CC BY
43
In describing "Economic problems of socialism in the USSR ", M. Khrushchev stated the following in his memoirs: "The whole party was sitting and studying this book. Stalin had forced the reader to read and to study it". Thus, large-scale washing of the brains exercised as far back as under Stalin created imperceptible ideological, moral and psychological basis for perception of Khrushchev's idea of reformation. Moreover, criticism of the personality cult did not mean a victory over Stalin's heritage in the senior government and communist party officials' economic thinking, not to speak of the great number of ordinary communist party members. Of course, this in a certain way influenced the historiographical situation around the research of the country's agrarian and industrial development at the time of Khrushchev's "thaw".
The research of the reform is well evidenced by M. Khrushchev's statements as well as by documents issued by the Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union, etc. It was the Soviet leader who was the author of the idea of concentrating all the structures that were serving the production process in agricultural partnerships at one place. This proposal was, though not unanimously, approved of in the course of the four historiographical periods of the aforementioned theme..
The peculiarity of the first historiographical period (the late 1950s - the mid 1960s) is the scientists' repudiation from Stalin's postulates in terms of VTSs and goods/money relationships in the USSR. The researchers of the reform considered its background and illusive positive results, such as better use of farm machinery bought by agricultural partnerships and high efficiency of farm machinery operators finding jobs with those partnerships (Iu. Arutiunian, I. Bilous, М. Vyltsan, I. Kozhukalo, B. Kovalevskyi, А. Kochubei, I. Nelip, S. Trapeznykov, F. Khyzhuk, G. Shafionetskyi). The dissonance of Soviet glorification of the reform was observations of M. Velychkivskyi, an emigrant Ukrainian economist, who warned that the peasant working for the agricultural partnership will be robbed as a result of such reformations.
Key words: machine and tractor station (MTS), soviet historiography of the problem of the "thaw" period, elimination MTS (1958), illusive positive results of the reform.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Лисак В.Ф., дл.н., проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 327(73:510)" 1850/1864"
О.В. Набока
ЕВОЛЮЦ1Я ПОЛ1ТИКИ США ЩОДО ТАЙШНСЬКОГО ПОВСТАННЯ В КИТА1 (1850 - 1864)
В cmammi npoaHanÍ3oeaHUü розвиток американсько! полтики в Кита в перюд тайтнського повстання у 1850 - 1864 рр. Виявлен головы етапи формування курсу щодо тайтнськог держави Тайтн-тянго. Виявлен причини поступового переходу США вiд нейтралтету в початковий перюд повстання до активноi боротьби проти iнсургентiв на початку 60-х рр. XIX ст.
Ключовi слова: Тайтни, США, Цинська iмперiя, «Армiя, яка завжди перемагае», мшонери, I. Робертс.
Збшьшення м1жнародно'1 ваги Китаю на сучасному етат обумовлюе зростання штересу до дослщження юторп та особливостей стосунюв дано'1 краши з шоземними
58
державами. В той же час, в украшськш юторюграфи юнуе багато прогалин у вивченнi дано! тематики, незважаючи на те, що останнiм часом доступ до джерел значно розширився. Отже метою дано! статл е заповнення бiлих плям у вивченш юторп Китаю, а саме роли США у боротьбi проти повстання тайтшв в середиш Х1Х ст.
У 1850 р. в Цинськш iмперii розпочалося масштабне повстання, головною метою якого було скинення ослабшо! маньчжурсько! династи. Лщером повстання став Хун Сюцуань (1813 - 1864), який проголосив створення «Тайтнського Небесного царства» (Тайпш-тянго).
Захщш держави, в тому рахунку i США, якi в той перюд намагалися затвердити в Цинськiй iмперii сво! економiчнi та полiтичнi штереси, досить стурбовано сприйняли початок полггачно! кризи там, проте на перших порах не втручалися в не!', очшуючи завершення боротьби двох сторш.
Першим з полiтичних американських дiячiв, хто звернув увагу на нову силу в Кита! був знаменитий комодор Перр^ який влiтку 1853 р. повертаючись зi свое! першо! експедици в Японш, приказав сво!'й ескадрi прибути до китайських пор^в.
Ескадра прибула до Гонконгу 7 серпня 1853 р. Слщ вщзначити, що свою головну цiль у своему перебуванш в Кита'1', Перрi бачив в тому щоб захищати життя та власнiсть американських громадян в умовах политично! нестабiльностi, яка наступила тсля початку повстання тайтшв. 18 серпня 1853 р. до нього звернулася група американських комерсашив, яю торгували в Кантонi (Гуанчжоу). В своему лисп вони iз великим задоволенням вiдзначали той факт, що американська ескадра в даний час знаходиться в китайських водах, оскшьки вони розраховували на захист сво!'х штереав наступш шiсть мюящв - «перiод невизначеностi i повно! дезоргашзаци, якi царюють в iмперii» [4, с. 59].
В цш ситуацп, вони просили комодора допомоги у охорош велико!' кiлькостi !'х майна, яке могло бути пограбоване в умовах «буйства агресивного натовпу або змагань ворогуючих сил». У зв'язку з цим, вони просили вщправити в нижню течш рши Вампоа, поруч з Кантоном, направити фрегат «МюсюЫ» [4, с. 61].
Листа до комодора було тдписано такими впливовими на той час в Кита! комерсантами Дж. Пурдоном, У. Хантером, Д. Лююом, Л. Мозесом, Т. Волшем, а також представниками фiрм «Августш Хед i компашя», «Мор i компанiя», «Кшг i компанiя», «Рассел и компашя» «Ней, Перкшс i компанiя».
У сво!й вiдповiдi комерсантам, вiд 24 серпня 1853 р. вш запевнив купщв в тому, що зробить все можливе для забезпечення безпеки життя та майна американських громадян в Кита!. Вш погодився вiдправити в нижне русло ржи Вампоа фрегат «Мюааш», посиливши його екiпаж, допомiжним загоном морських пiхотинцiв [4, с. 63].
Вш також вiддав накази каштанам кораблiв свое! ескадри вщправитися в тi частини Китаю та Схщно! АзГ!, де, за його думкою, американсью iнтереси моли бути зачеплеш. Зокрема, «Похатан» був направлений в Гонконг; «Вандалiя» та «Саратога» -в Шанхай; «Плiмут» вже стояв в Лю Чу та здшснював дослщницью рейси до острову Пшь [4, с. 64].
В той же час, в умовах розгортання тайтнського повстання, Перрi все бшьше тдтримував розвиток контактiв з шсургентами, вважаючи, що рано чи тзно, вони скинуть цинську династш. Це, на думку комодора, вщкривало перед США новi перспективи. У сво!й депешi вiд 31 серпня 1853 р. на iм'я секретаря флоту вш писав: «iснуюча ситуащя складуеться на користь повстанцiв, яких тепер прийнято називати револющонерами. До цього часу останш проявляли повагу до шоземщв, якi проживають тут. Вони скорше змирилися з юнуванням мiсiонерiв, якi поодинцi
59
входять з ними в контакти. Дшсно вони сповiдують вiру в чомусь аналогiчнiй християнськiй. Останшм часом тайпiнський табiр вiдвiдали американсью мiсiонери мiстер Тейлор та мютер Робертс, де зустрiлися з одним з керiвникiв революцшно! партГ!» [4, с. 59].
В тому ж документ Перрi вiдзначив, що йому важко слщкувати за перебiгом вшськових дiй, проте вiн вважав, що Пекш, рано чи пiзно, опиниться в руках тайтшв. Разом з тим, комодор наполягав на тому, що «пройдуть роки, перш шж з'явиться твердий уряд, спроможний дiяти рiшуче».
В цiй ситуацп вш рекомендував полiтичному керiвництву США та Англи - двом кра'нам, яю мали найбiльшi комерцiйнi вiдносини з Китаем - залишатися спокiйними та чекати правильного моменту для дш, метою яких мае «збшьшення нацюнальних прав та торгiвельних привше'в» [4, с. 60].
Бший Дiм в цшому пiдтримував iнiцiативи комодора, проте рекомендував йому бути стриманим та обережним. Так у лисп мшютра флоту США Дж. Доббша (1814 -1857) комодору Перр^ вщ 18 листопада 1853 р. вщзначалося: «в нашому вiддiлi ради дiзнатися, що пiд вашим командуванням робиться все необхщне для того, щоб не допустити участi наших громадян в заворушеннях в Кита! i ви робите все можливе для того, щоб збшьшити позици нашо! кра!'ни в умовах революцГ! [4, с. 66].
Таким чином, в 50-х рр. Х1Х ст. США дотримувалися полгтики нейтралитету стосовно тайтшв. Вс !'х зусилля були спрямоват тiльки на те, щоб забезпечити безпеку життю та власностi американських громадян, яю мали комерцiйнi справи в Кита!.
Наступний етап у вщносинах мiж американськими представниками та тайтнами почався на початку 60-х рр. Х1Х ст., коли США виступили проти повсталих, проте дiяли не на пряму, а опосередковано. В цей перюд Пекш дав згоду на створення приватних армш, яю мали за грошi виршити проблеми пов'язанi з тайпiнами. Одним з таким вшськових угруповань, яке мало «навести лад» у внутршшх районах Китаю стала «Армiя, яка завжди перемагае» тд керiвництвом американського авантюриста Фредерка Тоусенда Уорда (1831 - 1862).
В травш 1860 р. вш звернувся до представника китайських шдприемщв в Шанха! з пропозищею створити збройний загiн для того, щоб звшьнити вiд тайтшв передмютя. За сво! послуги вш отримував шаленi на той час грош1 Рядовий в його приватнш арми отримував 100 долл., а офщер - 600 долл. За кожну важливу перемогу його вшсько могло розраховувати на премш вщ 45-ти до 133-ох тисяч долл. [5].
За таю грошi (зарплатня робгтника в США в той перюд рiвнялася 30 - 40 долл.), вш легко знайшов необхщну кiлькiсть людей. В його приватну армш охоче йшли дезертири-моряки, якими був наповнений Шанхай, який в той перюд вже став космополгтичним мютом. Всього вш зiбрав 300 чоловш, переважно американцiв, англiйцiв та французiв.
Свою дiяльнiсть Уорд почав з нападу на мюто Сунгюанг, який знаходився в сорока кшометрах вiд Шанхаю. Дiзнавшись, що бшьшють тайпiнiв були озброенi тiльки бамбуковими списами та старими мушкетами, добре озброенш головорiзи почали зарано святкувати перемогу i вже п'яними почали штурмувати укршлення iнсургентiв. Проте вони скоро вони нарвалися на шалений вогонь, який за кшька хвилин винищив вах нападаючих. Бшьше ста чоловж з його загону загинули.
Коли Уорд повернувся до Шанхаю, вш став бшьш ретельно пщходити до пiдбору добровольцiв, вiддаючи перевагу тим, у кого був вшськовий досвщ. У липнi 1860 р. його загш, який складався з двохсот чоловж знову напав на Сунюанг. Незважаючи на шалений отр тайпiнiв, йому вдалося втопити мюто в кровь В Шанха! вш отримав свою
60
премiю в 133 тисячi долл., чим значно поповнив скарбницю свого загону i так набиту срiблом, пограбованим у Сункiанзi.
Незважаючи на чисельнi втрати, «Армiя, яка завжди перемагае» дiяла досить устшно i розбила кiлька тайпiнських загошв. Проте у сутичцi бiля мюта Тсiнгпу, 2-го серпня 1860 р. пщроздш Уорда потрапив у засщку. Його загiн зазнав великих втрат та був розаяний. Крiм того, як тшьки американець оговтався вщ ран, вiн був арештований британським адмiралом Хоупом.
В цей перюд знову стала актуальною проблема нападу тайтшв на Шанхай, якi вже заполонили долину рши Янцзи. Командувачi англшсько'' та французько'1 ескадри в квита 1862 р. виступили проти повстанщв, а Уорд з загоном в 500 дисциплшованих китайцiв приедналися до захщного вiйська [6, с. 83].
Вiйськовi дп продовжувалися ще рiк i не приносили жоднш iз сторiн рiшучого успiху. Незважаючи на вс зусилля шоземно'' коалщп, тайпiни поступово пiдбиралися до Шанхаю. В однш з сутичок, в райош Нiмбо, 21 вересня 1862 р. Уорд був смертельно поранений.
Для того, щоб зробити аналiз неформально'' боротьби США проти тайпiнiв в 50 -60-х рр. Х1Х ст. бшьш повним, необхiдно розглянути також дiяльнiсть американських мiсiонерiв, яю зiграли в нiй достатньо помгтну роль. Слiд вiдзначити, що тсля того, як було створено тайпшську державу - Тайпiн-тянго, зi столицею в мют Нанкiн, 11 лщер Хун Сюцюань почав запрошувати захщних проповiдникiв для проповiдi християнсько'' релЫ1'. Зокрема, 11 травня 1854 р. вш запросив в Нанкiн американського мiсiонера 1ссакара Робертса (1802 - 1871). У 1837 вш вщправився в Китай та проповiдував спочатку в Макао, а потсм в Кантош [2, с. 55].
Вiрогiдно, живучи серед простих китайцiв вш i познайомився з майбутнiми керiвниками повстання, якi через десять роюв запросили його до Нанкiну. Вщомо, що Хун Сюцуань вперше вщвщав Робертса у 1847 р. та прожив кшька тижнiв в його резиденци, бажаючи охреститися. Проте мiсiонер чомусь вiдклав проведення та'нства
[7, с. 92].
Проте с тих тр вш мав на тайтнського духовного володаря певний духовний вплив. Вчив вш i брата правителя, досить впливову фтуру при тайтнському дворi, прем'ер-мiнiстра, Ренгана.
Незважаючи на заборону з боку американсько'1' консульсько'1' служби в Шанха'1', Робертс намагався прорватися в Тайпш-тянго. Вiн вважав, що в нього е ва тдстави для того, щоб проповщь християнства в Нанкiнi була устшною.
У 1861 р. священик таки досяг столицi тайпiнськоi держави, де прожив 15 мюящв [1, с. 147]. Досить швидко вiн зайняв провщш пости при дворi Хун Сюцуаня, який в лютому 1861 р. проголосив Робертса мшютром шоземних справ.
Проте мiсiонер виявився не готовим для державницько'1' роботи, натомють його дратувало те, що Хун Сюцуан заважав йому займатися мiсiонерською дiяльнiстю та проповiдувати Gвангелiе [1, с. 148]. 1деолопчш та релЫйш догмати тайпiнiв вiн вважав ерессю.
Розчарувавшись у можливостi розповсюдження християнсько'1' вiри серед тайпiнiв, наприкiнцi 1861 р. Робертс виршив ви'1хати з Нанкшу. Покидати тайпiнську столицю йому довелося постхом, оскiльки, повстанцi, дiзнавшись про його намiри, вели себе агресивно i навiть напали на слугу мiсiонера. За версiею священика - брат тайтнського володаря Ренган, разом iз слугами, 13 ачня 1862 р. увiрвався в резиденцiю мiсiонера та вбив його хлопчика-слугу, мечем вщрубавши йому голову. I все ж таки Робертсу вдалося втекти на британський канонерський човен, який стояв на
рейдi в гаваш Нанкшу. Саме тодi bïh назвав Ренгана злочинцем та злодieм (той забрав у мююнера багаж), та проголосив тайтнський рух грiховним. [3, с. 29].
Вже скоро, почали спливати подробищ ще'1 ютори, якi спростовували версш, озвучену Робертсом. Виявилося, що Ренган через деякий час повернув багаж його власнику. З тд арешту були випущенi помiчники мiсiонерa, а «жорстоко вбитого» хлопчика-слугу бачили в Нанюш живим та здоровим. Тим не менш, версiя озвучена мiсiонером, за думкою американського вченого Дж. Раппа, була сприйнята захщним суспiльством, як черговий доказ агресивносп та варварства тaйпiнiв. «1ноземш уряди, особливо англшщ, ухопилися за версш Робертса, для того щоб дискредитувати тайтшв, що було необхiдним в умовах переходу вщ офiцiйного нейтралитету до активного втручання у китайський конфлжт на боцi прaвлячоï династи Цинь. Вони вiддaли перевагу слабому, корумпованому цинському режиму, яким вони могли маншулювати, вщмовившись спiвпрaцювaти з потенцшно сильним тaйпiнським режимом, навпъ вiдкритим для шоземщв», - писав вш [3, с. 32].
Врешт^решт, цинськi вiйськa, при знaчнiй шдтримщ зaхiдних держав, у 1864 р. таки подавили повстання.
Таким чином, в свош полгтищ вiдносно тaйпiнського повстання США пройшли два етапи. Якщо в 50-х рр. Х1Х ст. aмерикaнцi дотримувалися политики нейтрaлiтету, намагаючись дочекатися розв'язки i вже потiм будувати вщносини iз стороною, яка переможе. Проте, на початку 60-х рр. Х1Х ст. Вашингтон помшяв свое ставлення до тайтшв та приеднався до коалщп захщних держав, якi тдтримали слабку Цинську iмперiю. Подaльшi спроби Вашингтону встановити свое економiчне панування в Кшш в другiй половит Х1Х ст. розглядатиметься в наступних наукових статтях.
Список використаноУ лггератури
1. Анисимов А. Л. Крёстный отец небесного князя: деятельность американского миссионера И. Робертса в Китае в период тайпинского восстания / А. Л. Анисимов // Гуманитарные исследования в Восточной Сибири и на Дальнем Востоке. - 2013. -№5. - С. 145 - 149.
2. Yang Chung Teng Reverend Issachar Jacox Roberts and the Taiping rebellion / Yang Chung Teng // The Journal of Asian studies. - - 1963. -- Vol. 23. № 23. - P. 55 - 67.
3. Rapp Jh. Clashing Dilemmas: Hong Rengan, Issachar Roberts, and a Taiping "Murder" Mystery" / Jh. Rapp // Journal of Historical Biography. - 2008. - № 4. - P. 27 -58.
4. The executive documents of Senate of the United States, 1854 - 1855. - Washington : Senate printer. - 1855. - 821 p.
5. The Taiping Rebellion and the formation of the Ever Victorious Army [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.soldiers-of-misfortune.com/history/frederick-townsend-ward. htm
6. Wilson A. The Ever-victorious army. A history the Chinese campaign of lt-col. G.G. Gordon and of the suppression of the tai-ping rebellion / A. Wilson. - London : William Blackwood and sons, 1868. - 489 p.
7. Wylie A. Memorials of Protestant missionaries to the Chinese: giving a list of their publications, and obituary notices of the deceased by , 1815-1887 / A. Wylie - Whitefish, Mont. : Kessinger Pub., 2009. - 455 p.
Стаття надшшла до редакци 17.03.2015 р.
O. Naboka
EVOLUTION OF US POLICY IN TAIPING REBELLION IN CHINA (1850 - 1864)
In the article analyzes the development of American policy in China during taiping rebellion in 1850 - 186. Revealed the main stages of the formation course over taiping state -Taiping -Tango. Also shown are the causes of the transition from US neutrality in the initial period of the uprising to the active struggle against the insurgents in the early 60-s of XIX century. As a result of the study, the author concluded that the 50-ies of XIX century Americans remain neutral, trying to wait for the outcome, and only then build a relationship with a party that will win in the fight. However, Washington changed its attitude to the Tayiping and joined the coalition of Western powers that supported the weak Qin empire in the early 60-s of XIX century. At the same time, the struggle against the US Taiping did not wear the official character and conducted hands of missionaries and adventurers such as John Ward, who set up private militias to fight against the rebellion. In the end, Washington has contributed to the suppression of the Taiping rebellion. John Ward has played a integral role in a smash of tai ping platoon in the river-valley Yangtze. And he acted in cooperation with British and French national defence forces.
Also considering the role of American missionary I. Roberts in a formation of hostility in the western society. In consequence of a research, an author is come to the
conclusion that Roberts, which was invited by the tai ping's leader Hun Sjutzuanem to Nanking, in 1862 he has provoked a conflict with a local authority and charged of murder of his servant-boy the prime-minister of Rengana. At once he wanted to show a barbarity and an acerbity of tai ping.
Generally the article deals with the research of topical issues, because studying of the external policy of the USA in China and in the Eastern Asia permits to understand of contemporary trends of international relations' development in this region. At the same time in Ukrainian historiography a special research is absent. Following American expansion in China will be consider in the next scientific articles.
Keywords: Taiping, USA, Qing empire, «The Ever-victorious army», missionaries, I. Roberts.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Пономарьова 1.С., дл.н., проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 292.11(477.7)
Ю.М. Школьченко, О.В. Головко
РЕЛ1Г1Я I КУЛЬТИ ГРЕК1В П1ВН1ЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я АНТИЧНО1 ДОБИ: ДЖЕРЕЛА ТА 1СТОР1ОГРАФ1Я ПРОБЛЕМИ
У po3eidц1 аналiзуються ключовi джерела та iсторiографiя проблеми становления i розвитку релтйного свтогляду та культiв, що побутували у греюв в античних полках Швтчного Причорномор'я у VI ст. до н.е.-IV ст. н.е .
Ключовi слова: джерела, iсторiографiя, Швшчне Причорномор'я, антична доба, давн греки, полic, духовна культура, релтя, культи.
Важливою сторшкою далекого минулого Украши е iсторiя i культура античних держав Швшчного Причорномор'я, заснованих греками у VII-VI ст. до н. е. За час
63
