CC BY
29росшсько-украшсько! вшни. Вшськово-науковий вюник. Львiв, Академiя сухопутних вiйськ iMeHi гетьмана Петра Сагайдачного, 2018. № 30. С.217-237. DOI: https://doi.org/10.33577/2313-5603.30.2018.217-237. URL:
http://vnv.asv.gov.ua/article/view/153727/153264.
13. Щдопригора I.I. Органiзацiя шформацшно-пропагандистського забезпечення пiдготовки i за-стосування 36 окремо! бригади берегово! оборони Вшськово-Морських Сил Збройних Сил Укра!ни
(за досвщом дiй в ходi анексп Автономно! Респуб-лiки Крим та пвд час виконання завдань за призна-ченням пiсля передислокацй' з тимчасово окупова-но! територи). Анексгя Автономно! Республiки Крим та вшна на Донбасi 2014-2015 рр. : збiрник наукових праць за матерiалами Всеукра!нсько! нау-ково-iсторично! конференций 23 вересня 2015 р. На-цюнальний вiйськово-iсторичний музей Укра!ни. К., 2015. 301 с. С.62-73.
ДОСВ1Д СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ РЕАКТИВНИХ СИСТЕМ ЗАЛПОВОГО ВОГНЮ В СРСР
Ремез В.В.
ад'юнкт кафедри icmopii вшн i военного мистецтва, Нацюнальний утверситет оборони Украши iMeHi 1вана Черняховського
м. Кшв, Украша https://orcid.org/0000-0002-2561-1081
EXPERIENCE IN THE CREATION AND DEVELOPMENT OF MULTIPLE LAUNCH ROCKET
SYSTEMS IN THE USSR
Remez V.
PhD student of the Department of Military History and Operational Art, The National Defencse University of Ukraine named after Ivan Chrerniakhovskyi
Kyiv, Ukraine https://orcid. org/0000-0002-2561-1081
Анотащя
У статп розкриваеться досввд створення та розвитку в СРСР реактивних систем залпового вогню (далi - РСЗВ) ввд перших !х дослвдних зразшв до найсучасшших бойових машин БМ-21 "Град", БМ 9П140 "Ураган" та 9А52 "Смерч". У робот порiвнюються тактико-техшчш характеристики цих бойових машин, що дозволило простежити !х еволюцiю за визначиними основними показниками, а також наводиться уточнена автором чисельшсть РСЗВ, успадкованих Укра!ною станом на 1991 рш.
Досвiд створення та розвитку РСЗВ в СРСР був одним iз вагомих чинник1в, що визначив подальший !х розвиток у Збройних Силах Укра!ни, адже вони довгий час експлуатувалися укра!нськими артилершсь-кими частинами i пiдроздiлами, модернiзувалися та стали базою для подальших розробок вичизняних зра-зк1в РСЗВ.
Abstract
The article reveals the experience of multiple launch rocket system creation, development and application in the USSR, from their first prototypes to the most modern combat vehicles, which predominated foreign analogues in certain indicators and were able to perform tactical and operational combat missions for the fire defeat of manpower and enemy objects.
It is shown the influence such a factor as the experience of using these machines in combat conditions on the modernization of Soviet MLRS and the improvement of their tactical and technical characteristics, particularly in the interwar period and during the Second World War.
It is shown theoretical and practical contribution to the development of rockets and combat vehicles of scientists and designers, including those of Ukrainian origin. After the collapse of the Soviet Union, Ukraine inherited MLRS of all generations, which were in service the Soviet Army.
The paper compares their tactical and technical characteristics, which made it possible to trace their evolution for certain indicators, as well as the specified number of combat vehicles, made according to author's calculations.
The generalized experience, according to the author, is a factor that determined the further development of Soviet MLRS in independent Ukraine, because for a long time they were exploited by artillery units of the Armed Forces of Ukraine, and were modernized and were the basis for further development of domestic MLRS models.
Ключовi слова: реактивш системи залпового вогню (РСЗВ), бойова машина М-13, бойова машина БМ-13Н, бойова машина БМ-21 "Град", бойова машина БМ 9П140 "Ураган", бойова машина 9А52 "Смерч".
Keywords: multiple launch rocket systems (MLRS), M-13 combat vehicle, BM-13N combat vehicle, BM-21 "Grad" combat vehicle, BM 9P140 "Hurricane" combat vehicle, 9A52 "Tornado" combat vehicle.
Постановка проблеми та li актуальшсь. У окупацшним вшськам, ракетш вшська i артилерiя сучасних умовах ведення збройно! боротьби, зок- вщграють проввдну роль у вогневому ураженш рема на Сходi Укра!ни у протиборсга росшським
противника. Як сввдчить досвщ военних конфлж-тiв, ракетнi вшська i артилерiя у взаемодп з авiа-цiею та iншими видами та родами вшськ е основною вогневою силою, що забезпечуе вiйськам успiх в бою (операцп). Завдяки свош потужностi, влучно-сп стрiльби, швидкому маневру та зосередженню вогню по найбiльш важливих об'ектах вона може виконувати рiзноманiтний спектр вогневих завдань [1, с.7-8], про що сввдчить досввд проведения операцп Об'еднаних сил (антитерористично! операци) на Сходi Украши.
Слад зазначити, що артилерiя як рвд вшськ складаеться iз з'еднань, частин i пiдроздiлiв, що ма-ють на озброенш вiдповiдне артилерiйське озбро-ення i технiку: артилерiйськi гармати, мшомети, ре-активнi системи залпового вогню, протитанковi ра-кетнi комплекси з боеприпасами i прицiлами, як1 в сукупносп призначеннi для виконання конкретних бойових завдань. Безпосередне ураження цшей з артилерiйських систем здiйснюеться артилершсь-кими боеприпасами. 1х основними елементами е снаряд з визначеним спорядженням та метальним зарядом [2, с.5-6]. У збройнiй боротьбi на Сходi Украши наземна артилерiя була представлена широким спектром артилершських систем як реактивною, так i ствольною - за способом надання снаряду початково! швидкосп, як нарiзною, так i гладкоствольною - за конструкцiею каналу ствола, як самохщною, так i причшною - за способом пере-мщення на полi бою.
Аналiз попередшх дослiджень i публiкацiй. Тематикою розвитку реактивних систем залпового вогню в СРСР займалися росшсьш дослiдники, зо-крема К. Казаков [3] В. Галковский [6], А. Карпенко [18] у працях яких розкрито процес створення та розвитку РСЗВ в СРСР. У доввднику А. Ленского та М. Цибша [25] наведено вщомосп про дислокацш, склад та озброення з'еднань, частин i шдроздшв Сухопутних вiйськ СРСР станом на 1991 рш. У на-вчальних поабниках А. Орлова [17] та М. Барановского [26] викладено загальш питання будови сна-рядiв РСЗВ та !х агрегатiв, а також бойових власти-востей, конструкци та подготовки до бойового застосування РСЗВ 9К57 "Ураган". Оскiльки в за-значених працях не в повнш мiрi розкрито процес розвитку РСЗВ виникла потреба в !х доповненнi. З цiею метою автором було використано технiчнi документа та матерiали [7-9, 11-14, 20-23, 28-29] та спогади учасник1в [30, 31], в яких мютяться кшькь снi та якiснi показники основних зразшв РСЗВ.
Мета та завдання дослвдження. У статтi роз-криваеться юторичний досввд створення та розви-тку реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) СРСР, який, на нашу думку, е чинником подаль-шого розвитку подiбних артилерiйських систем у незалежнш Украíнi. Адже шсля розпаду Радянсь-кого Союзу Збройш Сили Украши успадкували усi типи бойових машин та реактивних снарядiв, що довгий час експлуатувалися украшськими артиле-рiйськими частинами i шдроздшами, модершзува-лися та були базою для подальших розробок вггчи-зняних зразк1в РСЗВ.
Викладення основного матерiалу. Як свщ-чать знайденi джерела, в СРСР процес створення бойово! ракетно! збро! i, у подальшому, РСЗВ грун-тувався на технолопчних розробках, що iснували ще за чаав Росшсько! iмперi! та пройшли апроба-цiю шд час росшсько-турецько! вiйни 1828-1829 рр., Кримсько! вшни (1853-1856 рр.) i росшсько-турецько! вiйни (1877-1879 рр.) [3, с.334-335]. Першим науковим центром, заснованим у 1920 р. у м. Петроград для створення ракетних снарядiв калiб-ром 76-мм та пускових установок до них, стала Га-зодинамiчна лабораторiя [3, с.338]. У 20-30 рр. ХХ ст. в СРСР почали створюватися громадсьш, держа-вт та приватнi структури, провщш товариства з ро-зроблення ракет i ракетних двигунiв. Це, передуам, Товариство вивчення мiжпланетних сполучень (1924 р), Група вивчення реактивного руху (рос. -ГИРД) у Ленiнградi та Москвi (1931 р.) [3, с.338-339; 4, с.89]. Найбшьших досягнень у галузi ракето-будування здобув колектив Леншградсько! газоди-намiчноl лабораторп, який наприкiнцi 1927 р. впе-рше у свiтi створив 82-мм ракетний снаряд. У його камерi був реактивний заряд iз семи порохових ша-шок. Трохи шзшше цим колективом був створений б№ш потужний, 132-мм, ракетний снаряд. Першi випробуваннi дослiднi зразки цих снарядiв вщбу-лися 3 березня 1928 р. на полiгонi тд Ленiнградом [3, с.340].
Розвитку ракетобудування в СРСР спонукали й досягнення закордонних учених. Так, 16 березня 1926 р. уперше в свт здшснив запуск ракети з рь динним ракетним двигуном американський учений та iнженер Роберт Хатчингс Годдард [4, с.87].
Значний теоретичний i практичний внесок у розвиток ракетобудування також зробили вченi украшського походження, зокрема Сергiй Павлович Корольов, уродженець м. Житомир, Валентин Петрович Глушко, уродженець м. Одеса та ш. 21 ве-ресня 1933 р. на базi Газодинамiчноí лабораторп при Управлiннi военних винаходiв та Московсько! групи вивчення реактивного руху був сформований Реактивний науково-дослiдний шститут (РНД1), ке-рiвником якого призначено 1вана Терентiйовича Клейменова, а його заступником С. Корольова [4, с. 89]. Колективом РНД1 розроблялися теоретичш та практичнi питання з основних напрямiв ракетно! технiки, зокрема крилатих ракет (С. Корольов), рь динно-ракетних двигушв (В. Глушко, Михайло Клавдшович Тихонравов), розробка та удоскона-лення реактивних снарядiв i пускових установок (Георгш Ерiхович Лангемак) [4, с.89]. Результатом сумюних зусиль у перюд 1937-1938 рр. стали удо-сконалеш ранiше прийиятi на озброення реактивш снаряди РС-82 мм та РС-132 мм [3, с.341; 4, с.89]. Першi практичнi випробування цих реактивних снарядiв у бойових умовах вщбулися в 1939 р. у боях на р. Халхш-Гол та пвд час Радянсько-Фшлян-дсько! вiйни [3, с.342; 4, с.89].
Важливий крок у напрямку створення багато-зарядно! пусково! установки для ведення залпового вогню зробив колектив РНД1. 1! шщатором став та-лановитий конструктор iнженер подполковник Оле-
KcaHgp TpHropoBHH Koctckob (ypog®eHeub m. Ko3a-thh, BepgHHiBCbKoro noßiTy, Khtbcbkoi ry6epmi) [3, c.342]. ynpogoß® nepBHa 1938 - nunHa 1939 pp. ko-neKTHBOM PH,3,I, cepeg aKux 6ynu iBaH IcugopoBHH rßan, OneKcin neTpoBHH naßneHKo Ta BonoguMup MHKO^aHOBHH ranKoßcbKun, 6yno po3po6neHo Ta npoBegeHO noniroHHi BHnpo6yßaHHa aßTOMo6inbHoi paKeTHOi ycTaHOBKH Ha maci aßTOMo6iniß 3IC-5 Ta 3IC-6. OgHaK nicna noniroHHHx Bunpo6yßaHb o6ugßa 3pa3KH noTpe6yßanu KOHcrpyKTHBHHx gopo6oK [5]. TpeTin Ta ocTaTOHHHH BapiaHT ycTaHOBKH 6yB po3po-6neHHn B. ra^KOBCbKHM Ta gicTaß mu^p M-132 [6, c.13-16; 3, c.344 ]. 7 nepBHa 1939 p. MeTanbHa ycTa-HOBKa, ^o oTpuMana b noganbmoMy HanMeHyBaHHa M-13, ycnimHO noKa3ana ce6e y noniroHHHx Bunpo-6yBaHHax cTpinb6ow 132-mm peaKTHBHHMH cHapagaMH Ta 6yna npunHaTa Ha o36poeHHa MiHoMeTHHx na-CTHH nonboßoi apTHnepii. Oco6nHBocraMH KoHCTpyK-thbhoi 6ygoBH HoBoro 3pa3Ka apTHnepincbKoro o36poeHHa 6ynu ßigcyTHicrb CTBona i npoTHBigKarHux npucTpoiB, a TaKo® HaaBHicTb eneKTpuHHoi chctcmh (eneKTpoo6nagHaHHa) gna 3ananwßaHHa nopoxoBoro 3apagy cHapaga. Bonoßa MamuHa M-13 CKnaganacb i3 gBox ochobhhx nacTHH: MeTanbHoi ycraHoBKH i cneui-anbHo o6nagHaHoro aBTOMo6ina, Ha aKoMy BnacHe mo-HTyBanaca ycTaHoBKa. ,3,na crpinb6H 3 6ohoboi Ma-muHH M-13 3acTocoByBanuca peaKTHBHi CHapagu M-13 (3 6anicTHHHHM iHgeKcoM TC-13) Ta M-13YK (3 6a-nicTHHHHM iHgeKcoM TC-53). KoHcrpyKTHBHo CHapag CKnagaBca 3 gBox ochobhhx nacTHH: ronoBHoi Ta pa-KeTHoi [7, c.3-6]. iHgeKc "13", npucßoeHun MeTanbHin ycтaнoвцi, noxoguß Big Kani6py Ta 3pa3Ka cHapagy M-13 (13 - oKpyrneHHH Kani6p y caHTHMeTpax), a He aK neproBHH gocnigHHUbKHn 3pa3oK o36poeHHa.
y nwTOMy 1941 p. b CPCP 6yno npunHaTo pi-meHHa ^ogo 3aBogcbKoro BuroToßneHHa 6ohobhx Ma-muH M-8 (Kani6p 82-mm) [3, c.344]. Cnig 3a3HanuTH, ^o iHgeKc "8", npucßoeHun MeTanbHin ycтaнoвцi, no-xoguB Big Kani6py Ta 3pa3Ka cHapagy M-8 (8 - oKpyrneHHH Kani6p b caHTHMeTpax). PimeHHa ^ogo cepin-Horo внpo6ннцтвa MeTanbHHx ycTaHoBoK M-13 6yno npuHHaTe nicna ornagy hoboi TexHiKH ^epßoHoi apMii 21 nepBHa 1941 p. 4 nunHa 1941 p. 6yB c^opMoßaHun Ta Bigpa3y cnpaMoBaHun Ha $poHT nepmun nigpo3gin nonboBoi apTunepii - 6aTapea peaKTHBHHx ycTaHoBoK M-13. Ii nepme 6onoße xpe^eHHa Big6ynoca 14 nu-nHa 1941 p. nig m. Opma nig KoMaHgyBaHHaM KoMaH-gupa 6aTapei iBaHa AHgpinoBHna ®nepoßa [3, c.345].
noganbmun PO3BHTOK 6OHOBOI MamHHa M-13 Big6yBaBca 3a paxyHoK nigBH^eHHa Mo6inbHocTi. Ok-piM, BiTHH3HaHux MapoK 3IC-6, ryceHHHHoro Tarawa CT3-5 TaKo® BHKopucToByBanucb maci BaHra®HHx aBToMo6iniB CTyge6eKep, ffleßpone, ®opg-MapMoH Ta iHmux, ^o 6ynu HagaHi cow3HHKaMH no nporpaMi HeHg-ni3 [7, c.85].
y nepiog flpyroi cBiToBoi ßinHH po3bhtok 6oho-boi MamuHH M-13 cynpoßog®yßaßca KoHcTpyKTHB-hhmh 3MiHaMH apTHnepincbKoi Ta xogoBoi nacrHH. y 1943 p. 6yna npunHaTa Ha o36poeHHa ym^iKoßaHa (HopMani3oBaHa) 6onoßa MamHHa BM-13H, 3mohto-BaHa Ha maci 3LH-151.
BignoBigHo go 6ohobhx BnacTHBocTen, 6onoßa MamuHa npu3Hananaca gna cTpinb6u 132-mm peaKTH-bhhmh ocKonKoBo-^yracHHMH cHapagaMH M-13, M-13yK i M-13yK-1 no Ha3eMHHx цinax: gna 3HH^eHHa i nogaBneHHa ®hboi cunu i 6ohobhx 3aco6iB npoTHB-HHKa, po3Mi^eHux BigKpuTo i b nerKux yKpurrax; gna 3HH^eHHa TaHKiB Ta iHmux MoToMexaHi3oBaHux 3aco-6iB npoTHBHHKa b Micuax ix 3ocepeg®eHHa [8, c.3]. MogepHi3oBaHi 6onoBi MamuHH gicTanu Ha3BH BM-13H, BM-13HM, BM-13MM, aKi npu3Hananucb gna crpinb6u 132-mm peaKTHBHHMH ocKonKoBo-^yrac-hhmh cHapagaMH M-13, M-13yK Ta M-13YK-1 no Ha-3eMHHx цinax gna 3HH^eHHa i nogaBneHHa ®hboi cunu i 6ohobhx 3aco6iB npoTHBHHKa, po3Mi^eHux Bi-gKpuTo i nerKHMH yKpuTTaMu; gna 3HH^eHHa TaHKiB Ta iHmux MoToMexaHi3oBaHHx 3aco6iB b Micuax ix 3o-cepeg®eHHa. XapaKTepHa oco6nuBicTb 6ygoBH 6oho-bhx MamHH nonarana b 6a3oBoMy maci: 6onoBa Ma-mHHa BM-13HM MoHTyBanaca Ha maci aBTOMo6ina 3IH-157, BM-13HMM - Ha maci aBTOMo6ina 3IH-131 [9, c.5].
noBoeHHHn nepiog po3BHTKy peaKTHBHoro o36poeHHa xapaKTepu3yBaBca opraHi3auiew mupoKoi Mepe®i HayKoBo-gocnigHHx, npoeKTHo-KoHcTpyKTop-cbKHx i gocnigHo-Bupo6HHHHx cTpyKTyp gna paKeTHoi TexHiKH BignoBigHo go npHnHaToi nocTaHoBH Big 13 TpaBHa 1946 № 1017-419 nig Ha3Boro "nuTaHHa peaKTHBHoro o36poeHHa". ronoBHHMH MiHicTepcTBaMH no po3po6ui Ta BuroToBneHHa peaKTHBHoro o36poeHHa 6yno BH3HaneHo - MiHicTepcTBo o36poeHHa (no peaK-thbhhm cHapagaM 3 pigHHHHM gBHryHoM), MiHicTepcTBo cinbcbKorocnogapcbKoro MamHHo6ygyBaHHa (no peaKTHBHHM cHapagaM i nopoxoBHM gBHryHaM) [4, c.91; 10, c.366-367].
y noBoeHHHn nepiog KoneKTHBoM KoHcTpyKTop-cbKoro 6wpo № 2 MiHicTepcTBa cinbcbKorocnogapcbKoro MamuHo6ygyBaHHa (KB-2 MCXM) 6yB po3po-6neHHn Ta npHnHaTHn Ha o36poeHHa nocTaHoBow Pagu MiHicTpiB Big 25 nucTonaga 1952 p. №49641235 Typ6opeaKTHBHHn ocKonKoBo-^yracHHn cHapag M-14-O®. Цieм ® nocTaHoBow 6yna npunHaTa 6o-noBa MamuHa BM-14 (iHgeKc rPAy 8y-32) Ha maci aBToMo6ina 3IC-151, ^o 6yna po3po6neHa KoneKTHBoM CneuianbHoro KoHcTpyKTopcbKoro 6wpo (CKB) MiHicTepcTBa o6opoHHoi npoMucnoBocTi nig KepiBHH-Utbom BonogHMupa naßnoBH^a BapMiHa [10, c.250; 11, c.164].
HacTynHHMH Mogu^iKauiaMH 6OHOBOI MamuHH BM-14 cranu BM-14M (iHgeKc rPAy 2B2) i BM-14MM (iHgeKc rPAy 2B2P), aKi npu3Hananuca gna cTpinb6u 140-mm Typ6opeaKTHBHHMH ocKonKoßo-$y-racHHMH cHapagaMH M-14-O® i guMoBHMH peaKTHBHHMH cHapagaMH M-14,3, Ha ganbHicTb go 10 km. Xa-paKTepHow oco6nuBicTW b ix 6ygoßi 6yna nume xo-goßa nacTHHa: BM-14M 3MoHToßaHa Ha maci aßTOMo6ina 3IH-157, BM-14MM - Ha 6a3i aBToMo6ina 3IH-131 [12, c.3]. y pe3ynbrari noganbmoi Mogu^iKa-uii xogoßoi nacTHHH uux MamHH 6ynu po3po6neHi 6o-noßi MamuHH BM-14-17 (iHgeKc rPAy 8y36) Ha 6a3i rA3-63 a6o rA3 63A Ta BM-14-17M (iHgeKc rPAy 8y36M) - Ha rA3-66. Bohh Manu BigMiHHocri b koh-
струкцп електрообладнання та спецiального облад-нання. Артилерiйська частина усiх машин нал!чу-вала 17 стволiв [13, с.5-11].
Подальшi розробки стосовно покращення так-тико-технiчних характеристик вiтчизияних турбо-реактивних снарядiв грунтувались на конструкци 210-мм турбореактивного снаряду Wgr.42, шмець-кий снаряд зразка 1942 р. п'ятиствольного реактивного мшомету Nb.W42. Шсля значних доробок та випробувань Постановою Ради МшстрОв в!д 22 бе-резня 1951 р. № 875-441 на озброення був прийня-тий 240-мм турбореактивний фугасний снаряд М-24Ф разом з бойовою машиною БМ-24 (iндекс ГРАУ 8У31, призначалась для стрiльби фугасними турбореактивними снарядами М-24Ф та М-24УД на дальностях до 11 км) [10, с.250; 14, с.3, 138].
Сл!д зазначити, що подальший розвиток ра-дянських реактивних установок не був стрiмким у зв'язку зi змiнами поглядiв вищого вшськово-поль тичного керiвництва на розвиток Збройних Сил СРСР, зокрема !х ракетно-ядерно! складово! [15, с.197-198; 16]. У цей перюд ввдбулося значне ско-рочення ствольно! артилерп, що позбавило Радян-ську армiю вогневого прикриття. Це змусило Головне артилершське управлiния Збройних Сил СРСР у 1957 р. оголосити конкурс на створення РСЗВ, що за своею потужшстю не поступалися б ракетно-ядерному озброенню. На конкурс перем!г колектив науково-дослiдницького шституту №147 (дал! -НД1-147), сучасне Державне науково-виробниче щдприемство "Сплав" шд кер!вництвом головного конструктора Олександра Миколайовича Ганiчева. Результатом спшьних зусиль !з залученням таких установ, як науково-дослвдницький шститут №6 та спещальне конструкторське бюро № 203 (з 1966 р. - Державне конструкторське бюро компресорного машинобудування, сучасне державне науково-ви-робниче тдприемство "Старт"), стало розроблення ново! реактивно! системи з дальшстю стршьби по-над 20 км.
У 1959 р. колективом НД1-147 почато розробку реактивного снаряду М-21ОФ. Розробкою бойово! машини (БМ) та транспортно-заряджаючо! машини (ТЗМ) займалось Спещальне конструкторське бюро № 203 (СКБ-203), головний конструктор Оле-ксандр 1ванович Ясшн [17, с.99]. НД1 - 6 розроб-лено твердопаливний заряд та двигун. Значний вне-сок у розроблення бойово! машини БМ-21 "Град" зробили Геннадш Олександрович Денежкш О Ми-кола Олександрович Макаровець. Шсля комплекс-них випробувань та доробок впродовж 1961-1962 рр. двох дослвдних зразшв, БМ-21 "Град" була прийнята на озброення Радянсько! арми постановою Ради МшстрОв СРСР ввд 28 березня 1963 р. №372-130 [18, с.9; 19]. Артилершська частина бойово! машини БМ-21 була змонтована на шас авто-мобОля Урал-375Д [20, с.5]. Для забезпечення тран-спортування снаряд!в М-21ОФ, подач! !х до бойово! машини, а також транспортування само! бойово! машини, БМ-21 комплектувалась транспортною машиною з комплектом стелаж1в 9Ф37 [20, с.86]. Вщповщно до тактико-техшчних характеристик бойова машина БМ-21 "Град" призначалась для:
знищення О придушення живо! сили О бойово! тех-шки противника в районах зосередження, артиле-ршських О мшометних батарей; руйнування укрш-лень, опорних пункпв О вузл!в опору противника [20, с.5]. Таким чином, спектр завдань, покладений на РСЗО БМ-21 "Град" був значно ширшим, шж у попередшх поколшь.
Для виконання завдань за призначенням викори-стовувався осколково-фугасний реактивний снаряд М-21ОФ шдексу 9М22У, 9М22У-1 та 9М22. Реакти-вш снаряди шдексу 9М22У та 9М22 комплектувались щдривниками МРВ-У шдексу 9Э244 та МРВ шдекс 9Э245. Водночас, на снаряд 9М22У-1 був передбаче-ний лише щдривник МРВ-У [21, с.5]. При стршьб! на пром1жних дальностях в!д 12 до 15,9 км використову-вались мал гальм!вш к1льця та менше 12 км - велик! гальм1вш к1льця. Таким чином, максимальна даль-тсть стршьби осколково-фугасним снарядом М-21ОФ шдексу 9М22У складала з щдривником МРВ-У без гальм1вного к1льця - 20127 м; 9М22У з шдрив-ником МРВ-У з малим гальм!вним кшьцем - 15836 м; 9М22У з щдривником МРВ-У з великим гальм!вним к1льцем - 11840 м [21, с.20, 38, 54, 89].
У подальшому були розробленш додатков! типи 122-мм реактивних снаряд!в для стршьби в рь внинних О прських умовах, а саме осколково-фуга-сний снаряд 9М28Ф з пвдривником МРВ-У (шдекс 9Э244), аптацшний снаряд 9М28Д та запалюваль-ний снаряд 9М28С з дистанцшною трубкою ТМ-120 (шдекс 9Э245). Ус! вони комплектувались маркою пального РНДСИ-5 КМ [22, с.6, 11]. Разом з тим, у боекомплект реактивно! установки БМ-21 входили також реактивш снаряди 9М28Ф-1, 9М28С-1 ! 9М28Д-1, що ввдр!знялися ввд 9М28Ф, 9М28С ! 9М28Д маркою пального (РБМ) [22, с.6]. Кр!м того, для подпалу об'екпв та створення осере-дк1в пожеж призначалися реактивш снаряди МЗ-21 Ондексу 9М22С з дистанцшними трубками ГДТ-90 ! ТМ-120 [23, с.6].
Наступними модифжащями бойово! машини БМ-21 "Град" стали бойова машина БМ-21В "Град-В", бойова машина БМ 9П138 "Град-1" та шшг В умовах скорочення ствольно! артилери Радянсь-кого Союзу проввдними спещалютами в галуз! ра-кетно-артилершського озброення розпочато розробки б!льш потужно! реактивно! системи залпового вогню армшського шдпорядкування. До ще! ро-боти були зад!яш колектив НД1-147 п!д кер!вницт-вом головного конструктора О. Гашчева та колек-тиву Пермського автомобшебуд!вного заводу шд кер!вництво Юр!я Миколайовича Калачникова [18, с.38-39]. Передбачалось, що нова зброя не повинна поступатися своею могутнютю ракетно-ядерному потенщалу озброення, що пОдлягало скороченню. Напришнщ 1968 р. були виконанш перш! розробки 220-мм далекобшно! реактивно! системи п!д на-звою "Град-3", що передбачала використання базового колюного та гусеничного шаа. 21 ачня 1970 р. вшськовою частиною 64176 реактивнш систем! залпового вогню "Ураган" присвоено Ондекс польо-вш реактивнш систем! залпового вогню "Ураган" 9К57, бойовш машин! системи 9К57 (колене шаа) 9П140, бойовш машин! системи 9К57 (гусеничне
шаа) 9П141, транспортнш машин для перевозки системи 9К57 (колсне шаа) 9Т452 [24]. У 1972 р. було виготовлено перший дослОдний зразок армш-сько! реактивно! системи "Ураган" на шаа З1Л-135ЛМ [18, с.38]. Пiсля проведення полОгонних ви-пробувань i необхiдних доробок реактивна система залпового вогню "Ураган" була прийнята на озбро-ення постановою ЦК КПРС i РМ СРСР вод 18 бере-зня 1975 р. № 724-227 [25, с.39].
До складу ракетного комплексу 9К57 увшшли: реактивнi снаряди: 9М27Ф, 9М27К, 9М27-1, 9М27К2, 9М27К3, 9М59, 9М51, 9М27С, 9М27Д; транспортно-заряджаюча машина ТЗМ 9Т452; ар-сенальне обладнання 9Ф381 [26, с.3]. Головнi час-тини снаряду 9М27К споряджались 30 осколко-вими бойовими елементами, снаряду 9М27К - 312 протишхотними мшами, снаряда 9М59 - 9 протид-нищевими мiнами для ураження таншв [17, с.118]. Учбово-тренувальнi снаряди 9М27Ф УЧ-ТР та 9М27К УЧ-ТР використовувались в якосп подготовки бойового розрахунку, тренування вОдпрацю-ваннi нормативiв [27, с.4-5]. Таким чином, вОдпо-вiдно до тактико-технiчних характеристик бойова машина 9П140 призначалася для ураження вОдкри-то! та укрито! живо! сили, бронетранспортерiв, танков та шшо! бойово! технiки в районах зосередження, артилерiйських i мшометних батарей, батарей тактичних ракет, вертольопв (лiтакiв) на аеродромах, командних пунктiв, складiв пально-мастильних матерiалiв тощо. Ведення вогню було можливим в умовах застосування противником ядерно!, хiмiчно! i бактерiологiчно! (бiологiчно!) збро! [28, с.4].
Наступним зразком РСЗВ, стала бшьш поту-жна система фронтового пОдпорядкування. I! розро-бка розпочалась наприкiнцi 1970 рр. i здшснюва-лась на науково-виробничому об'еднанш "Сплав" под керiвництвом головних конструкторiв О. Гаш-чева та Г. Денежкша [18, с.47]. Артилерiйська час-тина монтувалась на шасi вантажного автомобiля МАЗ-79111 або МАЗ-543М високо! прохОдносл. СлОд водмОтити, що новий 300-мм реактивний снаряд до не! зазнав значних конструктивних змш. ВОн мав систему автоматично! кутово! стабшзацп на
Та кти ко -техшчш характеристики основних
активнОй долянцо траектори та системи корекцп по дальносп стрОльби для забезпечення надОйного ураження противника. Таким чином, вперше 300-мм реактивний снаряд став коректуемий з рОзними типами головних частин. Комплекс 9К58 "Смерч" у своему складО мав бойовО машини 9А52, транспор-тно-заряджаючО машини (ТЗМ) 9Т234, комплекс за-собОв автоматизованого управлшня (КЗАУ) на базО командно-штабно! машини МП32М1. Основними типами реактивних снарядами були 9М55К (касетш з осколковими бойовими елементами), 9М55Ф (осколково-фугасш з головною частиною, що вОддь лялася), 9М55К1 (касетний Оз самоприцшьними бойовими елементами), 9М55С (з термобаричною головною частиною). Максимальна дальшсть стрОльби реактивними снарядами 9М55К складала 70 000 м, мшмальна - 20 000 м, тодО як 9М55К-1 - 70 000 та 25 000 м вОдповщно [17, с.102].
Безумовно, були шдвищенш вимоги до так-тико-техшчних характеристик ново! реактивно! системи залпового вогню, яка отримала шифр 9А52 та назву "Смерч" О прийнята на озброення постановою ЦК КПРС О РМ СРСР вОд 19 листопада 1987 р. № 1316-323 [25, с.38]. СистемО було присвоено шдекс ГРАУ 9К58.
Таким чином, вОдповОдно до тактико-технОчних характеристик, спектр завдань, покладених на бо-йову машину 9А52, полягав в ураженш засобОв ядерного нападу, танкових, мотопОхотних та пОхотних шдроздшв в районах зосередження, на маршО та бойових порядках, артилерОйських дивОзюшв в районах зосередження, щдроздшв вертольотОв на по-садочних майданчиках, пОдроздОлОв протиповиря-но! та протиракетно! оборони на позицОях, пОдроздОлОв повиряних та морських десантОв у районах !х дОй та шших цОлей. КрОм того, як О попереднш зра-зок озброення "Ураган", бойова машина 9А52 "Смерч" могла вести вогонь в умовах застосування противником хОмОчно!, бактерюлопчно! й ядерно! збро! [29, с.7].
ПорОвняльнО тактико-технОчнО характеристики основних типОв РСЗВ, що розроблялися в СРСР до 1991 р. О були отримаш у спадок Укра!ною тсля його розвалу, наведенО у таблиц 1.
Таблиця 1
Тактико-технОчнО характеристики Град Ураган Смерч
<алОбр, мм 122 220 300
<1лькють направляючих, шт. 40 16 12
-[айбОльший кут пОдвищення, град 55° 55° 55°
3,альшсть стрОльби МАХ, м 20127 35800 70000
Вага бойово! машини в бойовому положенш зО снарядами, кг не бшьше 10870 15100 43700
!ас переводу з похОдного положення в бойове, хв. 3,5 3 3
!ас, необхОдний для здОйснення залпу, сек. 20 8,8 (20) не бтше 40
Таблицю складено за матерiалами [20, с.5-6; 28, с.4-5; 29, с.8-9].
Як зазначае А. Ленський О М. Цибш, станом на 19 листопада 1991 р. на озброенш з'еднань та час-тин вшськ Радянсько! армО!, що дислокувалися на теренах Укра!ни, налОчувалося:
бойових машин БМ 9А52 "Смерч"- 95 од., зо-крема: 47 од. - 337-а гвардшська реактивна артиле-рОйська Ки!вська ордена ЛенОна Червонопрапорна орденОв Богдана Хмельницького О Олександра Нев-ського бригада Прикарпатський военний округ м. Дрогобич ЛьвОвська обл.; 48 од. - 371-а реактивна
apTunepincbKa 6puraga 55-i apTHnepincbKoi Bygane-mTcbKoi ^epßoHonpanopHoi opgeHiß BorgaHa XMenb-HHUbKoro i OneKcaHgpa HeßcbKoro gußi3ia Ogecb-Koro ßincbKoßoro oKpyry;
6ohobhx MamuH BM9n140 "yparaH" - 134 og., 3 aKux no 36 og. - 160-h peaKTHBHHn apTHnepincbKHH nonK (m. Cßanaßa), 802-a peaKTHBHa apTunepincbKa 6puraga 13-a 3aranbHoßiHcbKoßa ^epßoHonpanopHa apMia (m. PißHe), 48 og. y 889-y rßapgincbKoMy peaK-THBHoMy apTHnepincbKoMy nonKy m. BuHorpagiß 3a-KapnaTcbKoi o6n.) Ta 3 og. y 337-h rBapgincbKin pea-KTHBHin apTHnepincbKin 6puragi;
y ßumux ßincbKoßHx HaBHanbHHx 3aKnagax - 11 og., 6onoßi MamHHH BM 9n140 "yparaH" no 3 og. b OgecbKoMy BumoMy apTHnepincbKoMy KoMaHgHoMy opgeHa .HemHa yHunumi iMeHi M. B. ®pyroe Ta XMe-nbHHUbKoMy BumoMy apTHnepincbKoMy KoMaHgHoMy yHHnumi iMeHi Mapmana apTHnepii M. ^Koßneßa, a TaKo® 5 og. y CyMcbKoMy BumoMy apTHnepincbKoMy KoMaHgHoMy gßiH ^epßoHonpanopHoMy yHHnumi iM. M. B. ®pyroe [25, c.27-28, 131, 133, 140, 163].
fflpgo HHcenbHocTi 6ohobhx MamHH BM-21 'Tpag" aßTopu HaBogarb KoHKpeTHi BigoMocTi 3a ßin-cbKoßHMH oKpyraMH. TaK, y npuKapnaTcbKoMy ßincbKoßoMy oKpy3i Haninyßanocb 141 og. uux 6ohobhx Ma-mHH, 3oKpeMa:
b apTHnepincbKHx (caMoxigHo-apTHnepincKHx) nonKax, 6a3ax 36epiraHHa o36poeHHa i TexHiKH (9 cTpyKTyp) - no 12 og. Ta b 43-y rßapgincbKoMy Ogep-cbKoMy ^epßoHonpanopHoMy apTHnepincbKoMy nonKy - 14 og.;
y 110-y rßapgincbKoMy oKpy®HoMy HaßHanbHoMy nonTaßcbKoMy ^epßoHonpanopHoMy ueHTpi (m. ^epHißui) - 3 og., Ta 119-y rßapgincbKoMy oKpy®-homy HaßHanbHoMy BepguHißcbKoMy opgeHa BorgaHa XMenbHHUbKoro ueHTpi - 14 og.;
y 337-h rBapgincbKin peaKTHBHin apTHnepincbKin 6puragi - 2 og. [25, c.131, 134-138, 141-144, 146147].
y KuiBcbKoMy ßincbKoßoMy oKpy3i ix 6yno 85 og., 3oKpeMa:
b apTHnepincbKHx (caMoxigHo-apTHnepincKHx) nonKax, 6a3ax 36epiraHHa o36poeHHa i TexHiKH - no 12 og. Ta b 297-y caMoxigHo-apTHnepincbKoMy nonKy -18 og.;
b 169-y rßapgincbKoMy oKpy®HoMy HaßHanbHoMy 3ßeHHropogcbKoMy ^epßoHonpanopHoMy opgeHa Cyßopoßa ueHTpi (cmt. ,3,ecHa) BM-21 "rpag" -7 og. Ta BM-13 - 1 og. [25, c. 56, 153-154, 157-159, 161];
B OgecbKoMy ßincbKoßoMy oKpy3i 6ohobhx Ma-mHH BM-21 Hucnunoca - 44 og., 3oKpeMa:
1 Cnoragu reHepan-Manopa y ßigcraBui IßaHa BacnntoßHHa .HicoBoro, HanantHHKa ynpaßniHHa eKcnnyaTauii, peMoHTy Ta TexHiHHoi nigroToßKH - 3acTynHHKa HanantHMKa ^h-TpantHoro paKeTHo-apTnnepiftctKoro ynpaßniHHa 36ponHHx Cun yKpaiHH O36poeHHa 36ponHHx Cun yKpaiHH (y 1991-
1992 pp. KoMaHgup 178-i rapMaTHoi apTHnepinctKoi 6pu-ragu 51 -i rBapgincbKoi apTHnepinctKoi gußi3ii; y 2001 -2004 pp. HaHantHHK paKeTHHx BincbK i apTHnepii - HaHantHHKa ynpaßniHHa paKemnx ßincbK i apTHnepii ynpaßniHHa
b apTHnepincbKHx (caMoxigHo-apTHnepincKHx) nonKax, 6a3ax 36epiraHHa o36poeHHa i TexHiKH - no 12 og.;
150-y rßapgincbKoMy oKpy®HoMy ^epßoHoro npanopa Kpußopi3bKoMy HaßHanbHoMy ueHTpi - 5 og.;
3623-h apTHnepincbKin 6a3i o36poeHHa i TexHiKH
- 3 og.
Bumi ßincbKoßi HaßHanbHi 3aKnagu, mo gucnoKy-ßanuca Ha TepHTopii yKpaiHH, Manu y mTaTi 11 og. BM-21 "rpag", 3oKpeMa:
OgecbKe ßume apTunepincbKe KoMaHgHe opgeHa .HemHa yHunume iM. M. B. ®pyroe - 2 og.;
CyMcbKe ßume apTHnepincbKe KoMaHgHe gßiHi ^epßoHonpanopHe yHunume iM. M. B. ®pyroe - 2 og.;
XMenbHHUbKe ßume apTHnepincbKe KoMaHgHe yHHnume iM. Mapmana apTHnepii M. ^Koßneßa - 7 og. [25, c.27-28, 164-165, 168-169].
TaKHM hhhom, 3a HaBegeHHMH gaHHMH, Ha Tepu-Topii yKpaiHH HaniHyßanocb 510 og. PC3B, 3oKpeMa: BM-21 "rpag" - 281 og., 9n140 "yparaH" - 134 og., 6ohobhx MamHH - 9A52 "CMepH" - 95 og.
npoTe, 3HaögeHi HaMH ßigoMocTi mogo mTaTHoi HucenbHocTi BM-21 "rpag" y ßincbKoßHx HacTHHax Toro nepiogy, go3ßonawTb gemo ytohhhth HaBegeHi ßume gaHi. TaK, y peaKTHBHHx nonKax Ta 6puragax Ha-paxoßyßanocb no 48 og. BM 9A52 "CMepH". 3 1980 p. apTHnepincbKi (caMoxigHo-apranepincbKi) nonKH KoMnneKTyßanucb peaKTHBHHM apTHnepincbKHM gußi-3ioHoM BM-21 "rpag", mo Maß y mTaTi 18 og. uux 6o-hobhx MamHH. KpiM Toro, b peaKTHBHHx apTHnepincbKHx 6puragax Ta nonKax 6yno no 36 og. BM 9n140 "yparaH" (HanpuKnag, 961-n peaKTHBHun apTHnepin-cbKun nonK (m. ®acriß) [301; 312].
OT®e, BuxogaHH i3 3a3HaHeHoro i 3a HamuMH ni-gpaxyHKaMH, cTaHoM Ha 1991 p. Ha TepuTopii yKpaiHH HaniHyßanoca 611 og. PC3B, 3oKpeMa: BM-21 "rpag"
- 357 og. (b HoTupbox apTHnepincbKHx (caMoxigHo-apTunepincKux) nonKax no 18 og.), 9n140 "yparaH" -158 og. (y HoTupbox peaKTHBHHx apTHnepincbKHx 6puragax (nonKax) no 36 og.), 9A52 "CMepH" - 96 og. (y gßox peaKTHBHHx nonKax no 48 og.).
bhchobkh. TaKHM hhhom, i3 BHme3a3HaHeHoro Mo®eMo 3po6uTH bhchobkh, mo b CPCP 6yno ctbo-peHo niHinKy PC3B, mo go3ßonanH BHpimyßaTH aK Ta-KTHHHi, TaK i onepaTHBHi 6oHoßi 3aBgaHHa.
Po3bhtok PC3B ßig6yBaßca 3 MeTow 36inbmeHHa ganbHocTi Ta nigßHmeHHa BnyHHocTi cTpinb6u 3a pa-xyHoK cTßopeHHa a6o MogepHi3auii apTHnepincbKoi HacTHHH Ta peaKTHBHHx cHapagiß, a TaKo® Mo6inbHo-cTi - 3a paxyHoK xogoßoi HacTHHH. Цe go3ßonuno 3Ha-hho po3mupuTH Kono 3aßgaHb noKnageHHx Ha paKeTHi ßincbKa i apTHnepiw.
Po3po6neHi b CPCP PC3B cTanu 6a3oßHMH gna noganbmoro ix po3BHTKy B®e y He3ane®Hin yKpaiHi.
nißHiHHoro onepaTHBHoro KoMaHgyßaHHa) [iHTepß'w aß-Topa 3 I. HicoßHM 23.04.2020 p.]. Apxiß aßTopa. 2 Cnoragu reHepan-neHTeHaHTa y ßigcraBui Bacuna neTpo-BHHa Megßiga, goueHTa Ka^egpn onepaTHBHoro MHcTeuTBa HauioHantHoro yHißepcHTeTy o6opoHH yKpaiHH iMeHi IßaHa ^epHaxißctKoro (y 1989-1991 pp. - cTapmnn o^iuep ynpaßniHHa paKeTHHx ßinctK i apTHnepii 5-i rßapginctKoi TaHKo-boi apMii BinopyctKoro ßinctKoßoro oKpyry) [iHTepß'w aßTopa 3 B. Megßigb 20.02.2020 p.]. Apxiß aßTopa.
Список лггератури
1. Ракетные войска и артиллерия в бою и операции. Учебник- М.: Издание академии имени М.В. Фрунзе, 1966. - 380 с.
2. Ракетно-артиллерийское вооружение. Кн. 1. Артиллерийское вооружение. - М.: Воениздат, 1989. - 133 с.
3. Казаков К.П. История отечественной артиллерии. Т. III. Артиллерия Советской Армии до Великой Отечественной войны (1921 г. - июнь 1941 г.). - М-Л.: Воениздат, 1964. - 254 с.
4. Колтачихша О.Ю., Храмов Ю.О. Основш перюди та етапи в розвитку ракетно-космiчноi тех-шки Укра1ни (до 60^ччя КБ "Швденне" iм. М.К. Янгеля). Ч.1 // Наука та наукознавство: зб. наук. праць Держ. ун-ту шфраструктури та технологш. -2014. - №9. 1. - С.85-100 : [Електрон. ресурс]. - URL: https://core.ac.uk/download/pdf/38409909.pdf [Дата звернення 18.04.2020].
5. Испытания автомобильной ракетной установки на шасси ЗИС-5, конструкции НИИ-3, чертежа № 199910 для пуска 132-мм ракет. (Время испытаний: с 8.12.38 по 4.02.39г.). Из фонда Центрального Архива Министерства обороны Российской Федерации (г. Подольск, Московская обл.) : [Електрон. ресурс]. - URL: https://missilery.info/gallery/ispytaniya-avtomobilnoy-raketnoy-ustanovki-na-shassi-zis-5-konstrukcii-nii-3-chertezha-no [Дата звернення 19.05.2020].
6. Галковский В. Н. Знаменитая катюша // Моделист-конструктор. - 1977. - №2. - С.13-16.
7. Боевая машина М-13. Краткое руководство службы. - М.: Воениздат, 1945. - 113 с.
8. Боевая машина БМ-13Н. Руководство службы. Изд. второе. - М.: Воениздат, 1966. - 124с.
9. Боевые машины БМ-13Н, БМ-13НМ, БМ-13НММ. Руководство службы. 3-е изд., испр. - М.: Воениздат, 1974. - 131 с.
10. Широкорад А.Б. Россия и Германия. История военного сотрудничества. - М.: Вече, 2007. -400 с.
11. Боевая машина БМ-14. Краткое руководство. - М.: Воениздат, 1953. - 176 с.
12. Боевые машины БМ-14, БМ-14М, БМ-14ММ. Руководство службы, 2-е изд. - М.: Воениздат, 1972. - 200 с.
13. Боевые машины БМ-14-17 и БМ-14-17М (индексы 8У36, 8У36М). Руководство службы. -М.: Воениздат, 1983. - 264 с.
14. Боевая машина БМ-24 (индекс 8У31). Руководство службы. - М.: Воениздат, 1958. - 192с.
15. Стенографический отчет заседания Верховного Совета СССР пятого созыва. 4 сессия (1415 января 1960 г.). - М.: Изд. Верховного Совета СССР, 1960. - 216 с. : [Електрон. ресурс]. - URL: http://elib.shpl.ru/ru/nodes/32457-zasedaniya-verhovnogo-soveta-sssr-5-go-sozyva-chetvertaya-sessiya-14-15-yanvarya- 1960-g-stenograficheskiy-otchet-1959 [Дата звернення 17.04.2020].
16. Президиум ЦК протоколом № 254 утвердил проект постановления по созданию ракетных частей : [Електрон. ресурс]. - URL:
http://www.sammler.ru/index.php?showtopic=22717 [Дата звернення 17.04.2020].
17. Основы устройства и функционирования снарядов реактивных систем залпового огня. Учебное пособие / А.Р. Орлов. - Тула: Тул. гос. ун-т, 2002. - 156 с.
18. Карпенко А. В. Совремнные реактивные системи залпового огня. - М.: Бастион, 2003. - 78 с.
19. Постановление Совет Министров СССР от 28 марта 1963 г. №№372-130. Москва, Кремль "О принятии на вооружение Советской Армии полевой реактивной системы "Град" [Електрон. ресурс]. -URL: http:// https://andrei-bt.livejournal.com/1209655.html
20. Боевая машина БМ-21. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. - М.: Воениздат, 1977. - 238 с.
21. Таблицы стрельбы осколочно-фугасными реактивными снарядами М-21ОФ, ТС-74, ТС-74М, ТС-74Б - М.: Воениздат, 1975. - 96 с.
22. Таблицы стрельбы для равнинных и горных условий 122-мм реактивными снарядами 9М28Ф, 9М28Д, 9М28С и 9М28Ф-1, 9М28Д-1, 9М28С-1; Боевые машины 9П138, БМ-21, 9П125 (БМ-21В) ТС РГ №79. - М.: Воениздат, 1988. -299с.
23. Дополнительные указания о стрельбе и таблицы стрельбы зажигательными реактивными снарядами МЗ-21 индекса 9М22С из пусковых установок БМ-21, 9П125, 9П138. Дополнение к ТС-74, ТС-74Б Издания 1975 г., ТС-74Г, ТС-74Б Издания 1980 г. - М.: Воениздат, 1984. - 48 с.
24. О присвоении индексов реактивной системе залпового огня "Ураган". - Государственный архив Тульской области Ф. Р3428. Оп.1. Д. 1000. Л.1 : [Електрон. ресурс]. - URL: https://missilery.info/gallery/o-prisvoenii-indeksov-reaktivnoy-sisteme-zalpovogo-ognya-uragan [Дата звернення 17.04.2020].
25. Ленский А.Г., Цыбин М.М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР: Справочник. - СПб.: В&К, 2001. - 294 с.
26. Барановский М.Н. Реактивная система залпового огня 9К57 "Ураган". Основы устройства и подготовки к боевому применению. - М.: Изд. Михайловской арт. акад., 1996. - 118 с.
27. Реактивные снаряды системы залпового огня 9К57 Техническое описание и инструкция по эксплуатации. - М.: Воениздат, 1981. - 56 с.
28. Боевая машина 9П140 Техническое описание и инструкция по эксплуатации 9П140 ТО Кн.1. - М.: Воениздат, 1977. - 160 с.
29. Боевая машина 9А52. Техническое описание 9А52.00.000 ТО. - Изд., 1983. - 101 л. (шв. №198, в/ч А1108).
30. Спогади генерал-майора у вщставщ 1вана Васильовича Люового, начальника управлшня експлуатацп, ремонту та техшчно! шдготовки - заступника начальника Центрального ракетно-арти-лершського управлшня Збройних Сил Украши Озброення Збройних Сил Украши (у 1991-1992 рр. командир 178-1 гарматно! артилершсько! бригади 51-1 гвардшсько! артилершсько! дивiзii; у 2001-
2004 рр. начальник ракетних вшськ i артилерн -начальника управлiння ракетних вшськ i артилерi! управлiння Плвшчного оперативного команду-вання) [iнтерв'ю автора з I. Люовим 23.04.2020 р.]. Арх1в автора.
31. Спогади генерал-лейтенанта у вщставщ Василя Петровича Медвщя, доцента кафедри оперативного мистецтва Нацюнального унiверситету
оборони Укра!ни iменi 1вана Чернях1вського (у 1989-1991 рр. - старший офщер управлiння ракетних вшськ i артилерп 5-! гвардшсько! танково! армп Бiлоруського вшськового округу) [iнтерв'ю автора з В. Медвщь 20.02.2020 р.]. Архiв автора.
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВОЕННОГО МИСТЕЦТВА В1ЙСЬКОВО-ПОВ1ТРЯНИХ СИЛ П1Д ЧАС
ДРУГО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ
Резтк В.1.
кандидат iсторичних наук, старший науковий ствробтник, докторант, Нацiональний унiвeрситeт
оборони Украти, м. Кшв https://orcid.org/0000-0003-1479-4852 https://publons.com/researcher/3882743/vladimir-reznik/
DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF THE MILITARY ART OF THE AIR FORCE DURING THE
WORLD WAR II
Reznik V.
Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Doctoral Student, National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi, Ukraine, Kyiv https://orcid.org/0000-0003-1479-4852
https://publons.com/researcher/3882743/vladimir-reznik/
Анотащя
У статл узагальнено досвщ розвитку военного мистецтва вшськово-повгтряних сил тд час Друго! свггово! вшни. Розглянуто напрями розвитку стратеги i оперативного мистецтва аиаци основних кра!н-учасниць при виконанш основних стратегiчних завдань, до яких належали руйнування об'ектiв стратепч-ного тилу противника; авiацiйна пвдтримка сухопутних вiйськ в операцiях; боротьба за панування у повь трi; ведения повгтряно! розввдки; здiйснення перевезень особового складу та вантажив, висадка повгтряних десантiв. Розкритi основнi тенденцi! розвитку военного мистецтва авiацi! в цшому та окремих родiв сил.
Abstract
The article summarizes the experience of developing the military art of the Air Force during the Second World War. The development of military aviation art of the main countries-participants in the fulfillment of the main strategic tasks to which the destruction of objects of the strategic rear of the enemy was considered; aviation support for ground forces in operations; the struggle for domination in the air; conducting aerial reconnaissance; transportation of personnel and cargo, landing of airborne troops. The author established and substantiated that during the World War II the emergence of the highest form of strategic use of aviation - an air campaign. The air campaign was a combination of the first and subsequent air operations, united by a single design and aimed at achieving the most important military-strategic goals at the theater of war. It has been determined that aviation offensive was a new form of operational use of aviation in operations of operational strategic and operational alliances of the ground forces. The essence of an offensive was the continuous support of general (tank) formations during the offensive by massive aviation operations throughout the depth of the operative defense. The characteristics and features of the struggle for domination in the air are revealed. It was found that the main way of fighting for domination in the air was the destruction of enemy aircraft in aerial combat, although the most effective way was to destroy the enemy aircraft at the airfields. Such inconsistency was due to the imperfection of the strike aircraft at the time, which prevented it from using this method as the main one. The dynamics of changes that have occurred in the methods and means of conducting aerial reconnaissance are given. The peculiarities of transport aviation tasks are revealed. The basic tendencies of development of military art of aviation as a whole and separate genera of forces are resulted.
Ключовi слова: аиацшна шдтримка, повгтряна кампаиiя, повгтряна операщя. повгтряна розвщка, панування у повгтрг
Keywords: aviation support, air campaign, air operation. aerial intelligence, domination in the air.
Постановка проблеми у загальному виглядь
Друга свгтова вшна виршальним чином вплинула на розвиток военного мистецтва у ХХ столгт. У повнш мiрi це стосуеться i военного мистецтва авь ацн. Як сввдчить досввд останшх военних конфлж-тш, цей вплив ввдчуваеться i в сучасний перюд, адже низка теоретичних i практичних напрацювань
перюду ще! вiйни залишаються актуальними i сьо-годнi, зрозумiло, з урахуванням впливу на военне мистецтво ввдповвдних технолопчних досягнень, особливостей обстановки в широкому розумшш. Тому, на думку автора, для пошуку вiдповiдей на актуальш питання, що постали сьогоднi у теорн во-
