CC BY
47
Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. - 2009. - Вип. 17, т. 1. - С. 16-24. Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology. Ecology. - 2009. - Vol. 17, N 1. - P. 16-24.
УДК 582.34:581.247:526.44
С. В. Гапон
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
ЕПІКСИЛЬНІ БРІОУГРУПОВАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ ПІВДНЯ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
Охарактеризовано епіксильні бріоугруповання регіонального ландшафтного парку «Ниж-ньоворсклянський» (Полтавська обл.) та ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Чорноліський» (Кіровоградська обл.). Подано флористичну та фітоценотичну характеристики асоціації Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst. 1987) Marst. 1989 та трьох бріо-угруповань, їх синтаксономічне положення. Показано їх роль в утворенні мохового покриву.
S. V. Gapon
Taras Shevchenko Kyiv National University
EPYXILIC BRIOCOMMUNITIES OF THE NATURE-RESERVED TERRITORIES OF THE SOUTH FOREST-STEPPE ZONE OF UKRAINE
The epyxilic briocommunities of the regional landscape park «Nyzhnyovorsklyansky» (Poltava region) and landscape reserve «Chornolissky» (Kirovograd region) were characterized. The floristic and cenoses characteristic of associations of Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst. 1987) Marst. 1989, their briocommunities and its syntaxonomic position are presented. The role of moss cover formation is shown.
Вступ
Одним із першочергових завдань розбудови національної екомережі є дослідження фіторізноманітності та рослинного покриву екокоридорів та природних ядер, що їх складають. До останніх належать природно-заповідні території, які характеризуються вищою альфа-фіторізноманітністю та нижчим ступенем антропогенної трансформації порівняно з тими територіями, що не охороняються. Вивчення мохоподібних таких територій, їх участі в утворенні мохового покриву є своєчасним. Тому метою наших досліджень і була оцінка епіксильних бріоугруповань, що складають його основу, їх характеристика та класифікація на території двох природно-заповідних об’єктів: регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Нижньоворсклянський» (Лівобережний Лісостеп) та ландшафтного заказника загальнодержавного значення (ЛЗЗДЗ) «Чорноліський» (правобережний лісостеп).
Територія РЛП «Нижньоворсклянський» розташована на півдні Лівобережного Лісостепу України в Кобеляцькому р-ні Полтавської обл. на межі зі степовою зоною та належить згідно з геоботанічним районуванням до Оболонсько-Кобеляцького геоботанічного округу терасових лучних степів, лучно-галофільної рослинності й евтотрофних долинних боліт, Бахмацько-Кременчуцького геоботанічного округу Лівобережнопри-дніпровської підпровінції [9]. ЛЗЗДЗ «Чорноліський» розташований у Знам’янському районі Кіровоградської області і належить згідно з геоботанічним районуванням до
© С. В. Гапон, 2009 16
Єлизаветградсько-Онуфрієвського геоботанічного району дубових і дубово-грабових лісів і південного варіанта лучних степів, Добровеличківсько-Олександрівського геоботанічного округу Подільсько-Середньопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області [9]. Обидва природно-заповідні об’єкти розміщені в лісостеповій частині Придніпров’я на півдні лісостепової зони. Вони також репрезентують Лучківське («Нижньоворсклянський») та Чорнолісь-ко-Холодноярське («Чорноліський») природні ядра Галицько-Слобожанського (лісостепового) широтного екокоридору екомережі України [10]. Відомості про природні умови, флору та рослинність цих територій достатньо висвітлені в літературі [1; 18; 14; 17; 19]. На території першого об’єкта переважає лучно-болотна та водна рослинність [17], на території другого - лісова [18]. Багатство екотопів та диференційованість їх рослинного покриву визначають умови зростання мохоподібних і порівняно добре розвинутий моховий покрив, зокрема епіксильний, на деяких ділянках.
Матеріал і методи досліджень
В основу даної роботи покладені гербарні збори мохоподібних і геоботанічні описи мохового покриву, виконані автором на досліджуваних територіях протягом експедиційних сезонів 2006-2008 років. Усього здійснено 114 геоботанічних описів за загальноприйнятими методиками [20; 21; 25; 26; 29]. Пробні площадки закладалися в місцях добре розвиненого мохового покриву. Їх площа коливалася від 1 до 10 дм2. Основним критерієм вибору місця закладання та розміру ділянки є гомогенність умов (світлового режиму, зволоження тощо) в її межах. Класифікація бріоугруповань проводилася згідно з еколого-флористичною класифікацією (на основі методу Браун-Бланке). Назви синтаксонів наведені згідно з міжнародним «Кодексом фітосоціологічної номенклатури» [22], а назви мохів - згідно з «Чеклистом мохоподібних України» [2]. Синтаксономічна приналежність асоціацій та бріоугруповань наведена за Р. Маршталле-ром [24; 28]. Гнила деревина як субстрат диференціювалася за оригінальною шкалою, наведеною нами раніше [13]. Частота трапляння мохів в угрупованнях наводилася згідно з оригінальною методикою [7], а класи постійності мохоподібних указані згідно із загальноприйнятими методиками [13].
Результати та їх обговорення
Бріофлора обох природно-заповідних територій достатньо висвітлена в ряді праць [3; 4; 11; 16]. Дані про бріоугруповання, що утворюють моховий покрив, і характеристики останнього висвітлені недостатньо [6]. Особливо це стосується епіксильного покриву мохоподібних.
Гнила деревина є одним із типових субстратів для поселення мохоподібних. Використовуючи її, останні уникають тиску з боку вищих судинних рослин, вступаючи в конкурентну боротьбу тільки з водоростями, лишайниками, грибами. Субстрати різного ступеня гниття, як правило, мають не лише різний набір мохоподібних, а й різний ступінь розвитку мохового покриву. На поширення бріофітів, їх здатність утворювати нестійкі комплекси чи добре розвинені бріоугруповання впливають умови навколишнього середовища, тип рослинності, характер зволоження, освітлення, навіть видовий склад дерев-форофітів, які піддаються розкладанню. Мохи-епіксили, за даними 1917 року Гребе (цит. за Л. А. Косачевою [12]), на гнилій деревині перебувають у кращих умовах зволоження, трофності, ніж епіфіти. Наявність відмерлої органічної речовини зумовлює специфіку гнилої деревини як субстрату і сприяє, у зв’язку з цим, набуттю мохоподібними деяких рис сапрофітизму [12]. Аналіз видового складу бріофітів свідчить
про те, що гнилу деревину можна розглядати як проміжний субстрат поселення мохів між живими деревами та ґрунтом, оскільки на свіжих пеньках і колодах, які тільки починають руйнуватися, ще продовжують існувати епіфітні види. На субстраті, що зазнав найвищого ступеня розкладання, більше виявляють себе типові епігеї. Тобто вся специфіка гнилої деревини як субстрату поселення мохоподібних виявляється на серед-ньорозкладеній деревині.
На території названих природно-заповідних об’єктів такий субстрат трапляється досить часто. Особливо масово він відмічений у важкодоступних місцях, де недостатньо проводяться санітарні рубки та вивезення деревини (у вільшаниках, заплавних дібровах, по днищах балок, навколо боліт тощо).
У зв’язку з перехідним характером гнилої деревини як субстрату поселення мохоподібних, видовий склад епіксилів на території Лісостепу України є мало специфічним. У складі мохового покриву досліджуваних природно-заповідних об’єктів виявлено 37 видів мохоподібних із двох відділів - Hepaticophyta (двох видів, родів, родин, порядків класу Jungermanniopsida) та Bryophyta (35 видів з 20 родів, 13 родин, чотирьох порядків класу Bryopsida). Найбагатшими за кількістю видів є родини: Amblystegi-aceae Kindb. (сім видів), Brachytheciaceae Schimp. (п’ять), Hypnaceae Schimp., Plagiotheciaceae (Broth.) Fleisch. (по чотири види), Anomodontaceae Kindb. (три види). Решта - містять по два (чотири родини) та одному (чотири) види. Рід Brachythecium Schimp. репрезентований п’ятьма видами, Amblystegium Schimp., Plagiothecium Schimp., Anomodon Hook. & Taylor - трьома кожний. Інші представлені одним-двома видами. Як у родовому, так і родинному спектрі переважають маловидові роди та родини. У складі епіксильних бріоугруповань РЛП «Нижньоворсклянський» виявлено 25 видів мохоподібних, а у ЛЗЗДЗ «Чорноліський» - 23. Спільними для обох територій є 12 видів (32,4 % від загальної кількості виявлених видів).
За результатами аналізу частоти трапляння (ЧТ) видів в угрупованнях можна виділити три групи мохоподібних (табл. 1.). До першої належать види, у яких ЧТ вище 20 %, другої - від 10,1 % до 20 %, третьої - нижче 10 %. Перша група репрезентована трьома видами: Amblystegium serpens (Hedw.) Schimp. (ЧТ 53,5%), Brachythecium salebrosum (Hofm. ex F. Weber & Mohr) Schimp. (35 %), Hypnum pallescens (Hedw.) P. Beauv. (25 %). До другої групи належать Lophocolea heterophylla (Schrad.) Dumort. (14,9 %), Вryum moravicum Podp. (13 %), Brachythecium rivulare Schimp. (16,7 %), Pylaisiapolyantha (Hedw.) Schimp. (10,5 %), Plagiothecium dendiculatum (Hedw.) Schimp. (14,9 %), Platygyrium repens (Brid.) Schimp. (14,9 %). Значна участь у досліджених бріо-угрупованнях видів із низькою постійністю та ЧТ (табл. 1), ймовірніше за все, вказує на низький ступінь специфічності їх епіксильної бріофлори. Це також можна підкреслити, проаналізувавши субстратну приуроченість мохів. Із 37 видів, виявлених у бріоугрупо-ваннях, лише 6 видів (Lophocolea heterophylla, Dicranum montanum Hedw., Hypnum pallescens, Callicladium haldanianum (Grev.) Crum, Platygyrium repens, Herzogiella seligerii (Drid.) Iwats.) є типовими епіксилами. Основу ж епіксильної бріофлори складають факультативні епіксили. Тобто це епігеї та епіфіти, які переходять на гнилу деревину, уникаючи конкуренції з боку вищих рослин (епігеї) та водоростей, лишайників (епіфіти). Перевага епігеїв свідчить про те, що до уваги було взято угруповання з досить високим ступенем розкладання деревини (3-5). Це представники родів Brachythecium, Amblystegium, Plagiothecium. Група епіфітів незначна і репрезентована видами родів Orthotrichum (Hedw.), Anomodon, Hypnum pallescens, Pylaisia polyantha, Leskea polycarpa Hedw., Pseudoleskeella nervosa (Brid.) Nyh., Leucodon sciuroides (Hedw.) Schwaegr., Homalia trichomanoides (Hedw.) Brid та ін. Причому більшість із них
виявлено у складі епіксильного мохового покриву заказника «Чорноліський» порівняно з «Нижньоворсклянським».
Таблиця 1
Частота трапляння та постійність мохоподібних в епіксильних бріоугрупованнях РЛП «Нижньоворсклянський» та ЛЗЗДЗ «Чорноліський»
Номер групи Частота трапляння, % % від загальної кількості видів Види та їх постійність
1 > 20 8,1 Amblystegium serpens (III), Brachythecium salebrosum (II), Hypnum pallescens (II)
2 10,1-20 16,2 Lophocolea heterophylla*, Bryum moravicum, Brachythecium rivulare, Pylaisia polyantha, Plagiothecium denticulatum, Platygyrium repens
3 < 10 75,7 Radula complanata (L.) Dumort., Dicranum montanum, Orthotrichum pumilum Sw., O. speciosum Nees, Bryum capillare Hedw., Plagiomnium affine (Blandow ex Funck) T. Kop., P. cuspidatum (Hedw.) T. Kop., Amblystegium subtile (Hedw.) Schimp., A. juratz-kanum Schimp., Leptodictium riparium (Hedw.) Warnst., Hygroam-blystegium humile (P. Beauv.) Vanderp., H. varium (Hedw.) Monk., Drepanocladus aduncus (Hedw.) Warnst., Sciuro-hypnum oedipo-dium (Mitt.) Ignatov & Huttunen, Brachytheciastrum velutinum (Hedw.) Ignatov & Huttunen, Brachythecium rutabulum (Hedw.) Schimp., Hypnum cupressiforme Hedw., Callicladium haldanianum, Herzogiella seligerii, Plagiothecium laetum Schimp., P. nemorale (Mitt.) Jaeg, Leskea polycarpa, Pseudoleskeella nervosa, Leucodon sciuroides, Homalia trichomanoides, Anomodon attenuatus, A. longi-folius, A. viticulosus
Примітка: * - для цього та наступних видів постійність дорівнює 1.
За еколого-флористичною класифікацією виявлених бріоугруповань установлено, що основу мохового покриву досліджуваних природно-заповідних об’єктів складають асоціація Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst. 1987) Marst. 1989 та три угруповання: Brachythecium rivulare-comm., Hypnum pallescens-comm., Platygyrium repens-comm. Нижче наводимо їх характеристику та синтаксоно-мічну приналежність.
Асоціація Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst. 1987) Marst. 1989 (табл. 2). Геоботанічних описів - 23. Середня кількість видів в описі - 3,8. Угруповання цієї асоціації відмічені нами в обох природно-заповідних об’єктах на гнилій деревині переважно третього-четвертого ступеня розкладання, тобто на субстратах із добре виявленими процесами руйнування деревини при середньому освітленні та зволоженні. Порівнюючи їх із наведеними нами раніше подібними угрупованнями [5; 8] слід відзначити подібність флористичного складу та низьку представленість діагностичних видів (ДВ) вищих синтаксонів. На відміну від південноуральських [20; 21], угруповання цієї асоціації характеризуються вищою постійністю другого ДВ Amblystegium serpens, нижчою участю типових епіфітів Pylaisia polyantha, Leskea polycarpa, лишайників та нижчим флористичним багатством. Як свідчить аналіз літературних джерел, угруповання цієї асоціації досить поширені на гнилій деревині у Західній Європі [25; 26]. При порівнянні виявлених нами угруповань із близькими західноєвропейськими відмічено відносне флористичне багатство останніх та вища представленість у них ДВ класу, порядку, союзу. Ймовірніше всього це можна пояснити специфікою природно-кліматичних умов, особливо кількістю опадів, яка на півдні Лі-
состепу України значно нижча, ніж на досліджуваних територіях Західної Європи. В умовах Лісостепу України, за результатами оригінальних досліджень, ця асоціація є також звичайною для гнилої деревини, але і є типовою для основ стовбурів дерев та їх виступаючого коріння, особливо на Лівобережжі зони.
Таблиця 2
Асоціація Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst., 1987) Marst., 1989
Номер опису 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Площа, дм2 10 8 10 6 10 10 8 6 4 4 6 4 10 4 6 8 4 4 4 6 8 4 4 C
Но- ЗПП, % 100 95 95 100 100 100 95 95 95 95 95 90 100 95 80 95 100 100 100 100 100 90 95 O
мер п.п. Ступінь гниття деревини 5 4 3 5 5 3 4 4 3 3 3 4 4 3 3 4 4 3 4 4 3 4 4 N S
Кількість видів у описі 2 4 3 3 5 2 3 3 4 4 4 4 4 4 4 4 4 5 4 4 3 5 6 T
ДВ асоціації Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst., 1987) Marst., 1989
1 Brachythecium salebrosum 5 2 3 5 2 3 4 4 3 3 3 4 4 4 4 5 4 4 5 5 4 3 4 V
2 Amblystegietum serpens + 5 5 1 5 5 3 3 4 3 3 3 3 2 3 2 3 3 3 1 2 3 3 V
ДВ класу Cladonio digitatae-Lepidozietea reptantis, Brachythecietalia rutabulo-salebrosi Marst., 1987, Bryo capillaries-Brachythecion rutabuli Lec., 1975
3 Lophocolea heterophylla + + + + I
4 Plagiothecium denticulatum 2 2 2 + + II
5 Bryum moravicum + 2 2 + + II
6 Brachytheciastrum velutinum 2 2 2 I
7 Brachythecium rivulare + + I
Інші види
8 Bryum capillare + + + 1 + + II
9 Pylaisia polyantha 2 2 2 + + II
10 Amblystegium humile + 1 1 1 I
11 Plagiomnium cuspidatum 2 + + I
11 Amblystegium juratzkanum + + I
12 Cladonia sp. + + I
Примітка: крім того, відмічено вид № 12 - Parmelia sulcata +.
Асоціація Platygyrium repens - Comm. (табл. 3). Геоботанічних описів - 11. Середня кількість видів в описі - 4,0. Бріоугруповання з домінуванням Platygyrium repens відмічені на гнилій деревині, переважно четвертого ступеня розкладання при середньому освітленні та зволоженні тільки в ЛЗЗДЗ «Чорноліський». На відміну від однойменних асоціацій, відзначених у Західній Європі [25; 29; 30] та на Південному Уралі [20; 21], угруповання півдня Лісостепу характеризуються значною флористичною бідністю та відсутністю більшості ДВ вищих синтаксонів.
На території обох природно-заповідних об’єктів та в цілому для Лісостепу України досить часто трапляються угруповання Hypnum pallescens-Comm. (табл. 4). Геоботанічних описів - 15. Середня кількість видів в описі - 3,5. Вони характерні для гнилої деревини різних ступенів гниття, починаючи із третього та поширені в умовах недостатнього освітлення при середньому зволоженні. За своїм флористичним складом такі угруповання наближаються до асоціації Ptilidio pulcherrimi-Hypnetum pallescentis Barkm. ex Wilm. 1962 [15; 20; 23]. Але, на відміну від неї, характеризуються повною відсутністю другого ДВ Ptilidium pulcherrimum (Weber) Vainio та низькою представле-
ністю ДВ вищих синтаксонів. Тому синтаксономічне положення цього угруповання не з’ясоване і подається в першому наближенні у складі класу С^опіо ^іїаіае-Ьері^іеіеа гер1апй8 Іе2 & Уоп^., 1962 порядку БгасЬуіЬесіе1а1іа гц1аЬи1о-8а1еЬго8І Магеї, 1987, союзу Бгуо сарШагіе8-БгасЬуіЬесіоп гцІаЬиІі Ьес., 1975.
Таблиця 3
Асоціація Platygyrium repens - Comm.
Номер п.п. Номер опису 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 C O N S T
Площа, дм2 4 4 4 4 4 4 8 8 5 6 4
ЗПП, % 100 100 90 85 95 100 100 80 85 95 95
Ступінь гниття деревини 4 4 3 5 3 4 3 2 2 4 4
Кількість видів у описі 4 3 4 3 6 4 4 3 4 5 4
ДВ Platygyrium repens - Comm.
1 platygyrium repens |5| 5 |3|3|4|4|4|4|3|4|4| V
Інші види
2 Brachythecium salebrosum 2 2 + + 2 + III
3 Hypnum pallescens + + 2 1 3 Ш
4 Bryum moravicum 2 + 2 2 2 II
5 Pylaisia polyantha 2 2 + + II
6 Lophocolea heterophylla 2 3 3 II
7 Orthotrichum speciosum + 2 I
8 Plagiomnium cuspidatum 2 3 I
9 Pseudoleskeella nervosa 2 2 I
10 Cladonia macelenta + 2 I
Примітка: крім того, відмічені види № 5 - Parmelia sulcata +, № 7 - Hypnum cupressiforme 2.
Таблиця 4
Асоціація Hypnum pallescens - Comm.
Номер опису 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 C
Номер Площа, дм2 10 6 2 10 5 10 2 12 4 4 4 6 4 6 4 O
ЗПП, % 100 100 95 90 90 100 90 95 95 95 95 100 80 80 85 N
Ступінь гниття деревини 5 5 5 3 4 5 5 5 5 3 4 3 3 4 4 S
Кількість видів у описі 4 3 3 3 2 5 5 2 2 6 3 5 2 4 4 T
ДВ Hy pnum pallescens - Comm.
1 Hypnum pallescens 4 5 5 5 5 4 3 5 5 4 4 4 5 4 3 V
Інші види
2 Plagiothecium denticulatum 2 + 2 2 1 2 + Ш
3 Amblystegietum serpens 2 2 2 + II
4 Lophocolea heterophylla 2 + 2 II
5 Bryum moravicum + + 3 II
6 Hercogiella seligerii 2 1 + II
7 Platygyrium repens 2 3 + II
8 Sciuro-hypnum oedipodium 2 2 I
9 Bryum capillare 3 + I
10 Brachythecium salebrosum 1 2 I
11 Brachytheciastrum velutinum 2 + I
12 Hypnum cupressiforme + 2 I
13 Cladonia macelenta + 2 I
Примітка: крім того, відмічені види № 3 - Amblystegium juratzkanum 2, № 10 - Leucodon sciuroides +, № 12 - Brachythecium гіуиіаге 2.
Асоціація БгасЬуіЬесіиш гіуи1аге - Сошш. (табл. 5). Геоботанічних описів - 12. Середня кількість видів у описі - 3,2. Угруповання виявлені в умовах надмірного зволоження поблизу болота на колодах, що лежали навколо та у воді, при середньому освітленні. За наявності обмеженої кількості описів і поширення угруповань на локальній території (лише на території «Чорноліського» заказника понад болотом і на дні
балки) даним бріоугрупованням не можна присвоїти вищого рангу. При подальшому вивченні епіксильного мохового покриву ймовірність його підвищення можлива.
Таблиця З
Асоціація Bra<:hythecium rivulare - Comm.
Номер опису І 2 З 4 5 б 7 8 9 Ю ІІ І2 C
Номер п.п. Площа, дм2 Ю б 4 б б 8 б 4 4 4 9 Ю O
ЗПП, % WO WO ІДО 95 95 8O 95 ІШ 8O 85 95 ІДО N
Ступінь гниття деревини З З З З 4 4 З 4 4 З 5 5 S
Кількість видів у описі 2 2 4 З 4 б З З З З З 2 T
ДВ Brady/thecum rivulare - Comm.
І Braсhythecium rivulare 4 4 З 5 4 4 5 4 З З 4 5 V
Інші види
2 Hypnum pallescens З З З + 2 З • ш
З Lophocolea heterophylla 2 2 2 II
4 Plagiomnium cuspidatum + + І II
5 Amblystegietum serpens + З І II
б Brachythecium salebrosum + 2 2 II
7 Bryum moravicum + І I
s Brachythecium rutabulum І І I
9 Plagiothecium denticulatum + 2 I
Ю Plagiothecium nemorale З + I
При розгляді епіксильного мохового покриву нами виявлені угруповання інших асоціацій (Orthotrichetum speciosi Barkm. !95S, Leskeetum polycarpae Horvat ex Pec. І9б5, Pylaisietum polyantae Felf. І94І). Але у зв’язку з нестачею фітоценотичного матеріалу (геоботанічних описів) їх характеристика в даній роботі не наводиться.
Синтаксономічна належність виявлених асоціацій та угруповань наступна.
Клас Cladonio digitatae-Lepidosietea reptantis Jez & Vondr. І9б2 Порядок Brachythecietalia rutabulo-salebrosi Marst. І9S7 Союз Bryo capillaries-Brachythecion rutabuli Lec. І975
Асоціація Brachythecio salebrosi-Amblystegietum juratzkanii (Sjog. ex Marst. !9S7) Marst. І9S9 (синонім Brachythecio salebrosi-Amblystegietum serpentis)
Platygyrium repens - Comm.
Hypnum pallescens - Comm.
Brachythecium rivulare - Comm.
Клас Frullanio dilatatae-Leucodontetea sciuroidis Mohan І97S em. Marst. !9S5 Порядок Orthotrichetalia Had. іп Kl. et Had. І944 Союз Ulotion crispae Barkm. !95S
Aсоціaція Pylaisietum polyantae Felf. І94І Союз Tortulion levipilae Ochner !92S
Асоціація Orthotrichetum speciosi Barkm. !95S Cоюз Leskion polycarpae Barkm. !95S
Асоціація Leskeetum polycarpae Horvat ex Pec. І9б5.
Висновки
У складі епіксильного мохового покриву досліджених природно-заповідних територій переважають одна асоціація та три угруповання. Решта асоціацій, виявлених нами, трапляються зрідка. Подальші дослідження мохового покриву природно-заповідних територій Лісостепу України дадуть змогу встановити його типовість і репрезентативність.
Бібліографічні посилання
1. Байрак О. М. Проектований регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» (Кобеляцький р-н, Полтавська обл.) II Роль регіональних ландшафтних парків як навчально-виховних центрів. Матер. наук.-практ. семінару. - Полтава ; Верстка, 2002. - С. З8-4З.
2. Бойко М. Ф. Чеклист мохоподібних України. - Херсон і Айлант, І990. - 2З2 с.
3. Вирченко В. М. Мохообразные лесостепной части Приднепровской возвышенности (конспект флоры) I Ред. Укр. ботан. журн. - К., І989. - б0 с. - Деп. в ВИНИТИ 0З.0І.89, № 84-В89.
4. Гапон С. В. Мохоподібні регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» та їх участь в утворенні рослинних угруповань I Роль регіональних ландшафтних парків як навчально-виховних центрів. Матер. наук.-практ. семінару. - Полтава і Верстка, 2002. - С. б8-74.
5. Гапон С. В. Стан вивчення мохової рослинності в Україні та особливості її класифікації II Укр. ботан. журн. - 2004. - Т. бІ, № 2. - С. б0-бб.
6. Гапон С. В. Епіфітний моховий покрив регіональних ландшафтних парків Полтавщини II Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття. Матер. міжнар. наук. конф. - Львів, 2008. - С. 79-80.
7. Гапон С. В. Частота трапляння мохоподібних в епіфітних обростаннях II Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. - 2008. - Вип. Іб, т. І. - С. 57-бЗ.
8. Гапон С. В. Еколого-флористична характеристика бріоугруповань вільхових ценозів Полтавщини та особливості їх класифікації I С. В. Гапон, Е. З. Баїшева II Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Екологія. Біологічні науки. - 2002. - Вип. З (24). - С. З0-Зб.
9. Геоботанічне районування Української РСР. - К. і Наукова думка, І977. - З0З с.
10. Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України. - К. і Наукова думка, І9б4. - З5б с.
11. Екомережа України та ії природні ядра I Ю. Р. Шеляг-Сосонко, В. С. Ткаченко, Т. Л. Андрієнко, Я. І. Мовчан II Укр. ботан. журн. - 2005. - Т. б2, № 2. - С. І42-І58.
12. Косачева Л. Г. Эколого-ценотическая характеристика бриофлоры Среднего Приобья II Проблемы бриологии в СССР. - Л. і Наука, І989. - С. І42-І48.
13. Миркин Б. М. Словарь понятий и терминов современной фитоценологии I Б. М. Миркин, Г. С. Розенберг, Л. Г. Наумова. - М. і Наука, І989. - С. І44.
14. Онищенко В. О. Класифікація лісової рослинності ур. Чорний ліс (Знам’янський р-н, Кіровоградська обл.) I В. О. Онищенко, В. М. Сіденко II Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Біологія. - 2002. -Вип. І45. - С. І78-І94.
15. Писаренко О. Ю. Сообщества мохообразных в лесах Салаира (Южная Сибирь) II Арктоа. -І999. - Т. 8. - С. З5-49.
16. Сапегин А. А. Материалы для бриофлоры Херсонской и Екатеринославской губерний II Изв. Спб. ботан. caдa. - І909. - Т. 9, вып. І. - С. І0-І4.
17. Стецюк Н. О. Рослинність проектованого ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» I Н. О. Стецюк, О. М. Байрак II Роль регіональних ландшафтних парків як навчально-виховних центрів. Матер. наук.-практ. семінару. - Полтава і Верстка, 2002. - С. 5І-58.
18. Флора і рослинність проектованого Чорнолісько-Дмитрівського національного природного парку I В. М. Мирза-Сіденко, Т. Л. Андрієнко, В. А. Онищенко, О. І. Прядко II Укр. ботан. журн. - 2008. - Т. б5, № З. - С. З5І-Зб0.
19. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Приднепровская возвышенность I Ю. Р. Шеляг-Сосонко, В. В. Курсон II Охрана важнейших ботанических объектов Украины, Белоруссии, Молдавии. - К. і Наукова думка, І980. - С. І9З-20І.
20. Baischeva E. Z. Bryophyte vegetation of Bashkiria, South Urals I E. Z. Baischeva, A. I. Solometch, E. A. Ignatova II Arctoa. - І994. - Vol. З. - P. ІЗ9-І52.
21. Baischeva E. Z. Bryophyte vegetation of Baschkiria (South Urals). II. Epiphytic and epixilic communities of North-Eastern Baschkiria II Arctoa. - І995. - Vol. 4. - P. 55-бЗ.
22. Barkman J. J. Code of phytosociological nomenclature I J. J. Barkman, J. Moravec, S. Rauschert II Vegetacio. - І98б. - Vol. б7. - P. І45-І95.
23. Hubschmann A. Von Prodromus der Moosgesellschaften Zentraleuropas // Bryoph. Bibl. - 1996. -Bd. 32. - P. 1-313.
24. Marstaller R. Synsystematische Ubersicht uber die Moosgesellschaften Zentraleuropas // Herzogia -1993. - Bd. 9. - P. 513-541.
25. Marstaller R. Die Moosgesellschaften des Naturschutzgebietes Wartburg-Hohe Sonne bei Eisenach (Deuschland) // Feddes Repertorium. - 2001. - Bd. 112, N 7-8 - S. 525-563.
26. Marstaller R. Die Moosgesellschaften des geplanten Naturschutzgebietes «Schieferberg-Bruch» bei Lichtentanne (Landkreis Saalfeld-Rudolstadt). 97. Beitrag zur Moosvegetation Thuringens // Veroffentlichungen Naturkundemuseum Erfurt. - 2003. - Bd. 22. - S. 59-74.
27. Marstaller R. Die Moosgesellschaften des Naturschutzgebietes «Spittergrund» bei Tambach-Diethartz (Landkreise Gotha und Schmalkalden-Meiningen) // Abh. Ber. Mus. Nat. Gotha. - 2006. -Bd. 20. - S. 115-140.
28. Marstaller R. Syntaxonomischer Konspekt der Moosgesellschaften Europas und angrencender Gebiete // Haussknechtia Beigeft 13. - Jena, 2006. - 192 p.
29. Marstaller R. Die Moosgesellschaften des Naturschutzgebietes «Sattelkopfe» bei Horningen (Ladkreis Nordhausen) // Herzogia. - 2007. - Vol. 20. - S. 239-276.
30. Springer S. Moosgesellschaften zwischen Lech und Wertach // Ber. Bauer. Bot. Ges. - 2001. -Bd. 71. - S. 61-95.
Надійшла до редколегії 20.01.2009
