CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Исторические науки». Том 26 (65), № 2. 2013 г. С. 152-155.
ДОСТОЙНЕ ПОПОВНЕННЯ СКАРБНИЦ КРИМСЬКОГО КРАСЗНАВСТВА
Юрочкн В. Ю.
Кримський ф!л!ал 1нституту археологи НАН Укра/ни, С'мферополь, Укра/на Е-та!!: yurochkin-vladislav@rambler.ru
Рец. на кн.: Акимченков В. В. «Академия в миниатюре» : Севастопольский музей краеведения (1923-1939) / В. В. Акимченков ; под ред.
A. А. Непомнящего ; Таврический нац. у-т имени
B. И. Вернадского ; Центр памятниковедения НАН Украины и Украинского общества охраны памятников истории и культуры. - К. ; Симферополь : АнтиквА, 2012. - 120 с. - (Серия : «Биобиблиография крымоведения ; вып. 17).
Здшснено детальний аналiз монографп В. В. Аюмченкова «Академия в миниатюре» : Севастопольский музей краеведения (1923-1939)». Автор першим у вггчизнянш гсторюграфц здшснив спробу на прикладi дiяльностi одного з регюнальних музе!в показати тенденцй розвитку радянського крае-знавства 20-х - 30-х роюв ХХ столптя. Робота складаеться з п'яти глав та заключно! частини, а також декшькох додатюв, яю самi по собi мають наукове значення. Автор, у ходi свого дослщження, залучив широкий корпус джерел. Велику його частину складають архiвнi матерiали. У монографп запропоно-вано чгшу перiодизацiю гстори Севастопольського музею краезнавства, що дозволило побудувати роз-поввдь за хронологiчним принципом. Введено до наукового обцу велику кiлькiсть рашше невiдомих фотоматерiалiв з гстори краезнавчого руху у Севастополi 20-х - 30-х рокш ХХ столiття.
Ключовi слова: В. В. Акiмченков, В. П. Бабенчиков, П. П. Бабенчиков, Севастопольський музей краезнавства.
У монографп «Академия в миниатюре»: Севастопольский музей краеведения (1923-1939)», що шдготована В. В. Аюмченковим, вперше у вичизнянш юторюг-рафй зроблено спробу на приклад д1яльносп одного з регюнальних музе!в надати характеристику тенденщям розвитку радянського краезнавства 20-х - 30-х роюв ХХ стол1ття.
Рецензована робота складаеться з передмови, п'яти глав та заключно1 частини, а також з декшькох додатюв, яю самi по собi мають наукове значения. Таким чином, робота повшстю вщповщае усiм сучасним вимогам, що пред'являються до на-укових дослiджень подiбного жанру.
У ходi свого дослiдження В. В. Аюмченков залучив значний корпус джерел. Б> льшу його частину складають архiвнi матерiали, якi ще не публшувалися. Це архiвнi документи Державного архiву Росшсько1 Федерацп (м. Москва), рукописного вщдь лу 1нституту ютори матерiальноl культури РАН (м. Санкт-Петербург), Державного арх1ву в АР Крим (м. Омферополь), Державного архiву м. Севастополь, наукового арх1ву Кримського фiлiалу 1нституту археологи НАН Украши (м. Омферополь), арх1ву Мiжшкiльного краезнавчого музею iменi G. Н. Овена (м. Севастополь). Осо-бливу цiннiсть складае фотоматерiал, що зiбраний та вперше оприлюднений у книзi. Цi вiзуальнi джерела роблять текст монографи живим.
Слщ зазначити, що iсторiя Севастопольського музею краезнавства на довгий час була забута, а про його сшвробггниюв були вiдомi лише окремi факти життя та дiяльностi. Однак серед них були вiдомi радянськi вчеш-археологи: В. П. Бабенчиков, О. Н. Бернштам, G. В. Веймарн, С. Ф. Стржелецький та ш.
У монографи В. В. Аюмченков запропонував чiтку перiодизацiю ютори музею, що допомогло побудувати монографда за хронолопчним принципом. З'ясувалося багато ранiше невщомих фактiв. Наприклад, встановлено, що Севастопольський музей краезнавства був не стшьки краезнавчо-експозицшною структурою, скiльки освiтнiм закладом, який об'еднував навколо себе молодих краезнавцiв мiста Севастополя. Вони активно займалися науково-дослiдницькою дiяльнiстю, допомагаючи органiзовувати археологiчнi експедици, проводили сво! розвiдки. Придiлена увага й акщям з популяризацп ютори. Останнi були показовими для ушх музейних установ того перюду радянсько1 ютори. На чолi уиа ще1 важливо1 роботи незмшно знахо-дились талановитi педагоги - брати Павло Петрович та Володимир Петрович Бабе-нчикови. У raroi розглянуто !х бюграфи, як наповненi яскравими, часом трапчни-ми подiями. Не менш цiкавi долi й iнших учасникiв Музею краезнавства. Так, в монографи детально висв^лено кримсью сторiнки життя вченого сходознавця, етног-рафа та археолога Олександра Натановича Бернштама та геолога Валерiя Микола-йовича Махаева.
Рецензуючи цю монографда, слiд звернути увагу на ll чудове оформлення, а також на оригшальш назви глав, що якнайкраще характеризують дух того складного часу.
Але слщ вiдмiтити ряд зауважень. Автор пише, що С. Д. Димитров, «щкавився «готською проблемою» упродовж тривалого часу» (с. 62), проте цi слова трохи пе-ребiльшенi. Болгарсько-радянський комунiстичний дiяч Стратомiр Дмитрович Димитров професiйним вченим школи не був. При усш повазi до його пам'ятi, це був типовий партшний висуванець. У 1934 р. вш закiнчив щеолопчно спрямований 1н-ститут червоно1 професури та був вiдправлений Ленiнградським мюьккомом ВКП(б) на роботу до ДА1МК, де незабаром став виконувати обов'язки директора 1нституту ютори феодального суспшьства, що вiдповiдав за пiдготовку до друку матерiалiв Есю-Керменсько1 експедици минулих рокiв.
153
ЮРОЧК1Н В. Ю.
В. В. Аюмченков неправий, коли називае П. П. Бабенчикова серед учасникiв Есю-Керме^ь^' експедици 1930 року (с. 74), адже вш приймав участь лише у и пiдготовцi, та був заарештований ще до 11 початку.
Звичайно ж цi дрiбнi зауваження нюкшьки не знижують науково! цiнностi монографи В. В. Аюмченкова, яка сприймаеться з великим штересом i напевно буде корисна вченим, археологам, юторикам, культурологам, краезнавцям. Це дшсно, цiнне та своечасне видання.
Хотшося б ще зауважити, що автор iнодi категоричний по вiдношенню до сво!х попередникiв, що торкалися теми севастопольського краезнавства. Безумовно, шхто не застрахований вщ прикрих промаив. Проте ус ми е членами единого наукового ствтовариства. Тому критика, навт справедлива, на мiй погляд, повинна подава-тися бiльш стримано.
Монографiя вийшла у книжковiй серн «Бiобiблiографiя кримознавства» пiд ре-дакцiею професора Тавршського нацiонального унiверситету iменi В. I. Вернадського - Андрiя Анатолшовича Непомнящого. Ця серiя, що налiчуе вже 20 рiзноманiтних монографiй, стала поманим явищем в Украш i в межах постра-дянського простору. Ус цi роботи, що вийшли з пiд пера учнiв А. А. Непомнящого, або монографи самого титульного редактора сери, в^^зняються актуальнютю змю-ту та добротнiстю оформлення.
Бiльша !х частина присвячена персоналiям: дiячам науки i культури Х1Х-ХХ столiття. Кожна з них розкривае нову сторшку в^чизняно! ютори, що робить !х над-звичайно популярними як у Криму так i за його межами. За щ роки в Криму склала-ся особлива наукова школа шд керiвництвом професора А. А. Непомнящого. II представники скромно називають себе «кримознавцями», хоча насправдi !х роботи охоплюють бiльш широке коло питань та проливають свiтло на ключовi перюди ютори археологiчноI i юторично! думки перюду Росiйськiй iмперн та СРСР.
Монографiя, що рецензуеться, не виключення. Цiкаво, що в основi И - диплом-на робота студента - п'ятикурсника. К автор Вштор Володимирович Аюмченков -зовсiм молодий вчений, але вiн вже мае за плечима хороший досвщ науково-дослiдноI роботи. Зараз вiн асшрант Центру пам'яткознавства НАН УкраIни i Укра-!нського товариства охорони пам'яток ютори i культури (м. Кшв), член Нацiональ-но! спiлки краезнавщв УкраIни, автор 25 наукових праць.
Вважаю, що в недалекому майбутньому ми побачимо його новi роботи з ютори науки i культури Криму.
Юрочкин В. Ю. Достойное пополнение сокровищницы крымского краеведения / В. Ю. Юрочкин // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». - 2013. - Т. 26 (65), № 2 - С. 152-155.
Осуществлен подробный анализ монографии В. В. Акимченкова «Академия в миниатюре» : Севастопольский музей краеведения (1923-1939)». Автор первым в отечественной историографии предпринял попытку на примере деятельности одного регионального музея показать тенденции развития советского краеведения 20-х - 30-х годов ХХ века. Работа состоит из пяти глав и заключительной части, а также нескольких приложений, которые сами по себе имеют научное значение. Автор, в ходе своего исследования привлек обширный корпус источников. Большую его часть составляют архивные материалы. В монографии предложена четкая периодизация истории Севастопольского музея краеведения, что позволило построить рассказ по хронологическому принципу. Введено в научный оборот
154
большое количество ранее неизвестных фотоматериалов по истории краеведческого движения в Севастополе 20-х - 30-х годов ХХ века.
Ключевые слова: В. В. Акимченков, В. П. Бабенчиков, П. П. Бабенчиков, Севастопольский музей краеведения.
Yurochkin V. Y. Worthy replenishment of a treasury of the Crimean study of local lore / V. Y. Yurochkin // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Historical Scince. - 2013. - Vol. 26 (65), No 2 - P. 152-155.
The detailed analysis of the monograph of V. V. Akimchenkov «Academy in a miniature» is carried out: Sevastopol museum of study of local lore (1923-1939)». The author the first in a domestic historiography made an attempt on the example of activity of one regional museum to show tendencies of development of the Soviet study of local lore of the 20th - the 30th years of the XX century. Work consists of five heads and final part, and also several appendices which in itself have scientific value. The author, during the research, attracted the extensive case of sources. Its most part is made by archival materials. In the monograph the accurate periodization of history of the Sevastopol museum of study of local lore that allowed to construct the story by the chronological principle is offered. A large number of earlier unknown photographic materials on stories of local history movement in Sevastopol the 20th - the 30th years of the XX century is introduced into scientific circulation.
Keywords: V. V. Akimchenkov, V. P. Babenchikov, P. P. Babenchikov, Sevastopol museum of study of local lore.
Поступила в редакцию 01.11.2013 г.
Рецензенты:
д.и.н., проф. Э. Б. Петрова д.и.н., в.н.с. И. В. Тункина
155
