 9], проте всД цД дослДдження стосувались, головним чином, Карпатського регДону, частково Терношльсько!' областД, здебДльшого ii швшч-них районДв. ЗахДдне ПодДлля у цьому планД залишилося практично недослДдже-ним. Разом Дз тим вДдомостД багатьох авторДв щодо таксономДчного статусу, по-пуляцшно!' структури Д морфологДчних характеристик плазунДв цього регДону мають обмежений, а Днколи Д суперечливий характер.
MaTepian та методика дослщжень. МатерДалом для ще!' роботи стали результати власних дослДджень, проведених у ЗахДдному ПодДллД в 19992013 рр. протягом перДоду активностД рептилш з використання лДтературних да-них, а також результатДв, отриманих внаслДдок опрацювання фондових колекцДй НацДонального науково-природничого музею НАН Украши та зоологДчних му-зе!'в ЛьвДвського НацДонального университету Дм. 1вана Франка та Терношльсь-кого НацДонального педагогДчного унДверситету Дм. Володимира Гнатюка.
ОблДки проведено у 76 пунктах, що рДвномДрно розподДлеш по територп дослДдження. ОблДками охопленД всД типи природних та трансформованих бД-отошв. ПДдрахунок чисельностД виконано маршрутним методом [10]. Об'ем дос-лДдженого матерДалу становить 1648 особин рептилш (з них 287 особин оп-рацьовано морфометрично).
1758). Мозшчно трапляеться
Результата дослîджень. Внаслiдок проведеного дослiдження на терито-piï Захщного Подшля встановлено 9 вид1в рептилш, що належать до 2 ряд1в i 5 родин. До ряду черепахи (Testudines) належить один вид, до ряду лускат (Squamata) - 8 видв, 4 з яких е представниками пiдpяду змн (Serpentes) i 4 -шдряду ящipки (Lacertilia).
Черепаха болотяна - Emys orbicularis (L.. по всьому Зах1дному Подшлю (рис. 1).
Максимальна довжина карапакса у самцш досягае 16,9 см, у самок - 23,5 см, ям за щею ознакою не вiдpiзняються вiд черепах Î3 Карпатського pегiону [9]. Для захдао-по-дшьських популяцiй характерний променис-тий (68,3 %,) та крапковий (31,7 %) типи карапакса. Таким чином, черепаха болотяна iз За-хiдного Подшля не вiдpiзняеться в^д особин популяцiй iнших pегiонiв (окр!м кримських популяцiй), що свiдчить про належшсть до но-мiнативного шдвиду E. o. orbicularis. На 21 обстежену особину 47,6 % були самками. Найбшьша щiльнiсть популяцн зосереджена у Захщно-Подшьському Придшстров'"1, де трапляеться 2-4 ос./км. Виявлена у пpибеpежнiй зош piчок Стрипи, Серету, Гнiзни, Тупи, Збру-
Ъ ЗНЭХ1ДОК
ча, ставках та озерах, де il щшьшсть становить 1-3 ос./км.
Рис 1. Пункты знахгдок i схема поширення Emys orbicularis на територи досл1дження
Вщсутня у заповщнику "Медобори". Найбшьшу щiльнiсть (4 ос./км) спостережено у ставi с. Мушкатiвка Боpщiвського р-ну.
За проведеними облшами чисельноси на дослщжуванш територи E. orbicularis зага-лом е нечисельним видом (1,9 ос./км). Врахо-вуючи низьку щшьшсть у регюш, а також тен-денщю до скорочення чисельностi виду в Ук-pаïнi, доцiльно вжити спещальних охоронних заходiв щодо його збереження.
Веретîнниця ламка - Anguis fragilis (L., 1758). Поширена по всш територи, проте скpiзь трапляеться спорадично (рис. 2). Щшьшсть популяцн у Дшстровському каньйонi (на вiдpiзку вiд р. Стрипи до м. Кам'янець-По-дiльський становила в^д 5-6 ос./км, у центральны частинi Теpнопiльськоï piвнини - 12 ос./км.
Рис 2. Пункты знахгдок i схема розподту Anguis fragilis на територИ досл1дження
Найвищу чисельшсть спостережено у Кам'янець-Подшьському р-ш -6 ос./км. Дещо меншою е чисельшсть виду у Гусятинському, Бучацькому та Зо-лочiвському р-нах - 3-4 ос./км. Найменшою е чисельшсть у Теребовлянському
та Бродiвському р-нах - 0,6 ос./км. Щшьшсть виду в межах Захiдного Подшля -2,41 ос./км маршруту.
Початок сезонноТ активностi припадае на другу половину квггня. Вщзна-чена 16. 04. 2000 р.; 18. 04. 2002 р.; та 21. 04. 2012 р. Закшчення сезону актив-носи припадае на початок вересня.
Вщсоток самок у дослщженш виб1р~ щ (n = 27) - 35,7 %.
Ящ1рка зелена - Lacerta viridis (L., 1758). У межах Захщного Под1лля цей вид, що занесений до ЧервоноТ книги, виявлено виключно в районi Захщно-Подшьського Приднiстров,я по долинi Днiстра та його приток (рис. 3).
Бютопи, якi вiн населяе, можна згру-пувати в три основш типи: 1) схили горб1в i балок з густим травостоем та чагарниками глоду i шипшини (щшьшсть поселень 3050 ос./км); 2) дшянки, що пов'язаш з широ- 4В колистяними та мипаними тсами - лков1 в^^зна™ галявини, уз люся, л1сов1 дороги (20- А
50 ос./км); 3) круп схили яр1в, береговi кру-чi з вiдслоненнями вапняк1в з трав'яно-ча-гарниковою рослиннiстю (6-11 ос./км).
Чисельшсть за адмiнiстративними районами: Бучацький та Борщ1вський р-ни - 30-60 ос./км, Залщицький - 5-11 ос./км; Кам'янець-Подшьський - 58 ос./км. Щшьшсть поселень становить 6,15 ос./км. Першу появу зелених ящь рок зареестровано 27.03.1999 р. на "Червонш горГ в околицях с. Берем'яни Бу-чацького р-ну i за температури повиря +16° та 05.04.2003 р. на галявиш грабового лгсу в заказнику "Об1жева" (околищ м. Зал1щики).
Останш зустр1ч1 восени в райош дослiдження вщзначеш поблизу турбази в околицях с. Скоморохи Бучацького р-ну 18.09.2005 р. та 25.09.2007 р. в околицях с. Ласпвщ Кам,янець-Подiльського р-ну. На самок припадае 41,3 % об'ему вибiрки.
Ящ1рка прудка - Lacerta agilis (L., 1758). G домiнуючим видом плазушв Захiдного Подiлля. Вiдзначена у всгх фiзи-ко-географiчних районах регiону як чи-сельний та досить поширений вид (рис. 4). b^J™,™,*
Високу щшьшсть поселень вста- А
новлено в Товтровому кряжь де в се- Рис. 4. Пункты шах1док i схема
редньому трапляеться 36,0 ос./км. розподту чыселъност1 Lacería
г J г agilis на терытори дослгдження
Рыс 3. Пункты знах(док i схема пошырення Lacerta viridis на терытори доойдження
Максимальний рiвень чисельностi встановлений у природному заповщ-нику "Медобори" (околицi с. Остап'е) 09.06.2002 р. та 15.06.2011 р. на вапняко-вих виступах з наскельно-степовою рослиннiстю.
Показник чисельностi виду тут становив 125 ос./км. Дещо меншою е щiльнiсть поселень в Захщно-Подшьському ПридшстровТ - 31,8 ос./км маршруту. У масивi Вороняки - 24,7 ос./км. Найменшою вона е на Тернопшьськш рiвнинi - 12,4 ос./км. Щшьшсть поселень у репош становить 19,2 ос./км. Ящр-ка прудка е чисельним видом не тшьки на дослiджуванiй територи, але й у ш-ших регiонах УкраТни [1, 2, 4, 9]. На територи Захщного Подшля ящiрки зали-шають своТ зимовi сховища в першiй половинi кытня. Першi знахiдки пiсля зи-мовоТ сплячки 13. 04. 2000 р. - на купi хмизу виявили дорослого самця; 04. 04. 2006 р. спостертали чотирьох самщв I до самки.
На зишвлю ховаються, залежно вщ клiматичних умов, у вересш-жовтш. Молодих особин спостерiгали 19. 09. 2003 р. та 2526.09.2006 р. Частка самок у до^дженш ви-бiрцi (п = 64) становила 40,6 %.
Ящiрка живородна - 2ооТоеа утрага (1асдшп, 1787). За результатами дослiджень поширення виду мае остр1вний характер. Трапляеться у пiвнiчнiй, центральнiй та час-тково у пiвденно-схiднiй частинi дослтджува-ноТ територи (рис. 5). Щшьшсть поселень у мкцях поширення значно змiнюеться. Низька 1-2 ос./км встановлена в околицях м. Кам'янець-Подшьський, дещо вища у Бор-щiвському та Зборiвському р-нах - 2-3 ос/км, помiрна 4-5 ос./км - у масивi Вороняки, найвища в Золоч1вському, Козовському та Теребов-лянському р-нах - 5 ос./км. Найменшою е чи-сельшсть виду у Збаразькому та Бучацькому р-нах - 1 ос./км. Щшьшсть поселень у репош становить 2,75 ос./км маршруту.
Початок сезонноТ активностi припадае на першу декаду квггня. На зиму ховаеться у юнщ вересня - на початку жовтня. Частка самок у виб1рщ (п = 25) становить 56,0 %.
Вуж звичайний - ЫаМх паШх (Ь., 1758). Виявлений у всГх фiзико-географiч-них районах. За результатами до^джень е чисельним та розповсюдженим видом, щшьшсть поселень якого змiнюеться у досить широких межах (рис. 6).
Кшыасть знанденнх особин
Вздсутнзсть ▲
Рис 5. Пункты знах1док Zootoca vivipara I схема поширення на територи досл1дження
» знаидеиих
В 1дсуты!сть знахздок
Рис 6. Пункты знах1док I схема
розподшу чисельност1 Natrix natrix на територи досл1дження
На галявинах листяних лiсiв заповiдиика "Медобори" знайдено вщ 12 ос./км, TOgi як вздовж лших приток Днстра на BÍgpÍ3Ky Стрипа - Збруч щшь-нiсть становила 20-23 ос./км.
Аналiзyючи середню щiльнiсть виду за адмшктративними районами, можна зазначити, що найбiльшою вона е в Залщицькому р-нi - 15,6 ос./км. Де-що меншою у Кам,янець-Подiльськомy - 11,5 ос./км, у Бучацькому - 10,0; Тере-бовлянському - 9,5; Гусятинському - 9,2; Золочшському - 8,0; Борщiвськомy -7,4. Значно нижча щiльнiсть виду у Чортквському - 4,8 ос./км; Зборiвськомy -3,6 ос./км р-нах. Щшьнкть виду в мкцях поселень становить 7,55 ос./км.
Першi зyстрiчi зафiксованi 4. 04. 2004 р. та 7.04.2005 р. Остання зyстрiч активно! особи-ни в Зах1дному Подiллi датована 08.09.2007 р. за температури повгтря + 18°. Частка самок становить (n = 56) 58,9 % ввд вибiрки.
Вуж водяний - Natrix tessellata (L., 1758). Поширений у "Днктровському каньйош" та в окремих мiсцях Тернопiльськоi рiвнини, пiднiмаючись по рiчках Серет та Збруч. Трапляеться виключно у прибережнiй зон (рис. 7).
У нижнiй течи рiчок Стрипа, Коро-пець, Серет, Збруч чисельнкть досить значна - 15-18, мкцями до 26 ос./км. Пштчними точками знах1док цього виду у Зах1дному По-дiллi е околиц мiст Теребовля - 2 ос./км, та Скала-Подшьська 5-6 ос./км.
У Чортквському р-нi виявлено лише поодинок особини. Поселения виду дуже динамiчнi, а тому по роках може значно змшюватися не тльки щшь-нiсть поселень, але й вид може бути в^дсутнш в тих мiсцях, де його зyстрiчали ранiше, або з'являтися в нових. У межах дослiджyваного регюну, як i загалом на сум1жних територ1ях, мае значну чисельнiсть без тенденци до скорочення. Щiльнiсть виду в мкцях поселень становить 10,0 ос./км. Статева структура по-пуляци (n = 63) мае тенденцш до дефщиту самок (38,1 %).
Полоз лковий - Elahpe longissima (L., 1758). Пошуки цього виду на те-ритори Зах1дного Подшля протягом останнiх 30 рокiв не дали результату, що дае тдставу вважати його регюнально зниклим. Остання знах^ка виду на тери-тори Захiдного Подiлля була в 1983 р. [6].
Медянка звичайна - Coronelía austríaca (L., 1758). На територи досль джуваного регiонy р^ккний вид, який трапляеться спорадично.
Знайдено у трьох фiзико-географiчних районах области масив Вороняки, Товтрiв кряж, Захщно-Подшьське Приднiстров,я (рис. 8).
У "Днктровському каньйош" на "Червонш горГ' в околицях села Бе-рем'яни щтьшсть становила 1 ос./км, на околищ с. Каспергащ Залщицького р-ну в чагарникових заростях вона була 0,5-1,0 ос./км.
Вщсутшсть ЗНЗХ1ДОК ▲
Рис. 7. Пункти 3HaxidoK i схема поширення Natrix tessellata на територИ доайдження
Рис 8. Пункти знахЬдок i схема розподту чисельност1 Coronelía austriaca на територи доайдження
У масиш Вороняки (Золочiвський р-н) зус^чали 1-2 особини за одну екскурсiю. У заповщнику "Медобори" на лiсостепових дшянках також щшьшсть 1-2 ос./км. Загаль-на чисельшсть виду в межах регюну е дуже низькою. У достадженш вибiрцi (n = 10) час-тка самок становить 70,0 %.
Гадюка звичайна Vípera berus (L., 1758). У регiонi дослiдження виявлено в Захiдно-Подiльському ПридшстровТ та в Подшьських Товтрах. Поширення мае моза-1чний характер (рис. 9). На Захщному Подш-лi поширений номшативний пiдвид V. b. berus. Мелашсти не виявлено.
Найбiльша щшьшсть популяцн' - у Товтровому кряжi (заповiдник "Медобори"), де на кшометр маршруту трапляеться 23 особини. У Захщно-Подшьському ПридшстровТ на вiдрiзку Касперiвцi-Устечко-Бе-рем'яни трапляеться 1-2 ос./км. Характерни-ми бiотопами виду в цьому регюш е каньйоноподiбнi долини, лiсовi галявини, уз-лкся та скелястi схили, що вкрил лесовими суглинками з виступами рифових вапнякiв, посеред чагарниюв бруслини та дерену. Щшьшсть виду навгть у мкцях знахiдок до-сить низька - 1,5 ос./км.
Спорадичшсть поширення, а також низька чисельшсть виду на цш теригорн' дае змогу зробити висновок, що в умовах Захщ-ного Подшля ця змiя потребуе охорони.
Висновки. Фауна плазушв Захщного Подшля нараховуе 9 вид1в, що становить менше шж половину все'' фауни плазунiв Ук-ра'ни загалом i близько 70 % заходу зокрема.
Головними результатами до^дження е: змiни видового складу; особли-востi показниюв чисельностi видiв рептилш; вiдомостi про географiчне поширення видiв, межi ареалiв яких припадають на дослiджений регiон.
До найбшьш чисельних видiв зi стабiльною щшьшстю поселень вщнесе-но ящiрку прудку (19,2 ос./км). До помiрно чисельних рептилш вщнесено два види вужiв i ящiрку зелену, щiльнiсть поселень яких становить 6,15-10,0 ос./км. Найменша ш^льшсть характерна для черепахи болотяно'1, веретiнницi ламко'1, ящiрки живородно'1, гадюки i мщянки (0,125-2,5 ос./км).
Особливосл сучасного стану вид1в плазунiв, що зараз трапляються на За-хщному Подiллi, це не е яюсь так особливостi саме цього регюну, а скорш за все
Рис 9. Пункти знах1док Vipera berus i схемарозподту на територи досл1дження
це сукупнкть видоспецифiчних тенденцш, якi пею чи iншою мiрою проявляють-ся у конкретних видав на всьому 'х ареалу особливо в лiсостеповiй зош Украши.
На пiдставi проведеного герпетолопчного дослiдження i застосування методов Г1С-моделювання передбачаеться визначити репони, найбiльш пер-спективнi для природоохоронно!' дiяльностi i дати рекомендацií щодо збережен-ня рiдкiсних i вразливих видiв.
Лггература
1. Барабаш О.В. Еколопя земноводних та плазушв Опшля : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. бiол. наук: спец. 03.00.16 - "Екологш" / О.В. Барабаш. - Черншщ, 2002. - 20 с.
2. Зшенко О.1. Плазуни Лшобережного Лiсостепу Украши (поширення, морфологiя, таксо-номiя, бiологiя, екологш) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. бюл. наук: спец. 03.00.08 - "Зоологш" / О.1. Зшенко - К., 2006. - 21 с.
3. Марисова 1.В. Земноводт та плазуни пшнiчноl Тернопшьщини / 1.В. Марисова // Наук. зап. Кременецького пединституту. - Терношль, 1961. - Т. 6. - С. 23-35.
4. Кармишев Ю.В. Плазуни пiвдня степово! зони Украши (поширення, мiнливiсть, систематика та особливост бюлоги) : дис. ... канд. бюл. наук: спец. 03.00.08 - "Зоологш" / Ю.В. Кармишев. - Мелтополь, 2002. - 304 с.
5. Полушина Н.А. Земноводш та плазуни Львшського Розточчя / Н.А. Полушина, С.В. Шайтан // Вюник Львшського ун-ту. - Сер.: Бюлопчна. - .Львш : Вид-во "Свгг". - 1999. -Вип. 21. - С. 86-91.
6. Пилявський Б.Р. Новая находка эскулапова полоза в Тернопольской области / Б.Р. Пи-лявський // Вестник зоологи : сб. науч. тр. - 1983. - № 2. - С. 83-84.
7. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу Украши / К.А. Татаринов. - Львш : Вид-во "Ви-ща шк.", 1973. - 255 с.
8. Шайтан С.В. Особенности распространения и экологии земноводных и пресмыкающихся (Amphibia, Reptilia) Западной Лесостепи Украины / С.В. Шайтан // Вестник зоологи : сб. науч. тр. - 1999. - Вып. 33 (4-5). - С. 95-98.
9. Щербак Н.Н. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат / Н.Н. Щербак, М.И. Щербань. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1980. - 264 с.
10. Щербак М.М. Кшьюсний облж земноводних та плазушв / М.М. Щербак // Методичш рекомендаци щодо проведення мониторингу бюлопчних об'ектш на заповщних територшх. - К. : Вид-во "Либщь", 1996. - С. 15-17.
Соболенко Л.Ю. Фаунистические исследования рептилий Западного Подолья
Приведены оригинальные данные по современному состоянию пресмыкающихся Западного Подолья. Установлено, что из 10 видов, отмечавшихся в регионе последние 100 лет, сохранилось девять. Один вид (Elahpe longissima) исчез, пять видов (Emys orbicularis, Anguis fragilis, Zootoca vivipara, Coronella austriaca, Vipera berus) находяться в критическом или близки к критическому состоянию, три вида (Natrix natrix, Natrix tes-sellata, Lacerta agilis) характеризуются средней плотностью и один вид (Lacerta agilis) имеет самую высокую плотность по региону. Подчеркнуто, что в целом состояние рептилий в регионе вписывается в общую тенденцию снижения численности и разнообразия представителей этого отряда, характерную для Лесостепной Украины.
Ключевые слова: рептилии, Западное Подолье, численность, распространение.
Sobolenko L. Yu. The Research of Reptile Fauna of Western Podillia
Original data concerning the contemporary state of the reptile fauna of the Western Podillia is provided. It has been concluded that 9 out of 10 recorded here during the past century species have survived. One species (Elahpe longissima) has disappeared, five species (Emys orbicularis, Anguis fragilis, Zootoca vivipara, Coronella austriaca, Vipera berus) are critically endangered or close to the critical state, three kinds (Natrix natrix, Natrix tessellata, Lacerta viridis) are of average density and only one kind (Lacerta agilis) is of high density over the whole region. It is underlined that in general the state of the reptile fauna in the region corroborates with the overall trend of the decline of numbers and diversity of reptiles in the Forest-Steppe Zone of Ukraine.
Keywords: reptiles, Western Podillia, abundance, distribution, fauna.
