CC BY
1The scientific heritage No 7 (7),2016 ния. Активная роль субъекта здесь является важнейшим компонентом для применения парадигмы конструктивизма в методологии транс-науки, предполагая активность разума в восприятии на всех уровнях. Но не следует забывать, что люди конструируют социальный мир не индивидуально, а совместно - в соглашениях, социальных актах.
С точки зрения социального конструктивизма все то, что признается существующим, ценным, правильным, конструируется с помощью языка во взаимодействии одних людей с другими. Здесь возникает понятие «инструментальной рациональности», которая представляет собой тип обоснования знания, диктующего правила поведения человека и подсчитывающего эффективность средств познания. Наиболее важной для «инструментальной рациональности» выступает процедура, которая позволяет определить ее границы при помощи других критериев (моральные и этические нормы, социальные ценности, общее благополучие и др.).
В целом, границы конструктивизма можно задать следующим образом:
1) они могут быть заданы детерминацией этическими, экологическими и социокультурными факторами;
2) эти границы определяются типами задач, которые необходимо решить;
3) они задаются природой самого рассматриваемого явления.
При этом возможны случаи, когда явление требует рассмотрения и как естественное, но осуществляющееся посредством искусственной креативной деятельности человека [2, 81-82].
Список литературы
1. Захарчук О.Г. Основания конструктивной теории систем. Книга 1. [Электронный ресурс] URL:
http:// ww.globalistika.ru/zakharchuk/zakhar-chuk_kts1.htm#Contents
2. Розин В. М. К проблеме границ конструктивизма // Конструктивизм в теории познания [Текст] / Рос. акад. наук, Ин-т философии; Отв. ред. В.А. Лекторский. - М.: ИФРАН, 2008. - С. 80-81.
3. Розов Н.С. Конструктивная аксиология и этика ценностного сознания // Философия и общество. - М., 1999. - № 5. - c. 93.
Препотенська М.П.
доктор фшософських наук, професор Нацюнального техтчного yHieepcumemy «Кшвський nолiтехнiчний тститут», кафедра фшософИ] Кигв, Украна
ЕКСПАНС1Я МЕГАПОЛ1СУ I СТРАТЕГИ ВИЖИВАННЯ HOMO URBANUS (ЕКЗИСТЕНЦ1АЛЬНИЙ АСПЕКТ)
AN EXPANSION OF MEGAPOLIS AND THE SURVIVAL STRATEGIES OF HOMO URBANUS (AN
EXISTENTIAL ASPECT)
Prepotenska M.P.
doctor of Philosophy, professor at the National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute", the department of philosophy, Kyiv, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Розглядаеться специфжа мегаполюу з точки зору виклишв великого мюта. Аналiзуються тривимiрна просторова експаная мегапол1су та його сенсорна атака з екзистенщально! точки зору. Визначено raroBi моделi стосуншв людини мюта Homo Urbanus iз простором мегаполюу та ввдповщш п'ять провщних сощ-альних практик у цих стосунках: штервенщя, редукщя, зонування, подолання, трансформащя. Показано, що сощальш практики залежать ввд рiвня екзистенщально! дiалектики людини, уособлено! в типах Оби-вателя, Шукача i Творця, i що саме екзистенщя творчосп здатна штегрально гармошзувати мешканщв мегаполюу та проспр мюта, роблячи його всебiчно комфортним для життя.
ABSTRACT
The article explores the megapolises' specifics from the perspective of challenges of a big city. It analyzes a three-dimensional spatial expansion of a megapolis and its sensory attack from the existentional point of view. The paper determines typical models of relationships between people who live in megacities, Homo Urbanus, and the space of a megapolis. As a result of this study, the author identifies the five main social practices in these relatinoships: intervention, reduction, zoning, overcoming and transformation. The article illustrates that social practices are dependent on the degree of people's existential dialectics which is embodied in the figures of an Inhabitant, a Seeker and a Creator. An existence of creativity enables a harmoniation of megapolises's dwellers and the space of a big city by making it more comfortable and convenient for living.
Ключовi слова: виклики мегаполюу, Homo Urbanus, експаная мегаполюу, сенсорна атака, сощальш практики, Обиватель, Шукач, Творець.
Keywords: challenges of a megapolis, Homo Urbanus, an expansion of a megapolis, a sensory attack, social practices, an Inhabitant, Seeker and Creator
Micro як виклик i liilMOBMb
Наш свгг неухильно урбашзуеться. Урбанюти-чний cnoci6 життя детермiнye поставання суто мь сько! людини Homo urbanus, яка вже не мислить себе поза мютом i мае парадоксальну здaтнiсть при-родно почуватися у штyчнiй мiськiй природi. Мюта нaстiльки збiльшyють свiй простiр та шфраструк-туру, що перетворюються у мегаполюи, а надал1, зрощуючись мiж собою, розростаються до мегало-полтав, aгломерaцiй та конyрбaцiй. Проте е сенс для позначення мiст-мiльйонникiв використову-вати загальний термiн мегaполiс, в якому вщобра-женно провiднy ознаку великих мiст - !хню рiзно-бiчнy мaсштaбнiсть. Мегапол1си постають як цен-три збiрки та перетину рiзнобiчних iнформaцiйних, фiнaнсових, культурних потоков. При цьому структура мегаполюу, його гетерогенний простiр мiстять низку виклишв для городянина: нaдмiрнy рiзномa-нiтнiсть, екологiчнi загрози, соцiaльнi, мультикуль-тyрнi, полiтичнi, економiчнi протирiччя. Для осяг-нення цих процесiв варто використати вдею А. Той-^i про «виклик» i «вщповвдь» як рушшну силу цившзаци. Деяк1 урбанютичш дослвдження безпо-середньо стосуються мюького простору. Так Анрi Лефевр сприймав велике мiсто i життя в ньому як сyцiльне «виробництво простору», «спаталгзацт» (вщ фр. spatalisation - просторування»), вважав, що саме через просторовi орiентири в антропогенних умовах мюта люди осягають i творять свое середо-вище, реал1зують «право на мюто» [9, с. 27-29]. 1де! прiоритетy простору та мюького руху поеднував у сво!х дослвдженнях мiстa Дорiaн Мессi, який обгру-нтовував зв'язок трaекторiй мiських мирацш iз по-шуком людиною життевого шляху i загального сенсу буття [28, с. 203]. Проте до цих тр не визна-чено типовi модел1 стосунк1в людини i простору та пов'язaнi з ними види сощально! дiяльностi, хоча саме це кардинально змшюе обличчя мегаполюу та життя мютян i являе собою актуальне завдання те-ори i практики мiстa.
Мета crarri i метод дослщження
Розглянемо просторовi виклики мегaполiсy, стратеги адаптаци Homo Urbanus та вщповщт ним сощальт практики, що впливають зрештою на увесь мюький оргaнiзм. Ефективним методом дос-л1дження мiських проблем у бутт людини вважа-емо екзистенщальний пвдхвд, який дозволяе визна-чити сутнюш риси городянина через переживания свого юнування у мiськомy простор^ через власну екзистенцiaльнy дiaлектикy i можливiсть будувати «проект себе» (Сартр), який еспл^еться у проект мюта.
Тривимприа експанмя
Мегaполiс кардинально вiдрiзияеться вiд ш-ших поселень. Мале мюто, а тим бшьше село - збе-рiгaчi трaдицiй. 1хнш простiр структурований, в ньому як правило наявш клaсичнi атрибути автономного мюького поселення: центральна площа, ратуша, культова споруда, ринок, мюьш ворота, за-мок-yкрiпления. Люди знаходяться ближче до при-роди, переважно знaйомi м1ж собою, порядок життя досить сталий, соцiaльнi ролi в цiломy визнaченi, як i професiйнi напрямки дiяльностi та хобг Можна
The scientific heritage No 7 (7),2016 говорити про екзистенщальну моноорieнтацiю мешканця села i малого мюта, де пануе заданiсть, певний фатум i ритуальнiсть, зберiгаеться почуття роду. Темпоритм малих мiст у цшому незмiнний, i, не дивлячись на усе!дне проникнення телебачення, 1нтернету та iнфраструктури споживання, меш-канщ провiнцiй мають досить стабiльний «набiр реальностей», що обмежуеться рамками i звичаями !хнього поселення - дружнього людинi простору. На противагу цьому мегаполiс демонструе полще-нтризм, неосяжнiсть простору, розмивання родових зв'язшв, але й безмежнiсть пропозицiй для саморе-ал!зацп особистостi. Очевидно, що м!гращя у мега-полiси певною мiрою пов'язана з ввдчуттям сво-боди вибору i моделей поведшки.
Велике мiсто тримае людину в екзистенщаль-нiй напрузi на якшсь граничнiй меж1, що, можливо, спричинено критичною масою мегаполiсу та взае-моввдчуженням мiстян. «Душевно сформована землею, культурна людина опиняеться полоненою сво!м власним творiнням - мютом, вона робиться одержима мiстом, стае його породженням, його ви-конавчим органом i, нарештi, його жертвою», - писав О. Шпенглер [19, с.42]. Йому бачилися мiста майбутнього, жахливi за сво!ми розмiрами: «Я уяв-ляю - багато шсля 2000 року - мюьш масиви на де-сять-двадцять м!льйошв осiб, що займають широк! ландшафти, !з буд!влями, поряд з якими найвелич-шш! з сучасних здадуться карликами, де будуть вть леш так1 !де1 у сфер! засоб!в спшкування, як1 ми б сьогодш шакше як божевшьними не назвали б» [19, с.48]. Грецький урбанют Костянтин Докаадю т-шов ще дал! у прогнозах щодо масштабносп мют, пропонуючи поняття «ойкуменополю» як перспективу загальнопланетарно! урбанютично! мегаконс-трукцп [3]. Нараз! дшснють тдтверджуе згадаш футуролопчш вде!: маемо таю багатом!льйонш аг-ломерати глобальних мют, як Босваш i Токайдо, i лшп зрощених мегаполюв простягаються майже вздовж усього узбережжя земних океашв.
Мегаполю знаходиться у процес постшного зростання, у зв'язку з нарощуванням мюьких функ-цш i представництв у великому мюп зводяться все нов! й нов! будинки, об'екти шфраструктури, тран-спортш розв'язки, зб!льшуеться чисельнють насе-лення. Мюто росте вгору, вшир i в глибину, сим-воли цього уособлеш в силуетах хмарочоав, об'емних багатопрофшьних буд!вель, в обрисах житлових квартал!в, у мостах i трасах, численних тдземних спорудах - метро, торгових i розважаль-них центрах. Знаки росту можуть викликати у горо-дян радюне почуття причетносп до поступального руху, але також здатт тдсилити вщсторонення в!д мюта, яке перестае бути «сво!м».
Провщт атрибути мегаполюу - хмарочоси. Наявнють в них власних !мен особистюно субстан-цюнуе щ буд!вл!, додае !м особливо! значущосп й сили: Burj Khalifa - Бурдж Хал!фа в Дуба!, ОАЕ, 162 поверхи, 828 м у висоту, Taipei-101 в Тайваш, висота дор!внюе 508 метрам, 101 поверх, Shanghai World Financial Center - Шанхайський м!жнарод-ний фшансовий центр, 101 поверх, висота 492 ме-три, Петронас Тауерс, Куала-Лумпур, Малайз!я, 88
поверхiв, висота 452 метри. Вшлю Тауер в Америщ
- один з найстарших свггових хмарочоав, 110-по-верхова буд1вля висотою 443,2 м. У Сауд1вськш Аравй' зводять рекордно високий будинок Kingdom Tower, у 200 поверх1в, висотою понад тисячу метр1в, який вмщатиме найвищу у свт обсерва-торш i стане центром Корол1вського мюта - уль-тра-сучасного урбанiстичного комплексу. Хмаро-чос можна розглядати як архетиповий символ на кшталт Вавилонсько! веж1, втiлення одвiчного прагнення людини «дютатися до неба», «дотяг-нутися до Бога», невпинне прагнення вiчностi, тра-нсгресiю. Недарма процес будiвництва хмарочосiв предстае iнколи як трансцендентний акт, мало не сакральне дiйство. Напевно, витоки такого став-лення до висоти мають глибоке коршня в ретро-спекцп не пльки практичного мiстобудування, але й в особливш фшософи висоти. Здавна священш мь ста розташовувалия на пвдвищеннях, пагорбах (Рим, Ки1в, Стамбул), можновладщ увiчнювали власну значущiсть у високих палацах, монумента-льних спорудах, а велич Бога i його земних посере-дник1в вплювали грандiознi храми. У численних зображеннях до нас дiйшли образи веж епохи ста-роегипетських i вавилоно-ассиршських фортець. Веж1, що супроводжували всю юторш мютобуду-вання, пережили динамжу вiд утилiтарних цiлей за-хисту та спостереження за ворогом до символ!чно! мюп розпiзнавального знаку мюта, його в!зитно! ка-ртки (Ейфелева вежа в Париж!, Шзанська вежа в Шз^ вежа св. Марка у Венецп). Зазначимо, що у по-всякденному спiлкуваннi людей хмарочоси часто називаються вежами, а деяш висотш буд!вл безпо-середньо впираються в небо вежами, як, наприклад, мечеть веж1 Бурдж Хал1фа на 158-му повера, най-вища на Землi.
Огляд мегаполiсу з висоти - чи не единий споаб оптично охопити його образ, пережити екзи-стенцш висоти в повнш м!рг Про це яскраво писав М1шель де Серто, спостер^аючи Нью-Йорк з даху манхеттенсько! веж1-хмарочосу: «Гiгантський попк, скутий поглядом, перетворений на текстуро-лопю ... Щднятися на вершину ВТЦ означае вирва-тися з лап мюта. Вознесiння е перетворення - у Ба-чущого. Свгг, яким вш був одержимий, наче насланням, тепер лежить перед ним як вщкрита книга - вш може читати його, стати сонячним Оком, дивитися зверхньо, под!бно до Бога. (Серто (2008), ст. 39). Проте екзистенщальна насиченють висоти може мати дв! сторони: для одних вона по-стае як символ духовного тднесення й свята буття, а для шших - як тдсилення ввдчуття !ндивщуаль-но! малосп або навиъ шкчемносп, знаменуе без-силля перед величезним байдужим свггом. Так бо-жественне межуе з шфернальним, а воля до життя
- з вщмовою вщ нього. Один з базових екзютен-щалов людського буття - страх - виявляеться зо-крема у страху висоти. Вщома цитата Заратустри «якщо довго вдивлятися в безодню, безодня почне вдивлятися в тебе» у нашому контекст! може трак-туватися як «зяюча висота» мегаполюу, свого роду танатомашя. Екзютенщали обриву, жаху й смерп
пiдсвiдомо присутнi в образах хмарочоав, що ро-бить !х також символом з апокалiптичним значениям. Недарма руйнувания веж-близиюк1в ВТЦ вна-слiдок теракту 2001 року сприймалося багатьма як жахливий знак майбутнього краху всього захщного свиу. Сюжети кiнотрилерiв про шнець свiту розiгруються в оточеннi жмарочоав як шнцевих ат-рибутiв людсько! цившзацп; висок! споруди е своерщними дороговказами граничних ситуацiй людського буття, що провокують афектнi стани з амплпудою ввд ейфорп до ввдчаю.
Мюто невпинно росте у глибину. Ця потреба продиктована необхiднiстю швидкого подолання ввдстаней (метро), економiею та еколопею наземного простору (шдземш паркинги), можливютю створювати особливий вим!р споживання i дозвшля, максимально ввдгороджений ввд зовшшньо! метушнi мегаполiсу (арт-тдвальчики, кафе, магазини тд землею). Також ввдзначимо, що практично ус! комушкацп життезабезпечення мiста пролягають тд землею (трубопроводи, канал!защя, електричш та телефонш кабел!, оптоволоконна мережа), а на випадок военно! загрози у багатьох великих мютах залишаються запасш вар!анти житла: бункери, бомбосховища. Якщо у випадку з висот-ними спорудами була доречна асощащя з архетипом Вавилонсько! веж!, то в подземному вим!р! мегаполюу напрошуеться апелящя до космогошчного архетипу печери. «Символ печери багатозначний. Печера символ!зуе повернення назад - у глиб чаав, у материнське лоно, символ шом!рносп, включено! в нашу буденнють. Це знак переходу, обмеженосп Буття» [6]. Печери й тдземелля збер!гаються в багатьох мютах ! передмютях, будучи сакральними об'ектами (лаврськ1 печери в Киев!) або символами мютичного змюту, що законом!рно приваблюе ввдвщувач!в. Але й облаштоваш цившзащею шдземш простори несуть ввдбиток архетитчно! шакшосп, «шом!рносл». Як ! висотш споруди, вони екзютенщально амб!валентш. Перони та тунел метро, як ведомо, шод! стають мюцями су!цид!в знев!рених людей, багато городян уника-ють тдземки внаслщок клаустрофоби, вщрваносп в!д звичних координат життя. У той же час, якщо тд землею розмщуються центри розваг ! споживання, так1 мюця здатш прикрасити перебування людей святковою аурою. Цьому допомагае штучне свило, яке стирае меж! дня й ноч!, яскрава колори-стика споживчих пропозицш, музичний фон. Кр!м того, шдземш й висотш об'екти мюта пов'язаш з! знаками напрямку руху як для окремо! людини, так ! для великого людського потоку, натовпу. Стршки «вгору» ! «вниз» на панелях л!фпв та п!дземних пе-реход!в вщображають екзистенц!альн! пережи-вання поглиблення й тднесення в простор!, улаштовують дисциплшарш рамки, одночасно надаючи !люзорну свободу вибору шляху.
Очевидним фактором мютобудування е розро-стання мегапол!су вшир. Воно пов'язане як з! зб!ль-шенням м!ських спальних район!в, так ! з процесом субурбан!зац!! - розвитком примюьких зон, як1 з часом зливаються з мегаполюом, творячи м!ськ1 агло-мерац!!. Неохватнють масштабу м!ста розгортае
перспективи фланерства, HOBi маршрута тзнання. Водночас це призводить до складносп засвоення мюта як цiлiсного образного феномену. «Занадто багато кашлярно! дифузи, занадто багато осмотич-ного руху, занадто багато перемiщень, занадто багато сполучених посудин, зчеплень, взаемодш. Занадто багато спiлкувaння у спустошеному про-сторi, в мюп, що стало схожим на Музей 1деально! Деконструкцп. Саме музеефiкaцiя й масована урба-нiзaцiя покликaнi замаскувати процес спустошення i опустелювання, i одночасно вони сaмi е найяскра-вiшим його сввдченням» [1, с. 109]. Отже, розрос-тання мюта чинить просторову експaнсiю i викли-кае екзистенцiaльну aмбiвaлентнiсть у бутп Homo Urbanus.
Сенсорна атака
Вгзуальний преанг
Будь-яка людина сприймае свгг перш за все ш-стинктивно - за допомогою оргашв почутпв: ба-чення, слухання, тaктильнi ввдчуття, канали запахов i смaкiв - матриця людсько! сенсорики. Уточнимо, що поняття sensus (лат.) буквально позначае «сприйняття», безпосередню реaкцiю на зовшшш подразники. Життя у великому мюп пов'язане iз потужною сенсорною атакою середовища, оск1льки вiзуaльнi, шумовi, тактильш та iншi подразники ма-ють мегамасштаб. Звернемося до вiзуaльного сприйняття мюта людиною i до науково! рефлексп щодо цього. На початку ХХ1 ст. на стику естетики i фiзiологi! з'являеться така сфера знань, як вiзуaльнa екологiя, де звучить щея небезпеки вiзуaльного пе-ренасичення. Йдеться про норми людсько! оптики та умови «комфортного вiзуaльного сприйняття оточуючого середовища» [5. С.11]. Фжсуеться аг-ресивнiсть гомогенного «поля» великого мюта, по-збавленого естетики: чергуються «монотонш фа-сади, торщ будинк1в, глухi забори, тунелi, шдземш переходи, нaвислi зверху прямолiнiйнi дахи, назе-мнi трубопроводи, що тягнуться у нескiнченнiсть, прямолiнiйнi aвтомaгiстрaлi, простори, зaповненi одномaнiтними пaрaлелепiпедними об'емами, а та-кож глади дверi, монолите скло» [5. С.27]. Ствер-джуеться, що коли зiр не мае за що «зачепитися», людина швидко втомлюеться, втрачае енергш. На противагу цьому нaявнiсть динaмiки вiзуaльних об-рaзiв, спiвмiрностi у кольорi, фактур^ напрямку i текстурi поверхнi мaтерiaльних об'ектiв породжуе ввдчуття задоволення, защкавленосл вiд спогля-дання мiстa, гармоншний душевний стан [7]. Проте й нaдмiрне рiзномa!ття стае випробуванням для вi-зуального сприйняття: «сучасна протиприродна штучна aрхiтектурa дисгармоншно вриваеться у мь ський ландшафт i буквально напружуе зiр городян, викликаючи стан дискомфорту» [7]. Ц проблеми aктуaлiзують необхiднiсть збалансованого, науково виваженого мюького проектування та мютобуду-вання всупереч комерцiйним розрахункам забудов-ник1в. Поряд зi сталими вiзуaльними образами у мь стi присутня величезна сукупнiсть змiнних вiзуaль-них подразнишв, представлених зокрема рекламою. У мегаполюах, особливо у пострадянських, ву-лична реклама стае майже неконтрольованим стихшним лихом, що руйнуе щентичнють мiстa та
The scientific heritage No 7 (7),2016 породжуе в!зуальне перенавантаження. Протягом свггового дня масштабш i занадто яскраы б!г-борди, розтяжки, брандмауери, а у веч!рнш час стлайти презентують масштабш зображення об-лич та афективш слогани. Окр!м небезпеки для водив, яш вимушеш вщволжатися на в!зуальш виклики, б!льшють витвор!в мюько! реклами несуть машпулятивний вплив, культивують споживання як споаб життя, нав'язуючи стандарти маскуль-тури. В!зуальна напруга мегаполюу тдсилюеться також перевантаженим трафшэм i системами знаков, як1 городянин повинен встигнути зафжсу-вати заради небезпечного руху мютом. Тисяч! зустр!чних облич у потощ натовпу змушують кожного перехожого виробляти певш захисш реакцп, аби не виснажуватися у спогляданш. Зимунд Бауман, називаючи мегаполю «мютом страхов» i водночас «мютом надш», вивчаючи вплив сенсорного пе-ренасичення на людину, обгрунтовуе навиъ поши-ренють мiсксофобii (страху р!зномашття) [21, с.77]. Зазначимо, що людина мае в!д природи мехашзми фттрацп шформаци - «сенсорш ворота» (sensory gating). Аби вщбулася конструктивна сенсорна се-лекщя, городянин повинен мати рацюнальний контроль над сво!ми переживаниями у простор! мюта, проектувати власну поведшку. Поряд з цим у кожному мюп наявш вуличш роззяви, як1 шерцшно i поверхнево «споживають» мюто, аби гаяти час та отримати розвагу в!д нудьги. Беззмютовне хитання вулицями творить для них симулякр повноти життя, ефект ув!мкненосп у мюький темпоритм...
Акустичне насильство
Звуковий вплив мегаполюу в деяких випадках з повним правом можна назвати звуковим насиль-ством. Галас натовпу, гурк1т машин, гул пвдземки, шум в!д процеав буд!вл! i ремонту, музичний фон у мюцях дозвшля, звукове оформлення рекламних акцш, рекламш аудюрол!ки у гшермаркетах, школи - шум в!д пролтгаючих над мютом лтгашв, кла-цання, ткання, дзвш, гашр тощо - ця безмежна звукова палира мегаполюу чинить справжню аудюнавалу на кожного городянина. Поширення шуму на 10 децибел (дБ) призводить до зростання загальних хвороб на 20-30 %, а серцевих i невро-лопчних хвороб - майже у 2 рази. Шум у великих мютах стае одшею з причин раннього стар^ня i скорочуе життя людини на 8-12 рошв. Деяк1 цент-ральш вулищ, зокрема Хрещатик у Киев!, стають заручниками гучних мюьких перформенав, i люди, як1 проживають у центр!, неабияк страждають в!д шуму публ!чних заход!в. Мешканцям шших рай-ошв мегаполюу також не завжди вдаеться схова-тися в!д шуму у сво!х квартирах. «В зон! найбшьш сильного шумового впливу знаходяться частини квартал!в i мшрорайошв, розташованих уздовж ма-гютралей загальномюького значення (екывалентш р!вш шуму в!д 67,4 до 76,8 дБ). Р!вш шуму, зам!ряш в житлових комнатах при ввдкритих вшнах, ор!енто-ваних на зазначеш магютрал!, всього на 10-15 дБ нижче. В умовах сильного мюького шуму вщбу-ваеться постшна напруга слухового анал!затора. Це викликае зб!льшення порога чутност! (10 дБ для б!льшосп людей з нормальним слухом) на 10-25
The scientific heritage No 7 (7),2016 дБ. Шум ускладнюе чггшсть мови, особливо при його рiвнi бтше 70 дБ» (Голубев (1987), ст. 1482). Зрештою надмiрний шум стае екзистенщаль-ною проблемою, утримуючи людину в станах втоми i роздратування. Незважаючи на ряд еколоп-чних заходiв у мiстах, наприклад, висадку дерев, розмiщення шумопоглинальних екранiв, пристро!в зву^золяцп, рiвень аудiопресiнгу залишаеться ви-соким. Недарма ще у 2002 рощ в директивi £С шу-мове забруднення в мiстах було визнано однiею з головних проблем негативного антропогенного впливу на навколишне середовище.
Проте i в ситуацп акустичного рiзноманiття людина мiста здатна виробити певний iмунiтет до аудiоподразникiв, виховати вiдбiрковiсть у сприй-няттi звуков. Л. Салямон так пише про це: ««Нескш-ченна численiсть iнформацiйних пошук1в, яш людина отримуе через комушкативш канали, сфор-мували в не! вмшня «слухати те, що потрiбно», принципи вiдбору таких поввдомлень. У них людина виявляе здатнють до адаптацп, досл1дницький рефлекс образного, цшсного уявлення про об'ект шляхом виокремлення його серед шших» [12, с. 271]. Сощальний антрополог Фрш Коломб'ян увiв в урбанiстичнi дослщження поняття «саундскейп» та «саундшифт», яш позначають форми опосеред-кованого сприйняття звуков i шумiв мiста. За думкою вченого, люди мюта здатш виявляти вибiркову чутливiсть до звуков i шуму, створюючи ушкальт акустичнi конвенцй' та органiзовуючи у залежносл вiд цього власне середовище [22]. Загалом зазна-чене сенсорне регулювання е виявом фiзично й духовно здорово! особистосл. Гальмування цього процесу вказуе на розлади свiтосприйняття аж до псих1чних хвороб: «порушення здатностi до фшь-трацп сенсорно! iнформацi! е симптомом шизо-френп. При такому порушеннi знижуеться здатнiсть мозку подавляти вiдповiдi на слабк сти-мули. Хворi стають легко збудженими i не можуть концентрувати свою увагу» [26]. Отже, аудiальна атака мегаполiсу потребуе побудови зву^золяцш-них систем у мюп та свiдомого ставлення городян до шумiв. Деяк1 люди намагаються сховатися вщ аудiоподразникiв через навушники, в яких транс-люеться улюблена музика чи радiопрограма, але це несе додатковi загрози - зниження слуху саме з причини гучного звуку у навушниках, нарощу-вання аваршних ситуацiй у зв'язку з блокуванням зовнiшнiх сигналiв, потрiбних для небезпеки. Звер-немо увагу й на такий парадокс, як прагнення де-яких мешканцiв до постiйного шумового фону навиъ у приватному житл, коли у квартирах городян водночас працюють телевiзори, радiо, моштори ПК, що створюе «ефект присутносл», симулякр. Тим самим людина начебто рятуеться вiд можливо! тишi, яка бентежить i спонукае до заглиблення. шу-мовi виклики наче заглушують виклики екзистен-цiалънi.
Проте здавна в мюл iснували локацп тишг Одна з них - внутршне примiщення будь-якого храму. Так, наприклад, у Нотр-Дам де Парi на входi вiдвiдувачiв одразу зустрiчае великий надпис на
рiзних мовах свиу: «SILENCIO» (тиша). Тиша са-кралiзye людину, звертаеться до духовного вимiрy особистостi. Ще одним прикладом цього можуть бути примщення мюьких бiблiотек i музе!в, де тиша е не пльки етикетним атрибутом, а й природ-ним «проводником» до мистецтва, штелектуаль-ного, естетичного надбання людства. Здавна пануе традицiйна тиша у лiкарнях, де вона не пльки за-безпечуе спок1й хворих, а й виявляе найбшьш сакрально та екзистенцшно напружену межу - мгж життям i смертю. Тиша у навчальних аyдиторiях су-проводжуе процес шзнання, який в iдеалi також е глибинною штелектуальною та духовною працею. Зрештою мешканцю мiста, як i будь-якш особис-тостi, необх1дно школи створювати метафiзичнy внyтрiшню тишу для авторефлексп, обмiрковy-вання життя. Тож чергування тишi i шуму, вибiрко-вiсть у сприйняттi акустично! палири мiста -ознака особистiсно! досконалосп в цiй сферi.
Тактильне вторгнення
Сенсорш виклики мiста безпосередньо стосу-ються тактильних вiдчyттiв, кинетики, тшесносл городян. Це мае глибокий метафiзичний змiст. М. Мерло-Понтi, знаменуючи поворот до тшесносл в теретичному дискурс^ слушно стверджував, що людина здатна бути пов'язаною 3i свiтом тшьки за умови тiлесно! присyтностi в ньому [11]. I якщо, за-нурюючись у вiртyальнy реальнiсть, городянин наче втрачае в1дчуття власного тша, то, перебува-ючи у фiзичномy просторi мiста, вiн вимушений рахуватися з тактильними подразниками. Штовха-нина, товкотнеча, черги, вимушене торкання маси предмепв (дверi, порyчнi, кнопки), рукостискання iз знайомими, колегами, обмiн поциунками-виан-нями змушуе увесь час бути напоготовi для вияву власно! тшесносл, контролю за нею. Окремi так-тильнi почуття спричиняють одяг, температура по-вiтря, погода, вологiсть, сшг, вiтер тощо. До того ж мегаполю мiстить безлiч сексуальних виклишв: вiдвертi наряди, сексапiльнi образи у вiзyальнiй ре-кламi, надмiрна близькють тiл у мiсцях масового скупчення. Вочевидь тактильнi в1дчуття потребу-ють ращонального осягнення та корекцй'. Якщо мешканець мюта позбавлений тактильного самоконтролю, вш стае дралвливою конфлжтогенною особою, яка демонструе компенсаторну агресш у сенсорно перенасиченому просторi мюта. Прикладом ввдсторонення вiд сенсорно! атаки мегаполюу виступають креативнi локаци мiста, де дозвiлля сполучаеться iз творчiстю, духовно насиченим спi-лкуванням. Це актyалiзyе необхiднiсть пiдтримy-вати баланс напруження i розрядки, мобшьносл i спокою задля гармонiзацi! буття-у-мюл.
Смаковi спокуси i запахи
Сенсорна перенасиченють мегаполiсy виявля-еться також у сферi зловживання смаковою модаль-нiстю людини. Сучасна iндyстрiя споживання i реклама тдносять до справжнього культу !жу i напо!. Харчовi якостi продyктiв обговорюються у числен-них ЗМ1 i телепрограмах, на кyлiнарних шоу. На противагу естетицi подiбних заходiв деяш меш-канцi мегаполiсy не здатш протистояти навалi сма-
кових спокус, перспективi швидкого, хоча й не-як1сного харчування у великому мютг Зввдси - проблема ожиршня людей мегаполiсу та шкiдливi наслiдки цього. Ця сфера здатна екзистенщально загострюватися, коли людина, маючи погiршення власного вигляду i здоров'я, споглядае рекламу тiлесних «вз!рщв». Протирiччя мгж нав'язаним маскультурою «щеальним» гламурним образом та власним виглядом спонукае людину або до карди-нальних i ризикових змiн iмiджу, або породжуе стани вiдчаю i ввдчуження з причини неможливостi ютотного корегування проблеми. Поряд з цим за-значимо масове розгортання шахрайських пропози-цш «миттевого» одужання, змши харчових звичок, чародiйного скидання ваги. Виправити ситуацiю здатнi тi, хто мае самоусвщомлення i ввдчувае сенс самовдосконалення, виявляе волю до перетворень у едносп тiлесного, душевного, духовного потен-цiалу. При цьому не будемо знещнювати значения процесу трапези у людському життi. Здавна в мюь-к1й культурi застiлля поеднувалося iз спогляданням видовищ та грою розуму. Вiд часiв давньогрець-кого симпоауму до зах1дноевропейських кафе-filo й арт-кафе люди прагнули симбiозу фiзичного i духовного задоволення. Майже в кожному мегаполта свiту iснують брендовi кафе i ресторани, пов'язанi з перебуванням в них вiдомих митщв, фiлософiв, письменник1в, художников. Запах кави, фiрменнi блюда, продуманий дизайн, ненав'язлива музика, чемнiсть працiвникiв створюють особливу атмосферу таких закладiв, певну стилiстику комфорту, що надихае на приемне спiлкуваиия i спiвтворчiсть. Очевидно, що смакова модальшсть людини мюта потребуе помiркованостi i самоконтролю, вмшня поеднувати фiзичне i духовне.
Не зайве зазначити масштаб сукупносп за-пахiв мегаполiсу, що експлуатуе нюх кожного меш-канця. Здавна велик мiста несли ввдразу запахами нечистот i смiття. Не усi люди в натовт е охай-ними, школи запахи брудного тiла, поту або, навпаки, занадто задушливi аромати парфумiв чи-нять справжнiй дискомфорт для оточення. Доречно згадати фабулу вщомого роману П. Зюск1нда «Парфюмер». Головний герой Жан-Батист Гренуй вирю у Париж! XVIII ст., ввдзначеному жахливим сморо-дом i духотою, тд впливом особливо огидного риб-ного запаху серед базарних лавок. Очевидно, що шлях його злочишв, кривавого пошуку iдеальних ароматiв був зокрема зумовлений психолопчним травмуванням вщ бридких запахiв великого мiста... Отже, еколопя мюького запаху можлива за умови сввдомого конструювання палiтри аромапв. Це частково ввдбуваеться за рахунок поширення куль-тури паркових зон i квтв, використання штучних ароматичних засобiв, пропагування чистоти й охай-носп в шсп. Втiлення новггшх технологiй утил!зацп та переробки смптя, контроль за ппеною вигулу домашшх тварин, чгтке законодавство у пи-таннях чистоти ! бруду дозволяють ховати неприемт «пахощЬ» мюта або нейтрал!зувати 1х. Одним з новгтшх засоб!в ввдновлення «чистого» свггосприйняття е система флоатингу - «шрвани
мегаполтав»: людина розташовуеться у герметич-нш капсул!, де повнютю ввдсутт сенсорш подраз-ники, а густий сольовий розчин на дш шдшмае тшо i творить ефект невагомосп на кшталт перебування у материнському лош або у космос!. Через позбав-лення в!д сенсорно! атаки тсля сеансу начебто в!д-буваеться повернення першозданно! сенсорики в усш гострот! почутпв [17].
Треба зазначити ще одне специф!чне використання сенсорного р!зноманитя - поширешсть сен-сорних метафор у мюьких текстах, топошмщ й ре-кламнш риторищ. Словосполучення типу «смак ус-тху», «запах перемоги», «гаряча пропозищя», «шешт бажання», «Black and red» i т. п. на реклам-них щитах, вггринах i назвах магазишв творять до-даткову текстуру сенсорно! атаки мегаполюу. Ок-ремим апофеозом сенсорного р!зномашття висту-пають гшермаркети i торгов! моли, де сполучаючи майже ус! сенсорш подразники у пропозищях спо-живаиия, що робить ТЦ чи не головними мюцями амейного дозв!лля, розвивае спрагу споживання при нестач! духовного розвитку. Вагомим мега-ви-м!ром сенсорного виклику для сучасно! людини е також 1нтернет-проспр, де шформацшно-в!зуальш поввдомлення доповнюються потужним шформа-цшним спамом. Можливо, поширення смайликов та мем!в у в!ртуальнш комушкацп спричинене зокрема втомою в!д безмежно! навали емоцш та шфо-рмацп, бажанням бшьш лакошчно й однозначно формулювати меседж1. Ми недарма використали слово «атака» у характеристик просторового генератора мюта, бо сенсорно насичене рiзномаиiття тдводить до критичного порогу сприйняття i виму-шуе д!яти у ввдповщь. Аби не впасти у стрес, горо-дянин певним чином адаптуеться до мюького простору, сприймае, обороняеться чи !гноруе р!знома-нггтя, що обступае, плутае, полонить щодня.
Соц1альм1 практики
Просторова експанс1я мегаполюу породжуе певш мюьш практики, що мають екзистенщальний тдтекст.
Iнтервенцiя
Споконвж у людському сустльств! на мжро- i макрор!внях ввдбувалися вшни за територш. У про-цеа урбашзацп вони змшили форми, але залиши-лися сталими по суп. 1нтервенщя у сфер! мюького простору являе собою агресивне вторгнення у певну просторову локацш заради и привласнення чи псування (вандал!зму). Крайшм випадком штерве-нцп е безпосереднш захват чужо! територи, здшс-нений вшськовим чи удавано мирним шляхом. Ек-зистенщальним чинником штервенцп виступае воля до абсолютно! влади. У зв'язку з цим доречно пригадати афоризм Наполеона, який радив добре роздивлятися вулищ чужих мют, бо ж так може ста-тися, що з часом !х потр!бно буде захоплювати. Pi-зновидом «мирно!» просторово! штервенцп особливо у пострадянських мегаполюах е хаотична за-будова мюта всупереч юторичним, еколопчним, естетичним параметрам заради комерцшного роз-рахунку. Комерц!ал!зац1я м!стобудування демонст-руе як екзистенцшний виб!р людини м1ж любов'ю
The scientific heritage No 7 (7),2016 до мюта i любов'ю до багатства на користь остан-нього. Виявами просторово! штервенцп шд епдою культу споживання е також рекламне переванта-ження мюта та перенасиченють мегаполюу не-санкцюнованими малими арх1тектурними формами (МАФ). Псування матерГального простору спо-стертаеться на вулицях мюта й тд час «шотнг-бунпв», сощальних зворушень, демонстрацш i страйк1в. У такому випадку об'екти мюького простору уособлюють образ ворога, акумулюють агресш повстанщв. Яскравим виявом штервенцп е вандал1зм, спричинений низкою екзистенщальних сташв: гшвом, нудьгою, хворобливим самоствер-дженням, прагненням до ризику. До цього часу неоднозначно сприймаеться феномен cmpim-apmy -або як вандал1зм по вщношенню до середовища, або як спроба його естетизацп. Деяш вияви стри'-арту, як, наприклад, скретчинг (вицарапування на скт чи на шших поверхнях у громадських мюцях напиав або малюншв) ближче до вандал1зму, бо це псуе, а не прикрашае матерГальш об'екти, а провгд-ний жанр стргг-арту графiтi поступово втрачае асо-щальний Гмщж, перетворюючись у жанр мистецтва, зааб художнього вдосконалення мюьких локацш. Одним з перших проявГв легал1зацп графт у по-страдянському простор! мегапол1ав став мГжнаро-дний фестиваль 2007 року в Санкт-ПетербурзГ «Meeting of Stylesа». У сукупносп з брейк-дансом, фрютайлом i репом стри-арт у мегаполюах формуе потужну субкультуру, дякуючи як1й молод! мешка-нщ мюта знаходять сродну стльноту i додаток тво-рчим зусиллям. З часом стргт-арт предстае як варь ант креативно! трансформацй' мюта, а масштабш графт - мурали, школи стають навгть знаковими символами нацюнального, патрютичного гатунку.
Редукцiя
Мегаполю для окремо! людини е обмеженим i водночас безмежним: городяни в цшому уявляють адмшютративно-територГальш границ! свого мюта, але дехто може усе життя прожити, не наидуючись наить у сусгдт райони. Деяк1 люди живуть у великому мюп як у сел! чи у провшцп, !хш «мандрГвки» мютом зводяться суто до внутршшх мпрацш, про що влучно каже французька приказка: «mеtro -boulot - dodo» (метро - робота - сон). Напружений трафж, дисциплшарш рамки робггаичого повсяк-дення й емоцшне випалювання створюють для ба-гатьох мютян особливий формат мюького життя -шерщйний та буденний. Проспр мюта, його соща-льно-культурне багатство залишаються не запиту-ваними для «рабГв будшв», i потенщал мюта зво-диться суто до виконання сощальних функцш. Чому так вгдбуваеться? Якого типу люди вибира-ють буденну стратепю мюького життя? На наш по-гляд, буденнють у шсп присутня перш за все на рГвш обивательського та споживацького ставлення до життевих задач i життевого середовища.
Тлумачний словник стверджуе, що «обиватель - це людина, позбавлена широких суспшьних по-глядГв, яка живе дрГбними мщанськими штере-сами» [14, с. 499]. В художньо-науковому дискурс! юнуе юторично складена низка синошмГв поняття
_81
обивателя: буржуа, фтстер, бюргер,мщанин, од-номiрна людина, масова людина. Образ обивателя часто обм!рковувався у фшософп, психолог!!, ставав лтгературним персонажем, вщображався у шно-сюжетах. Ще Г. Гейне виказував глибоке презир-ство до шкчемносп фшстер!в у «Шляхових картинах», В. Набоков критикував мщанина з низькопробними щеалами та «узколобою вульгар-нютю». Обиватель зазвичай виживае у мюп, нама-гаючись накопичити заздалепдь матер!альш блага ! захиститися вщ можливих загроз. Обивательське мислення й ввдповщно вчинки тяжшть до стандар-тизованих схем, звича!в, родових догмапв. Екзи-стенщально Обиватель ввдчужений вщ мегаполюу, байдужий до масштабних мюьких проблем, якщо пльки вони не загрожують мшровим!ру буття. Ке-рований шстинктами самозбереження та продов-ження роду, вш тклуеться насамперед про задово-лення бюлопчних потреб. Для нього мегаполю -апофеоз конс'юмеризму, усе функцюнування мюта огортаеться навколо процеав кушвльпродажу. Нараз! мова йде вже не про споживання, а про спо-живацтво як життеву фшософш, як м!ру уах речей. Демонстративне споживацтво, виявлене Торс-тейном Вебленом [15], культ шдустри ! взагал! -формування ще! споживання як загальнодержавно! стратег!!, створюють масштаб споживацьких запи-пв, який виходить далеко за меж1 необхвдного. Три-вога, клотт, гонитва за матер!альними цшностями зачшляе пльки частину людського потенщалу та знещнюе шш! прояви. Системи кредитування, диктат моди, шдустри краси ! статусу, намагання ввдповщати елиним канонам призводять до того, що Ж. Бодр!йяр влучно назвав «руйнуванням дшс-ностЬ» пвдмшою дшсносп «сустльством спектаклю» у г!перреальност!. Зацикленють людини на споживанн! вочевидь обмежуе духовно-душевний потенц!ал. Адже споживач, маючи все, хоче б!ль-шого. При цьому спрага споживання не обов'яз-ково несе бажан! матер!альн! диввденди, а може просто залишатися головним життевим «!нтере-сом».
Повсякденн!сть пострадянських кра!н, вклю-чаючи Укра!ну, демонструе нам вражаюч! типи людей, яш зробили споживання головним зм!стом ! способом життя. Сучасн! «м!даси» сенс свого юнування вбачають саме у накопиченш. Розм!ри багатства на кшталт садиби Межиг!р'я, як1 перехо-дять меж1 здорового глузду, виявляють глибинну кризу особистост!, яка скор!ш за все бо!ться не ви-жити за якихось умов або повторити злиденнють рок1в минуло! свое! бюграфп. Окремо в1дзначимо феномен онюмани - неухильно! пристраст! до куп!-вл! товар!в, часто не потр!бних ! не в1дпов!дних ма-тер!альним можливостям (з давньогр. юvю^ - для продажу, д^а - божев!льня тяга). Процес кутвл! отримуе чи не культове значення, набувае екзистен-ц!ально! напруги, смисложиттевого зм!сту. З. Бауман, один з автор!в концепц!! глобал!зац!!, справедливо зазначае, що «споживач у сустльств! споживання р!зко в!др!зняеться в1д попереднього споживача вже тому, що центральним питанням стае питання про те, «людина споживае, аби жити,
чи живе, аби споживати» [21]. Себто, пере-живання життя ввдбуваеться через спо-живання. Насл1дком цього е ще одна iнновaцiйнa соцiaльнa хвороба -аффлюенца (ввд англ. influenza (грип) та affluence (багатство)), «подiбнa заразному стану перезаван-таження, обов'язку, неспокою, непотрiбностi, як1 спричиненi неухильним бажанням чогось бшь-шого» [25, с.79]. Споживання за визначенням перестае бути достатшм, воно перетворюеться у «дурну нескiнченiсть» усе нових й нових спокус та перспектив. Зазначимо, що людина, яка переживае аф-флюенцу та онiомaнiю, може потрапити у колообiг прaцеголiзмy заради багатства з причини нaдмiрно! емоцшно! зaлежиостi вiд нього. «Для бшьшосп людей образ мiстa обмежуеться банальностями, що стосуються великих магазишв, мiсць, як1 вони ввд-вщують або яких уникають. Неоднознaчнiсть та складшсть мюько! реaльностi зводиться до одше! схеми», - зазначав А. Лефевр, мiркyючи про бу-денш практики мiстa [8, с. 142].
Зонування
Будь-яка людина здатна вийти з буденного ше-рцшного способу буття пвд впливом граничних си-тyaцiй, пробуджуючись до «запитуючого буття» (М. Гайдеггер), ввдкритися пiзнaнню мюта i пошуку свого мiсця у мюп, пошуку спорвднено! дyшi та сродно! пращ. Для цього потрiбнa неабияка духовно-душевна метаморфоза, екзистенщальш потря-сiння. Велике мiсто мютить неск1нченний потен-цiaл не пльки трaгiчних, але й позитивних граничних ситуацш, як1 спонукають до Пошуку. Рушшними силами цього процесу е воля до пiзнaния, до влади, до любовi i творчостг Додамо до цього, що фундаментальною екзистенщальною потребою розвинено! людини е воля до смислу. Го-родянина, який здебiльшого присвячуе життя у мь стi особистiсномy розвитку i побyдовi конструктивно! комyнiкaцi!, назвемо Шукачем. Шзнання мiстa Шукачем передбачае ввдкрипсть свiтовi мiстa i його людям, подолання вiдчyження вiд мегапрос-тору, готовнiсть надавати вiдповiдi на виклики ото-чення. Iсторiя мегапол1су, його мiф, семiотичнa па-лира осягаються з ввдчуттям влaсно! причетносл до цього. Шукач зонуе мюто i знаходить в ньому спорщнешсть, складае для себе ментальну мапу мiстa. Уособленням цього може бути тип Фланера, визначений ще французькими спацюшстами (група SI), який з метою шзнання мюько! атмос-фери мiряе мiсто власними кроками та ментально ранжуе простiр.
Бажаючи знайти однодyмцiв, Шукач стае уча-сником мюьких спiльнот, шукаючи власне покли-кання, виявляе iнтегрaльнiсть натури у просторi ш-тегрального мiстa. Зонуючи мiсто, городянин Шукач експл1куе свою сaмiсть на певнi мюьш локaцi!, впроваджуеться в них. Для осмислення цього варто звернутися до поняття фрактал. Зпдно фрaктaльнiй теорп Б. Мандельброта, будь-яка пiдсистемa фрактально! системи повторюе конфиуращю уае! сис-теми, i в межах загально! форми мiстить паттерн, який несшнченно тиражуеться. Так i городянин у процеа зонування мiстa знаходить у ньому най-
бтш комфортнi для себе мюця, де можна реал1зу-ватися та залишатися собою - «тиражувати» над-бання власно! натури.. Квартира, будинок, двiр, улюблена кав'ярня, парк, вулиця, клуб, театр, ш-коли й офю, мiсце роботи - усе це можна сприймати як своерiднi фрактали, що структурують для людини мюький простiр, надаючи йому сродносп, та сприяють творенню мiсько! щентичностг Окремi просторовi локaцi! aсоцiaтивно закршлюються за приемними спогадами («двiр дитинства», «мiсце першого побачення», альма матер), а деяш мiсця мь ста иноруються у зв'язку iз травматичними подь ями. Фрактальна теорiя, експлшована в yрбaнiстикy на початку ХХ1 стол1ття, загалом тлумачить мiсто як ушверсальний фрактал. «Мiсто являе собою най-бiльш повну фрактальну демонстрацш цивiлiзaцi! як единого цiлого» [24. С.12]. С. Божошн мегaполiс називае мультьфракталом, бо в його бaгaтомiрнiй фрaктaльнiй мaтрицi перетинаються геометрична, геогрaфiчнa, концептуальна моделi свiтy [2]. Щка-вим прикладом фрактально! структури е наявшсть у мiстaх топонiмiки та ономастики шших держав чи б№ш глобальних утворень, як, наприклад, £вро-союз. Майже в кожному мегаполга iснyють заклади з назвами на кшталт «Paris», «Свропа», «Нью-Йорк». Водночас у брендових мегапол1сах можна знайти !хне в1дображення в мшатюрг ^<Босфор-сiтi» у Стамбул!, «La France en Miniature» в Париж1 тощо. Отже, зонування мюта на кшталт фрaктaлiв мае суб'ективний вим!р для життя окремого горо-дянина та об'ективний - для осягнення мюького бренду, коли мaкросвiт вщображено у мiкролокa-ц!ях. Треба врахувати, що жителi мегaполiсiв майже у режимi нон стоп пiдключенi до 1нтернету, тому Шукача можна вважати також професшним 1нтерменом, який зонуе вiртyaльний прост!р. Його «пошуков! системи» життя не обминають пошуко-вих систем Мереж1, де вш здатний виявляти ви6!р-ков!сть; переживаючи бажання до шзнання свгту i любов^ зазвичай готовий обмежити вiртyaльнy ко-мyнiкaцiю заради реального спiлкyвaиия.
Подолання
Пошук свободи, прагнення в!льного руху у ме-гaполiсi може призвести до спраги подолання м!сь-ких перешкод, що добре вiдобрaжено у субкультурах i практиках паркуру, стрiтрейсiнгy, дiггерствa та бiлдерiнгy.
Паркур - технолопя подолання перешкод, зас-нована французами Дев1дом Беллем i Себастьяном Фуканом. Трейсери (майстри паркуру) прагнуть прориву скр!зь будь-як1 мaтерiaльнi бар'ери. Важ-ливо, що паркур не бунтуе проти простору, не зни-щуе його, а пристосовуеться до його рел'ефу - ви-ступ!в, провaлiв, поворот!в, п!дйом!в, спускав тощо. I хоча сaмi трейсери називають свое заняття ди-шм!чним спортом, нaйбiльш впрaвнi майстри цього жанру прагнуть не т!льки ф!зично! доскона-лост!, а й виховують у со6! гaрмонiю тiлa i духу. Життева ф!лософ!я трейсера полягае в метaфiзич-н!й iде!, що в житп немае меж, а е тшьки переш-коди, яш можна i треба долати. Не випадково паркур розвиваеться саме в мегаполюах в епоху 1нтер-нету, що забезпечуе паркур-атлетам потужний
медiаконтент, обмш поввдомленнями. Суто мюький характер практики тдкреслюеться також тим, що трейсери у спiлънотах зазвичай називають одне одного «урбан», не ворогують з мегаполiсом, а вважа-ють його сво!м, використовуючи фiзичний простiр для загартування характеру, самодисциплши, вияв-лення готовностi до ризику i вол1 до перемоги. Не вдеатзуючи паркур, вiддамо належне конструктив-ностi його фiлософi!.
Дшгери - мандрiвники штучними пвдзе-меллями мегаполiсу - опановують подвали, бомбо-сховища, кабельнi, дощовi, фекальнi колектори, дренажш системи, теплотраси, водогони i метро. Якщо у паркурi ставка робиться на тренування тiла i спритнiсть, то у дiггерствi проввдними факторами е воля до тзнання i розгадування та!н, культ ешш-ровки i фiзичнi тренування. Особливе мюце займае «вiдчуття лiктя» - взаемодовiра i взаемопiдтримка в небезпечних ситуащях. «Пiдземнi царства» спо-конв^ овiянi таемничiстю i магiею, а розгадування секрепв пiдземелля, освiтлення !х в буквальному i переносному значеннi, виконання суворо! етики спiлъноти в умовах загального ризику - складовi фiлософi! ще! мiсько! практики.
Стртрейстг - гонки на автомобшях i мотоциклах, що втiлюють прагнення максимально! шви-дкостi у подоланш вiдстаней мiста. Почавшись в Америщ на порожнiх пiслявоенних злетних смугах, цi перегони з часом перейшли у простiр европейсь-ких мегаполМв, де наявнi довгi якiснi траси. Проте, якщо в США i Gвропi стрiтрейсери легалiзованi i мають спецiально вiдведенi мiсця для змагань та органiзацi! шоу, то у пострадянських мегапол1сах стрiтрейсiнг став переважно забавою багатих моло-дик1в, яш у нiчний час доби порушують тишу мiста несамовитою гонитвою вулицями, створюючи до-рожню небезпеку. В основi - любов до екстремаль-ного ризику, гра-агон, особливе задоволення вiд пе-реживання порушень, бажання демонстративного самоствердження у статус та професiоналiзмi. Ця мiська практика, на в1дм1ну вiд попереднiх, бшьше зорiентована на гру та отримання чуттевих задово-лень. Проте й у нш вiдбуваеться «подолання» простору - опанування дистанцiй через власну вправнiсть на меж1 «штервенцп» у простiр.
Бшдертг являе собою скелелазшня по стiнах хмарочосiв. Мета майстра бiлдерiнгу - узяти ви-соту максимально природно, без страховки. Фран-цузький «чоловж-павук» Ален Робер, який тдко-рив бiлъше 70 стш висотних будiвель, включаючи найвищий хмарочос Бурдж-Хал1фа, у багатьох людей викликае амбiвалентнi почуття: ввд захопле-ностi - до дивування щодо абсурдностi такого за-няття. Бiлдерiнг - вкрай екстремальний рiзновид мiсько! практики, що також здшснюеться переважно вночi з причини заборон i переслвдування полiцiею, демонструе прагнення людини подолати експансiю мюько! висоти висотою власного духу i вправнiстю тiла. Альпiнiзм на хмарочосах демон-струе також невгамовну волю б№дершга до само-ствердження навить цiною власного життя. Наведет приклади «подолання» або «пiдкорення» мюь-кого простору показують нашр людини власною
природою перемогти штучну природу мюта. Проте ! просторова експанс!я мегаполюу - справа рук людських. Це означае, що людина мюта прагне ще б!льшого - максимального «продовження» себе у троьохвим!рному свт, ще бшьшо! потужносп, але при цьому парадоксально готова ризикувати жит-тям заради сво!х зухвалих плашв. У цьому вияв-ляеться особливий екзистенщальний надлом людини в и споконв!чнш суперечщ з долею, специ-ф!чна воля до влади, синдром «володара свпу», але й романтизування досягнення життевих вершин через буквальний ф!зичний досвщ - досвщ мюького Екстремала.
Трансформацiя
Проспр мегаполюу кидае виклик не тшьки сво!м нарощуванням, а й закинутою потворнютю в деяких виявах. Занедбаш промзони, монотонн! де-пресивш окра!ни, порожш стар! буд!вл!, забруднеш пустир! потребують ревггал!зацп. Креативш спшь-ноти або навиъ окрем! митщ усшшно трансформу-ють проспр змшюючи середовище, зм!нюють свгговвдчуття мютян. Коли мешканець мюта ми-слить не пльки масштабом власно! квартири, а й тклуеться про дв!р, район, мюто взагат, ним вибу-довуеться нова стратепя поведшки, комушкацп, ввдповщальносп, формуеться тип Творця. Культур-ний ландшафт ! ф!зичний вигляд мют здатш бути вдячним матер!алом для креативних практик. Вщ-поввдальнють за мюто передбачае щннють екзисте-нщалу порядку у бутп мюько! людини, переве-дення «хаосу» у «космос» як метаф!зика смислу життя вщображаеться в реальному облаштуванш мюько! територи. Про це писав Ел!аде: «Будь-яка територ!я, зайнята з метою проживання на нш та використання життевого простору, попередньо пе-ретворюеться з хаосу у космос, через цей ритуал !й надаеться деяка форма, дякуючи чому вона стае ре-альнютю» [20, с. 29]. Впорядкування мюта, об!зна-нють щодо мюьких об'ектш ! загальних мюьких проблем, посильна участь у громадських рухах з полшшення мюького життя - атрибути екзистен-цшного в-живання у мюто. Пригадаймо Маленького Принца Екзюпер! та один з його афоризм!в: «Вранщ встав, вмився, прив!в себе у порядок - од-разу ж приведи у порядок свою планету!» В-жива-ючись у мюто, людина мегаполюу творить зону ть лесного й душевно-духовного комфорту, виробляе засоби екзистенщальних вщповвдей на мюьш ви-клики, тзнае, «читае» мюто у багатств! його семю-тики. Провщною рушшною силою виходу з буден-носп виступае творчють у будь-яких сво!х формах: ввд прикрашення власного шд'!зду - до творення проекту мюько! утоп!!. Хочеться в!рити, що дшсно, у кожнш людиш присутня юкра божа, яка при пев-них умовах може спалахнути над с!р!стю буден-ност!.
За умови пом!рковано! !нформац!йно! пол!тики ! культурно! пол!тики престиж творчост! може стати б!льш високим, н!ж престиж спожи-вання. Аура творчост! великого м!ста складаеться також з м!кросв!т!в творц!в, тому культурна творчють пов'язана !з сощально-политичною
пасюнарнютю, бажанням творчого тдходу i до по-мешкаиия, i до стосуншв з ближшми й дальшми, i до життевих справ взагалг Смшивють творчо! лю-дини йти за сво!м покликанням знаменуе осо-бистюне поставання, подолання буденносп (принайми у власних артефактах), вплюе волю до сво-боди. Коли креативний городянин шдшмаеться до справжшх висот у сво!х проектах, i вони стають ре-альнютю мистецтва, вщбуваеться упровадження творця в таку невловиму структуру, як дух мюта. Образ, !м!дж, бренд мюта напряму залежать вщ кре-ативносп мютян. Архитектура, ландшафтний дизайн, споруди мистецького призначення, сама на-явнють в мюькш бюграфп видатного творця - усе це оформлюе неповторне обличчя мюта. Постал великих митщв свое! епохи та образи !хшх мют або мюць у мютах сплггаються у нерозривш ланцюги асощацш: М. Булгаков - Андр!евський узв!з Киева, О. С. Пушкш, Ф. М. Достоевський - Санкт-Петербург, Моцарт - Зальцбург, Ель Греко - Толедо, Х. Л. Борхес - Буенос-Айрес тощо. А таю скарбниц! культурно! спадщини як Париж чи Рим стотття по-стль приваблюють людей свиу, аби ri змогли до-лучитися до чисельних культурних пам'яток, пов'язаних з великими постатями юторп. «Олюд-нюють» мюто i сакральш персони. Можна говорити про «Genius loci» на мюцях земного помешкання духовних пророшв людства, лщер!в свггових рель гш. На р!зних континентах в мюькш архитектур! за-карбовано образи «мюцевих» святих: архангела Миха!ла у Киев!, св. Дюшая у Париж1, св. Пантелеймона в Кельн!, Миколи Чудотворця у Нью-Йорку тощо. Зазначимо, що «Genius loci» може бути також пов'язаний i з постатями р!зномаштних кумир!в поколшь, геро!в лггературних твор!в, м!ф!в та навпъ антигеро!в. Проте саме геро!, свят! i гени, !хня реальна чи уявна присутнють в юторп мюта здатш надавати вищий змют буттю у мюп i буттю взагал як прагненню до 1стини, Добра i Краси в гармони любов! i вол! до життя. «Реальними ор!ен-тирами у прагненш людини до в!льного розвитку i дшсного щастя слугують три вдеальш вершини. Це - Генш, Герой i Святий. Далеко не кожний здатний досягнути цих вершин, проте упод!бнюватися !м як провщшй ще! - здатна i повинна кожна людина» [18, с. 298]. Що об'еднуе зазначеш стратег!! життя? На нашу думку, це - глибинна в!рнють сво!й справ!, готовнють до самопожертви в !м'я мистецтва або високих загальнолюдських духовних цшей, зре-штою, готовнють вщдавати, а не брати. Чи не е це единою справжньою альтернативою фшософп спо-живання?
Саме в цш альтернатив! (творчють i спожи-вання) ми вбачаемо перемогу ще! повноти життя над щеею р!вня життя, залог творення гармонш-ного буття людини мюта i творення мюта у час! як духовно-душевного ореолу культури в едносп з ма-тер!альним свгтом речей. Прикладом перетворення мюького простору мегаполюу може бути антикри-зова стратепя мюта Ванкувера, де, аби запобпти хаотичному розростанню мюта i дезурбашзацп, вщ-родили моду на проживання у центральному рай-ош. Для цього були створен! зручш умови,
The scientific heritage No 7 (7),2016 побудовано «podium towers» - компактний житло-вий масив у центр! мюта, що заохотило мютян по-вертатися у центр. 1нновацшним засобом вдоскона-лення мюького простору виступае також розви-нутий у Канад! паблш-арт - побудова мюьких пам'ятнишв, статуй, будиншв таким чином, аби при !хньому огляд! вщкривалася перспектива б!льш широкого осягнення в!зуальних принад мюта - ландшафта, храшв, пагорб!в.
У свггових мегаполюах в останш швстолитя поширена досить масштабна за сво!ми наслвдками креативна мюька практика - джентрифiкацiя (або рециркулящя) - споаб облагороджування простору через перетворення занедбаних мюьких локацш у приваблив! та еколопчш мюця. Процес досить су-перечливий з етично! точки зору, бо в результат! шод! вщбуваеться примусова змша сощальних груп мешканщв: люди з бщних квартал!в витюня-ються ще у б!льш перифершш зони мюта, а в транс-формованих !хшх мюцях проживання опиняються б!льш «шляхетш» городяни. Проте архггектурш та економ!чш змши квартал!в, перебудова старих бу-диншв та шдустр!альних об'ектш, а згодом - наро-щування культурного дозвшля та шфраструктури район!в здатн! повнютю зм!нити не т!льки просто-ровий кластер мюта, а й його атмосферу. Неблаго-получш колись зони мюта насичуються новим зм!стом, естетизуються i входять у загальний ци-в!л!зований благополучний м!ський сектор. Мене-джери проекту (тренд-сеттери), представники «креативного класу» - художники, архггектори, жур-нал!сти, культурн! д!яч! - трансформують район, вводячи нов! стандарти повсякденного життя, прац!, творчост!, культурного вщпочинку. Прикла-д!в джентриф!кац!! чимало. Перший досвщ в!дбу-вся у Сан-Франциско ще у 1962 р., коли на мющ шоколадно! фабрики «Ghirardelli» було побудовано комплекс ресторашв та магазин!в i в!дреставровано площу Жирарделл!, яка в!дкрила огляд на живопи-сний залив. У Нью-Йорку в твденному Манхеттен! на мющ занедбаного центру текстильно! промисло-восп збудовано багату на враження шфраструк-туру. У Лондон! район старих портових док!в б!ля Темзи з красномовною назвою Собачий квартал перетворено у крупний дшовий центр, новий Ст, який став Канарським причалом та м!сцем розташу-вання штаб-квартир св!тових банков i корпорацш. У Барселон! з 1992 р. на мющ депресивно! зони почав зростати Ол!мпшський порт з хмарочосами, без-л!ччю торгових точок та розважальних об'екпв. За дек1лька десятир!ч м!сто перетворилося в один з найб!льш привабливих у £вроп! туристичних об'ект!в. У Берл!н! на мюп застар!лих фабрик ком-панй' Siemens в район! Шпандау спорудили новий комфортний житловий комплекс. Прикладом джен-триф!кацй' у Киев! е побудова житлового комплексу Воздвиженка на Подол! на мющ старих квартал!в.
Заради конструктивного перетворення м!ських зон креативш городяни усе част!ше вдаються до практики воркшопiв - стльно! дп у поеднанн! тео-р!! i практики, оргаиiзовано! динам!чно! майстерн!. Стльнота рiзномаиiтних спец!ал!ст!в об'еднуе
зусилля заради трансформаци простору мюько! ло-кацп. Воркшоп - приклад шновацшно! комунiкацii городян, де може бути ввдсутнш наявний лвдер, а основою устху стае синергетичний ефект креативно! стльноти. Один з приклaдiв вдалого воркшопу
- проекти перебудови пострадянських iндустрiaль-них ландшафпв в актуальний культурний продукт
- aктуaлiзуе в людинi волю до творчосп, е одним з рiзновидiв сaмооргaнiзaцii городян задля вдоскона-лення мiського простору. У великих мютах у ре-зультaтi воркшопiв усе бшьше й бiльше з'являеться стилiзовaних мiкролокaцiй: кафе-книгарень, арт-клaстерiв, дизайн--студш, мaйстер-клaсiв i т. п., де городяни зпдно з власним уподобанням знаходять майданчики професiйноi i творчо! сaмореaлiзaцi!, культурного дозвiлля. Прикладом устшного масштабного довготривалого воркшопу можна вва-жати перетворення простору ВДНГ у столицi Укра!ни, який реaлiзуеться протягом 2014-2015 рр. i знаходить свое додаткове ввдображення у мереж1 1нтернет [16].
Висновки
Шдводячи пiдсумки викладеним у стaттi мiр-куванням, зазначимо наступне:
• Мегaполiс як сучасне максимальне уособ-лення 1де! мiстa творить екзистенщально aмбiвaле-нтний простiр людського життя.
• Мегaполiс чинить прострову тривимiрну про-сторову експансш та сенсорну атаку на мешкaнцiв.
• Людина мюта спроможна протистояти сенсо-рнiй aтaцi мегaполiсу через усвщомлення виклик1в мiстa, вироблення мiсько! рацюнальносп й викори-стання сенсорних фшь^в (sensory gating).
• Нарощуванш урбaнiстичних мaсштaбiв ввдо-бражае людську волю до нескiнченостi, до трансг-ресii; водночас цей процес е екзистенщальним ви-пробуванням для кожного городянина.
• Городянин здшснюе соцiокультурну адапта-цш до експанси мегаполсу i розгортае так1 соща-льнi практики, як iнтервенцiя у проспр, редукцiя простору, зонування, подолання, креативна транс-формaцiя.
• Вибiр соцiaльно! практики залежить ввд рiвня особистiсного розвитку людини, екзистенцiaльноi домшанти Обивателя, Шукача або Творця.
• На наш погляд, дат висновки треба брати до уваги в освггньому процесi та у практищ мютобу-дування, аби мегaполiс ставав бшьш людяним i ко-мфортним простором людського юнування.
Список лггератури
1. Бодрийяр Ж. Город и ненависть: лекция, прочитанная в Москве во Французском университетском Колледже при МГУ им. М. В. Ломоносова / Ж. Бодрийяр // Логос: философско-литературный журнал. - 1997. - № 9. - С. 107-116.
2. Божокин С. В. Фракталы и мультифрак-талы / С. В. Божокин, Д. А. Паршин. - Ижевск : РХД, 2001. - 128 с.
3. Гипотеза эйкуменополиса [Электронный ресурс] / http://www.e-reading.club/chapter.php/127765/185/Maksakovskiii
_85
Geograficheskaya kartina mira Posobie dlya vuzo v Kn. I Obshchaya harakteristika mira. Global'ny e p--chestva.html
4. Голубев I. Р. Навколишне середовище та транспорт / I. Р. Голубев, Ю. В. Новиков. - М. : Транспорт, 1987. - 206 с.
5. Григорьев Э. П. Визуальная экология: взгляд на структурное формообразование в соединении позиций «глубокой экологии» и эстетики / Э. П. Григорьев, Г. Н. Кузнецова // Вестник МГОУ. Лингвистика. - 2011. - № 1. - С. 184-194.
6. Иванченко В. Г. Знак пещеры. Алтайская традиция. Криптологическиеразмышления о мифологическом образе Алтая [Электронный ресурс] / В. Г. Иванченко. - Режим доступа:
http://www.varvar.ru/arhiv/texts/ivanchenko 1.ht
ml
7. Кузнецова А. Г. Знакомьтесь: визуальная экология [Электронный ресурс] / А. Г. Кузнецова // Архитектура, строительство, дизайн. - 2004. - Режим доступа: http://www.archjournal.ru/rus/07 48 2008/perviy.ht
8. Лефевр А. Другие Парижи / А. Лефевр // Логос. - 2008. - 3. - С. 141-147.
9. Лефевр А. Производство пространства / А. Лефевр // Социологическое обзрение. - 2002. - Т. 2. - № 3. - С. 27-29.
10. Международный граффити фестиваль Meeting Of Styles 2007: пресс-релиз [Электронний ресурс]. - 31.07.2007. - Режим доступа: http://www.fontanka.ru/2007/07/31/072/
11. Мерло-Понти М. Видимое и невидимое: включая рабочие записи / М. Мерло-Понти ; пер. с фр. О. Н. Шпараги ; под ред.Т. В. Щитцовой ; по-слесл. Б. Вальденфельс. - Мн. : Логвинов, 2006. -398 с.
12. Салямон Л. О. О физиологии эмоционально-эстетических процессов / Л. О. Салямон // Содружество наук и тайны творчества : сб. науч. ст. / науч. ред. Б. С. Мейлаха. - М. : Искусство, 1968. -С. 271-284.
13. Серто М. По городу пешком / М. Серто // Социологическое обозрение. - 2008. - Т. 7. - № 2. -С. 34-40.
14. Словник укра!нсько! мови: в 11 т. - К. : Наук. думка, 1974. - Т. 5. - 704 с.
15. Торстейн В. Теория праздного класса: экономическое исследование институций / В. Торстейн; пер. с англ. С. Д. Сорокиной. - М. : Прогресс, 1984. - 183 с.
16. Урбанютичний воркшоп «Майбутне ВДНГ: Громадянська участь у мюькому розвитку» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://platfor.ma/design/urbanistichnii-vorkshop-maibutnye-vdng/
17. Флоатинг -шрвана мегаполгав [Електронний ресурс]. - 01.11.2014. - Режим доступу : http://bestiya.net/1083-floating.html.
18. Хамитов Н. Философия человека: от метафизики к метаантропологии / Н. Хамитов. - К.: Ника-Центр-Москва, 2002. - 334 с.
19. Шпенглер О. Закат Европы. Образ и действительность. О. Шпенглер. - М. : Попурри, 2009.
- Т. 2. - 704 с.
20. Элиаде М. Священное и мирское / М. Элиаде ; пер. с фр., предисл. и коммент. Н. К. Гар-бовского. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 144 с.
21. Bauman Z. Globalization: The Human Consequences Z. Bauman. - New York : Columbia University Press, 1998. - P. 77.
22. Bauman Z. Globalization: The Human Consequences/ Z. Bauman. - New York : Columbia University Press, 1998. - P. 77.
23. Colombijn F. The urban soundscape in Indonesia / F. Colombijn // Sojourn: Journal of Social Issues in Southeast Asia. - № 22 (2). - Pp. 255-273.
24. Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. - М. : Республика, 1993. - 383 с.
25. Downton P. F. Ecopolis - Architecture and
The scientific heritage No 7 (7),2016 Cities for a Changing Climate / P. F. Downton // SpringerPress. - 2008. - Vol. 1.
26. Graaf J. De. Affluenza: The All-Consuming Epidemic / J. De Graaf, D. Wann, T. H. Naylor. - Ber-rett-Koehler, 2001. - P. 79.
27. Martin L. F. Schizophrenia and the alpha7 Nicotinic Acetylcholine Receptor / L. F. Martin, R. Freedman // Int Rev Neurobiol. - 2007. -Pp. 225-246.
28. Massey D. Travelling thoughts / D. Massey // Without Guarantees. In Honour of Stuart Hall / Eds. P. Gilroy, A. McRobbie. - Verso, 2000. - Pp. 225-232.
29. Papaioannou J. G. Ecumenopolis: The Inevitable City Of The Future / J. G. Papaioannou. - Athens : Athens Center of Ekistics, 1974.
30. Teerikorpi P. Discovery of Cosmic Fractals / P. Teerikorpi, Y. Baryshev. - 2002.
Сагуйченко В.В.
Харювський Нацiональний педагогiчний унiверситет iM. Г.С. Сковороди, докторант кафедри фшо-
софИ, кандидат фшософських наук, доцент
СИНЕРГЕТИЧНА МОДЕЛЬ ВЗАСМОДП ОСВ1ТН1Х 1НСТИТУЦ1Й В КУЛЬТУР1
SYNERGISTIC MODELS OF INTERACTION EDUCATIONAL INSTITUTIONS IN CULTURE
Sahuichenko V.
Kharkiv National Pedagogical University. G.S. Skovorody, doctoral student of philosophy, PhD,
associate professor
АНОТАЦ1Я
Обгрунтовуеться необхвдшсть юнування синергетично! моделi освгттх шституцш на шляху рефор-мування освгга, парадигма яко! псно пов'язана з юнуванням шновацшно! людини.
Обумовлюеться основна тенденщя розвитку освгтшх шституцш в напрямку переходу ввд навчання за лшшним мисленням до навчання, яке формуе нов! нестандартш методики, технологи, програми i плани з креативним тдходом та шновацшним мисленням.
ABSTRACT
In the article substantiates the necessity of the existence of a synergistic model of educational institutions in the way of education reform, the paradigm that is closely linked to the existence of human innovation.
Determining the main trend of development of educational institutions in the direction of the transition from training to the linear thinking of learning, which forms the new non-standard methods, technologies, programs and plans with the creative approach and innovative thinking.
Ключовi слова: фшософ!я освгти, синергетика, реформування освгга.
Keywords: philosophy of education, synergetic, reforming of education.
Постановка проблеми. ФшософГя освгга все частше виступае як поле для дискурсу представ-нишв рГзного наукового знання, серед яких крГм фшософГв, педагоги, психологи, соцюлоги, культурологи, економюти, фахГвщ з державного управ-лшня. Враховуючи важливють системного тдходу для усшшно! реалГзаци реформування освпньо! га-луз!, е дощльшсть у мГждисциплшарному пГдходГ дослвдження освишх шституцш. I якщо ми звикли до фшософсько-освишх, соцюлопчних, психо-лопчних дослщжень, то у нас !х значно менше з пи-тань з питань, пов'язаних з культуролопею. Хоча все частше ми використовуемо термш соцюкуль-турний контекст освгга, що Г тдтверджуе зв'язок освгтшх шституцш з культурою, суспшьством. Можна погодитися з системним дослГдженням, що стверджуе «рГвень розвитку економГки, полггаки, культури суттево залежить вГд ефективностГ обробки, збереження Г доступу до шформаци, яка
набувае свггоглядну Г методолопчну функцп. Ш-формацшний вплив вже домшуе у багатьох сферах життедГяльносп Г функцюнування суспшьства, визначаючи пм самим зближення рГзних форм сус-тльно! дГяльностг Загальний характер шформати-заци сприяе новим тенденцГям Г у розвитку педа-гопки. Завдання 11 ново! галузГ - шформацшно! пе-дагопки - бачиться у дослГдженш цшеспрямованому застосуванш шформацшного впливу у освгтньому процеа» [5,с.15]. I тут на до-помогу освитм шституцГям приходить синергетика, яка сприяе прийманню шформацшно! педа-гопки представниками рГзних культур Г традицш у якостГ свггоглядно! основи. Про важливГсть вдоско-налення навичок, необхГдних для шформацшного сустльства, перенасиченого знаннями Г маючих потребу у важливих компетенцГях, достатнього для дорослого життя рГвня йдеться у РекомендацГях Св-ропейського Парламенту [18,с.1,2]. У дослГдженнГ вГдомого експерта освГтшх реформ Кена Робшсона
