CC BY
121
Вісник ПДАБА
тяжелее управлять, из-за чего снижается эффективность бизнеса.
Выводы. Проведена оценка деятельности предприятий и ранжирование показателей финансовой стабильности, исходя из которой можно заметить, что в силу различных факторов, в том числе и экономического кризиса, состояние фирм достаточно нестабильное. Разные компании по-разному реагируют на кризис: большие предприятия, хотя и значительно снизили объёмы выполненных работ, всё же смогли сохранить прежние позиции; более мелкие фирмы при таких снижениях объёмов производства обанкротились бы. При этом небольшие компании более гибко реагируют на кризис. Поэтому для удержания своих позиций руководству необходимо следить за изменениями, которые происходят как внутри фирм, так и за её пределами (в отрасли, стране, в мире в целом). Необходимо вовремя реагировать и корректировать свою деятельность, чтобы получать, а также увеличивать прибыль и «остаться в игре».
ИСПОЛЬЗОВАННЫЕ ИСТОЧНИКИ
1. Гумба Х.М. Экономика строительных организаций. - М: Центр экономики и маркетинга, 1998 г.
2. Интернет-ресурсы: Smida - Річна звітність емітентів: http://smida.gov.ua
УДК 336:657
ФАКТОРИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ:
МЕХАНІЗМ ПРОВЕДЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Ю. Ю. Філіпенко ас., А. В. Сатановська, студ.
Ключові слова: факторинг, фактор, банк, борг, облік
На сучасному етапі глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків для української банківської системи актуальним є підвищення конкурентоспроможності та ефективності надання фінансових послуг в умовах подальшого входження України до світового конкурентного середовища. Ринок факторингових послуг є відносно новим та перспективним для української економіки, проте через нестабільність економічної ситуації та інфляційні процеси він і досі не набув належного розвитку. Зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах ринкової економіки неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних відносин, дослідження розвитку факторингових послуг в Україні є надзвичайно актуальним.
Дослідження поняття «факторинг» відображені у працях таких зарубіжних та вітчизняних учених як Т. Е. Белялов [1], О. І. Бланк, Н. М. Внукова [2], А. М. Герасимович, Е. Доллан, Р. Коттер, Дж. МакКензі, Е. Рід, П. Роуз, Є. Л. Склеповий [4] та інші. Незважаючи на наявність великої кількості праць, дослідження ефективності використання факторингових послуг у сучасних умовах господарювання України практично відсутнє.
Факторинг — це комісійно-посередницька діяльність, пов’язана з поступкою банкові клієнтом неоплачених платіжних вимог за поставленими товарами, виконаними роботами, послугами і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто за інкасування дебіторської заборгованості клієнта.
Головною метою здійснення банком факторингових операцій є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат, внаслідок затримок платежів і попередження виникнення сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику для клієнтів, які вважають для себе нераціональним виконання робіт з перевірки платоспроможності своїх контрагентів, ведення бухгалтерського обліку своїх вимог до них.
Об’єктом факторингової операції є право вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі.
Суб’єктами факторингу є: продавець (постачальник), покупець, посередник-фактор (факторингова компанія або комерційний банк).
У світі існують дві моделі розвитку факторингового бізнесу: європейська та американська.
96
№ 6 - 7 червень - липень 2011
Європейська модель передбачає створення великих вузькоспеціалізованих факторингових компаній, які, як правило, були створені великими банками і згодом від них відмежувались. В американській моделі факторингові компанії утворювалися приватними підприємцями без участі банків.
Український ринок факторингу розвивається за європейською моделлю, адже більша його частина (близько 80 %) контролюється комерційними банками.
Зародження та формування українського ринку факторингу припадає на 2001 рік. Першим банком, що почав надавати послуги з факторингових операцій, був ПАТ КБ “Укрсоцбанк”.
Зараз основними банками-гравцями на ринку факторингових послуг є: Укрсоцбанк, ПриватБанк, ОТП-банк, Райффайзен Банк Аваль та інші.
У здійсненні факторингової угоди беруть участь три сторони: фактор, постачальник, покупець.
Постачальник отримує певну суму коштів від фактора, який його обслуговує, у момент відвантаження товару покупцеві до оплати її покупцем. Лише частина суми виплачується в ході певного обумовленого у договорі терміну. Неповна оплата рахунків, у момент їх придбання, служить для фактора гарантією від можливих збитків, у зв’язку з будь-якими обставинами. Також банк-фактор у рамках здійснення факторингових операцій, крім надання кредиту, здійснює повне факторингове обслуговування — бухгалтерське, інформаційне, збутове, страхове, юридичне, яке включає обробку рахунків клієнта, контроль за виконання строків платежів, фінансові консультації, захист інтересів клієнта при неплатоспроможності його боржників [2].
Факторинг оформлюється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Факторингова угода може укладатися з умовою попередньої оплати або оплати дебіторської заборгованості на визначену дату. При укладанні факторингової угоди клієнт передає банку розрахункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги [5].
Банк обліковує ці документи за відповідними рахунками поза балансом:
- Дебет 9800 “Розрахункові документи за факторинговими операціями”;
- Кредит 9910 Контррахунок;
- Дебет 9100 “Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам”;
- Кредит 9900 Контррахунок.
Банк отримує комісію за надані факторингові послуги з урахування платіжних документів. Отримана комісія за факторингу обліковується за принципом нарахування і відображається за рахунком комісійного доходу від розрахунково-касового обслуговування клієнтів на дату підписання факторингової угоди.
Банк також отримує доход у вигляді процентів за наданий клієнту аванс. Процентний доход визначається на основі принципу нарахування. Проценти нараховуються з дати фактичного надання коштів клієнту до дати розрахунків. Проценти за аванс обліковуються за рахунком процентних доходів за факторинговими операціями (№ 6023). На додаток до цього банк може стягувати платежі з дебіторської заборгованості, що не була отримана на відповідну дату [1].
Серед основних проблем розвитку ринку факторингу в Україні необхідно виділити:
1. Недосконалість вітчизняного законодавства у сфері факторингових послуг.
2. Відсутність професійних навичок та досвіду роботи учасників ринку факторингу.
3. Великий розмір плати за здійснення факторингової операції (50 - 60 %).
4. Використання банками при оцінювані потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні [3].
5. Відсутність чітких методичних рекомендацій з відображення операції факторингу в бухгалтерському обліку.
До перспектив розвитку факторингових послуг в Україні відносять:
1. Створення спеціалізованих факторингових компаній, які зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо термінів оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.
2. Подальший розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків, що виникають при такому виді факторингу [3].
3. Поширення факторингових операцій у комерційних банках.
97
Вісник ПДАБА
4. Збільшення кількості компаній, які надають факторингові послуги.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що факторинг є порівняно новим для України фінансовим інструментом, актуальність розвитку якого зумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов’язань в Україні. Водночас розвиток факторингу потребує створення інституційних умов (насамперед, податкового законодавства і нормативно-правової бази), що дозволить проводити ефективне стягнення заборгованості за договором факторингу.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1 Белялов Т. Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації / Т. Е. Белялов // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9(51). — С. 30 - 36.
2 Внукова Н. М. Можливості та ризики факторингу в ресурсі SWOT - аналізу / Н. М. Внукова, К. Н. Шапошникова // Фінансовий ринок України. - 2007. - № 2 (40). - С. 6 - 11.
3 Макросреда факторинговых операций // Вестник факторинга. 2009. - № 7. - С. 61.
4 Склеповий Є. В. Ринок факторингових послуг в Україні / Є. В. Склеповий // Фінанси України. - 2005. - № 9. - С. 109 - 115.
5 Смачило В. В., Дубровська Є. В. Сутність факторингу та його використання при управлінні дебіторською заборгованістю в Україні / В. В. Смачило, Є. В. Дубровська // Фінанси України - 2007. - № 7. - С. 35 - 45.
УДК 336:657
ПРОБЛЕМЫ КРЕДИТОВАНИЯ В УКРАИНЕ И ОСОБЕННОСТИ УЧЕТА СОМНИТЕЛЬНЫХ КРЕДИТОВ В КОММЕРЧЕСКИХ БАНКАХ
Ю. Ю. Филиппенко, асс., Н. Г. Васютина, студ.
Ключевые слова: кредитование, коммерческий банк, сомнительная задолженность, риск, резерв, учет
Ряд отечественных и зарубежных банков заявляют о кредитовании как о приоритетном направлении своей деятельности, так как доходы от кредитования составляют большую часть банковских доходов.
Резкое развитие новых банковских продуктов и технологий в течение последних 10 - 15 лет стало толчком для развития банковских рисков, поэтому проблемы кредитной деятельности банков актуальны для отечественной банковской системы.
Кредитование в Украине имеет ряд проблем. Так, за первые 2 месяца работы 2011 г. банки имеют 1,5 млрд. грн. убытков. Если раньше причиной всех проблем считалась резервная составляющая баланса, то сегодня все чаще признают, что истинная проблема - это неактивное или полное отсутствие кредитования. Банковская система последние 3 года выдает очень мало кредитов, а соответственно не получает новых доходов.
На данный момент в Украине в общем объеме выданных кредитов первое место (80 %) занимают потребительские кредиты. Второе и третье разделили между собой автокредитование (15 %) и ипотека (5 %).
Совокупный уровень проблемных (кредиты с просрочкой платежа более 90 дней) и реструктурированных кредитов составляет 56 % на конец 2010 г. Таким образом, основные задачи украинских банков в 2011 г. - управление проблемами с качеством активов и проведение нового кредитования.
Динамика банковского кредитования в Украине за 2007 - 2010 гг. представлена на рисунке 1.
По данным НБУ за 2010 г. общий портфель кредитов, выданных физическим лицам украинскими банками, составил 191 197 млрд. грн., при этом за 2010 г. кредитный портфель физических лиц уменьшился на 14 %.
Количество проблемных кредитов заставляет банки очень ответственно подходить к выбору клиентов. Как правило, они используют правило “50 % на 50 %”, т. е. клиент должен тратить на обслуживание кредита не боле 50 % совокупного ежемесячного дохода. По статистике, положительное решение получают 60 - 75 % клиентов.
98
