CC BY
9
В1СНИК УкралиcbKo'i медично'1 стоматолопчноУ академл'
вання з 3,9±0,011 до 3,65±0,013 доби, зменшити тривалють перебування у стацюнар1 з 20,9±0,102 до 19,24±0,079 лмко-дыв, а також зменшити ктькють тсляоперацмних ускладнень з 23,8% до 5,9% .
Висновки: Тривала декомпреая кишечника е ефективним методом усунення ентерогенного джере-ла ¡нтоксикаци, корекци ентеральноТ недостатност у д1тей з гострою кишковою непрохщнютю та роз-повсюдженим перитоытом. Виб1р способу ¡нтубаци е ¡ндивщуальним в кожному конкретному випадку з урахуванням стану дитини та характеру ¡нтраоперацмних знах1док.
УДК 618.4-005.1-08
АКТУАЛЬН АСПЕКТИ РЕАБ1Л1ТАЦ11 Ж1Н0К П1СЛЯ КР0В0ТЕЧ1 В ПОЛОГАХ
Гудима О.О.
Кафедра акушерства та пнекологи
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
В результат! постмноТ уваги, що придтяеться проблем! акушерських кровотеч з боку науковц1в та практичних лкар1в, видтено основы фактори ризику даноТ патологи, запропоновано безлн лкуваль-но-профтактичних методик. Водночас, найбтьш невир1шеним в цьому напрямку питаниям е вщдалеы наслщки перенесено!' кровотечк Акушери-пнекологи часто перекпадають р1шення даноТ проблеми на плеч1 сум1жних спецалютв, а страждають при цьому жнки репродуктивного вку, у яких р1зко змшю-сться якють життя, а нерщко розвивасться стмка ¡нвалщизацт.
Метою нашоТ роботи стало вивчення частоти та спектру вщдалених ускладнень кровотеч! в пологах. Такий п1дх1д несе в соб1 наукову новизну, осктьки спрямований на виршення вщкритоТ на сього-ды проблеми реабт1тацп породть теля патолопчноТ крововтрати.
Для здмснення мети впродовж 2 роюв поводилося динамнне спостереження за загальносоматич-ним та психоневролопчним станом 25 жнок, як1 в пологах мали крововтрату вище 1% вщ маси тта.
Найчаст1ше жнки пред'являли скарги на неспання (24%), депреаю (32%), порушення з боку уваги та пам'ят1 (36%). У 7 жнок (28%) мав мюце розвиток пюляпологового ожирння, у 10 (40%) - порушення ламкост1 ып1в та волосся, у 3 жнок (12%) виникла тотальна алопец1я. Встановлеы особливост1 послужили пщставою для вивчення набутоТ пюля полопв екстрагеытальноТ патологи. Через пвроку пюля кровотеч! ми здебтьшого вщмнали лише розвиток вегето-судинноТ дистони (28%) та серцево-судинноТ патологи (44%). Надал1, через 1,5 року, Тх р1вень збтьшився до 44% та 60% вщповщно, а також звернула на себе увагу висока частота появи тиреотоксикозу (32%, до юнця 2-го року спостереження - 40%) та хвороб нирок (телонефрит - 28%).
Отримаы дан1 наочно свщчать, що жнки такоТ категори скпадають групу ризику нейроендокринноТ та соматичноТ патологи, ймов1рысть розвитку якоТ зростае з плином часу (найвищою була наприкнц 2 року). Безумовно, це повинно спонукати до проведения подальших дослщжень в цьому напрямку з метою розробки комплексних реабт1тацмних заходв.
УДК 616.61-073.48
Д0ПЛЕР0ГРАФ1ЧНИЙ М0Н1Т0РИНГ ХВ0РИХ НА П0Л1К1СТ03 НИРОК
Курячий Ю.В.
Кафедра урологи, медичноТ сесологи та дитячоТ xipypri'i
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Полшстоз нирок едовол1 розповсюдженою патолопсю: його питома вага у структур! аномалм сечо-статевих opraHiB дор1внюс 16,5%. Актуалы-исть проблеми зумовлена тим, що маыфестащя захворю-вання припадас на вк - 30-40 poKiB, а середня тривалють життя хворих нерщко не перевищуе 50 poKiB (Тареева И.Е., 1995; Лопаткин H.A., 1998; Рощина Т.В., 1998).
Прогноз полкютозу нирок у значый Mipi залежить вщ своечасност1 д1агностики та вщновлення нир-ковоТ уро- i гемодинамки. Привертас увагу той факт, що незначна ктькють публкацм, присвячених д1агностиц, моыторингу та особливостям лкування хворих на полкстоз нирок базусться на обмеже-ый ктькост1 спостережень, а в УкраУ означена патолопя взагал1 залишасться поза увагою науковцв i клУциспв.
Наукова новизна роботи полягас у впроваджены у кпУчну практику доплерографнного моыторин-гухворих на полкстоз нирок.
Метою роботи було пщвищення ефективност1 лкування хворих на полкстоз нирок.
Актуалып проблеми сучасноУ медицини
Пщ динамнним спостереженням в уролопчному вщдтены ПолтавськоТ обласноТ KniHiHHoY niKapHi ¡м. М.В.Сшфосовського впродовж 2003-2006 pp. знаходилось 109 хворих на полкютоз нирок. Чоловн KiB було 44 (середнм BiK 32,5±2,2 poKiB), жнок - 65 (середнм BiK 36,4±1,4 poKiB).
Амбулаторна група включала 44 пац1ени у латентый та компенсованм стадтх захворювання. Кон-сервативне лкування в умовах уролопчного стацюнару проводилось 26 хворим у субкомпенсованм стади полкютозу нирок. Показаниями до оперативного лкування були: наявнють множинних KicT flia-метром >3-4 см та поодиноких KicT диметром >5 см, нагноення KicT, порушення уродинамки з вираже-ним больовим синдромом, загострення ¡нфекцмного запального процесу в нирках, порушення нирко-Boi гемодинамки з розвитком артер1альноТ г1пертензИ, яка не пщдавалась медикаментознм корекцп. Всього виконано 148 оперативних втручань 39 хворим у субкомпенсованм та декомпенсованм стадах захворювання: перкутанних ¡гнтунктур - 141; "вщкритих" операцм - 7 (як правило, у декомпенсованм стади захворювання).
Наявнють хроннного тслонефриту та його активнють оцнювали на пщстав1 KniHiHHoY картини та лабораторних даних. Структуру, розмфи KicT, CTyniHb ураження паренх1ми нирок та стан уродинамки визначали за допомогою сфошкальноТ ультрасонографи. Оцнку функцюнального стану нирок проводили на niflCTaBi доплер1вського кольорового картування з визначенням диметру ниркових артерм, niKOBOi систолнноТ швидкост1, юнцевоТ д1астолнноТ швидкост1, середньоТ швидкост1 та об'смного (ефе-ктивного) ниркового кровотоку, ¡ндексу резистентност1 та пульсативност1 ниркових артерм.
Якщо зниження показниюв канальцевоТ функцИ (проба Зимницького) та швидкост1 кпубочковоТ фн льтраци плазми (проба Реберга-Тарссва) вказували на попршення сумарноТ функцИ нирок, то допле-рограф1я виступала в poni парцальноТ нирковоТ проби, яка дозволяла оцшити функцюнальний стан кожно! нирки окремо та обгрунтувати необхщнють, характер, об'ем та черговють оперативного втру-чання.
Доплер1вська ультрасонографи з визначенням ¡мпульсних показниюв та хвилинного об'ему кровотоку в нирках зарекомендувала себе як доступний, ненвазивний, високошформативний метод дина-м1чного спостереження за хворими на полшстоз нирок, який дозволяе свосчасно встановити д1агноз, дати роздтьну оцнку структурно-функцюнального стану нирок та обгрунтувати лкувальну тактику.
УДК 616.441-006.5
0Ц1НКА ФУНКЩОНАЛЬНОГО СТАНУ ЩИТ0П0Д1БН01 ЗАЛОВИ У ХВОРИХ НА ВУВЛ0ВИЙ ЗОБ
Люлька О. М.
Кафедра факультетськоТ х1рургп
Вищий державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
3 2001 року нами розроблена \ впроваджена нова стратепя стосовно лкування хворих на вузловий зоб (ВЗ). Вона, зокрема, передбачас визначення гормонально! активное^ щитопод1бноТ залози (ЩЗ) вам хворим до операцм \ в процеа реабт1таци. Доцты-мсть моыторингу функцюнальноТ активное^ ЩЗ на етапах хфурпчного лкування полягае в необхщност1 адекватного забезпечення еутиреощного або близького до нього стану у оперованих хворих та створення патогенетично обгрунтованих умов для профтактики рецидив^ зобу \ тиреотоксикозу.
Визначення р1вня тиреотропного гормону г1поф1зу (ТТГ) у кожного з 98 хворих, як1 опероваы в кль нщ теля 2001 року, показало, щоу 18 випадках ТТГ був нижче 0,3 мкОД/мл, у 13 - вище 4 мкОД/мл, а у 67 - знаходився у межах норми.
Вважасмо, що р1вень ТТГ е скриннговим тестом визначення функци ЩЗ. Цей показник е тестом першого р1вня. Випадки знижених та пщвищених показниюв ТТГ стосовно норми пщлягають з'ясуванню причини дисфункци шляхом визначення р1вня в кров1 тироксину (Т4) - тест другого р1вня. Серед 18 пацент1в з зниженим р1внем ТТГ в кров1 у 6 з них Т4 був пщвищеним у межах вщ 168 до 193 нмоль/л. Отже, тиреотоксикоз у цих хворих зумовлений ппертироксинем1ею. У 12 пацснтв показники тироксину були у межах норми. Для з'ясування причини тиреотоксикозу у цих хворих провели дослщження вмюту трийодтиронну (Т3) в кровк Це дослщження вважасмо тестом визначення функцюнальноТ активное^ ЩЗ третього р1вня. Проведен! дослщження показали, що у цих пац1ент1в р1вень Т3 в кров1 був пщвищеним у межах вщ 3,2 до 3,5 нмоль/л (табл. 5.7).
Пропонуемо алгоритм д1агностичного пошуку з метою оцнки тиреощного статусу у хворих на ВЗ (рис.1).
Том 6, Выпуск 4
151
