CC BY
71
УДК 616.31-085.464
ФАРФОР ЯК КОНСТРУКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ У СТОМАТОЛОГІЇ
PORCELAIN AS STRUCTURAL MATERIAL IN DENTISTRY М.О. Рамусь
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»
Резюме
Представлен исторический очерк разработки и применения фарфора как конструкционного материала в ортопедической стоматологии. Современный рынок стоматологической продукции предлагает множество керамических систем, которые имеют свои преимущества и недостатки, поэтому следует отдавать предпочтение проверенным массам,
отвечающим требованиям стандарта ISO.
Ключевые слова: фарфор, металлокерамические протезы, история применения фарфора в стоматологии.
Summary
A historical review of the development and application of porcelain as a construction material in orthopaedic dentistry is presented in the given article. Modern market of stomatological products offers plenty of ceramic systems, which have their own advantages and disadvantages. That’s why it is necessary to prefer checked ceramic bodies which meet the requirements of ISO standard.
Key words: porcelain, ceramic-metal prostheses, the history of porcelain application in dentistry.
Література
1. Сучасні аспекти естетики в ортопедичній стоматології і пошук її підвищення / [Іваніщенко Л.О., Голубничий В.І., Гризодуб В.І. Серова
Л.В. ] // Питання ортопедичної стоматології: зб. наук. пр.- Полтава,
1997.- 57 с.
2. Опанасюк Ю.В. Клініко-експериментальне обґрунтування раціональних методів протезування незнімними конструкціями зубних протезів: дис. ...канд. мед. наук : 14.01.22 / Ю.В. Опанасюк.- Івано-Франківськ, 1999.146 с.
3. Краткая медицинская энциклопедия ; под ред. акад. В.И.Покровского. -М.: НПО “Медицинская энциклопедия», «Крон-Пресс», 1994. - Т.2 . -544 с.
4. Король М.Д. Клінічні та лабораторні особливості виготовлення металокерамічних зубних протезів / М.Д. Король, М.О. Рамусь. -Вінниця: НОВА КНИГА,2006.-160 с.
5. Каламкаров Х.А. Ортопедическое лечение с применением
металлокерамических протезов / Х.А. Каламкаров. - М.: Медицинское информационное агентство, 2003. - 216 с.
6. Навчальний посібник для студентів стоматологічних факультетів ; за заг. ред. проф. М.Д.Короля. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. - 240 с.
7. Мороз А.Б. Изготовление металлокерамических конструкций:
практическое руководство / А.Б. Мороз. - СПб.: Человек, 2005. - 144 с.
Ортопедична стоматологія як наука пройшла тривалий і складний шлях становлення та розвитку - від примітивного ремісництва через удосконалення людської думки і техніки до самостійного великого розділу медичної наукової галузі, що поєднує зубне протезування, щелепно-лицьову ортопедію, ортодонтію та сучасні методи профілактики, діагностики і лікування.
З розділів галузі, які входять у ортопедичну стоматологію, найбільш доісторичним є зубне протезування, про що свідчать зубні конструкції,
знайдені під час розкопок древніх поховань етрусків, греків, єгиптян і народностей Центральної і Південної Америки.
Штучні зуби того часу як “протез” мали примітивний вигляд, їх виточували з дерева, слонової кісти, а пізніше відливали із золота. Однак людина завжди прагнула до естетично привабливої зовнішності. Наукові джерела свідчать, що людина, обробляючи глиняні вироби вогнем, звернула увагу на те, що після цього вони стають досить міцними і не втрачають форми під дією вологи і помірного навантаження. Грецьке слово “кегашов” означає “глиняний виріб” або “обпалений матеріал”, його перші зразки датовані 3000 р. до н.е. [5-7].
Ці перші прості предмети з глини поклали початок застосуванню кераміки в кам'яному віці, а потім - і в сучасних науково-технічних галузях.
Порцеляну як продукт керамічного виробництва в Європі вдалося одержати в 1709 р. німецькому алхімікові ВоО^ег із міста Альберхтсберга. До того ж часу належить і промислова основа порцелянового виробництва (1710 р. - Мейсенська порцелянова мануфактура; 1717 р. - у Фюрстенберзі; в 1751 р. - у Берліні).
Необхідно зазначити, що на час відкриття порцеляни в Німеччині у Франції вже була відома маса під назвою “Ра1е1епёге artificiell” (штучна м'яка мазь) - гартована порцеляна. Колірна гама порцеляни і її прозорість -ось ті її властивості, що наштовхнули дослідників на думку про застосування її в протезуванні. Уперше, використовуючи технології того часу, порцеляну як матеріал для зубних протезів застосував РУаисИагё (Фошар) у 1728 р. методом емалювання металу, розробленим на той час. Незважаючи на те, що ці спроби були невдалими, саме він поклав початок сучасному успіхові металокерамічного протезування. Тому прийнято вважати, що вперше у Франції був винайдений спосіб виготовлення зубних протезів із порцеляни [7].
Розвиваючи ідею застосування нових матеріалів у стоматології для виготовлення штучних зубів, аптекар Ducheto разом із лікарем ОДемаП у 1774 р. замовили на порцеляновій фабриці в Парижі протез із порцелянової маси. ОДемаП потім дав наукове обґрунтування цьому відкриттю (в 1788 р.) і став широко рекламувати порцелянові зуби. Це послужило поштовхом до заміни порцеляною штучних зубів, застосовуваних для виготовлення зубних протезів.
У 1808 р. італійський зубний лікар Fonzi, який працював у Парижі, вперше розробив ідею комбінації порцеляни і металу. Він виготовив набір штучних зубів різних кольорів із платиновими крампонами.
Цю ідею підтримав у середині XIX століття американець White і почав їхнє промислове виготовлення.
Розвиваючи ідею комбінування металів із порцеляною, в 1884 р. Р.Вгоwк створив конструкцію металокерамічного мостоподібного протеза, суть якого полягала в запіканні порцеляни на платиново-іридієвій основі. Однак ідея використання порцеляни для різних конструкцій у стоматології могла цілком здійснюватися лише після створення відповідних печей для випалу.
У 1887 р. американський дантист Н. Land розробив конструкцію коронки (яка передбачала пришийковий уступ), використовуючи як каркас платинову фольгу. Він же в 1896 р. описав методику виготовлення порцелянової коронки, яка з деякими модифікаціями застосовувалася до недавнього минулого. У цей час з’являється термін “жакетна коронка”, тобто коронка з уступом (за іменем автора Jackert). Тому саме Н. Land вважається основоположником у створенні порцелянових коронок.
Спосіб виготовлення жакетної (або жакетівської) коронки полягав у тому, що на моделі обробленого зуба виготовлявся методом обтискування ковпачок із платинової фольги із застосуванням покрівельного шва. На платинову основу наносилася порцелянова маса, моделюючи форму зуба,
й обпікалася безпосередньо на цьому ковпачкові - таким чином виготовлялася жакетівська коронка [1].
Однак платина - дорогий матеріал, і робота з нею трудомістка. Крім того, платинова матриця займає певний простір у коронці, під час випалювання деформується, порушуючи тим самим точність виробу. Усе це перешкоджало широкому застосуванню такої технології.
Однак, з огляду на той факт, що порцеляна після запікання втрачає пластичні властивості та стає дуже крихкою, багато вчених вважали неможливим застосування її в стоматології для протезування. Поряд із цим НоуеБЇадї, що був учнем Land, у серії проведених робіт довів перспективу нової методики застосування порцеляни в стоматологічній практиці.
Подальше вдосконалення порцелянових мас належить німецькому дантистові Jenkins, який розробив у Дрездені порцеляновий матеріал “РогсеІаіп Enamel”, що широко застосовувався в усьому світі, зокрема й у Росії.
Незважаючи на те, що в Росії вже в другій половині XVII століття були створені порцелянові мануфактури (Ломоносовська, Кузнецовська, Юсуповська, Дулевська), які випускали декоративну порцеляну, однак виробництво порцелянових зубів для протезування не було налагоджене і їх увозили з-за кордону.
І тільки на початку ХХ століття окремі лікарі почали впроваджувати в стоматологічну практику жакетні коронки і мостоподібні протези, облицьовані порцеляною. Однак порцелянові маси того часу мали низку недоліків (висока температура плавлення, значна усадка під час випалювання, не враховувався такий основний параметр як коефіцієнт термічного розширення), що, на жаль, призводило до розколювання готових конструкцій, та й ливарне устаткування бажало бути кращим.
Тому надалі ці протези через складність виготовлення і низьку міцність не знайшли застосування в дентальній практиці.
І все-таки порцеляна як матеріал для зуботехнічних цілей не зникала з поля зору науковців.
І вже в 1930 р. у колишньому СРСР було налагоджене виробництво крампонних і діаторичних порцелянових зубів на керамічному заводі в Ленінграді, причому різних форм і розцвіток, а трохи пізніше - і в Україні (м. Харків).
Подальше вдосконалення порцеляни у світовій стоматології до кінця
30-х років фактично було припинене. Причиною цьому послужили розроблені на той час пластмаси, які застосовувалися в стоматології. Нескладні у виготовленні, порівняно дешеві, із задовільними естетичними якостями зуби з пластмаси на певний час змусили відмовитися від порцеляни. Цьому передував і той факт, що за допомогою пластмаси можна було розв’язати гостру проблему - задовольнити високу потребу в протезуванні зубів.
Однак, як показали клінічні спостереження, пластмаса не може забезпечити тривалого естетичного ефекту, оскільки виготовлені з неї різні конструкції зубних протезів швидко змінюють колір, швидше стираються, а також можуть викликати різні алергічні реакції. У зв'язку з цим більш активно стали проводитися дослідження, спрямовані на вдосконалення порцелянових мас і технологію виготовлення з них протезів. Досягнуті успіхи в 1960-х роках привели до створення металокерамічних зубних протезів: цьому сприяли розробки нових рецептур порцелянових мас для облицювання сплавів на основі золота, срібла і паладію, нікелю, кобальту, титану. Фізико-механічні властивості сучасних керамічних покрить суттєво покращилися, підвищилася міцність їхньої адгезивності з металами. Функціональні властивості металокераміки стали майже цілком відповідати запитам споживачів, і тому науково-дослідні розробки
перемістилися в напрямку вдосконалення естетичних властивостей матеріалів [1-4].
Задля задоволення естетичних запитів сучасний стоматологічний ринок поповнився вдосконаленими вітчизняними керамічними системами “Радуга России” (Росія) й “Шгораііп” (Україна), які своїми фізико-механічними властивостями нітрохи не гірші, а в багатьох випадках навіть перевершують закордонні аналоги. Сучасні розробки пропонують багато нових марок кераміки для облицювань металевих каркасів, які успішно використовуються як у західних країнах, так і в країнах СНД. У табл. 1 представлені найсучасніші системи керамічних мас для протезування.
Слід пам’ятати, що кожний керамічний матеріал має свої переваги і недоліки. Недоліки будь-якої керамічної маси легко усунути, якщо:
1) ретельно виконувати інструкцію фірми;
2) суворо дотримуватися параметрів сумісності коефіцієнта термічного розширення сплаву-кераміки;
3) мати добре ливарне устаткування і печі з точним регулюванням температури (для випалювання порцеляни);
4) використовувати тільки певні сплави, рекомендовані виробником кераміки;
5) бути художником у своїй майстерності.
З огляду на той факт, що рекламна інформація не завжди об'єктивна, вибираючи системи нових поколінь керамічних матеріалів, слід віддавати перевагу тим, які відповідають вимогам міжнародних стандартів ISO 6872 “Порцеляна стоматологічна” та ISO 9693 “Стоматологічна металокераміка для зубного протезування”.
Таблиця 1
СУЧАСНІ КЕРАМІЧНІ СИСТЕМИ
Фірма-виробник
Країна
Назва металокераміки
Dentsply США Biodent
Dentsply GmbH Німеччина Carat Biodent
Elephant Industries Нідерланди Carrara Vincent Ceramics
Ceramco США Ceramco
Ceramco Inc. США Ceramco Dentsply
Ceramco Inc. США Ceramco ІІ Dentsply
Ceramco Inc. США Ceramco II Silver
Ivoclar Ліхтенштейн d-Sign IPS
Ducera Німеччина Duceram
Ducera Німеччина Duceram Plus
Ceramko США Finesse
World Alloys & Refinig Inc. США Illusion
Ivoclar Ліхтенштейн Ivoclar IPS - Classic
Jeneric/Pentron США Synspar
Shofu Dental, GmbH Німеччина Vintage
Shofu Dental, GmbH Німеччина Vintage Halo
Wohlwend AG Німеччина Vision
Vita Німеччина Vita Omega
Vita Німеччина Vita Omega 800
Vita Німеччина Vita Omega 900
Vita Німеччина Vita Titanium
Vita Німеччина Vita VMK 95
Ivoclar Ліхтенштейн Vivodent-ITS
Noritake Японія EX-3 Noritake
Радуга России Росія Радуга России
Джендентал Україна Ultropaline
