CC BY
38УДК 82.09
ЕСКАП1ЗМ У РОМАН1СТИЦ1 АЙР1С МЕРДОК
А. С. Бугрй,
кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри англмськоТ фтологп, КиТвський унiверситет iменi Б. Грiнченка, м. КиТв, вул. М. Тимошенка 13-Б, тел.+38 (044) 426-85-79, e-mail: [email protected]
Аннотация
Бугрий А.С. Эскапизм в романистике Айрис Мердок.
В статье проанализирована специфики эскапистской философии в романах «Бегство от волшебника», «Красное и зеленое», «Единорог», «Дикая роза» А. Мердок. Мотивом, объединяющим произведения, является бегство от реальности как сложное и комплексное явление в жизни и творчестве английской писательницы, принимающее различные формы. Элементы биографического, психологического, интерпретационного методов помогают проследить проблему эскапизма в романах на разных жизненных уровнях (бегство от социума, бегство от истории, бегство от «человеческой ситуации»). Эскапистские порывы героев рассматриваются как неадекватная стратегия приспособления человека к обстоятельствам, непригодным для нормальной жизни. Охваченные чувством бессилия, отчужденности от внешнего мира, герои романов лишаются душевного равновесия, что вынуждает их бежать от себя, а в действительности в себя, в свой внутренний мир.
Ключевые слова: эскапизм, экзистенциальный вакуум, иллюзорная действительность, Айрис Мердок.
Summary
Bugriy A.S. Escapism in the Novels by Iris Murdoch.
The article deals with the specifics of escapist philosophy in the novels «The Flight from the Enchanter», «The Red and the Green», «The Unicorn», «An Unofficial Rose» by A. Murdock. The combining motive of the novels is the escape from the reality as difficult and complex phenomenon in life and creativity of the English writer, which takes different forms. Elements of biographical, psychological, interpretive methods help to deduce the problem of escapism in the novels on different levels of life (escape from society, escape from history, escape from «human situation»). Escapist impulses of characters are viewed as inadequate strategy of human adaptation to the circumstances, unaccommodated for normal life. Aflamed with the feeling of weakness, alienation from the outside world, heroes of the novels lose their balance, which force them to run away from themselves, but actually in their inner world.
Keywords: escapism, existential vacuum, phantom reality, Iris Murdoch.
© А. С. Бугрш, 2015
Проблема ескатзму (ескейтзму) упродовж тривалого часу привертае увагу фiлософiв та письменниюв. Свiдомiсть, що вiдображуе ескатзм, вiдмiчали А. Адлер, Е. Ерксон, З. Фройд, Е. Фромм, К.-Г. Юнг Ж.-П. Сартр розглядав ескатзм як деграда^ю свщомосд що не бажае брати до уваги коефiцiент опору речей та розробляти техшку дiйсноí змiни свiту [5]. А. Шопенгауер " як засiб обмеження згубного впливу безособовоí волi у житт людини: замкнення у собi з метою самоспоглядання (нiрвани) або спог-лядання мистецтва як ще один рiзновид втечi [10]. У л^ературознавчш енциклопедп Ю.1. Ковалiв зазначае, що одним iз перших значень цього термшу була втеча вмськовополонених пiд час Першо''' та Друго''' свiтових воен [4]. У ширшому значеннi сучаснi тлумачнi словники визначають ес-капiзм як соцiально-психологiчне явище втечi людини вiд негативного впливу довколишньо!' дiйсностi у свп" iлюзiй, власного «я», сферу псевдодiяль-ностi, а також як поведшку в ситуацГ'' кризи, що характеризуеться незви-чайними вчинками, якi не вщповщають загальноприйнятим нормам, i, зазвичай, призводять до виходу iз громадського життя.
А втiм, не зважаючи на часте використання у повсякденному життi та науковiй лiтературi, термш ескапiзм не мае чiткого трактування i класифь кацп. Так, М. Чiксентмiхайi вважае ескапiзм оптимальним переживанням або станом потоку [12]. К. Чистов дослщжуе його як прагнення окремих людей, со^альних, станових, конфесмних або шших груп до iзоляцií, фанатичного обмеження або повного розриву контаю1в з особами або трупами, як належать до бтьш широких спiльностей, бажання вийти з-пщ 'х влади або впливу [9]. Дж. Толюен, який одним iз перших запровадив термiн ескатзм у лп"ературознавст^ та соцiологií, розглядае його як найглибше з уах бажань, велику втечу, порятунок вщ смертi [6]. I. Качуровський визна-чае ескапiзм як одну iз трьох основних лiтературних функцiй, що допома-гае якнайдалi втекти вщ життя [3]. Ю. Борев характеризуе ескатстську лiтературу як орiентовану на показ тюзорно''' художньо' дiйсностi, здатну вивести людину зi складного, суетного життя, iз сучасного свiту нездмсне-них мрiй та конфлiктiв у свп" мрiй та душевного спокою [2]. I. Бондар-Тере-щенко стверджуе, що сьогочасна лп"ература ескапiзму «це найбiльш ефек-тивний, дiево-iнструментальний зааб рефлексГ'' з яскраво вираженим ко-мунiкативним i текстовим пiдходом до проблеми вербалiзацií культурного ландшафту - особливо' сфери дiяльностi, яку неможливо здiйснити в шшо-му середовищЬ» [1, с. 114]. На думку М. Епштейна, феномену цього явища найбiльше вiдповiдае феномен транскультури як галузi культурного роз-витку за межами усталених культур, а також «пози^я вщсторонення», «позаюнування» щодо юнуючих культур i процес звiльнення вщ детермш-iзацií «свое'», «уроджено'» культури [11, с. 627].
Дослiдники по^зному трактують це поняття, позначаючи ним стиль життя або свтосприйняття, який пщмшяе реальнi вiдношення зi св^ом
уявними. Тож метою нашого дослщження став аналiз специфки фтософп ескатзму у творчостi А. Мердок, адже наявний мотив утечi вiд ситуацп тотально!' невизначеностi властивий не лише бтьшост ïï творiв, а й особи-стому життю самоТ англмськоТ письменницi.
Готичний роман «The Flight from the Enchanter» («Втеча вщ чарiвни-ка») [15], визначений критиками як один iз найцiкавiших, присвячений австршському письменниковi й драматурговi, Нобелiвському лауреату Елiасу Канеттi, якого А. Мердок описувала у сво'1'х щоденниках як сексуального садиста. Критиюв шокувала вiдвертiсть опису стосункiв, як Е. Канеттi пiдтримував iз тим же почуттям, що й вщвщування вечiрок: «неприемно, але треба». Вш стверджував, що А. Мердок мала зв'язки з високоосвiчени-ми чоловками тiльки заради можливостi спiлкуватися з ними, а по^м використовувала ц розмови для власноТ вченоТ та письменницькоТ дiяль-ностi. «Можна назвати Айрю оксфордським рагу. Вона поеднала в ^6i все, що я зневажаю в англiйському житп» [13, с. 216]. Птер Конрадi, бюг-раф А. Мердок, зазначае, що написання роману стало власною спробою втечi письменницi вiд цiеï харизматичноТ, але жорстокоТ й тиранiчноï лю-дини. Проте задаеться питанням, що ж примушувало ïï пiдтримувати ц стосунки упродовж двох рокiв.
У пошуках вiдповiдi звертаемося до концепцп Е. Фромма, який досль джував мехашзми втечi вiд свободи, що розкриваються через «вiдмову вiд незалежност власноТ особистостi, злиття свого «Я» iз кимось або чимось зовшшшм задля отримання сили, якоТ не вистачае самому шдивщовЬ» [7, с. 124]. Виразн форми цього мехашзму проявляються в мазохiстських та садистських тенден^ях, якi свiдчать про втечу вщ нестерпноТ самотностi та безсилля. Ус рiзноманiтнi форми мазохютських прагнень спрямованi на звiльнення вщ власноТ особистостi з ÏÏ недолками, конфлiктами, ризи-ком, сумнiвами, втрату себе та одночасне визволення вщ тягаря свободи. Садистськi потяги зводяться до прагнення повнютю оволодiти шшою лю-диною, стати ÏÏ богом, перетворивши на безпомiчного об'екта власноТ волi. Засобами досягнення цiлi стають приниження, поневолення та заподiян-ня страждань, оскiльки немае бiльшоï влади над людиною, нiж можливiсть заподiяти бiль тому, хто не здатен себе захистити. Психолопчно обидва задуми реалiзуються через нездатнiсть витримати самотнють власного «Я» i слабкiсть особистосд адже в основi понять, як зовнi заперечують одне одного, закладена однакова потреба. Е. Фромм запропонував назвати однакове завдання садизму i мазохiзму «симбюзом» " «союзом двох особистостей, в якому кожна сторона втрачае цтюнють власного «Я», стаючи повнютю залежною вщ шшоТ» [7, с. 137]. Можемо, отже, назвати дивний союз А. Мердок та Е. Канетт «симбюзом», у якому кожен шукав виршення власних внутршшх конфлтв.
Розв'язанням внутршшх суперечностей зайнят i геро' роману, ство-ренi А. Мердок пщ впливом суб'ективно-iдеалiстичного визначення понят-тя «свобода» Ж.-П. Сартра. Письменниця блискуче перепл^ае долi пер-сонажiв з майже безкiнечним перелтом геро'в, зображаючи вiдiрваний вiд щоденно' реальностi свiт, в якому вони юнують. Вчений Пiтер Сеюард, намагаючись звтьнитися вiд нероздiльного кохання, заглиблюеться у вив-чення загиблих iмперiй та старовинних письмен, що не пщдаються роз-шифруванню, подружжя Кокейн прагне позбутися одноманiтностi життя у постмних мандрах; Анетта полишае коледж Ршгхолл, усвiдомивши без-глуздiсть свого навчання; Роза рятуеться вiд переслщування братiв Лисе-вичiв, а Д в свою чергу, привиду власно' матерi та батькiвщини; модистка Нша приховуеться вiд емiграцiйних служб; урядовець Джон Рейнберi ви-риваеться iз тенет, розставлених його секретаркою мю Кейсмент. Здаеть-ся, що ус геро' шукають порятунку-втечi вiд себе самих, усвщомивши не-обхiднiсть переборення нестерпного вщчуття безсилля й самотностк Та поступово життя перетворюеться на коло друзiв та знайомих, в якому ва, забувши про колишн негаразди, вiдчувають одержимiсть людиною / щеею / iлюзiею всемогутнього Мши Фокса - неосяжного чарiвника iз заголовку твору, який зрiдка з'являеться у роман фiзично. Але чи насправдi усi вони залежнi, чи просто видаються такими? Здаеться, що письменниця акцен-туе на цьому зв'язку лише для того, щоб показати, насктьки легше людин вщчути себе безпорадною жертвою, анiж протидiяти злому генiю. Люди самi обирають Бога у своему житп, - говорила в штерв'ю А. Мердок, адже, за Е. Фроммом [7], садистське прагнення поставити шших людей в повну залежнють вщ себе з метою здобуття абсолютно' i необмежено' влади говорить про власну втечу вщ нестерпно' та безвихщно''' ситуацГ''.
Несвiдомий примусовий механiзм, названий «мазохiзм - садизм», е одним iз засобiв, «вiдкритих» Е. Фроммом, за допомогою якого шдивщ прагне втекти вщ свого нестерпного почуття самотностi й безсилля. Щоб позбавитися «негативно' свободи», вiн намагаеться загубитися в чомусь сторонньому, чужому для нього самого. Вчений називае цей стан автома-тизувальним конформiзмом, що постае як мехашзм втечi вщ свободи, за допомогою якого людина переборюе вщчуття власно' нiкчемностi у по-рiвняннi з могутнiм зовшшшм свiтом. Така перемога досягаеться за раху-нок вiдмови вiд власно' значущостi, коли людина перестае бути собою, повнютю засвоюючи той тип особистосД який пропонуе загальноприйня-тий шаблон. Зникае рiзниця мiж навколишшм свiтом, а водночас i оточую-чий страх перед самотнiстю та безсиллям. Так, у ромаш «Т11е Red and the Green» («Червоне i зелене») [16], який дослщники переважно визнача-ють як «фтософсько-юторичний» [8], оскiльки за основу взято реальш подГ' Пасхального повстання iрландцiв 1916 р., усе сконцентроване дов-кола механiзму насильно нав'язаних мотивацш, у тому числi й тих, яю
людина видае за власне ршення, наприклад, пщкорення iншим звичаям, умовностям, обов'язковi або неприхованому натисковi. Це доводить юто-рiя Крiстофера Белмена, душевний бiль якого перетворюеться на жор-стокiсть по вiдношенню до близьких, та Пата Дюмея, чий змучений дух та плоть у хвилини вщчаю потребуе «насильства, батога, клейма». Викрив-лена форма мазохютського механiзму криеться у вiдданi свого тта або духу мукам i стражданням. Письменниця заглиблюеться також у психо-логiчнi мотиви обрбзи i комплексу провини (лiнiя Барнi), що переростають у себелюбну жалiсть та руйшвнють (лiнiя Франсiс Ендрю Чейс-Уайт). Вщтак руйнiвнiсть як одна з форм ескатзму постае засобом звтьнення вiд не-стерпного почуття безсилля, осктьки спрямована на усунення вах об'ектiв, з якими iндивiдовi доводиться себе порiвнювати.
Втечу вiд власних демошв, що переслiдують людину як зовн так i зсе-редини, розглянуто у любовному романi «The Unicorn» («Gдинорiг») [17]. Шукаючи порятунку вiд демонiв страху i провини, самотност та невдово-лення, головна героТня Ханна Крiн-Смiт поринае у добровтьне ув'язнен-ня та тюзорне, альтернативне життя-«сон наяву» (daydreaming), яке, за Дж. Толюеном, найбiльше зв'язане з ескатзмом [6]. Образи та розчару-вання, спричиненi екзистенцiйним вакуумом, перетворюють Ханну на де-мошчно- потойбiчне створiння. Зруйнована всерединi жшка несе руйну-вання свiтовi, вщчуваючи нестримне бажанням зробити оточуючим боля-че за Тх байдужiсть та безпристраснють (Е. Дюркгайм). Подiбна агреая може розцiнюватися як психопатична реак^я подальшим проявом якоТ стае психiчна хвороба, почому вiдбуваеться деградацiя особистост або смерть. Не будучи психiчно хворою в прямому розумiннi цього поняття, Ханна вiдчувае внутрiшнiй надлом, крах, що проявляеться ззовн як душевний розлад. Вбивство Джеральда й власне самогубство стають единим виходом iз неприйнятноТ ситуацiТ. Ескатзм визначаеться тут не самою поведшкою, скiльки причинами, що ТТ спонукали.
Втеча вщ вибору, в основу якого закладений страх опинитися в обме-женiй та доволi передбачувашй iсторiТ, що неможливо переграти спочат-ку, описано у психологiчному ромаш «An Unofficial Rose» («Дика троян-да») [14]. Крах найзаповiтнiших сподiвань героТв, який символiзуе поступо-ве руйнування розар^, визначае загальну штона^ю роману. Безсилля та сумнiви, що виникають через невпевненють та неспроможнють на рiшу-чий учинок, змушують Х'ю Перонетта вiдчути себе розбитим, приниженим та переможеним, звтьнившись для щастя з жiнкою, на яку чекав усе жит-тя. Розчарування вщчувае i Рендл Перонетт: здобувши грошi, свободу й бажану жшку, вiн доходить висновку, що життя вже давно не належить йому. Несмтива спроба Енн та Фелкса Мiчем побудувати кохання прире-чена на поразку переконанням жшки у власшй безправностi: в неТ немае
права бути зрозумтою, немае права навпъ зрозум1ти саму себе. Ескатзм як уникнення ситуаци вибору i прийняття р1шення заради збереження абстрактного нереалiзованого «потен^алу» та можливостей призводить героТв роману до «боязн визначеностЬ» (Р. Лейнг) - страху бути вттеним, виявитися обмеженим i втрати контролю над життям.
Можемо говорити про те, що проблема замши реальност мрiею про нет е провщною у творчостi А. Мердок, вщкриваючи можливi перспективи подальшого наукового студ^вання творчостi письменницi в контекст фто-софГт' ескапiзму. Це пояснюеться особистiстю самот письменницi та еска-пiстськими пориваннями ТТ персонажiв, що розглядаються як неадекватна стратепя пристосування людини до обставин, непридатних для нормального життя. Перейнят вГдчуттям втечi, вiдчуженостi од свпу зовншнь-ого, героТ романiв А. Мердок позбавлен душевноТ рiвноваги, i це змушуе Тх тiкати од себе, а насправдi у себе, свм внутрГшнГй свГт.
Список использованных источников
1. Бондар-Терещенко I. Ostмодерн: генопоетика, психологГя, влада. Монографiя. Тернопть : Навчальна книга - Богдан, 2005. 144 с.
2. Борев Ю. Эстетика. Теория литературы. Энциклопедический словарь терминов. М. : Астрель, 2003. 576 с.
3. Качуровський I. Променист сильвети. Лекцп, доповд статп, есеТ, розвГдки. Мюнхен, 2002. 797 с.
4. Лп"ературознавча енциклопедiя: У двох томах / Авт.-уклад. Ю.1. Ко-валiв. К. : ВЦ «Академiя», 2007. Т. 1. С. 347.
5. Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения; [пер. с фр. М. Бекетовой]. Спб. : Наука, 2001. 320 с.
6. Толкиен Дж. О волшебных историях // Дерево и Лист. М. : Прогресс-Гнозис, 1999. 142 с.
7. Фромм Э. Бегство от свободы; [общ. ред. и послесл. П.С. Гуревича]. М. : Прогресс, 1989. 272 с.
8. Чамеев А. Философский роман Айрис Мердок «Алое и зеленое» // Национальная специфика произведений зарубежной литературы Х1Х-ХХ веков. Иваново : ИвГУ, 1985. С. 131-145.
9. Чистов К. Заметки об эскапизме и эсхатологические представления старообрядцев XVII - XIX вв. // Христианство в регионах мира. Спб., 2002. С. 179-193.
10. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. М., 1992. 448 с.
11. Эпштейн М. Транскультура. Культурология в практическом измерении / Эпштейн М. Знак пробела: О будущем гуманитарных наук. М. : Новое литературное обозрение, 2004. С. 622-634.
12. Csikszentmihalyi M. Flow: The Psychology of Optimal Experience. New-York : Harper and Row, 1990. 368 p.
13. Iris Murdoch / by Peter J. Conradi. - New-York : Barnes and Noble, 2001. 512 p.
14. Murdoch I. An Unofficial Rose. Penguin Publishing Group, 1987. 288 p.
15. Murdoch I. The Flight from the Enchanter: A Story of Love and Power. Penguin Publishing Group, 1998. 288 p.
16. Murdoch I. The Red and the Green. Penguin Publishing Group, 1988. 288 p.
17. Murdoch I. The Unicorn. - Penguin Books; Reissue edition, 1987. 272 p.
