CC BY
20
Summary
EXCRETORY DUCTS AND CAPACITIVE SECTION OF HUMAN LACRIMAL HEMOMICROCIRCULATORY BED Piliugin A.V.
Key words: lacrimal glands, stereomorphology, excretory ducts, hemomicrocirculatory bed.
Stereomorphological analysis of excretory lacrimal ducts has been performed to reveal the their regularities and peculiarities. There has been discovered the elemental level of human lacrimal gland. It has been demonstrated the first collector link in the systems of lacrimal ducts is the central intralobular duct which is closely synoptically connected with initial venous chain of microcirculatory bed. Micro-anatomical regularity of positional relationship of various excretory ducts may allow to clear up the mechanisms of secret passage through the complex branch of excretory ducts of human lacrimal gland.
УДК: 616-092.19-008.64-08
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ В1ДТВ0РЕННЯ 1МУН0ДЕФ1ЦИТУ У ЩУР1В
Шняжко О.Р., Пошивак О.Б., Гаврилюк О.М., Нектегаев I.O., Грушка O.I.
Льв1вський нацюнальний медичний уыверситет ¡мен1 Данила Галицького
Дат визначення eudie iмунотератг та iмунопрофтактики та описано порушення iмунног сис-теми, якг потребують застосування iмyнотерапiг. Розроблена модель циклофосфанового iMyw-дефщиту у щyрie. Запропоновано dei схеми введення циклофосфану, якг призводять до форму-вання двох ступетв iмyносyпресiг у щyрiв: середньог - 5 мг/кг маси тша та тяжког форми-10 мг/кг маси тша, що тдтверджено лабораторними, iмyнологiчнuмu та патоморфологiчнuмu методами дослiдження. Наведено результати проведених дослiджень. Запропонован моделi iмy-нодефщиту можуть бути використан для доклiнiчного дослiдження лтарських речовин - по-тенцшних засобiв корекцп функцюнального стану iмyнног системи.
Ключов1 слова: експериментальний ¡мунодефщит, ¡мунотропна
1мунна система являе собою складноорга-шзовану багатор1вневу структуру, яка мае свою мову передач! ¡нформаци як всередиш, так \ поза нею (цитокши, хемомни та ¡ншО, постшно та одночасно реагуе на чисельш екзо- та ендогенш агенти, подразники та сигнали [11]. Важливо за-значити, що ¡мунна система функцюнуе в тюному взаемозв'язку з нервовою, ендокринною системами, оточуючими органами та тканинами (купфер1вськ1 кл1тини печшки, еп1тел1альш кл1тини судин, слизових оболонок). Як наслщок, при збоях у функцюнуванш ¡мунно'Г системи бу-дуть страждати \ ¡нш1 органи та системи ¡, навпа-ки, розлади нервовоТ, ендокринноТ систем та ¡нших оргашв призведуть до порушеного функцюнування ¡мунно'Г системи [3, 14]. Сучасш дослщження фундаментально! та клУчноТ ¡мунологи довели участь патологи функцюнального стану ¡мунно'Г системи у роз-витку багатьох хвороб та Тх ускладнень. Постшно зростаючий негативний вплив фактор1в зовшшнього середовища, вкпючаючи соц1альш фактори, накопичення точкових мутацш, як1 призводять до ослабления ферментативноТ д1яльносп, функцп рецептор1в та ¡нших фактор1в, ям мають вщношення до функцюнування ¡мунно'Г системи, призводять до значного зростання в популяци числа оаб з вто-ринною патолопею ¡муытету [3, 11]. У зв'язку з цим на даний час значно пщвищилась зацкав-лежсть л1кар1в препаратами, як1 впливають на систему ¡мужтету.
терап1я, ¡муномодулятор, ¡муносупрес1я, цикпофосфан.
Поняття ¡мунотропна теражя включае ряд термов та дефшщш, значения яких потребуе уточнения [2].
1мунотеражя - найчаспше використовуеться для позначення корекци системи ¡мужтету спе-ц1альними препаратами, отриманими шляхом екстрагування з елеменлв ¡мунно'Г системи або синтетичними аналогами продукте д1яльносп ¡мунно'Г системи (¡муноглобулш1в, ¡нтерлейюжв, ¡нтерферожв). Часом цей же термш застосову-ють як синожм термшу «¡мунотропна теражя», що е не зовам коректним, адже ¡мунотропна теражя як поняття об'еднуе р1зж способи впливу на систему ¡мужтету з метою зупинки патолопч-ного процесу в оргажзмк 1мунотерапевтичного ефекту можна досягнути шляхом застосування специфчних або несециф1чних засоб1в [6].
1муностимуляц1я - виб1ркова або неспеци-ф1чна (системна) стимуляц1я пригжчених компоненлв ¡мунно'Г системи (тимом1метики, ад'юванти). Для и здшснення застосовуються препарати, котр1 сприяють або активацп певного клону ¡мунокомпетентних кл1тин, або загальному посиленню ¡мунно'Г вщповщ1 [3].
• 1муносупреая - пригжчення надлишкоТ пперреактивносп компоненте ¡мунно'Г системи, найчаспше системне. Для и здшснення застосовуються препарати, котр1 здшснюють пригжчуючий вплив на ¡мунну систему, направлений на ел1мшацш антитт ¡/або л1мфоцит1в, що специф1чно реагують на ал-
* Робота виконувалась в рамках комплексно/ теми «Синтез нових ф1зюлог1чно-активних речовин, поюдних неконденсова-них, конденсованих /' макрогетероцикл^чних систем, вивчення Тх ф1зико-х1м1чних властивостей та бюлоячноТ активности, дослЮження рЬних вид/в рослин захЮного региону з метою одержання нових складов та опрацювання сучасних методов фар-мацевтичного та юмко-токсиколоячного анализу» (шифр теми: IH.10.06.0001.06, № державноГреестрацп: 010би012672).
BtCHHK Украгнсъког медичног стожатологЬчног академш
ло- або автоантигени [3, 6].
• 1муномодуляц1я - це зазвичай тимчасове пщвищення або пригшчення тих чи ¡нших показниш ¡мунолопчноТ реактивность Спектр речовин, як1 мають ¡муномодулююч1 властивосп, безперервно збтьшуеться. Часто так1 властивосп знаходять у препарате, як1 рашше використовувались для лкування ¡нших захворювань, що свщчить про високу тропн1сть ¡мунноТ системи до дм р1зноман1тних речовин. Даш речовини, або продукти IX бютрансформацп, взаемодшть з рецепторами кл1тин та позакл1тинними факторами ¡мунноТ системи та викликають зсуви показниш ¡мунолопчноТ реактивности кориснють чи шкщливють яких необх1дно оцшювати в1д конкретно!' ситуаци [5].
• 1мунокорекц1я - засоби впливу на ¡мунну систему, як1 призводять до лквщацп IT дефек^в i встановлення нормального функцюнування. Цим поняттям прийнято пщкреслювати цте-спрямованють 3aco6iB, як1 застосовуються на корекцш, вщновлення ¡мунореактивносл, хо-ча ц1 засоби та методи можуть шчим не вщр1знятись в1д ¡мунотерапевтичних. Проте, ¡мунокорекц1я включае i таю способи нетера-певтичного вщновлення або пригшчення ¡мунореактивносп як реконструктивш опе-рацп - пересадку оргашв та кл1тин ¡мунно'1' системи i, навпаки, видалення оргашв, кл1тин, молекул ¡мунноТ системи у хворих. Найяскравшими прикладами ¡мунокорекци е пересадка тимусу, кюткового мозку i особливо генна тератя ¡мунодефщит1в (наприклад, дефщит аденозиндезамшази) [5].
• ¡мунопрофтактика - введения препара^в, найчаст1ше вакцин, для стимуляци ¡муштету i розвитку несприйнятливосл до збудниш ¡н-фекцш. Рашше nifl термшом ¡мунопрофтак-тика розумти лише таю методи лкування, при яких застосовувались специф1чш 6ionori-4Hi засоби: антигени, вакцини, анатоксини, алергени, ¡муноглобулши та ¡ншк Зараз, не-зважаючи на р1зницю в походженш та меха-Hi3M дм, HOBi xiMi4Hi препарати, яю активно впливають на pi3HOMaHiTHi ланки ¡мунноТ системи, також вщносять до ¡мунопрофтактич-них 3aco6iB [5].
• 1мунореабт1тац1я - це комплекс ¡мунолопч-них, ¡мунокорегуючих, ¡мунопрофтактичних, со^альних, еколопчних, бюмедичних 3aco6iB, скерованих на вщновлення змшеноТ ¡муноло-г1чноТ реактивносп хворого чи популяци населения певного континенту [7].
P.M. XaiTOB та Б.В. niHeriH видтяють три основы групи порушень ¡мунноТ системи, яю потре-бують застосування ¡мунотропноТ TepaniT: ¡муно-дефщити, авто1мунн1 захворювання та алергопа-тологп [9].
Застосування ¡муномодулюючоТ TepaniT при
алерпчних захворюваннях вважаеться доцть-ним у тому випадку, коли ц1 захворювання ускладнеш проявами вторинноТ ¡мунноТ недоста-тносл. У цих випадках метою ¡мунотерапи е лк-вщац1я у патента з алерпчними захворювання-ми ¡нфекцшного вогнища, що зазвичай призво-дить до покращення кл1шчноТ картини основного захворювання. Проте, у цьому випадку ¡муномо-дулююча тератя скерована не на основну причину захворювання [10].
Вщомо, що важливою ланкою розвитку алерп-чного процессу е пщвищена активнють ТИ2-кл1тин \ продукування ними цитоюшв: 1Л-4, 1Л-5, 1Л-13. 1Л-5 сприяе дозр1ванню еозиноф1л1в та Тх активацп [13,15]. 1Л-4 та 1Л-3 стимулюють синтез 1дЕ В-кл1тинами [12]. Вщповщно, одним з перс-пективних напрямюв в ¡муномодулюючш терапп алерпчних процеав е застосування препаралв, яю знижують активнють ТИ2- \ пщвищують активнють ТЙ1-кл1тин.
При аугамуннш патологи достатньо широко застосовуються ¡мунодепресанти, скероваш на пригшчення гостроти запального процесу. 1х застосування зазвичай дае швидкий та виражений кл1шчний ефект. Проте, таке лкування е симп-томатичним, а не етютропним. Так, застосування гормональних препаралв при розаяному склероз! дае хороший кл1шчний ефект, проте не впливае на такий важливий показник ефектив-носп терапп, яктривалють рем1сп [1].
В основ! етюпатогенезу багатьох ауто1мунних захворювань, як \ при алерпчних процесах, ле-жить дисбаланс ТМ/ТИ2 кл1тин. При розаяному склерозу ревматоТдному артриту ауто1мунних тиреоТдитах спостер1гаеться пщвищена активнють ТИ1-кл1тин, а при системному червонному вовчаку, ауто1мунних васкул1тах та деяких видах анемш - ТИ2 кл1тин [13,15]. Тому, ¡муномодулю-юча тератя при ауто1мунних захворюваннях повинна включати препарати, як1 регулюють сшв-в1дношення ТИ1/ТИ2 кл1тин. Проте, на фармаце-втичному ринку практично не ¡снуе препарат1в, як1 були б дозволен! для застосування при ауто-¡муннш патолог1Т та зм1нювали б баланс ТМ/ТИ2 кл1тин у потр1бному напрямку \ основним показом до застосування ¡муномодулятор1в при ауто-¡мунних процессах на даний час, як \ у випадку з алергопатолопею, е ¡нфекц1йн1 ускладнення основного захворювання.
Очевидно, що за допомогою ¡муномодулюючоТ терапп неможливо виправити генетичн1 дефекти первинних ¡мунодеф1цит1в. Проте, у зв'язку з ба-гатокомпонентним характером проти1нфекц1йно-го захисту, можна оч1кувати, що при деякому пщвищены за допомогою ¡муномодулятор1в фу-нкцюнальноТ активност1 нормально працюючого компонента ¡муннноТ системи буде хоча б част-ково компенсовуватись робота дефектного компоненту. Тому, добре продумане застосування ¡муномодулюючоТ терапи у пац1ент1в з первин-ними ¡мунодеф1цитами може дати хороший кл1-н1чний результат [9, 10].
Головною галуззю застосування ¡муномодулюючоТ терапп е вторинш ¡мунодефщити, як1 проявляються у вигляд1 частих, рецидивуючих, важко лкованих ¡нфекцшно-запальних захворюваннях р1зноТ'локал1заци [10].
Особливосп функцюнування ¡мунноТ системи роблять практично неможливим ¡снування ¡му-нотропного препарату з абсолютно селективним кшцевим впливом на ¡муштет. 1муномодулятор може волод1ти виб1рковою д1ею на певний компонент ¡мунноТ системи, проте кшцевий ефект його впливу на оргашзм завжди буде багато-гранним. Це пов'язано з Тх впливом на цитокши, як1 володшть чисельними та р1зномаштними впливами на систему ¡муштету. На даний час не виявлено цитомшв з1 строго специф1чною д1ею [11]. Це положения дозволяе сформулювати на-ступний принцип: будь-який ¡мунотропний препарат, виб1рково дшчий на вщповщний компонент ¡мунноТ системи (наприклад фагоцитоз, клн тинну або гуморальну ланку), окр1м впливу на цю ланку ¡мунноТ вщповщ1 буде в тш чи ¡ншш м1р1 здшснювати вплив \ на ¡ншк Тому, будь-який ¡муномодулятор з переважним впливом на фагоцитоз, гуморальний чи кл1тинний ¡муштет, окр1м впливу на даш компоненти будуть в тш чи ¡ншш м1р1 впливати \ на ва ¡нш1 компоненти ¡мунноТ системи [10].
Мета роботи - розробити модель циклофос-фанового ¡мунодефщиту для доктшчного дослщження лкарських речовин - потенцшних за-соб1в корекци функцюнального стану ¡мунноТ системи.
Матер1али та методи
Дослщження проводилось на бтих нелшшних щурах-самцях масою 70-80 грам1в, як1 утримува-лись в умовах в1варш ЛНМУ ¡меш Данила Гали-цького згщно з правилами „належноТ лаборатор-ноТ практики" (¿ЬР) з дотриманням загальних етичних принцитв проведения експеримент1в на тваринах, ухвалених нацюнальним конгресом з бюетики (КиТв, 2000) вщповщно до М1жнародних принцитв "СвропейськоТ конвенци про захист хребетних тварин, яких використовують для екс-
перимент1в та в ¡нших наукових цтях" (Страсбург, 1986). Тварин утримували на стандартному харчовому рацюш в кликах Болмана для по-передження копрофаги. Для визначення дослн джуваних параметр1в у дослщ бралася ктькють тварин, яка забезпечувала статистично достовь рш результати. Експериментальш групи тварин включали 10-15 особин кожна \ формувались за вихщною масою тша. У експериметч брали участь дв1 дослщш групи тварин, дослщження з плацебо та формували контрольну групу (¡нтак-тш тварини). Отримаш в ход1 експерименту па-раметри пор1внювали, як з результатами конт-рольних груп, так \ з величинами норми у лабо-раторних тварин.
Моделювання ¡мунодефщиту здшснювалося шляхом пщшмрного введения циклофосфану в дозах 5 \ 10 мг/кг маси тта протягом 10 д1б. Ев-таназш тварин проводили пщ загальним знебо-ленням (25 мг/кг нембуталу, 20-50 мг/кг пенто-барб1талу внутр1шньоочеревинно, в/о). Експериментальш дослщження проводились згщно ста-ндартних протокол1в. Оцшка функцюнального стану ¡мунноТ системи здшснювалася на 12-ту добу ¡з використанням морфолопчних, лабора-торних та ¡мунолопчних метод1в. Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням критер1ю Стьюдента. Прилади, що вико-ристовувались в експериментах, пройшли мет-ролопчний контроль. Для дослщження функцюнального стану ¡мунноТ системи були використа-ш методи, як1 вщдзеркалювали ¡нтеагральш характеристики д1яльносп основних ланок ¡мунноТ системи [4, 8].
Результати та 1х обговорення
Отримаш результати свщчать, що за вибраноТ нами схеми експерименту збтьшення дози циклофосфану призводить до зростання його ¡му-носупресивного впливу на оргашзм експеримен-тальнихтварин.
Встановлено, що у щур1в ¡з дослщних груп спостер1галося вщставання у росл, затримка прибавления маси тта, зниження ¡ндексу мае тимусу та селезшки (див. Таблиця 1).
Таблиця 1. Морфолог1чн1 зм^ни у щур1в при введены циклофосфану
Група Маса,г Маса тимусу, мг Коефщ1ент маси тимусу, Маса селезшки, мг Коефщ1ент маси селезшки,
Контроль (¡нтактш тварини) 120,0 ± 9,0 45,0 ± 4,7 0,0037 168,0±12,0 0,14
Плацебо 119,0±7,0 43,0±4,2 0,0036 167,0±10,0 0,14
Доза циклофосфану 5 мг/кг 105,0±7,2 38,0±4,0 0,0036 154,0±9,5 0,15
Доза циклофосфану 10 мг/кг 97,0±5,5 24,0±4,5 0,0025 145,0±11,0 0,15
Лабораторш дослщження показали наявнють у дослщноТ групи тварин, яким вводили циклофосфан у доз1 10 мг/кг маси тта, нейтрофтьного лейкоцитозу з л1мфопешею (див. Таблиця 2).
В1СНИК Украгнсъког медичног стожатологЬчног академш
Таблиця 2. Лейкоцитарна формула
Груп а Лейкоцити г/л Базофти Еозинофти Нейтрофти Моноцити Л1мфоцити
г/л % г/л % г/л % г/л % г/л %
Контроль (¡н-тактж твари-ни) 8,7 0,01 0,1 0,26 3,0 4,0 46,0 0,3 3,4 4,1 47,1
Плацебо 8,4 0,02 0,2 0,3 3,6 4,0 47,6 0,3 3,5 3,8 45,2
Доза циклофосфану 5 мг/кг 8,2 0,03 0,3 0,45 5,6 3,25 39,6 0,32 3,9 4,2 51,2
Доза циклофосфану 10 мг/кг 10,5 0,02 0,2 0,55 5,2 6,05 57,6 0,36 3,4 3,5 33,3
Дослщження ¡мунно'Г системи верифкувало зниження кшькосп основних ¡мунокомпетентних кл1тин: СР3, СР4, СР16, СР22, зниження ¡мунорегуляторного ¡ндексу (див. Таблиця 3), що свщчить про дефн цит як кл1тинно1, так \ гуморальноТ ланки ¡мунно'Г системи.
Таблиця 3. СубпопуляцП' Т- та В-лшфоцит1в
Група ОР3 ОР4 ОР8 ОР16 ОР22 1Р1
г/л % г/л % г/л % г/л % г/л %
Контроль (¡нтактж тварини) 4,0 55,7 1,2 16,7 0,7 9,8 2,2 30,6 2,4 33,4 1,7
Плацебо 3,9 54,3 1,3 18,0 0,7 10,0 2,1 29,8 2,3 32,0 1,85
Доза циклофосфану 5 мг/кг 3,0 45 0,7 10,5 0,6 7,5 1,2 18,0 1,3 19,5 1,3
Доза циклофосфану 10 мг/кг 2,4 36,0 0,35 5,3 0,6 7,2 1,0 1,5 1,2 18,0 0,6
Також спостер1галося зниження ктькосп ¡муноглобулш1в кпаав А, М та С, бтьш виражене при введены циклофосфану у доз1 10 мг/кг маси тта (див. Таблиця 4).
Таблиця 4. Основн/класи ¡муноглобулмв та циркулюючпмунш комплекси
Група 1муноглобулши г/л Ц1К ум.од.
А М С
Контроль (¡нтактш тварини) 3,2 0,7 6,4 86
Плацебо 3,1 0,7 6,3 80
Доза циклофосфану 5 мг/кг 1,1 0,5 2,8 140
Доза циклофосфану 10 мг/кг 0,5 0,4 1,0 75
Визначеня р1вня циркулюючих ¡мунних комплексе свщчить про наростання ктькосп остан-жх при введены циклофосфану у доз1 5 мг/кг маси тта, зменшення ж Тх ктькосп у груш тва-рин, яким вводили циклофосфан у доз1 10 мг/кг маси тта ймов1рно е результатом осщання Ц1К, що потребуе подальшого ретельного морфоло-пчного дослщження.
Морфолопчж дослщження тканин у тварин з 1 та 2 груп засвщчили, що ¡мунокомпетентж тка-нини знаходяться у межах норми.
На вщмшу вщ цього, у тварин, яким вводили циклофосфан, були виявлеж ознаки ¡мунодефн циту: виснаження Т-залежних (витончення, роз-рщженють л1мфо1'дних елеменлв) та, особливо, В-залежних зон (наявнють др1бних первинних фол1кул1в) л1мфо1'дних оргажв, колапс строми та компенсаторна пперплаз1я сполучнотканинних елеменлв (у тимуа - зам1щення сполучною тка-
ниною та лтоцитами). Особливостей щодо ло-кал1заци л1мфо'щних елемежлв не виявилось, але у селезшц1 ознаки виснаження л1мфоТдноТ тканини були менш виражеж, пор1вняно з ¡нши-ми органами.
Висновки
Отримаж даж свщчать про дозозалежний ¡му-носупресивний ефект при застосуванж циклофосфану у щур1в, бтьш виражений при введен! циклофосфану у доз1 10 мг/кг маси тта..
Таким чином встановлено, що запропоноваж схеми введения циклофосфану призводять до формування двох ступежв ¡муносупресп у щур1в: середньоТ - 5 мг/кг маси тта та тяжко'Г форми-10 мг/кг маси тта.
Л1тература
Гусев Е.И., Бойко А.Н., Салмаси Ж.М. и др. Использование иммунологических параметров для мониторинга активности патологического процесса при рассеянном склерозе // «Аллергия и иммунопатология (иммунные механизмы формирования, принципы терапии)». -М.:ВУНМЦ. - 1999. - С.226-239.
Гришина Т.И., Полякова И.Н., Рвачева A.B. и др. Проблемы иммунотропной терапии: новые перспективы // Фарматека. - 2000. - №4(40). - С.18-29. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология.
- М.:000 «Медицинское информационное агенство», 2003. - 604 с.
Назаренко Г.И., Кишкун A.A. Клиническая оценка результатов лабораторных исследований. 2-е изд.,стереотипное. - М.: Медицина, 2002. - 544 с. Нестеров И.В., Сепиашвили Р.И. Иммунотропные препараты и современная иммунотерапия в клинической иммунологии и медицине // Аллергология и иммунология. -2000. - Т.1, №3. - С.18-28.
Новиков Д.К., Новикова В.И., Сергеев Ю.В. Иммунотерапия, иммунокоррекция и иммунореабилитация // Иммунопатология, иммунология, аллергология. - 2002. - №3.
- С.7-17.
Сепиашвили Р.И. Иммунореабилитология на рубеже веков. // International Journal on Immunorehabilitology -2000. - V.2, №1. - P.5-11.
8. Стефанов О.В. ДокпЫнне дослщження лкарських засо-6iB (методичн1 рекомендацп). - К.: АвЩена, 2001. - 528 с.
9. Хаитов P.M., Пинегин Б.В. Иммунодиагностика и имму-нотропная терапия нарушений иммунной системы // Практический врач. - 1997. - №2(9). - С.5-13.
10. Хаитов P.M., Пинегин Б.В. Принципы применения имму-номодуляторов при заболеваниях, связанных с нарушением имунной системы. // Успехи клинической иммунологии и аллергологии / Под ред. А.В. Караулова. - Т.1. -М., 2000. - С.22-37.
11. Ярилин А.А. Система цитокинов и принципы ее фнкцио-нирования в норме и при патологии // Иммунология. -1997. - №5. - С.7-14.
12. Kapsenberg M.L., Hikens C.M., Wierenga E.A., Kalinski P. The role of antigen-presenting cells in the regulation of allergen-specific T cell responses // Current Opinion on Immunology - 1998. - Vol.10. - P.607-613.
13. Mosmann T.R., Sad S. The expanding universe of T-cell subsets: Th1, Th2 and more // Immunology Today. - 1996. -V.17. - P.138-146.
14. Roitt I., Brostoff J., Male D. Immunology. Sixth Edition. -Mosby, 2001. - 472 p.
15. Romagnani S. Limphokine production by human T cells in disease states // Annual Review of Immunology and Im-munopathology - 1996. - Vol.80. - P.225-235.
Реферат
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ВОСПРОИЗВЕДЕНИЕ ИММУНОДЕФИЦИТА У КРЫС Пиняжко О.Р., Пошивак Л.Б., Гаврилюк Е.М., Нектегаев И.А., Грушка О.И.
Кпючевыеслова: экспериментальный иммунодефицит, иммунотропная терапия, иммуномодулятор, иммуносупрессия, цикпо-фосфан.
Даны опредиления видов иммунотерапии и иммунопрофилактики и рассматриваются нарушения иммуной системы, требующие применения иммунотерапии. Разработана модель циклофосфанового иммунодефицита у крыс. Предложено две схемы введения циклофосфана, которые обуславливают формирование двух видов циклофосфанового иммунодефицита: средней тяжести - 5 мг/кг массы тела и тяжелого иммунодефицита - 10 мг/кг массы тела, что подтверждается лабораторными, иммунологическими и патоморфологическими методами исследований. Наведены результаты проведенных исследований. Предложенью модели иммунодефицита могут использоватся для доклинических исследований лекарственных средств - потенциальных корректоров функционального состояния системы иммунитета.
Summary
EXPERIMENTAL MODELING OF IMMUNE DEFICIENCY IN RATS Piniazhko O.P., Poshyvak O.B., Gavryliuk O.M., Nectegaev I.O., Hrushka O.I.
Key words: experimental immunodeficiency, immunotrophic therapy, immunomodulator, immunosuppression, cyclophosphan.
The paper highlights the approaches in immunocorrection and immunoprophylaxis well as the immune system disturbances requiring the immunotherapy. We have modeled cyclophosphan immunodeficiency in rats. There may be two schemes of cyclophosphan introducing which determine the formation of two types of cyclophosphan immunodeficiency: moderate (5 mg/kg of body Wt) and severe immunodeficiency (10 mg/kg of body wt), that is proved by laboratory, immunological, pathomorphological findings. Data obtained are also represented. The immunodeficiency modeling may be used in preclinical studies of medicines - possible correctors immune system functional condition.
