CC BY
45
20. Roberts I.S. Lectin histochemistry of the mast cell: heterogeneity of rodent and human mast cell populations / I.S. Roberts, C.J. Jones, R.W. Stoddart // Histochem J. - 1990. - Vol.22(2). - P.73-80.
21. Sarah J. Mechanisms underlying the localisation of mast cells in tissues / S.J. Collington, T.J. Williams, L. Charlotte // Trends in Immunology. -2011. - Vol.32,№10. - P. 478-485
22.Tete S. Role of mast cells in innate and adaptive immunity / S. Tete, D. Tripodi, M. Rosati [et al.] // J Biol Regul Homeost Agents. - 2012. -Vol.26(2). - P.193-201.
23. Scott-Moncrieff J.C. Clinical signs and concurrent diseases of hypothyroidism in dogs and cats / J.C. Scott-Moncrieff // Vet Clin North Am Small Anim Pract. - 2007. - Vol.37(4). - P.709-722
24. Sharon N. Lectins: Carbohydrate-specific reagents and biological recognition molecules / N. Sharon // J.Biol.Chem.-2007.-Vol.282.-P.2753-2764.
Реферат
ГЛИКОКОНЪЮГАТЫ ТКАНЕВЫХ БАЗОФИЛОВ И ИХ GLYCOCONJUGATES OF MAST CELLS AND THEIR
КОЛИЧЕСТВЕННОЕ СООТНОШЕНИЕ В КОЖЕ ПОТОМСТВА QUANTITATIVE RATIO IN RAT PROGENY SKIN
КРЫС В НОРМЕ И В УСЛОВИЯХ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО NORMALLY AND DURING EXPERIMENTAL
ГИПОТИРОЗА В ВОЗРАСТНОМ АСПЕКТЕ HYPOTHYROSIS IN AGE ASPECT
Струс Х.И., Ященко А.М., Смолькова Е.В. Strus Ch.I., Yashchenko A.M., Smolkova O.V.
С использованием рутинных гистохимических методов исследовали By using the routine histochemical methods quantitative
количественное соотношение тканевых базофилов в коже потомства крыс под ratio of mast cells in rat progeny skin under the influence of
влиянием экспериментального гипотироза в возрастном аспекте и на основе experimental hypothyrosis in age aspect was investigated, and on the
лектин-рецепторного взаимодействия изучали гликоконъюгаты этих клеток. base of lectin-receptor interaction mast cells glycoconjugates were
Гипотироидное состояние моделировали путем добавления в суточный рацион studied. Hypothyroid condition was modeled by adding into
животных 5 мг/кг мерказолила. Кусочки кожи фиксировали в 4%-ном animals’ daily diet 5 mg/kg merkasolil. Skin was fixed in 4% neutral
нейтральном формалине и заливали в парафин. Для идентификации углеводных formalin and embedded in paraffin. For identification of
детерминант гликополимеров были использованы конъюгаты лектинов GNA и glycopolymers carbohydrate determinants GNA and PNA lectin
PNA с пероксидазой хрена. Подсчет количества тканевых базофилов проводили conjugates with horseradish peroxidase were used. Counting of the
на срезах окрашенных альдегид фуксином, альциановым синим, основным mast cells amount were conducted on the sections, stained by
коричневым и на полутонких срезах, окрашенных толуидиновым синим. aldehyde fuchsine, alcian blue, basic brown, and on the hemithin
Использованные нами лектины GNA и PNA целесообразно считать маркерами sections, stained by toluidine blue. GNA and PNA lectins, used by
тканевых базофилов кожи крысы. До 40-го дня постнатального развития, по us, can be considered as the rat skin mast cells markers. Till 40th day
количеству тканевых базофилов, потомство гипотирозных самок можно отнести of postnatal development, according to the amount of mast cells,
к группе риска изменения иммунного статуса и возникновения аллергических progeny of hypothyroid females can be included into the risk group
реакций. of immune status change and allergic reaction appearance.
Ключевые слова: кожа, крыса, гипотироз, лектиновая Key words: skin, rat, hypothyrosis, lectin histochemistry,
гистохимия, тканевые базофилы. mast cells.
Стаття надшшла 15.02.2013 р.
УДК: 616.688: 537. 531:615.37 - 092.9
Е.Г. Топка, О.М. Шарапова
Дз мвщШт академія Щітштёретва охоро^ здоровяг
ЕЛЕКТРОННО-МІКРОСКОПІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЯЄЧОК ТА НАД’ЯЄЧОК ЩУРІВ ПІСЛЯ ВПЛИВУ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА НАСТУПНОЮ ІМУНОСТИМУЛЯЦІЄЮ
В дослідженні наведені результати морфологічних досліджень яєчок і над’яєчок щурів, які піддалися дії електромагнітного випромінювання та потім одержали імуностимулюючу терапію. В результаті роботи одержані дані, які підтверджують позитивний вплив імуномоделюючих препаратів на внутрішні статеві органи щурів.
Ключові слова: електронна мікроскопія, яєчко, надя’єчко, імуностимуляція.
Робота є фрагментом науково-дослідної роботи «Морфофункціональні особливості судинного русла та регенераційні можливості внутрішніх органів після органозберігаючих оперативних втручань малоінвазивними методами» (N держреєстрації 011Ш 008101).
Встановлення причин виникнення чоловічого безпліддя залишається актуальною проблемою сучасності. За даними деяких авторів чоловічий фактор безпліддя в шлюбі з роками зростає і складає 30-50% [3]. Однією з причин виникнення патології з боку чоловічої статевої системи є вплив шкідливих факторів зовнішнього середовища, зокрема, вплив на чоловічі статеві органи електромагнітних хвиль, джерелами випромінювання яких є мобільні телефони, побутова техніка. Також страждає запліднююча здібність чоловіків, які працюють на виробництвах, де існують джерела, які вилучають електромагнітні хвилі: електропідстанції, атомні станції, гідростанції, металургійні заводи та інші підприємства. Встановлено, що пошкоджуюча дія електромагнітного випромінювання проявляється в першу чергу на більш диференційованих клітинах сперматогенного епітелію, сперматидах і сперматоцитах на стадії пахінеми, найбільш стійкі - сперматогонії. Електромагнітне поле викликає порушення в тонкій будові компонентів ГТБ, клітинах Сертоллі та Лейдіга. Виявлена чутливість клітин сперматогенного епітелію, клітин Лейдіга та клітин Сертоллі до дії електромагнітного поля визначає етіологічне значення розпаду молекулярних зв’язків в статевих клітинах при виникненні деяких форм безпліддя [2;4].
За допомогою скануючої електронної мікроскопії вивчені звивисті сім’яні канальці та сперматозоїди білих щурів, які підверглися тепловому впливу. Перебування в термостаті протягом однієї години при температурі 40С викликало виражені зміни структури канальців і сперматозоїдів. Просвіти канальців набували неправильних форм, безперервність шару сперматид порушувалась. Поява на поверхні сперматид еритроцитів свідчила про порушення гематотестикулярного бар’єру сім’яників [1].
Метою роботи було визначення морфологічних показників ультраструктурних змін в сім’яниках щурів на початкових стадіях впливу електромагнітного випромінювання та наступному ентеральному вживанні імуномоделюючого засоба - настоянки ехінацеї пурпурової.
Матеріал і методи дослідження. Дослідження було проведене на 36 статевозрілих білих щурах-самцях вагою 180-200г віком 3 місяця, яких поділено на 2 серії - експериментальні (30 щурів) та контрольні (6 щурів). Тварин опромінювали електромагнітним полем напругою 750 кВ частотою 50 Гц на підстанції “Дніпробленерго” м. Дніпропетровська протягом 14 діб кожного дня 1,5 години. Тварини знаходились в клітинах на рівні 1,7м від землі. На 14 добу після опромінення піддослідним щурам вводили внутрішньошлунково 7-8% спиртовий розчин ехінацеї пурпурової із розрахунку 2-2,5 мл/кг маси тварини, через дві доби під ефірним наркозом тварин виводили з експерименту шляхом дислокації шийних хребців, виділяли сім’яники. Під час забору матеріалу для електронно-мікроскопічного дослідження шматочки яєчок та над’яєчок розміром 1 мм3 вирізали гострим лезом та занурювали спочатку до глютаральдегідного фіксатору за Карновським, потім матеріал перекладали в 1% тетраоксид осмію за Паладе на 1 годину. В подальшому обробку матеріалу здійснювали за загальновизнаною методикою. Отримані на ультрамікротомі УМТП-4 Сумського виробничого об’єднання «Електрон» (Україна) зрізи контрастували 2% розчином уранілацетату на 70° спирті і цитраті свинцю за Рейнольдсом. Вивчення матеріалу проводили на електронному мікроскопі ЕМ-125 того ж виробництва з наступним фотографуванням при збільшеннях від 5000 до 12000 разів. Результати оцінювали за допомогою методів варіаційної статистики з використанням критерія достовірності Стьюдента.
Результати дослідження та їх обговорення. В сім’яниках досліджуваних тварин з 14-добовим експериментом визначалося помірне розростання компонентів строми, об'ємна щільність якої збільшилася до 0,298±0,010ум.од. (р<0,05). Об'єм ядер інтерстиціальних ендокриноцитів збільшувався до 29,48 ± 0,27мкм3(р < 0,05). Інтерстиціальні ендокриноцити розташовувалися в інтерстиції групами по 4-7 клітин, числова щільність їх ядер складала 5,83 ± 0,23 ум.од. на площі тестової системи в 900 мкм2, що достовірно перевищувало контрольний показник - 0,200±0,003ум.од.(р<0,05). Острівці ендокринних клітин безпосередньо примикали до кровоносних капілярів. Числова щільність ядер ендотеліоцитів в інтерстиції залози склала на площі 900 мкм2 5,76 ± 0,17 ум.од., їх об'єм досягав 7,40 ± 0,11 мкм3 (р<0,05). Ультраструктурними особливостями ендотеліоцитів сім'яників з 14-добовим експериментом стало потовщення цитоплазматичних відростків ендотеліоцитів, посилення їх складчатості та везикуляції. Макровезикули знаходилися на різних стадіях трансцитоза, часто формуючи наскрізні трансцитоплазматичні отвори в елементах цитоскелету. Таким чином, для сім’яників щурів з 14-добовим експериментом була характерна реакція трансформації у вигляді розширення усіх ланок кровоносного та лімфатичного русла, підвищення трансцитарної активності лімфатичного ендотелію.
При гістологічному дослідженні над’яєчка встановлено, що епітелій додатка яєчка складається з клітин чотирьох типів: головних, апікальних, базальних епітеліальних клітин і інтраепітеліальних лімфоцитів. Також в епітелії траплялись поодинокі макрофаги. Електронно-мікроскопічне дослідження показало, що в високих вузьких, циліндричних головних епітеліальних клітинах визначаються морфологічні особливості, які характерні для абсорбції та секреції. Так, особливостями, пов’язаними з абсорбцією, є наявність численних інвагінацій цитолеми, великої кількості мікропіноцитозних везикул і мультівезикулярних тілець. Також знайдена значна кількість цистерн зернистої ендоплазматичної сітки, добре розвинутий комплекс Гольджі. Апікальна поверхня головних епітеліальних клітин формує багаточисленні стереоцилії. В навколоядерній зоні розташовуються скупчення мітохондрій. Цитоплазма апікальних клітин розповсюджується від базальної мембрани протоків над’яєчка до його середини. Загальна кількість цих клітин значно поступається кількості головних епітеліальних клітин. Люмінальна поверхня апікальних клітин містить незначну кількість коротких стереоцилій. В апікальній частині цитоплазми клітин виявляються численні вакуолі. В тій же частині цитоплазми клітин розміщується і ядро. Визначною особливістю апікальних клітин є наявність значної кількості мітохондрій. Базальні клітини розташовуються на базальній мембрані протока. Цитоплазма цих клітин не досягає середньої частини протока. Ядро клітин округлої або овальної форми. В базальних клітинах визначається незначна кількість вакуолей, пігментних гранул і численні електроннощільні тільця.
Реакція сім’яників на дію електромагнітного поля змінювалася по двохфазному закону. Перша фаза -латентна - в початкові терміни спостереження характеризувалася відсутністю достовірних змін в тканині яєчка. У зазначений експериментальний термін відбувалася лише незначна компенсаторно-пристосовча гіпертрофія інтерстиціальних ендокриноцитів, клітинний склад строми і паренхіми сім’яників залишався незмінним. Друга фаза - компенсаторно-пристосовча - наставала в більш пізніші терміни спостереження - приблизно до 120 доби експерименту. Морфологічні зміни проявлялись в поступовому розширенні місткості внутрішньоорганного кровоносного русла сім’яників, збільшенні везикуляції кровоносного ендотелію, без розвитку його проліферації. Спостерігалась проліферація і гіпертрофія інтерстиціальних ендокриноцитів, відзначалася лімфоїдно-гістіоцитарна інфільтрація строми сім'яної залози, частковий асперматогенез, що дозволяло припустити участь в порушенні її функції компонентів аутоімунного запалення.
В результаті проведеного дослідження встановлено, що вплив електромагнітного випромінювання низької частоти та наступне введення розчину імуномодулятора викликає ультраструктурні зміни в сім’яниках щурів в вигляді збільшення об'єму ядер інтерстиціальних ендокриноцитів та об'ємної щільністі компонентів строми.
Числова щільність ядер інтерстиціальних ендокриноцитів також перевищувала показники контрольних груп тварин. Одержані показники свідчать про морфологічні перетворення в статевих органах щурів, які в подальшому призводять до появи компенсаторних процесів в сім’яних залозах.
Перспективи подальших досліджень. В подальших дослідженнях доцільно визначити ультраструктурні зміни в сім’яниках щурів після дії електромагнітного поля та імунокорекції в пізні терміни - до 120-ї доби спостереження.
1. Байбеков И.М. Сканирующая электронная микроскопия семенных канальцев и сперматозоидов крыс при тепловом воздействии / И.М. Байбеков, Х.Д. Асадов, Н.А. Стрижков // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 2007. - Т.143, №1. - С.117 - 120.
2. Бондаренко Т.П. Коррекция гормонального статуса у кастрированных и с экспериментальным гипогонадизмом крыс путем алло- и ксенотрансплантации органотипических культур / Т.П. Бондаренко, Т.А. Божок, Е.М. Легач // Проблеми екології та медицини. - 2003. - Т.7, № 1-2. - С. 3-7.
3. Демяшкин Г.А. Паракринные механизмы регуляции функций семенника (иммуноцитохимический аспект) / Г.А. Демяшкин, Н.Ш. Амиров // Фундаментальные исследования. - 2009. - №2. - С. 88 - 90.
4. Івахненко О.Л. Чоловіче безпліддя. Сучасні підходи до лікування / О.Л. Івахненко, О.П. Стрілець, Г.І. Кабачний [та ін.] // Запорож. мед.журн. - 2010. - Т.12, №2. - С.65-69.
ЭЛЕКТРОННО-МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЯИЧЕК И ПРИДАТКОВ ЯИЧЕК КРЫС ПОСЛЕ ВОЗДЕЙСТВИЯ ЭЛЕКТРОМАГНИТНОГО ИЗЛУЧЕНИЯ И ПОСЛЕДУЮЩЕЙ ИММУНОСТИМУЛЯЦИИ Топка Э.Г., Шарапова Е.Н.
В исследовании приведены результаты морфологических исследований яичек и придатков яичек крыс, которые подверглись действию электромагнитного облучения, впоследствии получали иммунностимулирующую терапию. В результате работы получены данные, которые подтверждают позитивное влияние иммунн-омодулирующих препаратов на внутренние половые органы крыс.
Ключевые слова: электронная микроскопия, яичко, придаток яичка, иммуностимуляция.
Стаття надійшла 22.02ю2013 р.
ELECTROMICROSCOPICAL CHARACTERISTICS OF TESTES AND EPIDIDYMIS OF RATS AFTER EXPOSURE TO ELECTROMAGNETIC RADIATION AND FOLLOWING IMMUNOSTIMULATION Topka E.G., Sharapova E.N.
In this research the results were adduced of morphological researches of testes and epididymis of rats, who were subjected to the effect of electromagnetic radiation, followed by immunostimulation therapy. As a result, at the end of this research findings were obtained, which confirm the positive influence of immunomodulatory drugs on the inner genital organs of rats.
Key words: electronic microscopy, testes, epididymis,
immunostimulation.
УДК 340.6:616-076:577.21
Одеській національній
Д.О. Уманський
медичний університет, Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи, м. Одеса
ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СЛІДІВ ПОТО-ЖИРОВИХ ВИДІЛЕНЬ В ЯКОСТІ ОБ’ЄКТІВ СУДОВО-МЕДИЧНОГО ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ
МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНИХ МЕТОДІВ
У роботі вивчалась можливість використання слідів пото-жирових виділень для ідентифікації особи із застосуванням молекулярно-генетичних методів дослідження. Було доведено, що сліди пото-жирових виділень людини можуть містити ядровмісні епітеліальні клітини, дослідження яких із застосуванням молекулярно-генетичних методів надасть можливість використовувати їх в якості об’єктів судово-медичної ідентифікаційної експертизи. При молекулярно-генетичному дослідженні цитологічних препаратів, приготовлених з мікрослідів пото-жирових виділень, із використанням модифікованих методик виділення геномної ДНК та її ампліфікації виявилось можливим отримати «повний» профіль ДНК за 15 мікросателітними локусами та локусом для визначення статевої належності Атеї при дослідженні 50 ядровмісних епітеліальних клітин.
Ключові слова: сліди пото-жирових виділень, ДНК-ідентифікація, ядровмісні епітеліальні клітини.
Робота є фрагментом науково-дослідної роботи «Судово-медична молекулярно-генетична ідентифікація особи при дослідженні одиничних ядровмістимих клітин в мікрослідах біологічного походження», № держ.реєстрації 0111U003340.
Пото-жирові сліди людини почали розглядатися як об’єкт судово-медичного дослідження в 70-х р.р. ХХ ст., коли остаточно стала очевидною надзвичайна інформативність їх дослідження. Дослідження пото-жирових слідів людини традиційно проводилося на морфологічному рівні. Достатньо довгий час дактилоскопічне дослідження папілярного малюнку шкіри долонь виступало в якості єдиної можливості ідентифікації людини по її слідам на місці злочину. Вивчення пото-жирових слідів рук на речових доказах та подальший розвиток та вдосконалення дактилоскопії проводилося шляхом пошуку більш ефективних способів виявлення невидимих пото-жирових слідів та встановлення нових особливостей деталей папілярних малюнків з метою підвищення їх ідентифікаційної значущості [8,9,10]. Для дослідження у судовій медицині М.В. Кісіним була розроблена методика дослідження пото-жирових слідів, яка базувалася на виявленні поту та визначенні його групової належності за допомогою імунологічних методів [2]. Також в літературі описана методика встановлення статевої належності пото-жирових виділень людини за визначенням в них співвідношення олеїнової та стеаринової кислот [3]. Однак, існуючі методики не в змозі забезпечити достатню інформативність ідентифікаційного дослідження пото-жирових слідів. Пото-жирові сліди людини формуються в результаті контактної взаємодії шкіри долонь людини як слідоформуючого об’єкту з поверхнею матеріальних предметів (слідосприймаюча поверхня) [4]. Секрет потових та сальних залоз не містить клітин, однак, в ньому за певних обставин можуть бути присутні ядровмісні клітини,
